12 - На шляху до нашої Реформації

НА ШЛЯХУ ДО НАШОЇ РЕФОРМАЦІЇ 1
НА ШЛЯХУ ДО НАШОЇ
РЕФОРМАЦІЇ •
ВІД ЛЕГАЛІЗМУ ДО ЦІННІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ
ІСЛАМСЬКОГО ПРАВА ТА ЮРИСПРУДЕНЦІЇ
Мухаммад Умар Фарук
Книга надрукована за підтримки

Асоціації освітнього розвитку
Міжнародний Інститут
Ісламської Думки
2022
2 Мухаммад Умар Фарук
На шляху до нашої Реформації: від легалізму до ціннісно-

орієнтованих ісламського права та юриспруденції (Ukrainian)
Серія «Книги у скороченому викладенні»
© Міжнародний Інститут Ісламської Думки

1443 р. по Гіджрі / 2022 р. н. е.
Paperback ISBN 978-966-416-???-?
Toward Our Reformation: From Legalism to Value-Oriented

Islamic Law and Jurisprudence (Ukrainian)
Mohammad Omar Farooq
Books-in-Brief Series
© The International Institute of Islamic Thought (IIIT)

1436AH / 2015CE
Paperback ISBN 978-1-56564-674-2
IIIT
P.O. Box 669
Herndon, VA 20172, USA
www.iiit.org
Переклад:
Обкладинка: Шираз Хан
Верстка: Гасан Гасанов
Інститут Інтеграції Знань
Грузія, Тбілісі, вул. Дадіані, 7,
Торгівельний та Бізнес-центр «Карвасла», A-508
ikiacademy.org
Усі права захищені.

Жодна із частин цієї книги не може бути відтворена
без письмового дозволу правовласника.
Погляди та думки, які викладені в цій книзі, належать автору
і можуть не співпадати з думкою видавця, перекладачів і редакторів.
ВСТУП
Люди прагнуть мати точну інформацію фактично про все,
що цікавить їх. Іслам приділяє особливу увагу тому, щоб його
послідовники володіли всією необхідною інформацією, були
освіченими, допитливими та проникливими. Іслам наполягає
на тому, щоб віруючі використовували своє критичне мислен-
ня і не перетворювалися на сліпих адептів. До того ж, іслам не
визнає тих, хто необдумано йде по стопах своїх пращурів та
сліпо наслідує приклад без усвідомлення і розуміння того, що
вони робили. Фактично, Коран стверджує, що справжня віра
ґрунтується на знанні і розумінні. Вчення Пророка Мухаммада
також однозначне в цьому питанні і приділяє особливу увагу
пошуку знань. Дійсно, з усіх питань, що стосуються того, що
вважається обов’язковим (фард або ваджіб) для мусульман,
пошук знань і здобуття освіти є тим, щодо чого слово фард
застосовується по-особливому.
Найбільш освічені мусульмани знають, що існує чотири основ-

них джерела ісламського права: Коран, хадіси (переказ Пророка),
іджма (одностайна згода) та кияс (судження за аналогією).
Фактично, протягом ісламської історії наші видатні вчені і право-
знавці відкрито намагалися знаходити відповіді та заохочували
людей задавати питання, адже це – частина ісламської традиції.
Однак із плином часу вчені почали відчувати себе некомфорт-

но, розмірковуючи відкрито, і ця проблема протягом наступ-
них століть тільки погіршилася через обмеженість методоло-
гічних інструментів. Через вплив як внутрішніх, так і зовніш-
ніх чинників ісламська цивілізація почала занепадати. І в міру
її ослаблення, поступово, в атмосфері жорстокості, боротьби і
змагання західна цивілізація почала домінувати. Через без-
жальну колонізацію як мусульман, так і решти світу, західна
правова система і її норми витіснили ісламські правові інсти-

туції та моделі.
Надалі ситуація ще більше ускладнилася прихильниками ре-

лігійного відродження, які прагнули встановити і впровадити
шаріат для всього людства і часто неправильно розуміли і
тлумачили його як ісламське право. Навіть в країнах, консти-
туція яких не базується на релігійному праві, культура і со-
ціальний клімат визначаються впливом ісламського права на
мусульманське населення в цілому.
Як не дивно, незважаючи на особливу увагу, яку приділяли

інтелектуальній складовій протягом минулих століть, зараз
рівень неписьменності серед мусульман один із найвищих в
світі. Фундаментальними знаннями і тлумаченнями ісламської
віри, – яких мусульмани повинні дотримуватися, поширювати
і пояснювати іншим людям, – почали нехтувати. Однією з
ключових причин цієї жалюгідної ситуації є нездатність зви-
чайних мусульман розвинути своє критичне мислення та
невміння думати, міркувати, оцінювати і обґрунтовувати. В цій
брошурі досліджуються обмеження методологічних інстру-
ментів, пов’язаних із цими фундаментальними джерелами в
контексті їх традиційного використання.
Незважаючи на те, крізь яку призму розглядати наше минуле

щодо нас і нашої Реформації (іслах), необхідно враховувати
наступні моменти: а) як людські істоти, ми маємо колосальний
потенціал для зміни нашого життя, і Коран наполегливо
нагадує нам про те, що ми маємо здійснити свою частину
ініціації зміни, почавши із себе (сура «Грім», 13: 11); б) ми
повинні озброїтися збалансованою та цілісною інструкцією,
викладеною в Корані і спадщині Пророка, за допомогою якої
ми здатні подолати якісь позбавлення і труднощі на нашому
шляху; в) ми маємо прагнути змінити світ на краще в дусі
Реформації (іслах).
Ця брошура призначена для того, аби дати можливість мусуль-

манам краще зрозуміти питання і проблеми з ісламської точки
зору за допомогою демонстрації шляхів, які можуть більш
ефективно пов’язати із Кораном та спадщиною Пророка для
забезпечення чудового майбутнього умми, сприятливого для
всього людства. Проблеми, що розглядаються в цій брошурі,
до цього не були визначені через їх полемічність. Правду ка-
жучи, реальні проблеми і виклики, які стоять перед мусульман-
ським суспільством, – бідність, злидні, безграмотність, неста-
більність, авторитаризм, експлуатація, несправедливість, еконо-
мічна нерівність, насильство, недотримання прав людини,
безправ’я жінок, технологічна і економічна відсталість, залеж-
ність від Заходу тощо, – не створюють сприятливу картину.
Існує причина і рішення. Незалежне дослідження ісламського
права та юриспруденції пропонує погляд на те, що було
зібрано як знання та мудрість протягом минулих століть. При
цьому слід брати до уваги кожну крихту мудрості, враховувати її
внесок у створення дискурсу, який послужить квитком в краще
майбутнє.
Глава перша
Шаріат, право та Коран:
легалізм і орієнтація на цінності
Без сумніву, справжній Шаріат (заснований Кораном,
втілений Пророком та усвідомлений сподвижниками)
зараз є найбільш таємним в лабіринті схоластичних
поглядів і тверджень – надбудови суб’єктивних думок,
накопичених протягом століть і сьогодні одягнених в
одяг містичного «авторитета».
Чи є визначення істинного шаріату Мухаммада Асада правиль-

ним? Те, як розглядається шаріат і схильність до легалізму –
аспекти, обговорювані і досліджувані тут, а також обгово-
рюється важливість ціннісної орієнтації і ключових принци-
пів, що стосуються цього питання.
Зараз акцент людської цивілізації повністю перемістився від

мусульманського світу до західного. У той самий час більшість
мусульманських країн рухаються в бік традиційного ісламу за
допомогою впровадження шаріату. Чим більше країн схи-

ляється до цього шляху, тим більше людей не тільки на
Заході, а й в мусульманському світі, хвилюються. Більш того,
багато мусульман як в мусульманському світі, так і на Заході,
так само розчаровані, хвилюються та навіть роздратовані. У
контексті цих мінливих обставин існує крайня потреба з’ясу-
вати, що це означає і яким чином розуміння і сприйняття ша-
ріату впливає на нас в наш час.
Концепція може спотворюватися за допомогою неправиль-

