Розвиток у дітей уявлень і понять про число та лічбу для дітей старша

дошкільного віку. Завдання

й методика навчання.

Завдання лічильної діяльності в старшій групі.

Старша група.
Характерні способи діяльності - порівняння суміжних множин,
встановлення рівності з нерівності (додали ще один предмет і їх стало
порівну - по два (по чотири) і т.д. Ознайомлення з утворенням числа (6, 7,
8, 9, 10) і з відповідними цифрами.
Ознайомлення дітей з відношеннями між суміжними числами
натурального ряду.
Лічба в межах 10 в прямому і зворотному порядку.
Порядкова кількісна лічба в межах 10
Лічба «групами». Ознайомлення з суміжними числами.
Поділ цілого на частини. Поділ об’ємних предметів на частини.
Ознайомлення з величинами. Розв’язування елементарних прикладів,
ознайомлення з математичними діями – додавання, віднімання, дорівнює.

Методика навчання дітей лічби в зворотному порядку та ознайомлення

з суміжними числами (числові східці).

Вихователь пропонує дітям розглянути таблицю, на якій зображено числові

східці (числа від одного до десяти, кожна сходинка на одну менша від наступної, на
першій розташована одиниця). Як ви помітили, ці числові сходи незвичайні, неначе їх
хтось перевернув до гори дригом. Чи може по ним піднятися людина вгору. Дійсно, ні,
бо вони схожі на перевернуту гору. Однак для чисел це дуже зручні сходи. «Ви добре
навчилися лічити, - говорить вихователь, - знаєте числа. А тепер подивіться на
таблицю, на ній у певному порядку розміщено числа. Ця таблиця називається
числовими східцями. Скажіть, які числа більші, а які менші? Скільки сходинок на
числових східцях? Полічіть їх по порядку. Я буду показувати ряд, а ви відповідайте,
котрий він по порядку. Яке найменше число на числових східцях? Які числа розміщені
після нього? Яке найбільше число на числових східцях? Яке число передує п’яти? Яке
число випереджає п’ять? А ще які числа перед числом п’ять? Що більше: чотири чи
п’ять? Яке число стоїть після п’яти? Ще які? Яке число більше: шість чи п’ять? Яке
число перед числом «три», а яке — після числа три? Що більше: «вісім» чи «сім»?
Чому?» Діти розглядають числові східця, називають числа. Потім вихователь закриває
східця й пропонує дітям пригадати, яке число більше (менше), від названого. На
скільки шість більше п’яти тощо? Більші чи менші ці числа, ніж вісім? Чому ви
вважаєте, що числа дев’ять і десять більше вісьми?» Вихователь пропонує дітям
подумати й сказати, чому ця таблиця називається числовими східцями? «Правильно,
на них видно, в якому порядку розташовані числа, які числа передують кожному
наступному числу і які йдуть після нього; які числа більші, а які менші». На «числових
східцях» легко спускатися згори вниз, від 5 до 1, від 10 до 1, це можна робити від
будь-якого числа. Спочатку діти лічать, показуючи на кожну сходинку. Після цього
вихователь закриває східці тканиною та пропонує дітям, тримаючи їх зображення в
уяві полічити в зворотному порядку від будь-якого числа.
Для закріплення поняття про суміжні числа дітям пропонують картки з чотирма
смужками й коробочки з кружечками (по двадцять п’ять кружечків на кожну дитину).
Вихователь звертається до дітей: «Візьміть картку і порахуйте, скільки на ній смужок.
На третю смужку зверху покладіть шість кружечків. Які числа стоять до шести? Яке
число стоїть перед числом шість? Що більше: п’ять чи шість? На яку смужку треба
покласти п’ять кружечків? Яке число йде після шести? Що більше: шість чи сім? На
яку смужку треба покласти сім кружечків? Скільки кружечків треба покласти на
першу смужку? Покладіть чотири кружечки. Назвіть найменшу кількість кружечків на
вашій картці. Які числа йдуть після семи?». Наприкінці заняття вихователь робить
висновок про те, що всі числа, які стоять до будь-якого числа, менші, ніж це число;
числа, Що стоять після цього числа, більші від нього.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1 2 3 4 5 6 7 8

1 2 3 4 5 6 7

1 2 3 4 5 6

1 2 3 4 5
1 2 3 4
1 2 3
1 2
1

Методика навчання дітей лічби групами.

