Психофізіологія короткочасної і

довготривалої пам’яті.
 Види пам’яті

Пам'ять – це здатність структур нервової

системи сприймати й зберігати у закодованому
вигляді інформацію, яка за певних умов може
відтворюватися.
За механізмами зберігання та
відтворення інформації розрізняють два види
пам'яті – короткочасну і довготривалу.
 Види пам’яті

До короткочасної пам'яті належать:

■ Сенсорна пам'ять - один із перших етапів сприймання інформації,
що триває 0,1-0,5 с. Це відтворення сліду діючого стимулу в рецепторній
структурі, який відіграє важливу роль під час сприймання мови, читання
або бачення якогось предмета. Вона використовується в наступних етапах
сприйняття, фіксації і відтворення сигналів.
■ Первинна пам'ять - це тимчасове зберігання інформації, що триває
від однієї секунди до кількох хвилин. Вона є короткочасною пам'яттю, її
обсяг дуже малий і для тривалішого зберігання інформації необхідне
багаторазове повторення.
 Види пам’яті

До довготривалої пам'яті належать:

■ Вторинна - триває від десятків хвилин до місяців і років. Вона
здійснюється за допомогою утворення зв'язків між окремими елементами,
тобто шляхом формування асоціацій (асоціативна пам'ять), що найбільш
властиво людині.
■ Третинна пам'ять - довічна, що забезпечує тривале зберігання
інформації, необхідної протягом життя: персональних даних, професійних
навичок, навичок писання та читання, приготування їжі тощо.
 Теорії пам’яті

Пам'ять - це складний пізнавальний процес, тлумачення механізмів

роботи якого в науці немає одностайності. Існує ряд теорій функціонування
пам'яті, які по-різному пояснюють роботу цього пізнавального процесу.
Нейропсихологічна теорія (теорія Дональда Хебба)
Пояснює роботу пам’яті з точки зору фізіології: пам’ять працює в два
етапи (запам’ятовування інформації, її пригадування)
Біохімічна теорія роботи пам’яті .
Розглядає мозкові механізми пам’яті: під впливом збудження в корі
великих півкуль утворюються білкові молекули РНК, які й утримують
інформацію)
 Теорія Дональда Хебба

У 40-ві роки він ввів поняття короткочасної та довготривалої

пам`яті та запропонував теорію, що пояснює їхню нейрофізіологічну
природу.
За Хеббом, короткочасна пам`ять - це процес, зумовлений
повторним збудженням імпульсної активності в замкнутих ланцюгах
нейронів, що не супроводжуються морфологічними змінами.
Довготривала пам`ять, навпаки, базується на структурних змінах,
що виникають в результаті модифікації міжклітинних контактів -
синапсів.
 Теорія Дональда Хебба
Відповідно до теорії Д. Хебба, короткочасна пам'ять являє собою
процес, зумовлений повторним збудженням імпульсної активності в замкнутих
ланцюгах нейронів, що не супроводжується морфологічними змінами. А
довгострокова пам'ять ґрунтується на структурних змінах, що виникають у
результаті зміни синапсів і появі ревербераційних кіл збудження (замкнутих
нейронних ланцюгів).
 Теорія Дональда Хебба
У цих колах нейрони утворюють клітинний ансамбль, і будь-яке збудження
хоча б одного його нейрона призводить до збудження усього ансамблю, що
являє собою нейрональний механізм збереження і видобування інформації з
пам'яті.
Безпосередньо основні структурні зміни, згідно з Хеббу, відбуваються в
синапсах в результаті процесів їх зростання або метаболічних змін, що
підсилюють вплив кожного нейрона на наступний нейрон. Гідність цієї теорії в
тому, що вона тлумачить пам'ять не як статичний запис або продукт змін в одній
або кількох нервових клітинах, а як процес взаємодії багатьох нейронів на
основі відповідних структурних змін. Сучасні підходи до вивчення
фізіологічних механізмів пам'яті значною мірою пов'язані з розвитком ідей Д.
Хебба.
Дана схема ілюструє, що короткотривала і довготривала пам'ять є лише
певними етапами єдиного фізіологічного процесу, що розвивається у часі.

