Досвід роботи асистента вчителя

Горішньоплавнівської ЗОШ № І-ІІІ ступенів №1

Ковальчук Н.В.

Я, Ковальчук Ніна Василівна закінчила Криворізький педагогічний інститут імені

Т.Г.Шевченко з факультета загальнотехнічних дісциплін та праці,за фахом вчитель
креслення та праці. З 2019 працюю асистентом вчителя початкових класів. В
вересні місяці я пройшла курси навчального тренінгу «Інклюзивне навчання в
закладах загальної середньої освіти» для асистентів вчителів інклюзивних класів
обсягом 30 годин. Пройшла курси 03.04.2020 «Критичне мислення для освітян»
Prometheus обсягом 30 годин.
В нашій школі всі початкові класи забеспечені новими, зручними ,
стандартними партами з індивідуальною посадкою, сучасними меблями,
інтерактивними дошками та різноманітними дидактичними матеріалами, що
допомогає дітям активно залучитися до навчального процесу. Також є ресурсна
кімната, де надає необхідну допомогу учням психолог, логопед, проводить
заняття асистент вчителя з дитиною, коли вона втомилася на уроці і потребує
психологічного розвантаження.

.
Під моєю опікою учениця 1 класу Якімець Анна – дівчинка з особливими
освітніми потребами, з розладами аутичного спектру.
До початку навчального процесу ми з вчителем неодноразово відвідували
дітсадочок, в якому виховувалася Анна .Спілкувались з дитиною, вихователем,
методистом, спостерігали за навчально-виховним процесом. В процесі
спілкування виявили слабкі та сильні сторони дитини. На той час Аня вже знала
деякі букви, цифри , писала елементи літер у зошиті в косу лінію, вміла читати
відкриті та закриті склади з двох букв. Зі слів вихователів, у дитини постійно були
прояви ємоційних сплесків. Їй було важко переключитись з однієї роботи на
іншу, висидіти за столом спокійно при виконанні завдання, правильно тримати
олівець, дівчинка дуже швидко втомлювалась….
Спочатку ми ознайомилися з медичним діагнозом дитини, та з
документами, які надійшли нам з дитсадочка і разом з вчителем склали
індивідуальну програму розвитку (ІПР), де враховували модифікацію і адаптацію
навчального матеріалу відповідно до здібностей, можливостей і потреб дитини з
особливими освітніми потребами, тобто підібрали завдання з більш легкими
прикладами, завдання за зразком, графічними підказками, супровідними
малюнками до тексту, збільшили час на їх виконання, використання засобів
концентраціі уваги, виду та частоти реалаксаціі, чергування видів діяльності тощо.
Біля її парти ми розмістили візуальну дошку, на якій за допомогою
малюнків обозначена поведінка на уроці та перерві.

До школи дитина пішла із задоволенням. Ми поставили мету: адаптувати

Аню до навколишнього середовища. З початку було дуже важко вирішити
організаційні питання: навчити ученицю сидіти за партою, слухати і дивитися на
вчителя, коли він пояснює нову тему урока, не розмовляти вголос на уроці,
концентрувати увагу, переключатись з одного виду роботи на інший, встигати
робити всі завдання, що виконуються на уроці. Декілько разів був прояв
ємоційних всплесків на уроках - Аня нервувала, коли пропонували переписати
неправильно виконану роботу. В цей час я виводила її до коридору і ми
домовлялися про належну поведінку на уроці. Але з часом стало легше. Дитина
поступово адаптувалася. Таких ємоційних всплесків ми більш не спостерігали.

Щоб досягти нашої мети, перші два місяці я сиділа біля Ані та допомогала
їй у виконанні вправ. Вона гарно ,охайно , на рівні з усіма учнями виконувала
письмові роботи, рахувала в межах десяти за допомогою лінійки, читала складами.
Їй дуже подобалося піднімати руку на запитання вчителя і з моєю допомогою
давати правильну відповідь. З задоволенням виходила відповідати біля дошки і
не засмучувалася, якщо помилялася. Щоб зконцентрувати увагу Анни, я постійно
задавала питання: «Що запитала вчителька? Що треба робити? Що роблять діти?»
тощо.

З третього місяця ми посадили Аню поруч із сильною дитиною, щоб вона

відчула себе більш самостійною. Вона дружелюбно сприйняла цю зміну.
Позитивно сприймала всі зауваження від цієї дитини, почала копіювати від неї
гарну поведінку на уроці. Через декілька тижнів ми змінювали їй сусідів, що
сприяло дружнім стосункам з багатьма учнями. Ми помітили, що Аня навчилася
вільно спілкуватися з іншими дітьми, із задоволенням ділилася з ними, пригощала
солодощами. Відбувалася соціальна адаптація дитини.
 На цьому етапі я підходила до різних дітей у класі і надавала допомогу
додатковим поясненням, нагадуванням правил, вказівками на помилки, які треба
виправити. Так діти успішно виконували завдання і Аня відчувала себе такою,
як інші учні в класі, коли потребувала допомоги. Таким чином ми не звертали
уваги інших дітей на те, що в класі є дитина з особливими потребами.
Особливі труднощі виникли на уроках фізичної культури. Дівчинка фізично
розвинута , вона вишча за всіх дітей у класі. На уроках із задоволенням виконує
фізичні вправи . Але дуже часто, коли вона програє в деяких змаганнях, то
відбуваються ємоційні всплески (трагедії). Аня засмучується, дуже голосно плаче.
Коли ми її починали жаліти та заспокоювати , пояснюючи , що люди не завжди
отримують перемогу, її наіграний плач не зупинявся (в цей час вона постійно
підглядала, як ми реагуємо).Тільки коли ми переставали звертати увагу на цю
маніпуляцію - трагедія закінчувалася. Але «акторська» ситуація повторювалася на
наступних змаганнях.

Ми з вчителем постійно контролювали ємоційний стан дитини.

Слідкували, чи нема у вчинках дитини агресії? Як вона товаришує з дітками? За
навчальний період ми спостерігали, що відбуваються постійні ємоціональні
всплески (сумна, весела), дуже слабка концентрація уваги, постійно слідкуємо за
культурой мовлення дитини (щоб розмовляла чітко, повільно, зрозуміло, із
зупинками, не дуже голосно).
 Разом з вчителем ми організовуємо на перервах спортхвилинки. Діти із
задоволенням приймають участь у спортивних естафетах, танцях з аніматорами,
шахових турнірах, складаннях леголабіринтів тощо.

Анна з задоволенням приймає участь в цих розвагах і не потребує особливої

допомоги зі сторони асистента вчителя. Вона добре товаришує з усіма дітьми, але
засмучується що перерва швидко закінчується.
Наприкінці робочого дня проводимо невеличкі обговорення. Як поводили
себе учні, що вдалося, як працювала Аня .
Позиція батьків цієї дитини сприяє єфективному процесу в корекційній
роботі. Вони дотримуються всіх моїх рекомендацій та рекомендацій зі сторони
вчителя . Ми щодня інформуємо їх про досягнення, труднощі дитини. З дозволу
батьків ми відправляємо їм особисті повідомлення, фото і відеоматеріали з уроків,
перерв, свят про їхніх дітей. Цим намагаємося привернути увагу батьків до
проблем, які виникають під час навчання, налаштувати їх на позитивне ставлення
до школи, на радість від успіху дітей. В інклюзивній освіті я працюю лише один
рік , і мені ще багато треба дізнатися і навчитися , і цьому дуже гарно сприяють
курси підвищення кваліфікації.