Professional Documents
Culture Documents
тема 3
тема 3
Русь – Україна
(Київська держава)
Тема 3
Формування слов’янських народів
Західні Південні Східні
слов’яни слов’яни слов’яни
• Поляки, чехи, • Болгари, • Українці
словаки, серби, (поляни,
лужичани хорвати, деревляни,
словенці, тиверці,
македонці, уличі,
чорногорці волиняни,
сіверяни,
дуліби,
хорвати),
білоруси,
росіяни
Племенний союз –
об'єднання племен,
які мали спільну теріторію,
мову, звичаї, управління.
Поляни розтошовувалися в
Середньому Подніпров'ї:
“…в лісах на горах понад
річкою Дніпром…”.
Походження назви
Русь-Україна
І було в нього [Рюрика] два мужі, Аскольд і Дір, не його племені, а бояри, і відпросилися вони [у Рюрика піти] до
Цесарограда з родом своїм, і рушили обидва по Дніпру. Ідучи мимо, узріли вони на горі городок і запитали,
кажучи: «Чий се город?» А вони [тамтешні жителі], сказали: «Було троє братів, Кий, Щек [і] Хорив, які зробили
город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому і платимо данину хозарам». Аскольд, отож, і Дір зостались
удвох у городі цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею.
У рік 866. Рушив Аскольд і Дір на Греків, і прийшов [туди] в чотирнадцятий рік [після першого походу Русі на]
Михайла-цесаря. А цесар [Михайло тоді] був у поході на агарян. І коли дійшов він до Чорної ріки, єпарх [Орифа]
послав йому вість, що Русь іде на Цесароград. І вернувся цесар. А ці, [руси], у середину Суда увійшовши,
вчинили вбивство багатьох християн і Цесароград двомастами кораблів оточили. Цесар же ледве в город
увійшов, і з патріархом Фотієм у церкві святої Богородиці, що є у Влахернах, усю ніч молитву творили. А тоді,
божественну ризу святої Богородиці зі співами винісши, у море вмочили [її] полу. Була тиша, і море
заспокоїлось. [А тут] одразу знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі безбожної русі
розметало, і до берега пригнало, і побило їх [так], що мало їх вибавилося з такої біди і до себе повернулося.
[Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 12—13]
Прибуття Аскольда і Діра
до Константинополю.
Малюнок із літопису.
Час правління
• 882 – 912 рр.
• Діяльність
• У 882 Олег здобув Київ. При взятті
Києва він убив київського князя
Аскольда.
• У 907 році Олег вирушив в похід на
Константинополь.
• Вершиною його здобутків вважають
похід на Константинополь і угоду з
Візантією 911 р.
• Олег помер 912 р. від укусу змії.
Олег
Походження князя Олега.
У кінці IX ст., після смерті новгородського князя Рюрика, варяга за походженням, до повноліття
його сина Ігоря, фактичним правителем новгородської землі став Олег (ім'я походить від
скандинавського слова helga — мудрий). Він здійснював численні завойовницькі й торгові походи, і у
882 році, як повідомляє «Повість временних літ», зібрав велике військо й вирушив походом на
південь, до Києва.
Заховавши дружину й човни, Олег представився купцем, що привіз дарунки київським князям.
Коли Аскольд і Дір вийшли привітати торгового гостя, Олег заявив їм: «Ви не князі, і не княжого
роду, а це син Рюрика», — і показав на малолітнього Ігоря, якого привели воїни. Аскольда й Діра
підступно вбили. Аскольд був похований на Печерську (звідси й назва місцевості — Аскольдова
могила), а Дір — поблизу того місця, де пізніше буде збудована церква святої Ірини (неподалік від
Софійського собору).
Захопивши Київ, Олег зробив місто своєю резиденцією, наголосивши: «Бути Києву матір'ю
містам руським».
Помер Рюрик. Княжіння своє він передав Олегові, що був із його роду, віддавши йому на руки сина
свого Ігоря, бо той був дуже малий. <…>
І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І
сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря
малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра
сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до
рідні своєї, до нас».
Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви
оба не є ні князі, ні роду княжого. Я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син
Рюриків».
І вбили вони Аскольда й Діра... <…>
І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були в нього
словени, і варяги, й інші, що прозвалися руссю.
