ВИВЧЕННЯ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЛАН
1. Місце та роль теорії літератури в літературній освіті учнів.
2. Вивчення теоретичних понять у шкільному курсі.
3. Прийоми вивчення теорії літератури.

Місце та роль теорії літератури в літературній освіті учнів

Розділ теорії літератури у складі шкільного літературного курсу один з самих давніх. Це була
виключно шкільна наука, яка мала назву “Риторика”
 Своєрідність світової ліератури як навчального предмету зумовлено тим, що об’єктом його
вивчення є твори мистецтва, у той час як наука про літературу відіграє підлеглу роль, яка
надзвичайно важлива: завдяки теоретичним знанням школярі навчаються повноцінному
сприйнятю художніх творів. ”Если ты хочешь наслаждаться искусством, то ты должен быть
художественно образованным” (К.Маркс).

Курс літератури містить поняття у двох головних формах:

1. Входять до пояснень до кожної
теми, зустрічаються у викладенні
вчителя, у статтях підручників, але не
відокремлюються для спеціального
вивчення (Наприклад: Провідна ідея
твору; Образ автора у повісті, засоби
вираження його позиції)
1.Програма виділяє їх в окрему
рубрику “ТЛ” (Наприклад: Види й
функції пейзажу у творі. Початкові
поняття про художній час, художній
простір)

Вивчення теоретичних понять у шкільному курсі

 До 11 класу учні повинні засвоїти більш ніж 130 понять різного обсягу і складності, які
введені у шкільний курс у відповідності до принципу доступності.
 Але вивчаються вони не в тій послідовності, в якій вони знаходяться у самій науці. (Див.
наступні 2 слайди
 Складність полягає в том, щоб не порушуючи логіки та структури шкільного курсу літ.,
зберігаючи єдність теоретичного матеріалу з художнім та історико-літературним, винайти
засіб відтворювати втрачені зв”язки між окремим теоретичними поняттями і порядок
розміщення їх у пам”яті учнів. Це допомогає зробити системно-структурний спосіб, що
передбачає 3 ступені засвоєння, зв”язування та систематизації теоретичних понять.(Див. далі)

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
Художня література Художній твір Літературні Літературний
як форма суспільної роди процес
свідомості та види

 cпецифіка  тема та ідея;  епос;  художній метод;

літератури  зміст та форма;    літературний
(образне  правда та вигадка;  лірик напрям;
відтворення  композиція (конфлікт, сюжет, а;  індивідуальний
дійсності); позасюжетні компоненти засоби    стиль письменника;
  об’єкт художньої оповіді);   драма  зв’язок з фольклором;
літератури  художні засоби мови (фонетичні,  зв”язок з нац.
 (людина, її лексичні, синтаксичні); літературами;
середовище);  віршування (силабо-тонічне,  зв’язок з іншими
  зв’язок з тонічне, силабічне) видами мистецтва
життям

7 клас
(ТЛ) Поглиблення понять про оригінал і переклад. Переспів.
(ТЛ) Билина, балада, гіпербола, символ.
(ТЛ) Види й функції пейзажу у творі. Початкові поняття про художній час, художній простір.
(ТЛ) Притча.
(ТЛ) Поглиблення понять про вірш, повість, образ автора. Феєрія (повість-феєрія).
(ТЛ) Оповідач і розповідач. Початкове поняття про точку зору.
(ТЛ) Поглиблення понять про оповідача, розповідача роман, повість, фентезі.

Системно-структурний спосіб
1 етап
Систематизація понять розпочинається в процесі їх вивчення – шляхом встановлення внутрішніх
зв”язків з іншими однорідними, вивченими раніше. Це дає можливість об”єднати ці поняття у групи.
Н.: розкриваючи особливості кожного з тропів, які вивчаються у зв”язку з аналізом художніх творів
у різних класах, обов”язково вказуємо на їх загальне використання в переносному значенні з метою
виділення якої-небудь важливої риси або сторони зображуваного письменником предмета. Цей етап
називається систематизацією в процесі вивчення понять. Він є окремим моментом розкриття їх
сутності.

Системно-структурний спосіб
2 етап
У зв’язку з тим, що у кожному класі паралельно вивчаються поняття, які входять до різних груп, на
другому етапі виникає необхідність встановлювати зв’язки між цими групами, об’єднуючи їх у
великі блоки – підрозділи. Таку роботу можна назвати частковою систематизацією. На неї
відводиться частина уроку. Наприклад:
ЛІТЕРАТУРНІ РОДИ ТА ВИДИ
Епос Лірика Драма
Літературна казка громадянська драма
байка інтимна трагедія
оповідання пейзажна комедія
повість філософська
роман
балада
поема

Системно-структурний спосіб
3 етап
Об’єднання підрозділів у розділи, а останніх у систему, що має структуру науки, проходить на
третьому етапі, який можна назвати етапом формування первинної системи теоретичних знань.
Див. таблицю “Теорія літератури”

Прийоми вивчення теорії літератури

Основні етапи засвоєння теоретико-літературного поняття:
 накопичення відповідних спостережень над конкретним літературним явищем в процесі
вивчення літературного твору;
 пояснення поняття;
 збагачення поняття новими ознаками та формування в учнів вмінь практичного застосування
знань.
Для свідомого засвоєння понять, для системного вивчення їх в умовах спонтанного
викладання та формування системи знань великого значення набуває наочність:
 словесна (художній твір, теоретико-літературні вправи);
 зразки суміжних мистецтв;
 схеми (текстуальні та графічні таблиці).

Існують 2 великі групи теоретико-літературних вправ:

формування вмінь користуватися зображувальними засобами мови

а) підібрати епітети до слів (дуб –зелений, богатир; яскравий – невимовно);
б) відредагувати речення, щоб вони стали короткими: Щоб знати багато корисного, треба читати
книжки (Щоб багато знати, треба книги читати);
в) замінити епітет порівнянням і навпаки;
г) визначити, в яких реченнях порівняння точні, в яких – ні (Комиш дивився в замерзлу воду як у
дзеркало - точне; В небі тане хмаринка як шматок вати – не точне)

практичне використання знань про особливості різних жанрів

а) визначте, який з 3-х невеликих творів є казкою, яке оповіданням або байкою;
б) перетворіть казку в оповідання або в байки (і навпаки);
в) інсценуйте уривок прозаїчного тексту або окрему сцену п’єси передайте у формі оповідання;
г) визначте, який жанр буде краще відповідати втіленню у худ. творі того чи іншого випадку із
життя, явища природи, радісних або інших переживань.

Текстуальні та графічні таблиці

 Графічні таблиці визначають місце кожного поняття серед однорідних і допомагають
об”єднати ці поняття у групи, підрозділи, розділи (див. вище таблиці “Літературні роди і
види”, “Теорія літератури”).
 Текстуальні або класифікаційні таблиці коротко, чітко викладають основні ознаки кожного з
понять, що вивчаються або розкривають його художні функції. При цьому найбільш важливі,
що визначають ознаки подаються в початкових тезах, другорядні або загальні з іншими
категоріями в наступних (див. наступний слайд).

Основні особливості оповідання:

 зображення переважно однієї події з життя головного героя;
 обмеженість часу дії;
 невелика кількість дійових осіб;
 оповідь;
 прозаїчна форма;
 невеликий обсяг.

Методи навчання на уроках світової літератури

Метод — це засіб взаємопов'язаної діяльності вчителя її учнів, спрямованої на

досягнення навчально-виховної мети.
Розглянемо найсуттєвіші визначення поняття «метод».
 Насамперед, звернемося до педагогічної енциклопедії: «Методи навчання — це
засоби роботи вчителя й учнів, за допомогою яких здійснюється оволодіння
знаннями, вміннями й навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні
здібності».
 В. Голубков у книзі «Методика викладання літератури» подає таке визначення
методу: «Метод — це такий засіб навчання, який вживається систематично і має
великий вплив на загальне спрямування педагогічної роботи».
 У книзі Є.Пасічника «Українська література в школі» метод характеризується
як «способи взаємодії вчителя й учнів, що спрямовані на розв'язання тих
навчальних, освітніх і виховних завдань, які реалізуються на уроках».

У методичній науці існує кілька принципів класифікації методів, серед яких:

 — методи навчання, що визначаються за джерелом знань — словесні (слово
вчителя), практичні (робота з книжкою), наочні (всі види наочності);
 — методи навчання, зумовлені формою здобуття знань (лекція, бесіда,
самостійна робота);
 — методи, обгрунтовані характером діяльності вчителя й учнів під час
навчального процесу (творче читання, евристичний, дослідницький,
репродуктивний).
Класифікація методів опанування літературою, що спирається на класифікацію,
розроблену вченим-методистом М.Кудряшовим і загально-дидактичну
класифікацію Ю.Лернера та М.Скаткіна.
 метод творчого читання;
 евристичний метод;
 дослідницький метод;
 репродуктивний метод.

