112711

Тести для проведення підсумкового модульного контролю з дисципліни
«Спортивна медицина» стоматологічного факультету
1. Первинний лікарський контроль спортсмена проводиться для визначення:

1. безпосередньої дії фізичних навантажень
2. можливості допуску до занять фізичними вправами
3. кумулятивної дії фізичних тренувань
4. вправ ступеня втомленості спортсмена після тренувального
заняття
2. Рельєфність м’язів можна визначити за допомогою:
1. соматоскопії
2. антропометрії
3. динамометрії
4. тонусометрії
5. соматометрії
3. Силовим індексом оцінюється:
1. пропорційність фізичного розвитку спортсмена
2. відмінність показників обстежуваного від середніх однорідної
групи
3. взаємозв’язок показників фізичного розвитку спортсмена
4. центильний інтервал показників фізичного розвитку
спортсмена
5. середньоквадратичне відхилення показника досліджуваного в
порівнянні з середніми однорідної групи
4. Проведений лікарський контроль під час тренувального заняття
визначає:
1. безпосередню дію фізичного навантаження
2. кумулятивну дію фізичних навантажень
3. відстрочену дію фізичного навантаження
4. ступінь втоми від фізичного навантаження в тренуванні
5. ступінь відновлення після фізичного навантаження
5. Відстрочена дія фізичного навантаження визначається і оцінюється при
проведенні:
1. первинного лікарського контролю
2. повторного оперативного контролю
3. повторного етапного контролю
4. повторного поточного контролю
5. лікарського контролю під час тренування
6. При оцінці фізичного розвитку спортсмена методом індексів можна
визначити:
1. пропорційність його показників
2. їх взаємозв’язок
3. відмінності показників досліджуваного від середніх
однорідної групи
4. силу взаємозв’язку показників
5. величину середньоквадратичних відхилень показників
обстежуваного в порівнянні зі спортсменами однорідної
групи
7. Для визначення відстроченої дії фізичного навантаження проводиться
лікарський контроль:
1. первинний
2. оперативний
3. поточний
4. етапний
5. під час тренування
8. Визначення фізичного розвитку спортсмена проводиться для:

1. оцінки адекватності тренувального заняття
2. індивідуалізації фізичних навантажень в тренувальному
процесі
3. оцінки типу реакції на фізичне навантаження
4. оцінки тонусу парасимпатичного відділу ВНС
5. оцінки стійкості організму спортсмена до гіпоксії
9. Кумулюючий ефект тренувального процесу у спортсмена визначається і
оцінюється при проведенні лікарського контролю:
1. первинного
2. етапного
3. оперативного
4. поточного
5. під час тренувального заняття
10. Соматоскопією можна оцінити:
1. м’язовий тонус
2. соматотип спортсмена
3. м’язову силу
4. фізичну працездатність
5. стійкість організму до гіпоксії
визначити:
2. їх взаємозв’язок
3. відмінності показників досліджуваного від середніх
4. силу взаємозв’язку показників
групи
12. Для визначення індексу маси тіла спортсмена потрібно вагу спортсмена
співвіднести до:
1. сили правої кисті
2. до зросту в сантиметрах
3. до зросту, вираженого в квадратних метрах
4. обхвату грудної клітки
5. обхвату стегон
13. Соматометричним методом лікарського контролю визначається і
оцінюється:
1. успадкованість по кардіоваскулярним катастрофам
2. тип реакції системи кровообігу на фізичне навантаження
3. тонус симпатичного відділу ВНС
5. фізичний розвиток
14. Безпосередня дія фізичного навантаження визначається при проведенні
лікарського контролю:
1. етапного
5. з визначенням фізичного розвитку
15. Визначення фізичного розвитку спортсмена проводиться методом:
1. анамнезу
2. лабораторним
3. пульсометричним
4. соматометричним
5. тонометричним
16. Для визначення відповідності використаного в занятті фізичного
навантаження функціональним можливостям організму треба провести:
1. поточний лікарський контроль
2. оперативний лікарський контроль
3. етапний лікарський контроль
4. функціональні проби з ізометричними навантаженнями
5. антропометрію
17. При оцінці фізичного розвитку методом індексів можна визначити:
1. пропорційність антропометричних показників спортсмена
2. середньоквадратичне відхилення антропометричних
показників в порівнянні з середніми даними однорідної групи
3. взаємозв’язок антропометричних показників
4. центильну величину досліджуваного
18. Фізичний розвиток спортсмена визначається і оцінюється:
1. анамнезу
2. лабораторними методами
3. функціональними пробами системи кровообігу
4. соматометрією
5. гіпоксичними пробами
19. Етапний лікарський контроль проводиться для визначення:
1. допуску до занять спортивними тренуваннями
2. безпосередньої дії фізичного навантаження в тренуванні
3. ступеня втоми після тренувального заняття
4. ступеня відновлення після тренувального заняття
5. кумулятивної дії фізичних навантажень в тренувальному
процесі
20. Пропорційність соматометричних показників фізичного розвитку
спортсмена визначається і оцінюється методом:
1. кореляційним
2. середньоквадратичних відхилень
4. центильним
5. індексів
21. Первинний лікарський контроль в спортивній медицині проводиться для
визначення:
1. термінової дії фізичного навантаження
2. відстроченої дії
3. кумулятивної дії
4. можливості допуску до спортивної діяльності
5. дострокової адаптації до фізичних навантажень
22. Визначення і оцінка фізичного розвитку при лікарському контролі
проводиться з метою:
1. оцінки безпосередньої дії фізичного навантаження
2. оцінки кумулятивної дії фізичних навантажень
4. визначення тонусу симпатичного відділу ВНС
5. визначення стійкості організму до гіпоксії
23. Визначення і оцінка рельєфності мускулатури спортсмена проводиться
методом:
24. Відстрочену дію фізичних навантажень в тренуванні можна визначити і
оцінити:
1. оперативним лікарським контролем
2. поточним лікарським контролем
4. через декілька місяців від початку тренувальних занять
5. етапним лікарським контролем
5. індексів
26. Для визначення і оцінки фізичного розвитку спортсмена
використовується:
1. функціональна проба зі зміною положення тіла в просторі
2. гіпоксична проба
3. соматометрія
4. проба Штанге
5. проба Генчі
27. При оперативному лікарському контролі доцільно використовувати
наступні методи:
1. інструментальні
2. лабораторні
3. анамнестичні і соматоскопічні
4. динамометрію
5. спірографію
28. Для визначення фізичного розвитку методом антропометричних індексів
необхідно провести:
1. соматоскопію
2. соматометрію
3. спірометрію
5. тонусометрію
29. Оцінка фізичного розвитку спортсмена методом стандартів дає
можливість визначити:
1. силу зв’язку між показниками
2. пропорційність показників
спортсмена від стандартних однорідної групи
4. ділянку центиля досліджуваного спортсмена
5. взаємозв’язок декількох показників досліджуваного
спортсмена
1. анамнестичним методом
31. Функціональні проби в спортивній медицині проводяться з метою
1. соматотипу спортсмена
2. постави
3. прихованих патологічних відхилень в організмі спортсмена
4. фізичного розвитку
5. адекватності фізичного навантаження під час тренувального
заняття
32. Нормотонічний або фізіологічний тип реакції на пробу Мартіне
характеризується гемодинамічними змінами відносно спокою:
1. зростанням пульсу і пульсового тиску менше ніж на 100%
2. значним збудженням пульсу і зменшенням пульсового тиску
3. зростанням пульсу і пульсового тиску більше, ніж на 100%
4. значним зростанням пульсу і значним зниженням
діастолічного тиску
5. значним зростанням пульсу і без змін пульсового тиску
33. При пробі Мартіне збудження пульсу становило 115%, підвищення
пульсового тиску – 125% відносно спокою, час відновлення 5 хв. Таку
реакцію системи кровообігу слід вважати:
1. нормотонічною
2. гіпертонічною
3. дистонічною
4. східчастою
5. астенічною
34. Проба Штанге проводиться для визначення у спортсмена:
1. рівня фізичного розвитку
2. схильності організму до гіпертензії
3. схильності організму до гіпотензії
4. рівня фізичної працездатності
5. соматотипу
35. Тонус симпатичного відділу ВНС визначається функціональною пробою:
1. Мартіне - Кушелевського
2. ортостатичною
3. Штанге
4. з хлоридом калію
5. з ізометричним навантаженням кистьовим динамометром
36. При проведенні проби з ізометричним навантаженням для визначення
типу реакції системи кровообігу використовується навантаження, що
відповідає:
1. максимально можливій силі правої кисті
2. 10% від неї
3. 50 % від неї
37. Фізіологічна реакція організму на фізичне навантаження
характеризується:
1. відсутністю зростання пульсу відносно спокою
2. зростанням пульсу
3. зниженням систолічного тиску
4. зростанням діастолічного тиску
5. зниженням ударного об’єму серця
38. Для оцінки типу реакції системи кровообігу при проведенні проби
Мартіне – Кушелевського використовується:
1. динамометрія
2. спірометрія
3. електрокардіографія
4. пульсометрія
5. гоніометрія
39. Визначення і оцінка тонусу симпатичного відділу ВНС проводиться за
допомогою проби:
1. з ізометричним фізичним навантаженням
2. з затримкою дихання
3. з динамічним фізичним навантаженням
4. зі зміною положення тіла в просторі
5. зі зміною умов зовнішнього середовища
40. Стійкість організму до гіпоксії можна визначити за допомогою
функціональної проби:
3. з затримкою дихання
41. Гіпотонічна реакція системи кровообігу на пробу Мартіне-Кушелевського
1. значною (більше 100 % від спокою) активізацією інотропного
і хронотропного резерву серця
2. значною активізацією тільки хронотропного резерву серця
3. активізацією хронотропного і інотропного резерву серця в
межах 80 % відносно стану спокою
4. значним прискоренням ЧСС і зниженням систолічного АТ
5. значним прискоренням ЧСС і зниженням діастолічного тиску
до «нескінченого тону»
42. На пробу Мартіне-Кушелевського пульс змінився від 60 до 84 уд\хв, а
пульсовий тиск – від 30 до 40 мм.рт.ст., час відновлення 1 хв. 30 сек. Таку
реакцію системи кровообігу слід вважати:
1. нормотонічною
2. гіпотонічною
3. гіпертонічною
4. дистонічною
5. східчастою
43. Гіпоксичні проби проводяться при лікарському контролі для визначення у
спортсмена:
2. рівня фізичного розвитку
3. загальної фізичної працездатності
4. прихованої схильності організму до гіпертензії
5. тонусу симпатичного відділу ВНС
44. Для виявлення прихованих функціональних порушень в організмі
спортсмена необхідно провести:
1. соматоскопію
2. соматометрію
3. пульсометрію
4. функціональні проби
45. Функціональною пробою зі зміною положення тіла з горизонтального в
вертикальне можна визначити і оцінити:
2. тонус парасимпатичного відділу ВНС
3. тип реакції системи кровообігу на динамічне фізичне
навантаження
4. тип реакції системи кровообігу на ізометричне фізичне
46. Оцінка типу гемодинамічної реакції на фізичне навантаження
визначається величинами змін :
1. частоти і глибини дихання
2. пульсу і артеріального тиску
3. амплітудних та інтервальних показників біоелектричної
активності серця
4. життєвої ємкості легень
5. гематологічних показників
47. Велоергометрія відноситься до проб:
2. зі зміною умов зовнішнього середовища
5. з визначенням тонусу симпатичного відділу ВНС
48. Фізіологічна або нормотонічна реакція системи кровообігу на пробу
Мартіне характеризується:
1. зростанням пульсу і пульсового тиску на 80 % відносно
спокою
2. зменшенням систолічного АТ відносно спокою
3. зростанням діастолічного тиску відносно спокою
4. зростанням пульсу більш, ніж на 120 % відносно спокою
5. зменшенням пульсу відносно спокою
49. Стійкість організму до гіпоксії визначається і оцінюється пробою:
4. з затримкою дихання на вдиху або видиху
5. Ромберга
50. Дистонічний тип реакції системи кровообігу на фізичне навантаження
характеризується змінами наступних показників відносно спокою:
1. зростанням пульсу і пульсового тиску на 110 %
2. зростанням пульсу на 120 % і зниженням пульсового тиску
3. зростанням пульсу і діастолічного тиску на 100 %
4. зростанням пульсу на 120 % і зниженням діастолічного тиску
до 40 мм.рт.ст..
51. При адекватних фізичних навантаженнях:
1. зменшується ударний об'єм серця
2. збільшується периферичний опір судин
3. зменшується периферичний опір судин
4. збільшується кінцево-систолічний об’єм серця
5. знижується систолічний артеріальний тиск
52. До проб зі зміною умов зовнішнього середовища можна віднести пробу:
1. ортостатичну
2. Мартіне-Кушелевського
3. Штанге
5. на велоергометрі
53. Для симпатикотонії при ортостатичній пробі характерна зміна відносно
спокою:
1. зростання пульсу в межах до 10 уд/ хв.
2. зменшення пульсу
3. зростання пульсу на 30 уд\хв
4. зростання систолічного тиску на 40 мм.рт.ст..
5. зростання діастолічного тиску на 20 мм.рт.ст..
54. При фізіологічній реакції організму спортсмена на пробу з 20
присіданнями характерні зміни відносно спокою:
1. систолічний тиск зростає на 50%
2. пульс зростає на 60 %
3. діастолічний тиск зростає на 60 %
4. систолічний тиск знижується на 40 %
5. пульс зменшується
55. Гіпоксичні проби проводяться для визначення:
1. тонусу парасимпатичного відділу ВНС
3. прихованої схильності до гіпертензії
4. типу реакції системи кровообігу на динамічне фізичне
5. типу реакції організму на ізометричне фізичне навантаження
56. Астенічний тип реакції системи кровообігу на фізичне навантаження
характеризується зміною відносно спокою:
2. зростанням систолічного АТ без змін пульсу
3. зростанням пульсу без змін систолічного тиску
4. зростанням діастолічного тиску без змін систолічного
5. зростанням пульсового тиску без змін ЧСС
57. Функціональні проби в спортивній медицині проводяться для визначення:
1. фізичного розвитку
3. прихованих функціональних відхилень
4. адекватності фізичного навантаження в тренувальному
занятті
5. постави
58. Нормотонічний тип реакції кровообігу на динамічне фізичне
навантаження у чоловіків характеризується:
1. зниженням систолічного АТ відносно стану спокою
2. збільшенням ЧСС і пульсового тиску до 80 % від рівня
спокою
3. підвищенням діастолічного АТ
4. зростанням ЧСС на 120 % від спокою без змін пульсового
тиску
5. зростанням пульсу і пульсового тиску на 110 % відносно
спокою
59. Для оцінки типу реакції системи кровообігу на фізичне навантаження
використовується метод:
1. пульсометрії
3. сомастоскопії
4. спірометрії
5. плантографії
60. До функціональних проб зі зміною умов зовнішнього середовища
відноситься проба:
1. ортостатична
2. Мартіне-Кушелевського
3. Штанге
4. Кліностатична
5. велоергометрія
61. Для корекції плоскостопості рекомендується:
1. ходити босоніж по асфальту
2. ходити босоніж по піску
3. займатись футболом
4. займатись волейболом
5. займатись важкою атлетикою
62. Для плоско - увігнутої спини характерно:
1. зменшення грудного вигину і збільшення поперекового
вигину
2. зменшення грудного та поперекового вигинів
3. збільшення грудного, зменшення поперекового вигинів
4. збільшення грудного та поперекового вигинів
5. зменшення кута нахилу таза
63. Функціональний стан глибоких вен можна визначити пробою:
1. Руф'є
2. Пертеса
3. Штанге
4. Ортостатичної
64. Для виявлення схильності стоматолога до артеріальної гіпертензії
використовується функціональна проба:
2. із затримкою дихання на вдиху
3. зі сходженням на чотири поверхи стандартної будівлі
5. Руф'є
65. Для визначення фізичної працездатності стоматолога сходинковим

