Міністерство освіти та науки України

Сумський державний університет

Факультет іноземної філології та соціальних комунікацій

Кафедра германської філології

РЕФЕРАТ З ДИСЦИПЛІНИ

«ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВСТВО»

НА ТЕМУ:

Міфологія та дохристиянські вірування

германців

Підготував

студент групи ПР-01/2

Богак Артем Русланович

Перевірив

Старший викладач кафедри германської філології

Дегтярьова Лариса Іванівна

Суми - 2020
 Зміст

Оглавление
Вступ...............................................................................................................3

Передумови виникнення тогочасних вірувань...........................................5

Розвиток германських вірувань....................................................................7

Картина світу давніх германців..................................................................10

Створення світу........................................................................................10

Створення людей.....................................................................................10

Всесвітнє дерево......................................................................................11

Рагнарьок: невідворотна доля богів.......................................................12

Висновок.......................................................................................................14

Використана література..............................................................................15
 Вступ
Кожний народ, так чи інакше, починає відтворювати уяву про
структуру всесвіту та його законім через мовлення. Основна схильність
людини – знайти логіку в хаосі. Так, намагаючись збагнути, чому небо є
синє, річки течуть завжди тільки в один бік, а місяць змінює сонце, люди
почали припускати, що на те певні причини. Через слабкий розвиток науки,
людям доводилося обгрунтовувати природні явища за допомогою не
досліджень та спостережень, а через уяву – міфи. Так, наприклад,
скандинавські племена вважали, що грім – це дзвін мйольніра, яким Тор бив
по своєму ковадлу, а річки – кров першого велетня Міміра. Так, зараз
людство збагнуло, що кожне явище природи має наукове обгрунтування,
проте кожному зрозуміло, що люди того часу намагалися адаптуватися та
виживати як могли, саме тому язичницькі вірування та міфи – сплатили та
об‘єднали групи людей. У міфах та легендах прославлялися герої, величалися
їх вчинки. За допомогою міфів батьки повчали дітей не ходити вночі до лісу,
адже там їх може схопити страшне чудовисько, тим самим батьки
пояснювали, що вночі небезпечно. Релігія ж виховувала мораль людей,
повчала порозумінню та гуманному життю – те, що суспільство робить
суспільством. Міфи залишили великий спадок сьогоденню, виховали
майбутнє й зберегли минуле. Через натхнення легенд та історій наших
пращурів люди починають знімати фільми, писати книги, малювати книги.
Хоч міфи й вже й мертві, а легенди давно стерті піском часу, проте ми далі
пам‘ятаємо про них

Завдання цієї роботи є

1. Визначити породження та розвиток міфів та релігії германських

племен.
2. Визначити особливості тогочасних вірувань германських племен.
3. Описати картину світу давніх германців.
Об‘єктом роботи є вірування давніх германців.

Предметом роботи є фольклор, міфи та язичницькі вірування

германських племен.
 Передумови виникнення тогочасних
вірувань
«Огромные массы незнакомых друг с другом людей способны
к успешному сотрудничеству, если их объединяет миф». – Юваль Ной
Харари

На території германських племен (сучасні Німеччина, Австрія,

Люксембург, Ліхтенштейн, Данія, Норвегія, Швеція) розповсюдилася
скандинавські вірування. Ця язичницька релігія зародилися на
Скандинавському півострові

Перші згадки про Скандинавію в історії Європи відносяться до

античності. Ще давньогрецькі моряки згадували про плавання на північ до
Фули ( вірогідніше від всього, під Фулою мали на увазі західну частину
Норвегії) [1. c. 1].

При цьому Фула для греків була варварською землею, як Персія на

півдні чи Іберія на заході. Крім цього, для греків клімат цього півострову був
надто холодний для освоєння чи завоювання, саме тому цю землю залишили
невивченою на десять століть.

У 4-7 ст. н. е. розпочалося Велике переселення народів, під час якого на

тогочасну Римську імперію почали нападати племена гунів, готів.

