КНЯЗІВСЬКІ ІМЕНА

Ще задовго до офіційного хрещення приходили на Русь разом з християнством і християнські імена. Спочатку їх було дуже мало, з'являлися
вони лише в містах і лише серед правлячої верхівки. Слов'янські імена князів у Х-ХІ століттях були досить однотипні за своєю будовою і
часто повторювались. Друга частина цих імен обов'язково була або -слав, або -полк, або -мир, або -волод (Святослав, Ярослав, Ярополк,
Святополк, Остромир, Судимир, Всеволод, Рогволод). Найпопулярнішими були імена другою частиною -слав.

Окремою невеличкою групкою серед цих імен стоять запозичені князівські імена: Ігор (запозичене зі скандинавської мови ім'я Інгвар
захисник, охоронець бога Інгве), Гліб (сканд. Гудлейфр – нащадок бога), Олег (сканд. Хельгі – святий, священний)). Вживалися вони нарівні з
слов'янськими князівськими іменами. Варязькі імена проникали на нашу землю ще в дописемну епоху і поступово пристосовувались до
нових умов під впливом нового для них мовного оточення.

У ХІІ ст., у князівських родинах почали вживатися імена Василько. Володар, Святоша та інші, не схожі на звичні складні князівські імена. В
Іпатіївському літопису Х11 ст. дохристиянські імена князів зустрічаються поряд з християнськими їх іменами: Вячеслав, Андрій, Всеволодка,
Іван, Ростислав, Воротислав, Давид, Володар, Роман, Брячислав, Жирослав, Всеслав та ін.

Як свідчать документи тих часів, що дійшли до нас, старі, дохристиянські князівські імена починають зникати з ужитку десь із середини ХІІІ
ст., невдовзі після нашестя Батия.

У XIV ст. помітно зростає вплив церкви на всі прояви тогочасного державного й суспільного життя, а значить, і на приватне життя, зокрема й
іменування людей. Створюються такі умови, за яких князі не можуть мати двох імен – це не передбачено церковними канонами, а
порушувати церковні приписи князі більше не наважуються. Їм довелося відмовитися від своїх «язичницьких», як твердила церква,
складних імен навіть у себе вдома. Значно пізніше невелика частина князівських складних імен все ж потрапила до християнських
календарів (туди були записані імена Ростислав, Мечислав, Вячеслав, Ярослав, Владислав).

Оновлювався склад імен у ХVIII ст. за рахунок повернення у вжиток старих

імен, відсіяних у різні часи церквою (Том, Іраклій, Август), а також за рахунок
слов'янських імен, свого часу не дозволених церквою (Руслан, Рюрик,
Славомир та ін.).