Гай Юлій Цезар - видатний

римський полководець і
політичний діяч

Робота Шпилякової Олександри АНФ-21

Гай Ю́лій Це́зар (лат. Gaius
Iulius Caesar; 12/13 липня 100
до н. е. — 15 березня 44 до н.
е.) — давньоримський
державний і політичний
діяч, полководець,
письменник. Римський,
диктатор великий понтифік
 Дитинство
Будинок, де ріс Цезар, знаходився в Субурі
— районі Рима, який мав репутацію
неблагополучного. У дитинстві він
навчався грецької мови, літератури,
риторики на дому. Практикувалися фізичні
вправи, плавання, верхова їзда. Серед
вчителів юного Гая відомий великий ритор
Гніфон, який також був одним з вчителів
Цицерона. Приблизно в 85 році до н. е.
Цезар втратив батька: за повідомленням
Плінія Старшого, той помер, нахилившись,
щоб надіти взуття. Після смерті батька,
Цезар фактично очолив все сімейство
Юліїв, оскільки всі найближчі родичі-
чоловіки, старші від нього, до того часу
померли. Незабаром Гай заручився з
Коссуцією, дівчиною з багатої сім'ї з стану
вершників (за іншою версією, вони встигли
одружитися).
Завдяки походженню і зв’язкам родини
Цезар мав прекрасні передумови для
подальшої блискучої політичної кар’єри.
Юлій отримав дуже хорошу освіту, був
гармонійно розвинений, був сильний
фізично.У 84 р. до н.е. Цезар стає жерцем
Юпітера, проте встановлена в 82 р. до н.е.
диктатура Сулли значно погіршила його
становище, він втратив посаду. Крім того,
від нього вимагали розлучитися з
дружиною, на що колишній жрець відповів
відмовою. Через це у нього відібрали
батьківську спадщину, а у його дружини
конфіскували майно. Загрози
безпосередньо життю з боку Сулли не було,
диктатор його помилував, хоча ставився
насторожено. Проте Юлій Цезар, щоб
уникнути можливих репресій відправився
в малу Азію, де перебував на військовій
службі.
У 78 р. до н.е., коли Сулла помер, Юлій Цезар
повернувся в Рим і активно включився в
громадське життя. Він часто виступав в суді.
Щоб бути більш майстерним оратором,
навчався у знаменитого Ритора Молона на
Родосі. Його кар’єра почалася з призначення
жерцем-понтифіком і військовим трибуном.
На цій посаді він активно виступав за те, щоб
прихильники Марія були відновлені в правах.
У 65 р. до н.е. Цезар стає дуже популярною
особистістю – цьому посприяло обрання його
еділом. В рамках цієї посади він влаштовував
хлібні роздачі; також під його керівництвом
була організація святкувань, урочистих подій,
міський благоустрій, гладіаторські бої. У 52 р.
до н.е. Цезар – претор, потім протягом двох
років він був намісником провінції Іспанія
Далека. Цезар мав видатні адміністративні
здібності, добре знав військову справу.
У 60 р. до н.е.  Юлій Цезар вступив в
добровільний політичний союз з М.
Крассом і Г. Помпеєм, які були
помітними фігурами на політичному
небосхилі. Наслідком створення цього
т.зв. першого тріумвірату стало
обрання Цезаря консулом. Сталося це
в 59 р. до н.е. е. Разом з Цезарем на цю
ж посаду був призначений Бибул,
проте він виконував обов’язки,
швидше, формально. Цезарю-консулу
вдалося втілити в життя ряд законів,
спрямованих на зміцнення державної
системи. Він роздав ветеранам землі,
зменшив на третину відкупну суму
податків і т.п., завдяки чому
привернув на свій бік велику кількість
людей.
Коли термін консульства закінчився, Гай
Юлій Цезар став проконсулом Галлії. У його
повноваження входила можливість,
набравши війська, здійснювати військові
дії. Цезар скористався правом і,
продемонструвавши видатні стратегічні і
дипломатичні таланти, вміння бачити
ситуацію і користуватися нею, провів
успішне завоювання заальпійской Галлії
(походи 58-51 рр. до н. е.). Цезарю вдалося
не тільки відбити напади німців – він сам (і
це було в римській історії прецедентом)
виступив з легіонами за Рейн. Цезар
прославився як видатний полководець,
який мав величезний вплив на підопічних,
силою слова міг надихнути воїнів. Важливу
роль грав і особистий приклад: Цезар,
витривалий і відважний, в будь-яку погоду з
непокритою головою, незмінно очолював
армію.
Коли в 53 р. до н.е. один з членів
таємного союзу, Красс, загинув, почався
новий етап біографії Цезаря як
політика: між ним і Помпеєм почалася
боротьба за владу. Цезар прекрасно
розумів, що в Римі та серед військових
він має величезний авторитет, і тому
зважився на бойові дії. У 49 р. до н.е., 12
січня, разом з солдатами 13-го легіону
він увійшов в історію – здійснив перехід
через річку Рубікон. Бої тривали не
один рік, Помпей був змушений
рятуватися втечею в провінції, що
знаходилися в Азії, після чого в Єгипті
був убитий. За переказами, Цезар
оплакав загибель свого колишнього
союзника і суперника, коли йому
привезли його голову.
Повернувшись до Риму, Юлій Цезар
відчував себе переможцем.
Ним влаштовуються масштабні видовища,
воїни отримують з його рук нагороди, а
народ – щедрі частування. Його
призначають на 10-річний термін
диктатором, а через якийсь час
нагороджують титулами «батька вітчизни»,
«імператора». Цезар видає закони про
міське управління, про римське
громадянство, закон, спрямований проти
розкоші і скорочує в Римі роздачі хліба.
Ним же проводиться реформа календаря,
названого відтепер в його честь. При тому,
що в Римі зберігалася республіканська
форма правління, влада Цезаря стає
практично необмеженою, тому що головні
республіканські посади, наприклад,
консула і диктатора, дістаються саме йому.
У міру того як влада Цезаря росла і
зміцнювалася, в суспільстві, особливо
серед затятих прихильників
республіки, зріло обурення. Група
супротивників, серед яких були Марк
Юній Брут (про нього ходили чутки
як про позашлюбного сина
імператора) і найближчий соратник
Кассій, вирішила позбавити його
життя. Здійснено цей намір було 15
березня 44 р. до н.е. прямо на
засіданні сенату. Накинувшись на
Юлія Цезаря з кинджалами,
змовники завдали йому безліч ран, і
від однієї або від декількох з них або
від втрати крові той помер.
Ім’я Цезаря залишилося в історії, головним чином, завдяки
його непересічній, багато в чому неоднозначній державній,
політичній діяльності, таланту полководця. Однак він заявив
про себе і як талановитий письменник, хоча діяльність у цьому
руслі була для нього не самоціллю, а, скоріше, одним з
допоміжних методів політичної боротьби. До сьогоднішнього
дня збереглося два його твори – «Записки про галльську війну»,
а також «Записки про громадянську війну», які вважаються
класикою латинської прози. Відомо, що його перу належав
трактат по граматику, кілька памфлетів і віршів, збірки листів
та промов. Діяльність Юлія Цезаря виявилася настільки
масштабною, що розвиток усієї Західної Європи під її впливом
зазнав кардинальних змін в сфері політики і культури.