Універсальний дизайн інклюзивного

освітнього середовища
 Універсальний дизайн потрібний усім:

• батькам із малолітніми дітьми; • людям низького чи високого зросту;

• дітям у школах;
• педагогам, які мають інвалідність і хочуть займатися
• пацієнтам у лікарнях; улюбленою справою;

• дітям до 7-ми років; • батькам, які мають інвалідність;

• людям літнього віку; • представникам громадських організацій, які

опікуються особами з ООП;
• людям з інвалідністю;

• вагітним жінкам; • представникам публічної влади

• людям з надмірною масою тіла;

 Архітектурна доступність закладу світи повинна забезпечуватися:

● фізичною можливістю і зручністю потрапляння до закладу освіти;

● фізичною безпекою при пересуванні в закладі освіти, прилеглою
територією, під час отримання освітніх послуг;
● можливістю вільного отримання інформації про заклад освіти й освітні
послуги, що надаються; вільною навігацію (орієнтуванням) у закладі
освіти та прилеглою територією.
 Універсальний дизайн у сфері освіти –
дизайн предметів, навколишнього середовища,
освітніх програм і послуг, що забезпечує їх
максимальну придатність для використання
всіма особами без необхідної адаптації чи
спеціального дизайну.
 Принципи універсального дизайну в суспільстві й у сфері освіти
в контексті архітектурної доступності та розумного пристосування:

● Архітектурно доступне та безпечне освітнє

середовище;
● навчальні матеріли підготовлені таким чином,
Рівність і доступність
що можуть бути використані учнями та
використання вихованцями з різними ООП;
● веб-сайти закладів освіти розроблені так, що
інформація на них доступна для осіб з
порушеннями зору та слуху тощо
 ● Освітній процес відповідає широкому
спектру індивідуальних можливостей
Гнучкість
учнів;
використання ● забезпечує гнучку методику навчання,
викладання та представлення матеріалу;
● доступні та гнучкі освітні програми
 ● Навчальні матеріали прості та чіткі у
використанні незалежно від навичок і
досвіду учнів, вихованців;
Простота і зручність у
● лабораторне обладнання та обладнання в
використанні
майстернях із чіткими й інтуїтивно
зрозумілими кнопками управлінн
 ● Урахування різного впливу шкільного
Сприйняття середовища на «сенсорний досвід» дитини
інформації незважаючи використання кольору, світла, звуків, текстури;
умови ● легкий доступ до інформаційно-
комунікативних технологій
 ● Учні повинні мати вдосталь часу, щоб дати
відповідь на запитання;
Мінімізація
● використовування програмного
помилок забезпечення, що має
вказівки/застереження, коли учень,
вихованець робить неправильний вибір
 ● Двері, які легко відчиняти учням
Незначні фізичні з різними ООП;
зусилля ● застосування ергономічних
вимог/деталей (наприклад, дверні
ручки, меблі)
 ● Доступні навчальні місця для учнів,
вихованців, у тому числі з прилеглим
Наявність простором для асистентів учителів;
● меблі, фурнітура та обладнання, що
необхідного розміру підтримують широкий спектр навчання і
навчальних методик;
місця, простору ● можливість егулювання середовища
(наприклад, освітлення) для різноманітних
ООП учнів у навчанні тощо
 Універсальний дизайн в освіті:
● формує філософію освіти, освітнього процесу
● змінює стереотипи і підходи до навчання;
● визнає право кожної дитини на освіту
● змінює освітній процес і середовище, а не учня;
● підтримує міждисциплінарний підхід за участі
широкого кола фахівців;
● підтримує гнучкість програм, різні навчальні
методики
● вимагає від учителів, адміністрацій шкіл, фахівців
розуміння інтегрування ноихі навчальних методик
● гнучкість і пошук альтернативних рішень;
● процес, який підтримує усіх учнів, які навчаються
у закладі освіти
Підходи щодо організації освітнього процесу
 Модифікації

● зміна тривалості періоду навчання;

