У ФОКУСІ

Європейські мови. К АР Т ИНА МАС ЛОМ

ЯКЩО ПОДИВИТИСЯ НА ЗАГАЛЬНУ КАРТИНУ СУЧАСНОЇ ЄВРОПИ З ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ, ТО ВОНА ПОСТАНЕ У ВИГЛЯДІ ТАКОГО СОБІ МОВНОГО БА-
ГАТОШАРОВОГО ТОРТА, ЯКИЙ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДЕКІЛЬКОХ ВЕЛИКИХ БАГАТОШАРОВИХ ШМАТКІВ, БЕЗЛІЧІ ДРІБНИХ І ЗОВСІМ КРИХІТНИХ. УСНЕ І ПИСЬМО-
ВЕ МОВНЕ РОЗМАЇТТЯ НАШОГО КОНТИНЕНТУ ВРАЖАЄ І НЕЙМОВІРНО ЗАХОПЛЮЄ. ТОЖ СПРОБУЙМО ЗМАЛЮВАТИ РІЗНОБАРВНУ ЛІНГВІСТИКУ НАШОГО
КОНТИНЕНТУ В НАСИЧЕНІЙ ГАММІ КОЛЬОРІВ, ЯК КАРТИНУ МАСЛОМ.

124
Є вропа відома своїм мовним різноманіт-
тям: у цій частині світу говорять 24-ма
офіційними мовами і більш ніж 60-ма ре-
гіональними мовами корінного населення.
До того ж безліч мігрантів розмовляють своєю
рідною мовою. Згідно з даними Європейської
комісії, 54% європейців здатні вести розмову,
як мінімум, однією мовою, окрім своєї рідної.
Кожен четвертий європеєць говорить ще двома
іноземними, кожен десятий — знає три або
більше мов.
Умовно Європу можна поділити на дві великі
мовні сім’ї: фіно-угорську та індоєвропейську.
Родовід фіно-угорської сім’ї (до якої входять
фінська, угорська, естонська та деякі інші
мови) доволі простий. А ось генеалогічне
древо індоєвропейців набагато складніше.
Воно розгалужене на німецьку, романську,
слов’янську та інші гілки. Невипадково індо-
європейська мовна сім’я найпоширеніша у
світі: число її носіїв перевищує 2,5 млрд. До
індоєвропейців зараховують багато давніх та
сучасних народів, серед інших — вірмени,
балти, германці, греки, іллірійці, індійці,
іранці, італіки, кельти, слов’яни, тохари, фра-
кійці, фрігійці, хетти. Певним чином історію
індоєвропейців можна змалювати як захоплю-
ючу сімейну сагу. На думку автора бестселера
«Лінгво. Мовний пейзаж Європи» Гастона
Доррена, в індоєвропейській сім’ї є консер-
вативні патріархи (литовська), забіякувата
молодь (романшська), однояйцеві близнюки
(слов’янські мови), далекі родичі (осетинська),
сироти (румунська та інші балканські мови) і
малюки, що чіпляються за мамину спідницю
(французька).
Як би там не було, з однієї сім’ї, що виникла
плюс-мінус 6 000 років тому, з’явилося 400
мов та діалектів, у тому числі французька,
англійська і хінді. Суперечки щодо геогра-
фічного походження цієї праіндоєвропейської
мови ведуться досі. Слід розуміти, що в
сучасному світі більше половини людей гово-
рять мовами, що входять до індоєвропейської
сім’ї. У Європі сьогодні мовами, що вважають
нащадками праіндоєвропейської, розмовляють
95% сучасних європейців. За так званою «кур-
ганною гіпотезою» місцем походження цієї
мови стала зона степів, яка простягається від
території сучасної України до Казахстану. Цю
гіпотезу запропонувала археолог та етнограф
Марія Ґімбутас 1956 року, щоб поєднати дані
археологічних та лінгвістичних досліджень для
визначення місцезнаходження прабатьківщини
народів-носіїв праіндоєвропейської мови.
Згідно з цією теорією, прабатьківщиною індо-
європейців була територія Північного Причор-
номор’я в межиріччі Дніпра та Волги, а самі
наші пращури були напівкочовим населенням
степових районів сучасних сходу України та
півдня Росії, що проживало у цих місцях в V–
IV тис. до н. е.
