1.

Категорії музичної педагогіки вищої школи

(Освіта – це найбільш складний інструмент соціалізації людини, що забезпечує постійний

культурний і науковий розвиток суспільства.
Музична освіта – це система цінностей, особистісних якостей та установок, знань, умінь,
способів дій, компетентностей, набутих особистістю музиканта самостійно, або у вищому
закладі музичної освіти.
Сучасна освіта є варіативною, що передбачає множинність змістів, планів і програм
освіти, забезпечує її гнучкість, багатоаспектність.
Найвища цінність музичної освіти – це компетентна особистість, музикант-професіонал,
здатний мобілізувати власні знання, уміння, способи дій для вирішення музично-
професійних ситуацій.)

Основні категорії музичної педагогіки вищої школи поділяють на три групи:

методологічні, процесуальні та суттєві:
Методологічні категорії – педагогічна теорія, педагогічна концепція, педагогічна ідея,
педагогічна закономірність, педагогічний принцип.
Процесуальні категорії: освіта і розвиток особистості освітній процес.
Суттєві категорії: мета, завдання і зміст виховання; професіограма спеціаліста,
діяльність (викладача і студента); диференційований та індивідуальний підходи;
прогнозування наслідків педагогічного впливу, планування навчальної роботи; форми,
методи і засоби навчання і виховання; педагогічні технології навчання і виховання;
управління освітнім процесом; самостійна робота студентів; науково-дослідна діяльність
студентів; гуманізація і гуманітаризація ЗВО тощо.

2. Підходи музичної педагогіки вищої школи

(Основними методологічними підходами в педагогіці є:

1) системний;

2) особистісний; ?

особистісний підхід в педагогіці стверджує уявлення про соціальну, діяльної і творчої сутності людини як особистості.
Визнання особистості як продукту суспільно-історичного розвитку і носія культури не допускає відомості особистості до
натури людини, а тим самим до речі серед речей, до якого навчають автомату.

Особистісний підхід означає орієнтацію при конструюванні і здійсненні педагогічного процесу на особистість як мету, суб'єкт,
результат і головний критерій його ефективності. Він настійно вимагає визнання унікальності особистості, її інтелектуальної
та моральної свободи, права на повагу. В рамках даного підходу передбачається опора у вихованні на природній процес
саморозвитку задатків і творчого потенціалу особистості, створення для цього відповідних умов.

3) діяльнісний;

Встановлено, що діяльність - основа, засіб і фактор розвитку особистості. Цей факт зумовлює необхідність реалізації в
педагогічному дослідженні і практиці тісно пов'язаного з особистісним діяльнісного підходу.

Діяльнісний підхід передбачає розгляд досліджуваного об'єкта в рамках системи діяльності, її генезису, еволюції, розвитку.
Діяльність як форма активності людини, що виражається в його дослідному, перетворюючої і практичному відношенні до
світу і самому собі, є провідною категорією діяльнісного підходу. Діяльність - це спосіб існування і розвитку суспільства і
людини, всебічний процес перетворення природи і соціальної реальності (включаючи його самого).
Для здійснення перетворення людині необхідно змінити ідеальний образ своїх дій, задум діяльності. У зв'язку з цим він
використовує особливий засіб - мислення, ступінь розвитку якого визначає ступінь благополуччя і свободи людини. Саме
усвідомлене ставлення до світу дозволяє людині реалізувати свою функцію суб'єкта діяльності, активно перетворює світ і
себе на основі процесів оволодіння загальнолюдською культурою і культуросозіданія, самоаналізу результатів діяльності.
преообразовательная діяльність включає як ідеалізацію, так і реалізацію задуму, що є фактором розвитку рефлексивних
здібностей людини, спрямованих на самоаналіз, самооцінку, корекцію діяльності, результатів власної праці, взаємовідносин
з навколишнім соціумом.