тестом необхідно підніматися темпом:
1. 60 кроків \ хв
4. 100 кроків \ хв.
66. Для розвантаження вен нижніх кінцівок необхідно:
1. сидіти
2. стояти
3. лежати
4. ходити
5. займатись атлетичною гімнастикою
67. При плоскостопості стоматолога доцільніше носити:
1. кеди з плоскою м'якою підошвою
2. кросівки з фіксацією гомілковостопних суглобів
3. вузьке взуття
4. взуття без каблука
5. босоніжки з відкритою п'ятою
68. Ізометрична витривалість згиначів тулуба визначається пробою:
1. із затримкою вдиху
2. з піднятими випрямленими ногами лежачи на кушетці
3. з піднятими руками лежачи на кушетці в позі «ластівка»
4. зі зміною тіла в просторі
5. з 30 присіданнями за 45 секунд
69. Для попередження остеохондрозу хребта стоматолога потрібно звернути
особливу увагу на зміцнення м'язів:
1. верхніх кінцівок
2. спини
3. черевної стінки
4. нижніх кінцівок
5. плечового поясу
70. При хронічній венозній недостатності нижніх кінцівок стоматолога
необхідно:
2. займатись дозованою ходьбою
3. виконувати фізичні вправи із затримкою дихання
4. виконувати фізичні вправи з вихідного положення стоячи
5. виконувати фізичні вправи з вихідного положення сидячи
71. Для сколіотичної постави характерно:
1. зниження фізіологічних вигинів хребта
2. збільшення фізіологічних вигинів хребта
3. викривлення хребта у фронтальній площині
4. порушення вигинів хребта в сагітальній площині
5. збільшення кута нахилу таза
72. Прогресуванню плоскостопості у стоматолога з дисплазією сполучної
тканини сприятиме:
1. ходьба босоніж по піску
2. ходьба по канату
3. робота стоячи
4. плавання
5. їзда на велосипеді
73. Інтенсивність виконуваного фізичного навантаження в оздоровчих
тренуваннях стоматолога контролюється:
1. тонометрією
2. спірографією
3. динамометрією
4. пульсометрією
74. Для індивідуалізації інтенсивності оздоровчого фізичного тренування
стоматолога необхідно визначити:
1. силу згиначів правої кисті
2. пульс у спокої
3. пульс відразу ж після підняття на 4 поверхи стандартного
житлового будинку
4. АТ в стані спокою
5. АТ під час динамічного дозованого фізичного навантаження
75. Прогресуванню плоскостопості може сприяти носіння взуття:
1. без каблука
2. з каблуком 2 - 4см
3. з широким носком
4. з задником, фіксуючим гомілковостопні суглоби
5. з гнучкою підошвою
76. При виявленні функціональної венозної недостатності нижніх кінцівок не
рекомендується:
1. займатись плаванням
2. займатись дозованою ходьбою
3. їздою на велосипеді
4. «стоячою» роботою
5. займатись бігом підтюпцем
77. Приховану схильність до артеріальної гіпертонії у стоматолога можна
виявити функціональною пробою:
1. з хлористим калієм
3. Руф'є
4. із затримкою дихання на вдиху
78. Для мобілізації шийно-грудного відділу хребта стоматолога під час
роботи потрібно періодично:
1. скручувати хребет
2. згинати хребет
3. піднімати руки над головою
4. присідати
5. вставати і сідати на стілець
79. При виявленому низькому рівні фізичної працездатності стоматолога
рекомендуються оздоровчі фізичні навантаження з інтенсивністю, що
супроводжується збільшенням пульсу:
1. більше 151 уд \ хв
2. в межах 121 - 150 уд \ хв
3. 90 - 100 уд \ хв
4. 101 - 110 уд \ хв
5. 111 - 120 уд \ хв
80. Для гіпертонічної реакції на пробу Штанге характерні зміни АТ щодо
спокою:
1. приріст САД на 10 мм.рт.ст.
2. приріст ДАТ на 10 мм.рт.ст.
3. зниження САД
4. приріст САД більш ніж на 20 мм.рт.ст. і ДАТ - більш ніж на
15 мм.рт.ст.
5. зниження ДАТ
81. Для корекції плоскостопості фізичні вправи слід виконувати:
1. босоніж
2. у взутті з м'якою підошвою
3. у взутті з твердою підошвою
4. у взутті з м'якою підошвою без каблука
5. у взутті з твердою підошвою без каблука
82. Для попередження розвитку венозної недостатності нижніх кінцівок
стоматолога доцільно:
1. виключати тривале стояння під час роботи
3. виключити тривалу ходьбу
4. виключити їзду на велосипеді
5. не займатись плаванням
83. Для корекції круглої спини використовуються фізичні вправи:
1. зміцнюючі м'язи живота
2. зміцнюючі м'язи спини
3. збільшуючі кут нахилу таза
4. обмежуючі рухливість грудної клітини
5. зміцнюючі згиначі стегон
84. Для корекції плоско - увігнутої спини необхідні фізичні вправи:
1. зміцнюючі ізометричну витривалість м'язів живота
2. зміцнюючі ізометричну витривалість м'язів спини
3. з утримуванням гир і гантелей
4. які можуть збільшити кут нахилу таза
5. які збільшують лордоз
85. Для попередження прогресування артеріальної гіпертонії слід
використовувати фізичні вправи:
1. які тренують м'язову силу
2. які тренують гнучкість
3. які тренують загальну аеробну витривалість
4. з різкою зміною положення тіла
5. які тренують координацію рухів
86. Для виявлення схильності стоматолога до артеріальної гіпертензії
використовується функціональна проба:
2. з ізометричної фізичним навантаженням
3. зі сходженням на чотири поверхи стандартної будівлі
5. Ромберга
87. Для попередження венозної недостатності стоматолога під час роботи
необхідно:
1. весь робочий день сидіти з опущеними ногами
2. весь робочий день стояти
3. періодично топтатися на робочому місці і підніматися на
пальці
4. одягати тісні колготи, штани
5. сидіти зігнувшись в робочому кріслі
88. При плоскостопості стоматолога потрібно звернути увагу на фізичні
вправи, які сприятимуть моделюванню склепіння стопи:
1. атлетична гімнастика
3. біг підтюпцем
4. стрибки через скакалку
5. ходьба босоніж по асфальтовій доріжці
89. При роботі сидячи стоматолог повинен дотримуватися таких правил:
1. тримати плечі і стегна під тупим кутом
2. тримати плечі і стегна під гострим кутом
3. тримати плечі і стегна під прямим кутом
4. кут нахилу тулуба вперед повинен перевищувати 20 градусів
5. вага тіла розподіляється на одне стегно
90. Проба Штанге для виявлення прихованої схильності стоматолога до
артеріальної гіпертезії проводиться:
3. зі зміною положення тіла з горизонтального у вертикальне
4. із затримкою дихання після видиху
5. із затримкою дихання після вдиху
91. Кругла спина характеризується:
1. сплощенням грудного кіфозу
2. сплощенням поперекового лордозу
3. сплощенням грудного кіфозу та поперекового лордозу
4. збільшенням грудного кіфозу
5. збільшенням поперекового лордозу
92. При плоскостопості слід уникати фізичних вправ:
1. з відтягуванням носків
2. з супінацією стоп
3. з пронацією стоп
4. ходьба на носках
5. присідання на носках
93. При асиметричному положенні надпліч, нижніх кутів лопаток і сосків
діагностується:
1. кругла конфігурація хребта
2. плоска конфігурація хребта
3. сколіотична постава
4. плоско - ввігнута спина
5. кругло-ввігнута спина
94. В ФР хворого гіпертонічною хворобою при виконанні фізичних вправ
акцентують увагу на:
1. часту зміну положення тіла
2. затримку дихання
3. силові навантаження
4. розслаблюючі вправи
5. форсування дихання
95. Моделюванню склепіння стопи сприяють фізичні вправи:
1. з пронацією стопи
2. з супінацією стопи
3. стрибки
4. біг
5. швидка ходьба
1. плечі підняти вгору і вперед
2. п'ятами спиратись на підлогу
3. кут нахилу тулуба не повинен перевищувати 20 градусів
4. кут нахилу тулуба повинен становити не менше 50 градусів
5. вага тіла розподіляється переважно на одне стегно
97. Для попередження прогресування венозної недостатності стоматолога під
час роботи необхідно:
1. працювати тільки стоячи
2. працювати тільки сидячи з опущеними ногами
3. періодично переступати з п'яти на носок
4. носити м'які тапочки
5. носити тапочки без каблука з вузьким носком
98. Попередженню прогресування плоскостопості сприяє:
1. «стояча» робота
2. «сидяча» робота
3. біг
4. стрибки
5. ходьба
99. Для попередження плоскостопості стоматолога необхідно носити взуття:
1. з низьким задником
2. з м'якою підошвою
3. без каблука
4. з високим задником
5. з підошвою, яка важко гнеться
100. При позитивному впливі оздоровчих фізичних тренувань пульсова
вартість стандартного навантаження (підйом на 4 поверхи):
1. подвоюється
2. не змінюється
3. підвищується
4. знижується
5. потроюється
101. Корекції м'язово-зв'язкового апарату стопи сприяють заняття видом
спорту:
1. футбол
2. волейбол
3. бокс
4. плавання
5. легка атлетика
102. Для оцінки фізичної працездатності стоматолога необхідно піднятися на 4
поверхи стандартної будівлі ступаючи на кожну сходинку зі швидкістю:
4. 90 кроків \ хв.
103. Спорожнення поверхневих вен при піднятті досліджуваної нижньої
кінцівки вертикально в нормі становить:
1. менше 1 хвилини
2. 7 хвилин
3. 10 хвилин
4. 2 - 5 хвилин
5. 45 секунд
104. Для попередження прогресування плоскостопості стоматолога слід
носити взуття:
1. з м'якою підошвою
2. з жорсткою підошвою, яка гнеться
3. з низьким задником
4. без задника
5. з високим задником
105. Плоска спина характеризується:
2. зменшенням грудного кіфозу
3. збільшенням кута нахилу таза
5. зменшенням поперекового лордозу
106. Приховану схильність до артеріальної гіпертензії можна виявити
функціональною пробою:
1. зі зміною положення тіла з вертикального в горизонтальне
2. зі зміною положення тіла з горизонтального у вертикальне
3. із затримкою дихання після вдиху
107. При виконанні кропіткої тривалої стоматологічної маніпуляції
стоматолог знаходиться в положенні:
1. стоячи
2. сидячи зігнувшись вперед
3. сидячи з піднятими плечима
4. стоячи з піднятими плечима
5. сидячи, плечі і стегна горизонтально розташовані між собою
108. Дозування оздоровчих фізичних навантажень базується на дослідженні:
2. тонусу парасимпатичного відділу ВНС
3. ізометричної витривалості згиначів тулуба
4. фізичної працездатності
5. стійкості до гіпоксії
109. Для плоскої спини характерно:
1. зменшення грудного кіфозу
2. збільшення грудного кіфозу
4. збільшення поперекового лордозу
5. зменшення поперекового лордозу
110. Для корекції м’язово-зв’язкового апарату стопи рекомендується
займатись видом спорту:
1. футбол
2. волейбол
3. велоспорт
4. бокс
5. легка атлетика
1. плечі підняти вгору і вперед
2. п'ятами спиратися на підлогу
3. кут нахилу тулуба не повинен перевищувати 20 градусів
4. кут нахилу тулуба повинен становити не менше 50 градусів
5. вага тіла розподіляється переважно на одне стегно
112. Попередженню прогресування венозної недостатності сприятиме:
1. робота тільки стоячи
2. робота тільки сидячи з опущеними ногами
3. топтання на місці, перекочування стоп з п'яти на носок
4. носіння м'яких тапочок
5. носіння взуття без каблука з вузьким носком
113. Для корекції плоско - ввігнутої спини необхідні фізичні вправи:
1. які зміцнюють ізометричну витривалість м'язів живота
2. які зміцнюють ізометричну витривалість м'язів спини
3. з утримуванням гир і гантелей
4. які можуть збільшити кут нахилу таза
5. які збільшують лордоз
114. Прогресуванню плоскостопості у стоматолога з дисплазією сполучної
тканини сприятиме:
1. ходьба босоніж по піску
2. ходьба по канату
3. робота стоячи
4. плавання
115. Кругла спина характеризується:
1. сплощенням грудного кіфозу
2. сплощенням поперекового лордозу
3. сплощенням грудного кіфозу та поперекового лордозу
116. Для сколіотичної постави характерно:
1. зниження фізіологічних вигинів хребта
2. збільшення фізіологічних вигинів хребта
4. порушення вигинів хребта в сагітальній площині
117. Для попередження прогресування артеріальної гіпертонії слід
використовувати фізичні вправи:
1. які тренують м'язову силу
2. які тренують гнучкість
3. які тренують загальну аеробну витривалість
4. з різкою зміною положення тіла
5. які тренують координацію рухів
118. Для гіпертонічної реакції на пробу Штанге характерні зміни АТ щодо
спокою:
1. приріст САТ на 10 мм.рт.ст.
2. приріст ДАТ на 10 мм.рт.ст.
3. зниження САТ
4. приріст САТ більш ніж на 20 мм.рт.ст. і ДАТ - більш ніж на
15 мм.рт.ст.
5. зниження ДАТ
119. Первинний лікарський контроль спортсмена проводиться для визначення:
1. безпосереднього впливу фізичних навантажень
2. можливість допуску до занять фізичними вправами
3. кумулятивного дії фізичних тренувань
4. адекватності виконання фізичних вправ
5. ступеня втоми спортсмена після тренувального заняття
120. Рельєфність мускулатури можна визначити:
1. соматоскопією
2. антропометрією
4. фонометрією
121. Силовим індексом оцінюється:
1. пропорційність фізичного розвитку спортсмена
2. відмінності показників обстежуваного від середніх величин
3. взаємозв'язок показників фізичного розвитку
4. центильний інтервал показників фізичного розвитку
5. середньоквадратичне відхилення досліджуваного показника в
порівнянні з середніми однорідної групи
122. Проведення лікарського контролю під час тренувального заняття
визначає:
1. безпосередній вплив фізичного навантаження
2. кумулюючу дію фізичних навантажень
3. відстрочену дію фізичного навантаження
4. ступінь втоми від фізичного навантаження в тренуванні
5. ступінь відновлення після фізичного навантаження
123. Відстрочена дія фізичного навантаження визначається і оцінюється при
проведенні:
1. первинного лікарського контролю
2. повторного оперативного контролю
3. повторного етапного контролю
4. повторного поточного контролю
5. лікарського контролю під час тренувального заняття
визначити:
2. їх взаємозв'язок
3. відмінності показників дослідженого від середніх однорідної
групи
4. силу взаємозв'язку показників
обстеженого в порівнянні зі спортсменами однорідної групи
125. Для визначення відстроченої дії фізичного навантаження проводиться
лікарський контроль:
1. первинний
2. повторний оперативний
3. повторний поточний
4. повторний етапний
5. оперативний
126. Визначення фізичного розвитку спортсмена проводиться для:
1. оцінки його тренувального заняття
2. індивідуалізації фізичних навантажень в тренувальному
процесі
4. оцінки тонусу парасимпатичного відділу ВНС
5. оцінки стійкості організму спортсмена до гіпоксії
127. Кумулятивний ефект тренувального процесу у спортсмена визначається і
оцінюється при проведенні лікарського контролю:
2. етапного
128. При лікарському контролі спортсмена соматоскопією можна оцінити:
1. м'язовий тонус
3. м'язову силу
4. фізичну працездатність спортсмена
визначити:
2. їх взаємозв'язок
3. відмінності показників дослідженого середніх однорідної
групи
4. силу взаємозв'язку показників
групи
130. Для визначення індексу маси тіла спортсмена потрібно вагу спортсмена
співвіднести:
1. до сили правої кисті
2. до зросту в сантиметрах
3. до зросту, вираженого в метрах
4. до життєвої ємності легень
5. до квадрату зросту, вираженого в метрах
131. Соматометричним методом лікарського контролю спортсмена
визначається і оцінюється:
1. спадковість по кардіоваскулярним катастрофам
2. тип реакції системи кровообігу на фізичне навантаження
5. фізичний розвиток
132. Безпосередній вплив фізичного навантаження визначається при
проведенні лікарського контролю:
1. повторного етапного
2. повторного поточного
5. з визначенням фізичного розвитку
1. анамнезом
134. Для визначення відповідності інтенсивності, використаної в занятті до
фізичного навантаження, функціональним можливостям організму
потрібно провести:
1. поточний лікарський контроль
2. оперативний лікарський контроль
3. етапний лікарський контроль
4. функціональні проби з ізометричними навантаженнями
135. При оцінці фізичного розвитку методом індексів можна визначити:
1. пропорційність антропометричних показників
досліджуваного спортсмена
2. середнє відхилення антропометричних показників
досліджуваного в порівнянні з середніми даними однорідної
групи
3. взаємозв'язок антропометричних показників
4. центильну величину
1. анамнезом
137. Етапний лікарський контроль проводиться для визначення:
1. допуску до занять спортивними тренуваннями
2. безпосереднього впливу фізичного навантаження в тренуванні
3. ступеня втоми після тренувального заняття
4. ступеня відновлення після тренувального заняття