Сей же Олег почав городи ставити і встановив данину словенам, і кривичам, і мерям. І встановив він
варягам данину давати від Новгорода, — триста гривень на рік заради миру, — що до смерті
Ярославової давали [новгородці] варягам.
У рік 883. Почав Олег воювати проти древлян і, примучивши їх, став із них данину брати по чорній куниці.
У рік 884. Пішов Олег на сіверян, і побідив сіверян, і наклав на них данину легку. І не велів він їм хозарам
данину давати, сказавши: «Я їм противник, і вам нічого давати».
У рік 885. Послав Олег [послів] до радимичів, питаючи: «Кому ви данину даєте?» Вони ж сказали:
«Хозарам». І мовив їм Олег: «Не давайте хозарам, а мені давайте». І дали вони Олегові по шелягу, як ото й
хозарам давали. І володів Олег деревлянами, полянами, сіверянами, радимичами, а з уличами й тиверцями
мав рать.
У рік 907. Пішов Олег на Греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і
кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, котрі є
пособниками. <…> І з цими всіма вирушив Олег на конях і в кораблях, і було кораблів числом дві тисячі
І прибув він до Цесарограда, а греки <…> город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти
кораблі на берег. І попустошив він довкола города, і вчинив убивство багатьох греків. І палат багато вони
розбили, і церкви попалили. А котрих же брали як полоняників, [то] одних вони посікали, а других мучили,
інших же розстрілювали, а [ще] інших у море кидали. І багато іншого зла творили руси грекам, як ото
[звичайно] вороги творять.
І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер,
напнули вони паруси, [рушили] з поля, і пішов [Олег] до города.
Побачивши ж [це], греки убоялися і сказали, виславши [послів] до Олега: «Не погубляй город. Ми
згоджуємось на данину, як ти ото хочеш». І зупинив Олег воїв, і винесли йому [греки] їжі і вина, і не взяв він
його, бо було воно приготоване з отрутою. І убоялися греки, і сказали: «Не Олег се, а святий Дмитрій,
посланий на нас богом».
І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в
кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоби не пустошив він
Грецької землі.
Олег тоді, трохи відступивши од города, почав мир ладнати з обома цесарями грецькими, із Леоном і з
Олександром…
І прибув Олег до Києва, несучи золото, і паволоки, і овочі, і вина, і всяке узороччя. І прозвали [кияни] Олега
— «Віщий», бо були люди [ці] поганами і невігласами…
І жив Олег, мир маючи з усіма землями [і] князюючи в Києві.
Убивство Аскольда й утвердження Олега в Києві.
Малюнок із літопису
Аскольдова могила (Київ, сучасний вигляд)
Похід Олега на
Царгород.
Малюнок з літопису
Олег прибиває свій щит на воротах Константинополя
Значення діяльності
• Об’єднав Північну Русь з Південною, що
ознаменувало початок створення загальноруської
державності
• Сприяв перетворенню Київської Русі на
централізовану державу
• Зміцнив військову могутність своєї держави, що
дозволило Русі активізувати зовнішньополітичну
діяльність
• Здійснював збирання і консолідацію
східнослов’янських земель навколо Києва
Час правління
• 912 – 945рр.
Діяльність
• Достовірно відомі походи Ігоря на
Константинополь (Царьград) у
941 та 943 роках.
• У 944 році між Києвом і
Царгородом було досягнуто згоди
і укладено союзну і торговельну
угоду.
• Привязали його до стовбурів двох
нагнутих дерев, відпустили й
дерева роздерли його тіло на дві
частини. Літопис подає смерть
Ігор Ігоря на 945 р.
Особливості правління
• Відновив владу над деревлянами та уличами
• Продовжував воєнні походи на Візантію. Похід 941 р. завершився
поразкою. До участі в поході 943 р. князь Ігор залучив величезні сили.
Проте до битви справа не дійшла. Візантійці погодилися підписати нову
угоду, що підтверджувала основні торговельні інтереси Русі
• Намагався обмежити вплив варягів, які продовжували займати керівні
позиції в дружині князя
• Здійснив похід на Закавказзя (944 р.) проти войовничих горців, які були
союзниками Візантії. Завершився великим успіхом. Русичі оволоділи
багатими містами Дербентом і Бердаа
• Уклав мир з кочовиками-печенігами, які 915 р. вперше з’явилися біля
південних кордонів Русі. Печеніги відкочували до Дунаю. Проте в 920-х рр.
