Композиція.

Статика та
динаміка
Мелік Олександра Д-41
 План

1. Поняття композиції
2. Закони композиції
3. Види композицій
3.1 Статичність в картині
3.2 Динаміка в композиції
3.3 Прийоми передачі «руху»
 Поняття композиції
У мистецтві цей термін є одним з головних, що забезпечують
цілісність всіх елементів твору. У сукупності це виглядає як:
• Умілий підбір виразних засобів.
• Реалізація задумки автора в матеріалі.
• Розвиток теми в просторі і часі.
Вона допомагає виділити деякі моменти, акцентує увагу на
головних і другорядних речах, несе основний сенс в картині.
Без композиції не обійтися в будь-якій творчості, але гостро
проявилось статичні і динамічні моменти знайшли в
малюванні.
 Такий інструмент впорядковує все експресивні засоби, з’єднує
форму і зміст. В результаті майстер пензля, керуючись естетичними
нормами, втілює власну художню думку.
Попередня розробка і пошук співвідношення окремих
компонентів в результаті перетворюється на витвір. Формується
закінчений образ щодо ліній, подачі світла і вибору тонів. Для
втілення динаміки в дизайні і образотворчому мистецтві вдаються до
особливих засобів: висвітлення, колориту, планом, ракурсу, часовим
відрізком і контрастированию.
Композиційні прийоми мають на увазі: ритмічність, колір,
рівновагу елементів, декоративність, відкритість і замкнутість. З цього
можна зробити висновок, що кошти композиції дуже різноманітні.
Важлива роль в них відводиться передачі руху або динамічності і
спокою, іменованого статикою.
 Закони композиції
Попри обставину неодмінного присутності задуму художника, обов’язковою умовою є
дотримання певних закономірностей побудови форми. Художні методи складалися роками і
існують протягом століть. Їх ніхто не нав’язував, вони виникали в творчому процесі.
Фундаментальне правило – цілісність твору з ретельно вивіреної формою, в якій неможливо
нічого виключити або додати без нанесення шкоди авторським проектом.
Слід врахувати, що ідея завжди важливіше форми. Саме вона з’являється першою, після якої
задум знаходить втілення у виборі тонів, фактури або звуку. Інша суттєва закономірність –
дотримання контрастів. Протилежні відтінки, величини, геометричні пропорції привертають увагу
глядача і є пунктом тяжіння поглядів.
Якісної роботи не вийде без власного бачення художника,
його оцінки явища або ситуації. У зв’язку з цим все вони
повинні бути унікальні і нести абсолютно новий погляд.
Творець шедевра щоразу знаходить новий ракурс, по-своєму
втілюючи свій намір. Саме це підвищує цінність його праці. У
майстрів образотворчого мистецтва є величезний арсенал
засобів. використовуються:
•Лінії.
•Штрихи.
•Багата палітра фарб.
•Світлотінь.
•Пропорції.
•Золотий перетин.
•Форма.
До загальних деталей відносяться: ритм, симетрія, асиметрія і акцент на
центральній частині. Ключовими моментами в створенні естетичного
образу є динаміка в малюнку і статична складова. Вони тісно
переплітаються в просторі і часі. Неповторність твори і авторський
стиль досягаються за рахунок застосування різних засобів.
 Види композицій
Хоча у майстри пензля є можливість зробити свою роботу унікальною і не схожою
на інші, в створенні композиції йому не можна відхилятися від встановлених форм.
Вони кваліфікуються за наступним типом представлення об’єкту в площинах:
•Об’ємний – в декількох.
•Глибинно-просторовий – у багатьох перспективних планах, в 3-х вимірах.
•А також розрізняють замкнуту і відкриту композиції з розміщенням об’єктів щодо
центру або зовнішнього контуру. Динаміка і статика показують наявність або
відсутність руху.
 Статичність композиції
Служить для стійкості, якогось спокою. У таких композиціях все
побудовано на вертикалі і горизонталі. Статика в малюнку потрібна для
передачі спокою, гармонії і краси фігур.
Нерідко вона запам’ятовує урочистість моменту і спокій домашньої
обстановки. Для такої композиції підходять схожі за формою, масі і
фактурі предмети. Підбираються зближені кольори: складні, земляні та
коричневі. Прикладом може послужити натюрморт з 3-ма складовими –
чашкою, блюдцем і в якості доповнення взятої цукеркою.
Для більш цікавого рішення беруться різні за величиною об’єкти,
але, як того вимагають основи статики, однакового тону і фактури. В
цьому випадку задіяний центр, фігури в стані спокою на передньому
плані.
 Наступний етап – поділ по тону і насиченості кольору на найсвітліші, темні і півтон. Одержаний
результат вимагає внесення корективів, щоб зображення виглядало узагальнено, єдиним цілим і
кілька тим, що зближує за кольором. Це завдання вирішується світлом.
Стосується комбіноване освітлення – спрямоване променем ліхтарика і заповнює розсіяне. У
підсумку виходить виконана за всіма правилами статична робота. Знаходяться в стані спокою
предмети, зображені в ідентичних м’яких і складних тонах, в центрі композиції перекривають один
одного. Їх об’єднує світ, створюючи враження спокою. Композицій, повністю позбавлених будь-
якого руху, існує небагато.
Динамічність композиції
Якщо статика – це нерухомість, то динаміка в дизайні і образотворчому мистецтві –
абсолютна протилежність для передачі настрою, радості, надмірної емоційності для
підкреслення форми і кольору об’єктів. Вони шикуються по діагоналі або асиметрично. Тут усюди
відчуваються контрасти – форм, розмірів, силуетів, тони і фактури.
 Ідеально підходять відкриті і спектральні
кольори. Для наочності склад предметів
повторюється, за винятком чашки, яка тепер
контрастує за кольором. Як в попередньому
варіанті 3 фігури шикуються за принципом
динаміки. Для передачі руху в натюрморті,
щоб все виглядало динамічним, необхідно
дотримуватися контрастність. Через загальне
світла предмети виглядають надто однаково.
За допомогою кольорового ліхтарика
підкреслюється форма. Тепер все контрастує
за відтінками.
 Прийоми передачі «руху»
Оптимальними способами є:
• Діагональна лінія.
• По прямій.
• «Ес-образної» лінії.
Такий вибір пояснюється легкістю виконання. Методи широко
використовуються в натюрмортах, пейзажах і сюжетних композиціях.
Дякую за увагу!