ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ: ТЕСТИ

Комплект методик професійного самопізнання вчителя

відповідно до навчальних потреб.

Подані завдання розраховані на самостійну роботу майбутнього вчителя.

Пізнання себе в процесі їх виконання здійснює мотиваційну функцію в роботі над
курсом: усвідомлюючи власні проблеми, учитель зможе при виконанні тестового
завдання, цілеспрямованіше і зацікавленіше поставитися до запропонованої на
заняттях інформації та вправ, які допоможуть у розв’язанні цих професійних
проблем.
Звичайно, схильність до певного способу самореалізації у професійній
діяльності важко виявити заздалегідь, до включення в цю діяльність, проте
сучасною психологією напрацьовано достатньо методик, на основі яких можна
прогнозувати певні особливості поведінки майбутнього вчителя.
Не претендуючи на всебічне розкриття особистості педагога, запропоновані в
цьому збірнику тестові завдання передбачають, головним чином, висвітлення
професійних властивостей, необхідних для продуктивної педагогічної взаємодії.
Частина завдань (теми з техніки та культури мовлення, переконування) містить
матеріал, спрямований на вияв готовності до набуття педагогічних умінь.
Комплект охоплює 45 тестових завдань, відібраних із різних джерел. Добір
тестів був продиктований логікою викладу основ педагогічної майстерності, тому
виникла необхідність зміст деяких завдань адаптувати відповідно до навчальних
потреб. Через це в окремі назви тестів та в дешифратори внесено зміни, а первинні
назви тестів подані в посиланнях на джерела. Деякі тести посилань не мають, бо
широковідомі, оскільки неодноразово передруковувалися, тому встановити їхнє
першоджерело важко. Комплекс включає 11 методик, розроблених авторами цього
посібника.
Зверніть увагу: збірник складається з двох частин. Перша містить тести, друга
– дешифратори до них. Номери завдань у тестах та дешифраторах збігаються.
Порядок роботи:
 Уважно прочитавши завдання, виконайте запропоновані процедури, після чого
беріться до обробки даних згідно з інструкцією. Одержавши потрібні кількісні
показники, зверніться до дешифратора, де наведена якісна інтерпретація
результатів.
У роботі з методикою слід дотримуватися таких умов:
1. Кожен тест являє собою окрему завершену процедуру оцінювання. Деякі
питання різних методик можуть повторюватися, отже, хай це не викликає подиву. У
кожному завданні вони обумовлені певним внутрішнім контекстом, тому довільно
видозмінювати їх не можна. Натрапивши у роботі на питання, які вже були, не
прагніть пригадати, як Ви відповідали на них. Дайте саме ту відповідь, яка в цей
момент здається Вам найдоцільнішою.
2. Знаючи, мірилом чого є тест, людина несвідомо прагне обрати «кращі»
відповіді навіть всупереч своїм об’єктивним характеристикам. Тому не поспішайте
зазирати у дешифратор: цим Ви зможете викривити підсумковий результат. Вам
потрібно отримати істинні дані. Адже від їхньої об’єктивності залежить глибина
самопізнання.
3. Необхідно пам’ятати, що психологічні характеристики – це не суворо
детермінована однозначна закономірність. Це, скоріше, тенденція, яка реалізується з
певною часткою ймовірності. Не засмучуйтеся і не втрачайте оптимізму, якщо
результати тестування виявляться для Вас невтішними. У цілому, процедура
самопізнання – це лише перший етап на шляху самовдосконалення. Тому робота,
яку Ви розпочинаєте, повинна передбачати головну мету – зрозуміти, у якому
напрямку слід працювати над собою далі. Згідно з власною програмою, це
допоможе формувати свою особистість як інструмент педагогічного впливу на учнів
у процесі взаємодії.
 ТЕМА 1. ВСТУП ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФЕСІЇ
Тест «Чи знаєте Ви себе?»
Уважно проаналізуйте 6 символів, що зібрані в 4 групи: «Рух», «Спокій»,
«Упевненість», «Невпевненість». Із кожної групи виберіть який найбільше
відповідає Вашому стану.
1. Рух 2. Спокій
 |
3.Упевненість 4. Невпевненість

Підрахуйте результат:
Рух Спокій Упевненість Невпевненість
а–4 а–10 а–10 а–10
б–8 б–8 б–8 б–8
в–2 в–2 в–6 в–2
г–10 г–4 г–2 г–6

Тест Є. А. Климова
Цей тест дасть Вам уявлення про себе: про доцільність вибору Вами професії.
Нижче запропоновані якості, які треба примірити на себе й оцінити ступінь їх
виразності на основі такої системи оцінок:
5 – безумовно, так; 4 – в основному так; 3 – важко сказати; 2 – швидше ні; 1 –
ні.
1. Чи вважають інші, що Ви людина вразлива у спішуванні у відповідь на
критику, зауваження?
 2. У Вас довго зберігається в душі тягар від різних переживань, що
виникають під час спілкування (прикрість, радість, смуток)?
3. У Вас часто буває піднесення і падіння настрою?
4. Як довго і тяжко переживаєте Ви критику на свою адресу?
5. Як сильно втомлює Вас велика галаслива компанія?
6. Ви особливо відчуваєте затруднення, соромитеся, коли доводиться
знайомитися з різними людьми?
7. Вам легше і приємніше дізнатися про що-небудь із книги, ніж спитати
про це в інших?
8. Ви часто відчуваєте бажання відпочити наодинці, побути в тиші?
9. Ви довго відшукуєте нові слова, коли доводиться розмовляти?
10. Ви надасте перевагу вузькому колу постійних знайомих чи широкому
колу нових знайомств?
Підрахуйте бали.

ТЕМА 2. ВИТОКИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Тест «Яка Ваша реакція на події?»
Уявіть себе в ситуації.
Уранці Ви почули, як місцеве радіо передавало вісті зі шкіл. Журналіст
коментував інтерв’ю, яке брав у дітей про шкільні проблеми, що їх хвилюють.
Андрійко з 6–Б класу місцевого ліцею скаржився на старшокласників, котрі
відбирають гроші в малюків.
Завдання. Залежно від ролі, яку пропонують Вам обрати, сформулюйте власні
рішення стосовно подальшого розгортання ситуації. Запис зробіть у вигляді стислих
відповідей на 8 поставлених питань.

Роль у ситуації № питання Ваша реакція(стисло)

