1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПрАТ «ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УКПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ

Шифр групи: Тучн-8-20-БМо (4,6 здс)

Прізвище, ім'я
по батькові студента: Паращук Маріна Юріївна
Домашня адреса: вул. Руська 253
Найменування організації, посада____________
_________________________________________

Контрольна робота
з дисципліни: Економіка підприємства
за темою: Механізм і функції управління підприємством
Прізвище та ініціали викладача: Кошмарюк Н. С.

Чернівці 2022
 2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3
ОСНОВНА ЧАСТИНА………………………………………………………….4
1. Механізм управління підприємством……………………………………4
2. Управлінський персонал………………………………………………….7
3. Облік і звітність……………………………………………………….......9
4. Аналітична діяльність на підприємстві…………………………………12

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...14
Списки використаної літератури………………………………………….........15
 3
ВСТУП
У ХХІ столітті зміни управлінських систем, які трансформуються під
впливом змін навколишнього середовища, відбуваються значними темпами.
Певна частина управлінських завдань є принципово новою й не може
вирішуватися з орієнтацією на минулий досвід. Множинність завдань, які
постають перед вищим менеджментом підприємств сфери послуг,
ускладнюється глобалізаційними процесами, що призводять до подальшої
інтенсифікації управлінських проблем. Все вищевикладене обумовлює
інтерес вчених щодо проблематики динаміки змін у підходах до управління
ефективністю підприємств [1]. Поняття "механізм управління" як ключовий
елемент підприємства відносно нове і недостатньо вивчене. Про це свідчить
відсутність пояснень щодо даного терміну в новітній довідковій економічній
літературі [3].О. Страхова поняття "механізм" застосовує у переносному
значенні і трактує як систему, що визначає порядок будь якого виду
діяльності [6]. Вона також поєднує зазначене поняття з епітетом
"механічний", що означає той, що свідомо не регулюється. Звідси, з її точки
зору, при використанні поняття "механізм" щодо управління передбачається
створення такої системи, яка забезпечить постійний управлінський вплив,
спрямований на отримання певних результатів діяльності. В управлінні
головну роль відіграє економічний механізм, який значною мірою впливає на
формування і функціонування складових організаційного механізму. Як
стверджують керівники різних підприємств, на практиці ці механізми є
невіддільними один від одного. У процесі дослідження теоретичних аспектів
механізму управління ефективністю діяльності підприємства можна дійти до
висновку, що його роль у діяльності підприємства є вагомою і тому він має:
— відповідати цілям і завданням діяльності підприємства. Це означає, що
серед засобів впливу, які передбачається використовувати в управлінні,
повинні бути такі, які можуть працювати на дані цілі;
— формуватися не за чутливістю до засобів впливу кожної людини окремо, а
за груповою динамікою. Це означає, що людину слід розглядати в певному
соціальному середовищі та в процесах можливих змін, які реально відбува
ються при функціонуванні підприємства;
— створити умови діяльності, які мають мотиваційну цінність. Умови, в яких
працює людина, можуть бути або мотивом, або перешкодою для ефективної
роботи. Механізм управління — це оточення людини, що створює відповідне
її ставлення до роботи та функцій, до колег і керівництва;
 4
ОСНОВНА ЧАСТИНА
МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Для вирішення завдань, що стоять перед підприємством, апарат
управління готує управлінські рішення, організовує і контролює їх
виконання, забезпечує активність працівників у процесі виконання завдань і
досягнення цілей організації. Рішення більшості проблем набуває вигляду
оптимізаційної задачі, коли з безлічі наявних альтернатив вирішення того чи
іншого питання вибирається оптимальний варіант, що забезпечує досягнення
поставленої мети. Неоднозначність вирішення проблем, що виникають у
процесі управління, вимагає відповідного механізму їх подолання. Механізм
управління підприємством (рис. 18.2) призначений для розробки та реалізації
системи заходів, що забезпечують необхідні умови його ефективного
функціонування, динамізм і злагодженість роботи. Технічні, організаційні та
економічні заходи повинні забезпечити синхронність і послідовність режиму
роботи всіх складових ланок єдиної господарської системи на всіх рівнях
виробництва і управління для досягнення поставленої мети.

