1

Тема 1. Саморозвиток та здатність вчитись

1. Що таке навчання та як розблокувати свій потенціал
2. Успіх та основні умови досягнення успіху
3. Шлях до кар’єрного зростання

1. Що таке навчання та як розблокувати свій потенціал

Сконцентрований і розсіяний режим навчання: що обрати?

Мозок – нереально складний механізм, але якщо дуже спростити, він працює у двох
основних режимах:
1) сконцентрований: люди сфокусовані, думають про щось конкретне. Це режим,
орієнтований на виконання завдань;
2) розсіяний (дифузний): думки в голові все ще є, але вони випадкові – як от під час
прийняття душу, засипання, у дорозі на зупинку. Це режим «за замовчуванням».
Щоб краще зрозуміти суть цих режимів, давайте використаємо метафору – гральний
апарат для змагання в пінбол. Уявіть, що точно така машинка з великою кількістю перепон для
кульки – це і є ваш мозок у сконцентрованому режимі мислення. Якщо ми думаємо про щось
конкретне – м’ячик вдаряється об перепони, що розташовані дуже близько одна від одної.
У мозку вже є патерни, які виникають завдяки попередньому досвіду. Якщо слід згадати
дієслово французькою чи помножити 48 на 15, наші думки рухатимуться в мозку конкретним
чином завдяки патернам. А тепер уявимо, що ми вміємо множити, проте не вміємо ділити.
Ділення – той новий патерн, який нам треба сформувати в мозку. Як?
Виявляється, коли ми навчаємося чогось нового, наші думки вертаються в процесі до того,
що ми вже добре знаємо. У нашому випадку – до множення. Виникає плутанина, людина
засмучується, закриває книжку. І в цей момент умикається розсіяний режим мислення. У ньому
ми можемо підсвідомо думати ширше й вільніше.
Так само ми перебуваємо в розсіяному типі мислення, коли педагог дає можливість під
час лекції поспілкуватися студентам між собою на задану тему, подискутувати. Раніше
вважалося, що люди навчаються тільки під час зосередження. Докорінно неправильно! Ми також
навчаємося, коли розслабляємося.
Як ми навчаємось завдяки нейронам і чому нові нейронні зв’язки слід закріпляти
У мозку понад 100 мільярдів нейронів. Нейрон дещо схожий на восьминога чи дивного
прибульця з довжелезними щупальцями. Ці щупальця називаються дендритами. На кожному
дендриті багато шипів. Життєва місія кожного нейрона – дотягтися щупальцями до іншого та
почесати йому пальчики. Також нейрони подають сигнали. Коли ми вчимось чогось нового, ми
створюємо зв’язки між нейронами. Вивчили нове слово чи взяли новий акорд? Забезпечуємо
створення нових нейронних зв’язків та довгострокової пам’яті. Що більше ми практикуємо щось
нове, то міцніше закріпляються зв’язки між нейронами.
Сон – важлива частина навчання
Нового знання недостатньо – застосовуйте його на практиці, щоб наші «нейронні обійми»
стали сильнішими і ми змогли довго використовувати набуті знання. І на кілька секунд
повернемося до теми метафор. Вони надважливі, адже слугують містком між старим матеріалом
та новим і допомагають швидко будувати міцні нейронні зв’язки. Ось, наприклад, студенти
розібралися з новим поняттям. А протягом трьох наступних тижнів вони вивчають зовсім інше,
 2

не повертаючись до цього поняття. Потім їм слід продивитись інформацію про поняття перед
тестом. Студенти кажуть, що це поняття стало незрозумілим. Чому так відбулося? Коли вони
займались іншим, їхніми нейронними зв’язками пройшовся такий собі двірник та прибрав шипи,
якими нейрони чіплялись один за одного. Отож – усе відпрацьовуємо на практиці! Закріплюємо.
Як варіант варто почитати потрібний нововивчений матеріал кілька разів перед сном. Шипи
дендритів міцно закочубляться один з одним. Після сну цих шипів стане більше на ніжках
нейронів. Сон – важлива частина навчання. Навчання – сон – навчання. Що більше таких
інтервалів, то краще запам’ятаєте потрібне.
Ось ми зубримо-зубримо п’ять годин поспіль, але якщо все навчання полягатиме
винятково в цих п’яти годинах – потім прийде «маленький прибиральник» і безжально попідмітає
всі нейронні зв’язки. А ми намагаємося побудувати стіну з цегли, міцну. Щоб бетон застигав, а
цеглинки не розсипалися. Це займе певний час, погоджуєтесь? Мозок, як і м’язи, неможливо
прокачати за день, його «не візьмуть» кілька вправ. Як і атлету треба не один тиждень, щоб тіло
стало рельєфним.
Як навчатися, щоб не провалити іспити й тести: секрети пам’яті
У нас є два види пам’яті.
1. Короткострокова (оперативна) пам’ять.
Дає змогу тимчасово зберігати інформацію в пам’яті. Наприклад, нам треба запам’ятати
чийсь номер телефону й одразу набрати. За годину ми його забудемо.
Вчені вважають, що в короткостроковій пам’яті (розташована в прифронтовій корі мозку)
можна втримати до 4 фрагментів інформації одночасно.
2. Довгострокова пам’ять.
Знання, які використовуємо протягом життя. Чимало наших шкільних знань теж
зберігаються в довгостроковій пам’яті.
Довгострокова пам’ять розкидана по всій площині мозку у вигляді неокортексу. Можна
це порівняти з рядом шаф, у кожній з яких сховані набори зв’язків – ланцюги.
Що відбувається, коли ми навчаємось чогось нового? Наша оперативна пам’ять (уявімо її
восьминогом) працює, мов навіжена! Вона створює набори зв’язків – ланцюги, які
перекочовують у довгострокову пам’ять. Коли нашій оперативній пам’яті потрібна ця
інформація, варто подумати про якусь ідею – і вона дотягується до довгострокової пам’яті та
захоплює собі цей конкретний набір зв’язків – вже знайомий нам ланцюжок.
Можемо зробити висновок: коли людина чогось навчається, треба це знання закріпляти на
практиці, щоб восьминіг дотягнувся та залучив заготовки у формі ланцюгів з нашої
довгострокової пам’яті.
Інколи люди виконують тести, але відчувають у процесі, що мало що виходить, починають
панікувати. Так відбувається тому, що в довгостроковій пам’яті нічогісінько немає, і як би
восьминіг не шукав ті ланцюжки, він їх ніяк не зачепить щупальцями – ланцюгів немає.
Чому «слабка пам’ять» – це добре, як і «повільний учень»
Слабка пам’ять у розумінні більшості «це погано». Але давайте розберемось, чому це
може бути й добре. У більшості людей короткострокова пам’ять нагадує восьминога з чотирма
щупальцями. Але в когось таких щупальців 6, 8 і навіть 10 може бути! А ось у творчих людей
зазвичай щупальців менше – вони постійно перемикаються на щось нове й цікаве для них.
Дослідження це підтверджують. Тому не «слабка пам’ять», а «творча».
Також часто можна почути про «повільних учнів». Коли вчитель чи професор ставить
дуже складне питання і знаходяться розумники, які одразу підіймають руку та дають правильну
 3