Метод творчого читання

сприяє розширенню світогляду учнів, розвиткові їхніх естетичних і моральних
почуттів

Прийоми Види діяльності учнів

 Індивідуальне читання (вголос, про  Читання вдома і в
себе, "лан-цюжком", під музику);  класі;
 читання хором;  заучуванняя напам'ять; активне
 читання в особах; слухання під час художнього
 коментоване читання; повторне читання;
читання;  пошук слів, які вказують на
 вибіркове читання; нацюнальну специфіку твору;
 виразне читання; читання напам'ять  ілюстрування прочитаного та інші.
та інші.

Прийом коментованого читання

Види коментарів:

 — історико-культурний (розкриття маловідомих і незрозумілих учням фактів

історії та культури іншої країни, відбитих у художньому творі);
 — побутовий (пояснення національно-специфічних побутових реалій, ознак
національного побуту, звичаїв, не притаманних українському народу);
 — географічний, або природничий (пояснення особливостей клімату, флори й
фауни, рельєфу країни, про яку розповідає автор твору);
 — лінгвістичний (коментування незрозумілих слів та їхніх значень, умов
вживання в художньому тексті: елементів поетичної мови на лексичному,
синтаксичному, звуковому, метричному рівнях; фразеологізмів, які потребують
додаткових пояснень);
 — лінгвопорівняльний (пояснення прямих і переносних значень слів, а також
значення ступеня спорідненості їхніх семантичних полів, стилістичної
забарвленості в українській та в інших мовах).

Евристичний метод
спрямовує навчальну діяльність учнів, розвиває їхні почуття
Прийоми Види діяльності учнів
 Побудова системи запитань; бесіда за  Близькі до тексту перекази;
прочитаним;  перекази з елементами порівняння;
 словникова робота;  складання плану, читацьких
 побудова системи завдань;  відгуків;
 постановка пролеми;
 проведення диспуту;
 порівняння творів та інші.
 художні перекази;
 створення сценаріїв;
 твір з елементами порівняння;
 структурне порівняння творів;
 зіставлення підрядника, перекладу й переспіву та інші.

Дослідницький метод
застосовується з метою навчити учнів науково розглядати художній твір, аналізувати,
ретельно студіювати.
Прийоми Види діяльностві учнів

• Побудова системи питань; • Аналіз художнього тексту різними шляхами;

• постановка проблемних питань;
• постановка дослідницьких завдань
(аналіз, синтез, порівняння,
узагальнення, оцінка художнього твору
або кри-тичної літерату-ри, доведення
факту наслідування, порівняння творів);
тем для повідомлень,доповідей та інші.
• порівняльний аналіз;
• зіставлення творів у тематичному, проблемно-
ідейному, історико-літературно-му планах;
• аналіз двох точок зору; зіставлення літератур-ного
твору з його екранізацією;
• самостійна оцінка вистави, кінофільму, твору
живопису
та інші.

Репродуктивний метод
 Головна мета цього методу — дати учням знання в готовому вигляді й
зорієнтувати їхні зусилля на запам'ятовування відповідної інформації. Тому в
методичній літературі його називають викладацьким або
репродуктивнотворчим.
 Домінуючими прийомами цього методу є слово й розповідь учителя, лекція.

Прийоми Види діяльностві учнів

• Слово, розповідь, • Уважне сприйняття

• лекція вчителя;
• завдання за підручником;
• самостійний добір навчального
матеріалу та інші.
• слова, розповіді,
• лекції вчителя;
• запис плану, тез або конспекту лекцій учителя;
• складання плану, таблиці;
• підготовка усних відповідей, повідомлень,
доповідей;
• написання різних видів творів.

ПИСЬМОВІ РОБОТИ З ЛІТЕРАТУРИ

ПЛАН
1. Завдання шкільних письмових робіт. Письмові роботи допоміжного характеру.
2. Роботи, що мають самостійне значення.
3. Твір як особливий вид письмових робіт.
3.1 Класифікація шкільних творів.
3.2 Система роботи над твором.
Мета шкільних письмових робіт – сприяти оволодінню учнями навичками
письмового мовлення у всіх відношеннях: вміння правильно побудувати фразу,
грамотно записати її, передати зміст прочитаного твору зв’язно і послідовно,
самостійно побудувати свій твір, який вірно відображає почуття і думки, або викласти
у письмовій формі матеріал своїх спостережень.

Письмові роботи можна розділити на дві групи:

письмові роботи допоміжного характеру
 плани прості та складні;
 цитування (підбір цитат за завданням);
 письмові відповіді на запитання;
 тези;
 конспекти

роботи, що мають самостійне значення

 перекази;
 подібні оповідання;
 твори

Письмові роботи допоміжного характеру

Вимоги до запитань:
1. Повинні бути сформульовані точно, ясно стисло та доступно.
2. Кращою перевіркою доцільності запитань є відповідь, яку сам вчитель дає на
них, готуючись до уроку.
3. Не слід ставити запитання так, щоб на них можна було відповісти одним слово
(Як зобразив? Яке значення?).
4. Запитання повинні бути послідовними, логічно пов”язані.
5. Небажано ставити запитання, що підказують відповідь.
6. Не можна вимагати від учнів визначення поняття (Що таке праця?)
7. Відповіді повинні бути вичерпними.

Тези
Тези містять короткий зміст основних положень статті, дають коротку відповідь
на запитання плану (план – назва окремих частин статті). Тези – центральні думки,
біля яких розташовуються окремі частини цілої статті. Тези бувають прості та складні.
Характерними ознакам тез є (Thesis (грецьк.) –положення, постанова,
твердження) є завершеність , визначеність судження
Хід роботи:1.Читається вся стаття (орієнтовне читання. 2.Повторне читання з
поділом на частині (як при складані плану) і в межах кожної підкреслюються або
виписуються фрази, що містять основні думки. 3. З цих фраз складається стисла теза –
відповідь на пункт плану.
Робота над тезами – не самоціль. Вони складаються:
 для засвоєння складної статті;
 для закріплення та запису прочитаного (при підборі матеріалу);
 при обмірковуванні та створені свого твору чи доповіді;
 для складання резюме свого повідомлення.
 Конспект
Конспект може бути текстуальним та вільним
До складання текстуального конспекту звертаються при вивченні однієї або
кількох невеликих статей Конспекти складають с метою знайти та записати із кожної
статті найсуттєвіше. Техніка складання не складна. Прочитується стаття, ділиться на
частини у відповідності до плану, в кожній частині виділяються (підкреслюються)
фрази, що містять основні думки. Після цього прочитується тільки підкреслене, для
логічної і стилістичної зв”язки додаються потрібні фрази. Таким шляхом створюється
“Екстракт” змісту статті – текст, конспект. Не завжди можливо складання
текстуального конспекту.
Інколи автор статті розвиває думку у довгому ланцюжку фраз з цитатами,
таблицями тощо, що ілюструє основні положення, яке не вкладається в коротке
формулювання і лише пронизує всі ці дані. Тоді звертаються до вільного конспекту, до
стислого зв’язного викладання тексту. Це вимагає великого рівня володіння мовою.
Конспект відрізняється від тез зв’язністю змісту меншою стислістю, тому що у
нему є текст, що пов’язує окремі положення

Роботи, що мають самостійне значення

Переказ
Перед учнями в процесі роботи над переказом ставляться завдання:
 зрозуміти та засвоїти зміст прочитаного, прослуханого або побаченого
оповідання, епізоду чи опису;
 послідовно, зв’язно і правильно викласти зрозумілий зміст;
 зуміти безпомилково у відношенні орфографії та пунктуації записати
запропонований текст.
Хід роботи: перше читання – орієнтовне. Сформувати загальне уявлення про
зміст; друге читання висуває перед учнями мету виявити послідовність подій або
опису, що читає вчитель; його увага спрямована на план, розташування частин; він
повинен запам’ятати, як починається, як йде розвиток дії, як завершується оповідання;
написання переказу/
Види переказів:1. Близький до тексту. 2. Зі зміною форми: поширення
тексту; розгорнуті перекази-характеристики. 3. Зі зміною особи. 4.Вибірковий. 5.
Стислий.
При перевірці переказу враховується: вірне викладення тексту, вірно складений
план, мова та стиль переказу( вірне використання слів та виразів, побудова речень,
вірне користування прямою та непрямою мовою, багатство мови, збереження
образності, використання синонімів тощо), кількість і характер помилок.