вони порушили кордони Русі, що викликало війни Ігоря з цими племенами
Давньоруські літописи в оповіданні про похід 941
року сходять до перекладів продовжувача Амартола,
але також містять сліди народного переказу.
Продовжувач Феофана так починає розповідь про
похід:
«11 червня [941 року] на десяти тисячах суден
припливли до Константинополя роси ...».
Потім на запрошення Ольги від древлян прибуло друге посольство з кращих мужів
древлянськой землі. Княгиня веліла приготувати їм спочатку баню, а як тільки посли
опинилися в лазні, їх замкнули, а баню запалили, і всі вони згоріли.
Це була друга помста древлянам.
Третя помста княгині Ольги
Святослав
Згідно з Іпатіївським літописом Святослав
народився в 942 році. За літописом («Повість
врем'яних літ») вже 946 р. юний Святослав
сидів на коні і, навіть, пробував метнути
списа.
У 964 — 966 роках дружини Святослава воюють на Оці і середній Волзі, підкорюють в'ятичів і завдають фатального
удару колись могутньому Хазарському каганату. Святослав взяв штурмом і його столицю Саркел, яка знаходилася на
перешийку Дона з Волгою. Слідом княжий десант направився в землі ясів і касогів.
Напад печенігів на Київ (968)
У той час у Києві знаходилася старіюча княгиня Ольга, яка правила Руссю за сина, і троє синів Святослава. Навесні
печеніги осадили Київ (це був перший набіг степових кочовиків на Київ) і стали спустошувати його околиці. Осадженим
вдалося послати звістку про це у Переяславець.
Князь Святослав, здавалося, зробив неможливе. Він швидко зібрав своє військо, що стояло гарнізонами по
болгарських фортецях, і стрімко рушив по Дунаю, Чорномор'ю і Дніпру до Києва. Печеніги не чекали такої швидкої появи
київського князя на Русі — імператорські посланці запевняли їх у неможливості цього. Небезпека для печенігів була ще й у
тому, що князь Святослав чудово знав тактику своїх нещодавніх союзників. Військо Святослава з тріумфом увійшло в Київ.
В 969 році померла княгиня Ольга. Поховав її Святослав так, як вона й бажала — за християнським
звичаєм і дуже сумував за нею. Сам же Святослав залишався язичником до кінця свого життя
Перед новим походом проти Візантії князь Святослав поділив свої землі між своїми синами —
Ярополком (землі полян) — Київ, Олегом (землі древлян) та Володимиром (Новгород).
Політика князя Святослава (964 - 972)
Внутрішня : Зовнішня :
Посилив владу розширення теріторії Київської Русі :
Великого князя, підкоряє в’ятичив; перемогає хозарських
зосередевши всю союзників – волзьких булгар; завдає поразки
повноту влади в Хозарському каганату.
руках єдиної династії. 968 р. вдалий похід проти Болгарії;
968р. боротьба з печенігами ;
969 р. – розділив 969 р. другій не вдалий похід на Балкани;
князівства між 972 р. Смерть Святослава
своїми синами:
намісником у Києві
став старший син
Ярополк.
І. Князь – воїн
Останній вікінг. Хоробрий. Завойовник. Александр Македонський нашої епохи. «Чистий запорожець на
київському столі» (М.Грушевський). «Іду на ви», ходив «яко парус» (Нестор)
ІІ. Походи на Схід (964-966)
Похід на Оку і Волгу – в’ятичі; Волзька Булгарія. Розгром Хозарського каганату
ІІІ. 967-968 рр.
968 р. підкорив уличів і тіверців. Союз з Візантією. Святослав «подужав болгар, взявши 80 городів по
Дунаю, і сів, у городлі Переяславці, беручи данину»
ІV. Печеніги
968 – печеніги оточили Київ. «Ти княже чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою полишив.»
Святослав помчав у Київ «і прогнав печенігів у поле».
V. Адміністративна реформа
Мета: зосередити всю владу на місцях в руках єдиної династії. Ярополк – Київ, Олег – Деревлянська
земля, Володимир – в Новгороді
VІ. 969 – 971 рр.
