Виконала студентка 3 групи 2 курсу

Ковалець Олена Іванівна

Практична робота №20
Тема: дослідження шляхів виходу із фрустраційних ситуацій.

Мета: вивчити реакцію на невдачу та способи виходу з ситуацій, що

перешкоджають діяльності або задоволенню потреб особистості, за
методикою С. Розенцвейга.
Методика: тест фрустранційних реакцій С. Розенцвейга.
Методика «Тест фрустраційних реакцій» розроблена С. Розенцвейгом і
призначена для дослідження реакцій на невдачу і способів виходу з ситуацій,
що перешкоджають діяльності або задоволенню потреб особистості.
Фрустрація - стан напруги, занепокоєння, яке викликається незадоволеністю
потреб, об'єктивно непереборними (або такими, що суб'єктивно
сприймаються, як непереборні) труднощами, перешкодами на шляху до
важливої мети.
Методика складається з 24 схематичних контурних малюнків, на яких
зображені дві людини або більше, зайняті ще незакінченою розмовою.
Ситуації, зображені на малюнках, можна розділити на дві основні групи.
Ситуації «перешкоди». У цих випадках якої-небудь перешкоди, персонаж або
предмет бентежить, збиває з пантелику словом або ще якимось способом.
Сюди відносяться 16 ситуацій.
Зображення: 1, 3, 4, 6, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 20, 22, 23, 24.
Ситуації «звинувачення». Суб'єкт при цьому служить об'єктом звинувачення.
Таких ситуацій 8.
Зображення: 2, 5, 7, 10, 16, 17, 19, 21.
Хід роботи
Інструкція
Вам зараз будуть показані 24 малюнка. На кожному з них зображені дві
людини, що розмовляють. Те, що говорить перша людина, написано в
квадраті зліва. Уявіть собі, що може відповісти їй друга людина. Напишіть
найпершу відповідь, що спала Вам на думку, на аркуші паперу, позначивши
її відповідним номером. Намагайтеся працювати якомога швидше.
Поставтеся до завдання серйозно й без жартів. Не намагайтеся також
скористатися підказками.
Бланк відповідей
1. Нічого страшного, з кожним могло статися. Проте Вам варто бути
обережнішими.
2. Прошу вибачення, це сталося випадково. Я відшкодую Вам збитки.
3. Так, було б краще, якби ця дама зняла капелюха.
4. Нічого, все буде добре, я візьму квиток на інший.
5. Давайте я спробую замінити Вам годинник на інший.
6. Добре, тоді я візьму лише дві, а інші наступним разом.
7. Вибачте за турбування, я намагатимусь поводити себе тихше.
8. Я подумаю, можливо, у мене вийде прийти.
9. Добре, я розумію, тоді можна мені зачекати тут, поки мине злива?
10.Я не брехун і не збираюсь нікому нічого доводити та витрачати на це
енергію.
11.Нічого страшного, таке трапляється, гарного вам дня.
12.Як прикро, йому варто було бути уважнішим.
13.Навіщо ж ви тоді назначали зустріч на той час, коли ви зайняті.
14.Не люблю, коли запізнюються, сподіваюсь, вона скоро прийде.
15.Мені це неприємно, ти вчиняєш недобре по відношенню до мене.
16.Ви їхали надмірно повільно, а я поспішаю.
17.Це з кожним могло статися, не варто звинувачувати лише мене.
18.Як прикро, тоді піду в іншу крамницю.
19.Вибачте, я зрозумів свою необережність, такого більше не станеться.
20.Можливо, їй не зручно з особистих причин. Взагалі, головне, щоб їй
було комфортно.
21.Сподіваюсь, він скоро одужає.
22.Трохи є, але все добре.
23.На жаль, ми не можемо її чекати, нам терміново треба їхати.
24.Вам варто слідкувати краще за вашою дитиною.
Обробка результатів
Оцінка відповідей
Оцінка тесту дозволяє звести кожну відповідь до деякого числа символів, які
відповідають теоретичній концепції. Кожна відповідь оцінюється з двох
позицій: спрямованість реакції та тип реакції.
Виявлена респондентом спрямованість реакції:
 екстрапунітивна (E),
  інтрапунітивна(I),
 імпунітивна (M).
Тип реакції:
 перешкодно-домінантний (O-D) (у відповіді підкреслюється
перешкода, яка викликала фрустрацію суб'єкта);
 его-захисний, або самозахисний (E-D) («Я» суб'єкта грає найбільшу
роль у відповіді, і суб'єкт або засуджує кого-небудь, або ж згоден
відповідати, або заперечує відповідальність взагалі);
 необхіднісно-завзятий (NP) (відповідь спрямована на вирішення
фруструючої ситуації).
З комбінації цих 6 категорій отримують 9 можливих рахункових факторів
оцінки.
Кожна відповідь може бути оцінена одним, двома, рідше трьома
рахунковими факторами.

