ІННОВАЦІЇ В ОСВІТНІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ
П І Д Г О Т У ВА Л А
С Т УД Е Н Т К А 1 М Л / П О Ч
Д И Ш Л Ю К А Н АС Т АС І Я
Інновація – це кінцевий продукт застосування новизни з
метою зміни об'єкта управління й забезпечення
економічного, соціального, науково-технічного,
екологічного та іншого ефекту.

Педагогічні інновації – це загальна назва нового

педагогічного продукту (теоретичного, практичного), що
втілюється у навчально-виховний процес – концепції,
теорії, системи, моделі, методики, технології, методи,
прийоми тощо.
СУЧАСНІ ВІТЧИЗНЯНІ ВЧЕНІ РОЗГЛЯДАЮТЬ ІННОВАЦІЮ В ОСВІТІ ЯК:

– актуальні, значущі й системні

– процес створення, поширення й новоутворення, які виникають на
– результат творчого пошуку
використання нових засобів для основі різноманітних ініціатив і
оригінальних нестандартних
розв'язання тих педагогічних нововведень, що стають
розв'язань для різноманітних
проблем, які досі розв’язувались перспективними в контексті
педагогічних проблем;
по-іншому; еволюції освіти і позитивно
впливають на її розвиток;

– продукти інноваційної освітньої

діяльності, які характеризуються
– різні нововведення в діяльності
процесами створення,
навчально-виховних закладів, у
розповсюдження та використання
здійсненні навчально-виховного
нового засобу (нововведення) в
процесу.
галузі педагогіки та наукових
досліджень;
 ОСВІТНЯ ІННОВАЦІЯ Є СТРУКТУРНОЮ
ОДИНИЦЕЮ „ІННОВАЦІЇ”, ЯКА В СВОЮ ЧЕРГУ
ВКЛЮЧАЄ ТАКІ СКЛАДАВІ:
педагогічну

науково-виробничу

соціально-економічну
 ЗА МАСШТАБНІСТЮ ПЕРЕТВОРЕНЬ ОСВІТНЬОГО
ПРОЦЕСУ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА МАСШТАБНІ ТА
ЛОКАЛЬНІ.
До масштабних освітніх інновацій належить
гуманістична освітня парадигма, державні стандарти
освіти, 12-бальна шкала оцінювання навчальних
досягнень учнів, ступенева освіта і 12-річна школа;
варіативність навчальних закладів і форм здобуття
освіти тощо.
Локальні – це інновації, що оновлюють освітній
процес, забезпечують зміну його форм, методів,
засобів навчання, виховання й управління. До
локальних освітніх інновацій належать: індивідуальні і
групові форми навчання; системно-регіональна форми
управління; „активні”, „інтерактивні” методи навчання.
НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ОСВІТНІ ІННОВАЦІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ
У ВІТЧИЗНЯНІЙ СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ,
МОЖУТЬ БУТИ КЛАСИФІКОВАНІ ЯК ТАКІ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ:

1) у змісті навчання й виховання учнів;

2) у формах, методах і технологіях навчання та виховання учнів;

3) змісті, структурі, формах і методах управління закладом освіти.

ІННОВАЦІЇ У ЗМІСТІ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ.

1. Запровадження державних стандартів початкової освіти, розроблення

проектів державних стандартів загальної середньої освіти, вищої та
післядипломної освіти.

2. Розроблення загальнодержавних концепцій виховання дітей та молоді на

засадах національних, родинних, громадських, індивідуальних цінностей
особистості.

3. Створення авторських навчальних планів і програм, підручників,

навчальних посібників, виховних систем.

4. Розроблення нової системи оцінювання навчальних досягнень у

загальноосвітній школі.
 ІННОВАЦІЇ У ФОРМАХ, МЕТОДАХ І
ТЕХНОЛОГІЯХ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ.
1. Впровадження дистанційної форми
навчання.

2. Діалогові, діагностичні, інтерактивні

методи навчання і виховання.

3. Розвивальне, диференційоване,
індивідуально орієнтоване,
алгоритмізоване, проектне навчання та
виховання.
ІННОВАЦІЇ У ФОРМАХ І МЕТОДАХ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ
ОСВІТИ.