відповідь, у решти поволі розвивається комплекс неповноцінності: «Ну а я тут що роблю?» Але
ось у чому річ: справді, є люди з дуже швидким типом мислення, які до фінішу добігають
надшвидко. А є інший тип людей: з «мозком черепахи» – до фінішу доповзе, проте значно
пізніше. Але в процесі ця черепаха дорогою може понюхати листочки, роздивитися дрібні деталі.
А люди, які спішать не пам’ятають нічого з цього – для них весь антураж злився в єдине полотно.
Досвід «черепашки» буде значно глибший.
Людина, яку зараз називають татом сучасної нейронауки – Сантьяго Рамон-і-Кахал, у роки
навчання мав величезні проблеми з пам’яттю, його вигнали з двох шкіл. А згодом він отримав
Нобелівську премію. «Як ти це зумів?» – «Я був дуже наполегливий. Напрацьовував нейронні
зв’язки та постійно відпрацьовував їх на практиці. Я був гнучким. Якщо мені казали, що я
неправий, я міг змінити свою точку зору. Цього не могли зробити генії, з якими я працював –
вони тиснули інтелектом. А от я міг. І став таким, як вони, не бувши від природи геніальним».
Як працює наша пам’ять
Якщо просто, то під час запам’ятовування в нашому мозку відбуваються такі процеси:
1. Спершу ми закодовуємо інформацію.
2. Далі відправляємо на зберігання.
3. Коли знадобиться – намагаємося її відтворити.
7 звичок, що покращують пам’ять
1. Спробуйте метод Айвазовського та ейдотехніки
Чи знали ви, що мозок використовує найбільше своїх ресурсів для аналізу саме візуальної
інформації? Іншими словами, велика частина його потужності йде на обробку зорових процесів,
і лише решта розподіляється серед усіх інших.
Порада:
Сміливо додавайте фотографії або вирізки з газет і журналів до своїх нотаток. Також
користуйтеся кольоровими малюнками й діаграмами, щоби проілюструвати нові знання.
Якщо ви любите творчість Айвазовського, який писав морські пейзажі, зрозумієте, його
метод працює: для того щоби зловити мить пейзажу моря, потрібна справді фотографічна
пам’ять.
До речі, цей метод також користується популярністю серед розвідників, яким деколи за
лічені хвилини потрібно запам’ятати великий обсяг зорової інформації. Про це пише в книжці
«Твої можливості, людино!» автор Віктор Пекеліс.
Порада:
Розглядайте предмет протягом декількох хвилин, далі закрийте очі і намагайтесь якомога
точніше відтворити образ з усіма деталями.
Як ефективно вчитись і пригадувати вивчене, радить Євген Мірошниченко, бізнес-тренер
та президент Асоціації практичних психологів:
«Спробуйте метод ейдотехніки (з грец. «ейдос» – «образ»), в основі якого – перетворення
інформації в цілісні образи. Головний інструмент ейдотехніки – створення візуального конспекту
чи шпаргалки».
2. Дозвольте собі добряче поспати
Як не дивно, сон – запорука зберігання інформації.
Згідно з дослідженнями Гарвардської медичної школи, відсутність сну в перші 30 годин
після активного вивчення нової інформації може звести нанівець усі ваші зусилля.
А річ у фізіології, адже нервові клітини для кращої передачі імпульсів повинні «обрости»
мієліновою оболонкою. І розвивається цей шар якраз у періоди відпочинку, найкраще – уві сні.
 4

Тому перед важливим проєктом або іспитом краще добре виспатися.

Професор Гарвардської медичної школи Чарльз Кзейлер навіть розробив навчальний курс
про сон і вплив недосипання на академічну успішність.
Порада:
Забудьте про цілодобове навчання та роботу! Щоби зберегти в пам’яті знання, варто
починати справу після того, як достатньо відпочили.
Дрімота також додає позитивного ефекту.
У Каліфорнійському університеті з’ясували, що студенти, які дрімали після вирішення
складного завдання, виконували наступні значно краще за тих, хто весь час не змикав очей.
«Поєднувати сон із процесом навчання подвійно корисно: це скорочує час, який у вас піде
на повторне засвоєння матеріалу, і допомагає пам’ятати його довше», – пише автор дослідження,
психолог Ліонського університету Стефані Мазза.
Порада:
Спробуйте тренувати нові навички і читати перед сном або дрімотою. Після пробудження
викладіть на папері те, що вам вдалося вивчити.
3. Будьте трішки вчителями
«Батьки і педагоги доволі успішні в передачі першого виду знань», ділиться психолог,
письменниця Анні Мерфі Пол.
Інформація засвоюється краще, якщо в майбутньому вам доведеться нею з кимось
поділитися. У такому разі ми якісніше структуруємо знання та запам’ятовуємо більше важливих
деталей.
Підходити до навчання з позиції «повчальників» радять і вчені з Вашингтонського
університету в Сент-Луїсі. Так підсвідомість змусить мозок ретельно розбирати матеріал і
розумітися в нюансах питання.
Порада:
Занотовуйте або ведіть блог, де відтворюватимете все, про що дізналися. Пишіть про різні
концепції та ідеї так, ніби це урок, який вам доведеться давати іншим.
4. Діліть на блоки та чергуйте
Дослідники з Луїзіанського університету радять вивчати новий матеріал протягом 30-50
хвилин. Коротших відрізків часу буде замало, а безперервне навчання протягом години викличе
втому, вважають експерти. Вони також радять робити короткі перерви у 5-10 хвилин.
Порада:
Якщо ви вивчаєте нову інформацію, міксуйте її з тим, що вже знаєте. Наприклад,
поєднуйте старі та нові слова під час вивчення іноземної мови.
5. Робіть нотатки від руки
Американські дослідники з’ясували, що студенти активніше слухають і краще
розпізнають важливу інформацію, коли занотовують від руки. А в тих, хто веде нотатки на
комп’ютері, планшеті чи смартфоні, записи перетворюються на своєрідну стенограму.
Ті, хто друкує, також схильні дослівно записувати лекції замість того, щоб обробляти і
формулювати отриману інформацію своїми словами. Другий спосіб значно сприятливіший для
запам’ятовування.
Порада
Йдіть на лекції, семінари чи важливу робочу зустріч із записником та групуйте
інформацію в тези.
 5

