“Історія розвитку туризму”

Ганнибал (Карфаген)
Виконала: Рацибарськая Сніжана
 Непримиренний супротивник Римської імперії, найбільший полководець
стародавності карфагенянин Ганнібал (247/246 – 183 рр. до н.е.) у ході Другої
Пунічної війни (218 – 201 рр. до н.е.), здійснив перехід через Альпи, що ввійшов в
історію військового мистецтва. До Альп армія Ганнібала підійшла приблизно в
районі сучасного Коль-де-Кремон або Коль-де-Кабр. Рухаючись до верхів’їв ріки
Друєнції й пройшовши перевал Мон-Сені або Мон-Женевр, Ганнібал досяг долини
ріки По, де зіштовхнувся з галльськими племенами тавринов. Понесши величезні
втрати в битвіз ними, Ганнібал все-таки вивів армію на перевал, що відкривав
шлях у Північну Італію. Незважаючи на складність спуску, під час якого військам
доводилося рухатися засніженою і слизькою стежкою, де кожен необережний рух
грозив загибеллю, на 14-й день переходу, втративши близько половини свого
війська, Ганнібал з 20 тис. піхотинців, 6 тис. вершників і тільки декількома слонами
вийшов на рівнини Італії. За словами історика
Аппіана (? – 70 р. II ст.), дорога, прокладена воїнами Ганнібала, продовжувала
існувати ще в II ст. н.е. і мала ім’я полководця – Ганнібалів прохід.
 15 років провів Ганнібал в Італії. Захопивши Північну Італію, він обминув Рим і пішов на південь
Апеннінського півострова. Тут він завдав нищівного удару римлянам у битві під Каннами, де полягло
50 тис. римських воїнів. На бік Ганнібала перейшли південно-італійське населення та грецькі міста.
Римляни зуміли організувати всі сили на боротьбу проти карфагенської армії. Вони почали
активно діяти на різних фронтах. Одна армія римлян стояла проти Ганнібала, друга - у Піренеях, третя
- на Сіцілії. Таким чином, Ганнібалові було відрізано всі шляхи для повернення назад.
Спочатку римляни відвоювали Сіракузи. Саме тоді загинув видатний грецький вчений Архімед,
якого, за переказами, вбив римський солдат. Потім римські легіони розпочали бойові дії в Південній
Італії. Ганнібал одержав ще кілька перемог, але його сили танули. Він навіть здійснив похід на Рим та
став біля його воріт. Поява війська викликала паніку в місті. З того часу вислів "Ганнібал біля воріт"
означає велику небезпеку. Та Ганнібал і не робив спроби взяти Рим штурмом. Це йому було вже
несила.
На допомогу Ганнібалові тією самою дорогою, через Альпи, рушило підкріплення, але римляни
розбили його. Крім того, вони висадилися неподалік Карфагена. Карфагенський уряд наказав
Ганнібалові негайно повертатися, щоб боронити рідне місто. Та 202 р. до н. е. у битві біля Зама
Сципіон завдав йому страшної поразки. Ганнібал утік до Сирії, а згодом отруївся.
Перемога римлян у цій війні означала остаточну поразку Карфагена. Згідно з мирним договором
Карфаген втратив свої володіння поза межами Африки, передав Риму всі військові кораблі та
бойових слонів, мав сплатити величезну контрибуцію.
 Сакральні дороги та царскі дороги
Велике значення для розвитку подорожей у стародавньому світі мало будівництво
так званих царських і сакральних доріг. Царські дороги – це шляхи, що зазвичай вели зі
столиці держави до однієї чи декількох резиденцій правителя. Нерідко поїздки
правителів такими дорогами носили характер урочистої ходи або процесії.
Ще більше значення для розвитку локальних подорожей у стародавньому світі
мали сакральні вулиці, які облаштовувалися для організації різного роду релігійних
церемоній і ритуальних дій. Звичайно такі дороги вели до храмів, святилищ, поховань.
Одна з найвідоміших – Дорога процесій – з’єднувала в Стародавньому Вавилоні храм
Есагілу та ворота Іштар, уздовж її розташовувалася стіна, прикрашена декоративними
малюнками. Дорога процесій призначалася винятково для святкування Нового року:
цар у супроводі світи прямував нею до храму верховного бога Мардука.
Аналогічні сакральні дороги існували і в інших стародавніх країнах: наприклад,
відома алея сфінксів у Карнаці (Верхній Єгипет) – обставлена скульптурами дорога між
храмами довжиною 3000 м; у Стародавній Греції священна дорога вела з Афін в
Елевсін, на ній у дні містерій – таємних сакральних церемоній – влаштовувалися
урочисті ходи. Священна дорога вела також із Афін у Дельфи, де знаходився
знаменитий храм й оракул Аполлона.
Дорога процесій в Вавилоні, прибл. 580 р. до н.е.:
а) ворота Іштар; б) фрагменти малюнків на стіні