ного тлумачення, розуміння, застосування або зловживання.
Шаріат деформується шляхом зв’язування із його частковим і
виборчим впровадженням диктаторськими, авторитарними
або монархічними режимами. Зазвичай це відбувається в бід-
них суспільствах, в яких покарання не розповсюджується на
правителів та прошарок багатіїв. Програми шаріату переважно
охоплюють інститути покарання (худуд), які призначені для
втілення шаріатського права за допомогою застосування пока-
рань, згаданих в Корані та Сунні. Насправді існує суворе пору-
шення духу справедливості, до якої закликає іслам. Прикладом
цього є Закон про худуд, який застосовується в разі перелюбу і
передбачає жорстке обмеження свободи жертв зґвалтування із
постійною можливістю визнання підсудного винним і при-
значення йому вищої міри покарання.
Однак рішення охоплює не просто виключення цього понят-

тя або терміна, а й очищення його від неправильного тлума-
чення. Адже слід роз’яснити зловживання і переконатися, що
релігійні обряди прийнятно і розумно відповідають заявленим
ідеалам. В цьому розділі стверджується, що існує фундамен-
тально неправильне тлумачення термінів іслам та шаріат. Деякі
роз’яснення щодо шаріату і сучасних проблем згадуються в
цій книзі.
Глибоко шановані вчені, які прагнуть трансформувати му-

сульманську думку в середовищі правознавців, журналістів та
громадських діячів, часто прирівнюють шаріат до ісламського
права. Це пов’язано із тим, що досить часто докладені зусилля
людей є відображенням їх сучасного розуміння, незалежно від
уявлень минулого. Інша причина полягає в тому, що в
пізньому періоді класичного ісламського дискурсу термін ша-
ріат застосовувався без пояснень, виходячи із передумови, що
він є загальновідомим і всім зрозумілим. Навіть незважаючи на
те, що це поняття відсутнє на початку класичного ісламського
дискурсу, використання терміна шаріат поширилося тільки в
сучасну епоху.
Шаріат також вважається Божественним. Відповідно до слов-

ника Міріам Вебстер, слово «божественний» означає «пов’яза-
ний із Богом» або «той, який походить безпосередньо від
Господа». Таким чином, питання полягає в тому, чи дійсно Бог
безпосередньо посилав шаріат? Відповідь залежить від того, як
визначаються межі «шаріату». Якщо шаріат еквівалентний
ісламському праву (фікг), то він не може вважатися Божествен-
ним. Врешті-решт, фікг або ісламське право, узагалі створено
людиною-конструктом. Незважаючи на те, що усуль (джерело
методології), Коран, є Божественним, інші джерела – хадіси,
іджма (консенсус) та кияс (судження за аналогією) – не є такими.
Тобто в тому сенсі, в якому він найчастіше використовується,
шаріат не є Божественним, адже існують такі джерела права
(фікг), які не походять безпосередньо від Божественного дже-
рела, як хадіси, а такі з них, як іджма та кияс, взагалі розроблені
людьми.
Шаріат часто вважають незмінним. Такі твердження, однак, є

необґрунтованими, емоційними та безпідставними. Таке тлу-
мачення відображає історичний розвиток шаріату як стійку
основу теологічних догм і правових норм. Шаріат не є не-
заперечним, адже різні посланці – Муса, Іса та Мухаммад, –
по-різному його викладали. Водночас коли традиціоналісти
підняли шаріат до священного рівня і дійсно вважали його
недоторканним, а багато ісламських правознавців навпаки
визнавали те, що значна частина його мінлива, залежить від
обставин і ситуації за принципом: «Керівництво змінюється в
залежності від часу та місця».
Шаріат часто вважається таким самим, як і весь іслам –

повноцінним кодексом життя. Деякі вчені інтерпретують іслам
як «повноцінний кодекс для життя», припускаючи, що іслам
пропонує керівництво для всіх аспектів життя і містить
тлумачення рішення для кожної ситуації або проблеми. Також

звідси випливає твердження про те, що оскільки іслам є неза-
лежним, самодостатнім способом життя, то мусульмани мають
шукати відповіді лише в ньому. Однак іслам не є керівництвом
для вирішення всіх сучасних проблем або питань, з якими
стикаються мусульмани. Іслам стверджує, що якщо дійсно всі
проблеми і рішення були б відомі або якщо б їх було легко
отримати, то умови життя мусульманського світу не були б
такими нікчемними і прикрими. Основна пастка мусульман-
ської думки полягає в її надмірній залежності від священних
текстів. Така відсталість ісламської думки привела до її без-
пліддя і застою. Іслам не схожий на словник, радше він даний
нам як алфавіт (структурні блоки мови). Багато слів зазначені в
словнику, але також існують ще й несформовані слова і вони
будуть складені із букв цього алфавіту.
Шаріат часто плутають із «правом». До того ж, рівність між

шаріатом та ісламським правом створює глибоку плутанину
при розумінні ісламу. Зазвичай шаріат ґрунтується на всіх
аспектах життя, а тільки після того він спирається на причину,
тому його не слід плутати із правом. Наприклад, омовіння,
молитва та піст не є правовими питаннями. Отже, переведен-
ня кожного аспекту ісламського керівництва в ранг закону є
неприйнятним в ісламі. Незважаючи на те, що аяти Корану, в
яких йдеться про правові питання, складають тільки його не-
велику частину, правові школи все ще роблять спроби звести
Коран до ряду законів. Однак зведення усього Корану до
сфери законів зумовлює появу додаткових бар’єрів у житті, що
не відповідає вродженій природі людини (фітра). Коран спо-
нукає віруючих сконцентруватися на тому, щоб уникати вели-
ких гріхів (кабаір). Це не означає, що віруючі у Господа
повинні ставитись до інших гріхів легковажно, але ніхто не
повинен розглядати це як просту букву закону.
Шаріат часто забезпечує дотримання всього спектра обов’язків

без розмежувань, зокрема, між молитвою та злочинами. Засто-
сування шаріату часто обговорюється в контексті забезпечу-
ваних із застосуванням сили законів. Насправді, безпосереднім
проявом цього застосування є «примус» кримінального кодек-
су, відомого як худуд – спеціальні покарання, приписані
Кораном за певні злочини (вбивство, перелюб, крадіжка
тощо). Як зазначено вище, зведення шаріату до ісламського
права є помилковим, адже іслам в повноті свого керівництва
не лише охоплює право, а також й цінності, принципи, обря-
ди тощо. Отже, не всі аспекти ісламу втілюються у життя за
допомогою людської влади. Господь не зацікавлений в при-
мусі, наприклад, до молитви і посту, або ж у перетворенні су-
спільства в поліцейську країну з метою забезпечення, зреш-
тою, виконання всіх приписів. Місія Пророка полягала лише в
донесенні послання. Якщо, фактично, він не керував діями
людей, то його послідовники не можуть брати на себе обо-
в’язки великих масштабів.
Шаріат часто розглядається як те, що надає зрозуміле й одно-

значне керівництво для всіх аспектів життя. Це дуже спрощена
думка. У питаннях, що стосуються заборонних норм, Коран є
чітким та категоричним. Однак застосування його постанов не
є прямим, за винятком випадків, коли використовується підхід
гамівної сорочки, результат якого суперечить цілям (макасид)
ісламу. Тож давайте розглянемо наступні приклади. Закони
худуд в Пакистані, введені диктаторським режимом, служили
для того, аби позбавити волі – або ув’язнити – багатьох жінок,
жертв зґвалтування. Незважаючи на нещасних жертв огидних
злочинів, безліч жінок позбавлена волі або переслідується в
судовому порядку відповідно до цього тлумачення шаріату.
У мусульманських суспільствах іншим прикладом є одно-

стороннє, свавільне, неконтрольоване розлучення з дружиною
через безпосереднє виголошення слова «розлучення» (талак)
тричі, яке, в свою чергу, часто веде до того, що дружину вига-
няють із її будинку. З іншого боку, процес розлучення, запро-
понований Кораном, є розсудливим, збалансованим і враховує
фактори, що стосуються обох сторін подружжя. Однак грубе
тлумачення шаріату (яке ототожнюється із ісламським правом)
узаконило такі неісламські практики. Тим не менше, більшість
ісламських наукових шкіл під впливом легалізму додало їм
юридичної сили.
Легалізм може тлумачитися як прихильність до законів, норм

поведінки або законних ідей без звертання уваги на милість та
благодать Бога. Протягом століть після епохи Пророка

мусульманські суспільства схилялися до легалізму, спрощуючи
все до чорного і білого, щирого і помилкового, або припусти-
мого та неприпустимого. Легалізм зробив людей лицемірни-
ми, а також він спонукає в них поверхневе ставлення до їх
ближніх – до інших людей. Легалізм створює середовище, в
якому люди постійно стурбовані тим, аби діяти правильно, і
здатні рвати на собі волосся через найдрібніші деталі життя.
Однак Бог не мав наміру створити цей світ ідеальним. Більш
важливим є посилення зв’язку між людиною та його Творцем.
Коран точно визначає кілька законних розпоряджень і пропо-