Подібні оповідання
Цей вид стоїть на межі між твором та переказом
У подібному оповіданні тема, композиція, словник повинні бути взяти із зразка.

Н.: “Записки ружейного охотника” Аксакова. Попередньо були прочитані та розібрані

описи Аксакова “Лебідь” “Голуб” та ін. Один з них переказується усно, близько до
зразка. Після цього учні пишуть опис тварини відповідно до зразка.

Аксаков. Голубь.
 Голубь с незапамятных времен служит эмблемой(знаком) чистоты, кротости и любви, - и не
напрасно: все эти три качества принадлежат ему по преимуществу. Любовь голубя к голубке и общая
их нежность к детям признаны всем народом и засвидетельствованы его песнями и поговорками.
Слова ласки и сожаления, голубчик и голубушка, постоянно слышны в речах простого народа. Хотят
ли сказать, как ладно живет муж с женой, как согласны брат с сестрою, как дружны между собой
приятели и приятельницы, и непременно скажут; «они живут, как голубь с голубкой, не наглядятся
друг на друга». Желая выразить чье-нибудь простодушие или доброту, говорят: « у него голубиная
душа». Сострадая чужой беде, всякая крестьянка скажет: «Ох, моя голубушка, натерпелась она
горя». Самая наружность голубя выражает его качество: как соразмерны все части его тела! Какая
круглота, мягкость в очертаниях его фигуры! Во всех движениях нет ничего порывистого, резкого,
все так кротко, спокойно, грациозно. Народ глубоко чувствует нравственные качества голубей и
питает к ним особую любовь.
Робота учня.
Кошка.
Все знают кошку как домашнее животное. Она имеется почти во всех домах. Ее мягкий пушистый
мех, усатая мордочка, стройная фигурка приятны глазу. У нее легкая вкрадчивая походка. Когда
сердится, то машет пушистым хвостом. Когда она голодна, то мяукание ее особенно громко, но когда
сыта, в тепле и ее гладишь, то можно услышать ее усыпляющее мурлыкание. Кошка очень лукава и
изменчива, не имеет такой привязанности к человеку, как собака. Она быстро забывает сделанное ей
добро и охотно идет как к своим, так и к чужим. Ластится она ко всякому, кто ей дает что-либо или
погладит. Днем она обыкновенно вертится около хозяйки, готовящей обед, выпрашивая что-нибудь.
Получив же, или слоняется из угла в угол, или дремлет на солнышке. По этому поводу есть
пословица: «Отчего кот гладок: поест, да и на бок». Ночью кошка ловит мышей, осторожно
подкрадываясь. Потому иногда говорят: «Крадется как кошка». Пользу она приносит, ловя мишей.
Вред же заключается в том, что она разоряет птичьи гнезда, поедая птенцов, и иногда (за что
особенно хозяйки не любят ее) залезает в кладовые.

Твір.
КЛАСИФІКАЦІЯ ТВОРІВ
За жанром За джерелом За метою Інші

Літ. жанри малої форми (спогади, На основі Навчальні. Домашні.

оповідання, есе, вірші, інсценування, байки, особистих Контрольні Класні.
казки. спостережень.
Публіцистичні жанри (повідомлення, На літературну
відгук, рецензія, нарис). тему.
Наукові жанри (анотація, реферат, стаття, За творами інших
літ. огляд) видів мистецтв

Робота над твором.

 Тема. Повинна відповідати таким умовам: мати ідейну, виховну, навчальну
цінність; бути доступною, ясною, чіткою, цікавою; бути частиною системи
роботи з розвитку зв”язного мовлення.
 Вступна і заключна частина повинні займати від1/6 до 1/3 всього обсягу твору.
 Основна частина.

ПОРЯДОК РОБОТИ НАД ТВОРОМ

(пам’ятка)
 Насамперед виберіть та обміркуйте тему твору;
 Визначте основну думку, яку ви будете розвивати та обгрунтовувати;
  Згадайте і відберіть матеріал, який, на вашу думку, знадобиться для
підтвержденин цієї думки;
 У відібраному матеріалі визначте головне;
 Складіть початковий (чорновий) варіант плану;
 Підберіть приклади, факти, цитати, що підтверджують ваші думки;
 Працюйте над чернеткою твору за планом;
 Закінчивши твір (його чернетку), прочитайте написане, перевірте зміст,
послідовність викладення, грамотність;
 Перевірте, як співвідносяться твір і план, откоректуйте їх, приведіть у
відповідність;
 Переписуйте роботу на чистовик;
 Перевірте написане.

Оцінюючи твір треба враховувати: відповідність тексту темі та повноту розкриття

теми; фактичну точність, цілеспрямованість , аргументацію, самостійність думок;
вміння використовувати текст художнього твору і глибину його розуміння;
використання критичної літератури; загальний і літературний кругозір; композицію
роботи (логічну послідовність, перехід віл однієї думки до іншої, співвідношення
частин); стиль твору, грамотність.
ВИВЧЕННЯ ЛІРИЧНИХ ТА ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ

Специфіка вивчення ліричних творів на уроках світової літератури

«Пережить творения поэта- значит переносить, перечувствовать в душе своей все богатство, всю
глубину их содержания, переболеть их болезнями, перестрадать из скорбями, переблаженствовать их
радостью, их торжеством, их надеждами» (В.Г.Белинский)

Лаконізм та умовність віршованою форми, безсюжетність ліричних творів, зовнішня простота і в той
же час внутрішня багатозначність створюють труднощі для розуміння лірики.
Підтримати в учнів інтерес до лірики, залучити їх до класичних зразків поезії, навчити розуміти
глибокі поетичні узагальнення, діапазон яких буває безмежним, допомогти зрозуміти моральні та
ідейні уроки поетів – завдання шкільного викладання лірики.

Особливості вивчення лірики зумовлені в першу чергу специфікою лірики як поетичного роду
Лірика – той поетичний рід, який нерідко створює у читача відчуття безпосереднього вираження
авторських емоцій, її сприймають найчастіше саме як безпосередній відгук поета на ті чи інші факти
його біографії. Але основна специфіка лірики скоріше в іншому – у тому, що вона відкрито веде
розмову про основні людські цінності або про те, що їх знищує. Тому вона спроможна активно
впливати на формування особистості.
Для шкільної методики важливо те, що у ліриці дійсність, життя створюється у формі
безпосереднього переживання. Людське переживання – це предмет (об”єкт) лірики, і в кожній поезії
воно не просто виражається автором, а ніби створюється на наших очах, стає художнім образом-
переживанням.

У шкільній практиці зустрічаються три основні шляхи вивчення ліричних творів:

ПЕРШИЙ – тематичний.
ДРУГИЙ – засвоєння ліричних творів разом з біографією .
ТРЕТІЙ – шлях індивідуального підходу до кожної поезії. Вивчення ліричної поезії таким шляхом
проходить через етапи:
 орієнтовне заняття або етап (знайомство з характерними особливостями ліричної творчості
поета;
  вивчення окремих віршів (передбачених програмою);
 заключне заняття або етап (значення ліричної творчості поета).

Вивчення окремих віршів:

 Вступне слово вчителя.
 Перше читання лірики.
 Бесіда після читання вірша.
 Аналіз
Особливості аналізу:
 В середніх класах
 можлива заміна аналізу роботою над виразним читання;
 можливо також запропонувати учням зробити аналіз самостійно;
 паралельно учні засвоюють теоретико-літературні поняття.
 В старших класах:
 проблемні запитання;
 семінарські заняття

Специфіка вивчення драматичних творів на уроках світової літератури

Треба пам”ятати, що
 по-перше, в драмі відсутній оповідач, немає посередника між читачем та явищами життя, що
зображуються;
 по-друге, зображення людини в драмі відрізняється більшим напруженням та визначеністю
характеру;
 по-третє, більша визначеність характеру у драмі і сильні почуття, що йому притаманні,
відображають найбільш гострі протиріччя, найбільш гострі суспільні та психологічні
конфлікти. Це зумовлює своєрідність драматургічного сюжету, який будується на більш
гострих, і в той же час більш вузьких (по кількості дійових осіб, період часу тощо)
протиріччях порівняно з епосом

Методика роботи над драмою

 Один із шляхів роботи – читання вголос у класі перед вивченням драми
 1 етап вивчення – читання.
В середніх класах на першому уроці1 дію читають повністю, в старших вибірково з коментарями.
 2 етап – аналіз.
Аналіз – за розвитком дії, розвитком конфлікту.
Аналіз мови персонажів. Функції мови:
 важливий засіб розкриття драматичного образу, його розвитку;
 двигун дії;
 засіб індивідуалізації та типізації.
Аналіз авторської мови. Її форми: невеликі авторські характеристики дійових осіб, їх перелік, їх
прізвища, вказівки перед кожною дією, авторські ремарки, назва п”єси.