КОНСЕРВАТИВНІ ПАТРІАРХИ
З усіх живих мов до праіндоєвропейської
найбільш подібна литовська. Сучасний ли-
товець навряд чи зміг би поговорити з індо-
європейцями з давнього минулого, втім, він
би зрозумів суть мови. Литовська зберегла
звучання багатьох слів з праіндоєвропейської,
тоді як в інших мовах вимова змінилася. Ще
дивнішою є граматична спорідненість цих мов.
У праіндоєвропейській було вісім відмінків, а в
литовській їх і досі сім. Є й інші мови з сімома
відмінками, наприклад, польська, але лишень
в литовській відмінки багато в чому нагаду-
ють мову наших пращурів. У деяких діалектах
литовської, як і у праіндоєвропейській, крім
однини і множини, є ще двоїна — її, як зрозу-
міло, застосовують щодо двох предметів. Третя
форма числа іменників зустрічається нечасто
серед сучасних індоєвропейських мов. Чи не
єдиним винятком є словенська. Багато нюансів
литовської (серед іншого — відмінювання
дієслів, синтаксис, схеми наголосів, суфікси)
свідчать про її зв’язки з праіндоєвропейською.
Усі ці особливості впродовж зміни двохсот по-
колінь існують і сьогодні з досить несуттєвими
відмінностями.
ЗАБІЯКУВАТА МОЛОДЬ
Однією з чотирьох офіційних мов Швейца-
рії, окрім французької, італійської та дещо
викривленої версії німецької, є романшська.
Більшість, мабуть, про таку мову й не чула. Од-
нак ця мова визнана конституцією Швейцарії.
Нею спілкуються майже 35 000 осіб в кантоні
Граубюнден, але при цьому в кожній долині
є власний різновид. Романшська — не єдина
з романських мов, що йде своїм регіональ-
ним шляхом. Вона входить в ретороманську
підгрупу, що складається з трьох дивакуватих
мов. Дві інших — ладинська і фріульська —
походять з Італії. На ладинській говорять при-
близно 30 000 людей, що мешкають на кордоні
німецького та італійського мовних ареалів. Але
її історія така ж сумна, як і у романшської: в
кожному селі з кількох сотень мешканців —
свій діалект, подеколи незрозумілий в сусід-
ньому селищі. Фріульська ж, навпаки, певним
чином стандартизована. Її вважають рідною
понад півмільйона мешканців північного сходу
Італії, а створені фріульською літературні
твори відомі далеко за межами регіону.
ОДНОЯЙЦЕВІ БЛИЗНЮКИ
Слов’янські мови дуже схожі. Візьмімо,
наприклад, саме слово «слов’янський».
Українською — слов’янський, польською —
5/2017 125
У ФОКУСІ
słowiański, сербохорватською — slavenski.
Однак ці мови порівняно далекі одна від
одної: вони входять у східнослов’янську, за-
хіднослов’янську і південнослов’янську групи
відповідно. Ось іще яскравий приклад: «вода».
Українською — вода, словацькою — voda,
болгарською — вода, і знову представлені
східна, західна і південна групи. Однак від
цієї схожості не стільки користі, скільки мо-
роки. Наприклад, чеською slovenský означає
зовсім не словенський, як можна було б очі-
кувати, а словацький. А словенський чеською
інакше — slovinský. Ба більше, є ще одне
слово: slovanský — слов’янський. Болгар-
ською словенськи означає словенський, але
македонською це — слов’янський. А словінскі
македонською означає словінський — зни-
клий діалект мешканців Польщі... Проте досить
плутанини.
СИРОТИ
Мови надзвичайно впливають одна на одну,
особливо в тих регіонах, де століттями жи-
вуть пліч-о-пліч представники різних мовних
сімей. У Європі таким регіоном, насамперед,
є Балкани: саме тут сусідні мови впливають
одна на одну з давніх-давен, дуже інтенсивно
і вкрай витончено. У цьому південно-східному
куточку європейського континенту справжній
букет мов — від албанської, болгарської,
грецької та македонської до румунської, циган-
ської, сербохорватської та турецької, котрі, так
би мовити, покинули свої сім’ї. В албанської та
грецької взагалі ніхто з рідні не вижив. Румун-
ська опинилася за сотні кілометрів від своєї
найближчої романської родички — італійської.
Тисячі кілометрів відокремлюють циганську
та індійську від її південноазіатської сім’ї, а
більшість родичів турецької мови живе далеко
на сході. Нарешті, території слов’янських
балканських мов (болгарської, македонської
і сербохорватської) впритул прилягають до
словенського ареалу, але всі вони ізольовані
від своєї родини (російська, українська і поль-
ська). Саме тому Балкани нагадують притулок
для лінгвістичних сиріт.