5. кумулятивної дії фізичних навантажень в тренувальному
процесі
5. індексів
139. Первинний лікарський контроль у спортивній медицині проводиться для
1. термінової дії фізичного навантаження
2. відстроченої дії фізичного навантаження
3. кумулятивної дії фізичного навантаження
4. можливості допуску до спортивної діяльності
5. дострокової адаптації до фізичних навантажень
140. Визначення та оцінка фізичного розвитку при лікарському контролі
проводиться з метою:
1. оцінки безпосереднього впливу фізичного навантаження
2. оцінки кумулятивної дії фізичних навантажень
4. визначення тонусу симпатичного відділу ВНС
5. визначення стійкості організму до гіпоксії
141. Визначення та оцінка рельєфності мускулатури спортсмена проводиться
методом:
142. Відстрочений вплив фізичних навантажень в тренуванні можна визначити
і оцінити:
1. оперативним лікарським контролем
2. поточним лікарським контролем
4. через кілька місяців тренувальних занять
5. етапним лікарським контролем
5. індексів
144. Для визначення та оцінки фізичного розвитку спортсмена
використовується:
1. функціональна проба зі зміною положення тіла в просторі
2. гіпоксична проба
3. соматометрія
4. проба Штанге
5. проба Генчі
145. При оперативному лікарському контролі доцільно використовувати такі
методи:
1. інструментальні
2. лабораторні
3. анамнез та соматоскопію
146. Основні завдання комплексного лікарського обстеження осіб, що
займаються різними видами фізичних вправ:
1. визначення рівня фізичного розвитку, типу тілобудови,
загальний лікарський огляд
2. визначення та оцінка рівня фізичного розвитку,
функціонального стану і функціональних здібностей
організму та стану здоров'я
3. дослідження та оцінка функціонального стану і
функціональних здібностей організму
4. визначення та оцінка рівня фізичного розвитку, дослідження
загальної фізичної працездатності
5. визначення рівня фізичного розвитку, типу тілобудови,
проведення лікарсько-педагогічних спостережень
147. Головними завданнями лікарсько-фізкультурної служби є всі, крім
одного:
1. вивчення стану здоров'я і відповідності фізичних навантажень
функціональним можливостям організму
2. надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги при
відхиленнях у стані здоров'я, що виникають під впливом
неадекватних фізичних навантажень
3. диспансеризація населення
4. санітарно-гігієнічне та медичне забезпечення спортивно-
масових заходів та навчально-тренувальних зборів
5. координація діяльності відділень і кабінетів реабілітації
лікувально-профілактичних закладів
148. Спортивна медицина – це наука, яка вивчає:
1. позитивний та негативний вплив фізичних навантажень різної
інтенсивності на організм здорової та хворої людини
2. вплив занять фізичною культурою на організм людини
3. вплив занять спортом на організм спортсмена
4. вплив гіподинамії на організм здорової людини
5. вплив гіпердинамії на організм здорової людини
149. Типи тілобудови людини:
1. нормотонічний, атонічний, гіпертонічний
2. нормостенічний, астенічний, гіперстенічний
3. астенічний, гіпертонічний
4. нормотонічний, дистонічний, гіпертонічний
5. нормотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний
150. В нормі товщина підшкірної жирової клітковини у чоловіків складає:
1. 0-0,5 см
2. 2,0-2,5 см
3. 1,5-2,0 см
4. 0,8-1,0 см
5. 2,5-3,0 см
151. Нормальні форми грудної клітки:
1. циліндрична, конічна, запала, куряча
2. кругла, плоска, круглозапала
3. нормостенічна, астенічна, гіперстенічна
4. циліндрична, конічна, лійкоподібна
5. циліндрична, конічна, плоска, перехідні форми
152. Про нормальну реактивність парасимпатичного відділу вегетативної
нервової системи після зміни положення тіла з вертикального у
горизонтальне свідчать зміни:
1. зменшення частоти пульсу на 8-14 уд/хв
2. збільшення частоти пульсу на 10-16 уд/хв
4. збільшення частоти пульсу на 0-8 уд/хв
153. Після проби 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного збільшився пульс з
14 уд. за 10 сек. до 28 уд. за 10 сек., АТ змінився з 130/80 до 180/90 мм рт.
ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи:
1. нормотонічний
2. гіпертонічний
3. гіпотонічний
4. дистонічний
5. східчастий
154. Для гіпотонічного типу реакції серцево-судинної системи на помірне
фізичне навантаження характерним є:
1. прискорення пульсу на 120-150%, незначне підвищення
систолічного і діастолічного тиску, суттєве зменшення
пульсового тиску
2. прискорення пульсу більше 100%, значне підвищення
систолічного тиску, підвищення діастолічного тиску
3. прискорення пульсу на 60- 80%, помірне підвищення
систолічного тиску та деяке зниження діастолічного тиску
4. прискорення пульсу більше 100%, значне зменшення
систолічного та діастолічного тиску
5. показники не змінюються у порівнянні зі станом фізичного
спокою
12 уд. за 10 сек. до 26 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 110/70
до 115/85 мм рт. ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи:
156. Функціональною ознакою досягнення порогу толерантності до фізичного
навантаження є:
1. помірне зниження пульсового АТ
2. підвищення систолічного АТ до 170 мм рт. ст.
3. зростання ЧСС до межі 180 мінус вік
4. виникнення загостреного і високого зубця Т
5. горизонтальне зниження сегменту ST до 0,1 мВ
157. Для тестування фізичної працездатності не використовують:
1. субмаксимальний тест PWC170
2. комбіновану пробу Лєтунова
3. тести Купера 12-хвилинний і 1,5-мильний
4. тест Навакі
5. Гарвардський степ-тест
158. Клінічною ознакою досягнення порогу толерантності до фізичного
1. підвищення глибини і частоти дихання
2. зниження пульсового АТ
3. підвищення АТ до 180/90 мм рт. ст.
4. зростання ЧСС до межі 170 уд/хв.
5. різка блідість шкірних покривів з надмірним потовиділенням
159. Функціональними критеріями порогу толерантності до фізичного
навантаження у тренованої особи є всі, крім одного:
1. аритмія з політопними екстрасистолами (більш як 1 на 10
нормальних скорочень)
2. підвищення систолічного артеріального тиску до 240 мм рт.
ст.
3. миготлива аритмія
4. підвищення діастолічного артеріального тиску до 120 мм рт.
ст.
5. частота серцевих скорочень на рівні 180 мінус вік у роках
160. Середній рівень фізичної працездатності практично здорової
нетренованої людини характеризується здатністю виконувати роботу
потужністю:
1. чоловіки – 4,2 Вт/кг, жінки – 2,7 Вт/кг
161. Оцінка Гарвардського степ-тесту є середньою при показниках індексу:
1. 80-89
2. менше, ніж 55
3. 90 і більше
4. 55-64
5. 65-79
162. При розрахунку потужності фізичного навантаження при степергометрію
використовують всі показники, за винятком одного:
1. поправочний коефіцієнт
2. вага тіла
3. висота сходинки
4. темп сходжень
5. зріст стоячи
163. Рухова якість, від якої в найбільшому ступені залежить фізична
працездатність:
1. сила
2. витривалість
3. спритність
4. швидкість
5. координація
164. Вид фізичного навантаження, який використовується в тесті Навакі:
1. східчасте зростання навантаження з періодами відпочинку
2. одно-моментне безперервне рівномірне навантаження
3. східчасте зростання навантаження без періодів відпочинку
4. усі відповіді вірні
5. правильних відповідей немає
1. часте і поглиблене дихання
2. поява болю за грудиною
3. підвищене потовиділення
4. незначна гіперемія обличчя
5. серцебиття
12 уд. за 10 сек. до 26 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 110/70
до 165/90 мм рт ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи:
167. Пульсовий артеріальний тиск непрямо відображає:
1. коронарний кровоток
2. хвилинний обсяг серця
3. ударний обсяг серця
4. загальний периферичний опір
5. кінцевий діастолічний об’єм лівого шлуночка серця
168. Про нормальний тонус симпатичного відділу вегетативної нервової
системи при проведенні ортостатичної проби свідчить стабілізація
частоти пульсу через 3 хв. стояння у порівнянні з вихідними даними на
рівні:
1. зменшеному на 6-10 уд/хв
2. підвищеному на 11-16 уд/хв
4. збільшеному на 19-20 уд/хв
169. Для гіпотонічного типу реакції серцево-судинної системи на фізичне
навантаження характерним є:
1. збільшення частоти пульсу до 60-80%, помірне підвищення
систолічного АТ, деяке зниження діастолічного АТ,
збільшення пульсового АТ до 60-80%
2. збільшення пульсу понад 100%, значне зменшення
систолічного, діастолічного та пульсового АТ
3. збільшення пульсу на 120-150%,незначне підвищення
систолічного та діастолічного АТ, суттєве зменшення
пульсового АТ
4. збільшення пульсу понад 100%, незначне підвищення
систолічного, діастолічного, зменшення пульсового АТ
5. збільшення пульсу понад 100%, значне підвищення
систолічного АТ, зниження діастолічного АТ до нуля
170. Під час проведення соматоскопії оцінюють:
1. масу та довжину тіла, товщину підшкірної жирової
клітковини, силу м’язів, тип тілобудови, окружності шиї
грудної клітки, талії, ЖЄЛ, силу м язів кисті та спини
2. стан шкіри, ступінь розвитку м’язів та жировідкладень,
поставу, форми грудної клітки, спини, хребта, форму ніг, стан
склепіння стопи, тип тілобудови
3. рельєф та силу мускулатури, форми грудної клітки, спини і
хребта, форму ніг, рухомість у суглобах
4. зріст, вагу тіла, діаметри плеча, грудної клітки, таза,
рухомість у суглобах, поставу хребта
171. Антропометричний профіль креслять на основі методу:
1. антропометричних індексів
2. кореляції
3. перцентилів
4. антропометричних стандартів
5. індексу Кетле
172. Досліджуючи фізичний розвиток застосовують:
1. антропометрію, велоергометрію
2. соматоскопію, антропометрію
3. степергометрію
4. велоергометрію
5. електрокардіографію
173. Лікарський контроль – основний розділ спортивної медицини, який
вивчає:
1. процеси адаптації основних фізіологічних систем до фізичних
навантажень
2. ступінь стомлення під час занять фізичною культурою та
спортом
3. фізичний розвиток, функціональні здібності та стан здоров'я
осіб, що займаються різними видами рухової активності
4. організацію та умови проведення навчально-тренувальних
занять та змагань
5. психофізичний стан в процесі занять фізичною культурою та
спортом
174. Комплексна методика лікарського обстеження осіб, що займаються
різними видами фізичних вправ, включає:
1. оцінка функціональних можливостей людини під час
тренувань та змагань
2. оцінка фізичного розвитку та фізичної підготовленості
3. збір загального та спортивного анамнезу, соматоскопію,
антропометрію, загальне лікарське обстеження,
функціональне дослідження
4. дослідження функціонального стану основних фізіологічних
систем у стані спокою
5. збір загального та спортивного анамнезу, зовнішній огляд,
загальне лікарське обстеження органів і систем
175. Головна мета спортивної медицини:
1. організація проведення занять фізичною культурою та
спортом
2. оптимізація режиму праці та відпочинку
3. оптимізація рухової активності людини для збереження та
зміцнення здоров'я
4. профілактика та лікування захворювань у спортсменів
5. підвищення працездатності спортсменів
176. Фізіологічні передумови для тестування загальної фізичної
працездатності:
1. її зв’язок з комплексом антропометричних
показників
2. її зв’язок з аеробними можливостями організму,
продуктивністю системи транспортування кисню
3. її зв’язок з реакціями адаптації організму
4. її зв’язок з механізмами компенсаторних пристосувань
5. її зв’язок з потужністю м’язів
177. Класи фізичного стану людини не визначають за допомогою:
1. Гарвардського степ-тесту
2. проби Штанге
3. 12-хвилинного та 1,5-мильного тестів Купера
4. субмаксимального тесту PCW170
5. тесту Навакі
178. Функціональним критерієм порогу толерантності до фізичного
1. поява синусової тахіариимії
2. ЧСС на рівні ”200 мінус вік пацієнта у роках
3. підвищення систолічного артеріального тиску до 180 мм рт. ст.
4. зростання діастолічного тиску до 90 мм рт. ст.
5. втрата рівноваги
1. поява гіперемії обличчя, збільшення глибини дихання
2. зростання ЧСС до 170 уд/хв.
3. підвищення систолічного АТ до 180 мм рт. ст.
4. різке утруднення дихання, особливо під час видиху
5. зниження діастолічного АТ до 60 мм рт. ст.
180. У молодих нетренованих жінок значення тесту PWC170 в середньому
дорівнює:
1. 1,7 Вт/кг
2. 2,7 Вт/кг
3. 2 Вт/кг
4. 3 Вт/кг
5. 1 Вт/кг
181. Яке дозоване фізичне навантаження слід використовувати під час
масового профілактичного огляду для визначення функціонального стану
серцево-судинної системи у малотренованих осіб:
1. комбіновану пробу С.П. Лєтунова
2. Гарвардський степ-тест
3. сходження на сходинку висотою 33 см–5 хв
4. сходження на сходинку висотою 40 см–5 хв
5. 20 присідань за 30 сек
182. Ортостатична проба дозволяє оцінити функціональний стан:
1. симпатичний відділ вегетативної нервової системи
2. центральної нервової системи
3. вегетативної нервової системи
4. серцево-судинної системи
5. парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи
12 уд. за 10 сек. до 20 уд за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80
до 140/60 мм рт. ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи:
184. Нормальною реакцією на ортостатичну пробу є:
1. збільшення ЧСС на 18-20 уд/хв. після підйому
2. збільшення ЧСС на 10-16 уд/хв. відразу після підйому
5. збільшення ЧСС на 10-12 уд/хв. після підйому
185. Які основні показники фізичного розвитку досліджують методом
антропометрії:
1. зріст (стоячи та сидячи), вагу тіла, окружності та екскурсія
грудної клітки, ЖЄЛ, силу м’язів кисті та спини, ступінь
жировідкладень
2. масу та довжину тіла, окружності шиї, грудної клітки, талії,
товщину жировідкладень, тип тілобудови, рухомість у
суглобах
3. тип тілобудови, окружності шиї, грудної клітки, талії, ЖЄЛ,
поставу хребта, форму ніг, стан склепіння стопи
4. рельєф та силу мускулатури, форми грудної клітки, спини і
хребта, форму ніг, рухомість у суглобах
5. стан шкіри, ступінь розвитку м’язів та жировідкладень,
поставу, форми грудної клітки, спини, хребта, форму ніг, стан
склепіння стопи, тип тілобудови
186. Сколіотичною поставою називають:
2. викривлення хребта у сагітальній площині
3. викривлення хребта у фронтальній та сагітальній площинах
4. наявність рентгенологічно підтвердженого бокового
викривлення хребта
5. збільшення грудного кіфозу й поперекового лордозу
187. Методи оцінки фізичного розвитку:
1. методи стандартів, антропометричного профілю, індексів,
кореляції
2. зовнішній огляд, пальпація, перкусія,
аускультація
3. соматоскопія і антропометрія
4. збір загального та спортивного анамнезу, соматоскопія,
антропометрія
5. загальне лікарське обстеження органів і
систем
188. У спортивній медицині виділяють такі основні напрямки:
1. спортивна гінекологія
2. спортивна кардіологія
3. підвищення кваліфікації медичного персоналу з питань
спортивної медицини
4. консультація лікаря з питань фізкультури і спорту
5. лікарський контроль за тими хто займається фізкультурою та
спортом
189. Основним розділом спортивної медицини є лікарський контроль, який
має такі цілі:
1. медичне забезпечення високих спортивних досягнень,
оздоровчої фізичної культури, а також організації та
проведення відновних лікувальних заходів
2. зниження спортивної майстерності спортсменів в умовах
максимальної і над максимальних навантажень
3. зниження реабілітації спортсменів
4. визначення стану та рівня здоров’я
5. проведення відновного лікування спортсменів
190. Основним розділом роботи лікаря зі спортивної медицини є:
1. диспансеризація спортсменів
2. лікарсько-педагогічний контроль
3. лікування захворювань та травм у
спортсменів
4. тестування спортивної працездатності
5. лікарський контроль за станом здоров'я осіб, що займаються
спортом та фізичною культурою
191. Зростання ефективності жувального апарату після певного циклу