Механізм управління підприємством включає наступні компоненти:

- Цілі і завдання, що стоять перед керованим об'єктом;
- Юридичні та економічні закони та обмеження;
- Функціональну структуру органів управління;
- Методи та інструменти господарського управління;
- Методи, правила, засоби обробки і передачі інформації;
- Управлінські рішення;
- Об'єкти управління.

Для досягнення цілей організації необхідно визначити пріоритетні завдання,

їх черговість і послідовність рішення. Для вирішення завдань організації
визначають се структуру. Основу всієї системи управління становить
ієрархічна структура адміністративних органів управління, які забезпечують
управління підприємством. Базою формування органів управління є
структура виробництва. Організаційна структура управління забезпечує
взаємодію, організацію зв'язків і відносин між підрозділами підприємства,
відповідає структурі самого підприємства, масштабами і функціональному
призначенню керованих об'єктів. Структура управління всередині
підприємства носить в основному ступінчастий характер і будується за
принципом підпорядкування нижчестоящого органу вищестоячому.
Структура організації визначає взаємовідносини рівнів управління та функції
 5
її окремих підрозділів. У багаторівневій системі управління необхідна чітка
взаємодія її різних ланок і рівнів. Щоб підприємство успішно функціонувало,
організаційна структура системи управління складається з органів управління
окремими протікають процесами і органів управління підприємством в
цілому. Центральний орган, керуючий підприємством, в особі директора та
його заступників, концентрує увагу на кінцевому цільовому результаті.
Контроль і регулювання проміжних результатів, спрямованих па
недопущення відхилень у процесі виробництва продукції від встановлених
завдань, доручається керівникам і фахівцям нижніх ланок підприємства.
Процесами, що протікають в підрозділах підприємства, управляють самі
підрозділи. Взаємини будуються в такій формі, яка дозволить досягти цілей
організації з мінімальними витратами. Допомогою методів та інструментів
реалізуються функції управління: планування, організація, координація,
стимулювання, облік, контроль і регулювання. За допомогою методів
управління впливають на об'єкт управління. Методи управління являють
сукупність засобів впливу на працівників підприємств. Виділяють
адміністративні, економічні, соціально-психологічні методи управління.
Адміністративні методи реалізуються шляхом управлінських команд,
обов'язкових для нижчестоящих органів, видачі виконавцям завдань, що
виключають альтернативи при виконанні робіт, і відрізняються
суб'єктивністю підходів менеджерів. Ініціатива персоналу зведена до
мінімуму. В основі економічних методів лежать економічні інтереси
учасників виробництва, необхідність порівняння витрат з отриманими
результатами. Відносини між керівниками і керованими ланками будуються
на госпрозрахунковій основі. Економічні методи передбачають вплив на
працівників за допомогою встановлення цілей і завдань, ресурсів і обмежень,
а способи вирішення завдань вибираються виконавцями самостійно. Розмір
та умови виплати матеріальної винагороди залежать від своєчасності і
успішності виконання поставлених завдань. Соціально-психологічні методи
впливають па поведінку працівників за допомогою формування
психологічного клімату в колективі, регулювання характеру взаємин між
членами колективу, розкриття індивідуальних здібностей працівників,
підвищення їх кваліфікації. Всі три групи методів управління
взаємопов'язані. Їх зміст проявляється в рекомендаціях, рішеннях, наказах,
вказівках і т.д. Ефективність застосування методів управління залежить від
рівня розвитку виробничих відносин, кваліфікації кадрів керівників і
фахівців, стану виробничо-технологічної та трудової дисципліни, соціально-
психологічного клімату. Для підготовки та реалізації рішень по
господарському управлінню використовують відповідні інструменти, за
допомогою яких заздалегідь дають точну характеристику виробничого
процесу в просторі і в часі і контролюють фактично отримані результати:
 6
- Норми і нормативи параметрів діяльності;
- Моделі розвитку та вирішення проблем;
- Інформацію про параметри діяльності об'єктів і причинно-наслідкового
зв'язку між ними;
- Кількісні показники.
Інструменти - це засоби підготовки та реалізації управлінських рішень.
Інструментарій використовується для управлінського впливу при плануванні
й контролю використання установлені завданням отримання якісних
характеристик і їх числових значень по об'єкту виробничої діяльності в
заданий час. Норми і нормативи встановлюються з метою недопущення
зайвої витрати ресурсів, відхилень від заданих характеристик продукції, що