МАМИНІ ДІТОЧКИ
Сучасна французька надто прив’язана до
матері. У неї, так би мовити, материнський
комплекс. Здавалося б, що така високороз-
винена мова давно мала би подорослішати.
Їй вже понад тисячу років, вона перетиналася
з багатьма мовами, блукаючи світом. Втім,
ні — якщо придивитися уважніше, вона все ще
чіпляється за материнську спідницю латині.
Перше насіння французької мови посіяв Юлій
126
Цезар, легіони якого захопили Галлію. Він
прийшов, заговорив і переміг, а коли п’ятсот
років по тому римляни залишили територію,
покинута ними нація розмовляла латинською.
Точніше, латиною солдатів та купців, приправ-
леною галльською. Цю латинь не схвалив би
жоден серйозний фахівець із класичних мов.
Однак, незважаючи на свій «позашлюбний»
статус і домішки сторонньої крові, цю латину
знали і розуміли. Так було «запліднено»
французьку. Іншими словами, кожен фран-
цуз, який поважає себе та історію, ніколи не
повинен забувати латину, бо французьку мову
створено за її подобою і «вдягнено» в її ор-
фографію.
ЧУДОВА ВІСІМКА
Серед найбільш затребуваних мов Європи,
враховуючи їхнє значення у світі (поширення,
економічний і політичний вплив), простоту
вивчення і корисність для пересічної людини
(наприклад, у подорожах або при влаштуванні
на роботу), можна обрати «чудову вісімку».
1. Англійська — найпопулярніша нині мова,
свого роду світова лінгва-франка. Її у тій чи
іншій формі розуміє приблизно одна третина
населення світу. Практично усі міжнародні
ділові, академічні та дипломатичні переговори
ведуться мовою Шекспіра. У багатьох європей-
ських країнах англійська є необхідною умовою
для отримання хорошої роботи. На щастя, її
досить легко вивчити.
2. Французька — не лише офіційна мова
Франції, але й франкомовного населення
Бельгії, Швейцарії, Канади (у яких є однією з
офіційних). Також французькою користується
населення багатьох держав Африки, Кариб-
ського басейну та Французької Гвіани. Загалом
вона є офіційною у 29 країнах, а також одна з
шести офіційних мов ООН і має дуже важливе
історичне значення. Французькою спілкується
майже 200 мільйонів людей.
3. Російська також належить до найбільш
затребуваних мов у Європі. Вона є рідною
для понад 1,6 мільйона осіб у країнах Балтії,
а також для частини населення Німеччини.
Велика частина населення Естонії, Латвії та
Литви середнього і старшого поколінь розуміє
і може говорити російською, бо в СРСР вона
була обов’язковою для вивчення у школах і
вузах. Також російську мову розуміє багато
людей старшого віку в країнах Східної Європи,
наприклад, в Угорщині, Чехії, Польщі, Руму-
нії, Болгарії, Словаччині та Словенії. Мовою
Толстого, Пушкіна і Чехова говорять майже
250 мільйонів людей у Євразії. Російська
вважається досить важкою для вивчення, її
граматика складна, але логічна.
4. Німецька мова є досить затребуваною в Єв-
ропі. Вона використовується у діловому спіл-
куванні (Німеччина має економічний вплив на
країни Єврозони). Більшість молодих німців
сьогодні знає англійську. На жаль, населення
країни зменшується і, ймовірно, німецька про-
довжуватиме здавати свої позиції. Мова схожа
на англійську за легкістю вивчення, хоча й зі
складнішою граматикою.
5. Іспанською розмовляє приблизно 407
мільйонів осіб як першою мовою (за цим
показником вона є найпоширенішою у світі
після китайської). Крім того, 60 мільйонів ви-
користовують іспанську як другу мову, а також
20 мільйонів знають її як іноземну. Іспанська
є однією з шести офіційних мов ООН, а також
офіційною мовою Європейського Союзу та
Меркосуру. Але головне — це мова Борхеса,
Гарсії Лорки, Лопе де Веги і Сервантеса. До
того ж іспанська вважається однією з найпро-
стіших мов для вивчення.
6. Португальська набуває все більшого зна-
чення через розвиток Бразилії й становлення її
як світової економічної та сировинної держави.