Директор 1
2
класний керівник 3
 4
Мати 5
6
Андрій 7
8

Ви – директор ліцею, де навчається Андрій. Вранці Ви слухаєте цю передачу у

своєму кабінеті, куди прийшли, як завжди, завчасно, щоб підготуватися до ранкової
лінійки, присвяченої підсумкам шкільного життя за тиждень.
1. Які думки у Вас виникли, коли Ви почули з приймача інформацію про
Ваш ліцей?
2. Що Ви зробите у зв’язку з цим?
Тепер уявіть, що Ви – класний керівник Андрія, котра, збираючись на роботу,
чує розповідь свого учня про негаразди в ліцеї. Готуєтеся до лінійки, де Ви
зустрінетеся з директором, Андрієм і своїм класом.
3. Про що Ви подумали?
4. Що Ви зробите?
Мама Андрія теж чує цю інформацію, готуючи сина до школи. Ви на місці
мами усвідомлюєте цю ситуацію.
5. Про що подумали?
6. Що скажете синові?
Чув це й сам Андрій, котрий уже забув про репліку, яку він мимохідь кинув на
вулиці допитливому чоловікові з мікрофоном, назвавши, за його проханням, своє
ім’я, клас та школу.
Уявіть себе на місці Андрія.
7. Про що Ви подумаєте зараз?
8. Що Вам хочеться зробити?
Перевірте уважно, чи на всі питання Ви дали відповідь. Чи збігаються
відповіді у різних ролях. Подумайте над результатами Ваших рішень. Зверніться до
дешифратора.
 ТЕМА 3. РОЗПОВІДЬ УЧИТЕЛЯ ЯК ФРАГМЕНТ ПЕДАГОГІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
Тест «Що найголовніше?»
Кожен студент, уявляючи свою майбутню педагогічну діяльність, обирає
власну педагогічну позицію. Вам запропоновані думки першокурсників попередніх
років. Оберіть із них (указавши номер) передусім ту, яка, на Вашу думку, виражає
найголовніше в роботі вчителя на початку педагогічної праці (можете дати власне
міркування). Обравши чи сформулювавши власну думку, вкажіть далі номер того
твердження, яке Ви вважаєте важливим після першого; виконайте таку ж дію з усіма
іншими.
Отже, Ваша відповідь – чотиризначне число або Ваш варіант плюс
чотиризначне число, що характеризує розміщення запропонованих тверджень за
Вашим розумінням їх значущості (рангування).
1. «Найголовніше для мене, щоб учні хотіли йти на урок, бажали
спілкуватися зі мною...»
2. «Найголовніше у моїй роботі – стати хорошим учителем, щоб дати
знання учням зі свого предмета, виховати в них любов до мови й літератури...»
3. «Найголовнішим у своїй майбутній роботі я вважаю виховання в дітей
рис хорошої, доброї, розвиненої людини. А для цього дати ті знання, які
допоможуть їм»
4. «Протягом перших років моєї роботи найголовнішим буде, передусім те,
щоб мене зрозуміли діти, щоб я дала їм знання, зарекомендувала себе таким
учителем, котрий на всі роки залишиться в пам’яті учнів...»
5. Власна думка.
Відповідь:
Стисло поясніть свій вибір: чим відрізняється педагогічна позиція кожного
вчителя.
 ТЕМА 4. МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ УПРАВЛЯТИ СОБОЮ. ОСНОВИ
ТЕХНІКИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ
Тест на емоційну напруженість
Пропонуємо Вам дати відповідь на 30 тверджень. Якщо твердження відповідає
Вашому набутому досвідові або стану, який часто повторюється (Ви згодні з ним),
то поряд із його порядковим номером у відповіді поставте знак «+». Якщо ж Ви із
твердженням не погоджуєтеся, поставте знак «– ». Якщо Вам важко відповідати
поставте «?». Намагайтеся не робити пропусків і відповідати на всі питання
(твердження).
1. Мені важко вдається зосередити свою увагу на справі, яку я виконую.
2. Відхилення у поведінці дітей на уроці від запропонованої дуже мене
засмучує, виводить із рівноваги.
3. Мене постійно хвилюють думки про перевірку (моїх знань, умінь,
професійної відповідності).
4. Іноді мені здається, що мої успіхи мізерні.
5. Утративши надію домогтися потрібного мені результату, я «швидко
опускаю руки».
6. Я не встигаю виконати усі поточні справи, і це викликає почуття
невпевненості в собі.
7. Я болісно реагую на критичні зауваження щодо мене.
8. Несподіване звертання часто бентежить мене.
9. Мене постійно «гризуть» питання про ефективність моєї роботи.
10. Я безвільна людина, і це позначається на моїй роботі.
11. Мене часто дратує, що я важко зосереджуюся на якійсь одній справі.
12. Незважаючи на впевненість у своїх знаннях, я часто відчуваю
хвилювання перед початком відповідальної справи.
13. Іноді мені здається, що я не зможу впоратися з усією роботою, і це мене
лякає.
14. Якщо мені доводиться виступати перед людьми, я, звичай дуже ніяковію.
15. Можливі невдачі у власній діяльності мене дуже хвилюють.
 16. Під час відповідального виступу я часто починаю заїкатися.
17. Мій стан багато в чому залежить від успіхів у поточній роботі.
18. Я часто «заводжуся» через дрібниці і потім шкодую про це.
19. Настрій людей, котрі оточують мене, і їхнє ставлення до мене дуже
впливають на мій стан.
20. Після дискусій чи лайки я довго не можу заспокоїтися.
21. У мене, як правило, не буває головного болю після тривалої й
напруженої роботи.
22. На мій гарний настрій нічого не може вплинути.
23. Невдачі на роботі, звичайно, не зачіпають мене.
24. Я не хвилююся і не відчуваю сильного серцебиття перед публічним
виступом чи відповідальною роботою, якщо маю впевненість у своїй готовності.
25. Якщо передбачається неприємна справа, я намагаюся робити її
негайно,
не переживаючи особливо про можливі невдачі.
26. Мені, звичайно, не треба багато часу для обдумування відповіді на
питання.
27. Ущипливість оточуючих мене людей, як правило, не псує мій настрій.
28. Я, звичайно, сплю спокійно і не мучусь уві сні, навіть якщо у мене
неприємності.
29. Серед людей я відчуваю себе легко й невимушено.
30. Мені легко організувати розпорядок дня, я, звичайно, щоденно встигаю
зробити все, що заплановано.
Опрацювання результатів:
1 показник Підрахуйте, скільки «+» поставлено у відповідях 1–20.
2 показник Підрахуйте, скільки «–» поставлено у відповідях 21 –ЗО.
3 показник Підрахуйте кількість «?» у всій анкеті і поділіть на два.
Складіть усі три показники й одержаний результат порівняйте зі шкалою в
дешифраторі.
 ТЕМА 5. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД УЧИТЕЛЯ. ОСНОВИ МІМІЧНОЇ І
ПАНТОМІМІЧНОЇ ВИРАЗНОСТІ
Тест «Чи розумієте Ви мову міміки і пантоміміки?»

Уважно прогляньте запропоновані схематично зображення міміки й пози.

Визначте емоційний стан, дію або ставлення, які вони виражають (відповідь

письмова). (Наприклад: 1 – радість)

Одержані відповіді порівняйте з ключем у дешифраторі.

Тест «Чи правильна у Вас постава?»

1. Стати спиною впритул до стіни. Якщо постава правильна, лопатки,
сідниці і п’яти будуть торкатися стіни. Якщо ж стіни торкаються лише
лопатки та п’яти, постава неправильна.
 2. Щоб визначити, чи можна усунути цей дефект, чи він уже
зафіксувався, станьте струнко, витягніться.
Ось уже торкнулися стіни і сідниці! Отже, у цьому випадку ще немає
аналогічних відхилень, а є байдужість до себе.
Энциклопедия для девочек.–СПб: ТОО «РЕСПЕКС», 1994.– С.374.

ТЕМА 6. ДИХАННЯ Й ГОЛОС ЯК ЕЛЕМЕНТИ ПЕДАГОГІЧНОЇ

ТЕХНІКИ
Тест «Чи правильний видих»
Перевірити правильність дихання та витрачення повітря під час
звукоутворення можна самому. Для цього треба піднести до рота «прозорий» ватний
гніт, і, якщо він залишається під час видиху нерухомим, усе гаразд. Якщо ж ватка
колихається, видих здійснюється неправильно.
(Рябченко А. Т. Берегите голос.–М.: Знание, 1974.–64 с.)

Тест «33 Орисі»

Для визначення індивідуальних особливостей мовленнєвого видиху виконайте
вправу «Тридцять три Орисі».
Після вимови слів «Як у лісі, на узліссі, стоять 33 Орисі» – глибокий вдих і на
видиху рахувати: раз Орися, дві Орисі, три Орисі, чотири Орисі,...до повного
використання повітря. Останній рахунок – показник розподілу і ємкості дихання.

ТЕМА 7,8. КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ

УЧИТЕЛЯ
Тест «Іди сюди»
Тест на діагностику рівня сформованості умінь надавати мовленню емоційної
забарвленості, варіативності ритму та інтонації залежно від педагогічних завдань
висловлювання. Виконується парами, по черзі: один студент реалізує завдання,
інший розшифровує зміст висловлювання.
Завдання. Вимовте фразу «Іди сюди», уявляючи собі такі ситуації:
 1. Ви звертаєтеся до учня, котрий завинив;
2. До незнайомого учня з проханням;
3. До дитини, пропонуючи їй захоплюючу гру;
4. До вихованця, настроюючи його на дружню розмову;
5. До учня, який відчуває труднощі у спілкуванні.
Спробуйте за допомогою інтонації, ритму мовлення передати інформацію у
кожній із запропонованих педагогічних ситуацій. Якщо успішно справилися із 5–4
завданнями цього тесту і Вас правильно розшифрували, то у Вас задовільний рівень
сформованості комунікативних умінь.
Визначте максимальну кількість емоційних відтінків, які б Ви могли
відтворити, вимовляючи цю фразу в певних педагогічних ситуаціях.

Тест «Співвідношення прислів’я і фрази»

Пропонуємо Вам набір із десяти прислів’їв і чотирнадцяти фраз. Підберіть до
кожного прислів’я ту фразу, що найбільше відповідає йому за смислом. Відповідь
подайте цифрами.
Прислів’я:
1. Коваль клепле, доки тепле.
2. Курчат восени лічать.
3. Нема чого на дзеркало нарікати.
4. Не чепурна хата убранням, та щедра частуванням.
5. Краще менше, та ліпше.
6. Пустився в бійку – чуба не жалій.
7. Поволі їдеш – далеко будеш.
8. Не в свої сани не сідай.
9. Не все добре, що смакує.
10.Сім раз відміряй, а раз відріж.
Фрази:
1. Матеріал ріжуть ножицями.
2. Узимку їздять саньми, а влітку – возом.
 3. Кожного ранку вівці виганяють за село.
4. Не все, що нам видається хорошим, справді таке.
5. Не можна харчуватися лише пирогами, треба їсти і житній хліб.
6. Якщо сам відрізав неправильно, то не варто звинувачувати ножиці.
7. Якщо вже поїхав кудись, то на півдорозі повертати назад пізно.
8.______________________________________ Курчата виростають восени.
9.______________________________________ Про справу роблять висновок на
основі результатів.
10._____________________________________ Варто прочитати одну хорошу,
ніж сім поганих книг.
11._____________________________________ Якщо не знаєш діла, не берись
за нього.
12. Коваль, котрий працює
не кваплячись, часто встигає значно більше ніж той, хто поспішає.
13. Щоб зробити справу краще, треба заздалегідь її добре обміркувати.
14. Якість люстра залежить не від рами, а від скла.
Тест модифікований Л. Ф. Українець.