використання засобів ФР здійснюється переважно за рахунок механізму
дії:
1. стимулюючої
2. відновлюючої
3. компенсуючої
4. тонізуючої
5. трофічної
192. Інтенсивність фізичного навантаження на весь організм хворого з
запальними процесами в ЩЛД залежить від функціонального стану:
1. жувального апарату
2. системи кровообігу
3. рухового апарату
4. психоемоційної сфери
5. обміну речовин
193. В корекції порушеної функції жування акцентується увага на фізичні
вправи:
1. ізометричні глобальні
2. локальні динамічні
3. статичні дихальні
4. анаеробної спрямованості
5. ідеомоторні для дихальних м’язів
194. Пасивні фізичні вправи в фізичній реабілітації хворих стоматологічного
профілю є:
1. засобом ФР
2. формою
3. методом
4. виконуються подумки
5. виконуються за рахунок природних шкірно-м'язових
рефлексів
195. Процедура лікувальної гімнастики у хворих стоматологічного профілю
при вільному руховому режимі виконується:
1. груповим методом в залі ЛФК
2. груповим методом в палаті
3. індивідуальним методом
4. 5-6 раз на день
5. тривалістю 10-15 хвилин
196. Хворим стоматологічного профілю, які перебувають на постільному
руховому режимі, можна призначити наступні форми ФР:
1. дозовану ходьбу
2. масаж
3. загартування
4. теренкур
5. велотренування
197. При напівліжковому руховому режимі в стаціонарі хворий
стоматологічного профілю:
1. потребує сторонньої допомоги при самообслуговуванні
2. може себе повністю обслуговувати
3. не має потреби в постійному медичному нагляді
4. може займатися ЛГ груповим методом
5. може займатися дозованим плаванням
198. При гострих запальних процесах в області нижньої щелепи
використовуються фізичні вправи для вирішення наступних спеціальних
задач:
1. зміцнення динамічної витривалості скелетних м’язів
2. збільшення скоротливої функції міокарду
3. компенсації газообміну
4. стимуляції периферичного кровообігу
5. нормалізації м’язової дистонії
199. Для відновлення рухливості нижньої щелепи доцільно в ФР акцентувати
увагу на фізичні вправи:
1. ідеомоторні
2. рефлекторні
4. динамічні локальні
5. динамічні глобальні
200. На амбулаторному і санаторно-курортному етапі ФР хворого
стоматологічного профілю використовуються руховий режим:
1. суворий постільний
2. вільний
3. напівліжковий
4. щадно-тренуючий
5. розширений постільний
201. Для стимуляції кровообігу в ЩЛД використовуються фізичні вправи:
2. ізометричні локальні
4. переважно рефлекторні
5. переважно спортивно – прикладні
1. має потребу в постійному медичному нагляді, але може себе
обслужити
2. не може себе повністю обслужити
4. має потребу в такому нагляді й сторонній допомозі при
самообслуговуванні
5. не має потреби в постійному медичному нагляді й допомозі
при самообслуговуванні
203. Для стимуляції колатерального кровообігу в ЩЛД треба використовувати
наступні засоби ФР:
1. локальні фізичні вправи
2. лікувальну гімнастику
5. плавання
204. Велотренування хворим стоматологічного профілю можна

