Professional Documents
Culture Documents
Греко-македонська експансія на Схід та її наслідки
Греко-македонська експансія на Схід та її наслідки
Дорога до Інда була для Олександра відкрита; у тилу в нього були замирені території.
Зайнявши Дірту, там з стройового лісу солдати збудували кораблі, і греко-македонське військо
попливло вниз за течією, туди, де, навівши мости, на Олександра чекав Гефестіон і Пердікка.
Тут його знову зустріли посланці Амбхі-Таксила з дарами та звісткою, що останній передає
йому р. Таксілу, один із найбільших у Північно-Західній Індії. На світанку наступного дня
Олександр переправив свої війська на східний берег Інду.
Перебування Олександра в Таксілі ознаменувалося підтвердженням та закріпленням
встановлених раніше союзницьких відносин (а фактично македонського панування) з її
правителем. Своєю владою Олександр приєднав до володінь Амбхі-Таксіла всі сусідні землі,
яких той домагався. Договірні стосунки встановилися, здавалося б, і зі старим ворогом
Абісаром.
На східному березі Гідаспа Олександра чекали війська Пора (Паурава), що володів
великим царством на рівнині між Гідаспом та Акесіною (сучасні р. Ченаб). Політична лінія
Пора визначалася, мабуть, його ворожими стосунками з Амбхі-Таксилом та дружніми – з
Абісаром. Олександр послав до Пори свого наближеного Клеохара з вимогою сплатити данину
та зустріти його на кордоні. За переказами, Пор відповідав, що виконає лише одну з цих вимог:
зустріне Олександра на кордоні, але озброєним. Зіткнення було неминуче.
Заставши Пора на лівому березі Гідаспа, Олександр зробив на правому березі серію
обманних рухів. Ночами його вершники здіймали такий шум, начебто починали переправу,
проте справа на цьому й закінчувалася. Зрештою Пор перестав звертати увагу на ворога.
Приспавши пильність Пора, Олександр переправився на інший берег вище того пункту, де
знаходився його табір. Опинившись на лівому березі Гідаспа, Олександр зосередив кінноту та
гіпоспистів на правому фланзі; перед строєм вершників помістив кінних лучників; на обох
флангах – легкоозброєну піхоту. Спрямувавши на чолі вершників на ворога, він наказав піхоті
рухатися слідом.
Переправі та подальшому просуванню Олександрі спробував перешкодити загін, який
очолював син Пора. Ця операція закінчилася поразкою індійців та загибеллю їхнього
командира.
Тепер сам Пор рушив назустріч Олександру. Він мав близько 4 тис. вершників, 300
бойових колісниць, 200 слонів та 30 тис. піхотинців. Попереду в одну лінію було збудовано
бойові слони, за ними — піхота, на флангах — кіннота та колісниці. Олександр вирішив
здебільшого своєї кавалерії вдарити по лівому флангу ворога; решту вершників під
командуванням Кена він відправив проти правого флангу супротивника із завданням, коли
почнеться битва, зайти в тил до індійців. Атаки греко-македонської кавалерії викликали
замішання в армії Пора, і Олександр завдав ще одного удару в глибину, по центру ворожої
побудови. Індійці кинулися до слонів. Ватажки слонів погнали тварин проти вершників
Олександра. І тоді він увів у бій піхоту. Слони топтали піхотинців Олександра, розсіювали
фалангу; кіннота Пора атакувала греко-македонських вершників.
Воїни Олександра відтіснили слонів у вузьке місце; ранячи їх дротиками, вони змусили
тварин повернути проти самих індійців. Почалося переслідування та побиття біжать. З тилу на
індійців напали війська під командуванням Кратера, який переправився на той час на східний
берег Гідаспа. Сам Пор, який проявив у бою виняткову енергію та велику особисту мужність,
потрапив у полон. Бій стався у квітні - травні 326 р. до н.е. На ознаменування перемоги
Олександр розпорядився випустити пам'ятну монету декадрахму із зображенням вершника-
македонянина, атакуючого індійського царя, що сидить на слоні.
На берегах Гідаспа Олександр заснував ще два міста: Нікею (“переможна”; назва дано на
честь перемоги над Пором) і Букефалію (місто отримало своє ім'я на згадку про царського коня,
що загинув незабаром після битви при Гідаспе від ран і старості).
Тим часом у тилу Олександра знову збунтувалися ассакени. Відправивши на придушення
заколоту Пилипа та Тіріаспа, цар пішов далі на схід. Форсувавши Акесину, він виявився
втягнутим у війну з ще одним Пором; ганяючись за ним, Олександр підійшов до нар. Гідраот
(суч. Раві) і, відіславши на боротьбу з ворогом Гефестіона, переправився через неї. На східному
березі Гідраота жили незалежні індійські племена, у тому числі найсильнішими були катайи.
Вони збиралися чинити Олександру опір; центром боротьби мав стати м. Сангали.
Вночі катайї спробували піти з Сангала, але їх перехопили вершники Олександра: ті
катайї, що не загинули в січі, повернулися за міські стіни. Олександр приступив до облоги
міста.
Виходи з нього він перегородив подвійним частоколом, біля стіни розмістив посилені
варти та стінобитні машини. Під час цих приготувань до нього з'явилися перебіжчики і
розповіли, що катайї збираються ще раз спробувати вирватися із Сангала біля озера, де немає
частоколу. За наказом Олександра Птолемей, син Лага, перегородив їм дорогу возами та
купами колів; у нічному бою катайї були розбиті і знову повернулися до міста. Тим часом до
Олександра прийшов Пор зі своїм загоном та слонами. Катайї відмовилися від вилазок.
Македоняни спорудили підкоп під стіни, розпочали роботу стінобитні машини. Нарешті,
Сангали були взяті штурмом. Під час бою, за даними Арріана, 17 тис. індійців загинули, 70 тис.
потрапили у полон. Жителі інших міст розбіглися, а Сангали Олександр зруйнував.
Завзятий опір індійців, мабуть, справило на воїнів Олександра велике враження, далася
взнаки також втома від багаторічного походу. Ймовірно, чималу роль відіграла й та обставина,
що Індія, принаймні її північно-західна частина, виявилася далеко не таким багатим об'єктом
пограбування та наживи, як передбачали на початку походу (у записках учасників походу не
згадується про захоплення в Індії золота та коштовностей ). Олександр був змушений
відступити.
На березі р. Гіфасіс завойовницький похід Олександра було закінчено. Ішов 326 р. до н.