ТЕМА 9. ДИКЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНІКИ

Тест «Діагностика чіткості вимови»
Перевірте себе, чи правильно Ви володієте артикуляційним апаратом,
користуючись такими теоретичними описовими моделями. (Вправи виконуються
перед дзеркалом).
ГОЛОСНІ ЗВУКИ
Голосний [а]
Ротова порожнина при його вимові розкрита найширше. Голосний
вимовляється при найнижчому піднятті спинки язика. Язикове тіло при цьому
помітно відтягнене назад – до стінки глотки. Спинка язика в задній частині
мінімально піднята вгору. Кінчик язика наближається до нижніх зубів.
 Губи у творенні [а] активної участі не беруть, вони утворюють найбільший
отвір, притиснені до зубів, не випинаються наперед і не розтягнені на боки. М’яке
піднебіння утворює зімкнення із задньою стінкою глотки і закриває прохід, що веде
в носову порожнину. Голосові зв’язки напружені, при проходженні струменя
повітря вібрують.
А! А – а – а! Ай! Ах!
Голосний [о]
При вимові [о] ротова порожнина відкрита менше, ніж при [а], але
більше, ніж при [у]. Задня частина спинки язика відсунена назад, а кінчик
відтягнений від нижніх зубів. Язик займає трохи вище положення, ніж при
вимові [а]. Губи витягнені наперед, між ними утворюється круглий отвір.
До ротовго резонатора додатково приєднується круглий резонатор, утворюваний
між губами й зубами внаслідок лабіалізації. М’яке піднебіння при
вимові [о] закриває вхід у носову порожнину. Голосові зв’язки напружені,
при проходженні струменя повітря вібрують.
О! О – о – о! Ой! Ох!
Голосний [у]
При вимові голосного [у] ротова порожнина відкрита менше, ніж при вимові
голосних [о] та [а]. Отже, це найбільш закритий голо мові якого положення язика
дуже високе. Язик спрямований угору до м’якого або навіть до задньої частин
твердого піднебіння. Підняття язикової спинки передніше, ніж при [о]. Кінчик язика
відсунений нижніх зубів. Губи при артикуляції [у] дуже витягуються вперед,
утворюючи між губами й зубами невелику порожнину. Віддаль між губами зовсім
невелика, а м’яке піднебіння, підняте вгору, закриває вхід у носову порожнину.
Голосові зв’язки напружені й вібрують.
У! У–у – у–у! Ух!
Голосний [е]
При творенні голосного [е] ротова порожнина відкрита широко,
наближаючись якоюсь мірою до [а]. Спинка язика основною масою своєю
просунена наперед, ближче до середньої частини твердого піднебіння. Положення
язика при вимові [е], в цілому, середнє, хоча й значно нижче, ніж при вимові
голосних [и] та [і]. Кінчик язика торкається нижніх зубів. Куточки губ трохи
розтягнені на боки і притиснені до зубів. М’яке піднебіння закриває прохід у носову
порожнину. Голосові зв’язки напружені і вібрують.
Е! Е–е–е–е! Еге! Е–г–е–е–е! Ех! Е–е–ех!
Голосний [и]
Ротова порожнина при вимові голосного [и] більш закрита, ніж при вимові [е].
Передня частина спинки язика опукла й основною своєю масою просунена вперед.
Кінчик язика опущений униз до нижніх зубів. Положення язика вище, ніж при
вимові [е], але нижче, ніж при вимові [і]. Куточки губ розтягнені на боки трохи
більше, ніж при вимові [е], й притиснені до зубів. М’яке піднебіння закриває прохід
у носову порожнину. Голосові зв’язки й вібрують.
И – И – и – и!
Голосний [і]
При вимові [і] ротова порожнина розкрита найменше. Уся маса язика (передня
й середня частина) просувається виразно наперед , до передньої частини піднебіння
або до верхніх зубів і альвеол (ямок, в яких містяться корені зубів). Язик, зібраний
спереду, має виразно опуклу форму, кінчик язика торкається нижніх зубів. Ступінь
підняття спинки язика до твердого піднебіння при творенні [і] найвищий проти всіх
інших голосних ([и], [е]). Губи, утворюючи вузьку щілину, розтягнені максимально,
м’яке піднебіння закриває вхід у носову порожнину. Голосові зв’язки напружені,
при проходженні струменя повітря вібрують.
І–і–і–і–і! Ф–і–і–іть!

ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ
Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф]
Приголосні [б], [п]
Українські зімкнені тверді [б], [п] вимовляються шляхом змикання нижньої
губи з верхньою, тобто вони губно-губні. Зімкнення закінчується раптовим
розкриттям перепони й шумним видихом повітряного струменя. Дзвінкий [б]
утворюється з участю голосу, глухий [п] – без голосу. При дзвінкому [б] активно
працює верхня й нижня губа, губи випнуті і зімкнення слабіше, нижня щелепа
опущена нижче, ніж при вимові глухого [п]. Одночасно з губною (основною)
артикуляцією наявна й додаткова: спинка язика при вимові [б], [п] відсувається
назад і трохи піднімається. М’яке піднебіння підняте й не пропускає повітря в
носову порожнину, тому вони неносові. Щоки не роздувати! Пам’ятайте, що при
вимові [п] повітря значно сильніше тисне на перепону (зімкнення губ), ніж при
вимові [б].
Ба–па, би–пи, бо–по, бу–пу, бе–пе, бі–пі.
Приголосний [м]
Губно-губний приголосний [м] за положенням активного мовного органа не
відрізняється від [б], проте при [м] м’яке піднебіння опускається, повітря
рівномірним струменем проходить через ніс і завдяки цьому [м] набуває носового
забарвлення. Губи не так напружені, внаслідок чого при вимові [м] відсутній
характерний вибух.
Ма, ме, му, ми, мо, мі.
Ми–ма, ми–мя, ми–мо, ми–му, ми–мо, ми–мі.
Приголосний [в]
Цей приголосний утворюється внаслідок зближення нижньої і верхньої губи.
Між губами залишається вузька щілина, крізь яку й виходить струмінь
видихуваного повітря. Язик при вимові [в] відсувається назад трохи більше, ніж при
вимові [б] та [п]. М’яке піднебіння підняте й закриває вхід у носову порожнину.
Ви–ва, ви–вя, ви–во, ви–ву, ви–вю, ви–ви.
Приголосний [ф]
Приголосний [ф] вимовляється шляхом зближення нижньої губи з верхніми
зубами, тому він губно-зубний. Нижня щелепа злегка відсунена назад. Через
утворену плоску щілину (тобто по всій ширині нижньої губи) проходить повітряний
струмінь, тертя якого й дає шум, характерний для глухого [ф].
Фи–фа, фи–фя, фи–фо, фи–фу, фи–фю.
Задньоязикові приголосні [ґ], [к], [х] та глотковий [г]
 Приголосний [х]
Цей звук вимовляється при зближенні задньої частини спинки язика із кінцем
(заднім краєм) твердого піднебіння і початком м’якого піднебіння, внаслідок чого
утворюється щілина. Звук вимовляється легко, не затримується у горлі, інакше він
нагадуватиме хрипіння.
Хи–ха, хи–хо, хи–ху, хи–хи.
Приголосний [ґ]
При вимові задньоязикового [ґ] задня частина спинки язика змикається з
м’яким піднебінням і шум утворюється внаслідок раптового розмикання мовних
органів. Голосові зв’язки напружені, тому [ґ] дзвінкий. Приголосний [ґ] вживається
в небагатьох словах, переважно на початку слова (ґуля, ґанок, дзиґа, ґава, ґудзик
тощо).
Приголосний [г]
Вимова звука [г] відбувається при зближенні задньої стінки глотки з коренем
язика. Корінь язика відтягується назад, а м’яке піднебіння займає положення,
близьке до того, яке воно займає при творенні [х]. Кінчик язика при артикуляції [г]
знаходиться біля нижніх зубів. М’яке піднебіння підняте й закриває вхід у носову
порожнину, тому це звук неносовий.
Го–гу, ги–гі, га–ге.
Приголосний [к]
Цей звук вимовляється при зімкненні задньої частини язика із м’яким
піднебінням. Цей шум без супроводження голосу внаслідок раптового розмикання
утворює глухий [к]. Язикове тіло відсунене назад, а кінчик язика тримається за
нижніми зубами. М’яке піднебіння підняте й закриває вхід у носову порожнину,
отже, це звук неносовий.
Ки–ка, ки–кя, ки–ко, ки–ку, ки–кю.
Передньоязикові шиплячі приголосні [ж], [ч], [ш], [дж]
Приголосний [ж], [ш]
При вимові [ж] кінчик язика разом із прилеглою до нього спинкою
потовщується і відтягується назад, загинаючись вгору і трохи всередину. Губи
висуваються вперед. Повітря при творенні цих звуків проходить відразу через дві
щілини, перша з яких утворюється між широким кінчиком язика і переднім краєм
твердого піднебіння, а друга – між задньою частиною спинки й переднім краєм
м’якого піднебіння. Повітряний струмінь, проходячи через ці щілини, утворює
характерні шуми, що нагадують шипіння. Звук [ж] утворюється з участю голосу, а
[ш] – з участю лише шуму, без голосу, тому [ж] – дзвінкий, а [ш] – глухий. Ці
приголосні неносові, бо м’яке піднебіння при їх вимові закриває вхід у носову
порожнину. Вимовляли ці звуки слід коротко й легко, витрачаючи на них
якнайменше,видихуваного повітря. В українській мові [ж], [ш] – звуки тверді.
Ши–ша, ши–шо, ши–шу, ши–ши.
Жи–жа, жи–жи, жи–жо, жи–жу.
Приголосний [ч]
Глухий приголосний [ч] мас таку артикуляцію: при його вимові працюють
одночасно дві частини язика: широкий кінчик язика змикається з переднім краєм
твердого піднебіння, і це зімкнення далі поступово переходить у коротку щілину,
одночасно задня частина язика наближається до переднього краю м’якого
піднебіння. Повітряний струмінь, проходячи через ці щілини, нагадує шипіння, тому
[ч] називають шиплячим. Він глухий, бо утворюється без участі голосу. В
українській мові [ч] вимовляється твердо, без участі носового резонатора.
Чи– ча, чи–чо, чи–чу, чи–чи.
Приголосний [дж]
Цей звук розпочинає артикулюватися із елемента зімкнення типу [д], який
плавно переходить у щілинний елемент типу [ж] і тісно зливається з ним. Зімкнення,
однак, утворюється не на місці звичайного [д], тобто не на зубах і початку альвеол, а
значно вище, на твердому піднебінні, де утворюються шиплячі, зокрема [ж]. При
вимові [дж] працюють голосові зв’язки, отже, це дзвінкий звук, а щодо положення
м’якого піднебіння, яке закриває вхід у носову порожнину, – неносовий. В
українській мові [дж] вимовляють твердо. Коли в сполученні приголосних д+ж звук
[д] належить до префікса, а [ж] до кореня (підживлення), дж вимовляється як два
окремі звуки [ц] і [ж].
 Хо[дж]у, наро[дж]ення, [дж]аз.
Передньоязикові свистячі приголосні [з], [ц], [с], [дз]
Приголосні [з], [с]
Утворюються внаслідок зближення передньої частини спинки язика з
передніми зубами й альвеолами, внаслідок чого появляється вузька щілина у формі
жолобка. Краї язика притискуються до бокових зубів і до частини твердого
піднебіння. Широкий кінчик язика впирається в основу нижніх зубів. Повітряний
струмінь проходить крізь щілину, ударяється об верхні різці і дає різкий шум, що
нагадує свист. За цією ознакою приголосні [з], [с] називаються свистячими. Без
участі голосу утворюється глухий [с], а з участю голосу – дзвінкий [з]. Зуби ледь
розкриті. Губи злегка розтягнені (як під час посмішки), ледь відкривають зуби.
М’яке піднебіння закриває вхід у носову порожнину, тому [з], [с] – неносові
приголосні.
Зи–за, зи–зя, зи–зо, зи–зи.
Си–са, си–ся, си–со, си–су, си–сю.
При вимові особливо приголосного [с] треба уважно стежити, щоб губи не
були напруженими.
Приголосні [ц], [дз]
Артикуляція приголосних [ц], [дз] складається із двох елементів(зімкненого й
щілинного). Глухий приголосний [ц] вимовляється внаслідок зближення кінчика
язика з ділянкою біля верхніх зубів (різців) та альвеол і подальшого поступового
переходу цього зімкнення в коротку щілину. Щілинний елемент при цьому
переважає над зімкненням. Повітряний струмінь, переборюючи перепону, утворює
характерний свист, тому [ц] належить до свистячих приголосних. Передній край
язика (внутрішня сторона) торкається основи нижніх різців. Український
приголосний [дз] відрізняється від [ц] лише наявністю голосу. Твердий
приголосний [дз] і його пом’якшений відповідник [дз 1] вживається досить рідко – у
звуконаслідувальних словах, а також: дзеркало, ґедзь, кукурудза тощо.
Цей – ці, ця – цього – цим (цими).
 М’які приголосні [з1], [с1], [ц1], [дз1] артикулюються подібно до відповідних
твердих аналогів з тією лише різницею, що при творенні м’яких середня частина
язика дещо сильніше піднімається до твердого піднебіння.
Ця–це, дзінь–дзень, за–зя, су–сю, цей–ця.
Приголосні [р], [л], [н]
Приголосний [р]
Передньоязиковий приголосний [р] вимовляється напруженим і загнутим до
альвеол і зубної частини твердого піднебіння кінчиком язика, який приводиться в
коливання звучним повітряним струменем і утворює характерний шум. Кількість
коливань, або ударів, може бути різною, від одного до чотирьох, залежно від
сусідніх звуків. Своїми боковими краями широкий напружений язик щільно
притиснений до бокових зубів. Цей звук потребує великого повітряного струменя,
що видихається, оскільки лише завдяки силі видиху ми змусимо кінчик язика
вібрувати (дрижати). Саме тому його називають в і б р а н т о м , або д р и ж а ч и м .
Пам’ятайте, що український [р] артикулюється самим кінчиком язика, який,
згинаючись назад, до твердого піднебіння, торкається його краєм.
Р–р–р–р! А–р–р–р–! И–р–р–р–! Я–р–р–р!
Приголосний [л]
При вимові [л] кінчик язика, упираючись у передні зуби й ділянку піднебіння
над ними, утворює перепону приблизно в тому місці, що й зімкнені [т], [д]. Краї
язика з обох боків (частіше) опущені й утворюють щілини для видоху повітря. Задня
частина трохи піднята до піднебіння. Приголосний [л] належить до групи так званих
бокових, тому що при їх творенні повітряний струмінь, який дає дуже незначний
шум тертя, проходить по боках язика. В осіб, які неправильно вимовляють звук [л],
кінчик язика не доходить до зубів, притискається до піднебіння і тому замість слова
ложка чується уожка. Як і при вимові звука [р], слід навчитися витягувати язик до
верхніх передніх зубів.
Лри–лра, лри–лря, лри–лро, лри–лру, лри–лрю, лри–лри.
При вимові [н] передня частина спинки язика, торкаючись верхніх зубів і
альвеол, утворює зімкнення. Фактично він артикулюється тим же активним мовним
органом і таким же способом, як і шумний приголосний [д]. Але при творенні [н],
крім голосових зв’язок, підключається носовий резонатор шляхом опускання
м’якого піднебіння, завдяки чому повітряний струмінь частково потрапляє до
носової порожнини.
М’який приголосний [н] мас таку ж артикуляцію, однак язик дещо більше
наближується до твердого піднебіння.
Передньоязикові приголосні [д], [т]
Приголосні [д], [т]
При вимові цих приголосних кінчик язика разом із передньою частиною
впирається у верхні зуби та початок альвеол, а тильна частина язика притискується
до нижніх зубів. Сильний повітряний струмінь розриває зімкнення між передньою
частиною спинки язика і верхніми зубами, завдяки чому утворюється характерний
шум. Цей шум, не супроводжуваний голосом, утворює глухий [т], а
супроводжуваний голосом – дзвінкий [д].
Ти–та, ти–тя, ти–то, ти–ту, ти–тю, ти–ти.
Ди–да, ди–дя, ди–до, ди–ду, ди–дю, ди–ди.
(Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика /За ред. І.К.Білодіда. – К :
Наук.думка, 1969.–C.50–178.
Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка,
орфографія. – К : Вища шк., 1981.–184с.)