Приблизно двохсотого року нашої ери германські племена почали

активно заселяти землі північніше від Римської імперії. Вони заселили
території Рейну, Вісли, між Дунаєм на півдні та Балтійським морем на
півночі. Через активні напади на Римську імперію загарбниками під час
Великого переселення народів, римляни розселили германців як федератів
(союзників) на своїх кордонах, через що германські племена отримували
щорічне утримування та брали на себе захист кордонів.
 На території сучасних німецькомовних країн існували дві
дохристиянські релігії, а саме: язичницькі поклоніння силам сонцю, вітру,
вогню тощо, та скандинавське вірування, що розповсюдилося під час
Великого переселення народів. До приходу норманів із Скандинавського
півострову поряд заселені території заселяли кельти. Вони поклонялися
стихіям та явищам природи. Пізніше, коли поряд оселилися вихідці з
Скандинавії, релігії почали переплітатися.

Згідно з Я. Гріммом, скандинавська міфологія відзначається як

зв‘язуюча, а не основна. Хоча й скандинавська вірування дещо доповнює та
прояснює германське вірування, проте в цілому, вони відрізняються.
 Розвиток германських вірувань
Християнізація германських племен була дуже довгий процесом. Деякі
германці виступали проти, інші були згодні прийняти іншу релігію. З часом
деяка частина з тих, хто не був проти хрещення, стали сповідувати
католицизм, інша – аріанство.

Першими, хто прийняв християнство вважають племена готів у першій

половині IV ст. Вони впродовж деякого часу активно розповсюджували нову
релігію. Завдяки прийняття аріанства готам навіть дозволили зберегти свою
культуру, проводити церковну службу на готській мові, перевести Біблію.

Однак почали відбуватися кардинальні зміни у племенах германців.

Поступово християнство почало зникати, та вже в VI ст. серед готів, франків
та бургундів знову розповсюджується язичництво. Пов‘язано це, по-перше, з
тим, що разом з прихильниками християнства, були й противники, які досить
часто відносилися до своїх зневірених побратимів агресивно; по-друге,
тогочасна християнізація була поверхнева.

Зовнішня політика Карла I Великого щодо германських племен

характеризувалася не лише загарбницькими походами, а й примусовою
християнізацією. Так у 772 р. військо Карла I Великого напало на саксів,
розорило одну с найважливіших фортець того часу Ересбург, та загально
саксонське святилище. У відповідь на їх напад об‘єднані війська саксів
зруйнували монастирі та храми. Згодом Карл I видав наказ про заборону
язичницьких ритуалів та обрядів, що гарантувало верховенство
християнської релігії. З метою продемонструвати серйозність своїх намірів, у
782 р. згідно наказу було страчено приблизно 4500 осіб, що увійшло в
історію, як – Верденська різня.
 У той час, як християнство почало розповсюджуватися, багато
язичників намагалось «поєднувати» дві релігії в одну, що слугувало
активною опозицією священників.

Я бы сравнил язычество с диковинным растением, многоцветное и

благоуханное цветение которого вызывает изумление; христианство же — с
рассыпанными на просторах семенами питательных злаков. Но и в язычестве
прорастала та божья истина, которая в христианстве вызрела плодами.
[2. с. 134-135].

Исландия в X в.