Важливим моментом є створення на уроці емоційної атмосфери, що сприяє розумінню учнями

двоєдиної природи драматичного твору. Цьому сприяє звертання до різних прийомів, що
пов”язані з театральним мистецтвом:
 ознайомлення з афішами;
 виразне читання дій, сцен, усне словесне малювання, “режисерський” коментар (пояснення
загальної суті явища, сцени, психологічного стану героїв, їх взаємовідносин тощо) або
створення мізансцен (конкретне розташування дійових осіб в той чи інший момент розвитку
дії);
 ознайомлення з історією п”єси;
 рецензія на виставу;
 драматичні гуртки

Робота над рецензією

  Вивчення п”єси у класі.
 Підготовка до перегляду на сцені (бесіда про театральну виставу, запитання до учнів: Чи вдалі
режисерські відхилення від тексту? Чи відповідає вона задуму автора? Чи відповідає гра
акторів, декорації, музика змісту п”єси?)
 Бесіда після перегляду, яка допомагає учня краще засвоїти побачене, зрозумілим відхилення
від задуму автора, чіткіше виражати своє відношення, почуття, враження.
 План для рецензії:
а) характеристика п”єси;
б) оцінка режисерського задуму;
в) оцінка гри акторів, декорацій, музичного супроводження, мізансцен;
г) висновки.

Методологічні основи навчання зарубіжної літератури. Завдання, зміст та структура курсу

«зарубіжна література» в школі.
ПЛАН.
 
1.Література як навчальний предмет у школі.
2.Предмет, зміст та структура методики викладання літератури.
3.Принципи викладання літератури у школі.
4.Зміст, завдання і структура шкільного курсу зарубіжної літератури. Особливості визначення
курсу. Методичне забезпечення.
Програми
 Світова література. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів /
Авторський колектив: д.філол.н., проф., зав. кафедри світової літератури Полтавського
національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка О.М. Ніколенко (керівник
колективу), к.пед.н., головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної
освіти Міністерства освіти і наук, молоді та спорту України К.В. Таранік-Ткачук, зав.
сектору Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту С.П. Фоміна,
зав. навчально-методичного кабінету світової літератури та російської мови
Кіровоградського ОІППО імені В. Сухомлинського О.В. Ревнивцева, учитель-методист
гімназії № 117 імені Лесі Українки м. Києва Т.П. Сегеда, учитель-методист спеціалізованої
школи № 80 м. Києва Н.В. Онищенко
 Зарубіжна література. 5–12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів /
Автори Ю.І. Ковбасенко, Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська.
Керівник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко. За загальною редакцією Д.С. Наливайка. –
К., Ірпінь: Перун, 2005. 
 Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
(класів) із поглибленим вивченням зарубіжної літератури. 8-9 класи. / За загальною науковою
редакцією Д.С. Наливайка, керівник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко; програму
підготували: Ю.І. Ковбасенко, Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк, Г.В. Бітківська, К.Н. Баліна.
Програми
 Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх
навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний напрями. Рівень
стандарту / Укладачі: Ю.І. Ковбасенко — керівник авторського колективу; Г.М. Гребницький,
Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, І.А. Тригуб, О.О. Покатілова. — К.: Грамота,
2011.
 Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх
навчальних закладів. Суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний напрями. Академічний
рівень / Укладачі: Ю.І. Ковбасенко — керівник авторського колективу; Г.М. Гребницький,
Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, І.А Тригуб, О.О. Покатілова — К: Грамота, 2011.
 Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх
навчальних закладів. Філологічний напрям. Профільний рівень / Укладачі: Ю.І. Ковбасенко —
керівник авторського колективу; Г.М. Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В.
Бітківська, І.А. Тригуб, О.О. Покатілова. — К.: Грамота, 2011.
Підручники
 1. Методика преподавания литературы / Под редакцией З.Я.Рез. – Изд. доп. – М.,1985.
2. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах
/ Л.Ф. Мірошниченко. — К.: Вища школа, 2007. — 415 с.
3. Штейнбук Ф.М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі: навч. посіб. для студ.
вузів / Ф. М. Штейнбук. – К. : Кондор, 2010. – 314 с.
Методичні журнали
 Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.
 Зарубіжна література в навчальних закладах.
 Зарубіжна література.
 Всесвітня література і культура в середніх навчальних закладах.
Частина перша. Література як навчальний предмет у школі
Причини кризи викладання літератури в школі:
 читання поступається місцем фононаркоманії;
 нав’язування офіційних оцінок творчості окремих письменників, окремих творів;
 рецидиви вульгарної соціології, коли текст художнього твору розглядається як ілюстрація до
суспільних , історичних та політичних подій, процесів;
 авторитарність методики.
Частина друга.
Предмет, зміст та структура методики викладання літератури.
Кожна наука має право на існування при наявності трьох умов:
1/ предмета дослідження, що не вивчається іншою наукою;
2/ суспільної необхідності вивчення цього предмету;
3/ специфічних методів наукового дослідження.
МВЛ (методика викладання літератури) – педагогічна наука про художню літературу як
навчальний предмет і про шляхи засвоєння його учнями під керівництвом вчителя.
Як наука, методика викладання зарубіжної літератури пов'язана з іншими науками, що сприяють
осмисленню набутих в інших галузях знань, формуванню необхідних у практичній роботі вчителя
умінь, а саме:
• суспільні науки - формуванню вмінь мотивувати літературні явища історичним розвитком
суспільства, соціальною боротьбою епохи, вести дискусію, аргументувати свою позицію під
час диспуту;
• науки літературознавчого циклу - аналізувати художній твір, інтерпретувати його,
розкривати творчу історію твору, виявляти його місце в історії літератури та інше;
• науки лінгвістичного циклу - вміння визначати роль літератури у розвитку мови й
мовлення; володіти різними стилями мови, виявляти стилістичну своєрідність художнього
тексту, проводити лінгвістичний аналіз тощо;
педагогіка - проводити викладацьку діяльність з урахуванням специфіки літературної освіти;
психологія - вміння виявляти психологічні особливості учнів на різних вікових етапах, психологію
сприйняття читача-учня, особливості роботи викладача, репродуктивне і творче мислення, уявлення,
естетичні емоції тощо;
логіка - вміння використовувати логіку в мовленнєвій і літературній діяльності, у побудові
монологу, веденні діалогу, в проведенні уроку тощо;
естетика - вміння зіставляти художні твори та інші види мистецтва. здійснювати естетичний
розвиток учнів засобами літератури тощо;
технічні засоби навчання - вміння використовувати ТЗН, усвідомити роль ТЗН у розвитку
художнього сприймання й читацьких інтересів тощо.
Система образів роману І.Тургенєва “Батьки і діти!
ідея “Принципи” “нігілізм”
рівень
Героїчний Євгеній Базаров
Павло Петрович Кірсано
Микола Петрович Аркадій Кірсанов
Типовий
Кірсанов
“удосконалений” Ситніков, Кукшина
Гротескний
слуга
 Етапи розвитку російського реалістичного роману: тріада Гегеля – теза – антитеза – синтез
Романи О.Пушкіна,
1 етап М.Лермонтова та ін. теза
(людина і світ у
нерозривній єдності)
Романи І.Гончарова,
2 етап І.Тургенєва
антитеза
(конфлікт людини з
дійсністю)
Романи Л.Толстого,
Ф.Достоєвського
(свідомі пошуки
3 етап
гармонії між Синтез
внутрішнім світом
окремої людини і
оточуючим світом)
Курс МВЛ висвітлює:
 мету та завдання вивчення художньої літератури учнями;
 принципи її вивчення;
 методи та прийоми викладання, що забезпечують його успішність;
 специфіку занять літературою в середніх та старших класах школи;
 зміст та форми позакласної роботи з літератури.
Методи дослідження:
• Вивчення передового досвіду.
• Метод зрізів. Мета – знайомство з колом читання учнів (анкети, бесіди), масова
перевірка знань, вмінь, навичок (питання, завдання)
• Метод цілеспрямованого спостереження, який сприяє детальному вивченню
педагогічного процесу у відповідності до висунутої дослідниками проблеми та
гіпотези. Система завдань не змінює процес.
• Метод природного експерименту. Вносить значні зміни у зміст та методи навчання.
• Лабораторний експеримент.
Частина третя.
Принципи викладання літератури у школі.
Методологічні
 Науковість.
 Історизм.
 Зв’язок форми та змісту.
 Систематичність та планомірність
Принцип историзму передбачає розгляд художнього твору в історико-генетичному та історико-
функіональному планах
«Если бы не рев воды, если бы не удары грома, которые, казалось, грозились расплющить крышу дворца, если бы не стук
града, молотившего по ступеням балкона, можно было бы расслышать, что прокуратор что-то бормочет, разговаривая
сам с собой».
«Теперь уж можно было расслышать в отдельности шум дождя и шум воды, низвергающейся по желобам и прямо по
ступеням той лестницы, по которой днем прокуратор шел для объявления приговора на площади. А наконец зазвучал и
заглушенный доселе фонтан».
«Тут издали, прорываясь сквозь стук уже совсем слабенького дождика, донеслись до слуха прокуратора слабые звуки
труб и стрекотанье нескольких сот копыт. Услышав это, прокуратор шевельнулся, лицо его оживилось».
«Наконец услышал прокуратор и долгожданные шаги, и шлепанье по лестнице, ведущей к верхней площадке сада перед
самым балконом. Прокуратор вытянул шею, и глаза его заблестели, выражая радость».