1. Запровадження модернізованих управлінських функцій керівника

2. Впровадження у практику роботи закладу освіти громадсько-

державних форм управління.

3. Запровадження моніторингу під час здійснення управлінських

функцій.

4. Використання економічних методів управління.

 ІННОВАЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЙНІЙ
СТРУКТУРІ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ.

Створення варіативних організаційних освітніх структур:

ліцеї;
гімназії;
коледжі;
Колегіуми.
УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТНЬОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ:
• дотримання майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб, які
ведуть інноваційну освітню діяльність, учасників навчально-виховного процесу,
збереження їх життя і здоров’я;
• дотримання фізичними та юридичними особами, які ведуть інноваційну
освітню діяльність, своїх майнових і немайнових зобов’язань, вимог державних
стандартів освіти;
• керованість інноваційної освітньої діяльності;

• готовність керівників та працівників дошкільних закладів освіти, навчальних

закладів, органів управління освітою до інноваційної освітньої діяльності;

• економія ресурсів, потрібних для здобуття освіти, здійснення освітньої

діяльності та управління освітою.
ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ІННОВАЦІЙНИЙ
ПРОЦЕС:
• зовнішнє середовище
закладу (система освіти країни і регіону,
• кадровий склад закладу, учні
її реформування, соціально-економічна
їхні мотиви, цінності;
ситуація, сусідні заклади, батьки учнів
тощо);

• особливості змісту освіти в

• культура закладу;
закладі;

• система громадського
самоврядування закладу.
 Передумовами, або джерелами інноваційного руху в Україні
стала діяльність учителів-новаторів 80-х років минулого
століття (М.Гузик, В.Шаталов), які підтримали ідею „педагогіки
співпраці”, наукових колективів і окремих науковців, пов'язаних
з розробкою філософських і методологічних проблем освіти, а
також підтримка різних освітніх ініціатив в Україні зарубіжними
і вітчизняними фондами освіти.
«ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ОСВІТНЬОЇ ІННОВАЦІЇ» АБО ТЕХНОЛОГІЯ
ЗДІЙСНЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Народження (генерування) інноваційної освітньої ідеї (НІОІ);

2. Розробку інновації у формі інноваційного освітнього проекту (РГОП);

3. Експертизу інноваційного освітнього проекту (ЕІОП);

4. Отримання дозволу на всеукраїнський, регіональний або місцевий експеримент (Е) та його

проведення;

5. Експертизу результатів експерименту щодо освітньої інновації (ЕРЕ);

6. Апробацію результатів експерименту щодо освітньої інновації (А);

7. Експертизу апробованих результатів експерименту щодо освітньої інновації (ЕАР);

8. Опанування інновації (О);

9. Розповсюдження інновації (Р);

10. Збереження інновації (3), що визнається „стандартом” (С) для системи освіти чи її складових.
Портфоліо – це спосіб фіксування, накопичення та
оцінювання індивідуальних досягнень за певний
період навчання. Портфоліо доповнює традиційні
засоби оцінювання, націлені, як правило, на
перевірку репродуктивного рівня засвоєння
матеріалу, фактологічних, алгоритмічних знань.
 ТИПИ ПОРТФОЛІО

«Портфоліо робіт» – це збірка проектних, творчих, дослідницьких робіт, опис

форм та напрямків навчальної та творчої активності

«Портфоліо документів» – збірка задокументованих індивідуальних освітніх

результатів. Обмеження такого типу – фіксуються результати, не описується
процес індивідуального розвитку.

«Портфоліо відгуків» – збірка характеристик, підготовлених викладачами,

батьками, можливо, однокласниками, працівниками системи додаткової освіти
та ін.
ПОРТФОЛІО ДОПОМАГАЄ РОЗВ’ЯЗУВАТИ
ВАЖЛИВІ ПЕДАГОГІЧНІ ЗАВДАННЯ:

- підтримувати високу навчальну мотивацію;

- змістити акцент з того, що учень не знає і не вміє, на те, що він знає і вміє з даної теми і даного
предмету;

- розвивати навички рефлексивної та оцінної (самооцінної) діяльності;

- об’єднати якісну та кількісну оцінки;

- закладати додаткові передумови і можливості для успішної соціалізації.

ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!