Поряд з лічбою окремих предметів, вправлянням у лічбі їх по порядку в старшій

групі вводиться навчання лічби груп, тобто навчання лічби із зміною основи. До цього
діти вже підготовлені всією попередньою роботою. Зокрема, навчання дітей
вимірюванню й поділу цілого на рівні частини є фундаментом, базою в розумінні
лічби групами. Починати ознайомлення дітей з лічбою групами можна з показу
практичної доцільності діяльності, економії часу, усталених традицій. Так, дорослі
лічать парами рукавички, шкарпетки, взуття; десятками - яйця, іноді овочі, фрукти;
набором - меблі (гарнітур), посуд (сервіз) тощо. Педагог підкреслює, що в таких
випадках кілька предметів сприймають як єдине ціле. Спираючись на це, можна
запропонувати дітям вправи з лічби груп різних предметів. Діти утворюють і лічать
кількість груп, кількість предметів у кожній групі, загальну кількість предметів
(скільки всього?).
Рекомендується розпочинати лічбу групами з лічби парами. Дітям пропонують
організувати танок для ведмедів та зайців. Для цього їх потрібно поставити у пари.
Кожного ведмедя навпроти зайця. При цьому пояснюється, що лічити ми будемо не
окремо зайців і ведмедів, а танцюристів: «Одна пара танцюристів, дві пари
танцюристів… всього сім пар».
Лічба трійками пояснюється за допомогою дидактичної вправи «Приготуємо обід».
Для приготування борщу, бутерброду, компоту необхідно відібрати по три продукти,
що є складовими саме цієї страви. При цьому пояснюється, що лічити ми будемо не
окремі продукти, а їх набори: «Один набір продуктів, два набори продуктів, три
набори продуктів, всього три набори».

Фрагмент заняття лічби п’ятірками з елементами сталого розвитку.

Вихователь проводить з дітьми бесіду про раціональне використання ресурсів.

Беручи площинну рухливу ляльку Петрика, звертається до дітей: «Я мешканець
планети Земля, живу в Європі в Україні, у будиночку поруч з вами. У мене є мрія щоб
у моєму рідному місті і на моїй землі було менше сміття і не було великих смердючих
звалищ. Це — можливо, але жодна людина сама з цим не впорається. Усі повинні
стати захисниками довкілля. Що ж для цього потрібно зробити: зменшувати кількість
речей в повсякденному житті — одягу, іграшок, миючих засобів; давати речам друге
життя — іграшку віддати молодшому братику, зі старих меблів змайструвати нову річ;
збирати сміття в окремі контейнери, щоб відходи можна було переробити на корисні
речі. Це все дасть змогу бути людям здоровими.
Почати потрібна з малого — сортувати сміття. Зараз ми спробуємо це зробити.
Спочатку зберемо сміття на купки, а потім розмістимо його у різнокольорові
контейнери, які мають бути у кожній квартирі. Діти промовляють речівку:
Щоб ліси не вирубати,
Слід сміття переробляти!
Тож несемо на подвір’я
Полімери, скло, ганчір’я
Вихователь пропонує розкласти предмети на купки таким чином: там де сіра
позначка — складаємо металеві речі, де блакитна — пластикові, де біла — паперові,
де коричнева — дерев’яні, діти розбирають предмети та складають на купки по п’ять.
Їх можна полічити купками, а можна полічити п’ятірками — одна п’ятірка, дві
п’ятірки… Зберемо наші купки у контейнери різних кольорів. Запам’ятаємо, якщо
сміття не сортувати, папір буде лежати в землі — 3 роки, жувальна гумка — 5 років, а
пластикова пляшка — 6—7 людських життів, а скло і того більше.
Десятками можна лічити спортивні команди, які відрізняються одна від одної
зразками спортивної форми. При цьому пояснюється, що лічити ми будемо не окремих
гравців, а команди які будуть приймати участь в змаганнях: «Одна команда, дві
команди… всього вісім команд».
Методика ознайомлення дітей з поділом цілого на дві частини частини засобами
ігрових вправ.