випускається, забезпечення встановленого режиму роботи підприємства,
дотримання нормальних умов праці та охорони навколишнього середовища.
Вони є основою планування, контролю та регулювання діяльності підрозділів
підприємства. Їх основна функція - вимірювальна (міра витрат і результатів).
При реалізації контрольної функції норми служать базою порівняння з
фактичним витратою ресурсів. Слідом за контрольною функцією виконання
норм і нормативів використання ресурсів приймаються рішення про стимули:
винагороду або покарання в залежності від результату і причин відхилення.
Модель - це опис (відображення) предметів, процесів і явищ символами.
Моделювання економічних процесів проводиться на основі стійких зв'язків і
можливості точного їх відтворення, що прискорює підготовку рішень.
Оптимізаційні моделі представляють систему рівнянь (рівностей і
нерівностей). Моделі господарських процесів будуються так, щоб вони могли
адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища
підприємства. До основних практичним напрямками моделювання на
сучасному етапі належать:
- Аналіз і прогнозування економічної ситуації всередині підприємства;
- Аналіз і прогнозування ринків збуту і ринків товарів матеріально-
технічного забезпечення;
- Підготовка планових рішень діяльності підприємства.
У практиці інформаційного забезпечення використовуються дані та
інформація. Дані - це відомості про стан об'єкта (можуть бути числовими,
описовими, графічними і т.д.), які вводяться в процес інформаційної обробки
або виводяться з нього. Інформація - це знання, отримані в процесі обробки
даних, тобто відібрана і впорядкована система даних. Встановлюється
порядок збору даних, підготовки та передачі необхідної для управління
інформації про хід виробничого процесу, діяльності персоналу на робочих
місцях, русі ресурсів та ін. На основі інформації вибирають продукт, групи
споживачів і потенційні ринки збуту, цінову політику і стратегію управління.
 7
УПРАВЛІНСЬКИЙ ПЕРСОНАЛ
Ефективність управління залежить від наступних факторів:
- Складу кадрів керівників і фахівців, по кваліфікації та професійної
підготовленості здатних своєчасно вирішувати постійно виникаючі проблеми
і проводити необхідні перетворення;
- Якості інформаційного забезпечення прийняття рішень;
- Технічної оснащеності працівників апарату управління.
Кадри, зайняті в управлінні, діляться на три основні групи: керівники,
фахівці та технічні виконавці. Робота керівників розділена але рівнями
управління і функціональним областям. Вертикальний розподіл праці
утворює рівні управління. До лінійному складом керівників відносяться
начальники цехів, дільниць, майстри. Функціональні області діяльності
утворюють горизонтальний поділ праці: наприклад, заступники керівника з
виробництва, фінансів, комерційної діяльності, маркетингу, персоналу. До
функціональним складом керівників відносяться начальники функціональних
відділів: технічних, економічних, юридичних, лабораторій та бюро.
Керівники середньої ланки - начальники цехів і відділів, головні спеціалісти
(головний механік, головний енергетик, головний бухгалтер) та їх
заступники. Вони готують інформацію для прийняття рішень вищими
керуючими і передають прийняті рішення у вигляді конкретних завдань
низовим керівникам. Характер їх роботи більшою мірою визначається
змістом роботи підрозділу, який вони очолюють, ніж організації в цілому. Їх
робота схильна сильному впливу змін економічного і технологічного
характеру, які необхідні для пристосування функціонування організації до
постійно змінюваних умов. Область професійної діяльності керівника на
середньому рівні управління виробничої одиниці підприємства: рішення
задач постійного вдосконалення організації виробництва, забезпечення
ефективного використання всіх видів ресурсів, створення умов для
активізації творчої активності персонал. Керівники вищої ланки - директор
підприємства, його заступники - відповідають за прийняття найважливіших
для організації рішень. Межі, які обмежують їх діяльність в організації,
визначаються функціональними групами процесів: виробництво, маркетинг,
фінанси, робота з кадрами, облік і аналіз господарської діяльності. Як
правило, на підприємствах призначаються заступники директора по окремих
видах роботи: з поточних питань управління виробництвом, з комерційних
питань, економіці, інженерно-технічних питань, кадрам. Так, заступнику
директора з виробництва, як правило, функціонально підпорядковані основні
виробничі цехи, а також виробничо-диспетчерський відділ.
Підпорядкованість ця носить не всеосяжний, а виборчий, функціональний
характер.
 8
продукції. Інші сторони роботи цехів (економічна, інженерно-технічна,
кадрова) перебувають у віданні інших заступників директора. Організація