нує набагато більше в плані шляхів керівництва. Адже Пророк
сприяв відповідній орієнтації на цінності; існував закон, але не
легалізм, і іслам не призначався для вірувань, виключно орієн-
тованих на тексти. Дискурс, що становить ісламську юрис-
пруденцію, вже відчуває виклик в напрямку орієнтації на
цінності. Орієнтація в літературі охоплює вищі цілі шаріату
(макасид аш-шарі’а), визначає їх як збереження і захист
віри/релігії (дін), життя (нафс), сімейної системи (насль),
розуму (акль) і майна (маль).
Ціннісно-орієнтований підхід, що його обстоюють в цій

брошурі, охоплює багато нюансів. Деякі розглядають макасид
як просте уявлення цінностей. Традиційна ієрархія макасид
підпорядковує вірі інші компоненти, такі як життя, сім’я, розум
і майно. Крім того, головні моделі іджтігада, зокрема й юрис-
пруденція, яка є ціннісно-орієнтованою, засновані на підході,
орієнтованому на тексти. Таким чином, швидше за допомо-
гою самокритично дискурсу, творчого і конструктивного інте-
лектуального відновлення, моральної і релігійної ясності, яка
одночасно проста і однозначна, динамічне рішення проблем і
ціннісно-орієнтований підхід, заснований на Корані, натхнен-
ний і спрямований спадщиною Пророка, є саме тим, за допо-
могою чого мусульмани можуть краще виконувати свої обо-
в’язки перед собою, перед людством та, перш за все, перед
Милостивим Творцем.
Ціннісна орієнтація
Справжнє обличчя суспільства є відображенням його ціннос-

тей і принципів. Правова система і середовище також відобра-
жають цінності та принципи, які схвалює суспільство. Ставля-
чи закони понад усе або відокремлюючи їх, цінності ведуть до
легалізму, це рівнозначно тому, що поставити віз попереду
коня. Хан належним чином закликає мусульман: «Ставтеся до
ісламу як до основи цінностей, які направляють діяння, а не як
до системи готових рішень проблем». Тож яких невід’ємних
цінностей слід дотримуватися мусульманам і які цінності
мусульмани повинні інтегрувати в свій процес мислення,
культуру і правові моделі? Наступні цінності є ілюстратив-
ними і жодним чином не вичерпними.
1. Фундаментальна гідність людини (кожна людина – особистість,

а не об’єкт або предмет споживання)
Господь освятив кожного з нас на рівні людини і мусульмани
мають бути передовою лінією в збереженні основного права
на людську гідність (сура «Жінки», 4: 1).
2. Справедливість
Особлива увага, що приділяється ісламом справедливості
(чесності), є категоричною. Вона визначає стандарти, які наба-
гато вищі в порівнянні із іншими ідеологіями або релігіями,
закликаючи своїх послідовників відстоювати справедливість,
навіть якщо це змушує діяти проти особистих інтересів (сура
«Жінки», 4: 135).
3. Рівність (і недопущення дискримінації)

Мусульманин або немусульманин, чоловік або жінка, чорно-
шкірий або білий – рівність є ціннісно-орієнтованою нормою
ісламу. У цьому світі усі людські істоти є рівними, особливо
щодо тих прав, які стосуються життя, честі та майна. Всі добрі
риси, які притаманні мусульманам, винагороджуються Алла-
гом в наступному житті. На людському рівні кожен має стави-
тися до інших як до рівних.
4. Свобода
Система поглядів ісламу, яка заснована на вільному виборі, а
не на примусі, є однією із центральних аспектів ціннісно-
орієнтованого підходу. Якщо іслам стане значимим знову, то
має статися усвідомлення підстави вільного вибору для тих,
хто дотримується цієї віри. Коли Пророк і його громада, яка
щойно утворилася, стикалися із нелегкими і постійними
гоніннями, Аллаг наполегливо нагадував Пророку, що потріб-
но високо цінувати свободу. Ніхто не може скасовувати право
на вибір і свободу, адже це вони є звичайними чеснотами, які
існують в кожному здоровому і живому суспільстві. Можливо,
найбільша область, пов’язана зі свободою вибору і примусом,
охоплює роль держави в ісламі. У контексті досвіду іслам-
ського права та його неприйнятного застосування, безліч му-
сульман, також і більшість немусульман, зараз мають великі
сумніви щодо ісламського права або щодо змішування полі-
тичної влади зі релігійними авторитетами. Мусульмани мають
уявити покращену, функціональну модель держави і управ-
ління відповідно до цінностей та принципів ісламу.
5. Універсальні моральні цінності (ма’руф)
«Ви є кращою з громад, що була виведена на благо люд-

ства (ан-нас), наказуючи здійснювати схвалювані вчинки
(ма’руф), утримуючи від поганого (мункар) і віруючи в
Аллага. Якби люди Писання увірували, то це було б
краще для них. Серед них є віруючі, але більшість їх є
нечестивцями» (Сура «Сімейство Імрана», 3: 110).
Заклик Корану до ма’руф і утримання від мункар спирається

на моральні цінності в універсальному сенсі. Як ма’руф, так і
мункар мають велику кількість значень і чітке тлумачення цих
двох концепцій є визначальним у житті мусульманина.
6. Орієнтація на людство та приналежність до всесвіту

На одному рівні люди належать до сім’ї, на іншому рівні вони
належать до народу або держави. На абсолютно несхожому
рівні мусульмани належать до мусульманської громади (умма).
На цілком відмінному рівні усі належать до людства. Жодне з
цих тлумачень приналежності не має конфліктувати із іншим.
Сім’я і народ часто не є особистим вибором людини; люди
народжуються в них, належать до родини та кола родичів
через біологічний або через інший зв’язок. Належність до
народу стає більш мінливою на даному етапі через збільшен-
ням глобальної міграції людей. Так чи інакше, цілком мож-
ливо підтримувати зв’язки з частиною світу, звідки походить
людина, без конфлікту, залишаючись відданим місцю постій-
ного проживання. Мусульмани мають пояснити це людям, які
емігрували зі своїх країн. Мусульмани мають шукати спільні
основи, які стосуються цієї важливої справи. Мусульмани
повинні бути на передній лінії у вихованні духу приналеж-
ності до всесвіту.
7. Представництво та нарада (шура)

Нарада або шура є життєво важливим процесом і важливою
інституцією в ісламі і визначальним фактором у ціннісно-
орієнтованому контексті. Різні рівні взаємодії в ісламі засно-
вані на нараді, а не на примусі або нав’язуванні. Таким чином,
концепція управління, адміністрування і лідерства є інклюзив-
ною, тобто коли при прийнятті рішення люди мають право
проводити відповідні консультації.
8. Правопорядок
Сутність правопорядку в ісламі обмежена чотирма моментами:
(а) Рівність усіх перед законом – ніхто не стоїть вище закону.
При цьому закони засновані на об’єктивних прийнятих
правилах.
(б) Незалежне судочинство.
(в) Посилення закону є державною справою і здійснюється
неупереджено.
(г) Рішення конфліктів здійснюється з використанням правової
системи, політичної системи або за допомогою їх поєднан-
ня, без залучення насильства щодо громадян або держав.
9. Пошук загальної підстави для спільного блага

Існує загальна тенденція до виділення і перебільшення відмін-
ностей. Мусульмани не є винятком в цьому питанні. Іслам
закликає людей до істини і, якщо це доречно і можливо, він
також прагне виявляти спільний знаменник і побудувати су-
спільство на його підставі.
10. Відмова від насильства як норма

В ісламі мир та відмова від агресії є нормою. Іслам відмовля-
ється від насильства у формі невиправданої агресії, але до-
пускає його у вигляді виправданого використання сили. Однак
єдиною допустимою формою насильства є самозахист, уник-
нення ініціації конфліктів, а застосування сили допускається
без надмірності і в суворій відповідності із законом. В іншому
випадку для мусульман неприпустимо брати участь в актах
насильства, особливо в самосуді.
11. Відмова від поверховості

Ми постанемо на суді перед Аллагом в наступному житті й
нам важливо розуміти, що все поклоніння має бути присвя-
чене лише Аллагу. І мусульмани не мають оцінювати інших
людей в цьому питанні.
12. Приділення уваги змісту, а не формі
«Віра» перетворилася в звичайний предмет розмов –