Для самоконтролю й удосконалення дикції спробуйте вимовити без помилок

такі скоромовки:
1. Купив бегемот бегемотикам ботики – бігають по болоту в ботиках
бегемотики.
2. У полі просо, у просі роси, роса росила, роса косила.
3. Заспівав шпак півню: «Ти не вмієш так, як я, Я не вмію так, як ти».
4. Кіт котив коток по току, коток попав на лапу коту.
5. Ми носили воду в ситі, та дерева не политі. Воду в ситі не носити, саду
ситом не полити.
6. Бурі бобри брід перебрели, забули бобри забрати торби!
 7. У голубки – горлички туркотливе горлечко. Горличка туркоче, горличка
воркоче.
8. Одуд просить: «Ду-ду, я заграю на дуду». Задудніла одудиха на одуда того
стиха: «Ти, одуде, не дуди, маленят не побуди». Кинув одуд геть дуду: «Коли так, я
спать піду».
9. Сім братів-королів в королівстві кольорів. Кожен кольором керує, в
королівстві королює.
10. Ходить квочка коло кілочка, водить діток коло квіток.
11. Бігли коні під мостами з золотими копитами.
12. У нашого діда капелюх не по-капелюхівськи.
13. Мусій, муку сій, печи паляниці, клади на полиці.
14. Гайку, гайку, дай гриба з бабку, сироїжку з добру діжку, хрящика з
ящика, красноголовця з хлопця.
15. Женчик, женчик невеличкий, на женчику черевички, і шапочка
гарненька, і латочка червоненька.
16. Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
17. Ліз карасик через перелазик та й у воду – плюсь!
18. У стозі пшениця, під стогом криниця, там щука-риба грала, золоте перо
мала. Сама собі дивувала, що хороше вигравала.
19. Не клюй, курко, крупку, не кури, котку, люльку.
20. Соловей солов’ят од сонечка заслонив.
21. Усіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш.
Якщо правильну вимову кожної скоромовки ви засвоїте протягом 1 хвилини,
Ваш артикуляційний апарат відповідає вимогам професійної діяльності.
(Тест уклали Л.В.Малаканова, Н.М.Пивовар,Українець Л.Ф.)