виробництва на підприємстві відноситься до сфери діяльності лінійних
керівників: директора, начальників виробництва, цеху, дільниці, майстра і
бригадира, які несуть відповідальність за стан організації виробництва у
відповідних виробничих підрозділах. Керівник повинен знаходити і виділяти
найбільш важливі пріоритети та завдання керованого об'єкта, вміти
конкретизувати свої задуми, аргументовано їх обгрунтовувати і відстоювати,
домагатися поставлених цілей з найменшими витратами. Потенційний
керівник повинен володіти природженими здібностями до управління
людьми, швидко і глибоко вникати в психологію інших людей, визначати
здібності працівників, зміни взаємин у колективі. Ці здібності повинні бути
підкріплені знаннями, щоб ефективно їх використовувати в управлінні. У
менеджменті першорядний інтерес представляє людина, який одночасно є
лідером і ефективно управляє своїми підлеглими. Лідерство - це здатність
чинити вплив на окремих осіб і групи, спрямовуючи їх зусилля на досягнення
цілей організації. Завдання фахівців - збір і аналіз інформації, що відноситься
до керованого об'єкту, підготовка планів та графіків роботи підрозділів
підприємства, проектів розпоряджень керівників, розробка нормативів,
організація контролю, підготовка та аналіз звітів, розробка технічної
документації і т.д. Фахівці зайняті видами діяльності, пов'язаними з
підготовкою виробництва, інженерним супроводом ходу виробництва і
реалізацією продукції. Технічні виконавці здійснюють облік і контроль ходу
виробництва і реалізації продукції, оформлення документації, господарське
обслуговування і діловодство (агенти, касири, контролери, діловоди,
обліковці, креслярі, експедитори та ін.). Вони відповідають за своєчасну
технічну обробку інформації -її упорядкування, облік, зберігання, видачу,
пересилання і т.д. Конкретний склад кадрів управління того чи іншого
підрозділу визначає його штатний розклад, тобто перелік посад,
затверджених у встановленому порядку та відповідних структурі даного
підрозділу організації.
 9
ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ
Для своєчасного досягнення заданого результату орган управління
постійно контролює, координує і коригує діяльність людей на підвідомчому
ділянці. Для цього встановлюється чітка субординація працівників, порядок
збору та підготовки необхідної для управління інформації (про розстановку і
діяльності персоналу на робочих місцях, русі ресурсів у виробничому
процесі і обороті і т.п.). Інформація, що характеризує фактичний стан
господарської діяльності, виникає і передається в системі господарського
обліку. Господарський облік - це система кількісного відображення і якісної
характеристики процесів матеріального виробництва з метою управління
ними. У господарському обліку реєструються, накопичуються, обробляються
дані, які потім використовуються для проведення аналізу, контролю,
планування і регулювання господарської діяльності. Господарський облік
підрозділяють па оперативний, бухгалтерський і статистичний. Оперативний
облік - це система спостереження і поточного контролю над окремими
фактами чи процесами з метою керівництва ними в момент їх вчинення.
Здійснюють, наприклад, облік виконання виробничих операцій, норм
виробітку, виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції.
Бухгалтерський облік - це система безперервного і взаємопов'язаного
відображення економічної інформації з метою контролю і управління
фінансово-господарською діяльністю. У бухгалтерському обліку
господарська діяльність відбивається як система різнорідних, по
взаємопов'язаних між собою об'єктів: господарських засобів, їх джерел, зміни
цих засобів і джерел в результаті виробничої діяльності. Узагальнення
здійснюється в єдиному грошовому вимірнику шляхом суцільного
спостереження і вимірювання всіх змін в розміщенні та споживанні коштів
підприємства, всіх отриманих результатів. Статистичний облік - це система
збору та узагальнення інформації про масові явища, фактах або процесах з
метою контролю та управління ними. Ведуть статистичний облік трудових
ресурсів, виробництва і розподілу продукції, товарообігу за товарними
групами та інших масових громадських явищ. Кожне масове суспільне явище
статистика вивчає як сукупність якісно однорідних об'єктів (одиниць), що
відрізняються один від одного варіюванням деяких ознак. Кожен вид обліку
виконує свою роль у контролі та управлінні господарською діяльністю, а
сукупність їх охоплює всю господарську діяльність підприємства. Своєчасне
отримання облікової інформації про господарську діяльність підприємства
дозволяє керівникам приймати відповідні заходи по впливу на хід
виробничого процесу. Облік служить основою для звітності