   Впрочем, подобное «двоеверие», когда древние боги мирно

уживались в сознании с «богом иудеев», было характерно не только для
Исландии, но и для Скандинавии в целом. Если в других землях правители,
принимая крещение и утверждая христианскую веру среди своих подданных,
отвергали древних богов и все, что было с ними связано, скандинавские
конунги, насаждавшие христианство огнем и мечом, одновременно
продолжали верить в Одина, асов и ванов. Характерный пример такого
двоеверия — эпизод из «Саги об Олаве сыне Трюггви». Этот норвежский
конунг столь ревностно утверждал новую веру, что его именем пугали детей,
а исландцы, наслышанные о зверствах Олава в Норвегии, благоразумно
решили принять христианство сами, пока Олав не добрался и до них. Тем не
менее и поборник новой веры Олав сохранял почтение к прежним богам.
Сага гласит:
   «Рассказывают, что, когда Олав конунг гостил в Эгвальдснесе, однажды
вечером туда пришел какой-то человек, старый и очень красноречивый. У
него была шляпа с широкими полями и только один глаз. Он умел
рассказывать обо всех странах. Он завел разговор с конунгом. Конунгу очень
понравились его речи. Конунг спрашивал его о многих вещах, и гость всегда
умел ответить на его вопросы, так что конунг засиделся с ним до позднего
вечера. Так как была уже поздняя ночь, епископ напомнил конунгу, что пора
ложиться спать. Конунг так и сделал. Но когда он разделся и лег в постель,
гость сел на ступеньку у его ложа и еще долго разговаривал с конунгом.
Конунгу все хотелось услышать еще что-нибудь. Тогда епископ сказал
конунгу, что пора уже спать. И конунг заснул, а гость ушел.
   Некоторое время спустя конунг проснулся и спросил, где гость, и велел
позвать его. Но гостя нигде не нашли. На следующее утро конунг велит
позвать повара и того, кто готовил питье, и спрашивает их, не приходил ли к
ним какой-нибудь незнакомец. Те говорят, что, когда они собирались
стряпать, подошел к ним какой-то человек и сказал, что больно плохое мясо
варят они к конунгову столу. Затем он дал им два больших и жирных куска
говядины, и они сварили их вместе с другим мясом. Тогда конунг велел все
это варево выбросить.
   — Наверное, это был не человек, — сказал он, — это был, наверное, Один,
в которого язычники долго верили. Но Одину не удастся перехитрить меня»
[1. с. 2].
 Картина світу давніх германців

Створення світу
Згідно з міфами, до початку часів не було нічого, крім Ніфльхейму
(світу темряви) та Муспульхейму (світу вогню). Існували лише корова
Аудумла та прабатько всіх велетнів Мімір. Аудумла створила з криги льоду
прабатька всіх богів та людей – Бурі. Згодом Бурі породив Одіна, Ве та Вілі.

Три брати, убивши Міміра, створили з його плоті землю, із кісток

виклали гори та скелі. Усе каміння, гальки та пісок – це зуби та уламки кісток
Міміра, що їх переламали та розчавили Одін, Ве та Вілі під час їх битви з
велетнем. Моря, що омивать землю, – це кров Міміра. Погляньте на небо:
перед вами середина Мімірового черепа. Зірки, що сяють уночі – це іскри
Муспільхельму. Ну а хмари колись біли мізком велетня, і хтозна, що в них на
думці зараз.

Створення людей
На думку германців, світ – це плаский диск, що оточений звідусіль
морями. Гіганти, діти Міміра, живуть на краю світу, поряд із найглибшими
морями. Щоб велетні не підходили занадто близько, боги побудували стіну,
яку зробили з вій Міміра. Це місце вони назвали Мідгард.

Мідгард був порожній, навколо простягалися чарівні краєвиди, проте

не було нікого, хто б міг милуватися ними. Саме тому боги знайшли дві
колоди на березі моря, встромили в пісок та почали чаклувати. Одін тримав
колоди, а решта братів вдихали в них життя. Так мертві колоди
перетворилися на живих істот.

Вілі дав їм волю та розум. Тепер вони могли рухатися та чогось

прагнути.
 Ве обтесав колоди, надав їм людських обрисів. Він вирізьбив вуха, щоб
вони могли чути, очі, щоб бачити, губи, щоб говорити. З однієї колоди Ве
вирізав жінку, а з іншої – чоловіка.

