Курс «Менеджмент»

Тема 6 «МОТИВАЦІЙ НА ФУНКЦІЯ

В МЕНЕДЖМЕНТІ»

Київ, 2023
Питання теми:
1. Сутність керування як функції менеджменту
2. Інструменти керування
3. Мотив, мотивація, мотивування, стимул,
стимулювання
4. Еволюція теорій мотивації
1. Сутність керування як функції
менеджменту
Таблиця 1. СПІВСТАВЛЕННЯ ОЧІКУВАНЬ ПРАЦІВНИКА ТА ОБОВ’ЯЗКІВ ЙОГО
КЕРІВНИКА
Питання 2. ІНСТРУМЕНТИ
КЕРУВАННЯ
Рис. 1. Інструменти керування
Компенсаційний пакет:
• те, що роботодавець готовий надати працівнику за використання його
компетенцій згідно з контрактом/угодою з моменту працевлаштування;
• гарантовані роботодавцем виплати працівнику за виконання посадових
обов’язків в обсязі та з якістю, передбаченими посадовою інструкцією;
• включає основну заробітну плату, пільги, привілеї;
• структурно та за розмірами дуже відрізняється в різних організаціях: залежно
від посади, стратегії організації, рівня її конкурентоспроможності, законодавства,
рівня розвитку ринку праці та ринкової інфраструктури, розміру споживчої
корзини тощо;
• як інструмент управлінського впливу має досить обмежені можливості; він, у
першу чергу, є інструментом залучення персоналу в організацію;
• не справляє стимулюючого чи, тим паче, мотивуючого впливу; якщо певні
пільги чи привілеї прив’язані до результатів праці — вони не входять до
компенсаційного пакету і виступають інструментом системи стимулювання
працівників.
Система стимулювання:
• критерії, правила та механізм розподілу додаткових винагород у різних
формах у чіткій залежності від вкладу працівника в досягнення цілей
організації;
• має проголошуватися на початку періоду одночасно з постановкою
організаційних цілей і індивідуальних завдань працівникам; не може змінюватися
часто (не більше одного разу на рік) і вводитися заднім числом;
• повинна розроблятися виключно в прив’язці до очікуваних результатів праці, а
розмір премій, комісійних, бонусів, нарахувань тощо має залежати від досягнутих
результатів;
• повинна бути тісно пов’язана з системою постановки цілей (функція
планування) та системою оцінки виконання роботи (функція контролю) —
тільки за таких умов можна говорити про наявність системного підходу до
управляння організацією;
• розробляється найчастіше службою управління персоналом, але дієвою може
бути лише за активної участі в її розробці лінійних керівників та представників
фінансової служби організації.
Організаційна культура — унікальна для кожної організації сукупність
писаних і неписаних, формальних і неформальних норм, цінностей, традицій
і правил поведінки, що:

• відбираються з історично накопиченого досвіду організації та створюються

спеціально;

• повинні розділятися і дотримуватися всіма членами організації;

• потрібні задля внутрішньої інтеграції й адаптації до зовнішніх умов, що

забезпечує щоденне функціонування організації.
Мотиваційний клімат — клімат, у якому кожна особистість, досягаючи організаційних
цілей, може мак- симально реалізувати свій потенціал; це робоча атмосфера, що
створюється для досягнення цілей організації в результаті взаємодії складових:

• робота (її зміст, характер і цінність для організації);

• людина — виконавець (професійні та особистісні здібності, а також риси

характеру);

• менеджер (професійні та управлінські здібності та стиль керування);

• середовище (контекст та організаційна культура).

 Запам’ятайте !!!

Мотиваційний клімат створює

кожен лінійний керівник у
підпорядкованому йому
підрозділі.
Стиль керування — певний тип
поведінки керівника стосовно до
підлеглих.

Лідерство — здатність (здібність,

спроможність) впливати на
людей.
 3. МОТИВ, МОТИВАЦІЯ,
СТИМУЛ, СТИМУЛЮВАННЯ
Рис. 2. Модель процесу мотивації
Мотивування — процес забезпечення керівником наявності
внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають
працівника до діяльності, формують його внутрішнє свідоме
ставлення до роботи та організації в цілому, визначають
поведінку, надають спрямованості його діяльності,
орієнтованої на досягнення цілей організації і особистих
цілей.
Рис. 3. Процес
здійснення
мотиваційної функції
4. ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЙ МОТИВАЦІЇ