ТЕМА 10. САМОВИХОВАННЯ – ШЛЯХ ФОРМУВАННЯ

ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
Тест «Наскільки Ви самостійні?»
 Є люди, котрі бояться приймати відповідальні рішення; вони настільки
нерішучі, що намагаються свої проблеми звалити на інших. Сподіваємося, що Ви не
належите до них.
1. Закінчивши школу, як Ви обирали свою майбутню професію:
а) вирішували самостійно, згідно зі своїми захопленнями й можливостями;
б) прислухалися до думки своїх батьків, родичів;
в) брали до уваги поради тільки приятелів і друзів.
2. На що Ви розраховували, вступаючи в обраний навчальний заклад:
а) лише на свої сили;
б) на сприятливе закінчення вступних екзаменів і на зв’язки;
в) тільки на зв’язки.
3. Як Ви готувалися під час навчання до екзаменів і заліків:
а) розраховували на свою працездатність;
б) іноді просили допомогти викладачів і однокурсників;
в) орієнтувалися тільки на сторонню допомогу.
4. Як Ви плануєте влаштовуватися на роботу:
а) за розподілом;
б) передусім, Ви скористаєтесь інформацією знайомих, знаючих людей;
В) Ви влаштовуєтеся завдяки зв’язкам.
5. Під час складних ситуацій на роботі Ви прийматимете рішення:
а) розраховуючи лише на свій досвід і знання;
б) іноді консультуватиметесь із однокурсниками;
В) завжди з ними радитиметеся.
6. Чим буде продиктований Ваш вибір перед вступом у шлюб:
а) Ви самі обрали судженого (суджену);
б) Ви прислухалися до думок рідних;
в) передусім, Ви познайомили наречену (нареченого) зі своїми рідними,
порадилися з ними.
7. Якщо Ваша дружина (чоловік) у тривалому відрядженні, чи можете Ви
самі вибрати меблі, житло, прийняти інші важливі рішення:
 а) так;
б) так, Ви можете це зробити, але краще було б відкласти рішення;
В) ні.
8. Наскільки настирливо Ви відстоювали свою думку в підлітковому віці:
а) завжди відстоювали, з цього приводу навіть були конфлікти з батьками;
б) відстоювали, зберігаючи повагу до думки батьків;
в) Ви ні на що не могли наважитися самі.
9. Наскільки послідовно Ви відстоювали власну думку в інституті, вдома, із
друзями:
а) відстоюєте незалежно від обставин;
б) відстоюєте у більшості випадків;
в) відстоюєте рідко.
10. Ви розвиваєтесь у службовій, громадській, інтелектуальній сфері як
особистість:
а) повністю віддаєте себе професії;
б) для Вас дуже важлива думка Ваших ближніх;
в) Ви повністю покладаєтеся на їхню думку.
11. Якщо Ваші рідні повинні підлікуватися, не стежать за собою, роблячи
щось собі на шкоду:
а) Ви змушуєте їх стежити за своїм здоров’ям;
б) тактовно підказуєте, що їм треба зробити;
в) намагаєтесь лікувати їх, але Вам це рідко вдається.
За кожну відповідь «а» запишіть собі по 4 бали, за «б» – 2, за «в» – 0.
Підрахуйте загальну кількість балів.

Тест «Чи задоволені Ви собою?»

Пропонуємо Вам дати відповіді на питання за двомірною шкалою «так» («+»)
чи «ні» («-»).
1. Чи хотілося Вам народитися заново, розпочати життя спочатку?
2. Чи є у Вас яке-небудь хобі?
 3. Якщо у Вас що-небудь не виходить, Ви схильні сказати про себе: «Таке
може трапитися лише зі мною?»
4. Чи радієте Ви, якщо дізнаєтеся, що Вам хтось заздрить?
5. Чи страждає Ваше самолюбство від того, що хтось вважає Вас
несимпатичною, пихатою (надутою) людиною?
6. Чи знаходите Ви якусь утіху в тому, що у Вашого знайомого трапилися
ті ж неприємності, що й у Вас?
7. Чи страждаєте Ви, помічаючи, що хтось робить краще, ніж ви?
8. Чи хочете Ви виграти велику суму в лотерею?
9. Чи частішає Ваш пульс, коли Ви дізнаєтеся, що знайомі, близькі зробили
дорогоцінні покупки?
10. Чи любите Ви виступати перед багатьма слухачами?
Для опрацювання результатів скористайтеся таким «ключем»:
№ питання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
«так» 4 13 16 3 18 18 18 4 12 16
«ні» 16 5 2 2 12 5 5 20 7 3

ТЕМА 12. ПРОФЕСІЙНО– ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ. ЙОГО

СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА
Тест «Учитель і учні»
У запропонованих Вам питаннях не шукайте «хороших» чи «поганих»
відповідей. Усі варіанти поведінки мають право на реалізацію. Тому прагніть
обирати відповідь, яка збігається з Вашими особистими рисами, думками, не
орієнтуючись на якісь інші мотиви вибору. На листку проставте проти кожного
номера буквений індекс, який відповідає обраному варіантові відповіді.
1. Чим би важливим не займався, як би не був зайнятий, але якщо я бачу,
що дитині погано, я завжди відкладу свої справи і прийду на допомогу:
а) правильно;
б) інколи, залежно від ситуації;
в) неправильно.
 2. Я вважаю, що вчитель повинен радитися з учнями з питань, які
торкаються їхніх інтересів:
а) завжди;
б) залежно від суті питання;
в) учитель має повне право самостійно прийняти рішення.
3. Я можу зізнатися учням у своїй педагогічній помилці, допущеній
стосовно них:
а) завжди, вважаю це справою честі;
б) інколи, залежно від обставин;
в) ніколи, не вважаю це доцільним.
4. Думаю, учитель повинен вибачитися перед дитиною, якщо він неправий:
а) обов’язково;
б) не завжди;
в) категорично проти.
5. Учитель повинен володіти собою і зберігати самовладання:
а) завжди, незалежно від вчинку дитини;
б) залежно від ситуації (стан учителя і поведінка учня);
в) учитель – жива людина і має повне право на вираження свого ставлення до
вчинку.
6. Думаю, що вчителеві буває корисно уявити себе на місці дитини:
а) у будь-якій ситуації;
б) час від часу;
в) учитель повинен завжди залишатися самим собою.
7. Я щиро бажаю давати радість своїм учням:
а) якомога частіше;
б) у нагороду за хорошу поведінку й успіхи в роботі;
в) вважаю, що вчитель не повинен думати про такі речі, є справи важливіші.
8. Чи можете Ви розповісти своїм учням повчальний випадок зі свого життя,
який змальовує Вас у невигідному стані?
а) завжди готовий, якщо це принесе користь;
 б) лише у виняткових випадках, коли інші доведення вичерпані;
в) ні, бо це вплине на мій авторитет.
9. Чи утримуєтеся Ви від висловів, які можуть вразити учня?
а) повністю виключаю зі свого лексикону;
б) допускаю лише у виняткових випадках;
в) вважаю, що в деяких ситуаціях це допустимо: учень повинен знати,
що може одержати те, на що заслуговує.
10. Чи можете Ви надати своїм учням можливість повністю вирішити те чи
інше питання так, як хочуть вони, а не так, як здається доцільним Вам (наприклад,
самостійно обрати програму вечора або підготувати сатиричну
стінгазету):
а) так, дійсно;
б) якщо те, що вони задумали, іде врозріз із моїми переконаннями;
в) вважаю, що вчитель повинен зберігати за собою право контролю в
інтересах самих же учнів.
11. Чи можете Ви дати своїм учням день самоуправління, протягом якого
подолаєте бажання втручатися в хід подій?
а) так, безперечно;
б) залежно від сутності конфлікту;
в) не бачу необхідності залишатися осторонь.
12. Вважаю, що конфлікт між учителем та учнем – справа лише їх самих, яка
повинна вирішуватися без залучення батьків і керівництва школи;
а) завжди і за будь-яких обставин;
б) залежно від сутності конфлікту;
в) не вважаю доцільним приховувати щось від батьків і керівництва
школи.
13. У кожного вчителя неодмінно є учні, яким він симпатизує більш, ніж
іншим. На які риси Ви орієнтуєтеся у своїх симпатіях?
а) на самобутність характеру, яскраву індивідуальність, творчу
обдарованість;
 б) на інтелектуальний рівень або риси характеру, що виявляються у
спілкуванні (м’якість, доброзичливість);
в) на слухняність, старанність.
14. Якщо учень, якого Ви недолюблюєте, трохи порушує правила поведінки,
то Ви найчастіше дієте так:
а) роблю вигляд, що не помічаю;
б) інколи звертаю увагу;
в) обов’язково помічаю, роблю зауваження.
15. Чи можете Ви вистояти проти спокуси легко «сподобатися» своїм учням?
а) безперечно, вважаю, що завоювати «дешевий» авторитет – негідно
вчителя;
б) допускаю таку можливість, якщо потрібно досягти конкретного
результату чи встановити хороші стосунки з дітьми;
в) звичайно, ні, адже хороші стосунки – запорука успіху.
Обробка результатів: ураховуються відповіді на 1–14 питання, 15–е питання
подасться як контрольне.
За кожну відповідь із буквеним індексом «а» поставте 2 очки, за відповідь з
індексом «б» – 1 очко, за відповідь з індексом «в» – 0 очок. Підрахуйте набрану
Вами суму очок.
Тест «Стиль керівництва»
Перед Вами 20 тверджень. Оцініть за 5– бальною системою, як часто (5–
найчастіше, 1–ніколи) людина, котра Вас цікавить, діє тим чи іншим чином,
спілкуючись з іншими людьми.
Дії:
1. Дає вказівки людям, як слід робити.
2. Вислуховує думку інших людей.
3. Дає можливість іншим брати участь у прийнятті рішення.
4. Дає можливість іншим діяти самостійно.
5. Настійливо пояснює, як слід щось робити.
6. Навчає людей працювати.
 7. Радиться з іншими.
8. Не заважає іншим працювати.
9. Указує, коли слід виконувати роботу.
10. Враховує успіхи інших.
11. Підгримує ініціативу.
12. Не втручається в процес визначення мети діяльності іншими.
13. Показує, як слід робити.
14. Іноді дає можливість іншим брати в обміркуванні проблеми.
15. Уважно вислуховує співрозмовників.
16. Якщо втручається в справи інший, то по-діловому.
17. Думки інших не поділяє.
18. Докладає зусилля з метою усунення розбіжностей.
19. Намагається враховувати різні думки.
20. Вважає, що кожен повинен застосовувати свій талант, як може.