використовувати в ФР при руховому режимі:
1. щадно-тренуючому
2. суворому постільному
3. розширеному постільному
4. палатному
5. напівліжковому
205. Хворим стоматологічного профілю на стаціонарному етапі ФР
призначається руховий режим:
1. щадний
2. вільний
4. тренуючий
5. активний
206. Дозована ходьба в ФР хворих стоматологічного профілю
використовується для:
1. компенсації втрачених функцій ЩЛД
2. відновлення втрачених функцій ЩЛД
3. стимуляції загального кровообігу
4. стимуляції переважно локального кровообігу ЩЛД
5. зростання ізометричної витривалості м’язів нижніх кінцівок
207. Для вирішення спеціальних завдань ФР хворого стоматологічного
профілю призначаються фізичні вправи:
1. субмаксимальної потужності
3. максимальної аеробної потужності
4. аеробні
5. спортивно – прикладні
208. При ФР хворих стоматологічного профілю дозоване плавання
використовується як:
1. засіб
2. форма
3. метод ФР
4. гімнастична фізична вправа
5. рефлекторна фізична вправа
209. Велотренування в ФР хворих стоматологічного профілю відноситься до:
1. гімнастичних вправ
2. спортивно-прикладних вправ
3. ізометричних вправ
4. форми заняття фізичними вправами циклічного характеру
5. форми заняття фізичними ідеомоторними вправами
210. Для стимуляції кровообігу в ЩЛД використовуються фізичні вправи:
211. Масаж обличчя проводять:
1. по обидва боки від середньої лінії проти напрямку лімфотоку
2. по обидва боки від середньої лінії у напрямку лімфотоку
3. з одного боку від середньої лінії проти напрямку лімфотоку
4. до нижнього кута нижньої щелепи проти напрямку кровотоку
носа, очей і верхньої половини щік
5. від грудини по передній поверхні шиї вверх
212. Гнатодинамометрією можна визначити:
1. ефективність жувального апарату
2. тривалість біоелектричної активності жувальних м’язів
3. амплітуду біоелектричної активності жувальних м’язів
4. величину жувального тиску зубного ряду
5. біомеханіку жувального апарату
213. Для визначення і оцінки скорочувальної здатності кругового м’язу ока
необхідно:
1. максимально розкрити очі
2. максимально зажмурити очі
3. вказівні пальці розмістити на внутрішньому краї очної орбіти
4. вказівні пальці розмістити на переніссі
5. максимально скосити очі назовні, всередину
214. Прийом переривчастої вібрації в стоматології використовується для:
1. підвищення тонусу тканин ЩЛД
2. зниження тонусу тканин ЩДЛ
3. гальмування процесів збудження в ЦНС
4. компенсації жувальної функції
5. сповільнення крово і лімообігу в ЩЛД
215. Електроміографією можна визначити і оцінити:
3. біоелектричну активність жувальних м’язів
5. величину жувального тиску окремих зубів зубного ряду
216. Тривалість і кратність процедури масажу обличчя становить:
1. 40 хвилин через день
2. 5-15 хвилин 2 рази на тиждень
3. 5-15 хвилин 2-3 рази на день
4. 30 хвилин 2-3 рази на день
5. 60 хвилин щоденно
217. Позитивна динаміка показників проби Рубінова характеризується:
1. збільшенням тривалості біоелектричної активності
жувального апарату
2. зменшенням тривалості біоелектричної активності
3. скороченням часу появи ковтання прожованих горіхів; 3 –
подовженням часу появи ковтання
4. збільшенням амплітуди біоелектричної активності
5. збільшенням жувального тиску
218. Для визначення скоротливої здатності колового м’язу рота необхідно:
1. вказівними пальцями фіксувати шкіру в кутиках рота,
зміщуючи її всередину
2. вказівними пальцями фіксувати шкіру в кутиках рота,
зміщуючи її в сторони
3. максимально розкрити рот
4. максимально стиснути губи
5. максимально стиснути зуби
219. При нормальному функціонуванні скронево-нижньощелепних суглобів
(СНЩС):
1. рот відкривається зі значними коливаннями щелепи із
сторони в сторону
2. рот відкривається до 2 см (один зігнутий палець пацієнта)
3. рот відкривається більше 3см ( два - три зігнутих пальці
пацієнта)
4. нижня щелепа зміщається в сторони до 1 см
5. нижня щелепа не зсувається вперед верхньої
220. Протипоказанням до призначення масажу обличчя є:
1. перелом нижньої щелепи в ділянці кута
2. флегмона щелепно-лицьової ділянки після оперативного
втручання
3. артрит скронево-нижньощелепного суглобу
4. наявність чужорідних тіл поблизу великих судин обличчя і
шиї
5. контрактура скронево-нижньощелепного суглобу
221. Проба Рубінова в стоматології визначає:
1. величину жувального тиску
2. тривалість біоелектричної активності жувального апарату
3. амплітуду біоелектричної активності жувального апарату
4. тривалість часу появи ковтання прожованих горіхів
5. величину маси прожованих та просіяних горіхів
222. Масаж обличчя повинен проводитись:
1. у положенні пацієнта лежачи
2. проти напрямку шкіряних ліній
3. у положенні масажиста спереду пацієнта, що сидить на
стільці
4. однією рукою
5. обома руками одночасно в напрямку шкіряних ліній
223. Для визначення скоротливої здатності язика необхідно:
1. висунути язик і тримати його якнайдовше без будь - яких
рухів
2. кінчиком язика опертись на нижній зубний ряд і визначити
час утримування його в такому положенні
3. кінчиком язика опертись на верхній зубний ряд і визначити
час утримання його в такому положенні
4. кінчик висунутого язика захватити і запропонувати втягнути
його назад
5. кінчиком язика якнайшвидше робити колові рухи і визначити
їх кількість за 1 хвилину
224. Показанням до призначення масажу ЩЛД є:
1. наявність остеомієліту нижньої щелепи
2. перелом нижньої щелепи в ділянці кута після шинування
3. наявність флегмони підборіддя до оперативного втручання
4. гнійний процес щелепно-лицьової ділянки
5. наявність чужорідних тіл поблизу великих судин обличчя і
шиї
225. Негативна динаміка показників гнатодинамометрії характеризується:
3. подовженням часу появи ковтання
5. зниженням жувального тиску
226. Протипоказанням до призначення масажу є:
1. погане перенесення процедури
2. перелом нижньої щелепи в періоді іммобілізації
4. грубий рубець ЩЛД
5. перелом верхньої щелепи в ранньому після іммобілізаційному
періоді
227. Масаж обличчя проводять:
1. з одного боку від середньої лінії
2. від нижнього кута нижньої щелепи до верхньої половини щік
3. по обидва боки від середньої лінії у напрямку лімфотоку
4. вверх від грудини до підборіддя
5. у положенні пацієнта лежачи
228. Для визначення скоротливої здатності м’язів м’якого піднебіння і глотки
необхідно:
1. виміряти на спірограмі величину резерву вдиху
2. виміряти на спірограмі величину резерву видиху
3. виміряти ЖЄЛ з затиснутим носом
4. виміряти ЖЄЛ без затискання носу
5. виміряти тривалість затримки дихання на вдиху
229. Протипоказанням до призначення масажу ЩЛД є:
2. абсцес підборіддя після оперативного втручання
3. перелом обох щелеп при двощелепному шинуванні
4. інфікована рана щелепно-лицьової ділянки
5. ранній після операційний період після розтину флегмони
щоки
230. Для визначення біомеханіки жувального апарату в стоматології
використовується проба:
1. гнатодинамометрія
2. з визначенням жувального тиску на різці зубів
3. мастикаціографія
4. з визначенням тривалості біоелектричної активності
жувальних м’язів
5. Христиансена
231. Масажний прийом прогладжування слід робити:
1. за ходом крово - і лімфотоку
2. проти крово- і лімфотоку
3. вологою рукою
4. зміщувати шкіру
5. з одночасними напруженнями м’язів хворого
232. Для визначення жувального тиску зубного ряду в цілому
використовують:
1. електроміографію
2. пробу Рубінова
3. пробу Христиансена
4. гнатодинамометрію
5. мастикаціографію
233. Для визначення ефективності жування пробою Рубінова необхідно:
1. прожувати 5 грам сухариків
2. прожувати зернята лісного горіху
3. зважити всю прожовану масу до просушування її
4. зважити прожовану масу до просушування і просіювання її
через ситечко
5. прожовування можна перервати до появи ковтального
рефлексу
234. Техніка виконання масажного прийому прогладжування на обличчі
наступна:
1. рука, злегка торкаючись, має ніжно, м’яко і ритмічно ковзати
по шкірі в темпі 100 рухів на хвилину
2. рухи проводяться від середини обличчя в обидва боки до
підщелепних і підборідних лімфатичних вузлів
3. проводити прогладжування від підщелепних і підборідних
лімфатичних вузлів до середини обличчя
4. прийом прогладжування підвищує збудливість нервової
системи
5. прогладжування обличчя здійснюється всією долонею однієї
руки
235. Масажний прийом прогладжування:
1. сприяє розсмоктуванню набряків, гематом, випотів
2. підвищує тонус мімічних і жувальних м’язів
3. стимулює процеси консолідації травмованих кісток
4. підвищує силу м’язів
5. підвищує збудливість нервової системи
236. Лікувальний прийом масажу розминання:
1. сприяє зменшенню процесів збудження в центральній
нервовій системі
2. сприяє зменшенню тонусу масованих м'язів
3. використається в підготовчому етапі процедури масажу
4. використається в заключному етапі процедури масажу
5. сприяє підвищенню процесів збудження в центральній
нервовій системі
237. Мастикаціографією можна визначити:
1. порушення акту жування
2. долю участі кожного зуба в функції жування
3. силу жувального тиску зубного ряду
4. тонус жувальних м’язів
5. жувальній коефіцієнт зубів по Агапову
238. Для тяжкого ступеня порушення скоротливої здатності м’язів язика при
його утриманні лікарем характерно:
1. відсутність будь - яких його рухів
2. ледве помітна фібриляція м’язів язика
3. активне втягування язика
4. недостатньо повне втягування язика
5. повне втягування язика
239. Розтирання обличчя проводять:
1. у ділянках виходу гілочок трійчастого і лицьового нервів і за
ходом цих нервів
2. рухи здійснюються тільки за ходом лімфатичних і
кровоносних судин
3. темп рухів становить 24 на хвилину
4. розтирання знижує тонус м’язів
5. при розтиранні не можна зміщувати і розтягувати тканини
240. Безперервна вібрація використовується для:
1. зниження підвищеної збудливості нервових стволів і
закінчень
2. запобігання м'язових атрофій
3. підвищення працездатності м’язів
4. розтягування рубців та спайок
5. підвищення еластичності шкіри
241. Масажний прийом погладжування:
1. локально зменшує вираженість больового відчуття
2. збільшує тонус м’язів
3. виконується в напрямку від лімфатичних вузлів
г. гирьовий спорт
242. Для визначення ефективності функції жування в стоматології
використовують:
1. міотонусометрію
3. жувальну пробу Рубінова
4. мастикаціографію
5. міографію
243. Для легкого ступеня слабкості скоротливої здатності колового м’язу рота
характерно:
1. ледве помітна фібриляція при складанні губ у трубочку, при
фіксованих кутиках роту
2. повне стискання губ в трубочку
3. недостатньо повне стискання губ у трубочку
4. відсутність будь – яких рухів губами
5. повна відсутність стискання губ в трубочку
244. При виконанні масажного прийому розминання обличчя:
1. знижується тонус м’язів рота і щічних ділянок
2. треба значно розтягувати шкіру
3. розминати м’язи з різким сіпанням
4. виконувати 50 рухів за хвилину
5. захоплюючи шкіряну складку і розтягувати її
245. Кріомасаж проводиться:
1. не тільки на уражених ділянках обличчя, але і навколо них
2. тільки на уражених ділянках обличчя
3. тривалість процедури 15 хв. і більше
4. кратність процедури 1 раз на день
5. може викликати стійкий ціаноз
246. При масажі обличчя і шиї прийомом прогладжування масажні рухи
повинні проводитися:
1. за ходом лімфотоку
2. проти нього
3. у будь якому напрямку
4. у швидкому темпі
5. із зрушуванням шкіри
247. Для тяжкого ступеня функціональної неповноцінності скоротливої
здатності м’язів м’якого неба і глотки характерно:
1. зниження ЖЄЛ, виміряної без затиснення носу
2. різниця показників «звичайної» ЖЄЛ і ЖЄЛ з затиснутим
носом до 500 мл
3. різниця показників «звичайної» ЖЄЛ і ЖЄЛ з затиснутим
носом 600 мл
4. вищезгадана різниця більше 1000 мл
5. різниця складає 1000 мл
248. Величину жувального тиску на різних зубах зубного ряду можна
визначити:
1. функціональною пробою з утриманням кінчика язика
2. гнатодинамометрією
3. міотонометрією
4. мастикаціографією
5. міографією
249. Вправи для мімічних м’язів відносяться до:
1. спортивно-прикладних ФВ
2. форми ФР
3. засобу ФР
4. методу ФР
5. глобальних ФВ
250. Прискорення резорбції запального інфільтрату за допомогою
використання засобів ФР досягається в першу чергу за рахунок
наступного механізму лікувальної дії:
1. тонізуючого
2. трофічного
3. компенсаторного
4. стимулюючого
5. відновлення порушеної функції
251. За режимом роботи м’язів ФВ поділяються на:
1. динамічні
2. аеробні
3. субмаксимальні
5. активні
252. Вправи для жувальних м’язів в ФР хворих стоматологічного профілю
відносяться до:
1. спортивно – прикладних
2. рефлекторних
3. гімнастичних
4. аеробних глобальних
5. анаеробних ациклічних
253. Вправи для мімічних м’язів в ФР хворих з запальними процесами
обличчя використовуються для:
1. відновлення об’єму рухів СНЩС
2. відновлення координації жувального апарату
3. стимуляції кровообігу в лицьовій ділянці
4. відновлення загальної працездатності хворого
5. компенсації жування
254. Для визначення сили жувального апарату хворого з запальним процесом
ЩЛД після певного етапу ФР можна використати:
255. Для стимуляції глобального кровообігу в ФР хворого з запальним
процесом ЩЛД доцільно використовувати:
1. вправи для мімічних м’язів в формі ЛГ
2. вправи для жувальних м’язів в формі механотерапії
4. масаж комірцевої зони
5. лікувальне положення голови
256. Адекватність виконання фізичних вправ визначається:
2. тонусометрією
257. Інтенсивність фізичного навантаження на весь організм хворого з
запальними процесами в ЩЛД залежить від функціонального стану:
258. Груповий метод занять призначається хворим з запальними процесами в
ЩЛД, які перебувають на руховому режимі:
1. суворому ліжковому
3. вільному
5. напівпостільному
259. Теренкур призначається хворим запальними процесами ЩДЛ, які
перебувають на руховому режимі:
3. вільному
4. тренувальному
260. Найбільша інтенсивність заняття фізичними вправами повинна бути:
1. в заключній частині заняття
2. на початку основної
3. у ввідній
4. наприкінці основної
5. у середині основної
261. При використанні масажного прийому погладжування у хворого з
запальними процесами ЩЛД руками масажиста:
1. зсувається шкіра пацієнта в ділянці масажу
2. ледь доторкується до шкіри масованої поверхні ділянки
3. ковзає у напрямі від лімфовузлів
4. торкається пацієнта кістковими виступами кистей
5. ковзає по шкірі швидко і аритмічно
262. Ходьба відноситься до:
1. гімнастичних ФВ
2. спортивно-прикладних вправ циклічного характеру
3. ациклічних вправ
4. пасивних ФВ
5. ізометричних ФВ
263. В корекції порушеної функції жування акцентується увага на фізичні
вправи:
3. статичні дихальні
4. анаеробної спрямованості
5. ідеомоторні для дихальних м’язів
264. Протипоказанням до призначення масажу обличчя є:
1. перелом нижньої щелепи в ділянці кута
2. флегмона щелепно-лицьової ділянки після оперативного
втручання
3. артрит скронево-нижньощелепного суглобу
4. інфікована рана щелепно-лицьової ділянки
265. Пасивні фізичні вправи в фізичній реабілітації хворих стоматологічного
профілю є:
1. засобом ФР
2. формою
3. методом
4. виконуються подумки
5. виконуються за рахунок природних шкірно-м'язових
рефлексів
266. В ФР процедура масажу:
1. триває годину
2. триває 5 – 15 хвилин
3. проводиться до 5 разів на день
4. після процедури масажу відпочинок не потрібен
5. курс масажу становить 3 процедури
267. Процедура лікувальної гімнастики у хворих стоматологічного профілю
при вільному руховому режимі виконується:
1. груповим методом в залі ЛФК
2. груповим методом в палаті
3. індивідуальним методом
4. 5-6 раз на день
5. тривалістю 10-15 хвилин
268. Хворим стоматологічного профілю, які перебувають на постільному
руховому режимі, можна призначити наступні форми ФР:
2. масаж
3. загартування
4. теренкур
269. Збільшення частоти дихання, хвилинного об’єму дихання під дією
фізичних вправ забезпечується переважно:
1. тонізуючим механізмом
2. трофічним
3. компенсаційним
4. механізмом нормалізації функцій
5. парасимпатичними впливами
270. Масажний прийом прогладжування:
1. сприяє розсмоктуванню набряків, гематом, випотів
2. підвищує тонус мімічних і жувальних м’язів
3. стимулює процеси консолідації травмованих кісток
4. підвищує силу м’язів
5. підвищує збудливість нервової системи
271. Реєстрація біомеханіки жувального апарату здійснюється
функціональною пробою:
1. Рубінова
2. електроміографією
3. Христиансена
272. Посилення процесів регенерації за допомогою засобів ФР забезпечується
переважно таким механізмом їхньої дії:
3. нормалізації функцій
4. тонізуючим
5. стимулюючим
1. потребує сторонньої допомоги при самообслуговуванні
2. може себе повністю обслуговувати
4. може займатися ЛГ груповим методом
5. може займатися дозованим плаванням
274. Величину інтенсивності фізичного навантаження в занятті визначають:
1. тонометрією
3. спірометрією
275. При гострих запальних процесах в області нижньої щелепи
використовуються фізичні вправи для вирішення наступних спеціальних
задач:
1. зміцнення динамічної витривалості скелетних м’язів
2. збільшення скоротливої функції міокарду
3. компенсації газообміну
4. стимуляції периферичного кровообігу
5. нормалізації м’язової дистонії
276. Для відновлення рухливості нижньої щелепи доцільно в ФР акцентувати
увагу на фізичні вправи:
4. динамічні локальні
5. динамічні глобальні
277. На амбулаторному і санаторно-курортному етапі ФР хворого
стоматологічного профілю використовуються руховий режим:
1. суворий постільний
2. вільний
3. напівпостільний
5. розширений постільний
278. Для стимуляції кровообігу в ЩЛД використовуються ФВ:
279. Посилення процесів регенерації за допомогою засобів ФР забезпечується
переважно таким механізмом їхньої дії:
3. нормалізації функцій
4. стимулюючим
5. тонізуючим
280. Для зниження м’язового тонусу використовується прийом масажу:
1. переривчаста вібрація
2. інтенсивне розминання
3. швидке прогладжування
4. інтенсивне швидке розтирання
5. повільне погладжування
281. Для визначення ефективності жувального апарату пробою Христиансена
хворому пропонується:
1. прожувати 8 гр. лісного горіху протягом 14 секунд
2. прожувати 5 гр. мигдального горіху, здійснивши при цьому
50 жувальних рухів
3. прожувати 8 гр. лісного горіху до появи ковтального
рефлексу
4. прожувати 800 мг лісного горіху до появи ковтального
рефлексу
5. прожувати 7 гр. лісного горіху до появи рефлексу ковтання
1. має потребу в постійному медичному нагляді, але може себе
обслужити
2. не може себе повністю обслужити
4. має потребу в такому нагляді й сторонній допомозі при
5. не має потреби в постійному медичному нагляді й допомозі
при самообслуговуванні
283. Для визначення адекватності виконання фізичних вправ використовують:
1. хронометрію
2. пульсометрію
284. При правильній побудові заняття з лікувальної гімнастики у хворих
паралельно з ЧСС:
1. зростає частота дихання
2. зменшується частота дихання
3. зменшується ударний об’єм крові
4. збільшується периферичний опір судин
5. збільшується кінцевий систолічний об’єм крові
285. Для стимуляції колатерального кровообігу в ЩЛД треба використовувати
наступні засоби ФР:
1. локальні фізичні вправи
5. плавання
286. Велотренування хворим стоматологічного профілю можна
використовувати в ФР при руховому режимі:
1. щадно-тренуючому
287. Позитивна динаміка ефективності жувального апарату після певного
етапу ФР хворого стоматологічного профілю характеризується:
1. зменшенням остатку в ситечку просушених і просіяних
прожованих мигдальних горіхів при пробі Христиансена
2. зменшенням амплітуди крутизни низхідного коліна
біомеханічної кривої жування на мастикаціограмі
3. зменшенням амплітуди біоелектричної активності жувальних
м’язів на електроміографії
4. збільшенням остатку в ситечку просушених і просіяних
прожованих лісних горіхів при пробі Рубінова
5. збільшенням остатку в ситечку просушених і просіяних
прожованих мигдальних горіхів при пробі Христиансена
288. Показаннями до призначення масажу є:
1. загроза виникнення тромбоемболії
2. порушення дренажної функції бронхів
3. наростання кількості лейкоцитів у крові
4. гнійні ураження шкіри
5. гектичне підвищення температури тіла
289. Хворим стоматологічного профілю на стаціонарному етапі ФР
призначається руховий режим:
1. щадний
2. вільний
5. активний
290. Дозована ходьба в ФР хворих стоматологічного профілю
використовується для:
1. компенсації втрачених функцій ЩЛД
2. відновлення втрачених функцій ЩЛД
3. стимуляції загального кровообігу
4. стимуляції переважно локального кровообігу ЩЛД
5. зростання ізометричної витривалості м’язів нижніх кінцівок
291. Для вирішення спеціальних завдань ФР хворого стоматологічного