підприємств.Звітність являє собою сукупність показників, що відображають
результати господарської діяльності організації за звітний період. Звітність
включає таблиці, які складають за даними
 10
бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку. Вона є
завершальним етапом облікової роботи. Дані звітності використовуються
зовнішніми користувачами з метою оцінки ефективності діяльності
організації і для економічного аналізу у самій організації. Звітність необхідна
для оперативного керівництва господарською діяльністю та служить вихідної
базою для подальшого планування. Тому звітність повинна бути
достовірною, своєчасною. У ньому повинна забезпечуватися порівнянність
звітних показників з даними за минулі періоди організації складають звіти за
формами та інструкціями (вказівками), рекомендованим статистичними і
фінансовими органами. Єдина система показників звітності організації
дозволяє зводити її по окремим галузям, економічним районам і по всьому
господарству в цілому. Звітність організації класифікують за видами,
періодичності складання, ступеня узагальнення звітних даних, обсягом
містяться відомостей і призначенням. За видам звітність підрозділяється на
бухгалтерську, статистичну та оперативну. Статистична звітність складається
за даними статистичного, бухгалтерського та оперативного обліку та
відображає відомості за окремими показниками господарської діяльності
організації за звітний період як у натуральному, так і у вартісному вираженні.
Оперативна звітність складається за даними оперативного обліку, і містить
інформацію про основним показниками за короткі проміжки часу - добу,
тиждень, декаду, половину місяця. Ці дані використовуються для
оперативного контролю та управління процесами постачання, виробництва і
реалізації продукції. За періодичністю складання розрізняють
внутрішньорічні і річну звітність. Внутрішня звітність включає звіти за день,
тиждень, декаду, місяць, квартал і півріччя. Внутрішню статистичну звітність
зазвичай називають поточної статистичної звітністю, внутрішню
бухгалтерську звітність - проміжної бухгалтерської звітністю. За ступенем
узагальнення даних розрізняють звіти первинні, складаються організаціями, і
зведені, які складають вищі або материнські організації на основі первинних
звітів. За обсягом містяться у звітах відомостей розрізняють приватну і
загальну звітність. Приватна звітність включає інформацію про роботу
підприємства на одному якомусь ділянці сто діяльності. Загальна звітність
служить засобом інформування зовнішніх користувачів про характер
діяльності, прибутковості та майновий стан організації. Складання
внутрішньої звітності викликається потребою самого господарства.
Бухгалтерська та статистична звітність в обов'язковому порядку у
встановлені терміни повинна надаватися відповідним державним
організаціям. Основні форми статистичної звітності характеризують
відомості:
 11
- Про обсяги виробництва та витратах на виробництво товарів і послуг;
- Про зайнятість і оплату праці працівників у галузях економіки;
- Цінах і тарифах;
- Наявність та рух капіталу;
- Демографічної ситуації;
- Розвиток соціальної сфери;
- Стан навколишнього середовища.
Статистична звітність складається стосовно до галузевої специфіки
народного господарства залежно від потреби в інформації з річної,
квартальної або місячної періодичністю. Проміжна бухгалтерська звітність
складається з бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки.
Найбільш повний матеріал про роботу підприємства зосереджується в
річному звіті. До складу річної бухгалтерської звітності включаються
наступні елементи:
1) бухгалтерський баланс - форма № 1;
2) звіт про прибутки і збитки - форма № 2;
3) пояснень до форм № 1, 2, до складу яких входять: звіт про зміни капіталу -
форма № 3,
- Звіт про рух грошових коштів - форма № 4,
- Додаток до бухгалтерського балансу - форма № 5,
- Пояснювальна записка, що включає текстову частину і розшифровки
показників у формі таблиць;
4) підсумкова частина аудиторського висновку при обов'язковому аудиті
бухгалтерської звітності.
Зовнішня бухгалтерська звітність відповідно до міжнародної практики
обов'язково підлягає опублікуванню, тому її ще називають публічною.
 12
АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Основне в управлінській діяльності - процес прийняття рішень. Цей
процес містить: 1) інформаційне забезпечення; 2) аналітичне забезпечення; 3)
акт прийняття рішення.
Реалізація прийнятих рішень відбиває етапи управління у часі:
- Прогнозування і планування;
- Організацію оперативного управління і регулювання господарського
механізму з метою оптимізації використання трудових, матеріальних і
фінансових ресурсів підприємства;
- Контроль ходу виконання планів і управлінських рішень, оцінка