№
E' E e I' I I M' M m
п/п

1 Х Х

2 Х

3 Х

4 Х

5 Х Х

6 Х

7 Х

8 Х

9 Х

10 Х
 11 Х

12 Х

13 Х

14 Х

15 Х

16 Х

17 Х Х

18 Х

19 Х

20 Х

21 Х

22 Х

23 Х

24 Х

Визначення показника "Ступінь соціальної адаптивності"

Показник «ступеня соціальної адаптації» - GCR - обчислюється за

спеціальною таблицею. Його числове значення показує відсоток збігів
рахункових чинників отриманого протоколу (в балах) із загальним числом
стандартних для популяції відповідей.
Стандартні значення відповідей для підрахунку показника GCR для дорослих
№
O-D E-D N-P
п/п

1 M' E

2 I

6 e

7 E

10 E

11

12 E

13 e

14

15 E'

16 E; I

17

18 E' e

19 I

20

21

22 M'
 23

24 M'

Кількість балів за співпадіння з бланком – 3,5. Кількість порівнюваних

ситуацій – 14.

Відсоток розраховується наступним чином: кількість співпадінь ділиться на

кількість ситуацій загалом, і отримане число множиться на 100%.

Умовно можна визначити рівень соціальної адаптивності за такими

критеріями: 0-45% - низький рівень, 45-75% - середній рівень, 75-100% -
високий рівень.

GCR = (3,5/14) * 100% = 25% - низький ступінь соціальної адаптивності.

Профілі

Сумарні бали кожного з дев'яти рахункових факторів записуються в таблицю

профілів на протокольному бланку. У цій же таблиці вказують загальний
сумарний бал і відсоток (від 24) всіх відповідей кожного напряму (в рядку) і
кожного типу (в стовпчику). Також у таблиці зазначається рівень показника
фактору, який визначається шляхом порівняння показників зі стандартними
значеннями.

Таблиця профілей

Тип
O-D E-D N-P Сума  % Станд.
реакції

Е 2 6 1 9 37,5 Стандартне

I 0 0 3,5 3,5 14,6 Нижче стандартного

М 7,5 2,5 1,5 11,5 47,9 Вище стандартного

Сума 9,5 8,5 6

 % 39,6 35,4 25
 Вище Нижче Стандартн
Станд.
стандартного стандартного е

Середні статистичні показники

Спрямованість
Тип реакції
реакції
Автор дослідження
E-
Е I М O-D N-P
D

С. Розенцвейг 75
40 30 30 20 50 30
(9/12)

Зразки

1) Перший зразок показує відносну частоту різних напрямків відповіді,

незалежно від його типу. Екстрапунітивні, інтропунітивні та
імпунітивні відповіді розташовуються в порядку спадання їхньої
частоти.
Е = 37,5%, І = 14,6%, М = 47,9%.
М > Е > І.
2) Другий зразок показує відносну частоту типів відповідей незалежно від
їх напрямків.
OD = 39,6%, ED = 35,4%, NP = 25%.
OD > ED > NP.
3) Третій зразок показує відносну частоту трьох факторів, що найбільш
часто зустрічалися, незалежно від типу і направлення відповіді.
M’ = 7,5, E = 6, і = 3,5.
M’ = 31,3%.
Е = 25%.
і = 14,6%
M’ > E > i.
4) Четвертий додатковий зразок включає порівняння відповідей Е та I в
ситуаціях «перешкоди» і ситуаціях «звинувачення». Сума Е та I
розраховується у відсотках, виходячи також з 24, але оскільки тільки 8
(або 1/3) тестових ситуацій дозволяють підрахувати Е і I, то
максимальний відсоток таких відповідей становитиме 33%.
Ситуація перепони: Е = 3,5, І = 0.
3,5 + 0 = 3,5.
 (3,5*100)/24 = 14,6%.
Ситуація звинувачення:
Е = 3, І = 0.
3+0 = 3.
(3*100)/24 = 12,5%.

