Вірш “Гімн” – один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі.

Автор змальовує образ вічного революціонера як утілення могутності, нездоланності народу, його
одвічних прагнень до свободи та справедливості.
Аналіз вірша “Гімн” Франко (паспорт)
Автор – Іван Франко
Рік написання: 1880
Збірка: “З вершин і низин”, розділ ”De Profundis”
Напрям: модернізм.
Течія: неоромантизм із елементами критичного реалізму.
Вид лірики: громадянська лірика.
Жанр: гімн.
Провідний мотив твору “Гімн”: боротьба народних мас за світле майбутнє, несхитна віра і їхню
перемогу.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей
Римування: суміжне
Тема “Гімн”: психологічний та патріотичний драматизм. “Вічного революціонер” – втілення
нездоланності народу та його прагнень до свободи.
Ідея “Гімн”: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне зростання визвольного руху.
Основна думка “Гімн”:
1. Заклик до активної життєвої позиції
2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство
3. Програс людства зупинити не можна
4. Заклик до оптимістичного світобачення
Композиція вірша “Гімн” – вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви:
“Вічний революціонер”, “Він не вмер, він ще живе”, “Розвалилась зла руїна”.
Художні засоби “Гімн” Франко
Художні засоби вірша “Гімн” надають твору виразності, конкретики, яскравішостості.
o анафора «ні» використовується, щоб підкреслити ідею незламності революціонера:
o риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень,
розвидняющийся день?»
o перелічення – Рве за поступ, щастя й волю.
o метафора: тіло рве до бою; в гріб його ще не звело; вчора розповився; словом міліони зве з
собою; голос духа чути скрізь.
o епітети – вічний революціонер; зла руїна; шпіонське ремесло; о власній силі; 
o протиставлення: хоч синам, як не собі; не ридать, а добувати.
o порівняння: словом сильним, мов трубою.

Вiчний революцйонер — I спiшить туди, де днiє; Хоч синам, як не собi,

Дух, що тiло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й
волю,
Вiн живе, вiн ще не вмер.
Нi попiвськiї тортури,
Нi тюремнi царськi мури,
Анi вiйська муштрованi,
Ні гармати лаштованi,
Нi шпiонське ремесло
В грiб його ще не звело.
Вiн не вмер, вiн ще живе!
Хоч вiд тисяч лiт родився,
Та аж вчора розповився
I о власнiй силi йде.
I простується, мiцнiє,
Словом сильним, мов
трубою
Мiлiони зве з собою,-
Мiлiони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрiзь:
По курних хатах
мужицьких,
По верстатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiз.
I де тiльки вiн роздасться,
Щезнуть сльози, сум,
нещастя.
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувать,
Кращу долю в боротьбi.
Вiчний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пiтьмi поля.
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
I де в свiтi тая сила,
Щоб в бiгу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?