Інформація з короткочасної пам'яті може бути втрачена, якщо не відбувається

процес консолідації в довготривалу пам'ять. Взаємодія між цими двома видами
пам'яті служить основою для нашого сприйняття, вивчення та згадування інформації.
 Біохімічна теорія пам’яті

Лауреат Нобелівської премії за 2000 рік Ерік Кандель у своїх

дослідженнях на морських молюсках показав, що при дії слабких стимулів
формується короткочасна пам'ять.
Механізм її утворення пов'язаний із вивільненням медіатору серотоніну
на терміналах інтернейрона. Зв'язуючись зі специфічними рецепторами на
мембрані сенсорного нейрона, серотонін призводить до активації
аденілатциклази і збільшення концентрації цАМФ (циклічний
аденозинмонофосфат — універсальний вторинний посередник, що забезпечує
підсилення клітинних сигналів) у нейроні. Як результат, слабкі подразнення
супроводжуються після їх повторення тривалою відповіддю. Це явище
дістало назву підвищення чутливості (сенситизація).
 Біохімічна теорія пам’яті

У вищих ссавців (в тому числі й у людини) розвитку довготривалої

пам'яті передує феномен довготривалої посттетанічної потенціації -
посилення синаптичної передачі між двома нейронами, що зберігається
впродовж тривалого часу після дії на синаптичний сигнальний шлях.
Вперше цей феномен був відкритий у нейронах гіпокампа. Доказом
того, що ці нейрони мозку здатні до довготривалої потенціації, є те, що у
хворих, у яких в силу різних причин гіпокамп був зруйнований (в ході
операції з приводу пухлини, травма), спостерігається особливий вид амнезії –
ці хворі пам'ятають все до операції, але не здатні запам'ятати що-небудь після
операційного втручання. Тобто довготривала пам'ять не виникає.
 Біохімічна теорія пам’яті

На даний час доведено, що до механізмів

утворення довготривалої пам'яті підключається
генетичний апарат клітини.
Як наслідок, синтезується РНК, на матриці якої в
рибосомах синтезується новий білок – білок пам'яті.
Дослідження показали участь білка в механізмах
утворення довготривалої пам'яті – при вживанні деяких
сполук (наприклад, антибіотиків – пуроміцину,
анізоміцину), які гальмують біосинтез білка,
довготривала пам'ять не формується.
 Біохімічна теорія пам’яті
Нові білки, що синтезувались у дендритних шипиках,
прямують до мембрани нейрона, вбудовуються в неї і таким
чином викликають зміну форми і розмірів синапсу.
Синаптична пластичність - це посилення або
ослаблення синапсів з плином часу у відповідь на збільшення
або зниження їх активності, за сучасними уявленнями, є
невід'ємною складовою формування довготривалої
пам'яті. Однак ця пластичність не тільки структурна, а й
функціональна: змінюють і функціональні особливості даного
синапсу.
Синаптична пластичність є основою навчання і
пам'яті, що забезпечує гнучку, функціонуючу нервову
систему.
 Рівні регуляції пам’яті

Переведення інформації з короткочасної пам'яті в довгострокову може

відбуватися як під час бадьорості, так і у сні.
У цілому в системі управління і регуляції пам'яті в головному мозку
виділяються два рівні регуляції:
1) неспецифічний (загальмозковий) бере участь у забезпеченні практично
усіх видів пам'яті і включає ретикулярну формацію, гіпоталамус,
неспецифічний таламус, гіпокамп і лобну кору;
2) модальноспецифічний (локальний) забезпечується діяльністю
аналізаторних систем, головним чином на рівні первинних і асоціативних зон кори.
Переважна більшість дослідників вважають, що в основі як короткочасної, так і
довготривалої пам’яті лежать послідовні зміни ефективності синаптичної передачі в
певних нейронних мережах, що активуються при надходженні нової інформації.
 Рівні регуляції пам’яті

Тепер ми знаємо, що однією з найважливіших областей мозку у явній

пам'яті є гіпокамп, який служить препроцесором та розробником інформації.
Гіпокамп допомагає нам кодувати інформацію про просторові відносини,
контекст, в якому відбувалися події, і асоціації між спогадами.
 Рівні регуляції пам’яті
Гіпокамп також частково служить точкою перемикання, яка утримує
пам'ять протягом короткого часу, а потім направляє інформацію в інші частини
мозку, такі як кора, щоб насправді робити репетицію, розробку та тривале
зберігання. Ми також тепер знаємо, що різні частини мозку беруть участь в різних
видах пам'яті. Хоча гіпокамп обробляє явну пам'ять, мозочок і мигдалина критично
беруть участь у неявних та емоційних спогадах відповідно. Дослідження показують,
що мозочок є більш активним, коли ми вивчаємо асоціації та в завданнях
грунтування.