6. «Смакуйте» новими знаннями

Може здатися дивним, проте ми вчимося швидше, коли розтягуємо навчання. Автор книги
«How We Learn» Бенедикт Кері порівнює процес пізнання з поливанням газону:
«Можна поливати його раз на тиждень півтори години або тричі на тиждень по пів години.
Якщо робити це тричі на тиждень, результати значно покращаться».
Порада:
Не поспішайте, встигніть насолодитися відчуттям «насичення» інформацією.
7. Пийте воду, їжте шоколад і більше усміхайтеся
Медики з’ясували, що вода допомагає краще концентруватися і вирішувати складні
завдання. Результати експериментів показують, що люди, які відчувають спрагу, сприймають
отриману інформацію приблизно на 14 % повільніше.
Сміх – чи не найкращий спосіб розслабитися та уникнути «емоційного вигорання»,
особливо коли вам доводиться вчитися в режимі нон-стоп. Доведено, що сміх допомагає
знаходити розв’язання проблем і проявляти креативність. А щоби швидше поповнити сили,
корисно з’їсти шматочок чорного шоколаду.
Порада:
Створіть позитивний настрій, беручись за будь-яке завдання, і його неодмінно вирішите.
Що таке фрагмент?
Фрагменти – це невеликі обсяги інформації, до яких наш мозок може дістатись. Коли ми
вперше розглядаємо нове поняття, іноді здається, що воно немає сенсу (як частинка пазлу від
загальної картинки).
Фрагментування – це ментальний стрибок, який дозволяє об’єднувати частини
інформації разом завдяки їхньому значенню.
Нова логічна цілісність робить фрагмент простішим для запам’ятовування, а ще, так він
добре вписується у загальну картину того, що ми вчимо. Просто запам’ятовування без розуміння
чи без контексту, не допомагає нам довідатись, що ж відбувається насправді, або як поняття
об’єднується з іншими поняттями. До речі, на краях пазлу немає механізму поєднання, який
допомагає шматкам триматись разом.
Ми вже згадували про робочу (короткострокову) пам’ять, що виникає у прифронтальній
корі головного мозку. Коли ми зосереджуємось на чомусь, це наче у нас восьминіг у голові.
«Восьминіг уваги» прослизає між чотирьох відсіків робочої пам’яті, за потреби, і допомагає нам
пов’язати інформацію, яка можливо зібрана у різних частинах мозку. Слід пам’ятати, що це не
схоже на випадкові зв’язки у розсіяному режимі. Зосередження уваги для зв’язків у мозку, щоб
поєднати ідеї, важлива частина сфокусованого режиму навчання. Саме це часто допомагає нам
створити фрагмент. Цікавим є той факт, що коли ми у стресі, наш «восьминіг уваги» починає
втрачати можливість до створення зв’язків. Саме тому здається, що мозок не працює нормально,
коли ми розлючені, у стані стресу чи страху.
Фрагменти – це шматки інформації, що пов’язані між собою значенням або
застосуванням. Складна нейроактивність, яка поєднує наші прості абстракті фрагменти думок. З
чим б вони не були пов’язані: абревіатурами, ідеями, поняттями, на яких засновується наукові
знання, література та мистецтво.
Уявімо, що ми хочемо вивчити іспанську мову. Якщо ми дитинча у іспаномовному
середовищі, то вчити іспанську для нас, наче дихати. У найкращих програмах із вивчення мов
використовують структуровану практику, яка складається з повторів і частин сфокусованого
режиму вивчення мови і з подібним до розсіяного режиму, де ми вільно спілкуємось із носіями
 6

мови. Головна мета – вилучити основні слова та зв’язки, щоб ми могли вільно спілкуватись
іншою мовою, наче рідною.
Як виявилось, один з перших кроків до набуття знань з академічних тем – це створення
концептуальних фрагментів, ментальних петель, які об’єднують шматочки інформації через
значення. Концепція нейрофрагментів підходить до спорту, музики, танців, насправді, до всього.
Якщо просто, фрагмент – це нейронна мережа, яка використовується для запуску думок, щоб нам
вдавалось думати, або робити щось просто та ефективно. Сфокусована практика та повтори,
створення глибоких слідів у пам’яті – допомагають фрагментувати. Шлях до експертних знань –
покрокова побудова, створення із невеликих фрагментів більших і все це дозволяє створити
фундамент для творчої інтерпретації, поки ми доводимо до рівня майстерності набуті знання.
Інакше кажучи, як ми побачимо згодом, практика та повтори у побудові фрагментів – це не все,
що потрібно, щоб справді стати креативним майстром предмета, який ми вивчаємо.
Фрагментування допомагає нашому мозку краще працювати. Щойно ми перенесли до
фрагмента ідею, поняття або дію, нам уже не потрібно пам’ятати незначні деталі. Ми уже маємо
уявлення і фрагмент. Це наче вдягатись зранку, ми просто думаємо про те, що потрібно
одягнутись, а не те, як ми це будемо робити.
Як створити фрагмент?
Якщо ми вчимось грати складну пісню на гітарі, нейронне уявлення про пісню у нашому
мозку можна розглядати як досить вагомий фрагмент. Спочатку ми послухаємо пісню, можливо
навіть подивимося як хтось інший грає, особливо якщо ми початківці, які ще тільки вчаться
тримати гітару. Початковий відбиток того, що нам потрібно відтворити можна використовувати
і для опанування більшості навичок. Ми маємо вхопити декілька уривків пісні, які стануть
нейронними міні-фрагментами, які потім об’єднаються у великий фрагмент. Наприклад, кілька
днів ми будемо вчитись вправно грати якісь музичні пасажі на гітарі. І коли вже будемо спокійно
їх відтворювати, ми зможемо поєднати їх з іншими пасажами, а коли ми все зберемо разом, то
вийде пісня.
У опануванні спортивних навичок, наприклад, у баскетболі, футболі, гольфі ми
вхоплюємо різні потрібні частини та шматки. Ми створюємо нейронні міні-фрагменти, які
поєднаємо у великий нейронний фрагмент. Потім ми зможемо поєднати ці більші фрагменти у
ще більші та складніші, які викликатимуть миттєву реакцію. Наприклад, коли потрібно відбити
м’яч у футболі.
Найкращі фрагменти настільки глибоко вкарбовані у мозок, що ми навіть свідомо не
замислюємось над поєднанням. Це і є причиною зв’язувати складні ідеї, дії та реакції у один
великий фрагмент. Це можна побачити на прикладі вивчення мов. На початку, для того, щоб
вимовити одне слово із правильною інтонацією, наголосом, акцентом, потрібно багато
практикуватись. Імпровізоване поєднання речень потребує вміння креативно працювати з
різними міні-фрагментами та фрагментами у новій мові.
Вивчення математики та природничих наук передбачає такий самий підхід. Коли ми
вивчаємо новий математичний чи природничий матеріал, ми розбираємо задачі для прикладу з
варіантами розв’язків. Спочатку потрібно зрозуміти, в чому саме задача та як до неї підійти. Це
значне когнітивне напруження. Тож спочатку краще розглянути приклад. Це наче послухати
пісню, а потім спробувати її зіграти. Більшість деталей розв’язку ми одразу бачимо, а наше
завдання просто зрозуміти, чому було обрано саме той шлях. Приклади допоможуть нам
зрозуміти головне в задачі. Одна з проблем опрацювання прикладів і розв’язків для
математичних та природничих задач для формування фрагментів може бути просто занадто
 7

