Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

Кафедра української
мови

Реферат
на тему: «Прямі і непрямі мовленнєві акти. Типи
непрямих мовленнєвих актів: конвенційні та
контекстуально-ситуативні. Непрямі мовленнєві
акти як проблема лінгвопрагматики»

Виконала: студентка групи УМ(р/а)-61

факультету філології та журналістики
Шиш Марія Володимирівна

Полтава – 2020
1
 Зміст
Вступ_______________________________________________3
Розділ I. Прямі і непрямі мовленнєві акти ___5
Розділ II. Типи непрямих мовленнєвих актів: конвенційні та
контекстуально-ситуативні. Непрямі мовленнєві акти як проблема
лінгвопрагматики __________9
Висновок___________________________________________11
Список використаних джерел

2
 Вступ
Поняття мовленнєвого акту є одним із основних у сучасній прагматичній
лінгвістиці. До середини ХХ століття вважалося, що речення використовуються
тільки для того, щоб говорити. Поняття мовленнєвого акту вперше вводиться
Джоном Остіном у курсі лекцій, прочитаних у Гарвардському університеті в
1955 році і опублікованих у 1962 році під назвою „Слово як дія”.
(слайд 2)
Одне з ключових положень теорії мовленнєвих актів полягає в тому, що
мінімальною одиницею міжособистісної комунікації є не речення чи
висловлювання, а здійснення певного виду акту, наприклад констатації,
запитання, наказу, пояснення, вибачення тощо.
Мовленнєвий акт— цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з
принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному
суспільстві; мінімальна одиниця нормативної соціомовленнєвої поведінки, що
розглядається в межах прагматичної ситуації. Оскільки мовленнєвий акт — це
вид дії, то при його аналізі використовуються по суті ті ж категорії, які
необхідні для характеристики і оцінки будь-якої дії: суб'єкт, мета, спосіб,
інструмент, засіб, результат, умови, успішність тощо Залежно від обставин або
від умов, в яких здійснюється мовленнєвий акт, він може або досягти
поставленої мети і тим самим виявитися успішним, або не досягти її. Щоб бути
успішним, мовленнєвий акт як мінімум повинен бути доречним, інакше його
супроводжує комунікативна невдача.
(Слайд 3)
Акт мовленнєвий складається з двох основних компонентів:
1) говоріння адресанта;
2) слухове сприймання та розуміння почутого адресата.
У разі писемної комунікації:
1) писання;
2) читання (зорове сприймання та розуміння) написаного.
Основними рисами мовленнєвого акту є: інтенціональність,
цілеспрямованість і конвенціальність.
(Слайд 4)

3
До структури мовленнєвого акту відносять локуцію, іллокуцію та
перлокуцію.
Локуція (англ. locution — мовний зворот) (локутивний акт) — побудова
фонетично і граматично правильного висловлювання певної мови з певним
смислом і референцією. Іншими словами, це акт «говоріння», вимовляння.
Іллокуція (il — префікс, який має посилювальне значення, і анг. locution —
мовний зворот) (іллокутивний акт) — втілення у висловлюванні,
породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції,
комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості.
Перлокуція (лат. per префікс, який має посилювальне значення, і анг.
locution — мовний зворот) (перлокутивний акт) — наслідки впливу
іллокутивного акту на конкретного адресата чи аудиторію.
Локутивний акт зіставляє висловлювання з дійсністю, тобто встановлює його
смисл та референцію; ілокутивний акт означає втілення у висловлюванні,
породжуваному в ході мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції,
комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості;
перлокутивний акт відображає можливості або вже здійснені результати
мовленнєвого акту, у тому числі й непередбачувані, «ненавмисні» наслідки.
Ефективність комунікативного акту залежить від осіб адресата і адресанта.
Саме мовець визначає, яким буде мовленнєвий акт: перформативним чи
констативним, прямим чи непрямим. Від адресата, у свою чергу, залежить те, чи
зможе він інтерпретувати цей мовленнєвий акт як перформативний чи
констативний, прямий чи непрямий і відповідно відреагувати реплікою в діалозі
або конкретним не мовленнєвим вчинком.