Вона займає сьому позицію серед мов світу
за кількістю носіїв (понад 200 мільйонів) і
першу — в Південній Америці (186 мільйонів,
понад 51% населення). Мова трохи складніша
за іспанську, втім, позмагається у легкості ви-
вчення з англійською або французькою.
7. Італійська — офіційна мова Італії, Ватикану
(поруч з латинською), Сан-Марино та Швейца-
рії (разом з німецькою, французькою і реторо-
манською). Визнана другою офіційною мовою
в кількох регіонах Хорватії та Словенії.
8. Польська є офіційною мовою Польщі й
однією з 24 офіційних мов Європейського Со-
юзу. Вона поширена також в інших країнах Єв-
ропи — Німеччині, Франціі, Великій Британії,
Литві, Чехії, Росії, Білорусії, Україні, Словач-
чині, Латвії та ін. У низці європейських країн
польська отримала статус регіональної мови.
Вона одна з найпоширеніших слов’янських мов
і найбільш розповсюджена західнослов’янська
мова за кількістю носіїв і займаного ними
ареалу. Загальне число тих, хто володіє поль-
ською, — понад 40 мільйонів осіб.
Цікавий факт: з 2002 року Євросоюз запро-
вадив новий принцип мовної освіти для своїх
мешканців: «Рідна мова плюс дві іноземні»,
який прийшов на заміну формулі: «Рідна мова
+ англійська». І якщо відкинути різні ментальні
забобони з приводу використання «чужих»
мов, то варто зазначити, що більшість пред-
ставників європейської молоді справляється з
цією формулою на ура.
IN FOCUS
European languages. AN OIL PAIN T ING
IF WE LOOK AT THE OVERALL PICTURE OF MODERN EUROPE FROM A LINGUISTIC POINT OF VIEW, IT WILL APPEAR AS A SORT OF MULTILAYER CAKE, WHICH
CONSISTS OF SEVERAL LARGE COMPOSITE PIECES, A LOT OF SMALL AND TINY ONES. THE ORAL AND WRITTEN LANGUAGE DIVERSITY OF OUR CONTINENT IS
IMPRESSIVE AND INCREDIBLY EXCITING. SO WE WILL TRY TO DESCRIBE THE COLOURFUL LINGUISTICS OF OUR CONTINENT AS AN OIL PAINTING PERFORMED IN
A VERY RICH COLOR PALETTE.
E
urope is known for its linguistic diversity: in this
part of the world, there are 24 official languages
and more than 60 regional languages of indige-
nous population. In addition, many immigrants
speak their native languages. According to the European
Commission, 54% of Europeans are able to speak at least
one language other than their native. Each fourth Euro-
pean speaks two or more foreign languages, every tenth
knows three or more.
Conventionally, Europe can be divided into two major
language families: Finno-Ugric and Indo-European.
The genealogy of the Finno-Ugric family (which
includes Finnish, Hungarian, Estonian and several
other languages) is quite simple. But the family tree
of Indo-Europeans is much more complicated. It is
branched into German, Roman, Slavic and other lines.
It is no accident that the Indo-European language
family is the most common in the world: the number
of its speakers exceeds 2.5 billion people. Indo-Eu-
ropeans include many ancient and modern peoples,
among others - Armenians, Balts, Germans, Greeks,
128
Illyrians, Indians, Iranians, Italics, Celts, Slavs, To-
chars, Thracians, Phrygians, Hittites. In a certain way,
the history of Indo-Europeans can be described as
a fascinating family saga. According to the author of
the bestseller «Lingo: A Language Spotter’s Guide to
Europe « Gaston Dorren, in the Indo-European family,
there are conservative patriarchs (the Lithuanian lan-
guage), pugnacious youth (the Romanche language),
identical twins (Slavic languages), distant relatives
(the Ossetian language), orphans (Romanian and
other Balkan languages), and kids that cling to the
mother’s skirt (the French language).
Anyway, the same family that appeared approximately
6,000 years ago gave birth to 400 languages and
dialects, including French, English and Hindi. The
debate on the geographical origin of this pre-Indo-Eu-
ropean language is still ongoing. It is understood
that in today’s world, more than half of the people
speak languages belonging to the Indo-European
family. Today, in Europe, 95% of the modern Euro-
peans speak the languages considered descendants
of the pre-Indo-European language. According the
so-called «Kurgan hypothesis», the place of origin
of this language was the steppe zone, which extends
from the territory of modern Ukraine to Kazakhstan.