сильно зосередження на тому, чому саме було обрано цей шлях розв’язку, а не на зв’язках між
кроками для нього. Чому саме цей крок наступний?
Слід пам’ятати, що не варто сліпо підкорюватись, це бездумний підхід – наслідувати
готове рішення. Це, наче використовувати дорожню мапу під час мандрів незнайомими місцями.
Потрібно озирнутись навколо, навіть, якщо ми йдемо за мапою, ми потім зрозуміємо, що з часом
зможемо дістатись туди без неї. Ми вигадаємо власні шляхи.
Алгоритм створення фрагментів
Всі предмети різні. Наприклад, фрагментування у вивченні історії дуже відрізняється від
фрагментування у вивченні хімії чи карате. Розглянемо більше фрагментування ментальної ідеї,
а не фізичних рухів. Але ми побачимо, що ці два підходи тісно пов’язані. Отже, щоб ми не
вивчали: щось розумове, чи щось фізичне, ми для всього знайдемо цікаві ідеї.
Перший крок у фрагментуванні – повністю зосередитись на потрібній інформації. Якщо
на тлі у нас працює телевізор, або ми кожні кілька хвилин відповідаємо на повідомлення на
телефоні чи комп’ютері, створення фрагментів буде йти важче. Наш мозок не повністю
зосереджений на фрагментуванні нового матеріалу. Коли ми тільки починаємо щось вивчати, ми
створюємо нейрозв’язки та пов’язуємо їх з уже наявними у багатьох ділянках мозку. Щупальця
нашого уявного «восьминога пам’яті» не можуть дотягнутись до потрібних місць, якщо вони
зайняті іншими думками, що царюють у робочій пам’яті.
Другий крок фрагментування – зрозуміти основну ідею того, що потрібно фрагментувати.
Розуміння чимось схоже на суперклей, який допомагає тримати сліди пам’яті разом. Це створює
широку сліди, які об’єднуються з іншими слідами. Чи можна створити фрагмент, якщо ми нічого
не розуміємо? Так, але це непридатний фрагмент, який неможливо долучити до інших матеріалів,
які ми вивчаємо. Тільки розуміння того, як саме розв’язати задачу, не обов’язково дозволить
сформувати фрагмент, який ми швидко знайдемо у мозку, за потреби. Ми можемо вхопити ідею,
яку викладач читає на лекції, але якщо ми до неї не будемо повертатись і просто відкладемо, вона
нам нічим не допоможе, коли дійдемо до підготовки до тесту.
У дисциплінах, пов’язаних із математикою та природничими науками, закрити книжку та
перевірити себе на розв’язок задачі, яку як нам здається ми зрозуміли, може прискорити
навчання. Часто ми щось починаємо розуміти, коли самі це робимо. Так само у багатьох
дисциплінах. Погляд на самий малюнок ще не означає, що ми зможемо самі малювати, а почута
пісня – це не спів у тій самій тональності. Побачити та зрозуміти – ще не означає, що ми зможемо
зробити те саме. Тільки, коли ми беремось до справи самостійно, ми створюємо нейрозв’язки, які
лежать в основі справжньої майстерності.
Третій крок у фрагментуванні – напрацювання контексту, щоб зрозуміти не тільки як,
але й коли використовувати цей фрагмент. Контекст – це вихід за межі первинної задачі та
ширший погляд на речі, повтор та практика розв’язання подібних та несхожих задач, щоб
зрозуміти не тільки коли варто використовувати цей фрагмент, але й коли не варто. Це допомагає
зрозуміти, як наш новий фрагмент вписується до загальної картини. Тобто, у нас є інструменти
для створення стратегії або розв’язання задачі, але, якщо ми не знаємо коли їх застосовувати,
ймовірно вони не згодяться. Врешті-решт практика допомагає розширити нейронні мережі, які
пов’язують наші фрагменти та впевнюються, що вони не тільки добре сформовані, але й шляхи
до них доступні звідусіль.
Навчання відбувається двома шляхами: знизу – верх та зверху – вниз. Процес формування
знизу, де практика та повтори можуть допомогти побудувати та закріпити кожен фрагмент, щоб
ми могли легко дістатись до нього, за потреби. І процес узагальнення (зверху – вниз), який
 8

дозволяє зрозуміти, що ми вчимо і де саме це знадобиться. Обидва процеси життєво необхідні