Перші заняття (ігрова діяльність), присвячені ознайомленню з поділом цілого на

частини, слід розглядати як підготовчий етап до більш складних математичних дій.
Основною метою цих занять є створення певної зацікавленості дітей самим процесом
ділення, розуміння ними практичної необхідності цих дій. Для підвищення
зацікавленості й пізнавальної активності дітей вправам часто надають ігровий
характер. Наприклад, до ляльки Наталки прийшла її подруга Світланка, а в Наталки є
одне яблуко на двох. Частина дітей може запропонувати віддати яблуко подрузі, однак
дехто запропонує розділити яблуко навпіл, порівну. Вихователь ділить яблуко навпіл.
Закріплюються слова-поняття: «половина», «дві частини», «порівну». На цьому ж
занятті можна запропонувати дітям розлити порівну чай у дві чашки, (половину)
виливаєш в чашку ляльці Наталці, а другу частину (теж половину) в чашку Світланки.
Вихователь звертає увагу дітей на однакову кількість соку в обох чашках.
Навчання поділу цілого на частини можна поєднувати з іншим математичними
завданнями (ознайомлення з величиною, формою, простором тощо). На другому й
третьому заняттях знання й уміння дітей закріплюються. Діти поділяють предмет
(шматок пластиліну, смужку, стрічку) на дві рівні частини і з частин створюють ціле.
Так, вихователь бере шматок пластиліну і звертається до дітей із запитанням:
«Скільки в мене шматків пластиліну?» - «Один», відповідають діти. Потім вихователь
розламує шматок навпіл. «Скільки тепер шматків?» - «Два», - відповідають діти.
Зверніть увагу, частина завжди менша за ціле. Про неї можна сказати: «Частина від
цілого». «А якщо склеїти їх так, як було, що ми будемо мати?» - «Будемо мати один
шматок пластиліну». У цих вправах діти вчаться поєднувати окремі частини в ціле, і
навпаки, поділяти ціле на частини.

Фрагмент заняття «Поділ площинних геометричних фігур на чотири частини».