Троє братів придумали для них одяг, щоб вони не змерзли. Наостанок
вони дали людям імена: чоловікові Аск, або «Ясен», а жінці Ембла, або
«Вільха».

Ось чому Одіна почитали германці та звали Богом-отцем, адже саме він
вдихнув життя в наступні покоління.

Всесвітнє дерево
Германці вірили в силу Іггдрасілля, всесвітнього дерева, що стоїть між
дев‘яти світами. Ніхто ніколи не знав його точних координат, проте всі
знали, що воно стоїть посередині світу, а своїм корінням простягається
водночас в усіх світах.

Всього існує дев’ять світів:

Асґард, світ асів. Саме тут живе Одін.

Альвхейм, світ, де живуть світлі альви(ельфи).

Нідавеллір, також відомий як Свартальхейм, де під горами живуть і створюють

дивовижні речі темні альви(гноми).

Мідґард, світ людей.

Йотунхейм, де живуть помешкання крижані гіганти та гірські велетні.

Ванахейм, де живуть вани. Аси та вани пов’язані мирними угодами, тож багато
ванів живе в Асґарді, разом із асами.

Ніфльхейм, царство мороку й туману.

Муспельхейм, світ вогню, де чекає свого часу Сурт.

Хельхейм, світ душ, що погибли не під час бою. [3. c. 10].

 Рагнарьок: невідворотна доля богів
На думку германців кінець світу(рагнарьок) почнеться із зими, що буде
тривати три роки. Люди будуть голодні та злі. Брат вбиватиме брата, батько
вбиватиме сина, матері виступатимуть проти доньок.

Потім, як залишиться лише декілька людей, сонце згасне, а місяць

назавжди зникне із зоряного неба. Це буде час жахливої зими –
Фумбулвінтер, тобто «Великої Зими». Після цього настане час великих
землетрусів, поштовхи будуть такими сильними, що всі окови, кайдани та
пута будуть зруйновані.

Усі, без винятку.

Великий вовк Фенрір скине свої кайдани. Там де ступатими Фенрір

буде горіти нищівний вогонь.

Більше не буде веселки. Гемдаль, сторож біврьосту затрубить у свій ріг.

По мосту пройдуть вогняні велетні на чолі з Суртом.

Це буде остання битва сил добра та зла, переможцем якої ні одній зі

сторін ніколи не бути.

Це кінець. Але є і те, що відбудеться після кінця.

Із сірих вод океану знову постане зелена земля.

Сонце з’їдять, але донька сонця засяє на місці своєї матері, й нове сонце світитиме навіть
яскравіше за старе — світитиме новим, молодим світлом.

Жінка і чоловік, Життя та Жага до життя, вийдуть з ясена, що з’єднує світи. Вони
поживляться росою на зеленій землі й покохаються, а від їхнього кохання народиться людство.

Асґард зникне, але на його місці постане Ідаволл — розкішний і непорушний.

У Ідаволл прийдуть сини Одіна — Відар і Валі. За ними з’являться сини Тора — Моді та
Маґні. Вони разом принесуть Мйольнір, бо тепер, коли Тора не стало, молот можуть нести лише
вони двоє. З підземного царства повернуться Бальдр і Хьод, і вони, всі шестеро, сядуть під сяйвом
нового сонця і почнуть говорити, згадуючи таємниці та обмірковуючи, що можна було зробити
інакше і чи був такий підсумок неминучим.

Вони говоритимуть про Фенріра — вовка, який з’їв світ, про змія Мідґарда, а також
згадають про Локі, який водночас був і не був богом, який рятував богів, а проте міг їх знищити.

А тоді Бальдр скаже:

 — Гей, що то таке?

— Де? — запитає Маґні.

— Ну, он там. Блищить у високій траві. Бачиш? І там теж. Поглянь, ще одне.

Тоді вони опустяться на коліна у високій траві — боги, мов діти.

