Семінар по Лекції 6

Запитання
1. Назвіть критерії групування педагогічних інновацій
2. Наведіть приклади часткових, модульних і системних педагогічних
нововведень
3. Виокремте та характеризуйте теоретичні блоки понять і принципів, на
яких базується педагогічна інноватика
4. Назвіть етапи інноваційного процесу.
5. Проаналізуйте характерні особливості етапів зародження, освоєння і
рутинізації нововведення.
6. Назвіть та визначте принципи управління інноваційними освітніми
процесами.
7. Охарактеризуйте головні закони перебігу інноваційних процесів.
8. Обгрунтуйте їх взаємозв'язок із життєвим циклом інновацій.
9. Схарактеризуйте види структур інноваційного процесу.
10.Доведіть необхідність та важливість знання структури інноваційних
педагогічних процесів для їх подальшої реалізації.
11.З'ясуйте умови ефективності інноваційних процесів у системі освіти.

Відповіді
1. У залежності від специфіки та місця використання розрізняють кілька видів
нововведень.
Технологічні інновації
Технологічні інновації - це нові способи виготовлення продуктів, нові технології їх
виробництва. Вони створюють основу для розвитку промисловості і технологічного
переозброєння галузі. Стосовно до сфери освіти такого роду нововведення стосуються
різних технічних засобів і устаткування, використаного в навчанні. З позицій дидактики
введення інформаційного середовища і програмного забезпечення внесло величезна
кількість нових можливостей. Комп'ютерні технології за рахунок свого швидкодії і
великих резервів пам'яті є принципово нові засоби навчання. Вони дозволяють
реалізовувати багато варіанти середовищ для проблемного навчання, особистості,
будувати різні схеми діалогових режимів та індивідуальних підходів у викладанні та
навчанні.
Методичні інновації
Методичні інновації - це інновації в галузі методики навчання і виховання,
викладання і навчання, організації навчально-виховного процесу. Вони найбільш
поширений і характерний тип нововведень у сфері освіти, що охоплює процес викладання
природничо-наукових і гуманітарних дисциплін від дошкільного виховання до вищої
освіти, підготовки і перепідготовки кадрів.
На практиці методичні інновації часто пов'язані з організаційними
нововведеннями. Вони зустрічаються в освітній ситуації, коли планована мета загалом
зрозуміла, але методи і засоби її реалізації потребують додаткових досліджень. Цей тип
інновацій домінує в приватних методиках, рідше представлений в дидактиці і теорії
виховання і практично не зустрічається в працях з історії педагогіки.
Організаційні нововведення
Вони стосуються освоєння нових форм і методів організації праці, а також
інновацій, які передбачають зміни співвідношення сфер впливу (як по вертикалі, так і по
горизонталі) структурних підрозділів, соціальних груп чи окремих осіб. Зокрема, питання
комплектування різних класів і груп, способів роботи в класах, групах, шкільних і
позашкільних колективах.
Управлінські нововведення
Вони зачіпають структуру, методи управління виробництвом, організаціями,
орієнтовані на заміну елементів системи управління (або всієї системи в цілому) з метою
прискорення, полегшення або поліпшення вирішення поставлених завдань. Приклади
управлінських інновацій ми знаходимо в працях, які стосуються вдосконалення
управління системою освіти на федеральному і регіональному рівнях.
Економічні інновації
Економічні інновації охоплюють позитивні зміни у фінансовій, платіжній,
бухгалтерській областях, а також у плануванні, мотивації та оплати праці й оцінці
результатів діяльності в освіті. Напряму вони не пов'язані з педагогікою, тим не менше їх
вплив позначається на роботі всієї системи освіти, що надаються населенню платних
освітніх послугах.
Соціальні нововведення
Вони виявляються у формі активізації людського фактора шляхом розробки та
впровадження системи удосконалення кадрової політики; системи професійної підготовки
та підвищення кваліфікації працівників; системи соціально-професійної адаптації
новоприйнятих на роботу осіб; системи винагороди та оцінки результатів праці. Це також
поліпшення соціально-побутових умов життя працівників, умов безпеки і гігієни праці,
культурна діяльність, організація вільного часу. Для більшості педагогічних нововведень
характерний соціальний ефект. Він проявляється в підвищенні рівня освіти, культури,
професійної підготовки молоді, усунення негативних явищ в житті суспільства,
правопорушень, раціоналізації розумової та фізичної праці, формуванні корисних навичок
і звичок, досягненні більш високого рівня вихованості.