Тенденції

Під час дослідження суб'єкт може помітно змінити свою поведінку,

переходячи від одного типу або напряму реакції до іншого. Будь-яка така
зміна має велике значення для розуміння фрустрації, адже показує ставлення
суб'єкта до своїх реакцій. Аналіз передбачає виявлення існування таких
тенденцій і з'ясування їхньої природи.

Тенденції підраховуються за такою формулою:

a−b
a+b

де a - кількісна оцінка у першій половині протоколу; b - кількісна оцінка у

другій половині протоколу.

Для того, щоб бути розглянутою як показова, тенденція повинна вміщуватися

принаймні в 4 відповіді і мати мінімальну оцінку ± 0,33.

Аналізуються п'ять типів тенденцій:

Тип 1 - розглядають напрямок реакції по шкалі О - D (фактори E', I', M ').

E' = (1 – 1) / (1+1) = 0.

I' = 0 (фактор не зустрічався у відповідях).

M ' = (4,5 – 2,5) / (4,5 + 2,5) = 0,33

Тенденція 1 типу присутня.

Тип 2 - розглядають напрямок реакції по шкалі Е - D (фактори E, I, M)

Е = (1,5 – 4,5) / (1,5+4,5) = 0,75.

І = 0 (фактор не зустрічався у відповідях).

М = (1 – 2) / (1+2) = -0,33.
Тенденція 2 типу присутня.

Тип 3 - розглядають напрямок реакції по шкалі N - Р (фактори e, i, m)

е = (0 – 1) / (0 +1) = 1.

і = (2,5 – 1) / (1+1) = 0,42.

m = (1,5 – 0) / (1,5+0) = 1.

Тенденція 3 типу відсутня.

Тип 4 - розглядають напрямок реакції, не враховуючи графи.

Е-направленість = (2,5 – 6,5)/ (2,5+6,5) = -0,44.

І-направленість = (2,5 – 1)/ (2,5+1) = 0,42.

М-направленість = (6,5 – 4,5)/ (6,5+4,5) = 0,18.

Тенденція 4 типу присутня.

Тип 5 - розглядають розподіл факторів в трьох графах, не враховуючи

напрямок.

OD = (5,5 – 4,5)/ (5,5+4,5) = 0,1.

ED = (2,5 – 6,5)/ (2,5+6,5) = -0,44.

ND = (1,5 – 1)/ (1,5+1) = 0,2.

Тенденція 5 типу присутня.

Досліджувана зменшила частоту реакцій, спрямованих на підкреслення

фруструючих обставин, та збільшила реакції, спрямовані на самозахист, а
також збільшила екстрапунітивну направленість.

Інтерпретація

За результатами діагностики реакції на невдачу особистості та шляхів виходу

із фрустраційних ситуацій було встановлено, що досліджувана О. має
низький ступінь соціальної адаптивності, імпунітивну направленість реакцій
перешкодно-домінантного типу та тенденції змінювати свою поведінку у
процесі дослідження. Це свідчить про те, що досліджувана має знижену
адаптацію до свого соціального оточення. Вона майже не проявляє
конформність, здатна відстоювати свою позицію під тиском оточення та
зберігати незалежність думок та дій. Проте при цьому має знижену здатність
до аналізу наявних соціальних ситуацій та усвідомлення своїх можливостей у
даній ситуації, часто реагує неадекватним чином, тому схильна до
конфліктності (Ступінь соціальної адаптивності GCR, 25%).