Мета заняття. Навчити дітей поділяти геометричну фігуру на дві, чотири рівні
частини, згинаючи предмет навпіл (на дві частини) і ще раз навпіл (на чотири
частини); навчити розповідати про свої дії та результат поділу: (склавши навпіл,
одержимо дві рівні частини; половина цілого; одна з двох частин); сформувати
уявлення про те, що половина — це одна з двох рівних частин цілого. Половинами
називають обидві рівні частини; показати відношення між цілим і частиною (ціле
більше, ніж частина; частина менше, ніж ціле). Закріплювати знання про площинні
геометричні фігури — прямокутник, круг, ромб.
Матеріал. Два площинних прямокутника, два круга, два ромба (при поділі на частини
однієї геометричної фігури інша залишається як зразок для порівняння.
Хід заняття. Звертаючись до дітей, вихователь говорить: «У мене в руках
прямокутник, я складаю його навпіл по двом коротким сторонам, точно підрівнюю
кінці, загладжую лінію згину. На скільки частин я поділила прямокутник? Правильно,
я склала прямокутник один раз навпіл і поділила його на дві рівні частини. Сьогодні
ми з вами будемо площинні геометричні фігури на рівні частини. Чи рівні ці частини?,
Як це перевірити?». Накласти одну частину на іншу так щоб сторони і вершини
збіглися. Поділивши прямокутник навпіл ми отримали два рівних квадрата. Скільки
всього половинок ми маємо? Що називається половинкою?» Вихователь уточнює
відповіді дітей: «Половина - це одна з двох рівних частин цілого. Половинами
називаються обидві рівні частини. Скільки всього таких частин у цілому
прямокутнику? Що більше: цілий прямокутник чи одна з двох рівних частин? Що
менше? А якщо я складу два квадрати разом то ми знову отримаємо прямокутник.
Щоб отримати з двох половинок чотири частини, кожну зних треба ще раз поділити
навпіл. Ділячи навпіл два квадрати, отримуємо чотири прямокутника. Чи рівні вони
між собою? Як це перевірити? Накласти один на одний, так щоб вершинии і сторони
збіглися. У нас був один прямокутник. Спочатку ми його поділили навпіл, а потім
кожну половинку ще навпіл і отримали чотири однакові частини від цілого
прямокутника. Одна частина менше ніж дві частини, дві частини менше ніж три,
чотири частини складають ціле.
Складають круг один раз навпіл. Вихователь запитує: «Скільки частин круга ми
отримали?» Дітям пропонують рукою обвести кожну з половинок круга і ставлять
запитання: «Що більше (менше) - цілий круг чи одна з двох рівних частин (половина
його)».
Кожну половинку ще раз складають навпіл, розрізають частини. Після цього можна
поставити питання: «Скільки вийшло частин? Чи рівні ці частини?» Дитина обводить
рукою кожну з чотирьох частин. Про ці частини ще можна сказати так: «Одна частина
від цілого, дві частини від цілого, три частини від цілого, чотири частини дорівнюють
цілому».
Вихователь запитує: «Що більше (менше) - одна з чотирьох частин цілого чи цілий
кружечок? Більше три частини від цілого чи дві частини від цілого; дві частини від
цілого чи одна частина від цілого, тощо».
А зараз ми спробуємо поділити на чотири частини ромб іншим способом, ніж ми
ділили прямокутник і круг. Згадаємо яку геометричну фігуру називають ромбом. Ромб
це чотирикутник у якого всі сторони рівні й немає прямих кутів як у квадрата.
Вихователь пояснює дітям спосіб поділу на частини ромба: «Ми не будемо складати
фігуру навпіл, зрівнюючи сторони, а будемо складати навпіл, з’єднуючи вершини.
Розрізаємо фігуру по лінії згину». У результаті такого поділу діти отримають два
рівносторонніх трикутника. Трикутники є двома частинами цілого ромба. Діти
перевіряють величину трикутників, накладаючи одну фігуру на іншу, так щоб вони
збіглися. Кожен з трикутників діти аналогічним способом ділять навпіл та отримують
чотири рівносторонні однакові трикутники. Вихователь ставить питання: «На скільки
частин поділили ромб? Більше дві частини від цілого ромба чи одна? Чи складають
чотири частини цілий ромб?».
Кожну поділену на чотири частини геометричну фігуру діти складають у цілу фігуру
різними способами.