профілю призначаються фізичні вправи:
1. субмаксимальної потужності
3. максимальної аеробної потужності
4. аеробні
5. спортивно – прикладні
292. Масаж обличчя льодом здійснюється:
1. тільки уражених ділянок обличчя
2. не тільки уражених ділянок обличчя, але й навколо них
3. кратність масажу – 1 раз на добу
4. тривалість масажу – до 30 хв.
5. масаж проводиться тільки прийомом прогладжування
293. Індивідуальний метод проведення занять фізичними вправами
проводиться:
1. методистом з 3-5 хворими в палаті
2. самостійно хворим після консультативних рекомендацій
4. методистом з 10 хворими в залі ЛФК
5. методистом з окремим хворим
294. У ранньому післяопераційному періоді ФР хворого необхідно
акцентувати увагу на:
1. динамічні дихальні вправи з форсуванням вдиху
2. динамічні дихальні вправи з підручними засобами
3. грудний тип дихання з форсуванням вдиху
4. грудний тип дихання з подовженням видиху
5. поглиблення діафрагмального дихання
295. Груповий метод занять з лікувальної гімнастики призначається хворим,
які перебувають на:
1. суворому ліжковому руховому режимі
3. розширеному ліжковому
4. в іммобілізаційному періоді лікування після перелому стегна
5. у ранньому післяопераційному періоді після апендектомії
296. Самомасаж ясен виконувати наступним чином:
1. погладжувати ясна вказівним пальцем у напрямку від шийки
до верхівки коренів зубів
2. перед процедурою можна не очищати ясна від нальоту і слизу
3. прополоскати рот холодною водою
4. погладжувати ясна від верхівки коренів зубів до шийки зуба
5. розтирати ясна коловими рухами по вертикалі
297. Ізометричні напруження жувальних м’язів в іммобілізаційному періоді
ФР хворого з переломом нижньої щелепи можуть сприяти:
1. стимуляції глобального кровообігу
2. стимуляції локального кровообігу
3. відновленню об’єму рухів СНЩС
4. стимуляції утворення внутрішньо-суглобової рідини
5. стимуляції трофіки хрящів іммобілізованих СНЩС
298. Ідеомоторні вправи для жувальних м’язів в періоді іммобілізації
травмованої верхньої щелепи можуть сприяти:
1. стимуляції глобального кровообігу
2. стимуляції локального кровообігу
3. відновленню об’єму рухів СНЩС
4. стимуляції утворення внутрішньо-суглобової рідини
5. збереженню рухового стереотипу в ЦНС
299. Кріомасаж обличчя у ФР хворих з переломами щелеп може сприяти:
1. зниженню м’язового тонусу в області травми щелепи
2. стимуляції локального крово- і лімфообігу
3. відновленню об’єму рухів в СНЩС
4. стимуляції утворення внутрішньо суглобової рідини
300. Гнатодинамометрією можна визначити:
301. Позитивна динаміка ефективності жувального апарату після певного
етапу ФР хворого з переломом верхньої щелепи результатами за проби
Рубінова характеризується:
3. скороченням часу появи ковтання прожованих горіхів
302. Для визначення динаміки ефективності жувального апарату в процесі ФР
хворого з контрактурою СНЩС використовується:
1. тонусометрія
3. проба Рубінова
5. проба Мартіне – Кушелевського
303. Розслабленню м'язів сприяє масажний прийом:
1. погладжування
3. інтенсивні розтирання
4. розминання
5. рублення
304. Заняття ЛГ груповим методом призначається хворому, який перебуває на
наступному руховому режимі:
3. вільному
2. аеробні
5. активні
306. Адекватність виконання призначених ФВ загального впливу у ФР
хворого з переломом кісток щелеп визначається:
1. спірометрією
307. Підвищенню тонусу м'язів сприяє прийом масажу:
2. легкого розтирання
3. безперервної вібрації
4. переривчастої вібрації
5. струшування
308. При гнатодинамометричній діагностиці порушення функції жування у
хворого після травми нижньої щелепи можна визначити:
2. самостійно хворим після консультативних рекомендацій
310. При ФР хворого з травмою нижньої щелепи в період двощелепної
іммобілізації призначення ідеомоторних вправ сприяє:
1. стимуляції крово і лімфообігу
2. попередженню м'язових атрофій
3. попередженню контрактур в іммобілізованих суглобах
5. тромбоутворенню
311. Хворому з переломом верхньої щелепи в періоді іммобілізації в
амбулаторних умовах для вирішення спеціальних завдань ФР
призначаються фізичні вправи у формі:
1. вільного рухового режиму
2. процедур загартовування
3. лікувальної гімнастики
4. щадного рухового режиму
5. активних фізичних вправ
312. Ізометричні напруження жувальних м'язів, які іммобілізовані при
двощелепному шинуванні сприяють:
1. попередженню контрактури СНЩС
2. попередженню м'язових атрофій іммобілізованих м’язів
3. попередженню тромбоутворення в іммобілізованих м’язах
5. формуванню тимчасової компенсації жування
313. Механотерапевтичні пристрої використовуються в ФР хворих з
переломом щелеп і кісток лицевого скелету переважно для:
1. відновлення рухливості СНЩС
2. збільшення глобальної аеробної витривалості хворого
3. посилення процесів гальмування в центральній нервовій
системі хворого
4. прискорення утворення кісткової мозолі
5. компенсації порушених функцій уражених кісток
314. Хворому з переломом верхньої щелепи у другому лікувальному періоді
іммобілізації двощелепною шиною в ФР можна призначити:
1. активні фізичні вправи для жувальних м’язів з повною
амплітудою рухів
2. ідеомоторні вправи
3. рефлекторні вправи
4. активні фізичні вправи для жувальних м’язів з неповною
амплітудою рухів
5. активні фізичні вправи для жувальних м’язів в швидкому
темпі
1. методистом з 3 хворими в палаті
3. хворим після консультативних рекомендацій
5. методистом з 6 хворими в палаті
316. У ФР хворого з переломом щелеп і кісток обличчя в іммобілізаційному
періоді призначення ідеомоторних вправ сприяє:
1. попередження м'язових атрофій
2. попередження контрактур в іммобілізованих суглобах
3. попередження тромбоутворення
5. стимуляції крово і лімфообігу в іммобілізованих м’язах
317. Для стимуляції кровопостачання м'язів, іммобілізованих двощелепною
шиною, в ФР хворого з переломом верхньої щелепи використовуються
фізичні вправ:
1. спортивно-прикладні
2. аеробні динамічні
5. ідеомоторні локальні
318. Підвищенню тонусу м'язів сприяє масажний прийом:
2. легке розтирання
3. безперервна вібрація
5. струшування
319. Хворому з переломом нижньої щелепи в періоді іммобілізації в
амбулаторних умовах для вирішення спеціальних задач ФР
призначаються фізичні вправи у формі:
1. лікувальної гімнастики
2. процедур загартовування
3. механотерапії
4. щадного рухового режиму
5. активних фізичних вправ
320. При постільному руховому режимі хворий з переломом виличної кістки,
що супроводжується струсом мозку:
1. потребує постійного медичного нагляду і допомоги при
2. не потребує сторонньої допомоги при самообслуговуванні
3. не потребує постійного медичного нагляду
4. потребує постійного медичного нагляду, але може себе
обслуговувати
5. не потребує постійного медичного нагляду і може себе
обслуговувати
321. Для стимуляції кровопостачання жувальних м'язів при двощелепній
іммобілізації з приводу перелому щелепи у ФР використовуються фізичні
вправи:
1. лише спортивно-прикладні
5. глобальні динамічні
322. Спеціальні завдання ФР хворого з переломом щелепи в першому періоді
іммобілізації двощелепною шиною:
1. стимулювати розсмоктування інфільтрації м’яких тканин
обличчя
2. відновити функцію жування
3. компенсувати жування
4. відновити мову
5. відновити силу жувальних м’язів
323. Для вирішення спеціальних завдань ФР хворому з переломом нижньої
щелепи в першому періоді двощелепної іммобілізації потрібно
використовувати ФВ:
1. ізометричні для жувальних м’язів
2. динамічні для жувальних м’язів
4. ізометричні для великих м’язових масивів
5. глобальні анаеробної спрямованості
324. Для виконання завдань ФР хворому з переломом щелепи в першому
періоді двощелепної іммобілізації використовуються такі форми занять
ФВ:
1. лікувальна гімнастика
2. аеробіка
3. бодібілдинг
4. трудотерапія
5. лікувальне плавання
325. Інтенсивність загального фізичного навантаження у ФР хворого з
переломом щелепи оцінюється як адекватна , якщо під час заняття ФВ:
1. пульс перевищує величину - 200 мінус вік
2. спостерігається виражена гіперемія або блідість обличчя
3. з'являються неприємні відчуття внизу живота
4. пульс не перевищує суми -(пульс спокою + 50%
хронотропного резерву)
5. знижується АТ відносно спокою
326. Для оцінки ефективності проведеної ФР хворого з переломом щелепи
методом гнатодинамометрії можна визначити:
2. тривалість біоелектричної активності жувальних м’язів
3. амплітуду біоелектричної активності жувальних м’язів
327. Спеціальною задачею ФР хворого з переломом щелепи в першому періоді
іммобілізації металоостеосинтезом є:
1. стимулювати локальний і загальний кровообіг для
розсмоктування інфільтрації травмованих тканин обличчя і
формування кісткового мозолю
2. нормалізувати психоемоційний стан
3. компенсувати ковтання
4. відновити загальну фізичну працездатність хворого
5. компенсувати газообмін в організмі хворого
328. Для вирішення спеціальних завдань ФР вказаного хворого потрібно
використовувати наступний засіб:
2. механотерапію
3. фізичні вправи для жувальних і мімічних м’язів
5. рефлекторні фізичні вправи
329. Інтенсивність фізичного навантаження на весь організм хворого
визначається функціональним станом:
330. При використанні масажного прийому прогладжування для зниження
тонусу м’язів рука масажиста:
1. зсуває шкіру пацієнта в ділянці масажу
2. ледь торкається до шкіри масованої поверхні ділянки в
повільному темпі
3. ковзає у напрямі від лімфовузлів
4. торкається пацієнта кістковими виступами кистей
5. ковзає по шкірі швидко і аритмічно
331. При визначенні кумулятивної дії ФР вказаного пацієнта позитивна
динаміка показників проби Рубінова характеризується:
4. подовженням часу появи ковтання
332. Спеціальним завданням ФР у хворого з переломом верхньої щелепи після
зняття іммобілізації є:
1. стимуляція процесів формування первинної кісткової мозолі
2. стимуляція реструктуризації первинної кісткової мозолі у
вторинну
3. компенсація ковтання, мови, жування
4. стимуляція екстракардіального кровообігу
5. компенсація газообміну
333. Для вирішення спеціальних завдань ФР вказаного хворого
використовуються фізичні вправи:
1. переважно для мімічної мускулатури
2. переважно активні для жувальних м’язів з опором
механотерапевтичних апаратів
3. стимулюючі венозне повернення з нижніх кінцівок
4. зміцнюючі силу м'язів плечового пояса
5. підвищуючі внутрішньочеревний тиск
334. При нормальному функціонуванні СНЩС:
1. рот відкривається зі значними коливаннями щелепи із
сторони в сторону
2. рот відкривається до 2 см (один зігнутий палець пацієнта)
3. рот відкривається більше 3см ( два - три зігнутих пальці
пацієнта)
4. нижня щелепа зміщається в сторони до 1 см
5. нижня щелепа не зсувається вперед верхньої
335. Негативна динаміка показників гнатодинамометрії характеризується:
5. зниженням жувального тиску
336. При виконанні масажного прийому розминання обличчя:
1. знижується тонус м’язів рота і щічних ділянок
2. зростає тонус м’язів рота і щічних ділянок
3. сповільнюється кровообіг в тканинах обличчя
4. гальмуються процеси збудження в нервовій системі
5. сповільнюється лімфообіг в тканинах обличчя
337. Заняття ЛГ груповим методом призначається хворому, який перебуває
на наступному руховому режимі:
3. вільному
338. Вправи для мімічних м’язів в ФР хворого з невритом лицевого нерву
відносяться до:
1. спортивно-прикладних ФВ
2. форми ФР
339. Хворий, який перебуває на палатному руховому режимі в умовах
стаціонару:
1. потребує допомоги при самообслуговуванні
2. потребує постійного медичного спостереження
3. не потребує постійного медичного спостереження
4. може рухатися тільки в межах лікарні
5. може виходити за межі лікарні
340. Прискорення резорбції запального інфільтрату за допомогою
використання засобів ФР хворого з артритом СНЩС досягається в першу
чергу за рахунок наступного механізму лікувальної дії:
1. тонізуючого
2. трофічного
3. компенсаторного
4. стимулюючого
5. відновлення порушеної функції
2. аеробні
5. активні
342. Вправи для жувальних м’язів у ФР хворих з контрактурами СНЩС
належать до:
2. рефлекторних
3. гімнастичних
4. аеробних глобальних
5. анаеробних ациклічних
343. Вправи для мімічних м’язів у ФР хворих з невритом лицевого нерву
використовуються для:
1. відновлення об’єму рухів СНЩС
2. відновлення координації діяльності жувального апарату
3. стимуляції кровообігу в лицьовій ділянці
4. відновлення загальної працездатності хворого
5. компенсації жування
344. Для визначення сили жувальних м’язів хворого після певного
етапу ФР можна використати:
345. Для стимуляції глобального кровообігу в ФР хворого з невритом
лицевого нерву доцільно використовувати:
1. вправи для мімічних м’язів в формі ЛГ
2. вправи для жувальних м’язів в формі механотерапії
4. масаж комірцевої зони
5. лікувальне положення голови
346. Адекватність виконання фізичних вправ у ФР хворого з контрактурою
СНЩС визначається:
2. тонусометрією
347. Позитивна динаміка показників проби Рубінова при визначенні
кумулятивного ефекту ФР хворого з контрактурою СНЩС
348. Показаннями до призначення масажу хворому з артритом СНЩС є:
1. загроза виникнення тромбоемболії
2. больові відчуття при розкритті рота
3. наростання кількості лейкоцитів у крові
4. гнійні ураження шкіри
5. гектичне підвищення температури тіла
349. При діагностиці порушення функції жування у хворого з контрактурою
СНЩС гнатодинамометрією можна визначити:
350. Розслабленню антагоністів денервованим м’язам при невриті лицевого
нерву сприяє масажний прийом:
5. рублення
