ХАРАКТЕРИСТИКА

ДОЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ
ТА КВАЗІЕКСПЕРИ-
МЕНТАЛЬНИХ ПЛАНІВ
Виконала
Студентка 206 групи ФЛСК
Радченко Анна
ДОЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ПЛАНИ
Існує декілька характерних ознак
доекспериментальних планів:
 Перша — це еквівалентність досліджуваних
груп за наявності контрольної групи або
навіть без неї, тобто експеримент може
проводитись на одній групі.
 Друга — відсутність або низький рівень
контролю загроз валідності — як
внутрішньої, так і зовнішньої. 1 остання
ознака — неможливість висновку про
однозначний каузальний зв'язок між
явищами, які вивчаються в експерименті.
  Наведемо приклад такого експерименту,
який проводиться за схемою поодинокого
випадку, коли після здійснення певного
впливу вимірюється залежна змінна для
встановлення ефекту впливу.
 У підручнику Т. Корнілової
"Експериментальна психологія. Теорія і
методи" наводиться приклад дослідження
доекспериментального типу, план якого
відповідає поодинокому випадку.
 Мета експерименту— вивчити
ефективність нового методу викладання
психології у вищому навчальному закладі.
Незалежною змінною обрано введення
нового методу викладання, залежна змінна
— успішність студентів у навчанні. 
 Експеримент був організований у такий
спосіб. В одній з академічних груп
першого курсу застосовувався новий
метод викладання психології, який
ґрунтувався, скажімо, на ефективній
самостійній роботі студентів, а
висновок про ефективність методу
здійснювався на підставі аналізу
результатів екзамену.
СЕРЕДНІЙ БАЛ У ГРУПІ СКЛАДАВ 4,2. АРТЕФАКТИ,
ТОБТО ЗАГРОЗИ ВАЛІДНОСТІ, БУЛИ ТАКІ:

  Фон (на досить високий середній рівень оцінки

знань могли вплинути і особистість викладача,
який запроваджував новий метод викладання
психології і був зацікавлений у ньому,
інтелектуальний розвиток студентів, склад
групи. Не перевірявся до експерименту і рівень
успішності студентів, який теж міг бути
високим.
 На результати впливав і відсів (слабкі студенти
могли відмовитися і відмовлялися від занять, бо
не хотіли витрачати час на засвоєння нового
методу викладання). Крім того, студенти
експериментальної групи, як виявилося, були
випускниками спеціалізованого ліцею.
 План з попереднім та підсумковим
тестуванням однієї групи досить
часто застосовується в соціологічних,
соціально-психологічних і педагогічних
дослідженнях. Він більш досконалий,
ніж план поодинокого випадку.Недоліки
його очевидні: відсутня контрольна
вибірка, тому неможливо
стверджувати, що різниця між О1 і О2
залежної змінної, яка реєструється в
ході тестування, може бути віднесена
на рахунок впливу незалежної змінної.
Крім того, цей план не дозволяє
контролювати ефект так званого
"природного розвитку", тобто
протягом короткого часу може
змінитися стан студента (з'явиться
втома, монотонія), а упродовж більш
тривалого часу можуть змінитися
навіть особистісні риси. 
 Третій поширений варіант
доекспериментального плану — це порівняння
статистичних груп, або план для двох
нееквівалентних груп з тестуванням після
випробування. Цей план кращий, ніж попередній,
хоча б тому, що дозволяє враховувати ефект
тестування завдяки введенню контрольної
групи, а також частково контролювати фонові
зміни, які відбуваються у стані досліджуваного
і зовнішніх змінних.
 Особливістю плану є те, що результати
груп порівнюються з підсумковим
тестуванням. Проте вплив незалежної
змінної може бути контамінований різними
факторами, зокрема, якщо групи
нееквівалентні, факторами індивідуальних
розбіжностей між досліджуваними. 
 Наведемо приклад застосування цього
доекспериментального плану з роботи Кемпбелла
"Моделі експериментів в соціальній психології і
прикладних дослідженнях". Описується експеримент,
метою якого є порівняння успішність навчання школярів,
які пройшли курс прискореного читання, і тих, хто не
проходив його. Отже, незалежна змінна — це
проходження курсу прискореного читання, залежна —
успішність школярів у навчанні. Експеримент був
організований у такий спосіб: в одному з класів учні
пройшли курс прискореного читання, тоді як учні іншого
такого курсу не проходили. Висновки про вплив курсу на
успішність навчання робилися на підставі співставлення
результатів обох груп. Учні першої групи отримали
середній бал успішності за чверть — 4,0 бала, другої
групи — 3,4 бала.
КВАЗІЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ
ПЛАНИ
 Квазіекспериментальні плани будуються,
виходячи з такого визначення поняття
квазіексперименту: квазіекспериментом
є дослідження, спрямоване на
встановлення причинно-наслідкового
зв'язку між двома змінними, в якому,
проте, відсутня процедура попереднього
вирівнювання груп, тобто паралельний
контроль за участю контрольної групи
замінюється порівнянням результатів
тестування групи до і після вимірювань.
ІСНУЄ ДЕКІЛЬКА ВИДІВ КВАЗІЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ
ПЛАНІВ, НАПРИКЛАД:

