ТЕСТИ, ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Психологічні тести (від англ. test - випробування) - система прийомів для випробування та
оцінювання окремих психічних рис і властивостей людини.

Тест - це проба, іспит, один із способів психологічного діагностування рівня розвитку

психічних процесів та властивостей людини.

Психологічні тести являють собою певну систему завдань, надійність яких забезпечують
систематичні дослідження серед представників певних вікових, професійних, соціальних
груп, результати та висновки яких враховуються, беруться як еталон, підлягають
спеціальному математичному аналізуванню (кореляційному, факторному тощо).

Розрізняють тести вивчення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку

особистості та тести успішності. Вони дають можливість з'ясовувати рівень розвитку
окремих психічних процесів, рівень засвоєння знань, загального розумового розвитку
особистості. Тести як стандартизовані методи дослідження дозволяють зіставляти рівень
розвитку та робити висновки про успішність навчання досліджуваних відповідно до вимог
шкільних програм або професіограм різних спеціальностей.

Тести застосовуються як з науковою, так і з практичною метою. Неодмінними умовами

успішності використання цього методу дослідження є:

 1) обов'язковий комплекс випробувальних завдань;

 2) чітка стандартизація зовнішніх умов, в яких відбувається тестування;
 3) наявність більш або менш стандартної (фіксованої*) системи оцінювання та
інтерпретації одержуваних результатів;
 4) дотримання при оцінюванні встановлених норм, середніх показників
правильного розв'язання завдань даного тесту, чітко визначених вимог до рівня
знань, умінь і навичок для представників певної статі, віку або професії.

Тестові показники і оцінки мають не абсолютний, а відносний характер. Вони визначають

лише місце, яке посідає досліджуваний відносно певної норми.

Змістова різноманітність окремих видів психологічних тестів є причиною того, що їх

поділ і класифікація є складним, до кінця не вирішеним завданням.

За природою психічних властивостей, рівень розвитку яких потрібно з'ясувати,

психологічні тести поділяються на чотири основні категорії: 1) тести успішності, 2) тести
здібностей, 3) тести таланту та 4) тести якостей особистості. За формою опитування
розрізняють бланкові та апаратурні тести.

За кількістю досліджуваних, які одночасно беруть участь у тестуванні, психологічні тести

поділяються на індивідуальні та групові. За принципом формулювання запитань
розрізняють вербальні і невербальні тести.

Щодо співвідношення форми завдань, запитань і форми, в якій дається відповідь,

розрізняють тести множинного вибору, тести визначення правильності даного судження
та проективні тести.
У психології тести є допоміжним прийомом дослідження; розроблення їх методики
ґрунтується на засадах методології: системах знань, що описують відомі психічні явища,
системах предметів психології, які вимагають вивчення, і системах методів дослідження
недостатньо вивчених психічних явищ, свідомості і діяльності людини.

Тести здібностей

Цей тип випробувань застосовують для визначення міри вияву певних здібностей або
здатності людини, на відміну від тестів успішності, призначення яких - оцінювати вже
наявні знання або уміння.

Тести здібностей мають на меті встановити діагноз, спрогнозувати рівень знань або умінь,
досягнення якого є ймовірним для учасника тесту за певних умов навчання або праці.

Результати виконання тесту оцінюються за кількістю правильно розв'язаних завдань, до

того ж у більшості випадків для виконання тестів цієї категорії встановлюють певні часові
ліміти.

За змістом розрізняють дві підгрупи тестів здібностей: тести загальних здібностей, або
тести інтелекту, і тести спеціальних здібностей. Тести здібностей поділяються також на
індивідуальні та групові. Вони можуть бути як апаратурними, так і бланковими.

Основними критеріями оцінювання доцільності застосування окремих тестів здібностей є

їх надійність і валідність - міра відповідності того, що методиці приписується зробити, і
того, що вона справді спроможна виявити у психіці, свідомості або діяльності людини.

Тести інтелекту

Це випробування - вимірювання і оцінювання, до якого вдається дослідник, визначаючи

рівень інтелектуальних здібностей і швидкості їх розвитку у дитини. У тестах,
призначених для визначення міри вияву інтелектуальних здібностей, учасник дослідження
отримує декілька окремих оцінок, кожна з яких характеризує рівень розвитку певної
розумової здатності, наприклад, схильність до логічного мислення, просторової уяви,
гнучкість думки тощо. Оцінювання здійснюється відповідно до норми (вікової, статевої
тощо).