Діяльнісний підхід стосовно, наприклад, до вивчення процесу формування дитини означає, що гра, навчання, праця,
спілкування є найважливішими факторами становлення і розвитку дитини, що росте. При цьому найважливішими
педагогічними вимогами до організації виховання виступають визначення змісту відповідної діяльності, розробка шляхів
активізації і переведення дитини в позицію суб'єкта пізнання, праці, спілкування. Це, в свою чергу, передбачає навчання
дитини вибору мети і планування діяльності, її організації та регулювання, самоконтролю, самоаналізу і самооцінці
результатів діяльності.

4) полісуб'єктний (діалогічний);

5) аксіологічний;

Аксіологічний (або ціннісний) підхід виступає своєрідним «мостом» між теорією і практикою, т. е. виконує роль
механізму зв'язку між практичним і абстракно-теоретичним рівнями пізнання і відносин до навколишнього світу
(суспільства, природи, культури, самому собі). 1) Аксиологический підхід у педагогіці означає визнання і реалізацію
в суспільстві цінностей людського життя, виховання і навчання, педагогічної діяльності, освіти в цілому. 2) Значиму
цінність являє собою ідея гармонійно розвиненої особистості, пов'язана з ідеєю справедливого суспільства, яке
здатне реально забезпечити кожній людині умови для максимальної реалізації закладених в ньому можливостей.
3) Зі зміною соціально-економічних умов життя трансформуються і педагогічні цінності. Так, в процесі розвитку
педагогічної науки і практики виділяються зміни, пов'язані, по-перше, зі зміною схоластичних теорій навчання на
пояснювально-ілюстративне і пізніше на проблемно-розвиваюче і особистісно-орієнтоване; по-друге, з переходом
від командно-регулюючого виховання до особистісно-гуманного. Аксиологические підходи в педагогіці, засновані
на гуманістичних цінностях, є методологічною основою розвитку педагогічної науки і вдосконалення освітньої
практики.

6) культурологічний;

7) антропологічний;

8) Етнопедагогіческіе.)

Аксіологічний підхід властивий гуманістичній педагогіці, оскільки людина в

ній є найвищою цінністю і самоціллю суспільного розвитку. В зв’язку з цим
актуальним стає висунення на передній план аксіологічного підходу до
музично-педагогічної освіти, основним змістом якого є передусім
усвідомлення музичного світу і музично-педагогічної освіти як єдиного
організму.

Аксіологічний підхід дає змогу усвідомити, що формування цінностей у

музично-педагогічному процесі створює майбутньому вчителю музичного
мистецтва фундамент для формування особистісної музично-педагогічної
світобудови, а також для творчого професійного світомоделювання, тобто
подальшого формування музично-педагогічного простору відповідно до
вироблених світоглядних переконань та ідеалів.

Зазначимо, що особистісна спрямованість освітнього процесу певним

чином впливає на музично-педагогічні цінності. Серед них, насамперед, є
світ музики як носій музичних істин і музичних цінностей, особистість
учня як найвища цінність, а також особистісні смисли, індивідуальні
здібності, життєвий досвід тощо.

Такий підхід у поєднанні з аксіологічним і діяльнісним дає змогу

визначити особистісну систему музично-педагогічних цінностей, яка
включає: а)сприйняття музики (як світу музичних цінностей і постійну
потребу осягнення цього світу, що визначає творчу спрямованість музично-
педагогічної діяльності);

б)потребу в спілкуванні з учнями (як способом передавання свого

захоплення перед світом музичних цінностей);

в)усвідомлення професійної діяльності музиканта-педагога (як покликання,

як спосіб життя, що найповніше задовольняє духовні потреби);

г)наявність постійного творчого обміну, (який взаємозбагачує всіх учасників

музично-педагогічного процесу);

д)здатність до постійного саморозвитку, максимальної самореалізації,

залучення до світової культури; е)підвищення соціального статусу музично-
педагогічної професії.

Останнім часом активно розвивається новий напрям філософсько-

педагогічної думки, який відштовхується від глобального аналізу сучасності і
формування нової парадигми наукової картини світу. Головна відмінність
ідеї світоглядної цілісності при синергетичному підході полягає в тому, що
вона ґрунтується на нових закономірностях методології взаємодії логосу і
хаосу та інших протилежностей у суті буття.