Поділ об’ємного предмета на вісім частин на основі драматизації казки про

двох жадібних ведмежат.
Вихователь пропонує дітям розглянути ілюстрацію. З якої казки ця ілюстрація?
Так, це казка «Про двох жадібних ведмежат». Які події відбувалися у казці?
Ведмежата знайшли голівку сиру та намагалися поділити її на однакові, рівні частини,
але це їм не вдалося зробити. Коли лисиця взялася допомагати ведмежатам, вона
щоразу відкушувала сир так, щоб шматочки були різної величини і таким чином з’їла
майже весь сир.
У нашій казці ми навчимо ведмежат як поділити сир не тільки на дві частини, а й
на вісім частин — щоб пригостити сиром їх друзів. «Сідайте ведмежата і
спостерігайте як ми будемо ділити сир» — говорить вихователь, використовуючи
настільний театр та голівку сиру. На скільки частин для початку потрібно поділити
сир? На дві частини. Як перевірити чи вони однакові?. Можна накласти один
шматочок на інший, але оскільки шматки об’ємні, важко побачити на око чи вони
однакові за величиною. Так і ведмежатам щоразу здавалося, що шматки є різними.
Отже поділити об’ємну голівку сиру на рівні частини можна лише приблизно. Кожну з
двох отриманих частин ділимо ще раз навпіл. «Скільки частин сиру ми отримали. Як
можна сказати про кожну частину відносно цілої голівки? (одна частина від цілого, дві
частини від цілого …)» — пояснює вихователь. Кожну з отриманих чотирьох частин
потрібно ще раз поділити навпіл. Вихователь розрізає кожен шматочок, просить
порахувати дітей кількість отримаих частин сиру. Діти з’ясовують, як різна кількість
частин сиру порівнюється між собою ( 2>1, 5<7, 4=4). Вісім частин складає цілу
голівку. Ведмежата пригощають сиром своїх друзів. Більше їх ніхто не буде називати
жадібними. Вихователь також пояснює дітям, щоб перевірити рівність частин
об’ємного предмету, потрібно ці частини зважити, тобто, дізнатися їх масу.
Наприкінці заняття вихователь запитує: «Що ви навчилися робити? Якщо
геометричну фігуру скласти один раз навпіл, то скільки отримаємо частин? Які це
частини? Як вони називаються? Скільки разів треба скласти предмет навпіл, щоб
одержати чотири рівні частини?».
Діти повинні розуміти, як частини відносяться до цілого. Для цього вихователь
роздає дітям два аркуша паперу, однакових за розміром і формою. Один аркуш діти
ділять на частини, другий — залишається цілим. Після того, як діти розділять аркуш
на чотири частини, вони Показують, на прохання вихователя, одну четверту, дві, три
четвертих аркуша, а потім — цілий аркуш. «Як можна порівняти цілий аркуш паперу з
його частинами, які одержали внаслідок поділу?» — запитує вихователька. Діти на
цілий аркуш накладають частину і бачать, що ціле більше ніж частина, а частина
менше, ніж ціле.
На наступних заняттях знання дітей уточнюються й узагальнюються. Так, діти
усвідомлюють, що ділити на частини можна не тільки предмети, а й, наприклад,
одиниці часу можна умовно поділити на частини: частини доби, пори року, дні тижня.
Дошкільники вчаться поділяти на частини не тільки роз’єднанням, згинанням,
розрізуванням, але й засвоюють основи вимірювання.
 Методика ознайомлення дітей з додаванням і відніманням на
основі засвоєння складу чисел.
У дітей картка з двома незаповненими смужками, три кружечки зеленого
кольору і три різного кольору, коробки з кольоровими олівцями.
Вихователь пропонує на верхню смужку покласти три зелених кружечки, а на
нижню стільки ж кружечків різного кольору. «Скільки кружечків на верхній смужці?
Скільки їх на нижній? Скільки на ній кружечків кожного кольору?» На ці питання
дитина відповідає так: у мене на нижній смужці один червоний, один жовтий, один
синій кружечок, всього три кружечки різного кольору. Вихователь запитує: «Чи
однакова кількість кружечків на верхній і нижній смужках? Чому? Скільки треба взяти
предметів різних кольорів, якщо я назву число «три», «чотири», «шість»? Далі дітям
пропонують взяти два олівця синього кольору і чотири олівця блакитного кольору.
Уточнюють, скільки олівців кожного кольору взяли і скільки всього олівців. Дітям
пропонують дістати з числової каси цифри що позначають кількість синіх і блакитних
олівців «чотири» і «два». Об’єднання цих двох груп олівців позначається знаком «+» -
додати. Про це ще можна сказати «приєднати, зібрати до купи, покласти разом». Отже
покажемо скільки всього у нас олівців 4+2, всього 6. Слово «всього» замінимо на знак
«=» - дорівнює. Викладемо цей приклад. Як ще можна записати цей приклад? Зараз я
вам покажу. 4+2=4+1+1=6. Аналогічно дітям пояснюють віднімання чисел
застосовуючи прийоми прилічування й відлічування по одиниці.
Наприкінці заняття уточнюють: «Сьогодні ми складали групи, в яких кожен
елемент (предмет) відрізнявся від інших за кольором, і дізнавалися, скільки їх треба
взяти, щоб одержати всього два (три, чотири, шість) предметів» та показувати те, що
ми робили за допомогою цифр та знаків «+», «-» , «=».
Слід підкреслити, що основною метою цих вправ є не механічне
запам’ятовування таблиць, що показують, з яких чисел складається те чи інше число, а
розуміння того, що число так само, як і множина, може бути утворена з частин, груп,
інших чисел, загальна кількість одиниць в яких відповідає заданій множині або числу.