Маґні, син Тора, буде першим, хто знайде один із предметів у високій траві, а знайшовши,
одразу його впізнає. Це золота шахова фігура — такою грали боги, коли вони ще жили. Вона
зображує Одіна, Бога-отця, на своєму високому троні: це король.

Вони знайдуть також інші фігури. Ось Тор, в руках якого молот. Он там Хеймдалль, який
притиснув до губ свій ріг. Фріґґ, дружина Одіна, — то королева.

Бальдр підніме маленьку золоту статуетку.

— Ця схожа на тебе, — скаже йому Моді.

— Це я і є, — відповість Бальдр. — Такий, яким був давним-давно, до смерті, коли жив
серед асів.

Вони знайдуть також інші фігури — одні красиві, інші не дуже. Ось загрузли в чорну
землю Локі та його діти-чудовиська. Он крижаний велетень. Ось Сурт — його обличчя палає.

Згодом вони з’ясують, що мають всі фігури, щоб скласти повний набір. Вони розставлять
фігури для гри в шахи: на шахівниці стола боги Асґарда зустрінуться зі своїми одвічними
ворогами. Новоспечене сонячне світло блищатиме на золотих шахах у цей прекрасний день.

Бальдр всміхнеться своєю сонячною усмішкою, нахилиться і зробить свій перший хід.

І гра почнеться знову.

[3. c. 153].
 Висновок
Під час роботи були дослідженні історичні передумови
розповсюдження та розвитку дохристиянських вірувань та міфів германців.
Були розглянуті процеси християнізація германських племен,
охарактеризований характер християнізації. Також було розглянуто
відношення германців до агресивної християнізації.

Особливої уваги заслуговує модель вірувань та міфів германців. Саме

через унікальні умови життя германці стали такими, якими вони були.
Клімат, географічне положення, територіальні сутички – усе це впливало на
утворення міфів та легенд.

Германські міфи завжди слугували натхненням для багатьох митців,

Дж. Р. Толкін створив свій бестселер «Володар перстнів» надихаючись
«Еддою». У. Дісней започаткував «Marvel comics», змальовуючи на сторінках
коміксу чарівні пригоди Тора.

Германські міфи та вірування складають великий внесок у сьогоденній

культурі, продовжують жити через вуста молодих поколінь.
 Використана література
1. Королев К. М. «Скандинавская мифология. Энциклопедия», ВЦ
«Эксмо», 2007 р.
2. Я. Грімм «Германская мифология», ВЦ «ЯСК», 2019 р.
3. Ніл Гейман «Скандинавська міфологія», ВЦ «КМБУКС», 2017 р.
4. Давні європейські релігії – Релігія давніх германців (електронний
ресурс)
https://buklib.net/books/33944/
5. Хелен Гербер « Мифы Северной Европы», ВЦ «Центрполиграф»,
2008 р.
6. Рагнарьок. (електронний ресурс)
https://uk.wikipedia.org/wiki/Рагнарок

7. Кэролин Ларрингтон «Скандинавские мифы. От Тора и Лока до

Толкина и «Игры престолов», ВЦ «Манн, Иванов и Фербер», 2019 р.

8. Дохристиянські вірування германців. (електронний ресурс)

https://uk.wikipedia.org/wiki/Дохристиянські_вірування_германців

9. Германці. (електронний ресурс)

https://uk.wikipedia.org/wiki/Германці

10. Велике переселення народів. (електронний ресурс)

https://uk.wikipedia.org/wiki/Велике_переселення_народів#:~:text=Велике
%20переселення%20народів%20—%20умовна%20назва,Imperium
%20Romanum)%20в%20375%20році.

11. Релігія давніх скандинавів та германців. (електронний ресурс)

https://pidru4niki.com/1413112863113/religiyeznavstvo/religiya_davnih_skandina
viv_germantsiv
 12. Єгорова О. І. «Лінгвокраїнознавство німецькомовних країн:
Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн, Люксембург» Конспект лекцій, СумДУ,
2016 р.