Міністерство освіти та науки України

Національний авіаційний університет

Факультет кібербезпеки,комп'ютерна та програмна інженерія
Кафедра комп'ютерної інформаційної технології

Реферат
із дисципліни “Історія української деожави та культури”
на тему “Найдавніші державні утворення на українських землях”

Виконала:
студентка групи “УС-110б”
Міщинська Н. Р.
Перевірив:
Кошетар У. П.

Київ 2021
 Таврія - історична назва Криму, походить від назви племен, які тут проживали - таврів. Давньогрецькі історики, елліни
називали Кримський півострів - Таврика або Таврида. Таври були автохтонами і мали індоєвропейське походження. Етнонім
"таври" означає - бик. Більшість таврів були хліборобами, проте частина істориків вважають, що серед них була і своєрідна
каста піратів.

Таврія
Таврія — історична назва Кримського півострова, поширена у середніх віках. Походить від назви
племен таврів, які в давнину заселяли південну частину Криму.
Власне Таврія збігається з Кримом. Таврія – це поширена у середньовіччі назва Кримського півострова.
З ХІХ ст. Таврією стали іменувати не лише Крим, а й ті суміжні райони Причорномор’я, що входили до
Таврійської губернії (території сучасних Запорізької і Херсонської областей).

Історія

Таври — плем'я, яке у I тисячолітті до н. е. заселяло

гірську і підгірську частини Криму;
Таври брали з Херсонесу та Боспорського царства
данину і, в разі несплати данини, спустошували їх.
У 64 р. до н. е. Мітрідата переміг Помпей, і таким
чином таври з херсонцями попали під владу
Римської імперії. Через два роки алани перемогли
таврів та зайняли південну частину Таврії.
У середині II ст. скіфи, відомі під іменем готів,
проникли в Таврію і перемогли таврів та
знищили саму назву таврів. У кінці IV ст. друге
покоління готів, яких переслідували гуни
(загальна назва союзу кочових племен епохи
Великого переселення народів II—VII століть),
проникли в Таврію та заснували тут республіку.
Із часом ці готи заснували князівство під
назвою Трапезитських готів зі столицею в
Мангуші. В V ст. південний берег Таврії
зайняли угорці.

Приблизно в VII ст. до н. е. Таврію почали освоювати

греки, які заснували там багато міст.
Найбільшими містами були Херсонес і Пантікапеум.
Пізніше було утворене Боспорське царство. Воно
було поділене на дві частини, столицею європейської
частини було місто Пантікапеум, а азійської —
Фанагора. Володіння боспорських царів
поширювалось на грецькі міста до Феодосії.
Боспорський цар Мітрідат заклав місто Євпаторію.

У VII ст. півострів зайняли хозари (плем'я, що

з'явилося в південно-східній Європі після відходу
гунів (IV століття) і проіснувало до XI століття,
східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше
Київської Русі.
Про походження хозарів існують різні припущення;
вони самі себе вважали близькими до болгар, огузів,
аварів).

У XIX — на початку ХХ століть Таврією називали Таврійську губернію, створену в 1802 році . До її
складу входили терени сучасної Автономної Республіки Крим, південні частини Херсонської та
Запорізької областей. Ця назва проіснувала до 1918 року.
До речі, розділення Таврії наприкінці 1917-1920 рр. на Північну Таврію та Крим відбувалося вкрай
непросто. Об’єктивною підставою для неї був різний етнічний склад населення на материковій, де
домінували українці, та півострівній частині, де серед поліетнічного населення відносну більшість
складали росіяни і де компактно проживав кримськотатарський народ.
Більшість політико-адміністративних утворень, які виникали в Криму або встановлювали над ним владу
в цей період, піднімали питання про контроль над таврійськими землями на материку або зв’язок з
ними.

Багато хто з кримчан пишається провідним футбольним клубом Криму зі знаковою назвою. Найстаріше
видавництво автономії також називається «Таврія», а найповажнішою за віком є краєзнавча бібліотека
«Таврика». Головна краєзнавча установа Криму має
назву Центральний музей Тавриди. Живе лексема
«Таврія» у назвах багатьох громадських, наукових і
комерційних організацій Криму. Вона популярна
серед російських етнонаціональноорієнтованих
діячів у Криму. А частина українців автономії
самоідентифікується як «таврійські українці».