This hypothesis was suggested by archaeologist and
anthropologist Marija Gimbutas in 1956 in order to
combine the data of archaeological and linguistic re-
search to locate the ancestral home of peoples-speak-
ers of the pre-Indo-European language. According
to this theory, the ancestral home of Indo-Europeans
was the territory of the Northern Black Sea Coast be-
tween the rivers Dnieper and Volga, and our ancestors
were semi-nomadic population of the steppe regions
of modern Eastern Ukraine and Sothern Russia, who
lived in these places in the 5th-4th millenia BC.
CONSERVATIVE PATRIARCHS
Among all the living languages, the Lithuanian
language is the most similar to pre-Indo-European.
A contemporary Lithuanian would hardly be able
to talk to the Indo-Europeans from the ancient past,
however, he would have understood the essence of
the language. Lithuanian has retained the sounding
of many words from pre-Indo-European, while in
other languages the pronunciation has changed.
More surprising is the grammatical relation of these
languages. Indo-European had eight cases, while
Lithuanian still has seven. There are other languages
with seven cases, such as Polish, but only in Lithu-
anian the cases are much like in the language of our
ancestors. In some Lithuanian dialects, as in pre-In-
do-European, except for singular and plural, there is
dual - meaning that it is used for two subjects. The
third form of number of nouns is quite rare among the
modern Indo-European languages. Perhaps, the only
exception is Slovenian. Many nuances of Lithuanian
(among other things - verb conjugation, syntax,
accent patterns, suffixes) indicate its relationship to
pre-Indo-European. All these characteristics exist
even today after the change of over two hundred gen-
erations with fairly minor differences.
PUGNACIOUS YOUTH
One of the four official languages of Switzerland, in
addition to French, Italian and somewhat distorted
version of German, is the Romanche language.
Most people have probably never heard about this
language. However, this language is recognized by
the constitution of Switzerland. Almost 35,000 people
speak it in the canton of Grisons, but each valley its
own variation of it. Romanche is not the only of Roman
languages that goes its own regional way. It is part of
the Rhaeto-Romance subgroup that consists of three
eccentric languages. Two others - Ladin and Friulian
- originated in Italy. About 30,000 people, who live on
the border of the German and Italian language habitats,
speak Ladin. But its story is as sad as that of Roman-
che: every village of several hundred inhabitants has
its own dialect, which sometimes is misunderstood
in a neighbouring village. Friulian, on the other hand,
is in some way standardized. It is considered to be
the mother tongue by over half a million residents of
Northeast Italy, and the literary works written in Friulian
are known far beyond the region.
IDENTICAL TWINS
Slavic languages are very similar. Let us take, for ex-
ample, the word «Slavic». Ukrainian — слов’янський,
Polish — słowiański, Serbo-Croatian — slavenski.
However, these languages are relatively far from each
other: they belong to the East Slavic, West Slavic
and South Slavic groups, respectively. Here is one
more eloquent example: «water». Ukrainian — вода,
Slovakian — voda, Bulgarian — вода, and again, the
eastern, western and southern groups are represented.
However, this similarity creates a lot of hassle. For
example, in Czech, slovenský means not Slovenian,
as you might expect, but Slovak. And Slovenian
is slovinský. Moreover, there is one more word:
slovanský — Slavic. In Bulgarian, словенськи means
Slovenian, but in Macedonian, it is слов’янський. Also
in Macedonian словінскі means Slovincian — the
extinct dialect of the Poland residents... But oh well,
enough of confusion.
ORPHANS
Languages greatly influence each other, particularly
in the regions where representatives from different
language families live side-by-side for centuries.
In Europe, such region is first of all, the Balkans:
this is where the neighbouring languages influence
each other since ancient times, very intensively and
gracefully. In the south-east corner of the European
continent, there is a whole bunch of languages - from
Albanian, Bulgarian, Greek and Macedonian to Ro-
manian, Gypsy, Serbo-Croatian and Turkish, which,
so to speak, left their families. None of the Albanian
and Greek families have survived at all. Romanian was
hundreds of kilometres away from its nearest Roman
relative - Italian. Thousands of kilometres separate
Gypsy and Indian from their South Asian family, and
the majority of relatives of Turkish live far east. Finally,
the territory of Balkan Slavic languages (Bulgarian,
Macedonian and Serbo-Croatian) are closely adjacent
to the Slovenian area, but they are all isolated from
their family (Russian, Ukrainian and Polish). Therefore,
the Balkans remind of a shelter for linguistic orphans.