ефективності діяльності та її стимулювання.
Сутність аналізу становить інформаційно-аналітичне забезпечення
прийнятих управлінських рішень. Підбір достовірної необхідної інформації,
науково обгрунтовані методи аналізу цієї інформації забезпечують
оптимальні в даних умовах рішення. Аналіз займає проміжне місце між
підбором інформації та прийняттям рішення. Економічний аналіз як практика
є вид діяльності, що передує прийняттю управлінських рішень і зводиться до
обгрунтування цих рішень на базі наявної інформації, обробленої на основі
спеціальних знань про методи і прийоми дослідження, застосовуваних для
обробки та аналізу інформації про діяльність організацій (підприємств).
Залежно від умов господарювання приймаються різні рішення,
застосовуються різні прийоми і методи аналізу. Можна виділити основні
риси, що визначають зміст аналітичної діяльності:
- Дослідження економічних явищ, факторів і причин, що зумовили їх;
- Об'єктивну оцінку ефективності господарської діяльності;
- Наукове обгрунтування бізнес-планів, контроль їх виконання;
- Виявлення внутрішньогосподарських резервів, вивчення і узагальнення
конкретного досвіду.
Виявлення резервів (наявних, але не використаних можливостей) зростання
виробництва і зниження собівартості продукції є найважливішим завданням
аналізу. Об'єктом аналізу служить господарська діяльність підприємства, яку
можна розділити на господарські процеси і фінансові результати, що
складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів і відбиваються
через систему техніко -економічної інформації. Предмет аналізу - аналітичне
забезпечення управлінських рішень. Мета аналізу - визначення ймовірності
ефективної техніко-організаційної діяльності господарюючого суб'єкта в
майбутньому. Для цього за даними звітної інформації виконується оцінка
минулої діяльності та визначається становище підприємства на момент
аналізу, а також проводиться оцінка майбутнього потенціалу підприємства,
тобто прогноз подальшого розвитку. Результатом такого аналізу має стати
 13
вироблення напрямків якісного вдосконалення господарської діяльності з
метою підвищення ефективності роботи підприємства.
Етапи проведення аналізу.
1. Попереднє вивчення предмета аналізу, складання його економічної моделі.
Мета етапу - встановити внутрішні і зовнішні зв'язки предмета аналізу,
визначити характер процесів і їх залежність від різних факторів.
2. Деталізація факторів, встановлення спрямованості дії і відносної сили
впливу кожної групи чинників.
3. Кількісно визначити вплив окремих факторів (груп факторів) на динаміку
розвитку, ефективність роботи, виділити суттєві і вирішальні чинники.
Найскладнішою і відповідальної щаблем аналітичного дослідження є науково
обгрунтована угруповання факторів і розробка системи показників, що
характеризують стан, динаміку розвитку та результати діяльності
досліджуваного суб'єкта. Цінність вимірювання полягає в поєднанні якісної і
кількісної характеристик об'єкта аналізу, що дає чітке уявлення про
результати його діяльності.
4. Узагальнення результатів аналізу включає висновки, що містять оцінку цієї
діяльності, зведення резервів і рекомендацій щодо їх використання. Завдання
аналізу в тому, щоб з різного роду даних, іноді розрізнених, що
відображають окремі явища і факти, скласти загальну, цілісну картину
процесу, виявити притаманні йому тенденції та закономірності і прийняти по
можливості правильне оптимальне рішення. Аналіз діяльності
господарюючого суб'єкта містить три об'єкти: аналіз системи обліку, аналіз
системи управління, аналіз системи виробництва і реалізації продукції.
Функція системи обліку - створення умов для інформаційного забезпечення
контролю необхідної інтенсивності виробництва і реалізації продукції.
Система обліку настільки відповідає вимогам, наскільки достовірно дозволяє
контролювати виконання норм працівниками, хід процесу виробництва і
реалізації продукції, створити інформаційну базу для прийняття
управлінських рішень. Стан системи внутрішнього контролю підприємства
відображає стан організації роботи підприємства в цілому. Після проведення
аналізу системи обліку складається повне уявлення про структуру системи
управління підприємства. Функція системи управління - вироблення
управлінських рішень щодо ефективного розвитку організації. Тому мета
даного аналізу - визначення здатності системи управління виробляти такі
управлінські рішення. Якість системи управління виражається в підборі осіб
вищого керівництва організації. Сутність аналізу ефективності розвитку
підприємств полягає у встановленні та вивченні факторів, вимірі основних
характеристик, що відображають результати впливу заходів щодо розвитку
виробництва на зміну стану господарюючого суб'єкта.
 14
ВИСНОВКИ