в порожній світ, позбавлений іскор ентузіазму, прита-
манних раннім етапам нашої (ісламської) історії і нади-
хаючих мусульман на здійснення добрих вчинків в куль-
турній і соціальній сфері. Без сумнівів, іслам все ще
живий як почуття. Він живий як підсвідома любов міль-
йонів людей, які віддалено відчувають, що цей принцип
«вірний», але тільки деякі з них своїм розумом усвідом-
люють цей принцип і здатні або щиро готові втілити
його в реальному житті.
Це є основною проблемою, з якою стикаються мусульмани

сьогодні; зміст, в контексті духу або цінностей, що лежить в
основі, втратив зв’язок із формами і обрядами. Таким чином, в
процесі заучування Корану виключно важливим є вивчення та
розуміння його послання.
13. Охоплення життєвого досвіду як частини кривої колективного

навчання
Врозріз із традиційним розумінням і підходом, іслам не прагне
до того, аби перетворитися в особливе вірування, орієнтоване
на текст. При спробі зрозуміти цей світ здається, що Господь
бажає, щоб люди отримували користь від життєвого досвіду.
Він закликає людину до подорожей, споглядання і вивчення
історії. Замість того, аби ховатися від життя в священних кни-
гах, слід пам’ятати, що нам дарована здатність, яка дозволяє
спостерігати, роздумувати і міркувати про реальність.
І цей перелік цінностей не є вичерпним. Перераховані вище

цінності і принципи, які обговорюються в цій брошурі, засно-
вані безпосередньо на тексті Корану. Вони мають бути серед
невід’ємних параметрів, що направляють освіту і втілення
ісламських законів, які беруть свій початок від некоранічних
джерел. Якщо джерелом є щось, крім Корану, включаючи
хадіси, що суперечать цим чітким принципам (при цьому слід
розуміти, що передавач останнього Послання Господа не
може суперечити Корану), то цим принципам або цінностям
слід віддавати перевагу. До того ж, як показує досвід, закони і
норми в разі потреби не мають розглядатися окремо від
легалізму. Таким чином, без непереборних доказів протилеж-
ного, закони і норми, виведені в процесі діяльності людини,
не мають порушувати або спотворювати принципи Корану.
Глава третя
Ісламське право, використання хадісів
та зловживання ними
Коран є ключовим джерелом ісламу. Ще одним джерелом
ісламу є Сунна, яка описує спосіб життя Пророка – приклад,
який він нам продемонстрував своїми справами і висловлю-
ваннями. Сунна формує модель віри. В цій брошурі дослід-
жуються деякі життєво важливі проблеми, які стосуються пев-
них хадісів, в яких йдеться про формулювання та прийняття
законів.
З метою спрощення та роз’яснення терміни «хадіс» і «Сунна»

використовуються тут як взаємозамінні. Сунна має тлумачи-
тися як «нормативна, зразкова поведінка і зразкове діяння», і те,
що безпосередньо означає «демонструвати приклад». Однак
існують деякі загальні моменти хадісів/Сунни, які неправиль-

но розуміються.
Серед цих моментів існує один, який передбачає, що хадіси

цитують Пророка, тобто відображають безпосередньо те, що
Пророк сказав. Однак читачі можуть обґрунтовано помітити,
що точні слова Пророка містяться в хадісах без пояснення. Не
кожен збірник хадісів містить різні версії передачі хадісів.
Варіації при викладенні хадісів не дозволяють перевірити точ-
ні слова Пророка. Другий важливий момент полягає в тому,
що достовірні хадіси (сахіх) можуть бути знайдені в будь-яких
збірниках хадісів (за винятком тих, в яких спеціально зібрані
слабкі хадіси для порівняння).
Існує шість канонічних збірників, відомих як «ас-сихах ас-

сітта». Однак висококваліфіковані експерти-хадісознавці під-
тверджують, що навіть в збірнику Аль-Бухарі не всі хадіси є
абсолютно безперечними. До того ж, навіть хадіси махіх
мають різні тлумачення і ці людські інтерпретації – помилкові.
По-третє, існує важливе твердження про те, що не існувало

жодних розбіжностей між передавачами хадісів. Однак існує
багато прикладів хадісів, зокрема присвячених лихварству
(ріба), які є спірними.
По-четверте, вважається, що хадіси дають знання або

інформацію, які є точними і певними. Насправді тільки хадіси
мутаватір за смислом (бі аль-ма’на) дають визначені знання.
Фактично, кількість мутаватір бі аль-мана невелика (лише
близько двадцяти), як це підтверджують хадісознавці. Таким
чином, практично всі різноманітнітні хадіси складаються із
немутаватір (ахад), які дають вірогідне знання і, як такі, не
дають певних знань. При використанні таких хадісів має бути
виявлена додаткова обачність при складанні законів, норм і
догм. Більшість ісламських вчених все ще дотримуються
думки, що хадіси можуть використовуватися для виведення
законів і норм обов’язкової сили.
Важливо запобігти використанню та зловживанню хадісами

при виведенні та затвердженні ісламських законів. Розвиток
правової тенденції має кілька наслідків. Поділ різних мазхабів
(правових шкіл), хоча і є корисним в деяких аспектах, здебіль-
шого призвів до поділу мусульманського суспільства. Другим
й більш важливим наслідком цього явища, пов’язаного із
багатьма законами, є сприйняття як ісламських певних законів,
які демонструють чітку нерівність за статевою ознакою та
просування інших несправедливих тенденцій, несумісних з
ісламським принципом рівності і справедливості. Цей другий
момент вимагає деяких роз’яснень.
Пророк затвердив регулярну та безперешкодну участь жінок у

суспільному житті, зосередженому навколо мечеті. Однак в
більшості мусульманських країн і фактично навіть у західних
країнах не можна побачити велику кількість жінок на молитвах
у мечетях через несприятливе для цього середовище. Якщо у
зв’язку із деякими обставинами чоловіки мають «терпіти» при-
сутність жінок, то чоловіки роблять так, щоб жінки відчували
при цьому дискомфорт і незручності. Давайте розглянемо два
хадіса, присвячених цьому питанню.
Як передає Абд Аллаг ібн Масуд, Пророк сказав:

«Найкраще для жінки молитися у власній оселі, ніж
поза нею, і краще за все молитися у власній кімнаті, ніж
у власному будинку».
Narrated by ‘Ayesha: Had Allah’s Apostle known what the

women were doing, he would have forbidden them from
going to the mosque as the women of Bani Israel had been
forbidden. Yahya bin Said (a subnarrator) asked ‘Amra
(another sub-narrator), “Were the women of Bani Israel
forbidden?” She replied, “Yes.”
Цей хадіс є достовірним, але не мутаватір (переказ Абд Аллага

ібн Масуда). Але навіть незважаючи на цей факт, це не дає
впевненості, необхідної для підтвердження достовірності ви-
словлювання Пророка з цього питання. Ухвалені закони супе-
речать цій традиції: численні хадіси стверджують, що жінки
брали участь у житті мечеті регулярно і у великій кількості.
Таким чином, або жінки, про яких йдеться, порушували реко-
мендації Пророка (навіть за його присутності), або ж вони розу-
міли хадіс трохи інакше.
Що стосується другого хадісу, то хоча він і з’являється у

збірнику «Сахіх аль-Бухарі», але це твердження не передано від
Пророка. Насправді це – лише думка сподвижниці (хай навіть
такої видатної та близької сподвижниці, як дружина Пророка).
Висловлюючись технічною ісламською мовою, цей тип
висловлювань називається асар. Однак навіть будучи глибоко
шанованою і дуже поважною з боку мусульман, передатчиця
хадісу – його дружина, і це – лише її особиста думка, яка не
виходить з вуст Пророка. Не існує жодних додаткових джерел
інформації, підтвердження або повідомлення того ж періоду, які
вказували б на те, що жінки робили якісь відомі справи в мечеті.
Це також сильно вплинуло на мусульманську культуру і призве-
ло до більших обмежень участі жінок у суспільному житті.
В іншому прикладі наслідків цієї тенденції жінкам заборо-

няється займати керівні посади. Одне – єдине (ахад) повідом-
лення Абу Бакраг (не плутати із першим халіфом Абу Бакр)
призвело до твердої загальноприйнятої позиції, згідно з якою
жінкам заборонено виконувати обов’язки виконавчого керів-
ника.
Narrated by Abu Bakrah: During the battle of Al-Jamal,

Allah benefited me with a Word (I heard from the
Prophet). When the Prophet heard the news that the
people of Persia had made the daughter of Khosrau their
Queen (ruler), he said, “Never will succeed such a nation as
makes a woman their ruler.”
Однак, як відомо, Абу Бакраг був покараний за лжесвідчення.