Юридичні інновації
Це нові і змінені закони та нормативно-правові документи, що визначають і
регулюють усі види діяльності освітніх установ. В останні роки видано ряд законів і
постанов, пов'язаних з атестацією учнів, введенням федеральних і регіональних освітніх
стандартів, акредитацією освітніх установ, підготовкою та перепідготовкою керівних
кадрів і ін
4-5. Дослідники інноваційної педагогічної діяльності виділяють
наступні три етапи цієї діяльності.
1 етап - зародження інновації. Цей етап обумовлюється законом циклової
повторюваності педагогічної інновації: нове відродження старого в нових
умовах - гімназій, ліцеїв, технологій навчання і виховання педагогів
минулого. Але це не повторення старого, а виникнення нового і відносна
повторюваність деяких моментів старого рішення сучасних педагогічних
проблем.
2 етап - освоєння педагогічних інновацій. Для цього етапу характерна
тенденція посилення потреб у новому педагогічному знанні і педагогічної
діяльності. Формулюється рішення про прийняття чи неприйняття інновації.
Як показує практика, в педагогічних колективах відпрацьовані дві схеми
прийняття рішення про нововведення.
перша схема
1. Формулювання педагогічної проблеми.
2. Аналіз педагогічної проблеми.
3. Аналіз шляхів вирішення проблеми.
4. Вибір шляху вирішення за допомогою введення інновації.
5. Прогнозування наслідків рішення.
6. Апробація (можлива відмова від нововведення).
друга схема
1. Ознайомлення з інновацією (первинна інформація).
2. Поява інтересу (пошук додаткової інформації).
3. Оцінка інновації та рішення освоїти її.
4. Апробація (можлива відмова від нововведення).
3 етап - «рутинізація», перетворення інновацій в традицію, звичний спосіб
діяльності. На даному етапі застосування інновації починає носити масовий
характер. Цей етап обумовлюється двома законами: законом фінaльной
реaлізаціі інноваційної діяльності та законом стереотипізації педагогічної
інновації.
Розглянута структура інноваційної педагогічної діяльності не єдина. С. А.
Шаронова вважає, що процес впровадження педагогічних інновацій в
практику може мати інші етапи.
1. Перший етап потрібен, щоб визначитися у виборі мети і засобів
інноваційної діяльності, проводити аналіз ситуації в освіті на всіх його
рівнях: міжнародному рівнях країни, регіону, конкретного освітнього
закладу.
2. Другим етапом є вибір засобів впровадження інновації. Під засобами
мають на увазі кадрову, матеріально-технічну, фінансову та моральну базу
навчального закладу, його юридичний статус; ведення експериментальної
(дослідної) роботи. Результатами етапу є створення концепції інновації,
визначення обсягу останньої і розробка технічного завдання на ведення
дослідницької роботи в обраному напрямку інноваційної діяльності.
3. Третій етап - розробка програми реалізації експерименту і науково-
методичного забезпечення інновації. При розробці програми експерименту
особлива увага приділяється визначенню його етапів і критеріїв діагностики
очікуваних результатів, співвідношенню значущості й новизни цих
результатів з наявними традиційним досвідом. Науково-методичне
забезпечення є як вираженням змісту інновації, так і гарантом можливості її
реалізації на практиці. Результатами третього етапу є реалізація програми
педагогічних інновації, створення їх розвиненого науково-методичного
забезпечення та розробка рекомендацій по широкому використанню
інновацій.
4. Четвертий, заключний, етап - впровадження інновації в практику,
перетворення її в традицію. На цьому етапі виробляються нормативи вмісту,
фінансування її правового забезпечення інновації. Основним тут є експертиза
результату інноваційної діяльності, яка визначає ступінь значущості і
цінності інновації, рівні її впровадження.
Перераховані етапи інноваційної педагогічної діяльності припускають
традиційний підхід «впровадження науки в практику». З урахуванням
особистісно орієнтованої парадигми освіти необхідно планування ситуацій
включення суб'єктів інноваційної освіти в процес його реалізації і при
необхідності - перетворення.
6. Управління інноваційними освітніми процесами здійснюється за певними
принципами, що постають як норми, орієнтири діяльності.
Основні принципи управління інноваційними освітніми процесами
виражають те спільне в організації управління ними, що охоплює всі їх етапи
та зумовлює їх успішність і ефективність.
У педагогічній інноватиці виокремлюють принципи, що відображають
конкретні закони й закономірності реалізації інноваційних процесів.
Принцип організованої інноваційної зміни станів системи освіти. Цей
принцип орієнтує на необхідність свідомої діяльності під час переходу від
одного стану системи освіти до іншого, досконалішого. Його застосування
передбачає певну систему діяльності, яка охоплює етап підготовки до зміни
стану системи освіти й етап реалізації цих змін.