Дидактичні, на які повинен спиратися кожний урок

 ведуча роль вчителя при свідомій активізації діяльності учнів;
 доступність матеріалу;
 наочність (первина форма наочності – текст художнього твору;
 виховна спрямованість всього процесу навчання;
 зв’язок із життям, особистісний характер читацької та літературознавчої діяльності;
  взаємодія мистецтва і дійсності в естетичній свідомості учнів та ін.
Специфічні принципи навчання зарубіжної літератури
 принцип нерепресивної свідомості;
 країнознавства;
 компаративності;
 репрезентативності;
 етнокультурності;
 міжнаціонального підходу та ін.

Частина четверта.
Зміст, завдання і структура шкільного курсу зарубіжної літератури. Особливості визначення
курсу. Методичне забезпечення

Завдання, Зміст і структура курсу світової літератури в школі

ПЛАН
1. Освітньо – виховні завдання вивчення шкільного курсу світової літератури
2. Зміст і структура шкільного курсу світової літератури в сучасній школі
2.1. Головні етапи навчання. Зміст програми світової літератури
2.2. Зміни, що відбулися у системі вивчення світової літератури
2.3. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
2.4. Аналіз підручників з курсу світової літератури
2.5. Специфіка вивчення світової літератури з класах різного профілю

1. Освітньо – виховні завдання вивчення шкільного курсу світової літератури

Головна мета вивчення предмета «Світова література» в загальноосвітній школі – прилучення
учнів до здобутків світової літератури і культури, розвиток творчої особистості (читача), формування
в неї гуманістичного світогляду, високої моралі, естетичних смаків, а також якостей громадянина
України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти.

Завдання вивчення світової літератури в основній школі:

• формування стійкої мотивації до читання художньої літератури, до вивчення світової
літератури як скарбниці духовних цінностей людства;
• ознайомлення учнів з найкращими зразками оригінальної й перекладної літератури
(«золотого» фонду класики і сучасної);
• поглиблення уявлень про специфіку художньої літератури як мистецтва слова;
• формування читацької і мовленнєвої культури;
• розвиток умінь і навичок учнів сприймати, аналізувати й інтерпретувати літературний твір у
культурному контексті, у зв’язках з іншими видами мистецтва, в аспекті актуальних питань
сучасності й становлення особистості;
• активізація інтересу до вивчення іноземних мов у процесі читання творів зарубіжних
письменників;
• формування поваги до різних мов, культур, традицій, толерантного ставлення до всіх народів,
народностей, рас і національностей;
• виховання любові до української мови і літератури як органічної частки світової культури,
прагнення до збереження рідної мови, національних традицій і цінностей в умовах
глобалізації світу;
• формування духовного світу особистості, її високої моралі, ціннісних орієнтацій;
• розвиток творчих здібностей, культури діалогу, критичного мислення;
• формування етичних уявлень та естетичних смаків;
• розширення культурно-пізнавальних інтересів особистості.

Літературна освіта в основній школі спрямована на розвиток сформованих (у початковій

школі) і формування нових компетентностей і компетенцій
Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти програма зі світової
літератури для 5-9 класів забезпечує розвиток ключових компетентностей (уміння вчитися,
спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, інформаційно-комунікаційної, соціальної,
громадянської, загальнокультурної), а також спрямована на формування предметної літературної
компетентності, яка передбачає:
 розуміння учнями літератури як невід’ємної частини рідної і світової художньої культури;
 усвідомлення специфіки літератури як мистецтва слова, її гуманістичного потенціалу і місця в
системі інших видів мистецтва;
 знання літературних творів, обов’язкових для вивчення, ключових етапів і явищ
літературного процесу, основних фактів життя і творчості видатних письменників,
усвідомлення їхнього внеску в скарбницю світової культури;
 оволодіння основними літературознавчими поняттями й застосування їх у процесі аналізу та
інтерпретації творів;
 визначення поетикальних особливостей творів;
 формування читацького досвіду та якостей творчого читача;
 уміння і навички створення усних і письмових робіт різних жанрів;
 уміння орієнтуватися у світі художньої літератури і культури (класичної і сучасної),
оцінювати художню вартість творів, порівнювати їх (в окремих аспектах і цілісно; в різних
перекладах; в оригіналах і перекладах, переспівах; втілення в інших видах мистецтва).

Складниками літературної компетентності є

 емоційно-ціннісна,
 літературознавча,
 загальнокультурна,
 компаративна
компетенції особистості, які мають бути сформовані поступово в процесі вивчення світової
літератури.

Формування літературної компетентності та її складників тісно пов’язано із формуванням

комунікативної компетентності, розвитком умінь і навичок володіння учнями українською мовою, а
також іноземними мовами, всіма видами мовленнєвої діяльності, основами культури усного і
писемного мовлення.
Викладання курсу світової літератури в загальноосвітніх закладах України здійснюється
українською мовою. Твори зарубіжних письменників у курсі світової літератури вивчаються в
українських перекладах.

За наявності необхідних умов (достатнє володіння учнями мовою оригіналу, якою написаний
художній твір; якісна підготовка вчителя, у тому числі можливість дослідження образної
системи, засобів виразності, стилістичних особливостей твору мовою оригіналу) бажаним є
розгляд художніх текстів (у фрагментах або цілісно) мовою оригіналу, наприклад, творів О.
Пушкіна, А. Чехова – російською, Ч. Діккенса, Дж. Лондона – англійською, Й.В. Гете, Г. Белля –
німецькою і т. д. У такому разі предмет «Світова література» виконує додаткову функцію
вдосконалення володіння учнями україномовних шкіл іноземними мовами.

Компетентнісний підхід реалізовано у «Державних вимогах до рівня загальноосвітньої

підготовки учнів», які сформульовано комплексно – до кожного розділу програми з метою
системного формування компетенцій і компетентностей учнів, актуалізації вивченого і постійного
закріплення, поглиблення, розвитку набутих знань, умінь, навичок, підготовки до контрольного
оцінювання.
У програмі зі світової літератури для 5-9 класів реалізовано цілісний підхід до вивчення художніх
творів, який відповідає специфіці художньої літератури як виду мистецтва.
До програми кожного класу введено невеликий обсяг художніх текстів (відповідно до вікових
особливостей учнів), які школярі мають прочитати повністю, маючи змогу осягнути їх як неподільну
художню цілість. Художній твір, прочитаний у повному обсязі (повільно, уважно, творчо), дає
можливість отримати цілісне естетичне і емоційне враження, спонукати роботу думки й уяви,
сформувати вміння й навички читацької культури.
Настанова на зменшення кількості художніх текстів і водночас на їх цілісне прочитання, сприйняття
й осмислення, що забезпечує програма, відповідає здоров’язберігальним технологіям в освіті
(уникнення фізичного перевантаження учнів, створення комфортного освітнього середовища,
формування оптимістичних очікувань та їх реалізація у процесі зустрічі з прекрасним).

Програма зі світової літератури побудована на підставі діяльнісного підходу, що є ключовим

для всієї базової і повної загальної середньої освіти
Досягнення належного рівня сформованості вмінь учнів в усіх видах читацької діяльності, якостей
творчого читача, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного середовища, опанування сучасного
світу через здобутки художньої літератури, через українську та іноземні мови, культуру різних країн
і народів – основний результат вивчення світової літератури в школі.