4
Розділ I. Прямі і непрямі мовленнєві акти
У рамках теорії мовленнєвих актів досліджувалися як прямі, так і непрямі
форми.
(Слайд 5)
Дж. Серль, учень Дж.-Л. Остіна, розрізнив мовленнєві акти:
 прямі (безпосередні) — інтенція мовця прочитується незалежно від
ситуації, наприклад, у фразі «Подай мені склянку води»
 непрямі (опосередковані) — текст може мати різні значення залежно від
контексту (наприклад, вигук «А!») й коли смисл висловлювання
виводиться на основі підтексту, прихованого змісту, наприклад, «Ви не
могли би відчинити вікно?» (непряме прохання).
(Слайд 6)
Серль ввів поняття непрямого мовленнєвого акту, що в його розумінні
більш конкретно ніж поняття іллокуції. Застосовуючи концепцію таких
іллокутивних актів, згідно з якими вони діють спілкуючись з аудиторією, він
описує непрямі мовні акти наступним чином: У непрямому мовленнєвому акті
промовець повідомляє слухача більше, ніж він насправді говорить спираючись
на інформацію якою вони взаємно обмінялись. Тому цей процес потребує
аналізу довідкової інформації про розмову, раціональність і мовних конвенцій.
У праці про непрямий мовленнєвий акт Серль намагається пояснити, що
промовець може говорити про одне, але мати на увазі зовсім інше. Судячи з
праці автора можна зробити висновок, що слухач в будь-якому випадку зможе
з'ясувати про що промовець веде мову.
Використовуючи непрямий мовленнєвий акт, мовець розраховує не тільки на
мовні знання співбесідника (на знання формальних показників ілокутивної
функції), а й на його здатність до умовиводів на основі різних немовних знань:
знань умов успішності мовленнєвих актів, принципів спілкування.
Непрямі мовленнєві акти мають такі ознаки: конвенційність, ідіоматичність
і високий ступінь закріпленості подвійної ілокутивної сили. Конвенційність
розуміють як здатність висловлювання набувати статусу умовних стандартних
форм, не втрачаючи буквального значення. Ідіоматичність розглядають як
ускладненість способу вираження змісту, насиченість вираження. Високий
ступінь закріпленості подвійної ілокутивної сили полягає у таких ознаках
ілокутивних актів: 1) обов’язкове збереження прямого мовленнєвого акту, яке
5
служить поштовхом для включення операції логічного виводу, 2) розгляд
непрямих намірів на основі лінгвістичних і екстралінгвістичних чинників, що
ведуть до усвідомлення слухачем намірів, відмінних від прямих
Типові приклади непрямих мовленнєвих актів:
 «Ви не змогли б зачинити двері?» — комунікативний смисл «зачиніть
двері»
 «Чи можу попросити вас передати мені сіль?» — комунікативний смисл
«прошу передати мені сіль»
 «Ти не даси мені свій конспект?» — комунікативний смисл «дай мені свій
конспект»
(Слайд 7)
Л.М. Мінкін виділяє автосемантичні самореферентні непрямі
мовленнєві акти, які є зрозумілими поза контекстом використання: Ти не міг би
відчинити кватирку, і синсемантичні непрямі мовленнєві акти, які є залежними
від контексту: Обід уже готовий.
Слід відмітити, що за класифікацією Дж. Серля до непрямих
мовленнєвих
актів входять непрямі прохання, непрямі відповіді, непрямі вказівки, непрямі
накази, непрямі експресиви (протести). Він створив свою типологію непрямих
мовленнєвих актів:
1. Висловлення, що відносяться до здатності слухача виконати певну дію:
- Не могли б Ви передати сіль?
- Чи є у Вас дріб'язок розміняти долар?
2. Висловлення, що виражають побажання мовця, щоб слухач здійснив
певну дію:
- Я сподіваюся, що ви це зробите.
- Я хотів би, щоб ви пішли зараз.
3. Висловлення, що належать до здійснення певної дії слухачем:
- Офіцери надалі будуть при краватках під час обіду.
6
 - Чи не збираєтеся Ви їсти вашу вівсяну кашу?
4. Висловлення, що належать до бажання чи наміру слухача зробити
певну дію:
- Чи не будете Ви так люб'язні не чинити такого шуму?
- Чи не занадто Вас обтяжить повернути мені гроші наступної середи?'
5. Висловлення щодо причин здійснення дії:
- Вам би слід бути більш ввічливим з Вашою матір'ю.
- Вам краще зараз піти.
6. Висловлення, в яких можуть сполучатися елементи, перераховані в
пунктах 1-5:
- Чи не можу я попросити вас зняти капелюха?
- Я сподіваюся, Ви не заперечуватимете, якщо я попрошу Вас залишити
нас наодинці?
Як бачимо, непрямі мовленнєві акти неоднорідні за своєю природою і
розподіляються на різні типи і підтипи. Не існує єдиної класифікації, яка чітко
могла б розмежувати прямі і непрямі мовленнєві акти.
(Слайд 8)
Непрямі мовленнєві акти є широко вживаними у різних сферах та галузях
знань. Ми можемо їх зустріти як в художній літературі, що вже було
підтверджено на основі попередніх прикладів, так і в публіцистиці. Вони
присутні майже в кожному номері газети, але не звертаємо уваги на те, яке
непряме значення і непрямий підтекст вони несуть.
Непрямі мовленнєві акти користуються популярністю у засобах масової
інформації та у дипломатичній практиці, в телеінтерв’ю з політиками, де
справжніми адресатами реплік є не партнери безпосередньо спілкування, а
аудиторія, що спостерігає за бесідою. Самі репліки мають пом’якшену форму,
що зовсім не відповідає їх дійсному спрямуванню.