Синергетика – це передусім черговий крок до розуміння феномена

світовідношення, тому що через синергетику досягається більш глибоке
розуміння найрізноманітніших явищ природи і світу людини. --- синергетика
це ефетивне поєднання двох або більше компонентів, які окремо несуть не
таку ефективну функцію, навідміну від їх поєднання.

Фундаментальний онтологічний поворот у філософії, пов'язаний із

герменевтикою, феноменологією, екзистенціалізмом та іншими
течіями, які вбачають перспективу людства в становленні нового
гуманітарного мислення на основі принципів цілісності буття, культури і
особистості, виступаючи як "духовна опора" технократичного світогляду.
Серед цих філософських тенденцій особливий інтерес і перспективу для
нашої теми становить герменевтичний підхід і розуміння як один із
центральних його моментів.

У рамках герменевтичного аналізу художня інтерпретація

грунтується на передіснуванні певної художньо-образної
структури, детермінованої загальнолюдськими цінностями та
ідеалами, і саме вони мисляться тією первинною реальністю, яка
робить можливим прочитання смислу музичного твору.
 3. Принципи педагогічного процесу у вищій школі.

У сучасній педагогічній теорії та практиці виокремлюють такі основні

принципи педагогічного процесу:

• принцип суспільно-ціннісної цільової спрямованості педагогічного

процесу – відповідність вимогам сучасного суспільства, єдність з іншими
природними та суспільними процесами;
• принцип синергії різних видів діяльності – органічного зв’язку усіх
можливих видів діяльності студента у вищому навчальному закладі та поза
ним: навчально-пізнавальної, суспільно-політичної, трудової, спортивної,
вільного спілкування, художньої, побутової діяльності;
• принцип колективного характеру виховання та навчання –
передбачає використання всього позитивного потенціалу студентського
колективу в інтересах особистості, яка розвивається;
• принцип єдності вимог та поваги до особистості, що передбачає
гуманізм і довіру до студентів;
• принцип поєднання педагогічного керівництва з організацією
спільної діяльності, а також із проявом самодіяльності, творчості та
ініціативи студентів у навчанні та вихованні;
• принцип естетизації студентського життя, створення позитивного,
емоційно комфортного середовища, розвиток художньо-естетичного смаку,
пізнання краси навколишнього світу;
• принцип урахування індивідуальних особливостей студента у всьому
педагогічному процесі та його підсистемах;
• принцип свідомості, активності, самодіяльності, креативності
студентів у педагогічному процесі, що сприяє формуванню свідомих,
активних, самостійних і творчих особистостей, запобігає виникненню
формалізму, безініціативності, байдужості;
• принцип наочності передбачає розвиток аналітичного мислення, вміння
досягати образного виявлення різноманітних технічних і суспільних
проблем;
• принцип науковості передбачає формування та розвиток у студентів
наукового світогляду, вироблення умінь і навичок наукового пошуку,
засвоєння способів наукової організації праці;
• принцип доступності враховує рівень можливостей студентів та
запобігає їхнім інтелектуальним, фізичним, психологічним та моральним
перевантаженням;
• принцип цілеспрямованості педагогічного процесу сприяє цільовій
спрямованості змісту, організації навчання та виховання, формування
цілісного наукового світогляду, емоційно-вольової сфери, національної
свідомості та норм поведінки студента

4. Необхідність здійснення муз освіти студентів на основі принципів

Потреба модернізації музичної освіти підпорядкована формуванню особистості,

зорієнтованої на творчий саморозвиток, невід’ємний від надбань світової та
вітчизняної музичної культури, із залученням авторських оригінальних
навчальних проектів, новітніх інформаційно-освітніх технологій тощо, які
ґрунтуються на певних теоретико-методологічних принципах музичної
освіти

????

5. Власний проєкт проф та особ реалізації музичної освіти

Хз, проєкт з конкретною темою, наприклад дослідження такого-то

(скажімо теоретичного чи історичного) аспекту у сучасній
інструментальній музиці, до якого студенти готують інформацію і
дослідження, тобто в процесі відбувається освіта, застосовують
принципи (особистість, колектив, шо там ще), а потім свої результати
студенти показують на конференції або відкритому семінарі, де
презентують тему і обговорюють