 План для двох нееквівалентних груп з

тестуванням до і після випробування;
план з попереднім та підсумковим
тестуванням двох рандомізованих груп;
плани дискретних часових серій для однієї
групи або для двох нееквівалентних груп.
 Наведемо приклад експерименту з роботи Д.
Мартіна "Психологическиеэксперименты" [42]. Мета
експерименту полягала в тому, щоб дослідити, чи
підвищується продуктивність праці робітників
машинобудівного заводу при оплаті "від виробітку".
Незалежна змінна — спосіб оплати, залежна змінна —
продуктивність праці. В експерименті брали участь
дві групи працівників заводу. Попередньо
вимірювалась продуктивність їхньої праці, після
чого для однієї з груп (група А), учасники якої
добровільно погодились на експеримент, вводилася
оплата "від виробітку". Вимір після експерименту
показали, що продуктивність праці учасників групи
А підвищувалася.
 У цьому квазіексперименті є
загрози валідності, а саме:
взаємодія тестування з
результатами
експериментального впливу,
тобто попередній рівень
продуктивності праці, може
підсилювати
експериментальний вплив.
 Схема квазіекспериментального плану часових серій для
двох нееквівалентних груп, одна з яких не отримує
впливу, рекомендується дослідникам, які проводять
експерименти за участю природних груп, скажімо,
молодших школярів чи дітей молодшого дошкільного
віку. Цей план, як згадувалося, часто називають планом
формуючого експерименту з контрольною вибіркою.
Реалізувати його досить складно, але якщо вдається
провести рандомізацію груп, він перетворюється в план
істинного формуючого експерименту. Можливі комбінації
з планом, в якому чергуються серії з впливом та його
відсутністю на одній вибірці.
 Квазіексперименти дуже поширені в сучасній
психології і є не гіршими за істинні. Для деяких
завдань психологічного дослідження вони
необхідні і, незважаючи на відсутність процедури
попереднього вирівнювання груп, вони є
спеціальним засобом вирішення проблем
експериментування, якщо незалежна змінна не є
об'єктом маніпулювання дослідника, а обирається
ним шляхом відбору неквівалентних груп.
ВИСНОВКИ:
 Доекспериментальні плани мають низьку складність,
оскільки містять багато загроз валідності
експерименту. Квазіекспериментальні плани близькі
до ідеалу, проте через певні умови організації та
проведення експерименту, містять загрози
валідності.
 Отже, якщо розглядати зв'язок експериментальних
планів та факторів, що загрожують валідності
експерименту, то плани істинних експериментів
мають найменший рівень такої загрози.
 Квазіекспериментальні плани знаходяться на другому
місці за цим критерієм, а доекспериментальні
містять досить високий рівень загрози валідності
експерименту — як внутрішньої, так і зовнішньої.