ТЕМА 13. ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ БЕСІДИ З

УЧНЯМИ
Тест «Чи вмієте Ви контролювати себе в процесі спілкування»
Дайте відповідь «так» («+»), якщо Ви погоджуєтеся із твердженням, і «ні»
(«-»), якщо не погоджуєтеся.
1. Мені важко наслідувати інших людей.
2. Я б, мабуть, зміг прикинутися, щоб привернути увагу або і колишніх.
3. Із мене вийшов би непоганий актор.
4. Іншим людям іноді здається, що я переживаю щось значно глибше, ніж
це є насправді.
5. У гурті я рідко коли знаходжуся в центрі уваги.
6. У різноманітних ситуаціях під час спілкування з людьми я часто веду
себе зовсім по– різному.
7. Я можу відстоювати тільки те, у чому щиро переконаний.
 8. Щоб досягти успіху у справах і в стосунках із людьми, я намагаюся бути
таким, яким мене хочуть бачити люди.
9. Я можу бути приязним із людьми, яких не терплю.
10.Я завжди такий, яким здаюся.
Зарахуйте собі 1 бал за відповідь «ні» на 1, 5 і 7 твердження і відповідь «так»
на всі інші твердження. Підрахуйте суму балів.
Тест «Чи вмієте Ви слухати?»
Ви замислювались над таким простим на перший погляд питанням? Ні? Але ж
уміти слухати, бути активним слухачем – це справжнє мистецтво, яке насамперед
необхідне педагогу. Отже, чи є Ви активним слухачем, тобто, коли ви заглиблюєтесь
з кимось у бесіду, – то просто слухаєте слова, фрази, речення чи переймаєтесь
ідеями, почуттями, інтересами співрозмовника.
Чи володієте Ви здатністю під час розмови поглиблювати її?
Щоб переконатися у своєму вмінні слухати, дайте відповідь на запитання
цього тесту.
Якщо Ви чините так, як сказано у запитанні, зарахуйте собі 2 бали. Якщо таке
трапляється не завжди – 1, коли Ви дуже рідко так робите – 0.
І пам’ятайте, будьте абсолютно відвертими, адже ніхто не заглядає через Ваше
плече.
1. Перш ніж розпочати тонку дискусію, принаймні жестами виявляю свою
«готовність до бою» – збираю папери на робочому столі.
2. Коли розмова очікується довга, пропоную каву чи воду моєму партнерові.
3. Сідаю в безпосередній близькості до співрозмовника, прямо перед його
чи її обличчям.
4. Стежу за найменшими змінами інтонації співрозмовника, прагну
збагнути його почуття.
5. Уважно дивлюся на мого партнера, але намагаюся, щоб вираз очей не
здавався упередженим чи «холодним».
6. Не висловлюю своєї точки зору чи судження похапцем принаймні доти,
доки дискусія не закінчиться.
 7. Використовую «жести розуміння», наприклад кивання головою, коли мої
співрозмовники ведуть мову про щось важливе.
8. Поки слухаю, мене дратують такі речі, як телефонні дзвінки, гамір у
коридорах.
9. Під час розмови моя поза розслаблена незалежно від контексту бесіди.
10. Хоч міг би занотовувати деякі слова чи фрази, не роблю довгих записів
під час розмови.
11. Інколи використовую ключові думки мого співрозмовника, викладаючи
їх своїми словами.
12. Ставлю запитання, коли хочу переконатися у фактах і зрозуміти почуття
співрозмовника.
13. Не висловлюю незадоволення бідною мовою чи невпевненістю
співрозмовника.
14. Час від часу називаю його по імені.
15. Під час напруженої дискусії даю змогу співрозмовникові висловитися
сповна.
16. Зважаю на кожен вияв емоцій.
17. Моя поведінка доповнює відповідну поведінку співрозмовника.
Наприклад, коли він засмучений, мої поза і вираз обличчя висловлюють співчуття.
18. Стримую спокусу закінчити речення, почате співрозмовником, чи
бажання схилити його до висновків раніше, ніж він чи вона самі.
19. Говорю повільно і спокійним тоном.
20. Уникаю неспокійних жестів, зокрема поглядання на годинник, на купу
паперів.
21. Не тільки помічаю переживання співрозмовника, а й поділяю їх з ним.
22. Коли мене запитують, відповідаю прямо, без усяких застережень.
23. Коли не можу дати тверду відповідь на запитання, не вагаючись, кажу:
«Я не знаю».
24. Періодично запитую партнера, чи правильно я його зрозумів.
25. Допомагаю співрозмовникові завершити бесіду, від найшовши спільне
 рішення.

ТЕМА 14. УЯВА ВЧИТЕЛЯ ЯК УМОВА ПЕДАГОГІЧНОГО

ПРОГНОЗУВАННЯ У СПІЛКУВАННІ
Тест «Чи багата у Вас уява?»
Відповідайте на питання «так» чи «ні»

так ні
1 Ви цікавитесь живописом? 2 1
2 Чи часто нудьгуєте? 1 2
3 Чи любите додати якусь дрібничку від 1 0
себе, розповідаючи щось?
4 Чи ініціативні на роботі? 2 0
5 Чи багато місця на папері займає Ваш почерк? 1 0
6 Свій гардероб Ви добираєте за модою чи керуючись 2 1
власним смаком?
7 Чи любите під час засідань малювати одні й ті ж 0 1
фігурки?
8 Чи постають перед Вами якісь образи, коли 1 0
Ви слухаєте музику?
9 Любите писати довгі листи? 2 1
10 Вам сняться кольорові сни? 1 0
11 Чи мандруєте подумки місцями, де жодного разу 1 0
не були, але хотіли б побувати?
12 Ви часто плачете в кіно? 1 0

Підрахуйте загальну кількість набраних Вами балів, підсумовуючи кожну

позитивну і негативну відповідь, як зазначено.

Тест «Яка у Вас уява?»

 Уважно прочитайте нижчевказані запитання і проти кожного з них поставте
слово «так», якщо відповідь стверджувальна, або «ні», якщо вона негативна.
1. Чи сняться Вам сни?
2. Часто мрієте, замість того щоб щось робити?
3. Чи сняться Вам жахи, страхіття?
4. Мрієте про зустріч із знаменитостями?
5. Чи сповідуєте яку-небудь релігію?
6. Чи буває страшно, коли дивитесь фільми жаків?
7. Вам доводилось коли-небудь уявляти, як би Ви жили в іншому столітті?
8. Чи хвилюєтесь про безпеку близьких друзів і родичів, коли вони
мандрують?
9. Фантазуєте, коли накриваєте на стіл?
10. Вірите в існування привидів?
11. Припускаєте, що Землю відвідували літаючі «тарілки»?
12. Чи вірите в добрих фей?
13. Змогли б написати роман?
14. Чи вірите, що можна розмовляти з мертвими?
15. Чи можуть на морському дні жити величезні чудовиська?
16. Чи думали Ви коли-небудь про те, що можна було б зробити, якби
виграли в Спортлото (Укрлото)?
17. Чи маєте звичку вставляти свої репліки в теле- і радіопередачі?
18. Чи доводилося Вам уявляти себе диригентом оркестру?
19. Вірите в переселення душ?
Підрахуйте очки, кожна позитивна відповідь дає одне очко, кожна негативна –
нуль очок.

Тест «Варіативність професійних уявлень»

Ваш учень неуважний на уроці. Спрогнозуйте і назвіть якомога більше
причин, що обумовлюють таку поведінку. Зафіксуйте, підрахуйте кількість.
 Тепер спрогнозуйте варіант розв’язання цієї проблеми. Скільки варіантів Ви
можете запропонувати? Зафіксуйте.
І нарешті, скільки варіантів подальшого розвитку подій Ви можете
спрогнозувати стосовно кожного варіанта вирішення?

ТЕМА 15. КОМУНІКАТИВНІСТЬ УЧИТЕЛЯ

Тест «Потреба в спілкуванні»
Ці твердження оцініть як відповідні чи невідповідні Вашій поведінці в
ситуаціях спілкування, поставивши поряд із номером знак «+» чи «-».
1. Я з радістю беру участь у святкуваннях різного характеру.
2. Я можу стримати свої бажання, якщо вони суперечать бажанням моїх
товаришів.
3. Мені подобається виявляти будь-кому свою приязнь.
4. Я зосереджений(а) швидше на набутті впливу, ніж дружби.
5. Мені здається, що стосовно друзів у мене більше прав, ніж обов’язків.
6. Коли я дізнаюся про успіхи свого товариша, у мене чомусь погіршується
настрій.
7. Щоб бути задоволеним (-ою) собою, я повинен (на) комусь у чомусь
допомогти.
8. Мої турботи зникають, коли я опиняюся серед товаришів по навчанню.
9. Мої друзі остаточно мені набридли.
10. Коли я виконую важливу роботу, присутність людей мене дратує.
11. Затиснутий (а) в куток, я говорю лише ту долю правди, що, на мою дум-
ку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.
12. У складній ситуації я більше думаю не стільки про себе, скільки про
близьку мені людину.
13. Неприємності в друзів викликають у мене таке співчуття, що я можу за-
хворіти.
14. Мені приємно допомагати друзям, навіть якщо це завдає мені значних
труднощів.
 15. Із поваги до друга я можу погодитися з його думкою навіть за умови, що
він неправий.
16. Мені більше подобаються пригодницькі розповіді, ніж про кохання.
17. Сцени насилля в кіно викликають у мене огиду.
18. На самоті я відчуваю тривогу й напруженість більше, ніж коли знаход-
жуся серед людей.
19. Я вважаю, що основною радістю в житті є спілкування.
20. Мені жаль бездомних собак і котів.
21. Я вважаю за краще мати менше друзів, зате дуже близьких.
22. Я люблю бувати серед друзів.
23. Я довго переживаю після сварки з близькими мені людьми.
24. У мене справді більше хороших друзів, ніж у багатьох інших.
25. У мені більше прагнення до досягнень, ніж до дружби.
26._______________________________ Я більше довіряю власній ініціативі й
уяві стосовно думок про когось, ніж поглядам про них інших людей.
27._______________________________ Я надаю великого значення
матеріальному благополуччю й престижу, ніж радості спілкування з приємними
людьми.
28._______________________________ Я співчуваю людям, у котрих немає
близьких друзів.
29._______________________________ Стосовно мене люди часто були
невдячні.
30. Я люблю розповіді про безкорисливу любов і дружбу.
31. Заради друга я можу пожертвувати своїми інтересами.
32. У дитинстві у мене був гурт, який завжди тримався разом.
33. Якби я був (була) журналістом, мені подобалося б писати про силу
дружби.