Війна з Візантією. Перша в житті поразка – під Акадіополем. Повернувся до Доростолу – три місяці в
облозі. «Не посоромимо землі Руської». «Мертві сорому не знають» угода з імператором
VІІ. 972 р.
Хан Куря атакував русичів біля Дніпровських порогів і всіх перебив. Чаша з голови князя: «Чужих
бажаючи, свою погубив»
Розповідаючи про похід князя Святослава на Балкани 967 року, літописець
наводить переказ про те, як візантійський імператор з'ясовував Святославову
вдачу: «Коли прийшли грецькі посланці до нього і піднесли дари, то він не глянув
на них, а повелів сховати їх… І мовив один : «Спитай його ще один раз. Пошли ще
йому оружжя. І принесли йому меч, і він, узявши, став любуватися ним, і
хвалити, і дякувати цесареві». І прийшли посланці до цесар, і повідали все, що
було. І сказали: «лютим буде сей муж, бо майном нехтує, а оружжя бере.
Згоджуйся на данину»…
Літописець так оповідав про Святослава: «Сам був хоробрий і легкий. Ходячи,
як пардус, багато воєн він чинив. Возів же зо собою він не возив, ні казана не
брав, ні м'яса не варив, але, потонку нарізав конину, або звірину, або воловину і
на вуглях спікши, це він їв. Навіть шатра він не мав, а пітник слав і сідло клав у
головах. Такими ж і всі інші вої його були. І послав він до інших земель послів,
кажучи: «Хочу на вас іти».
У рік 965. Рушив Святослав на Хозар. Почувши ж [про це], хозари вийшли насупроти з князем
своїм, каганом [Іосифом?]. І зступилися [війська] битися, і сталася битва межи ними, [і] одолів
Святослав хозар і город їхній [столицю Ітіль], і [город] Білу Вежу взяв. І ясів переміг він, і касогів, і
прийшов до Києва. У рік 966. Переміг Святослав вятичів і данину на них наклав.
У рік 967. Рушив Святослав на Дунай на Болгар, і в битві одолів Святослав болгар. І взяв він
вісімдесят городів по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у [городі] Переяславці, [і] беручи данину з
греків… У рік 971. Прийшов Святослав до Переяславця, і заперлися болгари в городі. І вийшли
болгари на січу проти Святослава, і була січа велика, і одолівали болгари. І сказав Святослав воям
своїм: «Уже нам тут полягти. Ударимо мужньо, браття і дружино!» А під вечір одолів Святослав
[болгар] і взяв город списом, кажучи: «Се город мій!» І послав він до Греків [послів], мовлячи:
«Хочу на вас іти і взяти город ваш, як і сей». І сказали греки: «Ми не в силі супроти вас стати. Так
що візьми з нас данину [собі] і на дружину свою. Але скажіте нам, скільки вас, щоб дали ми по
числу воїв». А це говорили греки, обманюючи русів: греки бо є хитромудрі й до сьогодні. І сказав їм
Святослав: «Єсть нас двадцять тисяч», — і додав він десять тисяч, бо було русі десять.
І рушив Святослав на греків, і вийшли вони супроти русі. І коли побачили [це] руси, то убоялися вельми |
множества воїв. І мовив Святослав: «Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею [доведеться] стати насупроти.
Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми,
— то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді [самі]
подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо». І приготувались до
бою руси і греки насупроти [них]. І зітнулися обидва війська, і обступили греки русів, і була січа велика, і
одолів Святослав, а греки побігли. І пішов Святослав, воюючи, до города [Цесарограда], і інші городи
розбиваючи, які стоять пустими і до сьогоднішнього дня… Учинивши мир із Греками, Святослав рушив у
човнах до [дніпрових] порогів. І сказав йому воєвода отця його Свенельд: «Обійди, княже, [їх] на конях, бо
стоять печеніги в порогах». Однак не послухав він його і рушив у човнах. Тим часом послали переяславці до
печенігів [гінців], кажучи: «Іде Святослав у Русь, узявши майна багато у греків і полон незчисленний, а з
малою дружиною». Почувши ж печеніги се, заступили пороги. І прийшов Святослав до порогів, та не можна
було пройти порогів, і став він зимувати у Білобережжі. І не було в них їжі, і настав голод великий, так що по
півгривні [була] голова коняча. І зимував [тут] Святослав. А коли приспіла весна, пішов Святослав у пороги.