Більше того, цей хадіс не відповідає стандартам, встановленим
особисто Аль-Бухарі, хоча він і додав його до своєї збірки.
У Корані розповідається історія Билкис, правительки аравійсь-
кого царства Саба (Шеба), без якогось натяку на негативне став-
лення до жінки-керівника. Проте це одиничне (ахад) повідом-
лення сумнівного і спірного походження призвело до пере-
творення і стало причиною суворої заборони жінкам займати
керівні посади.
Один з найбільш кричущих прикладів зловживання хадісами

стосується покарання за віровідступництво. Один вердикт за
віровідступництво (рідда) класифікує його як не просто дію,
яка заслуговує на покарання, але і як злочин, який карається
смертною карою (хоча в дійсності багато людей залишають
віру вільно і без покарання). Одне особисте повідомлення
щодо питання про віровідступництво говорить: «Вбийте того,
хто змінить свою релігію». Це повідомлення є одиничним
(ахад) хадісом. Не існує хадісу, що свідчить про встановлену
практику Пророка у застосуванні цього особливого виду
покарання виключно щодо тих, хто скоїв віровідступництво.
І, фактично Пророк демонструє протилежне. Безсумнівно,
якби смертна кара була прийнятною і причина була настільки
серйозною, Коран би розглядав це питання, але в ньому немає
інформації про це. Коран досить рішуче стверджує свободу
віросповідання. Проте, хоча на щастя ця тенденція змен-
шується, багато вчених відкинули вищий принцип Корану і
віддали перевагу одиничному хадісу. Незважаючи на старання
наших вчених в дослідженні і ретельному аналізі цінності
хадісів, факт залишається фактом: хадіси зазвичай надають
тільки ймовірні знання. Таким чином, з огляду на відому
сьогодні кількість хадісів, хадіси слід використовувати більше
як джерело інформації, а також як джерело моральної сили і
мудрості. Більш стримано слід підходити при виведенні зако-
нів або норм, які мають прямий та серйозний вплив на життя,
честь і майно людей. Ця поміркованість є навіть важливішою
в разі прийняття законів або норм, які можуть стати причи-
ною дискримінації та несправедливості.
Глава четверта
Доктрина іджма:
чи існує одностайна згода?
Іджма або одностайна згода є одним із чотирьох джерел
ісламської юриспруденції. Коран і Сунна – два головних і
першочергових джерела ісламу, а іджма та кияс (судження за
аналогією) є двома другорядними джерелами. Вважається, що
в сфері встановлення догм, законів і норм іджма займає
центральне місце в ісламському дискурсі та соціально-релігій-

ній єдності. Обговорення, що стосуються іджма, в яких біль-
шість тверджень є необґрунтованими і неприйнятними, засно-
вані на недостатній згоді, що зачіпає практично всі аспекти
іджма як джерела ісламської юриспруденції.
Незважаючи на добре обґрунтоване положення іджма в іслам-

ській юриспруденції, звичайні мусульмани в своїй більшості не
знайомі із іджма як із підставою або джерелом ісламської
правової системи. Адже іджма в значній мірі грає інтегративну
роль в ісламському правовому дискурсі. Вона також вплинула
на закріплені розбіжності. Але більш важливим є існування
прецедентів неправильного використання іджма у вигляді часто
цитованого інструменту для затикання опонентів або зловжи-
вання за допомогою частих тверджень іджма, застосовуваного в
питаннях, в яких вона є неприпустимою. Ця проблема є
життєво важливою, адже традиційна думка говорить, що якщо
іджма застосовується щодо якогось питання, яке стосується
догми або правового поля, її висновок обов’язковий для вико-
нання мусульманами. Нижче наведені деякі приклади, при яких
використовувалася загальна практика мусульманських вчених і
правознавців щодо досягнення одностайної згоди (іджма): про-
голошення талак (розлучення) тричі поспіль має силу; молитва
таравіх довжиною в 20 ракатів; тальфік (змішання думок різних
мазхабів) не допускається тощо.
По-перше, проблема іджма бере початок від визначення цього

терміна. Не існує іджма (одностайної згоди) щодо визначення
іджма. Фактично питання визначення іджма не піднімалося до
часів імама аш-Шафії (пом. 820 н.е.). Його не існувало до кінця
десятого століття, коли різні вчені почали намагатися дати
визначення іджма. Існує багато вчених, незгодних із критеріями
для визначення іджма. Між сподвижниками не було високого
рівня одностайної згоди як щодо широкого кола питань, так і
щодо питань визначення іджма (іджма ас-сахаба).
По-друге, не існує одностайної згоди щодо того, яким джере-

лом встановлюються повноваження іджма. Деякі вчені робили
спроби визначити доречні частини Корану, які підтверджують
статус іджма як одного із остаточних авторитетних джерел
ісламської юриспруденції. Водночас видатні вчені протистоя-
ли цьому твердженню. Найбільш часто цитованим хадісом,
що наводиться на підтримку іджма, є таке висловлювання
Пророка: «Моя громада (умма) не об’єднається на омані».
Варіації цього хадіса наведені також в інших збірниках. Фунда-
ментальною проблемою цього та інших хадісів, згаданих в
контексті підтримки іджма, є те, що традиції в цьому питанні
не є мутаватір і таким чином не пропонують впевненості в
знаннях як щодо тексту, так і його значення і застосування. Із
вищезгаданого, за винятком кількох повідомлень, більшість не
є мутаватір (навпаки, переважна більшість є ахад – одинич-
ними повідомленнями) і навіть якщо вони достовірні (сахіх), їх
фактичний статус є ймовірним певною мірою.
Доктрина іджма грала життєво важливу роль в появі мазхабів

(правових шкіл), що уособлюють систематизацію методології
та масиву законів, норм і догм. Розмаїття думок і можливість
для розбіжності в думках може представляти динамізм в деяких
випадках. Однак було визнано доцільним те, що стосовно різ-
них аспектів поклоніння і обрядів слід викристалізувати широ-
ку одностайну згоду або близьку до повної згоди думку. Але
це не означає, що на питання, що стосуються кількості ракатів
(від 8 до 20) молитви таравіх або вимовляння вголос «амін» під
час колективної молитви, були знайдені відповіді в межах
мазхабів навіть до п’ятнадцятого століття.
Фактично систематизація законів і норм мала вплив на жорст-

кість та нетерпимість між мазхабами. Наприклад, хоча згідно
ханафітського мазхабу шлюб між чоловіком-ханафітом та
жінкою-шафіїткою є дійсним, але на думку шафіїтської шко-
ли, він є недійсним. Елементи ісламських законів і норм стали
несумісними не тільки із сучасної епохою, але також і з
багатьма принципами і цінностями ісламу, які вони мають
підтримувати. Іншим важливим аспектом, що має відношення
до іджма і заслуговує на особливу увагу, є те, що процес іджма
не може бути елітарним і ті люди, на чиї життя можуть
вплинути рішення або політика, мають приймати участь в
іджма. Звичайно, це було б недоцільно для цілої умми брати
участь в процесі затвердження. Але саме в цьому випадку
принцип шура є доречним. Шура та питанням іджма слід
приділяти однакову увагу і розробити процес прийняття

рішень, аби забезпечити функціональність і динамізм. Відпо-
відно до такого підходу, закон стає ісламським, якщо він відпо-
відає наступним умовам: а) розробка закону заснована на фун-
даментальних джерелах ісламу; б) він виведений із особливою
увагою до цілей та цінностей ісламу; в) прийняття і застосу-
вання закону в суспільстві відбувається за допомогою засто-
сування принципу шура.
Іджма відігравала важливу роль в історії ісламу і вона доречна