● суттєва зміна освітнього середовища, змісту ресурсів і
матеріалів;
● форми представлення завдань;
● способи оцінювання.
 Плануючи адаптації, потрібно враховувати:

● зміст – який матеріал діти мають засвоїти, і як вони отримуватимуть інформацію;

● процес – види освітньої діяльності, які виконують діти для засвоєння змісту;
● результат – те, що дає дітям змогу застосувати, закріпити, поглибити і вдосконалити
набуті знання, уміння, навички;
● освітнє середовище – як відбувається робота на уроці, яка психологічна атмосфера на
ньому панує.
Підходи щодо змін типової освітньої програми
 Основне призначення ресурсної кімнати – створення комфортного простору для
організації процесу навчання дітей з ООП на основі застосування особистісно-орієнтованих
методів навчання. Приміщення ресурсної кімнати поділено за допомогою стаціонарної
меблевої перегородки на дві зони: навчально-пізнавальну і побутово-практичну.

Медіатека – це сучасна бібліотека, що оснащена широкою палітрою мультимедійних

засобів різного формату поряд із друкованою літературою, яке максимально наближає
дитину до використання всього спектра джерел інформації.
 ABA-аналіз (Applied Behavior Analysis – прикладний аналіз
поведінки) – це наукова дисципліна, метою якої є вивчення
поведінки як об’єкту дослідження.
Основним завданням ABA-аналізу є зменшення проявів
небажаної поведінки та формування нових навичок
поведінки.
 Основні категорії небажаних форм
поведінки:

● поведінка, що заважає вчитися;

● поведінка, що негативно впливає на навички, які вже набуті;
● поведінка, що є руйнівною для дитини і завдає шкоду тим, хто її
оточує.
Структура освітнього середовища
 За умови планування простору вчителям
рекомендують передбачати
різні зони:

● навчальна (організація навчальних занять і предметно-практичної діяльності);

● ігрова (організація ігор і проведення занять з розвитку рухів);
● «жива природа» (організація спостережень за рослинами, тваринами);
● релаксаційна (місце відпочинку й усамітнення дитини)
 Педагогічні прийоми:

1. Розклад з картинками
2. Дошка пріоритетів «спершу – потім»
3. Картки-підказки
4. Візуальні підказки для спільної діяльності в групі з однолітками
 Адаптації на рівні матеріалів і ресурсів
● використання матеріалів різного рівня складності;
● використання друкованих та інших матеріалів
● використання ресурсів, створених учителем і учнями;
● використання альтернативних навчальних матеріалів,
● використання адаптаційних пристроїв,
● використання вказівників рядків на аркуші паперу,
● підготовка карток з «віконечками»,
● відведення більшого простору на аркуші для написання відповіді;
● адаптація матеріалу підручника шляхом позначення певного тексту різними кольорами,
● забезпечення спеціальних парт з можливістю відокремлення від інших,
● впровадження системи допомоги за принципом «рівний–рівному»,
● ведення конспекту під копіювальний папір, щоб уникнути переписування
 Адаптації на рівні методів навчання:

● залучення однокласників для надання допомоги, волонтерів;

● надання інформації і завдань на роздаткових матеріалах,
● надання матеріалу, який дитина може опрацювати, в меншому обсязі;
● використання сигнальних жестів;
● повторення завдань, пояснень і надання їх у різній формі: усній, письмовій або в аудіозаписі;
● прохання до учня повторити пояснення/завдання;
● розташування неподалік від учня;
● виділення маркером ключових думок у тексті підручника;
● використання картинок і конкретних матеріалів;
● надання учневі можливості виконати схожу діяльність під керівництвом учителя перед початком
заняття
 Адаптації на рівні оцінки:

● надання учневі можливості виконати завдання в довільному формат

● дати учням додатковий час для підготовки письмових завдань;
● дати змогу відповідати усно на запитання екзамену;
● дозволити відповідати на меншу кількість запитань;
● дозволити залучати іншу особу, яка допоможе виконати письмове завдання;
● давати контрольні роботи для виконання вдома;
● доручити іншому учневі або помічникові робити потрібні записи замість дитини