Також досліджуваній властива імпунітивна спрямованість реакції на

фруструючу ситуацію. У більшості випадків вона розглядає несприятливі
обставини як дещо незначне або таке, чого не можна було уникнути, не
схильна звинувачувати себе або інших у багатьох фруструючих ситуаціях.
Досліджувана здатна зберігати спокій та раціональність, не зважаючи на
фруструючі обставини, ставиться до більшості з них з оптимізмом (М-
направленість, 47,9%). При цьому також часто досліджуваній властива
екстрапунітивна реакція, вона схильна до звинувачення або осудження у
ситуації зовнішньої причини фрустрації (іншої особистості, обставин), іноді
схильна підкреслювати несприятливість обставин та перекладати
відповідальність за вирішення ситуацій на інших осіб (Е-направленість,
37,5%).

Даній особистості властива реакція із фіксацією на перешкоді. Вона

достатньо сильно акцентує увагу на наявності перешкоди, незалежно від
того, є ця перешкода сприятливою, несприятливою чи незначною, у своїх
реакціях часто підкреслює наявність фруструючих обставин (OD-реакція,
39,6%). Також достатньо часто вона реагує шляхом самозахисту. Залежно від
ситуації, вона здатна до звинувачення когось, визнання своєї провини або
ігнорування докору, що залежить від обставин. Досліджувана оцінює умови
ситуації та обирає той спосіб захисту, який у даному випадку є найбільш
прийнятним (ED-реакція, 35,4%).

Найчастіше досліджувана реагує шляхом ігнорування фруструючої ситуації

або заперечує її наявність (Фактор M’, 31,3%). Також часто вона виявляє
агресивність у фруструючій ситуації, засуджує певний об’єкт, що, на її
думку, спричинив дану ситуацію, при цьому вона заперечує свою провину у
обставинах, що склалися (Фактор Е, 25%). У ситуаціях перешкоди (Частота Е
та І становить 14,6%) досліджувана частіше, ніж у ситуаціях звинувачення
(Частота Е та І становить 12,5%), реагує шляхом звинувачення когось або
себе та здатна приписувати зовнішнім об’єктам або собі відповідальність за
фрустрацію, однак у більшості ситуацій обох типів вона не вдається до
засудження. Також достатньо часто дана особистість здатна вирішувати
самостійно ситуацію, що склалася, брати на себе відповідальність та визнати
свою провину у фруструючих обставинах (Фактор і, 14,6%).

У досліджуваної наявні тенденції змінювати свою поведінку під час

дослідження. Вона переходить від реакцій, спрямованих на підкреслення
фруструючих обставин, на реакції, спрямовані на самозахист, а також під час
дослідження змінила направленість реакції на звинувачення зовнішніх
об’єктів у фрустрації (екстрапунітивна реакція). Це свідчить про те, що
досліджувана у процесі діагностики змінила ставлення до своїх відповідей,
намагалася поводитись більш демонстративно та не проявляти конформність.
Їй властива нестабільність поведінки, внутрішня конфліктність, що
виражається у зміні поведінки у подібних ситуаціях (Тенденції типу 1, 2, 4,
5).

Висновки

За результатами діагностики реакції на невдачу особистості та шляхів виходу

із фрустраційних ситуацій було встановлено, що досліджувана О. має
низький ступінь соціальної адаптивності, імпунітивну направленість реакцій
перешкодно-домінантного типу та тенденції змінювати свою поведінку у
процесі дослідження. У цілому досліджувана характеризується
незалежністю, схильністю до конфліктності, нестабільністю поведінки,
деякою демонстративністю. Вона найчастіше ігнорує фруструючі обставини,
достатньо часто здатна звинувачувати інших у несприятливій ситуації,
схильна підкреслювати наявність фрустрації, у деяких ситуаціях здатна брати
на себе відповідальність за виникнення фрустрації та вирішувати обставини,
що виникли.

Рекомендації
Досліджуваній властива схильність до конфліктності. Їй рекомендується
реагувати на фруструючі обставини більш зважено та спокійно, уникати
неввічливості у відповідях, намагатися аналізувати ситуацію всебічно,
враховувати почуття особистості, яка разом з нею є учасником фруструючої
ситуації, та відповідати у дипломатичному тоні задля уникнення конфліктів.