Мета аналізу системи виробництва і реалізації продукції - кількісне

вираження ймовірності ефективної діяльності підприємства в майбутньому.
Аналіз покликаний вирішувати проблеми раціонального споживання
ресурсів в ході виготовлення і реалізації продукції. Вибір підходу до аналізу
конкретизує мета аналізу:
- Порівняння показників підприємства з нормативами, з середніми
показниками світової ринкової економіки, з показниками конкурентів
дозволяє оцінити рівень розвитку підприємства, його
конкурентоспроможність;
- Порівняння даних підприємства в часі дозволяє оцінити розвиток
підприємства в динаміці, зробити прогноз майбутнього потенціалу, що
важливо для оцінки вартості підприємства. Господарська діяльність
підприємства спрямована на одночасне вирішення широкого кола
взаємопов'язаних, але разом з тим відносно відокремлених, самостійних
завдань. Комплексний аналіз передбачає вивчення всіх сторін діяльності
підприємства, включає наступні теми:
- Аналіз техніко-організаційного рівня, зовнішньоекономічних, соціальних і
природних умов виробництва;
- Аналіз використання основних виробничих фондів;
- Аналіз використання матеріальних ресурсів;
- Аналіз використання праці та її оплати;
- Аналіз обсягу продажів і виробництва продукції;
- Аналіз собівартості продукції і взаємозв'язку собівартості, обсягу продажів і
прибутку;
- Аналіз величини і структури авансованого капіталу;
- Аналіз прибутку і рентабельності продукції;
- Аналіз капіталовіддачі (ділової активності);
- Аналіз рентабельності активів підприємства;
- Аналіз фінансового стану;
- Узагальнююча комплексна оцінка ефективності господарської діяльності.
Кожна з цих тем має свої завдання, які необхідно вирішити в ході проведення
аналізу. За змістом процесу керування виділяють оперативний, поточний
(ретроспективний), перспективний види аналізу. Оперативний аналіз являє
собою систему повсякденного вивчення виконання планових завдань з метою
швидкого втручання у необхідних випадках в процес господарської
діяльності для забезпечення безперервного і ефективного функціонування
господарського комплексу.
 15
Списки використаної літератури

1. Передерієнко Н. І. Сутніснозмістовна характеристика процесів управління

розвитком підприємств / Н.
І. Передерієнко, Я. В. Котляревський // Наукові записки [Української
академії друкарства]. — 2012. — № 2. — С. 103—111.
2. Раєвнєва О.В. Управління розвитком підприємства: методологія,
механізми, моделі: монографія / О.В. Раєвнєва. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. —
496 с.
3. Хамініч С.Ю. Управління підприємством на засадах освітнього
потенціалу: монографія / С.Ю. Хамініч. — Д.: Видво ДНУ, 2006. — 288 с.
4. Бурмака М.М. Управління розвитком підприємства на прикладі
підприємств будівельної галузі): монографія / М.М. Бурмака, Т.М. Бурмака.
— Харків: ХНАДУ, 2011. — 204 с.
5. Пащенко О.П. Стратегічне управління розвитком підприємства / О. П.
Пащенко // Вісник Хмельницького національного університету. — 2011. —
№ 2. — Т.2. — С. 99—103.
6. Гаркуша О.Ю. Концептуальний підхід до формування механізму
управління розвитком виноробного підприємства / О.Ю. Гаркуша // Вісник
Херсонського державного університету. — 2014. — Вип. 6. — Ч. 2. — С. 128
—133.