У рік 972. Прийшов Святослав у пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. І вбили вони Святослава, і
взяли голову його, і з черепа його зробили чашу, — окувавши череп його золотом, пили з нього. Свенельд же
прийшов у Київ до Ярополка. І було всіх літ княжіння Святославового двадцять і вісім. [Літопис руський. —
К.: Дніпро, 1989. — С. 36—37]
Із «Літопису руського» про князя Святослава
У рік 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїв збирати, багатьох
і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко пардус, багато воєн він
чинив. Возів же за собою він не возив, ні котла [не брав], ні м’яса [не] варив,
але, потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину [і] на вуглях спікши,
[це] він їв. Навіть шатра він [не] мав, а пітник слав і сідло [клав] у головах.
Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до [інших] земель [послів],
кажучи: «Хочу на вас іти». [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989, с. 35]
З «Історії» Лева Діакона про князя Святослава
Олег
882-912
Аскольд
та Дір
Київ
Біографія
Володимир Святославич
(* 958? — † 15 липня 1015) —
руський державний і
політичний діяч з варязької
династії Рюриковичів, великий
князь Київський (980 -1015).
988 року охрестив Русь,
першим з руських князів
розпочав карбувати власну
монету.
Завоювання київського престолу
• Після загибелі у 972 році князя Святослава Києвом керував
Ярополк. У 977 році розгорілася міжусобна війна між Ярополком
і його братами.
• Тим часом Володимир у Скандинавії набрав з Добринею варязьке
військо і в 980 році почав війну проти київського князя.
• Згідно з літописом Володимир вокняжився в Києві у 980 році.
Походи
• У 981 р. - війна з ляхами. Успіх Володимира пов'язаний з тим,
що йому вдалося порозумітися з окремими з хорватських
племінних князів.
• 982 р. Володимир вдруге пішов походом на вятичів, які
повстали проти князя.
• 983 р. – війна з ятвягами.
• У 985 р. Володимир Святославич виступив проти Волзької
Булгарії. Війна тривала з перемінним успіхом і скоро обидві
сторони погодились на мир.
Територіальне зростання Київської Русі
Князь Володимир
Нестор-Літописець
Значення прийняття християнства
• Дало поштовх розвиткові
ремесел, особливо в архітектурі;
• Запроваджено слов'янську
писемність (кирилицю);
• Почалося літописання,
поширилися книги;
• Пом'якшилися звичаї;
• Укріпилася князівська влада;
• Зміцнилося міжнародне
становище Київської Русі;
• Сприяло створенню єдиного
народу.
Десятинна церква
• Прийняття християнства сприяло розвиткові кам'яного зодчества.
• У 996 р. завершилося будівництво першої камяної церкви – Десятинної.
Зовнішня політика Володимира
• Боронив Київську Русь від печенігів;
• Шляхом династичних шлюбів зміцнив дипломатичні зв'язки з Польщею, Угорщиною, Чехією,
Норвегією, Швецією;
• У 1013 р. укладено угоду зі Священною Римською імперією.
• Зав'язуються контакти з Папою Римським.
Значення діяльності князя Володимира
Роки правління
1019–1054
На десятому році життя Ярослав
був поставлений батьком
намісником у Ростово-
Суздальській землі, в Поволжі. (у
Ростові за Ярослава правив хтось
із довірених бояр Володимира). У
Новгороді Великому помер
найстарший син Володимира
Вишеслав. І Володимир
несподівано для всіх перевів до
Новгорода Ярослава. Чверть
століття просидів він на дуже
відповідальному новгородському
престолі.
Мсти- Свято-
слав Гліб Борис
полк
Свято-
слав Ярослав
1015 рік
• по смерті Володимира київський
престол за заповітом опинився в
руках Бориса;
• владу в Києві захоплює
Володимира пасинок Святополк
Ярополкович, скориставшись
відсутністю Бориса;
• літописець стверджує, що він вбив
Бориса, Гліба й Святослава.
Мстислав Володимирович
До 1036 р. Ярослав мав співправителем брата Ярослава: Правобережжя Дніпра належало
Ярославові, Лівобережжя – Мстиславові.