MUM’S LITTLE CHILDREN
Modern French is too tied to its mother. It has, so to
speak, the mother complex. It would seem that such a
highly developed language would have grown up long
time ago. It is more than a thousand years old; it af-
fected many languages wandering the world. However,
if you look closer, it still clings to the mother’s skirt of
Latin. The first seeds of French were sown by Julius
Caesar whose legions conquered Gaul. He came, saw
and conquered, and when the Romans left the area five
hundred years later, the abandoned nation was speak-
ing Latin. Specifically, the Latin of soldiers and mer-
chants flavoured with Gallic. This Latin would not be
approved by any serious expert in classical languages.
However, despite its «illegitimate» status and traces of
outside blood, this Latin was spoken and understood.
This is how French was «impregnated». In other
words, every Frenchman who respects himself and
history must never forget Latin, because the French
language was created by its likeness and «dressed»
in its spelling.
THE MAGNIFICENT EIGHT
Among the most popular languages of Europe, given
their importance in the world (distribution, economic
and political influence), ease of learning and useful-
ness for an average person (like during travelling or in
employment), we can select «a magnificent eight».
1. Today English is the most popular language, a kind
of global lingua franca. It is in some form understood
by about one-third of the world population. Virtually all
the international business, academic and diplomatic
negotiations are held in the language of Shakespeare.
In many European countries, English is a prerequisite
for a good job. Fortunately, it is fairly easy to learn.
2. French is not only the official language of France,
but also of the French-speaking population of Bel-
gium, Switzerland and Canada (there, it is one of the
official languages). French is also used by the popu-
lation of many countries of Africa, the Caribbean and
French Guiana. In general, it is official in 29 countries
and one of the six official languages of the UN, and has
a very important historical value. Almost 200 million
people speak French.
3. Russian is also one of the most popular languages
in Europe. It is native to more than 1.6 million people
in the Baltic countries, as well as to part of the popu-
lation of Germany. Most of the population of Estonia,
Latvia and Lithuania of middle and older generations
understand and can speak Russian, since in the USSR
it was mandatory to study at schools and universities.
In addition, many older people in Eastern Europe
understand Russian, in such countries as Hungary, the
Czech Republic, Poland, Romania, Bulgaria, Slovakia
and Slovenia. Almost 250 million people in Eurasia
speak the language of Tolstoy, Pushkin and Chekhov.
Russian is quite difficult to learn, its grammar is com-
plicated, but logical.
4. German is quite popular in Europe. It is used in
business communication (Germany has an economic
impact on euro-zone countries). Most young Germans
today know English. Unfortunately, the population of
the country is decreasing and German might continue
losing ground. This language is similar to English for
the ease of learning, although, it has a more complex
grammar.
5. About 407 million people speak Spanish as
their first language (by this indicator, it is the most
common in the world after Chinese). In addition, 60
million people use Spanish as a second language,
and 20 million know it as a foreign language. Spanish
is one of the six official UN languages, as well as the
official language of the European Union and Merco-
sur. But most important is that it is the language of
Borges, Garcia Lorca, Lope de Vega and Cervantes.
Moreover, Spanish is considered one of the easiest
languages to learn.
6. Portuguese is becoming increasingly important
because of the development of Brazil and its formation
as a world economic and resource state. It occupies
the seventh position among world languages by the
number of speakers (over 200 million) and the first -
in South America (186 million, over 51% of the popu-
lation). This language is somewhat more complicated
than Spanish, however, can compete with English or
French by the ease of learning.
7. Italian is the official language of Italy, the Vatican
(along with Latin), San Marino and Switzerland (along
with German, French and Rhaeto-Romance). It is
accepted as the second official language in several
regions of Croatia and Slovenia.
8. Polish is the official language of Poland and one of
the 24 official languages of the European Union. Also,
it is common in other European countries - Germany,
France, Great Britain, Lithuania, the Czech Republic,
Russia, Belarus, Ukraine, Slovakia, Latvia, etc. In
several European countries, Polish gained the status
of a regional language. It is one of the most common
Slavic languages and the most common West Slavic
language by the number of speakers and the area oc-
cupied by them. The total number of those who speak
Polish is more than 40 million people.
Interesting Fact: since 2002, the European
Union has been introducing a new principle of lan-
guage education for its residents: «Native language
plus two foreign ones», which replaced the formula:
«Native language + English». And if we discard vari-
ous prejudices as for the use of «foreign» languages,
it is worth noting that the majority of young Europeans
successfully cope with this formula.
5/2017 129