„Сходинки”

Методика „СХОДИНКИ” В. Г. Щура (8-11)

Самооцінку особистості учня молодших класів визначають за допомогою методики

„Сходинки”, яка розроблена В. Г. Щуром. Вона виконується індивідуально з кожним учнем і
займає приблизно 10 – 15 хвилин.
МЕТА: Дана методика дає можливість визначити загальне уявлення учня про самого себе,
про те, як його оцінюють інші та як ці уявлення співвідносяться між собою. Такі уявлення дають
психологу інформацію про переживання дитиною відчуття психологічної захищеності, про її
здатність критично оцінювати себе як особистість. Це дає підставу віднести її до однієї з
наступних груп учнів: найсприятливіша, відносно сприятлива та несприятлива з огляду на
подальший психічний розвиток особистості.
МАТЕРІАЛ: Для виконання роботи необхідно мати зображений нижче малюнок сходинок
(див. бланк для опитування).
ХІД РОБОТИ ТА ІНСТРУКЦІЯ: У ході індивідуальної бесіди учневі дається наступна
інструкція: „Подивись на ці сходинки. Якщо на них посадити твоїх однолітків, то на найвищій
сьомій сходити будуть сидіти найкращі з них, нижче, на шостій – дуже добрі, ще нижче, на
п’ятій – добрі. На середній четвертій сходинці сядуть середні діти. Відповідно погані сядуть на
третій сходинці, дуже погані а другій, а найгірші – на найнижчій першій. Отже, чим вища
сходинка, тим краща, дитина на ній сидить. Як ти думаєш,
• Куди ти сам (сама) себе посадиш? Чому?
• Куди тебе посадить твоя мама? Чому?
• Куди тебе посадить твій тато? Чому?
• Куди тебе посадить твоя вчителька? Чому? (можна уточняти, хто саме).
• Куди тебе посадить твій друг (подруга)? Чому?
Залежно від вибору учня у відповідній графі протоколу ставиться номер вибору: від 1 до 7.
Якщо дитина на має когось з батьків чи друга, у відповідній графі ставиться прочерк. Це служить
психологу додатковою інформацією про особу учня.
Особу вчителя, за якого учень повинен себе оцінити, можна вибирати залежно від особистих
проблем учня. Це може бути педагог, з яким в учня напружені стосунки (на напруженість
стосунків може вказати сам учень чи вчитель, його батьки, вихователь тощо), це може бути
улюблений чи найменш любимий вчитель даного учня. Допустимі і інші критерії вибору особи
вчителя.
ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ: Чим більший номер вибору, тим вища самооцінка дитини:
особиста („за себе”) чи уявна („за когось”).
Перш за все порівнюється оцінка „за себе” з оцінкою „за маму”.
Найбільш сприятливим є варіант, коли учень вважає, що:
• мама ставить його на сходинку 7;
• сам себе ставить на сходинку 6 чи 5.
Такі діти відчувають психологічний захист з боку найбільш значимого дорослого – матері і

1
 „Сходинки”

водночас виробили здатність достатньо критично оцінювати себе як особистість. Ці позиції

учня посилюються, якщо аналогічні результати отримані при співставленні оцінки „за себе” та „за
тата” і/чи „за вчительку”.
Відносно сприятливим є варіант, коли висока думка дитиня про себе (позиція 5, 6 чи 7)
співпадає з уявною думкою про дорослих, насамперед, про матір. Така ситуація може бути
характерною дійсно для благополучних дітей, для інфантильних дітей (у даному випадку оцінка
без належних обґрунтувань займає позицію 7) та для „компенсуючих” дітей. В останньому
випадку дитина перебуває у вигаданому світі приймаючи бажане за дійсне.
Несприятливим для розвитку особистості є варіант, коли діти сталять себе вище за позицію,
на яку, на їх думку, поставили би їх дорослі. Особливо це стосується співставлення власної оцінки
з уявною оцінкою матері. Такого типу розходження свідчать про психологічну незахищеність
дитини з боку найближчої людини – матері. Дитина помітила, що її недостатньо люблять, і це
може послужити поштовхом для серйозної психологічної травми. За даними автора методики
В. Г. Щура, часто це пов’язано з наявністю в сім’ї молодших дітей, які, за переконанням
досліджуваного учня, отримують найвищу оцінку з боку батьків. Однак це припущення психолог
повинен додатково перевірити. Водночас для перевірки того, чи дитина все-таки відчуває себе
психологічно захищеною, слід запитати учня, хто, на його думку, все-таки поставить його на
найвищу сходинку або, принаймні, на вищу за ту, на яку він сам себе ставить.
При відсутності психологічного захисту з боку дорослих особливу увагу слід звернути на
співставлення оцінки учня „за себе” з оцінкою „за друга”. Якщо оцінка „за друга” не буде нижчою
за оцінку „за себе”, можна припустити, що учневі вдалось частково компенсувати недостатній
контакт з дорослими за рахунок контактів з ровесниками, насамперед, з другом. Для
підтвердження цього припущення можна додатково попросити оцінити себе „за однокласників”,
які займають різний статус в класі. Для цього можна скористатись даними соціометрії.
При написанні психологічної характеристики на основі даних цієї методики доцільно
порівняти результати самооцінки з даними по батьківському ставленню, характером, мотивації
досягнення, страхам, тривожності та депресії, соціально-психологічній адаптації та статусі учня в
класі.

2
 „Сходинки”

найкраща
дуже
7
добра
добра 6

середня 5

погана 4
дуже
3
погана
найгірша 2