щодо деяких аспектів юриспруденції. Довід цієї глави, однак,
полягає в тому, що мусульмани не повинні відстоювати боже-
ственну святість концепції, святість якої не узгоджена. До того
ж, як пояснювалося раніше, не існує практично нічого, за ви-
нятком деяких широких і базових питань, щодо яких досягнуто
згоди або іджма. Отже, мусульмани мають бути обачні в прий-
нятті якогось твердження, представленого як доказ обґрунто-
ваності використання іджма. Тому сумлінні мусульмани повинні
знову присвятити себе дотриманню ісламу і прожити своє
життя відповідно до динамічних методів вирішення проблем та
ціннісних орієнтацій замість того, аби сліпо слідувати жорст-
ким догмам або потурати легалізму.
Глава п’ята
Кияс (судження за аналогією)
і деякі проблематичні питання
в ісламському праві
Хадісознавці виконали безцінну роботу зі створення збірників
хадісів і розвитку методів для встановлення їх достовірності.
Окремі хадіси самі собою не є божественними або надійними.
Також не мають божественного походження два джерела
ісламського права – іджма та кияс. Кияс є четвертим джерелом
ісламського фікга, чинним і корисним інструментом іслам-
ського права. В цьому розділі обговорюється кияс, а також
багато концептуальних проблем та хвилюючих прикладів
неправильного застосування цього інструменту при виведенні
ісламських законів. У багатьох випадках, коли наші правознав-
ці стикаються із новою ситуацією, вони успішно і ефективно
використовують кияс для пошуку нових рішень. Як мусульма-
ни, ми всі отримали користь від їх дорогоцінної і видатної
праці в цьому напрямку. Коран і Сунна не охоплюють всі
ситуації, із якими їх послідовники можуть зіткнутися. Тут
з’являється кияс або судження за аналогією, «головне значення
слова... – «оцінка», «узгодження» і «рівність»». «Кияс означає
пошук подібності між новими ситуаціями і більш ранніми
практиками, особливо діями Пророка». Однак кияс був не-
однозначним. Як і помилкові методології та категоризації, які
ми розглядали для іджма, твердження, що стосується одно-
стайної згоди сподвижників щодо кияс, також є некатегорич-
ним. Багато сподвижників застосовували те, що вони знали,
до раніше невідомих ситуацій, і саме ця практика належить до
методу кияс. Однак важко стверджувати, що сподвижники
Пророка знали метод кияс, розглядали його відповідним
чином і, врешті-решт, знаходили консенсус. Не існує аятів
Корану, із якими могли б погодитися вчені і які могли б
розглядатися як підстави для киясу. Також вчені використо-
вують Сунну та збірки хадісів для встановлення додаткових
текстових підтверджень киясу, але не існує справжнього
підтвердження, яке задовольняло б усіх.
Взаємини між іджма та киясом є близькими. Однак для того, аби

результат судження за аналогією був широко прийнятим, також
потрібно підтвердити його за допомогою іджма. У цьому поля-
гає парадоксальність мислення. Навіть незважаючи на те, що
послідовники чотирьох головних суннітських наукових шкіл
зазвичай приймають кияс як одне із чотирьох джерел іслам-
ського права, існують значні розбіжності щодо того, що являє
собою кияс, які його можливості і який метод його підтверд-
ження. Існує досить слабкий консенсус в питанні кияс. Кожна
школа воліє запропонувати власне визначення, яке враховує її
особливі акценти і нюанси. Наприклад, згідно із Аш-Шафії, кияс
та іджтігад є синонімами, водночас інші школи вважають інакше.
Спільний знаменник між усіма чотирма школами у всіх випадках
охоплює визначення фактичної причини закону (ілля). Адже не
існує консенсусу щодо того, що кияс формує дійсну методоло-

гію ісламської юриспруденції, тобто існують схожі проблеми, які
стосуються консенсусу у визначенні того, що формує ілля, яким
чином він виводиться і як він затверджується.
Інша проблема із кияс як із джерелом методології та легітим-

ності в ісламській юриспруденції полягає в нестачі згоди щодо
взаємозв’язку між асль (оригінальний випадок) і дійсністю
законів, заснованих і виведених за допомогою кияс. Кияс утво-
рює спекулятивний доказ, адже він заснований на мисленні
людини, яка схильна помилятися. Таким чином, коли надійні
божественні джерела і помилкові тимчасові джерела стали
частиною єдиного набору інструментів, за винятком випадків,
коли розглядається і прямо визнається відповідний рівень сві-
домої згоди щодо людської помилковості, можуть мати місце
різні надмірності.
Існують наступні шляхи, для яких застосування киясу є про-

блематичним, як, наприклад, в разі Куфу (рівність у шлюбі).
Те, що майбутнє подружжя повинне мати між собою стільки
спільного одне із одним або мати схоже походження, наскіль-
ки це можливо, сприймається як звичайна норма здорового
глузду. Однак, трансформуючи цілісну сутність в правове
зобов’язання і порушуючи їх, питання законного втручання
членів сім’ї і судді (кадий) є прикладом правової тенденції.
Можна процитувати ханафітські тексти із книги «Аль-Гідая»
аль-Маргінані (пом. 1197 н.е.): «...Підтверджуючи шлюб і
стверджуючи його дійсність, якщо жінка повинна сприймати
себе щодо чоловіка як нижчу за значенням, її опікуни можуть
розлучити їх, аби уникнути безчестя, яке вони повинні витри-
мувати в цьому випадку».
Проблемою, пов’язаною з цим, є те, що деякі приписи

роблять «обов’язковими» вимоги при укладанні шлюбу, які не
згадані в Корані і Сунні. До того ж, існують звинувачення,
через які опікуни двох представників майбутнього подружжя
можуть законно втрутитися і за допомогою судової системи
розірвати шлюб, якщо ці обов’язкові вимоги не були виконані.
Повідомлення не становить мутаватір бі аль-ляфз (точні слова)
або бі аль-ма’на (точне значення). Чи може повідомлення при-
писуватися до категорії сахіх – тобто до категорії достовірних
хадісів – навіть в разі якщо він не дає впевненості в знаннях?
Однак проблема полягає в тому, що хадіс не є достовірним.
Крім цього хадіса, розгляд інших хадісів показав відсутність
якихось інших хадісів, присвячених цій темі. Тільки спекуляція
може пояснити втручання в закон, виведений із цього пові-
домлення, порушення цього може послужити підставою для
прийняття юридичних заходів. Те, що зробили вчені потім,
охоплювало розширення питання рівності до рівня, визначе-
ного шляхом киясу, навіть якщо цей тип доказів не підтверд-
жується Кораном і Сунною.
Ідея рівності була перевернута з ніг на голову, суперечачи
істинному ісламському принципу цінності справедливості та
егалітаризму. У відповідь на такі розділи тексту «Аль-Гідая»,
якщо жінка є дорослою і бажає вийти заміж, незважаючи на
явну невідповідність, звичайно, це має бути її прерогативою.
Потреба рівності у подружжі не є суворою вимогою. Особли-
во неприйнятними в цій сфері є умова бороди, одягу та ко-
льору шкіри. Фактично не існує даних про те, що Пророк
якось ганьбив якусь професію. Насправді в своїй останній
проповіді Пророк спростував всі дискримінаційні і несправед-
ливі твердження, прямо сказавши про це.
All mankind is from Adam and Eve. There is no superiority
of an Arab over a non-Arab, or of a non-Arab over an
Arab, or of a white man over a black man, or of a black
man over a white man, except in terms of taqwa (piety) and
good action.
Дивно, частина, яка розглядає цю тему в «Аль-Гідая», почи-