У програмі відображено чотири змістові лінії літературного компонента Державного стандарту

базової і повної загальної середньої освіти:
 емоційно-ціннісну,
 літературознавчу,
 культурологічну,
 компаративну.
Емоційно-ціннісна лінія забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та естетичної
вартості творів світової літератури.
 Емоційно-ціннісна лінія спрямована на формування духовно-емоційного світу учнів, їх
етичних позицій, світоглядних уявлень і переконань, а також на розвиток інтересу учнів до
художньої літератури, розширення кола їхнього читання, орієнтування у світі класичної і
сучасної літератури (в тому числі у бібліотечних фондах, Інтернет-ресурсах) з метою пошуку
необхідної книги, розвитку вмінь і навичок читацької діяльності
 Емоційно-ціннісна лінія втілена передусім у змісті навчального матеріалу. До програми
включено популярні твори для дітей та юнацтва (актуального морального змісту, про
національні події, характери, традиції; пригодницькі, детективні, фантастичні, казкові тощо) –
для 5-7 класів, а також художні твори різних родів і жанрів, які презентують ключові
історико-літературні епохи, – для 8-9 класів (відповідно віковим особливостям учнів). Курс
літератури має бути продовжений у 10-11 класах, де передбачається вивчення вершинних
творів світової літератури більш складних за змістом і формою, що поглиблюють уявлення
учнів про перебіг літературного процесу, репрезентують здобутки різних епох, країн і
народів.
 Зміст навчального матеріалу в програмі розподілено за розділами й темами, що є актуальними
для учнів відповідно до їхніх вікових особливостей. У межах кожного розділу й теми
виокремлено етичні й естетичні проблеми (аспекти), в анотаціях увиразнено ціннісні
характеристики літературних творів (тематика і проблематика, зміст і засоби створення
образів, поетикальні особливості та ін.), підкреслено внесок письменників у скарбницю
світової літератури й культури, популярність їхніх творів у різних поколінь.
 Вивчення літератури в кожному класі завершує спеціальний розділ «Сучасна література», в
якому представлені твори різних жанрів, актуальні для дітей та юнацтва, популярні в різних
країнах і пов’язані з проблемами сучасної молоді, тенденціями розвитку сучасного
літературного процесу і культури загалом.

Літературознавча лінія передбачає

 вивчення літературних творів у єдності змісту і форми, оволодіння учнями основними
літературознавчими поняттями й застосування їх у процесі аналізу й інтерпретації художніх
творів;
 розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу;
 виявлення специфіки літературних напрямів, течій у розвитку світової літератури; розкриття
поетикальних (у тому числі жанрово-стильових) особливостей художніх творів;
 ознайомлення учнів із загальними принципами художнього перекладу, необхідними для
текстуальної роботи з перекладною літературою.
Літературознавча лінія втілена у змісті навчального матеріалу і в спеціальній рубриці «Теорія
літератури» (ТЛ), що супроводжує кожний розділ програми і де зазначені основні поняття й
терміни, які мають знати учні й використовувати їх у процесі аналізу й інтерпретації художніх
текстів. Літературознавчі терміни й поняття подано в програмі за принципами науковості (відповідно
до розвитку сучасного літературознавства), послідовності (від простих до складних) й
концентричності (від елементарних уявлень до їх поглиблення, від загальних понять до їх різновидів
і т.д.).

Культурологічна лінія сприяє

 усвідомленню художньої літератури як важливого складника мистецтва;
 ознайомленню учнів із фундаментальними цінностями світової художньої культури;
 розкриттю особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному
контексті; висвітленню зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями,
віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей;
 розширенню ерудиції учнів, вихованню їхньої загальної культури, поваги до національних і
світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань,
рас і національностей.
Культурологічна лінія втілена у відповідній рубриці програми «Література і культура» (ЛК), що
супроводжує кожний розділ. У рубриці «Література і культура» розкрито зв’язки літератури з
іншими видами мистецтва, філософією, міфологією; втілення літературних творів в живописі,
музиці, кіно тощо; подано інформацію про літературні музеї, визначні культурні явища різних країн і
народів та ін. Зміст даної рубрики має орієнтовний характер, учитель може на власний розсуд
використати запропонований культурологічний контекст, розширити його за рахунок іншого
матеріалу.

Компаративна лінія забезпечує

 порівняння літературних творів, явищ і фактів, що належать до різних літератур;
 встановлення зв’язків поміж українською і зарубіжними літературами (генетичних,
контактних, типологічних та ін.);
 розгляд традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів у різних літературах;
 зіставлення оригіналів і україномовних перекладів літературних творів;
 увиразнення особливостей української культури й літератури на тлі світової;
 демонстрацію лексичного багатства і невичерпних стилістичних можливостей української
мови, а також поглиблення знань і розвиток навичок учнів з іноземних мов.
Компаративна лінія реалізована в програмі у рубриці «Елементи компаративістики» (ЕК), поданої
до кожного розділу програми. Рубрика «Елементи компаративістики» забезпечує цілісність уявлень
учнів про художню літературу та її місце в системі мистецтва і культури, міжпредметні зв’язки
(української та світової літератур, світової літератури та історії (української, всесвітньої), світової
літератури та мови (іноземної, української) та ін.). Зміст цієї рубрики програми може бути творчо
використаний учителем на тих уроках, які, на його думку, якнайкраще дають підстави для
компаративних студій учнів, формуванню в них відповідних умінь і навичок. Крім зазначених у
програмі компаративних паралелей, учитель може вдатися й до інших, розширити зміст рубрики, але
обов’язково з урахуванням вікових особливостей учнів, їх знань з інших предметів, фонових знань
тощо.

Викладання світової літератури в 5-9 класах здійснюється на підставі дидактичних,

літературознавчих та методичних принципів:
 традиційних (науковість, історизм, зв'язок навчання і виховання, доступність,
спрямованість на розвиток учня, особистісний характер читацької діяльності, шкільний
аналіз та інтерпретація твору, взаємодія мистецтва й дійсності в естетичній свідомості
учня, комунікативність, репрезентативність, країнознавчий підхід та ін.);
 нових (ціннісного підходу, нерепресивної свідомості, іманентності, вивчення літератури в
контексті розвитку культури й мистецтва, використання знання різних мов і перекладів,
компаративності, діалогізму та ін.).
2. Зміст і структура шкільного курсу світової літератури в сучасній школі
2.1. Головні етапи навчання. Зміст програми світової літератури
Зміст навчального матеріалу і державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів в
структурі програми узгоджені зі структурою літературної освіти в основній школі: 5-7 класи –
прилучення до читання; 8-9 класи – системне читання (згідно з Концепцією літературної освіти в
11-річній загальноосвітній школі, Наказ № 58 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
від 26.01.2011 р.). У 10-11 класах буде реалізовано етап творчо-критичного читання.
Етапи літературної освіти відрізняються принципами відбору літературних текстів, змістом
навчального матеріалу, державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, але
поміж ними існує тісний зв’язок і наступність.

Вивчення світової літератури в 5 –  7 класах побудовано на підставі проблемно-тематичного і

жанрового принципів
Завдання вивчення літератури в 5  –  7 класах (прилучення до читання):
 сформувати в учнів стійкий інтерес до літератури, прилучити їх до читання;
 сприяти засобами літератури формуванню моральних якостей школярів, їх національній
самоідентифікації, розумінню значення української мови та іноземних мов в опануванні
здобутків світової культури;
 дати уявлення про зміст і форму художнього твору, їх складники;
 сформувати в учнів основні вміння аналізу та інтерпретації художнього твору;
 сформувати вміння оцінювати літературних персонажів, виявляти засоби виразності;
 дати основні уявлення про оригінал і художній переклад, сформувати елементарні вміння та
навички порівняння художніх твори в оригіналах і перекладах (із використанням іноземних
мов, якими володіють учні);
 розвивати вміння і навички зв’язного мовлення (усного і писемного) у процесі підготовки
різних видів робіт (висловлення власної думки щодо прочитаного, характеристика образу,
складання плану твору, написання твору на літературну тему тощо).