для опанування матеріалу, а контекст – це місце, де верхня та нижня частини зустрічаються.
Фрагментування може містити вивчення того, яким способом краще розв’язати конкретну
задачу. Контекст дозволяє зрозуміти, коли саме використовувати одні способи розв’язання
замість інших. Короткий двохвилинний перегляд розділу книги перед вивченням із зупинками
на картинках та заголовках дасть можливість зрозуміти про що саме йдеться. Те саме
відбувається, коли ми слухаємо добре сплановану лекцію. Такі дії допомагають зрозуміти, куди
краще розмістити фрагмент, який ми створюємо та як він пов’язаний з іншими. Слід вивчати
спочатку основні поняття та думки. Це наче ключові частини хорошого конструктора, або зміст
книги, блок-схеми чи таблиці. Коли ми впораємось із цим варто додати деталі.
Можливість поєднання фрагментів у нові та незвичайні способи стала передумовою
багатьох інновацій в історії. Білл Гейтс та інші лідери галузі припинили тривалі тижневі періоди
читання, щоб втримати одночасно в голові багато різних ідей. Це допомагало їх власному
інноваційному мисленню, наче запускало свіже повітря до мозку, що дозволяє сплітатись ще
незабутим ідеям у мережу.
Як правило, все, що люди роблять для поглиблення знань та досягнення майстерності – це
правильна побудова фрагментів у мозку, цінних частин інформації, які вони можуть поєднувати
новими та творчими способами. Шахісти, наприклад, можуть легко мати на підхваті тисячі
шахових комбінацій. Чим більше і краще відпрацьована наша ментальна фрагментована
бібліотека, тим швидше ми зможемо розв’язати проблему.
Фрагменти також допомагають зрозуміти нові поняття. Коли ми створюємо фрагмент, ми
розуміємо, що він може дивовижним чином пов’язуватись з подібними фрагментами, не
обов’язково у тій самій галузі. Ця ідея називається перенесення. Наприклад, поняття та способи
розв’язання задач, які ми опанували у фізиці, можуть бути подібними до фрагментованих понять
у бізнесі.
Фрагмент – це спосіб ущільнення інформації у компактну форму. З набуттям досвіду у
фрагментуванні з певної дисципліни ми починаємо розуміти, що можемо створювати більші
фрагменти, у певному сенсі довші волокна. Якщо у нас є бібліотека понять та розв’язків,
засвоєних як фрагментовані ланцюги, ми можемо розглядати їх як бібліотеку нейронних
ланцюгів. Коли ми намагаємось щось зрозуміти і маємо добру бібліотеку таких фрагментів, ми
швидше знайдемо правильне рішення. Якщо ж ми не практикуємо створення більших
фрагментів, вони починають слабшати. Під час створення бібліотеки фрагментів ми тренуємо
мозок розпізнавати не тільки специфічні поняття, а й різні види та класи понять, щоб автоматично
знаходити вирішення, або розбиратись з будь-якими речами. Ми починаємо бачити ланцюги та
спрощувати розв’язання задач і швидко зрозуміємо, що різні методи вирішення виглядають з
обріїв пам’яті.
Існує 2 способи зрозуміти щось чи розв’язати задачу. По-перше, це послідовна покрокова
аргументація, по-друге, – через інтуїцію. Послідовне мислення, де кожен малий крок веде
свідомо до розв’язання задачі залучає до роботи зосереджений режим. Інтуїція, навпаки, часто
потребує розсіяного, креативного режиму для одночасного доступу до кількох думок
зосередженого режиму. Найскладніші поняття та задачі опановуються інтуїтивно, тому що вони
не схожі на ті, з якими ми добре знайомі. Проте, розв’язання задачі має бути дуже ретельно
перевірене із використанням зосередженого режиму. Інтуїтивні висновки не завжди правильні.
 9

2. Успіх та основні умови досягнення успіху

Природа наділила всіх живих істот інстинктом виживання, але людям вона дала ще й
інший інстинкт, що ставить нас у зовсім особливе положення. Людина має вроджене бажання
досягти успіху – це щось настільки ж природне для неї, як і подих. Одна з найбільших її потреб
досягти мети в житті, для чого необхідне знання механізму успіху. «Успіх – це постійне
здійснення тих цілей, що ми поставили перед собою і які винятково важливі для нас». Успіх – це
не тільки результат, але й процес руху шляхом його досягнення. Це розвиток можливостей
людини, розкриття її потенціалу.
Успіх найчастіше розуміють як уміння в дусі гармонії і рівноваги пристосуватися до
різноманітних і постійно мінливих умов життя. Це – такий розвиток сили і здібностей, за
допомогою яких людина досягає бажаних етапів у своєму житті, організовує відповідним чином
свою енергію й зусилля, а також знання та здібності.
Успішною людина не народжується. Щоб стати такою, потрібно дотримуватися певних
принципів. Наводимо основні правила успіху, які допоможуть у ваших життєвих звершеннях.
Як досягти успіху?
Щоб збудувати дім, приготувати кулінарний шедевр чи вивчити іноземну мову, варто
дотримуватися певної системи дій – інженерного плану, рецептури, методу тощо. Інакше будівля
вийде ненадійною (якщо взагалі вийде), страва сумнівною, а вивчення мови перетвориться на
марнування часу. Так само і з успіхом – його досягнення має бути таким самим систематичним і
послідовним. Інакше розтягнеться на роки і може взагалі не сприяти результату.
Яких помилок ми припускаємось?
Головна помилка людей на шляху до успіху – це уявлення, що успіху можна просто
дочекатися. Часто вважають, що достатньо просто день за днем жити, робити свою справу, за
змоги намагаючись розвиватися – і тріумф рано чи пізно прийде. Проте таке чекання розтягується
на роки, а лаври дістаються комусь іншому. Звичайно, везіння тут також відіграє певну роль, але
досить незначну. Щоб справді досягти успіху, передусім треба припинити просто чекати і
перейти до систематичних перетворень свого життя.
8 правил життєвого успіху
1. Не бійтеся схибити
Знаєте, що відрізняє менеджерів від власників бізнесу? Готовність ризикувати. Перші
можуть успішно керувати великим колективом, проте самі все життя залишаються підлеглими.
Вони можуть роками думати над тим, аби відкрити власну справу, але, якщо і роблять це, то дуже
обережно, з мінімальними ризиками, наприклад, засновують маленьку фірму, яка так і
залишається маленькою, маючи як основне джерело доходу роботу за наймом. Успішні
підприємці ризикують порівняно легко. Звісно, це не означає що вони діють безрозсудно. Проте
вони готові поставити на кін великі гроші. І якби вони не робили цього, то не досягли б того, що
мають. Тому якщо ви відчуваєте, що готові піти у вільне плавання, зробіть це, не зважаючи на
страх перед невизначеністю. Безстрашність – один з головних секретів успіху в житті.
2. Ставте чіткі цілі
Цю пораду можна розділити на дві. Перша – ставте цілі. Друга – цілі мають бути чіткими.
Будь-який процес буде результативним лише тоді, коли він має конкретну мету. Адже тільки у
цьому разі діяльність матиме напрям, а зусилля зумовлять рух у цьому напрямі, а не до хаотичної
метушні. Що чіткіше сформульована ціль, то простіше її досягти і то менше кроків до успіху вам
доведеться зробити. Наприклад, якщо ви просто відкриєте магазин одягу – це дія навмання, і
 10