Тест «Чи приємно З Вами спілкуватися?»

 Перевірити, чи приємний Ви співрозмовник в очах інших, можна, відповівши
на такі питання:
1. Чи любите Ви більше слухати, аніж говорити?
2. Чи завжди можете знайти тему для розмови навіть із малознайомою
людиною?
3. Чи завжди уважно слухаєте співрозмовника?
4. Чи любите Ви давати порада?
5. Якщо тема розмови для Вас нецікава, чи станете Ви показувати це
співрозмовникові?
6. Вас дратує, коли Вас не слухають?
7. У Вас є власна думка з будь-якого приводу?
8. Якщо тема розмови Вам незнайома, чи станете Ви її розвивати?
9. Чи любите Ви бути центром уваги?
10. Чи є хоча б три предмети, з яких Ви маєте міцні знання?
11. Чи хороший Ви оратор?
За відповіді «так» на 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 11 та «ні» на «4» й «5» рахуйте собі
по одному балу.
ТЕМА 16. УВАГА І СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ УЧИТЕЛЯ У СПІЛКУВАННІ
Методика визначення обсягу уваги
«Відшукування чисел по порядку»
Інструкція. Перед Вами таблиця із числами від 1 до 25, що розкидані безладно.
Будь ласка, прочитайте вголос числа по порядку, починаючи з 1, й одночасно
показуйте їх на таблиці. Фіксуйте час виконання завдання, помилки й затримки у
процесі пошуку.
Таблиця 1
21 12 7 1 20
6 15 17 3 18
19 4 8 25 13
24 2 22 10 5
9 14 11 23 16
 Таблиця 2
9 5 11 23 20
14 25 17 1 6
3 21 7 19 13
18 12 24 16 4
8 15 2 10 22

Методика визначення перенесення уваги

Цей метод являє собою модифікований варіант із методики Шульте.
Інструкція. Пропонуємо Вам рахувати числа у поданій таблиці. Числа,
передані в таблиці з буквою ч (напр. 8ч), рахуються по порядку, починаючи з 1 до
25, а числа, передані без букви – у зворотному порядку від 24 до 1.
9 24ч 20 15ч 8 6ч 19ч
4ч 12ч 1ч 24ч 5ч 13 23ч
18ч 17 22 2 14 11ч 6
11 7ч 21ч 8 22ч 3ч 9ч
7 16ч 23 19 2ч 16 3
1 21 5ч 10 13ч 25ч 17ч
10ч 18 20ч 4 15 14ч 12

Фіксується час виконання завдань і кількість допущених помилок у

спеціальному бланку.
Запис виконання
Чорні Затримка Помилки Червоні Затримка Помилки
числа (сек.) числа (сек.)
1 25
2 24
3 23
4 22
5 21
6 20
7 19
8 18
9 17
10 16
11 15
12 14
13 13
14 12
15 11
16 10
17 9
18 8
19 7
20 6
21 5
22 4
23 3
24 2
25 1

Тест «Чи спостережливі Ви?»

1. Ви заходите в якусь організацію і:
а) звертаєте увагу на розміщення столів і стільців;
б) звертаєте увагу на точне розташування предметів;
в) розглядаєте, що висить на стінах.
2. Зустрічаючись із людиною, ви;
а) дивитесь їй лише в обличчя;
б) непомітно оглядаєте її з ніг до голови;
в) звертаєте увагу лише на окремі частини обличчя (очі, ніс).
 3. Що Вам запам’ятовується із побаченого пейзажу:
а) кольори;
б) небо;
в) почуття радості або суму, яке охопило Вас тоді.
4. Коли вранці Ви прокидаєтеся, то:
а) відразу пригадуєте, що Вам належить зробити;
б) пригадуєте, що Вам снилось;
в) обмірковуєте, що відбулося вчора.
5. Коли Ви сідаєте у громадський транспорт, то:
а) проходите вперед, ні на кого не дивлячись;
б) розглядаєте тих, хто стоїть поруч;
в) обмінюєтеся словами з тими, хто до вас найближче.
6. На вулиці Ви:
а) спостерігаєте за транспортом;
б) дивитеся на фасади будинків;
в) спостерігаєте за перехожими.
7. Коли Ви розглядаєте вітрину, то:
а) цікавитеся лише тим, що може Вам знадобитися;
б) зосереджуєте увагу на тому, що Вам у цей момент не потрібно;
в) кілька разів уважно розглядаєте кожен предмет.
8. Якщо дома Вам потрібно щось знайти, то Ви:
а) згадуєте місце, де, на Вашу думку, могли залишити цей предмет;
б) шукаєте скрізь;
в) прохаєте інших допомогти Вам.
9. Розглядаючи стару групову фотографію Ваших близьких друзів, Ви:
а) хвилюєтеся;
б) Вам стає смішно;
в) Ви прагнете впізнати сфотографованих.
10. Уявіть, що Вам запропонували зіграти в азартну гру, правила якої Вам
невідомі, Ви:
 а) прагнете опанувати гру і вигравати;
б) відмовляєтеся від цього задуму через якийсь час;
в) узагалі не прийдете в компанію, де передбачається гра.
11. Ви на когось чекаєте в парку і:
а) уважно спостерігаєте за тими, хто поруч з Вами;
б) читаєте газету;
в) про щось мрієте, думаєте.
12. У зоряну ніч Ви:
а) намагаєтеся упізнати сузір’я;
б) просто милуєтеся небом;
в) взагалі не дивитеся.
13. Читаючи книгу, Ви:
а) позначаєте олівцем те місце, до якого дійшли;
б) залишаєте закладку;
в) довіряєте своїй пам’яті.
14. Про своїх сусідів Ви пам’ятаєте:
а) їхнє ім’я та по батькові;
б) їхню зовнішність;
в) ні те, ні інше.
15. Дивлячись на сервірований стіл, Ви:
а) захоплюєтеся його вишуканістю;
б) перевіряєте, чи усе на місці;
в) оглядаєте, чи всі стільці стоять правильно.
Для обробки результатів скористайтеся «ключем»:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
а 3 5 10 10 3 5 3 10 5 10 10 10 10 10 3
б 10 10 5 3 5 3 5 5 3 5 5 5 5 3 10
в 5 3 3 5 10 10 10 3 10 3 3 3 3 5 5
 ТЕМА 17. ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ ЯК СТРАТЕГІЯ ПОВЕДІНКИ
ВЧИТЕЛЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕСІДИ
Тест У. Томаса
Пропонуємо Вам альтернативні думки, що передають своєрідну реакцію у
спілкуванні. Прочитавши обидва варіанти відповідей, оберіть той, який
максимально збігається з Вашою власною думкою, і поставте його індекс («а» чи
«б») напроти відповідного номера. Записуйте першу відповідь, що спала Вам на
думку, оскільки вона найбільш правильна, бо адекватна безпосередній (інтуїтивній)
реакції. І не прагніть замислюватися над тим, який із підходів правильніше було б
застосовувати: немає правильної чи неправильної відповіді, тому що все залежить
від конкретної ситуації.
1.
а) Інколи я дозволяю іншим взяти на себе відповідальність за вирішення
спірного питання.
б) Замість обговорювання наших розходжень, я прагну звернути увагу
на те, з чим ми погоджуємося.
2.
а) Я палко бажаю знайти компромісне рішення.
б) Я намагаюся владнати справу, враховуючи інтереси як сторонньої
людини, так і мої власні.
3.
а) Як правило, я наполегливо намагаюся досягти свого.
б) Я прагну заспокоїти іншого і, передусім, зберегти наші стосунки.
4.
а) Я хочу знайти компромісне рішення.
б) Заради інтересів іншої людини деколи я жертвую своїми власними.
5.
а) Уладнуючи суперечливу ситуацію, я постійно хочу знайти підтримку
в іншого.
б) Я намагаюся зробити все, щоб не мати марного напруження.
 6.
а) Я палко бажаю уникнути неприємностей для себе.
б) Я маю намір досягти свого.
7.
а) Я прагну відкласти вирішення суперечливого питання, щоб із часом
розв’язати його остаточно.
б) Я вважаю за можливе в чомусь поступитися, щоб досягти свого.
8.
а) Як правило, я наполегливо домагаюся свого.
б) Спочатку я прагну чітко визначити, у чому полягають спільні інтереси й
спірні питання.
9.
а) Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь розбіжності у
поглядах, що виникають.
б) Я роблю зусилля, щоб досягти свого.
10.
а) Я твердо прагну досягти свого.
б) Я намагаюся знайти компромісне рішення.
11.
а) Передусім, я роблю зусилля чітко визначити, у чому полягають
спільні інтереси й спірні питання.
б) Я прагну заспокоїти іншого й, головним чином, зберегти наші стосунки.
12.
а) Часто я уникаю займати позицію, яка може викликати суперечності.
б) Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо
він також поступається мені.
13.
а) Я пропоную нейтральну позицію.
б) Я наполягаю, щоб було зроблено по-моєму.
14.
 а) Я повідомляю іншому свою думку і запитую про його погляди.
б) Я прагну показати іншому логіку й переваги моїх поглядів.
15.
а) Я докладаю зусиль, щоб заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти
наші стосунки.
б) Я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруження.
16.
а) Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.
б) Я роблю спробу переконати іншого в перевагах моєї позиції.
17.
а) Як правило, я наполегливо прагну досягти свого.
б) Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марного напруження.
18.
а) Якщо це зробить іншого щасливим, я надам йому можливість наполягати
на своєму.
б) Я дозволяю іншому в чомусь залишатися при своїй думці, якщо він
також іде мені назустріч.
19.
а) Передусім я намагаюся чітко визначити, у чому полягають спільні інтереси
й спірні питання.
б) Я прагну відкласти рішення суперечливого питання, щоб із часом вирішити
його остаточно.
20.
а) Я намагаюся негайно подолати наші розбіжності у поглядах.
б) Я прагну знайти найкраще поєднання переваг і втрат для нас обох.
21.
а) Проводячи переговори, я намагаюся бути уважним до побажань іншого.
б) Я завжди шукаю можливість прямого обговорення проблеми.
22.
 а) Я намагаюся знайти компромісне рішення щодо моєї позиції та думки
іншої людини.
б) Я відстоюю свої бажання.
23.
а) Як правило, я дбаю про те, щоб задовольнити бажання кожного з
нас.
б) Іноді я дозволяю іншим узяти на себе відповідальність за вирішення
спірного питання.
24.
а) Якщо позиція іншого здається мені дуже важливою, я поділяю його
бажання.
б) Я прагну переконати іншого дійти компромісу.
25.
а) Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.
б) Проводячи переговори, я прагну бути уважним до бажань іншого.
26.
а) Я пропоную нейтральну позицію.
б) Як правило, я дбаю про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас.
27.
а) Часто я уникаю позиції, яка може викликати суперечки.
б) Якщо це зробить іншого щасливим, я надам йому можливість настояти на
своєму.
28.
а) Як правило, я наполегливо досягаю свого.
б) Уладнуючи ситуацію, я часто хочу знайти підтримку в іншого.
29.
а) Я пропоную компромісне рішення.
б) Не завжди слід хвилюватися через якісь розбіжності, що виникають.
30.
а) Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.
 б) Я завжди займаю таку позицію у суперечні, щоб ми спільно із зацікавленою
людиною могли досягти успіху.