Зовнішня політика
• Боротьба Ярослава з Польщею за червенські міста. У
1031 році разом з Чернігівським князем відвоював
червенські міста.
Батько Батько
Правління Мстислава
Володимировича
Успішно відбивав напади
половців
Підтримував династичні
зв’язки з Норвегією, Данією,
Візантією, Угорщиною
Останній одноособовий
правитель Київської Русі
1132 здійснив успішний похід
проти литовських племен.
Приборкував непокірливих
князів
Приєднав землі
між Карпатами
Будівництво та
і Дністром,
укріплення міст
пониззям
Дунаю
Ярослав Осмомисл
Волинське князівство
Політичний устрій Русі-України
Форма правління: монархія
На чолі держави стояв один правитель : великий князь із династії Рюриковичів
Система васалітету – визнання влади великого князя київського
Органи влади Повноваження
Великий князь - Головний носій державної влади, представник держави на міжнародній арені
- Зосереджував усю повноту влади : законодавчу, виконавчу, судову і військову
- Решта князів, які правили окремими землями, корились і визнавали владу великого
князя київського (система васалітету)
- Військову підтримку князя забезпечувала дружина, а ідеологічну - церква
Київська рада - Дорадчі функції. Князь часто звертався за підтримкою чи порадою, але не
зобов'язаний був погоджувати всі свої дії
- Входили бояри, старші дружинники, представники міської знаті та вищого
духовенства
Віче - Народні збори чоловіків
- Обговорювалися питання воєнних походів, укладання угод, розподілу посад у
держав
- З посиленням влади князя роль віча зменшувалася
Найвидатнішим поетичним твором
княжої доби є «Слово о полку
Ігоревім» (1185-1187 pp.). У ньому з
великою художньою силою
викладено історію походу 1185
року новгород-сіверського князя
Ігоря Святославовича проти
половців, який закінчився
поразкою і полоном князя. Головна
ідея твору — заклик до єдності
князів у боротьбі з іноземними
ворогами.
Визначними пам'ятками
оригінальної давньоруської
літера тури є літописи, тобто
історичні твори про події, подані
в хронологічному порядку за
роками. У Києві був укладений
перший давньоруський
літописний звід 1037-1039 pp.
Найвідомішим є літопис «Повість
врем'яних літ» (1113 p.),
складений у Києво-Печерському
монастирі ченцем Нестором
(1056-1114 pp.), в якому виклад
відноситься до 1110 року.
Серед пам'яток архітектури
слід відзначити Золоті ворота і
Софійський собор, який став
перлиною давньоруського
мистецтва. Шедеврами
світового значення є мозаїки
собору.
Софійський собор
Мозаїчні композиції виконані зі смальти 177
кольорових відтінків на золотистому тлі.
Серед них вражає зображення Богоматері-
заступниці з піднятими вгору руками
(«Оранта») висотою 5,45 м.
Значного розвитку набув іконопис.
Видатним живописцем ХII ст. був
Алімпій, який написав знамениту
ікону «Богоматір велика Панагія».
Зразками високого рівня мистецтва
книжкової мініатюри є
«Остромирово Євангеліє» (1056-1057
pp.) та «Ізборник Святослава»,
прикрашені чудовими заставками і
мініатюрами.
Аліпій Печерський
Фреска – розпис по
сирій штукатурці
Оклад Остромирового Євангеліє
Остромирове Євангеліє
Мініатюри
з Остромирового Євангеліє
Заглавні літери
Остромирового Євангеліє
Рукописні книги
Пергамент – тонко
вироблена теляча шкіра.
ЛІТОПИС – ЦЕ ЗАПИС НАЙВАЖЛИВІШИХ
ПОДІЙ ЗА РОКАМИ.
Мініатюра
Сторінка літопису Радзивіловського літопису
Кирило та Мефодій
“ Ізборник Святослава “ - 1073р.
Заставка – орнамент ,що прикрашає початок книги .
Ініціал – перша буква розділу , книги
1113р.
Нестор –
літописець.
Успенський собор
Києво - Печерської лаври
1073-1078рр.
Михайлівський Золотоверхий
собор у Києві 1108 -1113рр.
П'ятницька церква кінець Борисоглібський собор у
ХІІ – поч. ХІІІст . Чернігові ХІІ ст.
у Чернігові