шанси на успіх у вас будуть невеликими. Інша річ – вивчити ринок, знайти свою нішу й
аудиторію і працювати цілеспрямовано саме на неї.
3. Установлюйте термін досягнення мети
Мало поставити ціль, треба також зазначити чіткі строки її досягнення. Це дуже важливо.
У людській природі глибоко вкорінена схильність відкладати справи. І якщо у вас є змога
відтермінувати виконання якогось завдання чи просто не поспішати його виконувати – радше за
все, ви так і зробите. Успішні ж люди беруть собі за правило робити все невідкладно. Може
здатися, що це дрібниця, але насправді це золоте правило успіху. У багатьох випадках значно
краще помилитися, аніж нічого не зробити або ж зробити щось повільно. Отже, встановлюйте
чіткі дедлайни та намагайтеся не тільки дотримуватися їх, а й випереджати.
4. Зміцнюйте психіку
Дисциплінованість вимагає міцних нервів. Тож працюйте над зміцненням своєї психіки.
Якщо не займаєтеся спортом – займіться. Причому, краще візьміть абонемент у секцію чи до
залу. Так у вас буде більше стимулів не пропускати заняття – адже ви за них уже заплатили.
Візьміть собі за правило вставати вранці трохи раніше, аніж треба. Щоб було легше прокинутися,
налаштуйте свій біологічний будильник на потрібний вам час. Для цього треба лише уявити собі
точний час, коли будильник спрацює. Загартовуйтесь, підтримуйте вдома і на робочому столі
ідеальний порядок. Якщо у ваших власних правилах досягнення успіху в житті не буде пункту
про зміцнення волі й психіки, все інше може виявитися марним.
5. Оточуйте себе успішними та цікавими людьми
З ким поведешся, того й наберешся. Зазвичай це прислів’я вживається у негативному
сенсі, застерігаючи від спілкування з поганими людьми. Проте тут є і зворотний зміст,
позитивний: коли спілкуєшся з гарними людьми, то й сам стаєш ліпшим. Отже, фразеологізм
перетворюється на одне з правил досягнення успіху в житті. І якщо ви прагнете успіху, логічно,
що треба прагнути спілкуватися з успішними людьми. Народна мудрість працює, ви самі не
помітите, як почнуть змінюватися ваші звички, мислення і настрій, якщо ви включите у коло
вашого спілкування таких людей.
6. Займайтеся тим, що дає вам справжнє задоволення
Успіху можна досягти тільки якщо займаєшся улюбленою справою. Це не означає, що
успішний виробник чорного металу дуже любить плавити метал. Але він отримує задоволення і
навіть драйв від тієї ролі, того функціоналу, виконуючи який він заробляє великі гроші. Це
правило успіху в житті не має виключень. Часто буває так, що людина довго намагається
реалізувати себе в якійсь сфері, але їй це не вдається, адже вона не може знайти себе у цій
діяльності. І щойно вона знаходить спосіб найбільш повно застосувати свої особистісні якості та
особливості у цій сфері, то починає отримувати справжню насолоду від роботи, що зазвичай
приводить до успіху.
7. Захоплюйтеся усім новим
Те, що з боку може здатися везінням, часто пояснюється здатністю людини бачити
можливості та бути відкритим до нового. Цю здатність можна тренувати. Для цього потрібно
привчити себе цікавитися усім новим у сфері ваших інтересів: новими технологіями,
відкриттями, сервісами, методами тощо. Це уможливить не тільки значно розширити ваш
горизонт, а й навчить бачити нові перспективи та можливості. До того ж постійне оновлення
знань робить мислення більш гнучким і нешаблонним, що дає змогу ухвалювати нестандартні
рішення і бути чуттєвим до змін.
8. Медитуйте
 11

Якщо до гнучкості мислення ви додасте ще й гарну інтуїцію, шлях до успіху буде ще

стрімкішим. Але хіба можна тренувати цю здібність? Можна! І найкращий спосіб тут –
медитативні практики. Річ у тім, що під час медитації людина потрапляє в особливий стан поміж
сном і дійсністю. Саме після перебуванні в такому стані активізується інтуїція.
Кожен прагне реалізувати себе й отримати визнання за свої досягнення. Проте різниця між
тими, хто лише прагне, й тими, хто справді досягає результату – в знанні правил, як досягти
успіху, та в послідовному їх дотриманні.
7 речей, які потрібно почати робити сьогодні, щоб стати успішними завтра
Президент і головний виконавчий директор компанії Lead From Within, що спеціалізується
на лідерстві й розвитку підприємництва, Лолі Даскаль назвала сім звичок більшості успішних
людей. Якщо ви хочете добитися високих результатів у якійсь сфері діяльності, почніть з цих
звичок вже сьогодні.
1. Брати відповідальність на себе. Якщо щось не виходить, більшість людей знаходять
цьому виправдання, відмовки або звинувачують інших. Якщо ви не навчитеся брати
відповідальність на себе і виправляти помилки, навіть якщо їх зробив хтось інший, ви не
досягнете успіху.
2. Бути більш зосередженим. Якщо ви хочете досягти певної мети, вам потрібно
перестати відволікатися на все зайве. Різні відволікаючі фактори забирають ваш час і не дають
вам сконцентруватися на важливих речах. Перестаньте звертати увагу на те, що не має нічого
спільного з вашими цілями.
3. Боротися за те, що вам необхідно. Успішними не народжуються, а стають.
Неможливо прийти до своєї мети просто тому, що вам так судилося. За все, що ви хочете
отримати від життя, потрібно боротися. Будьте визначеним у своїх бажаннях і наполегливим у їх
втіленні.
4. Спілкуватися з людьми, якими ви захоплюєтеся. Спілкування з людьми, яких ви
поважаєте і які служать для вас прикладом, мотивує більше працювати і дозволяє краще
розбиратися в професійному середовищі. Якщо ви хочете рухатися вперед, дізнавайтеся, як це
зробили люди, які досягли своїх цілей.
5. Бути дисциплінованим. Дисципліна, чіткий розпорядок дня і планування справ
координують нас, допомагають витрачати час і сили тільки на досягнення цілей, а не на моменти
скороминущої радості або на банальну лінь.
6. Щастя як пріоритет. Речі, яким ви приділяєте увагу в процесі досягнення мети,
повинні бути для вас важливими і приносити відчуття щастя. Не витрачайте час на те, що
виснажує вашу енергію, змушує бути вічно втомленим і злим. Станьте людиною, яка прагне
щастя.
7. Бути вдячним. Почуття подяки піднімає настрій і робить щасливим. Навчіться бути
вдячним життю і людям, яких зустрічаєте, за все хороше і погане, що з вами сталося. Не
забувайте, завдяки чому або кому, ви стали тим, ким є.
Правила життя успішних людей
У кожної успішної людини є правила життя. Зазвичай про їхнє існування мовчать, і не
говорять.
Працюй, поки є сили
Успішна людина не мріє про легкі вигоди і постійний відпочинок і розваги. Вона
прекрасно розуміє, що успішне життя не може існувати без активної роботи над собою і власною
справою. Тому, одне з його правил – це активна робота на межі своїх можливостей. Щоб досягти
 12