7
У багатьох офіційних ситуаціях саме непрямі мовленнєві акти втілюють наміри
того, хто говорить, та надають повідомленню юридичної сили.
Цікаво, що непрямі мовленнєві акти застосовуються досить широко і в
рекламі.
Вони часто виконують різноманітні літературні функції, такі як
репрезентуюча (інформація про товар) чи експресивна (захоплення якостями
товару). Але прагматична ціль реклами товару одна єдина: «Купуй негайно!».
Причини вживання непрямих мовленнєвих актів можуть бути різними - це і
пом’якшення комунікативного наміру, і зняття відповідальності за свої слова, і
виконання непорядного комунікативного завдання тощо.
Проблему належного розуміння непрямих мовленнєвих актів, а також текстів,
які не слід розуміти буквально (алюзії, іронія тощо), досліджує лінгвістика
тексту.

8
Розділ II. Типи непрямих мовленнєвих актів: конвенційні та
контекстуально-ситуативні. Непрямі мовленнєві акти як проблема
лінгвопрагматики
Непрямі мовленнєві акти виділили і класифікували такі вчені, як
Герасимова О.І., Шевченко О.Л., Дж. Серль, Селіванова О., їх окремий вид
глибоко дослідила Н. Тагуші. Вони виявили, що усі непрямі мовленнєві акти є
формами непрямої комунікації. Існують різні види непрямих мовленнєвих актів.
(Слайд 9)
Виділяють два типи непрямих мовленнєвих актів: конвенціональні і
контекстуально-ситуативні. Типовим прикладом конвенціональних непрямих
мовленнєвих актів є використання питальних речень у значенні прохання («Чи
не купив би ти хліба?»).
Контекстно-ситуативним непрямим мовленнєвим актом є мовленнєвий акт,
який в ізольованому від контексту вигляді не розпізнається носіями мови. Для
того, щоб їх виокремити необхідні знання особливостей ситуації спілкування,
індивідуальних характеристик мовця та адресата, а також загальних знань
співрозмовників. У романі А. Хейлі «Готель» клієнт очікує, що йому
запропонують номер у готелі: «Помічник повернувся до господаря «все готово,
сер». Куртіс О’кіф кивнув. Потім, супроводжена капітаном Хербелом
Чендлером, мала процесія рухалася до чекаючого ліфта». Твердження про те,
що все готове, має значення запрошення до кімнати.
Саме конвенціональні непрямі мовленнєві акти стають прагматичними
ідіомами, кліше, усталеними в українській мові.
На основі типу зв’язку прямого і непрямого значення розмежовують так
звані дериваційні та алюзивні непрямі мовленнєві акти.
У класифікації О.М. Старикової виділяються такі типи непрямих
мовленнєвих актів:
1) непрямі акти, які можна охарактеризувати лише на рівні тексту;
2) непрямі акти, які трактуються тільки у ситуації спілкування;
9
 3) ілокутивні акти, непряме значення міститься у самому висловлюванні.
На основі ступеня опосередкування розмежовують висловлювання з
першим і з другим ступенем опосередкування. До першої групи належать
висловлювання, непряме значення яких визначається лексичним складом
речення (модальними дієсловами, частками). Другий ступінь опосередкування
мають висловлювання, в яких непряме значення визначається не стільки
змістом усього речення, скільки контекстом і тими екстралінгвістичними
умовами, в яких відбувається мовленнєвий акт комунікації. Такий же підхід до
аналізу непрямих мовленнєвих актів характерний і для Х. Хаверкейта, який має
шкалу опосередкування. За її одиницю приймаються висловлювання, які мають
пряме значення.
(Слайд 10)
Проблема функціонування мовних одиниць у непрямій комунікації є однією з
центральних у сучасній прагмалінгвістиці. Прикметним у цьому ключі
видається аналіз повтору лексем, використаного в комунікативній взаємодії з
метою приховання інтенцій учасників спілкування, оскільки редуплікація
лексем як засіб нагромадження та семантичної надмірності виявляє свій
комунікативний потенціал саме у непрямій інтерактивній взаємодії персонажів
малої прози. Непрямий спосіб реалізації мовленнєвого наміру комунікантів під
час вербальної інтеракції, що втілюється у формі непрямого мовленнєвого акту,
викликав науковий інтерес багатьох учених, серед яких: Ф. Бацевич,
Л.Невідомська , Дж. Серль , І. Шуляк . Сьогодні лінгвістами усебічно
висвітлено поняття «імпліцитний комунікативний акт», «непряма комунікація»
(Л. Невідомська , І. Сусов ), виокремлено типи комунікативних актів (Дж.Серль,
О. Старикова), визначено роль непрямих мовленнєвих актів у реалізації інтенцій
комуні кантів (І. Шуляк). Проте проблема співвідношення непрямих
мовленнєвих актів і його мовних репрезентативів, зокрема лексичного повтору,
ще досі належним чином не висвітлена.