Вивчення літератури у 8  – 9 класах загальноосвітньої школи побудовано на поєднанні

історико-літературного й жанрово-родового принципів.
Завдання вивчення літератури у 8  –  9 класах (системне читання):
 дати уявлення про основні літературні епохи, напрями, течії в контексті вітчизняної та
світової культури;
 розкрити жанрово-родовий поділ літератури, навчити розрізняти твори різних родів і жанрів в
їх специфіці;
 поглибити вміння аналізу та інтерпретації творів літератури із застосуванням основних
теоретичних понять;
 сформувати в учнів вміння виокремлювати компоненти змісту й форми, встановлювати
зв’язки поміж окремими компонентами твору, визначати їх функції у тексті;
 навчити школярів зіставляти різні літературні твори, явища, визначати їх художню
своєрідність;
 поглибити інтерес до вивчення літератури в оригіналах і перекладах, вміння зіставляти
оригінали й переклади (за умови володіння відповідною іноземною мовою);
 сприяти самоствердженню учнів, виробленню у них моральних принципів, громадянської
позиції;
 розвивати вміння й навички зв’язного мовлення (із застосуванням аргументації, елементів
дискусії, оцінки щодо прочитаного та ін.);
 виховувати творами літератури естетичні почуття та емоції, формувати здібність отримувати
естетичне задоволення від прочитаного.
Літературні явища презентуються учням 8-9 класів у перебігу літературного процесу, у розвитку
національних літератур та їхніх взаємозв’язках, у широкому контексті культури. У 8 – 9 класах учні
знайомляться з основними етапами літературного процесу на тлі світової культури, зі специфічними
особливостями різних родів і жанрів літератури в хронологічній послідовності, навчаються
розрізняти різні жанри, аналізують та інтерпретують художні твори не тільки в аспекті їх
проблематики, а й художньої вартості. Твори, запропоновані для вивчення в програмі зі світової
літератури, відповідають віковим особливостям учням, вони не є складними для їх сприйняття і не
об’ємними за обсягом. Отримавши основні уявлення про перебіг літературного процесу у 8-9 класах
із текстуальним вивченням окремих вершинних творів (доступних для їхнього віку), учні зможуть
поглибити ці уявлення протягом наступного етапу навчання.

Уміння і навички учнів, набуті протягом 5-9 класів, мають бути поглиблені у процесі
подальшого вивчення світової літератури в старшій школі (10-11 класи).

Програма зі світової літератури є основним документом для роботи вчителя, обов’язковим до

виконання в усіх типах загальноосвітніх закладів України з українською мовою навчання.
На підставі програми формується обсяг матеріалу для державної підсумкової атестації зі світової
літератури (за 8-9 класи), цей обсяг стане базовим і для випускників (базової середньої освіти), які не
оберуть філологічний напрям у профільній школі, але отримають необхідний мінімум знань, умінь і
навичок, цілісні уявлення про світову літературу загалом і про ключові тенденції її розвитку в різних
країнах, на окремих етапах літературного процесу, у взаємозв’язках з українською літературою і
культурою

Структура програми. Програма зі світової літератури для 5-9 класів містить:

1) «Пояснювальну записку», де визначені нормативна база, мета і завдання предмета, змістові лінії та
їх реалізація в програмі, основні підходи і принципи викладання світової літератури в школі;
2) розподіл годин по кожному класу (загальна кількість годин на рік, кількість годин на текстуальне
вивчення творів (за розділами), розвиток мовлення, позакласне читання, резервний час);
3) зміст навчального матеріалу і державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (по
класах і розділах);
4) перелік творів для вивчення напам'ять (до кожного класу);
5) «Список творів для додаткового читання (для уроків позакласного читання і уроків із резервного
часу)» – додаток 1.
6) «Сучасна науково-методична література для вчителя» - додаток 2;
7) «Критерії оцінювання результатів навчальної діяльності учнів» - додаток 3.

7 клас
Розподіл годин
 Усього – 70 годин;
 текстуальне вивчення творів – 56 годин;
 розвиток мовлення – 4 години;
 позакласне читання – 4 години;
 резервний час – 6 годин.

кількість годин на текстуальне вивчення творів (за розділами)

 ІСТОРІЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ – 10 год.
 Микола Васильович Гоголь (1809-1852). «Тарас Бульба».
 Друга світова війна у європейській поезії.
 Генріх Белль (1917-1985). «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…».

Вивчення світової літератури в 5 –  7 класах побудовано на підставі і принципів (7 кл.):

проблемно-тематичного жанрового
ІСТОРІЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ БИЛИНИ І БАЛАДИ
ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕТЕКТИВ
ЛЮДИНИ СВІТОВА НОВЕЛА
ДРУЖБА І КОХАННЯ

Зміст навчального матеріалу

ІСТОРІЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ

Микола Васильович Гоголь (1809-1852). «Тарас Бульба». Україна в житті й творчості М. Гоголя.
Зображення історії Запорізької Січі в повісті «Тарас Бульба». Життєвий вибір і долі синів Тараса
Бульби. Цілісність натури Остапа, його відданість рідній землі. Трагедія Андрія: конфлікт почуття і
обов’язку. Втілення рис українського козацтва в образі Тараса Бульби. Конфлікт батька й сина.
Образ автора у повісті, засоби вираження його позиції. Картини української природи. Провідна ідея
твору – захист рідної землі й національної єдності.

ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ
ДО РІВНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ
(за розділами)
Учень (учениця):
• знає основні відомості про життя і творчість письменників, їх зв’язки з Україною;
• виразно читає твори (фрагменти або цілісно), виявляє емоційне враження від прочитаного,
пояснює своє ставлення;
• виявляє історичну основу прочитаних творів, їх зв'язок з історією України та світу;
• висловлює власне судження щодо подій і образів, підтверджує свою думку цитатами з тексту;
• переказує текст (у частинах або цілісно) з виявленням особливостей сюжету (епічного або
ліричного);
характеризує, порівнює, виявляє, і т.
• (ТЛ) Види й функції пейзажу у творі. Початкові поняття про художній час, художній
простір.
• (ЛК) Історія і культура Запорізької Січі. Культура проти війни (твори живопису, музики,
кіно, в яких викривається фашизм).
• (УС) Оцінка українськими митцями творчості М. Гоголя. Г. Белль і Україна.
• (ЕК) Порівняння образів персонажів (Остап – Андрій, Остап – Тарас Бульба). Зіставлення
повісті «Тарас Бульба» з її втіленнями в мистецтві (кіно, театр, ілюстрації та ін.).
Перелік творів для вивчення напам'ять (до кожного класу)
7 клас
Для вивчення напам’ять
Ф. Шиллер. «Рукавичка»
1 вірш про Другу світову війну (за вибором учня)
1 вірш на тему дружби і кохання (за вибором учня)

Список творів для додаткового читання (для уроків позакласного читання і уроків із
резервного часу)
7 клас
Биков В. В. «Альпійська балада»
Васильєв Б. Л. «А зорі тут тихі»
Верн Ж. «Двадцять тисяч льє під водою»
Воннегут К. «Брехня»
Діккенс Ч. «Пригоди Олівера Твіста»
Дюма О. «Три мушкетери»
Кіплінг Р. «Балада про Схід і Захід»
Кочетков О. «Балада про прокурений вагон»
Крісті А. «Десять негренят»
Купер Ф. «Звіробій», «Останній із могікан» (1 за вибором)
Лондон Дж. «Біле Ікло», «Поклик предків» (1 за вибором)
Монтгомері Л.М. «Енн із «Зелених дахів»
Олкотт Л. «Маленькі жінки»
Осєєва В.О. «Дінка», «Дінка прощається з дитинством»
Пірс Ф. «Том і опівнічний сад»
Пушкін О.С. «Пісня про віщого Олега», «Повісті Бєлкіна», «Дубровський» (1 за вибором)
Скотт В. «Айвенго»

Сучасна науково-методична література для вчителя

Нормативні документи
Про загальну середню освіту. Верховна Рада України (Закон від 13.05.1999 р № 651-ХIV):
http://pedpresa.com.ua/documents/view/2
Концепція літературної освіти в 11-річній загальноосвітній школі (Наказ МОН № 58 від 26.01.2011р.)
// Директор школи (Шкільний світ). – 2011. – № 27/28. – С. 58-63;
http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/13508/
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Освітня галузь «Мови і літератури»
(Постанова Кабінету Міністрів № 1392 від 23.11.2011 р.) // Інформаційний збірник і коментарі
Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2012. – № 4/5. – С. 3-56; http://
zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п.
 Монографії, посібники, словники, довідники
Абрамович С.Д. Священні книги людства. Веди, Авеста, Біблія, Коран / С.Д. Абрамович. – Харків:
Веста: Видавництво «Ранок», 2003. – 192 с. (Серія «Бібліотека вчителя зарубіжної літератури»)

8 клас
Розподіл годин
 Усього – 70 годин;
 текстуальне вивчення творів – 56 годин;
 розвиток мовлення – 4 години;
 позакласне читання – 4 години;
 резервний час – 6 годин.
кількість годин на текстуальне вивчення творів (за розділами)
СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ'ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ – 9
годин
 Загальнокультурне значення священних книг народів світу, найвідоміші з них.
 Веди. Гімни до ранньої зорі – I,II. Гімн про перемогу Індри над Агні. Гімн до Сонця (1-2
твори за вибором учителя). сили, символи та ін.). Космогонічні міфи Вед.
 Біблія. Старий Заповіт (Створення світу. Каїн і Авель. 10 заповідей). Новий Заповіт (Євангеліє
– 2-3 розділи за вибором учителя). \
 Коран. Сура, що відкриває книгу. Сура 92 («Ніч»).