Підготовка до змін у системі освіти передбачає висунення, обґрунтування
головної мети запланованих змін, визначення засобів і умов, за допомогою
яких цю мету буде реалізовано. Найскладнішим і найважливішим є
забезпечення змін у системі освіти відповідними засобами: новими
підручниками, методичними розробками, підготовленими кадрами,
необхідним матеріально-технічним устаткуванням. Принцип організованої
інноваційної зміни станів системи освіти повинен бути базовим при
підготовці і здійсненні різноманітних реформ і модернізацій.
Принцип переходу від стихійних механізмів перебігу інноваційних
процесів до свідомо керованих. Реалізація цього принципу передбачає
визначення і відпрацювання ефективного механізму свідомого управління
зміною станів. Створення дієвого механізму повинно відбуватися у різних
напрямах. Один із них пов'язаний із поєднанням процесів створення нового,
його освоєння педагогами і застосування на практиці в одному навчальному
закладі. Таким закладом може стати школа як керована інноваційна система.
Принцип інформаційної, матеріально-технічної, кадрової забезпеченості
реалізації основних етапів інноваційних освітніх процесів. Він передбачає
обов'язкове інформаційне, матеріальне, кадрове забезпечення інноваційних
процесів на кожному з основних етапів. Наприклад, створення педагогічних
нововведень вимагає відповідного його кадрового забезпечення, тобто
наявності у педагогічному колективі достатнього потенціалу творчих людей,
здатних виступити їх авторами. Якщо такі нововведення вже є в арсеналі
педагогічної науки і практики, потрібно мати відповідну інформацію про
них. У такому разі постає необхідність в адекватній матеріально-технічній
базі, що забезпечує перший етап інноваційних процесів (банків
інформаційних даних, комп'ютерної техніки, іншого обладнання).
Принцип прогнозування зворотних або незворотних структурних змін в
інноваційному соціально-педагогічному середовищі. Цей принцип
враховує закон незворотної дестабілізації педагогічного інноваційного
середовища, а також його цілісність та адаптаційні можливості. Інноваційне
середовище без таких можливостей не могло б існувати і під натиском
педагогічних інновацій було б зруйноване. У цьому сенсі опірність
інноваційного середовища нововведенням, яка може набувати форми
консервативних дій щодо нового, природна і навіть закономірна для
збереження усталеності середовища як системи. Прийняття або неприйняття
нового можна розглядати з позицій якісного стану інноваційної системи,
можливості або неможливості її збереження, усталеності й здатності до
саморозвитку.
Дія цього принципу спрямована на недопущення стихійних,
непередбачуваних змін, що можуть значно затримати реалізацію
інноваційних процесів. Тому управління ними повинно охоплювати
передбачення, прогнозування змін, які можуть відбутися із вторгненням
педагогічного нововведення в інноваційне середовище. Йдеться про те, як
нововведення приймуть педагоги, про їх готовність до освоєння нового, чи не
спровокує воно конфлікт у педагогічному колективі, як вплине на звичні
зв'язки у змісті навчання й виховання тощо.
Принцип посилення стійкості інноваційних освітніх процесів. Суть його
виявляється в тому, що при переході від стихійних процесів до керованих
повинна посилюватися і стійкість інноваційних процесів, їх здатність до
своєрідного самозахисту, самоадаптації. Сучасна динаміка суспільного життя
спричинила збільшення кількості інноваційних процесів, які охоплюють різні
ланки системи освіти, суттєвої зміни їх якості. Домінантою зміни якості
інноваційних процесів є зростання їх стійкості. Це виявляється у визнанні їх
невипадковості, закономірності, необхідної для освітньої системи. Унаслідок
цього інноваційні процеси отримують необхідне інформаційне, матеріально-
технічне і кадрове забезпечення. Змінюється і ставлення до педагогів-
новаторів, зростає ступінь очікування нового в педагогіці, тобто виникає
механізм необхідної реалізації нового.
Принцип прискорення розвитку інноваційних процесів у системі
освіти. Дія цього принципу розкриває ефективність організації та механізми
реалізації інноваційних процесів. Він означає прогресування інноваційних
змін унаслідок їх раціональних запроваджень у практику освітніх закладів.
Усі принципи є елементами комплексної системи організації та управління
інноваційними процесами у сфері навчання і виховання. Вони тісно
взаємодіють між собою, що завдяки синергетичному (грец. synergos - той, що
діє разом) ефекту посилює дію кожного з них.