У тестах, призначених для визначення темпу інтелектуального розвитку, оцінкою є

коефіцієнт інтелектуальності. Най відоміші тести цієї категорії - тести Бінс - Сімона і тест
Векслера. Тести для визначення рівня розвитку інтелекту поділяються на індивідуальні та
групові. Групові тести інтелекту є бланковими. Але думка, що тести інтелекту визначає
так званий генетичний інтелект, є помилковою, що й доводять численні експерименти.

Більшість психологів вважає, що тести інтелекту визначають або актуальний рівень

розумових здібностей, або актуальний темп їх розвитку.

Тести успішності

Це різновид психологічних тестів, що застосовуються для визначення рівня знань або

умінь, фактично здобутих індивідом у певній галузі навчальної або професійної
діяльності. Переважна більшість тестів успішності належить до бланкових. Усі вони є
груповими тестами. Тести успішності - це здебільшого тести множинного вибору.
Основний критерій для визначення ступеня ефективності того чи іншого тесту успішності
- його валідність за змістом, тобто міра відповідності виявлених досліджуваним знань і
уміння їх застосовувати, оволодіння якими передбачає програма викладання певного
навчального предмета або наукової дисципліни.

Тести таланту

Більшість психологічних тестів створено на функціональній основі. Інтуїтивно вважалось,

що кожне психічне явище є функцією, бо має певний зовнішній вияв, впливає на щось або
на когось, залишаючи певний відбиток. Функція певним чином відображається,
віддзеркалюється. А якщо це справді так, то за логікою психічна функція може якось
вимірюватись, підраховуватись. Отже, активність психічного - величина змінна, значення
якої різне, залежно від змінної величини.

Концепція творчості (В. В. Клименко, 1985, 1996) розроблена на принципі механізму

психічних явищ. Функціональні основи психіки при цьому не відкидаються, але стають
елементом системи механізмів.

Застосування принципу психічного механізму розширює коло психічних явищ, які можуть
підлягати випробуванню. І разом з тим у систему механізму включаються складові
компоненти, які раніше не були враховані ні теорією, ні практикою тестування, а саме:
робота розумова, або психомоторна.

Людина, яка виконує творчу роботу: а) робить відкриття, б) створює винаходи або в)
відшукує нові художні образи. Це продукти творчої діяльності людини, які є результатом
"роботи" механізму творчості.

Назвемо складові механізму таланту: мислення, почуття, уява, психомоторика та

енергопотенціал, які можна вимірювати, оцінювати і вдосконалювати. Порядок, в якому
вони названі, довільний. Важливо, щоб усі елементи були врівноважені і пропорційні за
силою вияву, тоді механізм творчості працюватиме плідно й творчо.

Цілісність механізму творчості - це сплав, коли всі п'ять компонентів перебувають у

гармонії, розвинуті пропорційно. Очевидно, існує й найкраще, ідеальне сполучення, яке -
єдине! — гарантує можливість повного самовияву людської особистості - процес
творчості. Узагалі число сполучень припустимих, дієвих - величезне, оскільки кожен
компонент, забезпечуючи позитивний показник сплаву, може перебувати в певному
діапазоні активності, отже, перебуваючи в єдності, вони можуть компенсувати недоліки
один одного. Але як тільки один із них перевищить межу можливого, цілісність
руйнується, механізм творчості стає неспроможним до творчості.

З метою уникнення помилок при тестуванні як методі психологічного дослідження

потрібно, щоб зміст тесту враховував особливості психічного явища, яке досліджується
(оцінював розумові здібності, увагу, пам'ять, уяву тощо), і не потребував для свого
виконання спеціальних знань.

Зміст тесту та інструкції до його виконання повинні бути максимально чіткими та

зрозумілими. Результати тестового дослідження не можна оцінювати як абсолютні
показники розумових здібностей особистості. Вони є лише показниками рівня розвитку
певних якостей у момент дослідження за конкретних умов життя, навчання та виховання
особистості.