успіху, потрібно багато працювати і навчатися. Тільки так у вас з’явиться шанс бути краще себе
вчорашнього.
Тобі ніхто не допоможе
У своєму житті успішна людина розуміє, те, що їй ніхто не допоможе. Вона сама повинна
міняти своє життя і кожною своєю дією робити його трішки краще. Для успішної людини роль
творця власної реальності настільки звична, що вона звикає створювати для себе можливості і
досягати будь-яких цілей. Багатьом людям не вистачає сил, щоб взяти себе в руки і почати своїми
руками будувати своє майбутнє.
Вибір завжди за тобою
Кожна людина має вибір. Може здатися, що іноді його немає, але це обман. Наприклад,
ви можете перебувати в депресії, але в той же час – це теж ваш вибір. Бездіяльність – це вибір,
слабка дія – це вибір, ефективна дія – вибір. Ми завжди вибираємо свої реакції на все, що
відбувається в нашому житті. Тому не варто скаржитися, що світ несправедливий до вас. Почніть
робити вибір в сторону свого розвитку, і ви станете успішною людиною.
Рішення завжди існує
Немає проблем, які неможливо вирішити. Навіть якщо всі говорять, що рішення не існує,
знайдеться людина, яка знайде його. Завжди все залежить від вашого бажання знайти рішення
проблеми, яка стоїть перед вами. Візьміть на себе відповідальність за пошук вирішення вашої
проблеми і незабаром ви зможете її вирішити. Головне не турбуйтеся і не дозволяйте емоціям
закрити ваш розум від можливого варіанту дій.
Ризикуй, плануй, думай
Щоб стати успішною людиною потрібно багато ризикувати і приймати складні рішення,
які можуть вплинути на життя. Також успішна людина вміє планувати свої справи і створювати
списки цілей, які вона планує досягти в майбутньому. Успішну людину можна визначити за тим,
як вона мислить. Дотримуючись цих трьох складових, успішна людина має спроможність
досягати великих результатів в житті і досягати поставлених цілей.

3. Шлях до кар’єрного зростання

4 поради для кар’єрного зростання від досвідченої HR-директорки

У певний період розвитку кар’єри у кожного виникає запитання: «А що далі?». Наталія
Лукаш, керівниця з управління персоналом в ОТП Банк, радить, як розібратися, куди ви прямуєте
кар’єрною драбиною, і дістатися туди якнайшвидше.
Порада №1. Зрозумійте, чого ви прагнете
На якому етапі кар’єрного розвитку ви б не були – щоб рухатись далі, важливо приділити
собі час та усвідомити, чого ви хочете насправді. З одного боку, підвищення означає кращу
посаду та більшу зарплату, з іншого – потребує більше знань, накладає більше відповідальності
та, скоріше за все, вимагає більше залученості в роботу. Чи ви готові до нових викликів?
Порада №2. Розробіть індивідуальний план розвитку
Ви вже чітко уявляєте, на якій сходинці кар’єрної драбини хочете опинитись, і переконані,
що цей крок зробить вас щасливими.
Тепер створіть детальний перелік потрібних вам навичок та знань – визначте, що має знати
та вміти людина на цьому місці. Якщо вашої експертизи для цього недостатньо, зверніться по
необхідну інформацію до друзів, колег, інтернету тощо.
Оцініть себе за кожним із пунктів у переліку і чітко сформулюйте:
 13

1) чого саме вам не вистачає,

2) як ви збираєтесь заповнювати прогалини;
3) у які терміни плануєте опанувати нові знання.
Наприклад, якщо вам необхідно підтягнути володіння англійською мовою,
1) визначте, якого рівня вам потрібно досягти,
2) знайдіть найкращий для себе спосіб – групові або індивідуальні заняття з викладачем,
перегляд улюблених фільмів англійською, відвідування speaking club, спілкування з носіями
мови, читання бізнес-літератури мовою оригіналу тощо,
3) заплануйте час на навчання у своєму графіку та поставте собі конкретну та вимірювану
ціль за SMART-методикою.
Обережно: прокрастинація!
Зазвичай коли настає час імплементувати у життя свій план індивідуального розвитку, ми
починаємо прокрастинувати, тобто постійно відкладати важливі справи, у той же час займаючись
другорядними.
Прокрастинуюючи, ви не маєте сумнівів, що зробите заплановане, але не наважуєтесь на
перший крок: «Сьогодні я дуже втомилася», «Почну завтра / з понеділка», «Не знаю, де знайти
носіїв англійської мови», «Я б із задоволенням, але не маю часу». Знайомі відмовки?
Прокрастинація – це звичка. І страждати від неї або ж замінити її на звичку реалізувати задумане
– справа кожного.
Порада №3. Будьте сміливими
Ви вже чітко розумієте, чого саме хочете, маєте конкретний план дій і, можливо, вже
зробили перші кроки у потрібному напрямку. Настав час відкрито задекларувати свої наміри та
зайняти проактивну позицію.
Добре підготуйтесь та призначте зустріч із керівником. Будьте щирі, поділіться вашим
індивідуальним планом розвитку та першими перемогами, розкажіть про ваші очікування.
Запитайте про можливості підвищення, а також про те, що ще вам треба вдосконалити, щоб взяти
на себе більше відповідальності.
Якщо на даний момент у вас недостатньо досвіду для підвищення, спробуйте ініціювати
новий або приєднатись до активного проекту, що принесе користь компанії та розширить ваш
професійний досвід. Або подумайте над крос-функціональним переміщенням кар’єрними
сходинками, тобто розвивайтеся не вгору, а як експерт у різних галузях.
Порада №4. Мотивуйте себе
Кожен іноді потребує додаткових стимулів на шляху до мети. Я раджу створити власні
традиції та винагороджувати себе за подолання кожного етапу. Необов’язково створювати щось
грандіозне – просто подумайте, що може вас надихнути. Можливо, це запашна кава у «тій самій»
кав’ярні, зустріч із друзями, яких ви давно не бачили, або нова книга улюбленого автора.
Обов’язково винагороджуйте себе та святкуйте перемоги. Це додасть вам сил та енергії.
***
Кар’єрне зростання – це завжди вихід із зони комфорту. Не можна робити щось на тому ж
рівні та чекати кращих результатів. Перш ніж ступити на цей шлях, переконайтеся, чи дійсно
цього хочете, чи готові до викликів і чи готові інвестувати час та енергію у самовдосконалення.
Якщо ваша відповідь «так» – сміливо починайте рухатись, адже подорож у тисячу миль
починається з першого кроку.
 14

