Методи експериментального

дослідження у
психолінгвістиці.
Асоціативний експеремент

Підготувала студентка 1-го курсу Щіпкова Анастасія

Група: ФЛ-12
 Що таке
психолінгвістика???

Психолінгвістика -
дисципліна, яка
знаходиться на стику
психології і лінгвістики.
Вивчає взаємовідношення
мови, мислення і
свідомості. Виникла в
1950-х рр..
Методи психолінгвістичних досліджень
 Експеримент - це такий метод дослідження предмета, коли він поміщається в штучно створену
ситуацію для спостереження за його розвитком, після чого робляться висновки про його істотні
властивості.
Хід експерименту включає такі етапи: 1) формулювання загальної задачі дослідження; 2)
висунення рада гіпотез поведінки предмета в експерименті, в тому числі основний (робочої); 3)
розробка умов експерименту; 4) проведення експерименту; 5) формулювання висновків і
внесення змін до початкові уявлення про предмет.
Наведемо приклад вільного асоціативного експерименту зі словом: випробуваному дається якесь
Основними методами слово-стимул, на яке він повинен відреагувати будь-яким іншим словом або фразою, які прийшли
йому в голову: вода - мокра, поет - Пушкін, хвіст - собачий, телефон - дзвонити і т . д. Мета такого
дослідження в експерименту - визначити, як пов'язані слова у свідомості людини.
психолінгвістиці Інтроспекція - самоспостереження над внутрішніми образами, що виникають в нашій
свідомості, коли ми чуємо слова: наприклад, легкий, пухнастий, білий.
вважаються
експеримент і
інтроспекція.
 Асоціативний експеримент є найбільш розробленою технікою
психолінгвістичного аналізу семантики.
Процедура асоціативного експерименту.
Асоціативний Досліджуваним пред’являється список слів і говориться, що їм
експеримент необхідно відповісти першими, що приходять їм у голову,
словами. Як правило, кожному досліджуваному дається 100
слів і 7-10 хвилин на відповіді. Більшість реакцій, що
наводяться в асоціативних словниках, отримано від студентів
університетів і коледжів у віці 17-25 років, для яких мова
стимулів є рідною.
 Різновиди
асоціативного
експерименту:
Вільний асоціативний експеримент.
Досліджуваним не ставляться ніякі
обмеження на реакції.

Спрямований асоціативний
експеримент. Досліджуваному
пропонується давати асоціації певного
граматичного чи семантичного клас
(наприклад, підібрати прикметник до
іменника).

Ланцюговий асоцативний
експеримент. Досліджуваним
пропонується реагувати на стимул
кількома асоціаціями – наприклад, дати
протягом 20 секунд 10 реакцій.
 Асоціації

Синтагматичні Парадигматичні
(стіл – стілець, батько – мати). слова-реакції
(небо – блакитне, машина – того ж граматичного класу, що й слова-
їде, курити – погано) - такі, стимули. Вони підкоряються принципу
«мінімального контрасту», згідно з яким,
граматичний клас яких чим менше відрізняються слова стимули від
відрізняється від слів реакцій за складом семантичних
компонентів, тим вища імовірність
граматичного класу слова- актуалізації слова-реакції в асоцативному
стимула. процесі.

Виділяють також родо-видові відношення (тварина – кішка, стіл – меблі); реакції, що мають фонетичну схожість зі стимулом (мишка – книжка);
клішовані (майстер – золоті руки, гість – камінний) та особисті (чоловік – я повинен).
Червоний
Особливе значення асоціативний експеримент
має для психологів, оскільки є одним із
найстаріших прийомів експериментальної
психології. Джордж Міллер дуже жваво описує
історію виникнення цього прийому. Сер
Френсіс Гальтон, англійський вчений і
двоюрідний брат Чарльза Дарвіна, першим
спробував провести асоціативний експеримент
1879 р. Він вибрав 75 слів, написав кожне з
них на окремій карточці і не доторкався до них
кілька днів. Після цього він брав карточки
одну за одною і дивився на них. Він засікав час
за хронометром, починаючи з того моменту,
коли його очі зупинялися на слові, і,
завершуючи моментом коли прочитане слово
викликало в нього дві відмінні думки. Він
записав ці думки для кожного слова зі списка,
але відмовився публікувати результати. «вони
оголюють, – писав Гальтон, – сутність
людської думки з такою дивовижною чіткістю
і достовірністю, які навряд чи вдасться
зберегти, якщо їх опублікувати і зробити
приналежністю світу».
Актуалізація того чи іншого зв’язку у відповіді не випадкова і може залежати навіть від ситуації. Безсумнівним є
вплив рівня освіти людини на влаштування її ментального лексикону. Так, асоціативні експерименти на матеріалі
української та естонської мов виявили, що особи з вищою технічною освітою дають частіше парадигматичні
асоціації, а з гуманітарним – синтагматичні.

На характері асоціацій відбивається і вік, і географічні умови, і професія людини. За даними О.О.Леонтьєва,
різні реакції на один і той же стимул давали жителі Ярославля (кисть-горобини), Душанбе (кисть-винограду),
диригент (кисть-плавна, м’яка), медсестра (кисть-ампутація), будівельник (кисть-волосяная).

Належність до певного народу, однієї культури робить «центр» асоціативного поля в цілому досить стабільним,
а зв’язки – регулярно повторюваними у цій мові. За даними тверської психолінгвістки А.А.Залевської, асоціації
залежать також від культурно-історичних традицій народу – українського (поет-Шевченко, число-три, друг-
товариш, друг-ворог, друг-вірний, хліб-сіль), узбекського (хліб-чай), французького (хліб-вино).

Показовими є дані, отримані при співставленні асоціацій в історичній перспективі. Так, коли порівняли
асоціації на одні і ті ж стимули, то виявилось, що три найчастіші реакції на слово-стимул в 1910 р. у середньому
складали приблизно 46% усіх відповідей, а в 1954 – вже біля 60% усіх відповідей, тобто найчастіші реакції
стали частішими. Це означає, що в результаті стандартної освіти, поширення телебачення та інших засобів
масової інформації стереотипність реакцій збільшилась, люди стали думати більш однаково.