нається привітанням: «Кафаа, в літературному сенсі, означає
рівність». Однак правовий аналіз та мислення відкинули пи-
тання рівності в сторону схвалення нерівності. Що ймовірно
сформульовано для захисту прав і статусу жінок і їх сімей за-
мість забезпечення їх приниженості. Питання рівності можна
трансформувати у становище підлеглості шляхом необґрунто-
ваного перебільшення киясу.
Глава надає детальне роз’яснення деяких інших важливих пи-
тань, в яких спостерігається неправильне застосування киясу.
Глава шоста
Ісламський фікг (право)
та набутий практичний досвід
Ми маємо поставити масу різних доречних питань про при-
чини того, чому існує так багато несправедливості і погіршень
в поглядах мусульманського суспільства? Занепад поступово
насувається і зараз мусульманське суспільство фактично є
неповноцінним, і в зв’язку з внутрішніми і зовнішніми чинни-
ками воно не здатне вирішити більшість своїх проблем само-
стійно, не кажучи вже про те, щоб змагатися із розвиненим
світом. Наприклад, чому ми бачимо прірву між існуючими
ісламськими законами та реальністю при вирішенні проблем і
при захисті ісламських принципів справедливості і рівноваги?
Чому багато мусульман повстають проти деяких ключових
положень в класичних законах, звертаючись до секулярних
законів? Чому мусульманські суспільства обтяжені такими
проблемами, як бідність, злидні, застаріла освіта, технологічна
відсталість? Важливо усвідомлювати, що в спробах досягти
розуміння цих питань необхідно визнати той факт, що іслам-
ський закон або фікг не має систематичної емпіричної під-
стави (термін емпіричний тут не слід плутати із вузьким зміс-
том емпіризму – практикою, при якій покладаються тільки на
спостереження та експеримент). Дане обговорення охоплює
основні аспекти ісламського права і юриспруденції, а саме –
відсутність достатньої емпіричної підстави («емпіричної» в
сучасному розумінні) ісламського закону і юриспруденції.
Зосередженість на текстах або орієнтація на тексти є відпо-
відальною за втрату динамізму ісламу і його законів, але також
це призвело до того, що ті немусульмани, які вивчають іслам,
схильні до неправильного розуміння віри і її тлумачення. Тра-
диційний іслам є редукційним і легалістським, укладеним в
оболонки первинних, вторинних і третинних текстів, дуже
часто непов’язаних із суворою дійсністю життя. Адже дослід-
ження або емпірична робота, виконана для повної оцінки
проблеми перед створенням і втіленням закону, фактично
відсутня в цьому контексті. Не існує також досліджень або
емпіричної роботи, проведеної для встановлення впливів і
наслідків часткових законних розробок і нововведень.
Випадок, що розглядається в межах цього питання, охоплює
розподіл спадщини в суспільстві. Шаріат обумовлює те, що
живі члени сім’ї та родичі претендують на різні частки
спадщини, визначені відповідно до текстових джерел. Однак
не існує сучасних досліджень, які охоплювали б вплив цих
законів, зокрема – на жінок, що становлять один з найбільш
вразливих елементів суспільства. Чоловіки можуть легко ро-
зірвати шлюбні стосунки, а жінки – не можуть. Вважається та
аргументується це тим, що жінку завжди має хтось підтри-
мувати – її батько, чоловік, брат, син або уряд і суспільство.
Але не існує шляху, аби почати оцінювати злидні та вразли-
вість багатьох жінок, особливо бідних, без відповідних емпі-
ричних соціальних досліджень, щоб вивчити природу і межі
проблеми, що виникає унаслідок жорсткості спадкового права.
Підхід, далекий від повсякденного життя і сфокусований лише
на створенні і постанові законів, який ігнорує принципи
Корану і Сунни, є одним із тих, який може привести до
жебрацтва багатьох. Кваліфіковані люди мають вивчати те,
що відбувається в реальному житті, визначити, чому суттєва
прірва утворилася між реальністю і вищими цілями права.
Тільки потім вони можуть подолати цю прірву.
Інший приклад охоплює полеміку ісламської економіки та
фінансів. Через дихотомію між релігійною і секулярною осві-
тою деякі мусульманські юристи і вчені не досить добре
знайомі з областю сучасної економіки та фінансів. Проте, ця
недосконалість не зупиняє їх від видання фетв (правова думка
з релігійної точки зору), присвячених цьому питанню. Хоча
існують емпіричні дослідження прихильників просування
ісламського банкінгу та фінансів, існують дві головні пробле-
ми, що стосуються обговорюваної позиції вчених. По-перше,
вони зазвичай не розуміють, що протягом більшої частини
часу чотири джерела – Коран, хадіси, іджма та кияс – вико-
ристовувалися тільки спекулятивно, що призвело до імовірніс-
них знань і таким чином якісь наступні фетви не є божествен-
ною заповіддю, а радше, вони є лише конструкцією, створе-
ною людиною на основі Корану та Сунни. По-друге, ті ж
експерти не можуть визнати існування емпіричних дослід-
жень, що суперечать їх твердженням. Адже вони не ознайом-
лені із важливістю і роллю емпіричної роботи, релігійні
правознавці і вчені схильні до того, щоб робити безпідставні

твердження, найчастіше позбавлені специфічного емпірич-
ного підтвердження.
Емпірично заслуговує уваги те, що якщо інтерес і благо
сприймається тільки як багатство, то зосередженість виключно
на блазі втрачає свій смисл. Дехто широко просуває ідеї про
державні фінанси в ісламських державах, які є надзвичайно
спрощеними. Наприклад, очікування того, що віруючі будуть
відкривати свої гаманці, щойно уряд про це попросить, є
нереалістичними. І відстоювання закята як методу задоволення
потреб уряду, особливо в наші часи, коли мусульманський
державний устрій є в якійсь мірі ісламським і коли існують
значні розбіжності щодо того, чи має закят виплачуватися
індивідуально або його слід інституціоналізувати – особливо
за допомогою уряду – не є прийнятним або практичним.
Зобов’язувати банки надавати безвідсоткові позики державі –
це дуже реалістично і може стати предметом висміювання
навіть за умови існування ісламських фінансових інституцій і
може привести до вичерпання їх резервів, якщо, дійсно, така
політика колись буде успішно впроваджена в життя.
Друкування грошей і цінних паперів в разі необхідності як
останнього виходу є прямою дорогою до економічного ко-
лапсу. Насправді не тільки багато правознавців схильні писати
в бездоказовій манері про те, чим вони безпосередньо займа-
ються, тобто про ісламський фікг, але також і про інші сфери
(наприклад, про економіку), хоча свої знання в цій області їм
ще потрібно довести.
Урівноваження підходу, орієнтованого на текст, з підходом,
орієнтованим на життя, вимагає, аби ми в повній мірі вивчали,
розуміли і визначали соціальну реальність, процеси та зміни.
Мусульмани повинні застосовувати емпіричні методи і водно-
час уникати впадання в пастку емпіризму – теорії, яка стверд-
жує те, що джерелом усіх знань є чуттєвий досвід. Справді,
каменем спотикання для багатьох мусульман в оцінці суттє-
вості емпіричного підходу є вузьке західне поняття емпіризму
(що ґрунтується тільки на досвіді або спостереженні). Першим
кроком до вирішення будь-якої проблеми є цілісне усвідом-
лення і розуміння її природи і меж. Це вимагає індуктивного
дослідження і вивчення. У цьому контексті мусульмани мають
досягти глибокого розуміння не тільки Сунни Пророка, а
також сунни Аллага. Господь створив певні закони (сунна
Аллага), направляючі як все живе, так і соціальні процеси по
незмінному шляху. На сьогоднішній день ми встановили три
визначальні умови ісламського права: а) те, що становить
закон, має ґрунтуватися на фундаментальних джерелах ісламу;
б) воно виводиться, приділяючи особливу увагу цілям і цін-
ностям ісламу; в) закон приймається і вводиться в силу су-
спільством за допомогою шура. У світлі цієї глави ці умови
мають уточнюватися так: закон вважається ісламським, якщо
він відповідає всім трьом наступним критеріям: а) формулю-
вання закону засноване на фундаментальних джерелах ісламу з
емпірично належною увагою до орієнтації на життя; б) він
виведений з особливою увагою до цілей та цінностей ісламу;
в) прийняття і втілення закону суспільством здійснюється за
допомогою шура.
Глава сьома
Висновки: на шляху до нашої Реформації
Сьогодні ми стикаємося із масою труднощів в мусульман-
ському світі. Люди в деяких країнах переживають жахливі кон-
флікти, які є наслідком міжнародної демонстрації сили. Зазви-
чай ці конфлікти точаться навколо нафти. В інших частинах
мусульманського світу зберігається окупація або ефективний
контроль недружніх сил. Неосвіченість і злидні особливо від-
чутні в мусульманських країнах. В інших частинах тривають
сутички між ворогуючими релігійними угрупованнями; в
більшості випадків широко поширене фізичне насильство
над жінками; «вбивства честі» жінок, хоча вони спостерігають-
ся не тільки серед мусульман, все ще існують; на батьківщині
ісламу жінкам заборонено водити автівки в ім’я ісламу. Навіть
в «прогресивних» мусульманських країнах мусульманський
чоловік може отримати розлучення за допомогою потрійного
повідомлення (незворотнє розлучення), відправивши смс по
мобільному телефону. На заході існує багато мечетей, які
мусульманські жінки не мають права відвідувати.
Багато з цих питань охоплюють переважно соціо-культурно-

