Ф.Шопен.

Прелюдія A-dur

У формі періоду, який має два 8-тактові речення. Період квадратний, повторної будови
(речення одинаково починаються, лише мають різні каденції). Однотональний.
Фактура — гомофонно-гармонічна, де головна ведуча мелодія - у верхньому
голосі, і гармонічний супровід (в даному випадку акордовий) у нижніх голосах. Мелодія
у верхньому голосі — інструментального плану, широкого дихання; мелодія збігається з
основною темою, лірична, ніжна, романтична, насичена неакордовими звуками
(затриманнями). Меодія хвилеподібна, поєднує в собі стрибки з плавним рухом.
Принцип розвитку мелодії — варіаційний, та варіантно-секвенційний. Кульмінація у 12
такті, виражена найвищим звуком, довгою тривалістю і нестійкою дисонуючою
гармонією (відхилення у II53 через її D7).

В.А.Моцарт. Соната №11, Іч. (тема варіацій)

Загалом, форма ІІч. - тема з варіаціями. Тема варіацій має просту 2-част. форму
(репризну: а а1 в а2) (П2Ф). Розглядаємо початковий період теми. Ідеально класичний
8-тактовий квадратний період повторної будови (це означає, що речення одинаково
починаються, або мають схожий початок, але різні каденції).
Схема періоду: П8
а + в
4 + 4
SKD SKDT¹
Розмір 6/8, пунктирний ритм, і загалом метро-ритмічними особливостями нагадує жанр
сициліани (для якої характерний розмір 6/8, 9/8, 12/8, пунктирний ритм, і наспівна
мелодія). Мелодія тут хвилеподібна, розвинена, наспівна, інструментальна, хоч має
вузький діапазон (верхні звуки в межах ч.5). Кульмінація — вкінці 7 такту (в точці
золотого перетину), виражена високим звуком, динамікою sf, та нестійкою гармонією S.

“Над річкою бережком”.

Цей зразок нородної пісні відноситься до імітаційної поліфонії (є 3 види поліфонії:

імітаційна, підголоскова, контрастна. ). В імітаційній поліфонії багатоголосся
утворюються завдяки проведенню однієї мелодії-теми або її фрагмента по черзі у різних
але рівноправних голосах. До імітаційних форм належить канон, інвенція та фуґа .
Найбільш послідовно імітація витримується у каноні.
Канон - це музична форма, де одна і та ж мелодія, до її закінчення у попередньому
голосі, проходить усіх голосах поліфонічного твору з послідовним вступом через
однаковий проміжок часу. Канони бувають 2-голосними і багатоголосними. Мелодія
канону у різних голосах може проводитися без змін. Такий канон називається точним.
При проведенні мелодії канону в різних голосах, у ній можуть виникати зміни інтервалів
та ритму, найчастіше це зустрічається в заключних тактах. Такий канон називається
неточним. “Над річкою бережком” — це неточний канон. Мелодія починається у верхг\
ньому гол, стрибком на м.6, що характерно для народних пісень. Мелодія — вокального
типу, низхідна. Принцип мелодичного розвитку: варіаційність, тобто незначні зміни в
мелод.русі (1-2, 3-4 тт.). Кульмінація — 6 такт, на найвищому звуці, стрибок на ч.8, а
далі — поступовий низхідний рух (спадання напруги). Форма твору — одночастинна;
період.

“Заспіваймо пісню веселеньку”

Пісня написана у простій 2-частинній, безрепризній формі (а в). Така форма характерна
для пісень з типом заспів/приспів, які контрастні між собою (мають різний тематичний
матеріал, характер, часто навіть різні т-сті та лад). І частина тут відповідає заспіву пісні
(заспіваймо пісню веселеньку) та є періодом (16 тактів). ІІ част. - це приспів пісні (Ой
сусідко), теж період (16 тактів, з повтореним 2-гим реченням, як це часто буває у
приспіві пісні).
1-й період —a-moll квадратний, 16 тактів (речення по 8 тактів), модулюючий (перехід у
C-dur), розімкнений (закінчується на D до До-мажору). 2-й період — починається у C-
dur, але також модулюючий (повернення в основну т-сть a-moll).