351. Заняття ЛГ груповим методом у ФР хворого з невритом лицевого нерву
призначається при наступному руховому режимі:
3. вільному
2. аеробні
5. активні
353. Який прийом масажу і в якому стані м’язів буде сприяти відновленню
функції денервованих м’язів, попередженню прогресування дистонії
м’язів у хворої 40 років з невритом лицьового нерву справа:
1. розтирання справа без усунення м’язової дистонії
2. переривчаста вібрація денервованих м’язів при розтягненні
здорових м’язів
3. переривчаста вібрація денервованих м’язів без попереднього
усунення дистонії м’язів
4. інтенсивне розминання зліва і справа одночасно
5. погладжування справа при розтягненні і фіксації долонею
лівої сторони обличчя
354. Яке лікувальне положення слід призначити хворому з невритом
лицьового нерву справа:
1. періодично нахиляти голову вліво, сидячи підтримувати
голову рукою спираючись на лікоть
2. перетягувати м’язи з хворого боку в здоровий, знизу вверх за
допомогою хустки
3. перетягувати м’язи лейкопластиром справа вліво
4. спати на лівому боці
5. лейкопластирною тягою перетягувати мімічні м’язи зліва
направо, звужуючи очну щілину
355. Яке спеціальне завдання ФР можна вирішити, використовуючи
лікувальне положення при невриті лицьового нерву:
1. збільшити розтягнення враженого нерву
2. збільшити розтягнення судин на боці враження
3. попередити м’язову дистонію
4. збільшити м’язів тонус здорової сторони
5. збільшити силу м’язів враженої сторони
356. Відновленню сили уражених м’язів при невриті лицьового нерву буде
сприяти наступна фізична вправа:
1. ідеомоторне відтягування кутів рота
2. пасивне відтягування кутів рота
3. перетягування лейкопластиром денервованих м’язів в бік
здорових
4. активне витягування губ
5. пасивне закривання очей
357. Спеціальні вправи для жувальних м’язів у ФР хворих з контрактурою
СНЩС виконуються:
1. до процедури масажу
2. до застосування теплових процедур
3. без використання ФВ для м’язів шиї і плечового поясу
4. після проведеної масажної процедури
5. до процедури розслаблення жувальних м’язів
358. Відкривання рота , рухи нижньої щелепи вперед, назад і в сторони в ФР
хворих з постімобілізіційною контрактурою СНЩС виконуються:
1. з больовими відчуттями
2. з мінімальною амплітудою
3. без больових відчуттів з максимальною амплітудою
4. перед процедурою масажу
5. до теплової процедури
359. Для вирішення спеціальних завдань ФР хворих з невритом лицьового
нерву використовуються ФВ:
1. глобальні аеробні
2. переважно ізометричні для жувальних м’язів
5. спортивно-прикладні
360. Лікувальне положення в ФР хворого з невритом лицьового нерву сприяє:
1. стимуляції кровообігу в денервованих мімічних м’язах
2. усуненню дистонії мімічних м’язів
3. відновленню функції жування
4. відновленню функції мовлення
5. компенсації функції жування
361. Для визначення динаміки ефективності роботи жувального апарату в
процесі ФР хворого з контрактурою СНЩС використовується:
1. тонусометрія
5. проба Мартіне – Кушелевського
362. При використанні лікувального положення в ФР хворого з невритом
лицьового нерву вирішується завдання:
1. збільшення м’язового тонусу антагоністів денервованих
м’язів
2. розтягнення судин денервованих м’язів
3. розтягнення ураженого нерву
4. усунення м’язової дистонії мімічних м’язів
5. усунення м’язової дистонії жувальних м’язів
363. Для вирішення спеціальних завдань ФР у хворого з невритом лицьового
нерву у І лікувальному періоді використовуються ФВ:
2. активні динамічні для денервованих мімічних м’язів
3. пасивні динамічні для антагоністів денервованих м’язів
4. пасивні динамічні для денервованих м’язів
5. ізометричні для денервованих м’язів
364. Застосування активно – пасивних рухів з допомогою
механотерапевтичних пристроїв у третьому періоді ФР хворих з
контрактурою СНЩС сприяє:
1. збереженню стереотипу жувальних рухів у ЦНС
2. стимуляції глобального крово і лімфообігу
3. відновленню ступеня відкривання рота
4. зниженню тонусу жувальних м’язів
5. підвищенню тонусу мімічних м’язів
365. Позитивна динаміка ефективності роботи жувального апарату після
певного етапу ФР хворого з контрактурою СНЩС характеризується:
1. зменшенням амплітуди і крутизни зубців мастикаціографії
2. зростання амплітуди і крутизни зубців мастикаціографії
3. зростанням відсотку залишку прожованого горіху на ситечку
4. зростанням тривалості жування горіхів до появи
рефлексу ковтання
5. зростанням тривалості біопотенціалу електроміографічних
зубців
366. Для визначення ефективності використання пасивних вправ мімічних
м’язів у хворого з невритом лицьового нерву використовується:
3. проба на складання губ трубочкою
5. електроміографія
367. В ФР дитини з дистальним прикусом звертається увага на вправи для:
1. жувальних м’язів
2. м’язів язика
3. колового м’язу рота
4. носового дихання
5. колового м’язу ока
368. Фізичні вправи для колового м’язу рота можна віднести до вправ:
1. глобальних
2. анаеробних
3. локальних
5. пасивних
369. В ФР дитини з медіальним прикусом звертають увагу на вправи для:
5. м’язів ковтання
370. В ФР дитини з глибоким прикусом у вертикальному напрямку звертають
увагу на вправи для:
5. м’язів ковтання
371. Розслабленню м'язів обличчя сприяє масажний прийом:
5. рублення
2. аеробні
5. активні
373. Вправи для колового м’язу рота в ФР дітей з порушеннями прикусу
можна віднести до:
2. форми ФР
4. анаеробних ФВ
374. Для відновлення носового типу дихання в ФР дітей з порушеннями
прикусу необхідно виконувати наступні вправи:
1. піднімання кінчика язика
2. колові рухи язиком
3. надування щік
4. протяжне вимовляння звуків «му», «ну» із закритим ротом
5. втягування щік в порожнину рота
375. Для зміцнення колового м’язу рота у ФР дітей з дистальними
порушеннями прикусу необхідно виконувати наступну вправу:
1. подовжений і ритмічно переривчастий видих через ніс
2. колові рухи язиком
3. витягування губ трубочкою та вимовою звуку «фу»
4. жування жувальної гумки
5. висування вперед нижньої щелепи
376. Заняття ЛГ груповим методом призначається хворому, який перебуває на
наступному руховому режимі:
3. вільному
377. У фізичній реабілітації хворого з патологічною прогнатією (дистальний
прикус) необхідно акцентувати увагу на ФВ:
1. глобальні анаеробні
2. глобальні спортивно-прикладні
378. При оцінці ефективності ФР хворого з патологічною прогнатією методом
гнатодинамометрії можна визначити:
2. тривалість жування мускатного горіху до появи ковтального
рефлексу
3. відсоток залишку прожованих горіхів на стандартному
ситечку
4. величину жувального тиску на зубних рядах
5. величину амплітуди біоелектричної активності жувальних
м’язів
379. Спеціальним завданням ФР хворого з перехресним (трансверсальним)
прикусом є:
1. компенсація функції мовлення
2. стимуляція функції жування
3. відновлення функції жування
4. стимуляція зовнішнього дихання
5. стимуляція екстракардіального кровообігу
380. Для вирішення загальних завдань ФР у дитини з відкритим прикусом при
використанні ФВ необхідно:
1. визначити хронотропний резерв серця
2. активізувати 50% хронотропного резерву серця
3. враховувати рівень психомоторного розвитку
4. визначити тип реакції ССС на дозоване фізичне навантаження
5. активізувати 75 % хронотропного резерву
381. Для визначення скоротливої здатності колового м’язу рота у дитини з
порушенням прикусу необхідно:
1. визначити спірометрією ЖЄЛ з затиснутим носом
2. визначити спірометрією ЖЄЛ без затиснення носа
3. запропонувати згорнути губи трубочкою фіксуючи пальцями
кутики рота
4. оцінити втягування язика, утримуючи його висунутий кінчик
5. провести гнатодинамометрію
382. Показниками до призначення ЛФК у стоматологічній клініці є:
1. порушення функції міміки, мови, дихання, зору, слуху
2. порушення функції дихання, мови, жування, нюху
3. порушення функції міміки, мови, дихання, співу
4. порушення міміки, жування, ковтання, мови, дихання
5. порушення міміки, жування, ковтання
383. Завдання ЛФК у першому періоді відновлювальної терапії:
1. стимуляція ЦНС та функціональних систем організму,
поліпшення трофіки тканин та обміну речовин
2. збільшення сили скелетних м’язів, рівня фізичної
працездатності, відновлення активності зубо-щелепної
системи
3. активізація скорочувальної здатності м’язів у периферійній
зоні патологічного вогнища, формування тимчасових
компенсаторно-пристосувальних реакцій, профілактика
ускладнень раннього відновного періоду
5. є невірні відповіді
384. Виберіть спеціальні вправи, які найчастіше застосовуються для хворих
1. для верхніх кінцівок, плечового поясу, тулуба, спини,
черевного пресу, нижніх кінцівок
2. загально-зміцнюючі і загально-розвиваючі, спортивно-
прикладні, ігрові та спеціальні
3. для мімічних м’язів, язика, м’язів м’якого піднебіння, глотки
жувальних м’язів та шиї
4. для мімічних м’язів, язика, глотки, м’язів м’якого піднебіння
5. для мімічних і жувальних м’язів, м’язів глотки та шиї
385. Якій фазі відновного процесу відповідає перший період ЛФК:
1. раннім ознакам клінічного одужання; виразним ознакам
клінічного одужання
2. повному клінічному одужанню
3. частковому клінічному одужанню
4. ніякій фазі
386. Якій фазі відновного процесу відповідає другий період ЛФК:
1. раннім ознакам клінічного одужання
2. виразним ознакам клінічного одужання
387. Якій фазі відновного процесу відповідає третій період ЛФК:
1. раннім ознакам клінічного одужання
2. виразним ознакам клінічного одужання
388. Дайте вірне визначення ЛФК як методу відновлювальної терапії:
1. пасивна, симптоматична, специфічна, імунокорекційна та
відновлювана терапія
2. активна, біомеханічна, нейрогуморальна, сегментарно-
рефлекторна та профілактична терапія
3. активна, неспецифічна, патогенетична, функціональна та
відновлювана терапія
4. механічна, неспецифічна. патогенетична функціональна та
загально-профілактична терапія
5. активна, специфічна, сегментарно-рефлекторна, загально-
тренуюча терапія
389. Призначення ЛФК і контроль за її проведенням здійснює:
1. завідувач відділення, палатний лікар
2. медична сестра
3. лікар-фахівець з ЛФК
4. методист ЛФК
390. Самостійні заняття за завданням лікаря виконуються хворим для:
1. загально-зміцнюючої дії на організм
2. стимуляції діяльності функціональних систем організму
3. підвищення психофізичного тонусу організму
4. стимуляції функції пошкодженого органа або системи
5. стимуляції процесів регуляції та активізації
391. Лікувальну гімнастику виконують:
1. 1-2 рази на день
3. 5-6 разів на день
4. кожні 1-2 години
5. 2 рази на тиждень
392. Яким методом функціональної діагностики реєструється біоелектрична
активність жувальних м’язів:
1. електрокардіографія
2. електроенцефалографія
3. електродантодіагностика
5. електротонографія
393. Яким методом функціональної діагностики визначають силу скорочення
жувальних м’язів:
1. становим динамометром
2. кистьовим динамометром
3. гнатодинамометром
4. динамометром Гооге
5. жувальними пробами
394. Яким методом функціональної діагностики визначають функціональну
спроможність м’язів піднебінно-глоткового кільця:
1. пневмотахометрії
2. пневмотонометрії
3. міотонометрії
4. тензометрії
5. спірометрії
395. Яким приладом функціональної діагностики можна зареєструвати рухові
зміщення нижньої щелепи у трьохмірному просторі:
1. артикулографом
2. електрокардіографом
3. енцефалографом
4. мастикаціографом
5. мастикоартикулографом
396. Якою амплітудою відкривання рота визначається легкий ступінь
функціональної неповноцінності жувальних м’язів:
1. 0-1 см
2. 1-2 см
3. 2-3 см
4. 3-4 см
5. 5 см
397. Діагностичними критеріями скорочувальної здатності колового м’язу ока
при легкому ступені його неповноцінності є:
1. максимальна амплітуда зміщення шкіри при протидії
пальцями рук і сила скорочення м’язу з повним змиканням
повік без їх тремору
2. ледь помітне напруження шкіри з рідкими фібрилярними
скороченнями м’язових волокон з неповним змиканням повік
і сильним їх тремором
3. часткова амплітуда зміщення шкіри і слабке рвучкоподібне
скорочення м’язу з неповним змиканням повік з середньо-
амплітудним їх тремором
4. неповна амплітуда зміщення шкіри і сили скорочення м’язу з
повним змиканням повік і їх незначним тремором
5. повна амплітуда зміщення шкіри і сили скорочення м’язу з
неповним змиканням повік і незначним тремором
при середньому ступені його неповноцінності є:
при виразному (важкому) ступені його неповноцінності є:
скороченнями м’язових волокон з неповним змиканням повік і
сильним їх тремором
400. Скорочувальну здатність язикового м’язу визначають:
1. за амплітудою висовування язика з рота назовні
2. за швидкістю скорочень та відхилень язика в різні боки
3. за силою виштовхування з рота та втягування язика
протидіючим пальцем
4. за силою висовування язика з рота
5. за силою втягування язика в рот
401. Руховий режим хворому призначається з урахуванням:
а. індивідуальних особливостей клінічного перебігу
захворювання
б. статі, віку, фізичної підготовленості
в. стійкості до гіпоксії, перегрівання та переохолодження
г. усі відповіді вірні
д. є невірні відповіді
402. Призначте руховий режим хворому з протипоказаннями до занять ЛФК у
клініці:
1. суворий ліжковий
2. розширений ліжковий
3. ліжковий
4. палатний
5. вільний
403. Призначте руховий режим хворому на 2-3 добу після з’єднання уламків
нижньої щелепи методом метало остеосинтезу з показаннями до ЛФК:
3. ліжковий
4. палатний
5. вільний
404. Призначте руховий режим хворому з початковими ознаками регенерації
тканин щелепно-лицевої ділянки у клініці:
3. ліжковий
4. палатний
5. вільний