політичне середовище. Однак мусульманське мислення і
сучасна культура, залучені в нинішню ситуацію недієздатності
і стагнації через глибоко вибіркове традиційне релігійне розу-
міння і прихильність, стали можливими загалом через невід-
повідне звернення до текстових джерел і через неправильне
використання іноді сумнівних хадісів, зокрема щодо питань
підтримки та свідчення.
По-перше, шаріат як широко використовуваний термін вво-
дить в оману багатьох, як і багато інших зовнішніх атрибутів,
приписаних йому: зокрема «божественність», «святість» та «не-
змінність». Коли редукційним методом шаріат прирівнюється
до ісламського права, суспільство страждає від легалізму. Через
відхід від духу цілей (макасид) або нормативних принципів
ісламу не лише було втрачено динамізм суспільства, але також
було надмірно обтяжено життя народу буквальним розумінням
тексту закону і деспотичним тлумаченням.
По-друге, Коран є кульмінацією всіх Божественних текстів,
натхнених протягом всієї історії людства. Він займає централь-
не і неперевершене положення в ісламі. Пророк не міг спросто-
вувати його. Таким чином, нічого, крім Корану, не може ви-
користовуватися і наводитися як доказ доктрини, закону або
норми – важливий момент, загальновизнаний серед усіх му-
сульман, але повсякденно ігнорований на практиці.
По-третє, спадщина Пророка, або Сунна, є також життєво
важливою для мусульман і для ісламського способу життя.
Пророк згадується в Корані як приклад для наслідування.
Однак, як продемонстровано в третьому розділі, традиційні
погляди на хадіси також невиправдано перебільшують значен-
ня джерела, щоб поставити його в поруч із Кораном, коли в
цьому сенсі стверджують про певну міру божественності.
По-четверте, загальноприйняті погляди на іджма є неспро-
можними і перебільшеними. Не тільки не існує іджма щодо
визначення цього терміна, а й важко знайти якийсь аспект,
щодо якого існує одностайна згода. Багато правових рішень,
щодо яких використовувалася іджма, відображають особливий
соціально-історичний контекст, який сягає часів Пророка і
його сподвижників, навіть якщо особливості і деталі певного
аспекту права не можуть застосовуватися універсально протя-
гом різних епох.
По-п’яте, кияс перетворився вже в інший інструмент іслам-
ського права, яким серйозно нехтують. Якийсь закон, виведе-
ний за допомогою судження за аналогією, не має сприйматися
як божественний, адже це змушує мусульман ставитися до
нього як до недоторканного.
По-шосте, отримана сукупність ісламського права не має емпі-
ричної підстави, на даний момент відсутні життєво важливі
дослідження, що охоплюють відповідні важливі питання,
необхідні для розуміння і аналізу проблеми як перед, так і
після формулювання введення в силу закону.
З іншого боку, закон має вважатися ісламським, якщо тільки
він відповідає трьом критеріям: а) формулювання закону має
ґрунтуватися на фундаментальних джерелах ісламу відповідно
до орієнтованого на життя емпіричного підходу і викону-
ватися із належною ретельністю; б) він має бути виведений із
особливою увагою до цілей і цінностей Ісламу; в) прийняття і
введення в силу закону суспільством має здійснюватися за
допомогою шура. Пошук конструктивних трансформацій є
динамічним і захоплюючим викликом. Щоб досягти успіху в
цьому і в подальшому житті, іслам закликає кожного до
постійного пошуку позитивних змін – змін, які допомагають
вдосконалювати людей на всіх рівнях та які позитивно впли-
вають на життя інших. Дійсно, зміни починаються вдома: ми є
першою інстанцією. Ті, хто цінує і шукає зміни активно, а не
реакційно (як це відбувається зараз), неодмінно не тільки змі-
няться самі, але також в процесі змінять й оточуючих.
Автор
Мухаммад Умар Фарук – голова Центру ісламських фінансів Інсти-

туту банківських фінансів. Його сфера інтересів охоплює ісламську
економіку / банківську справу / фінанси, ісламське право / юрис-
пруденцію та ісламську політичну економіку.
НА ШЛЯХУ ДО НАШОЇ
РЕФОРМАЦІЇ •
ВІД ЛЕГАЛІЗМУ ДО ЦІННІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ
ІСЛАМСЬКОГО ПРАВА ТА ЮРИСПРУДЕНЦІЇ
Серія «Книги у скороченому викладенні»
Підписано до друку 08.07.2022 р. Формат 70x100 1/16.

Папір офсет. Гарнітура «Garamond». Друк цифр.
Ум. друк. арк. 2,58. Наклад 500 екз. Зам. № 59.
Видавництво «Волинські обереги».
33028 м. Рівне, вул. 16 Липня, 38; тел./факс: + 38 (0362) 62-03-97.
e-mail: oberegi97@ukr.net
Свідоцтво про внесення в Державний реєстр
суб’єкта видавничої справи ДК № 270 від 07.12.2000 р.
Віддруковано в друкарні в-ва «Волинські обереги».

12 - На шляху до нашої Реформації

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

12 - На шляху до нашої Реформації

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

НА ШЛЯХУ ДО НАШОЇ РЕФОРМАЦІЇ 1

Мухаммад Умар Фарук

Книга надрукована за підтримки

На шляху до нашої Реформації: від легалізму до ціннісно-

© Міжнародний Інститут Ісламської Думки

Toward Our Reformation: From Legalism to Value-Oriented

© The International Institute of Islamic Thought (IIIT)

Усі права захищені.

Найбільш освічені мусульмани знають, що існує чотири основ-

Однак із плином часу вчені почали відчувати себе некомфорт-

правова система і її норми витіснили ісламські правові інсти-

Надалі ситуація ще більше ускладнилася прихильниками ре-

Як не дивно, незважаючи на особливу увагу, яку приділяли

Незважаючи на те, крізь яку призму розглядати наше минуле

Ця брошура призначена для того, аби дати можливість мусуль-

Чи є визначення істинного шаріату Мухаммада Асада правиль-

Зараз акцент людської цивілізації повністю перемістився від

допомогою впровадження шаріату. Чим більше країн схи-

Концепція може спотворюватися за допомогою неправиль-

Однак рішення охоплює не просто виключення цього понят-

Глибоко шановані вчені, які прагнуть трансформувати му-

Шаріат також вважається Божественним. Відповідно до слов-

Шаріат часто вважають незмінним. Такі твердження, однак, є

Шаріат часто вважається таким самим, як і весь іслам –

тлумачення рішення для кожної ситуації або проблеми. Також

Шаріат часто плутають із «правом». До того ж, рівність між

Шаріат часто забезпечує дотримання всього спектра обов’язків

Шаріат часто розглядається як те, що надає зрозуміле й одно-

У мусульманських суспільствах іншим прикладом є одно-

Легалізм може тлумачитися як прихильність до законів, норм

благодать Бога. Протягом століть після епохи Пророка

Коран точно визначає кілька законних розпоряджень і пропо-

Ціннісно-орієнтований підхід, що його обстоюють в цій

Справжнє обличчя суспільства є відображенням його ціннос-

1. Фундаментальна гідність людини (кожна людина – особистість,

3. Рівність (і недопущення дискримінації)

5. Універсальні моральні цінності (ма’руф)

«Ви є кращою з громад, що була виведена на благо люд-

Заклик Корану до ма’руф і утримання від мункар спирається

6. Орієнтація на людство та приналежність до всесвіту

7. Представництво та нарада (шура)

9. Пошук загальної підстави для спільного блага

10. Відмова від насильства як норма

11. Відмова від поверховості

12. Приділення уваги змісту, а не формі

«Віра» перетворилася в звичайний предмет розмов –

Це є основною проблемою, з якою стикаються мусульмани

13. Охоплення життєвого досвіду як частини кривої колективного

І цей перелік цінностей не є вичерпним. Перераховані вище

З метою спрощення та роз’яснення терміни «хадіс» і «Сунна»

існують деякі загальні моменти хадісів/Сунни, які неправиль-

Серед цих моментів існує один, який передбачає, що хадіси

Існує шість канонічних збірників, відомих як «ас-сихах ас-

По-третє, існує важливе твердження про те, що не існувало

По-четверте, вважається, що хадіси дають знання або

Важливо запобігти використанню та зловживанню хадісами

Пророк затвердив регулярну та безперешкодну участь жінок у

Як передає Абд Аллаг ібн Масуд, Пророк сказав:

Narrated by ‘Ayesha: Had Allah’s Apostle known what the

Цей хадіс є достовірним, але не мутаватір (переказ Абд Аллага

Що стосується другого хадісу, то хоча він і з’являється у

В іншому прикладі наслідків цієї тенденції жінкам заборо-

Narrated by Abu Bakrah: During the battle of Al-Jamal,