8 порад для розвитку кар’єри від Анастасії Нуржинської

Щоб ваша кар’єра була такою, як ви завжди хотіли, одних мрій недостатньо. Потрібно
ставити перед собою конкретні цілі, намічати шлях і рухатись у напрямку бажаного результату.
Порада №1. Плануйте власну кар’єру
Щоб побудувати план кар’єрного розвитку, вам потрібно відповісти собі на 3 питання:
1) де ви бачите себе (у професійній діяльності) через певний проміжок часу;
2) наскільки ви відповідаєте вимогам ринку щодо бажаної позиції;
3) що вам необхідно зробити, аби посилити себе.
Майте на увазі: не менш важливо правильно подати ті знання, досвід та навички, які ви
вже маєте. В залежності від вакансії, намагайтеся презентувати їх по-різному, щоразу
акцентуючи увагу на інших ваших сильних сторонах.
Порада №2. Навчіться презентувати свій досвід
Ви маєте бути готові підтвердити все, що вказуєте у резюме і мотиваційному листі.
Наприклад, якщо у резюме ви перераховуєте вашу участь у 10 проектах, обов’язково надавайте
підтвердження – рекомендації, контракти, звіти, конкретні й вимірювані досягнення.
І не використовуйте загальних фраз – жодних розмитих формулювань на кшталт «Маю
сильні лідерські навички» чи «Я мультифункціональна та багатозадачна». Краще скажіть, що
останні 10 років ви працювали з мультикультурними проектами та командами і наведіть
приклади. Це добре посилить вашу самопрезентацію.
Порада №3. Розвивайте персональний бренд
Розвиток персонального бренду складається з того, що ви говорите, що ви робите та що
інші говорять про те, що ви робите. Будьте свідомі та слідкуйте за тим, як проявляєте себе
назовні. Заносьте усі важливі для себе події та досягнення у блог, у ваші акаунти у LinkedIn та
Facebook, зберігайте приклади своїх робіт. Одним словом – розвивайте своє професійне
портфоліо.
Усі ми не просто професіонали, ми – комплексні персональні бренди. Наприклад, одна з
найуспішніших жінок у світі – операційна директорка Facebook Шеріл Сандберг – є ще й
активісткою та авторкою книжок.
Як стати таким брендом? Складіть план: ви можете написати книжку, заснувати соціальну
ініціативу, ділитися досвідом тощо. Працюйте у кількох напрямках – це гарантує вам певну
подушку безпеки та допоможе не вигорати. Рухайтеся різними шляхами, але хай вони будуть
пов’язані.
Пам’ятайте, що ви – свій власний бренд: без упевненості в собі ви не зможете «продати»
ані свою організацію, ані себе на співбесіді.
Порада №4. Позиціонуйте себе правильно
Дуже важливо, як ви позиціонуєте себе в резюме. Наприклад, роботодавцеві може здатися,
що ви занадто молодий(а) / немолодий(а). Або їх може занепокоїти питання, як ви будете їздити
у відрядження, якщо у вас маленькі діти.
Як із цим боротися? Перекривайте слабкі сторони сильними. Наприклад, можна сказати:
«Я молода, проте я вже навчаю інших» або «В мене троє дітей, але я пропагую ефективне
поєднання роботи та особистого життя». Знайдіть, як перетворити слабкі сторони на сильні – це
допоможе перемкнути увагу із непотрібних запитань.
Порада №5. Розбудовуйте і підтримуйте контакти
Не забувайте про тих, хто може замовити за вас слівце: раз на тиждень чи місяць обідайте
з людьми, які важливі для вашого розвитку. Це ваша професійна екосистема, розбудовуйте її.
 15

Окрім старих контактів, варто активно заводити й нові. Керуйте процесом розвитку ваших
професійних контактів: розробіть стратегію «Через N років хочу досягнути A, B і C» і подумайте,
хто може вам у цьому допомогти. Постійно підтримуйте зв’язок з цими людьми – надсилаючи їм
час від часу щось цікаве та запитуючи, як їхні справи.
Порада №6. Просіть про рекомендації
Коли вам потрібні рекомендації – звертайтеся не лише до керівників, але й до підлеглих,
колег, викладачів. Так ви завжди матимете запасний варіант на випадок, якщо розійшлися з
керівником якось не так і не можете попросити його про рекомендацію.
Іноді у вас просять просто контакти рекомендантів, а іноді необхідний лист від них. Якщо
у вас є така нагода, підготуйте чорновик тексту заздалегідь – спрямуйте ваших рекомендантів у
ті напрямки, які б ви хотіли висвітлити у рекомендаційному листі.
Порада №7. Перевірте, що про вас знають
Погугліть себе – це дуже корисна вправа. Введіть своє ім’я українською чи англійською в
Google і подивіться, які є посилання. Якщо їх нема – починайте над цим працювати: заведіть
блог, опублікуйте статтю на вашому корпоративному сайті. Будь-які посилання у публічній сфері
є вашою валютою.
Порада №8. Постійно розвивайтеся
Використовуйте кожну можливість проапгрейдити свої знання у тій сфері, де плануєте
будувати кар’єру. Прямо зараз подумайте: які 3-5 курсів / конференцій будуть для вас корисними
та посилять ваші знання та контакти?
Комерційний досвід у резюме (поради від HR в IT)
В’ячеслав Колдовський (менеджер з компетенцій, архітектор навчальних рішень у
SoftServe): Комерційний досвід – це не просто «зробити для когось сайт за гроші», це робота у
правильно побудованій команді. Ти не можеш сам навчитися грати у футбол, а потім прийти і
обіграти всіх на матчі, так само в розробці програмних проєктів. Ти можеш технічно прокачатися,
але не вийде налаштувати «фреймворки» командної роботи. Щоб працювати в команді, треба
здобути цей досвід, а здобути його можна лише на справжніх проєктах.
Можна бути залученим у громадські чи волонтерські проєкти, і це буде максимально
схоже до реального досвіду. І його можна вказувати у резюме.
Юлія Шишенко (кар’єрна консультантка, HR та IT-рекрутерка): Дуже багато
кандидатів роблять помилку, коли чують словосполучення «комерційний досвід» і вважають, що
це досвід, за який їм платили зарплату, і не вказують ті проєкти, над якими працювали. У мене
були кандидати, які розробляли ігри для себе, створювали своїм друзям сайти, мобільні
застосунки й не писали про це в резюме тільки тому, що це було безкоштовно.
Я рекомендую всім кандидатам вказувати навіть навчальні проєкти, все, на що ви
витрачали час, перелічувати всі завдання, які виконували, і технології, які використовували.
Роботодавці не з’ясовуватимуть, чи це був досвід, за який заплатили гроші, чи це був навчальний
проєкт, чи, може, власний. Вони обирають тих кандидатів, які вже хоча б якісь проєкти
реалізовували.
Технічно в резюме це можна зобразити так: пишете, наприклад, приблизні дати, коли
почали ходити на курси або займатися певними проєктами. Зазначаєте назву проєкту, що саме
робили, які технології використовували, на кого розрахований, результати.
Юрій Юрченко (лідер стратегічного людського розвитку у DataArt): Треба писати все,
навіть якщо ви тільки починаєте рухатися в якомусь напрямі, навіть якщо це курсові роботи чи
ви опрацювали книжку і звідти виконали приклад. Тому що, коли приходить порожнє резюме,
 16

створюється враження, що людина чогось пасивно прагне. Тому пишіть усе, що знаєте, вмієте,
не треба соромитися. Ви, мабуть, думаєте, що зробили щось мізерне і люди будуть з цього
сміятися. Ні. Ваше резюме потрапляє до професіоналів, які свого часу пройшли такий самий
шлях і пам’ятають, як писали своє перше резюме і думали, що саме варто вказувати.