Хімічна залежність - це стан, при якому людина стає фізичною та психологічною

залежною від речовин, які впливають на її центральну нервову систему. Історія

хімічної залежності має довгий та складний шлях, який можна відслідкувати від давніх
часів до сучасності. Ось коротка історія хімічної залежності:

1. Шумери (близько 3500 років до н.е.): Найраніший письмовий доказ вживання

алкоголю був знайдений в шумерських таблицях. Алкоголь вживали як релігійний
обряд і для розваг.
2. Давні Китай та Індія (близько 2000 років до н.е.): У цих культурах також було
відомо вживання алкоголю та наркотиків у медичних і релігійних цілях.
3. Середньовіччя (5-15 століття): В Європі поширювались алкоголь та лікарські
рослини, такі як опіум. Вони використовувалися як засоби самолікування та для
психоактивних ефектів.
4. 19 століття: Розвиток хімії призвів до винайдення нових речовин, таких як морфін та
кокаїн. Вони використовувалися як медикаменти, але швидко виходили з-під
контролю.
5. 20 століття: З'явилися нові психоактивні речовини, такі як амфетаміни, LSD,
марихуана, героїн і інші. Рецептори центральної нервової системи були вивчені, що
дозволило розуміти механізми залежності.
6. Сучасність (з 20 століття і до сьогодні): Залежність від наркотиків і алкоголю стала
серйозною проблемою для суспільства. Введення законодавства щодо контролю над
наркотиками та алкоголем, а також розвиток програм лікування та попередження
залежності стали важливими аспектами боротьби з цією проблемою.

Сьогодні хімічна залежність залишається актуальною проблемою зі значним впливом

на здоров'я та соціальні аспекти життя людей. Подальші дослідження, освіта та
розвиток лікувальних програм є важливими для боротьби з цією проблемою.

На жаль, інформація про хімічну залежність серед давніх цивілізацій, таких як шумери,
досить обмежена через обмеженість джерел та документації з того часу. Шумери
були однією з найстаріших цивілізацій, і їхній внесок в історію людства полягав
головним чином у розвитку писемності, математики, архітектури та інших галузей.

Незважаючи на обмежену кількість даних, які ми маємо про шумерів, існує

можливість, що вони, подібно до інших давніх цивілізацій, могли використовувати
певні хімічні речовини у релігійних або церемоніальних обрядах. Декілька тисяч років
тому багато культур використовували різні рослини, гриби або інші природні
речовини для виробництва наркотичних речовин, які впливали на стан свідомості.
Однак нам бракує конкретних доказів про те, що шумери були хімічно залежними або
що вони масово використовували такі речовини.
 Замість цього, більше відомо про інші аспекти культури та життя шумерів, такі як їхні
релігійні практики, соціальну структуру, систему письма та торгівлю. Для отримання
більш докладної інформації про шумерів і їхні звичаї, вам, можливо, доведеться
глибше досліджувати археологічні та історичні джерела, що доступні в літературі та
дослідженнях, проведених вченими.

Дослідження хімічних залежностей особистості є складною та багатогранною галуззю

науки. Це об'єднує багато дисциплін, таких як психологія, психіатрія, нейробіологія,
фармакологія, соціологія та інші. Багато вчених і дослідників присвятили свою кар'єру
вивченню цих залежностей. Деякі з відомих імен в цій галузі включають:

1. Зігмунта Фрейда: Фрейд вніс важливий внесок в розуміння психічних аспектів

залежності, зокрема, він вивчав концепцію "психоаналізу" та інші психологічні
аспекти пов'язані з цим.
2. Алко Гесселс: Гесселс був психологом, який присвятив своє дослідження алкогольній
залежності і робив значущий внесок у розумінні цієї проблеми.
3. Деніела Големана: Големан є відомим психологом, який розвивав концепцію
емоційного інтелекту, що може бути важливим для розуміння залежності.
4. Алан Лешнер: Лешнер є лікарем і дослідником, який присвятив свою кар'єру
вивченню наукових аспектів залежності, зокрема, він вивчав мозкову хімію та
фармакологію, пов'язану із залежністю.
5. Нора Волков: Волков є вченим у галузі нейробіології та фармакології, і її дослідження
стосуються особливостей мозкової хімії, пов'язаних із залежністю.

Це лише кілька прикладів вчених, які займалися дослідженням хімічних залежностей

особистості. Розуміння цієї проблематики потребує спільних зусиль багатьох
науковців з різних галузей науки.

Альфред Гессл, можливо, був би цікавим дослідником у сфері психології особистості,

але варто зазначити, що він був відомий як психолог дитинства і розвитку, а не як
хімік чи дослідник хімічних залежностей особистості. Гессл вніс значний вклад у
вивчення розвитку дітей, зокрема розробив теорію розвитку дитячої особистості.

Основні принципи теорії Гессла включають в себе ідеї про те, як діти взаємодіють із
світом і як їхні здібності та особистісні характеристики формуються протягом різних
етапів дитинства. Гессл вивчав, як діти набувають здібності, розвивають свої соціальні
навички і формують власну ідентичність. Його дослідження були спрямовані на
розуміння розвитку особистості в контексті їхнього взаємодії з навколишнім
середовищем та соціальними факторами.

Таким чином, Альфред Гессл не вивчав хімічні залежності особистості. Це було б поза
його основними областями досліджень.