Вивчення світової літератури в 8-9 класах побудовано на поєднанні принципів (8 кл.):

історико-літературного жанрово-родового
• СВЯЩЕННІ КНИГИ
ЛЮДСТВА ЯК ПАМ'ЯТКИ
КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО
ЛІТЕРАТУРИ
• АНТИЧНІСТЬ
• СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
• ВІДРОДЖЕННЯ
• БАРОКО
• КЛАСИЦИЗМ
• ПРОСВІТНИЦТВО
АНТИЧНІСТЬ
• Давньогрецька міфологія.
Основні цикли
давньогрецьких міфів.
Міфологічна основа
героїчного епосу.
• Особливості розвитку і види
лірики в Давній Греції.
• Давньогрецький театр, його
характерні особливості, роль в
античному суспільстві.
Основні жанри давньогрецької
драми – трагедія і комедія.

зміст навчального матеріалу

СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ'ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ
Загальнокультурне значення священних книг народів світу, найвідоміші з них. Священні книги як
вихідна основа світових релігій, етичних уявлень, мистецтва різних народів.
Веди. Гімни до ранньої зорі – I,II. Гімн про перемогу Індри над Агі. Гімн до Сонця (1-2 твори за
вибором учителя). Веди як пам’ятка індоєвропейської словесності II-I тис. до н.е. Спільність міфів
Вед для індійців та аріїв, слов’ян дохристиянської пори. Образи ведійської міфології (боги,
напівбоги, герої, ворожі сили,
символи та ін.). Космогонічні міфи Вед.
ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ
ДО РІВНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ
(за розділами)
Учень (учениця):
називає найвідоміші священні книги людства, розуміє їх значення для розвитку світових релігій,
культури, мистецтва;
розповідає про походження та побудову Вед, Біблії, Корану;
називає основні міфи (їх різновиди) священних книг – Вед, Біблії, Корану;
переказує міфологічні сюжети Вед, Білії, Корану (передбачені програмою) розкриває їх морально-
філософський зміст;
характеризує міфологічні образи, символи, що зустрічаються в сюжетах (за програмою);
виявляє гуманістичні цінності, втілені в знайомих сюжетах і образах і т.п

(ТЛ) Поглиблення понять про міф, міфологічний образ. Гімн.

(ЛК) Втілення сюжетів і образів священних книг людства у мистецтві (література, живопис,
музика, скульптура, архітектура, кіно та ін.).
(УС) Звернення українських письменників до образів, сюжетів, мотивів Біблії, Корану. Визначні
пам’ятки християнства та ісламу в Україні й за кордоном.
(ЕК) Схожість і відмінність між Біблією і Кораном як пам’ятками культури.
.
перелік творів для вивчення напам'ять (до кожного класу)
8 клас
Для вивчення напам’ять
Омар Хайям (2-3 рубаї за вибором учня)
Ф. Петрарка. Сонет № 61
В. Шекспір. Сонет № 66
Ф. Шиллер. «До радості»

Список творів для додаткового читання (для уроків позакласного читання і уроків із резервного
часу)
8 кл.
Апдайк Дж. «Завтра, завтра, завтра»
Бомарше П.О. «Севільський цирульник»
Бунін І. О. «Красуня»
Гурамішвілі Д. Поезії (2-3 за вибором)
Думбадзе Н. «Я, бабуся, Іліко та Іларіон»
Лем С. «Казки роботів», «Зоряні щоденники Йона Тихого» (1 за вибором)
Лопе де Вега. «Собака на сіні»
М. де Сервантес Сааведра. «Дон Кіхот» (1 частина).
Мелвілл Г. «Мобі Дік, або Білий Кит»
Мольєр. «Тартюф»
Распутін В. Г. «Уроки французької», «Прощання з Матьорою» (1 за вибором)
Рудакі. Газелі, рубаї, бейти (за вибором)
Руставелі Ш. «Витязь у тигровій шкурі»
Софокл. «Антігона»
Толкієн Дж. Р.Р. «Володар Перснів»
Фонвізін Д.І. «Недоросток»
Чичибабин Б. Поезії (за вибором)

Сучасна науково-методична література для вчителя

Періодичні фахові видання
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: науково-методичний журнал
Міністерства освіти і науки України. – К.: Педагогічна преса; Всесвітня література в сучасній
школі: науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (з 2012
р.). – К.: Педагогічна преса: http: //pedpresa.com.ua/magazines/view/4/
Зарубіжна література в школах України: науково-методичний журнал. – К.: Антросвіт:
http: //www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/zlvsh/index
Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання: науково-
методичний журнал. – К.: Незалежний центр наукових досліджень зарубіжної літератури.
Всесвітня література та культура: науково-методичний журнал. – К.: Антросвіт.
Зарубіжна література: науково-методична газета. – К.: Шкільний світ:
http: /literatura@1veresnya.com.ua
Зарубіжна література в школі: науково-методичний журнал. – Харків: Основа.
 
Сайти бібліотек
Бібліотека світової літератури – оригінали та переклади (Library of the world literature – original
texts and translations): http://ae-lib.narod.ru.
Державна бібліотека України для юнацтва: http://www.4uth.gov.ua/
Національна бібліотека України для дітей: www.chl.kiev.ua/.
Національна парламентська бібліотека України: http://www.nplu.org/ 
Львівська обласна  бібліотека для  дітей : http://kazkar.at.ua/lodb.org.ua/
Електронна бібліотека української літератури (зарубіжна література): http://ukrlib.com.
Бібліотека українського центру: http://ukrcenter.com.
Дитячий сайт «Казкар»: http://kazkar.at.ua/
 
2.2. Зміни, що відбулися у системі вивчення світової літератури
• вчитель самостійно розподіляє години (в межах розділу, семестру) на вивчення художніх
творів і види навчальної діяльності, планує певні види роботи, спрямовані на опанування
змісту матеріалу та формування вмінь і навичок учнів, опрацювання різних рубрик програми;
• вивчення літератури в кожному класі завершує спеціальний розділ «Сучасна література”;
• у 8 – 9 класах учні знайомляться з основними етапами літературного процесу на тлі світової
культури, зі специфічними особливостями різних родів і жанрів літератури в хронологічній
послідовності.

 2.3. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Компетентнісний підхід реалізовано у «Державних вимогах до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів», які сформульовано комплексно – до кожного розділу програми з метою
системного формування компетенцій і компетентностей учнів, актуалізації вивченого і постійного
закріплення, поглиблення, розвитку набутих знань, умінь, навичок, підготовки до контрольного
оцінювання.

Державні вимоги
до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
(за розділами)
СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ'ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ
Учень (учениця):
 називає найвідоміші священні книги людства, розуміє їх значення для розвитку світових
релігій, культури, мистецтва;
 розповідає про походження та побудову Вед, Біблії, Корану;
 називає основні міфи (їх різновиди) священних книг – Вед, Біблії, Корану;
 переказує міфологічні сюжети Вед, Білії, Корану (передбачені програмою) розкриває їх
морально-філософський зміст;
 характеризує міфологічні образи, символи, що зустрічаються в сюжетах (за програмою);
 виявляє гуманістичні цінності, втілені в знайомих сюжетах і образах священних книг;
 пояснює окремі вислови, коментує цитати з Вед, Біблії, Корану;
 порівнює священні книги людства як пам’ятки культури – Білію і Коран, виявляє схожість і
відмінності між ними;
 називає 1-2 твори українських і зарубіжних письменників, які зверталися до образів,
сюжетів, мотивів священних книг, виразно читає ці твори митців (фрагменти або цілісно),
 аналізує специфіку втілення у художніх текстах компонентів священних книг (сюжетів,
образів, мотивів);
 розкриває особливості відображення сюжетів і образів священних книг у творах світового
мистецтва – живопис, музика, кіно та ін. (1-2 твори за вибором);
 називає визначні пам’ятки християнства та ісламу в Україні й за кордоном, виявляє в них
особливості культури, втілення ідей, сюжетів і образів священних книг.