10
 Висновок
Поняття мовленнєвого акту є одним із основних у сучасній прагматичній
лінгвістиці. Ефективність комунікативного акту залежить від осіб адресата і
адресанта.
Мовленнєві акти бувають двох видів: прямі (безпосередні) — інтенція мовця
прочитується незалежно від ситуації та непрямі (опосередковані) — текст може
мати різні значення залежно від контексту.
У мовленні є багато конструкцій, які виражають другорядні значення, що
є умовними чи з’являються в особливому контексті. Мовленнєві акти, які
здійснені засобами таких конструкцій називаються непрямими. У непрямих
мовленнєвих актах мовець показує як не літературне, так і літературне
значення. Дуже важливо вивчати не лише структуру граматичної чи
лексичної одиниці і її значення у системі мов, а й прагматичний контекст у
ситуації спілкування.
Проблема типології непрямих мовленнєвих актів ще не знайшла повного
й об’єктивного відображення в лінгвістичних дослідженнях. На сьогодні
відсутні узагальнюючі праці, в яких було б здійснено глибокий аналіз
ілокутивних актів. Наявна джерельна база є достовірною і дозволяє підготувати
узагальнююче дослідження з типології непрямих мовленнєвих актів.
Непрямий мовленнєвий акт виконує не лише функцію донесення
інформації та вимоги або прохання до адресата, але також окреслює
безпосереднє ставлення до цього питання адресанта. Непрямі мовленнєві
акти неоднорідні за своєю природою.
Причини вживання непрямих мовленнєвих актів можуть бути різними - це
і пом’якшення комунікативного наміру, і зняття відповідальності за свої слова, і
виконання непорядного комунікативного завдання тощо.

11
Список використаних джерел:
1.Остин Дж. Слово как действие / Дж. Остин // Новое в зарубежной
лингвистике. Вып. 17. – М., 1986. – С. 38 – 94.
2. Миронова Е. А. Вариативность перлокутивного эффекта «вынуждение к
сочувствию» (на материале бытовых диалогов англоговорящих и
русскоговорящих коммуникантов) : автореф. диссертации на соискание учёной
степени кандидата филологических наук : 10.02.19 – «Теория языка»
[Електронний ресурс] / Е. А.Миронова. – Ростов-на Дону, 2006. Режим доступу .
: http://rspu.edu.ru/projects/deutch/mironova.html.
3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Мовленнєвий_акт
4. https://vue.gov.ua/Акт_мовленнєвий
5. https://naurok.com.ua/kursova-robota-teoriya-movlennevih-aktiv-25852.html
6. http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/fil/18nov2017/10.pdf

12