Історія

хрещення Русі
Презентацію підготували Яковенко
Єгор та Чайка Артем
План розповіді

01
Теорії
Які саме теорії хрещення
Русі існують на сьогодні?

02 03
Причини Наслідки
Що зумовило хрещення Як це вплинуло в
Русі? подальшому?
01
Теорії
Основна теорія
Вважається, що Русь хрестив Володимир Великий,
хоча підтвердження цьому лише одне – "Повість
минулих літ" Нестора Літописця. Щоправда, князь
для своєї держави міг обрати зовсім іншу релігію.
Відповідно до літописів про "вибір вір", він пережив
глибоку духовну кризу, оскільки усвідомив
помилковість язичництва, відтак почав довідуватися
про те, які віри існують в інших народів.
 У підсумку до Києва у 986 році приходили
посольства від різних народів із закликами
обрати саме їхню релігію. Володимир зі свого боку
також вирішив відправити посланців до тих
країн, звідки прибували проповідники, аби
з’ясувати, яка релігія є кращою. Повернувшись,
посланці розповіли князю все, що бачили, та
найбільше хвалили православну грецьку віру.
Однак Володимир схилився на бік східного
християнства не одразу.
 Зокрема, у 988 році він захопив Корсунь (нині територія Севастополя) та зажадав у дружини
сестру візантійських імператорів Василя II та Костянтина VIII – Анну, погрожуючи інакше піти
на Константинополь. Імператори ж на таку пропозицію погодилися, але натомість наголосили,
аби їхня сестра вийшла за єдиновірця, і Володимир дав на це згоду.
 Хрещення князя якраз і відбулося у Корсуні,
куди й прибула Анна. Хрестив його єпископ
Корсунський, а приймав християнство
Володимир разом із дружинниками. Отримав
він і нове ім’я – Василь, на честь правлячого
візантійського імператора Василя II. А після
пройшла й церемонія одруження.
Уже повернувшись до Києва у супроводі
корсунських і грецьких священників, Володимир
наказує розгромити всі кам'яні капища та
хрестить своїх синів від попередніх шлюбів у
джерелі, відомому у нинішній столиці України під
іменем Хрещатика. А слідом за ними хрестилося
багато бояр. Згідно з переказами, масове
хрещення жителів міста – "зійшлося там людей
без числа" – відбулося на місці, де у Дніпро впадає
річка Почайна.
Інші версії
Існують інші пам’ятки, відповідно до яких жодних
згадок про те, що за наказом Володимира до
Києва приходили проповідники різних релігій,
немає. Наприклад,
митрополит Іларіон стверджує, що Володимир
зрозумів перевагу християнства над
язичництвом своїм власним розумом, хоча ніхто
йому цього не проповідував.
А у пам’ятці ХІ століття "Пам'ять і похвала князю
Володимиру", чернець Яків пише, що князь
навернувся до Христа за прикладом своєї бабусі
– княгині Ольги, оскільки знав про її
християнську віру та тому сам став
християнином. Зі слів Якова, Володимир
ухвалив свідоме рішення та охрестився у Києві у
986 році, а на Корсунь пішов на третій рік після
цього, у 988 році, коли вже був християнином.
02
Причини
 Головні причини
01 02
Необхідність зміцнення Прийняття єдиної з Візантією
феодальних відношень у релігії зміцнювало б південні
ранньофеодальній державі, тому межі Русі, тому що Русь
що язичництво суперечило одержала б на півдні
єднанню Русі авторитетного і могутнього
союзника
03
Прийняття християнства
сприяло підняттю
міжнародного авторитету Русі,
так як до 988 р. Русь в очах
Європи і Візантії була
«дремучей, поганською»
Політичні передумови:
Прагнення Володимира зміцнити державу і її
територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за
допомогою створення єдиного пантеону язичницьких богів
на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного
сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира
в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог
блискавок вважався головним в дружинному середовищі.
Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і
освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Міжнародні фактори:
Тільки християнізація могла дати Русі "перепустку" до
родини європейських народів, а язичництво прирікало
на ізоляцію та ворожість з боку християнізованих
сусідів, які ставилися до язичників як до нелюдей. До того
ж треба мати на увазі, що остаточний розкол
християнства на католицьку та православну гілки
стався лише в 1054 році.
Соціальні фактори:
Наростаюча соціальна неоднорідність, а також
мінливі духовні запити еліти суспільства
створювали умови для переходу до більш
складної світоглядної системи.
03
Наслідки
Запровадження християнства мало позитивні
наслідки для розвитку Київської Русі . Воно зміцнило
авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави.
Тіснішими ставали стосунки Володимира, що тепер
належав до християнської "сім'ї правителів", з іншими
монархами.
Прийняття християнства мало позитивні
наслідки й для внутрішнього життя країни.
Оскільки вчення візантійської церкви
підтримувало монарше право на владу,
київські князі знайшли в ній ту ідеологічну
опору, якої раніше не мали. До того ж церква
знайомила київських правителів з новими
моделями управління. А в самому суспільстві
Київської Русі з'явилася активно діюча
установа, що не лише забезпечувала незнане
раніше духовне й культурне єднання, а й
справляла величезний вплив на культурне і
господарське життя.
 Завдяки епохальному вибору Володимира Русь стала
пов'язаною з християнським Заходом, а не з ісламським
Сходом. Цей зв'язок зумовив її небачений історичний,
суспільний і культурний розвиток. Важко переоцінити
значення того, що християнство прийшло до Києва не
з Риму, а з Візантії.
Християнська діалектика, активно використовувана
давньоруськими філософами та публіцистами, стала
основою для багатьох ідей. Це у свою чергу, слугувало
поштовхом для швидкого прогресу у сфері творчого
життя, що забезпечило розвиток давньоруської культури.
Було б помилкою вважати, що до 988 р. люди на Русі не
знали науки, творчості, мистецтва, але бурхливий
розквіт культури прийшовся на часи, коли затвердилася
християнська релігія. В монастирських брамах
концентрувалися основні кадри вчених того часу,
письменників, публіцистів, художників, архітекторів.
Дякуємо за увагу

Гарного дня всім ^^