405. Призначте руховий режим хворому після зняття швів у клініці:
3. ліжковий
4. палатний
5. вільний
406. Призначте руховий режим хворому із значними обмеженнями резервних
можливостей функціональних систем організму на амбулаторно-
поліклінічному етапі реабілітації:
1. щадний
4. інтенсивно-тренуючий
5. інтенсивний
407. На які тканинні структури діє прийом масажу вібрація:
1. шкіру та підшкірну жирову клітковину
2. сполучнотканинні утворення, суглоби, фасції та апоневрози
3. м’язові тканини
4. окістя
5. на всі тканинні структури
408. На які тканинні структури діє прийом масажу розминання:
2. сполучнотканинні структури, фасції, сухожилля, суглоби
4. окістя
409. На які тканинні структури діє прийом масажу розтирання:
2. сполучнотканинні структури, фасції, сухожилля, суглоби та
апоневрози
4. окістя
410. На які тканинні структури діє прийом масажу погладжування:
2. сполучнотканинні утворення та фасції
3. м’язи та сухожилля
4. окістя
411. Визначте основні прийоми масажу:
1. погладжування, поплескування, розминання, струшування
2. погладжування, розтирання, розминання, вібрація
3. розтирання, стругання, валяння, розминання
4. розтирання, розминання, вібрація, струшування
5. розтирання, розминання, розтягування
412. Протипоказаннями до призначення лікувального масажу
стоматологічним хворим є:
1. локалізовані залишки запального процесу у фазі проліферації
2. сполучно тканні рубці
3. тугорухливість у нижньощелепних суглобах
4. зменшення скорочувальної здатності мімічних та жувальних
м’язів
413. Протипоказаннями до призначення масажу у стоматології є:
1. порушення цілісності шкіряного покрову
2. гострі запальні процеси тканин лицевої ділянки
3. гострий больовий синдром
4. піодермії, екзема
414. Виберіть руховий режим для амбулаторно-поліклінічного етапу
реабілітації пацієнту, який не має суттєвих відхилень функціональних
резервів організму і хоче розширити їх рівень:
1. щадний
415. Призначте руховий режим хворому без обмежень можливостей організму
на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації:
1. щадний
416. Призначте руховий режим хворому із незначними обмеженнями
резервних можливостей функціональних систем організму на
амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації:
1. щадний
417. Якому об’єму втрати повітря при проведенні діагностичної спірометрії
відповідає легкий ступінь функціональної неповноцінності змикання
м’язів піднебінно-глоткового кільця:
1. до 0,5 л
2. 0,5 – 1,0 л
3. більше1,0 л
5. зовсім не витікає (повна герметизація)
418. Точна амплітуда відкривання рота у стоматології вимірюється:
1. вимірною стрічкою
2. вимірною лінійкою
3. оклюзиметром
4. штангенциркулем
5. каліпером
419. Яку амплітуду відкривання рота забезпечує повноцінна функція
жувальних м’язів:
1. 0-1 см
2. 1-2 см
3. 2-3 см
4. 3-4 см
5. 5 см
420. Якій амплітуді відкривання рота відповідає виразний (важкий) ступінь
1. 0-1 см
2. 1-2 см
3. 2-3 см
4. 3-4 см
5. 5 см
421. Якій амплітуді відкривання рота відповідає середній ступінь
1. 0-1 см
2. 1-2 см
3. 2-3 см
4. 3-4 см
5. 5 см
422. Фізіологічна крива фізичного навантаження заняття необхідна для:
1. оцінки типу реакції серцево-судинної системи на
функціональну пробу
2. оцінки правильності розподілу фізичного навантаження в
процедурі ЛФК і його відповідності функціональним
можливостям організму
3. оцінки рівня толерантності до фізичного навантаження
4. оцінки аеробної здатності організму та рівня фізичного
здоров'я
5. оцінки рівня фізичної працездатності
423. Ранкова гігієнічна гімнастика направлена на:
1. стимуляцію функції серцево-судинної
системи
2. стимуляцію діяльності всього організму
3. стимуляцію функції системи дихання
4. стимуляцію функції зубо-щелепної системи
5. стимуляцію функції нервової системи
424. Лікувальна гімнастика на організм хворого здійснює:
1. загально-тонізуючий, функціонально-стимулюючий,
нормалізуючий, спеціально-направлений вплив
2. загально-розвиваючий, активізуючий, спеціально-
направлений, патогенетичний, симптоматичний вплив
3. загально-розвиваючий, функціонально-стимулюючий,
нормалізуючий,функціонально-відновлюваний,компенсторно-
розвиваючий, профілактичний вплив
4. загально-зміцнюючий,спеціально-направлений, активізуючий,
заспокійливий вплив
5. загально-тренуючий, тонізуючий, трофічний, спеціально-
направлений, нормалізуючий вплив
425. Самостійні заняття за завданням лікаря, як форма ЛФК, переважно
складаються з вправ:
1. загально-зміцнюючих
2. спеціальних
3. дихальних
4. ідеомоторних
5. динамічних та статичних
426. Лікувальна гімнастика, як основна форма ЛФК, складається з вправ:
1. з предметами, на снарядах, на тренажерах
2. ізометричних, ізотонічних, ідеомоторних
3. загально-зміцнюючих, дихальних
спеціальних
4. на розвиток сили, швидкості, спритності
5. на розвиток витривалості і координації
рухів
427. Визначте засоби ЛФК:
1. гімнастичні вправи, спортивно-прикладні,
ігрові, спеціальні
2. ходьба, теренкур, біг підтюпцем, плавання
3. фізичні вправи, руховий режим, натуральні чинники природи,
масаж, механотерапія
4. заняття оздоровчою фізичною культурою, масаж
5. фізичні вправи, масаж, трудотерапія
428. Фізичні вправи, як засіб ЛФК, визначаються як:
1. рухи різноманітними частинами тіла
2. скорочення м’язів з різними фізичними
навантаженнями
3. цілеспрямовані дозовані рухи тіла
4. рухова діяльність на тренажерах, тредбанах
5. різноманітна рухова діяльність
429. Яка з ознак запального процесу є провідною для застосування засобів
ЛФК:
1. почервоніння шкіри над місцем ураження
2. набряк тканини
3. підвищення температури
4. втрата функціональної активності
5. виразний біль
430. Самостійні заняття за завданням лікаря виконують:
3. 5 і більше разів на день
431. Лікувальну гімнастику виконують:
3. 5-6 разів на день
432. До четвертої фази жування за методом мастикаціографії належить:
1. фаза спокою
2. фаза адаптації
3. фаза формування харчової грудки
4. фаза жування
5. фаза введення їжі
433. До третьої фази жування за методом мастикаціографії належить:
1. фаза спокою
2. фаза адаптації
3. фаза формування харчової грудки
4. фаза жування
5. фаза введення їжі
434. Який із методів слід застосовувати під час дослідження функції жування:
1. панорамну рентгенографію
2. профільну телерентгенографію
4. артрографію
435. Який із методів визначення жувальної функції є найбільш
інформативним:
1. мастифікаціографія
2. міотонометрія
5. міографія
436. Під час проведення жувальної проби за Рубіновим використовують:
1. 5 г мигдалю
2. 6 г сухарів
3. 0,5 г лісового горіха
4. 0,8 г лісового горіха
5. 0,8 г мигдалю
437. Визначте покази до призначення ЛФК про контрактурах
скроневонижньо-щелепних суглобів:
1. температура 380С, ШОЕ більше 35 мм/год, локалізований
набряк тканин лівої щоки, біль при ковтанні, біль при
відкриванні рота до 0,5 см
2. температура 37,50С, ШОЕ 20 мм/год, локалізований набряк
тканин з легкою больовою реакцією при відкриванні рота до 1
см
3. температура 36,70С, ШОЕ 12 мм/год, неможливість відкрити
рота більше 1,2 см
438. Основне завдання ЛФК у другому періоді занять хворому при переломах
щелеп:
1. стимуляція ЦНС та розширення резервних можливостей
функціональних систем організму
2. активація регенераторних і репаративних процесів у
тканинних структурах щелепно-лицьової ділянки
3. виробка постійних компенсаторно-пристосувальних процесів,
профілактика ускладнень пізнього відновного періоду
4. відновлення функції зубо-щелепної системи
5. відновлення максимальної фізичної працездатності
439. Визначте завдання ЛФК у першому періоді занять хворому з переломом
щелепи:
1. стимуляція діяльності ЦНС та функціональних систем
організму
2. стимуляція трофіки та обміну речовин у тканинних
структурах, розсмоктування геморагічних утворень у зоні
перелому
3. виробка тимчасових компенсаторно-пристосувальних реакцій
та профілактика ускладнень раннього відновного періоду
4. активізація скорочувальної здатності м’язів в периферійній
зоні патологічного вогнища і здорових тканинах
440. Які спеціальні вправи необхідно включити в комплекс лікувальної
гімнастики у другому періоді ЛФК для лікування хворого на фіброзну
контрактуру скронево-нижньощелепного суглоба:
1. дихальні, ізометричні, ідеомоторні, активні, пасивні
2. для верхніх та нижніх кінцівок, шиї, тулуба, спини, черевного
преса
3. мімічних м’язів, язика, м’язів піднебінно-глоткового кільця,
жувальних м’язів шиї
4. мімічних та жувальних м’язів
5. мімічних, жувальних м’язів, для верхніх кінцівок, шиї та
голови
441. Назвіть механізми лікувальної дії масажу:
1. механічний
2. нейрогуморальний
3. сегментарно-рефлекторний
442. Діагностичними критеріями скорочувальної здатності функціонально
повноцінного колового м’язу ока є:
2. ледь помітне напруження шкіри з рідкими фібрілярними
повним змиканням повік і їх тремором
повним змиканням повік і незначним тремором
443. Яким показником слід користуватися для непрямої оцінки скорочувальної
здатності колового м’язу ока:
1. відкриванням повік
2. кількістю зморшок шкіри на переніссі при змиканні повік
3. тяговим зміщенням шкіри протидіючим пальцям при
скороченні м’язу
4. змиканням повік
5. відкриванням та змиканням повік
відповідає нормальна скорочувальна здатність м’язів піднебінно-
глоткового кільця:
1. до 0,5 л
2. 0,5 – 1,0 л
відповідає виразний (важкий) ступінь функціональної неповноцінності
змикання м’язів піднебінно-глоткового кільця:
1. до 0,5 л
2. 0,5 – 1,0 л
відповідає середній ступінь функціональної неповноцінності змикання
м’язів піднебінно-глоткового кільця:
1. до 0,5 л
2. 0,5 – 1,0 л
447. Оцінку функціональної повноцінності жувальної системи проводять:
1. за показниками скорочувальної здатності мімічних м’язів,
м’язів язика, піднебінно-глоткового кільця, шиї
2. за амплітудою рухів нижньою щелепою у скронево-
нижньощелепному суглобі у трьох площинному вимірі
(горизонтальному, вертикальному, сагітальному)
3. за показниками скорочувальної здатності жувальних м’язів
(піднімаючих, опускаючих, висовуючих, втягуючих та
бокових рухів нижньою щелепою)
448. Яким методом функціональної діагностики проводять графічну
реєстрацію рухів нижньою щелепою у вертикальній площині:
2. пневмографія
3. енцефалографія
5. електротонометрія
449. Оцінку ефективності відновлення функції зубо-щелепної системи під
дією ЛФК проводять:
1. за збільшенням амплітуди показників функції серцево-
судинної і дихальної систем
2. за об’ємом функціонального відновлення показників
досліджуваної системи
3. за об’ємом функціонального відновлення показників нервової
системи
4. за зменшенням амплітуди порушень функцій
життєзабезпечуючих систем
5. за об’ємом рухів нижньою щелепою
450. Реєстрацію сили скорочень колового м’яза проводять:
1. жомовим апаратом з гойдаючою ложкою
2. динамометром кистьовим
3. динамометром Гооге
4. жомовим апаратом з крильчатками
5. динамометром становим
451. З якою метою використовуються засоби ЛФК:
1. лікувально-профілактичною
2. для більш швидкого відновлення здоров'я і працездатності
хворого
3. ліквідації наслідків патологічного процесу
4. всі наведені відповіді вірні
452. З яких вправ складається комплекс ранкової гігієнічної гімнастики:
1. гімнастичних, пластичних, акробатичних,
бігових
2. динамічних, ізотонічних, ідеомоторних
3. загально-розвиваючих, дихальних
4. загально-розвиваючих, дихальних,
спеціальних
5. корегуючих, дихальних, спеціальних
453. Методами проведення процедури лікувальної гімнастики є:
1. індивідуальний, малогруповий, груповий,
самостійний
2. лікувальна гімнастика, теренкур, біг
підтюпцем
3. гімнастичний,спортивно-прикладний,ігровий,факультативний
4. лікувальна гімнастика, лікувальний масаж,
механотерапія
5. комплексний, груповий, самостійний,
індивідуальний
454. Методами проведення занять з ЛФК є:
1. індивідуальний, малогруповий, груповий,
самостійний
2. лікувальна гімнастика, самостійні заняття,
масаж
3. ранкова гімнастика, лікувальна гімнастика,
дозований біг
4. гімнастичний, спортивно-прикладний,
ігровий
5. груповий, самостійний
455. Основні форми лікувальної фізкультури це:
1. фізичні вправи, дозоване плавання, прогулянки, біг
підтюпцем
2. ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика,
самостійні заняття за завданням лікаря
3. фізичні вправи, руховий режим, природні чинники,
лікувальний масаж, механотерапія
4. фізичні вправи, дозована ходьба, гімнастика у воді,
трудотерапія
5. фізичні вправи, дозована ходьба, теренкур, елементи спорту
456. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ:
1. тонізуючий, трофічний, формування компенсацій та
нормалізація функцій
2. гуморальний, трофічний, формування компенсацій,
симптоматичний
3. нервово-рефлекторний, формування компенсацій та
нормалізація функцій
4. механічний, тонізуючий, трофічний, формування компенсацій
5. стимулюючий, відновний, трофічний, нормалізація функцій

112711

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

112711

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Тести для проведення підсумкового модульного контролю з дисципліни

«Спортивна медицина» стоматологічного факультету

1. Первинний лікарський контроль спортсмена проводиться для визначення:

8. Визначення фізичного розвитку спортсмена проводиться для:

65. Для визначення фізичної працездатності стоматолога сходинковим

191. Зростання ефективності жувального апарату після певного циклу

204. Велотренування хворим стоматологічного профілю можна

291. Для вирішення спеціальних завдань ФР хворого стоматологічного

You might also like