ТЕМА 18–19. ТЕХНІКА ПЕРЕКОНУЮЧОГО ВПЛИВУ В

ІНДИВІДУАЛЬНІЙ БЕСІДІ
Тест «Аналіз переконування»
Перевірте свої вміння виділяти тезу й аргументи в доведе денні. З цією метою
ознайомтеся із ситуацією: знайдіть тезу та аргументи.
Ситуація
Рибу споживало спочатку невелике коло осіб, але під кінець зими Таранець
необачно вирішив залучити й мене.
Він приніс у мою кімнату тарілку смаженої риби.
– Ось вам риба.
– Бачу, тільки я не візьму.
– Чому?
– Тому що несправедливо. Рибу треба давати всім колоністам.
– З якої речі? – почервонів Таранець від образи. – З якої речі? Я дістав ятері,
я ловлю, мокну на річці, а давати всім?
– Ну й забирай свою рибу: я нічого не діставав і не мокнув.
– То це ми вам на подарунок...
– Ні, я не згоден, мені все це не подобається. І несправедливо.
– У чому ж тут несправедливість?
– А в тому: ти ж ятерів не купив. Ятері подаровані?
– Подаровані.
– Кому? Тобі? Чи всій колонії?
– Чому – «всій колонії»? Мені...
– А я так гадаю, що і мені, і всім. А сковорідки чиї? Твої? Спільні? А олію
соняшникову ви випрошуєте у куховарки, – чия олія? Спільна. А дрова, а піч, а
відра? Ну, що ти скажеш? А я ось заберу у тебе ятері, і справі кінець. А
найголовніше – не по-товариському. Мало чого – твої ятері! А ти для товаришів
зроби. Ловити ж усі можуть.
– Ну, добре, – сказав Таранець, – хай буде так.
(Макаренко A.C. Педагогічна поема. – К., 1973. – С. 21)

ТЕМА 20. ВИКОРИСТАННЯ НАВІЮВАННЯ В ІНДИВІДУАЛЬНІЙ

БЕСІДІ
Тест «Чи спроможні Ви навіювати?»
Якщо Ви хочете узнати, чи є у Вас здібність впливати на присутніх, візьміть
участь у нашому тесті, відповівши на такі питання (оберіть потрібні варіанти
відповідей «так» або «ні»).
1. Як, на Вашу думку, чи підійшла б Вам професія актора або політика?
2. Чи дратують Вас люди, які прагнуть одягатися й поводитися
екстравагантно?
3. Чи зможете Ви розмовляти з іншою людиною про Ваші інтимні
проблеми?
4. Чи відразу реагуєте на найменший вияв помилкового трактування Ваших
слів і вчинків?
5. Чи відчуваєте Ви дискомфорт, коли інші домагаються успіху в тій сфері,
де Ви самі хотіли б його мати?
6. Чи любите Ви займатися якоюсь важкою справою, щоб
продемонструвати, що маєте здібність до цього?
7. Могли б Ви повністю присвятити себе досягненню чогось визначного?
8. Чи влаштовує Вас одне й те ж коло друзів?
9. Вважаєте Ви за краще вести життя розмірене, розписане за годинами?
10. Чи любите Ви міняти меблі у квартирі?
11. Чи подобається Вам кожного разу робити що-небудь по-новому?
12. Чи любите Ви «осаджувати» того, хто, на Ваш погляд, надто
самовпевнений?
 13. Чи подобається Вам демонструвати, що Ваш начальник чи особа,
шанована як авторитет, виявляється неправою?
Тест «Чи піддаєтеся Ви навіюванню?»
Чи легко Вас переконати, чи легко Ви піддаєтеся навіюванню, чи достатньо
Ви оптимістичні?
1. Після кожного нового повідомлення про якусь дієту чи раціональніший
спосіб життя Ви:
а) відразу переглядаєте чи навіть міняєте свій спосіб життя, режим
харчування;
б) замислюєтеся, що із усього цього може Вам знадобитися;
в) ніколи не звертаєте на це увагу (на Вашу думку, людство тому й
уціліло, що ніколи про це не задумувалося).
2. Якщо на Вашому обличчі з’явився висип або Ви поранилися під час
бриття...Ви:
г) не виходите з дому, аж поки обличчя не заживе, оскільки Вам
здається, що в такому вигляді всі будуть звертати на Вас увагу;
д) Ви намагаєтеся якось приховати це, але як тільки зустрінете когось
із знайомих, відразу ж пояснюєте, що з Вами трапилося;
е) Ви не будете звертати на це увагу, цікавість сторонніх Вас не хвилює.
3. Якщо Ви відчуваєте, що хтось іде за Вами, майже наступаючи на п’яти, Ви:
а) прискорюєте крок;
б) із цікавості оглядаєтеся, щоб подивитися, хто це;
в) не звертаєте уваги.
4. Вам необхідно прийняти важливе рішення, і Ви:
г) не говорите з іншими, тому що боїтеся одержати суперечливі поради,
які зіб’ють Вас із пантелику;
д) просите поради, але кінець кінцем робите по-своєму;
е) прислухаєтеся лише до себе.
5. Ви прихворіли, але не йдете до лікаря, бо:
 а) там багато хворих, які розказуватимуть про свої недуги, а це дратує
Вас;
б) у Вас просто немає часу для цього, Ви впевнені, що все минеться само
собою;
в) лікар може сказати Вам щось неприємне.
6. Якщо на новому місці роботи (навчання) всі раптом починають
стверджувати, що Ви дуже симпатична людина, а на попередньому місці у Вас були
проблеми зі спілкуванням, то Ви подумаєте:
г) нові колеги (студенти) мають рацію, на попередньому місці Вас просто не
розуміли;
д) вони менш вимогливі;
е) вони спокійніші, ставляться до всього по-філософськи.
7. У театр, кіно Ви йдете відразу, як тільки зрозумієте, що головний герой:
а) схожий на Вас, у нього ті ж проблеми і Вам цікаво, як він їх
вирішить;
б) герой і життєві ситуації зовсім не схожі на Ваші, а тому все це Вас
цікавить, щоб порівняти з собою;
в) Ви дивитеся з однаковим задоволенням фільми, спектаклі, не порівнюючи
героїв із собою.
8. Якщо почнуть стверджувати, що останнім часом Ваша робота не стає
кращою, то:
г) це дуже травмує Вас, Ви почнете працювати ще гірше;
д) оскільки Ви самі не помічаєте спаду в роботі, то вирішити, що Вас
хочуть збити із толку;
е) Ви самі спробуєте підсумувати свою роботу і помітите, що хоч вона
й не бездоганна, але Ви працюєте з інтересом і не гірше за інших.
9. Якщо водій таксі погляне на Вас із погано прихованою досадою, то Ви
вирішите:
а) що він, очевидно, людина, котра завжди всім незадоволена;
б) що, можливо, він дуже втомився;
 в) що Ви йому просто не сподобались.
10. Як тільки Ви згадуєте про свою бабусю чи дідуся, з якими Ви не живете,
чи про своїх літніх батьків:
г) Ви бачите розташування кімнат, предметів у їхньому будинку;
д) Вам навіть «вчуваються» їхні голоси;
е) Вам передусім згадується запах у їхньому домі, Ви його буквально
«відчуваєте».

Тест «Наскільки Ви привабливі (чарівні)?»

Одним людям усе в житті вдається легко – начебто граючи. У той час, як інші
навіть задля дрібниць докладають немалі зусилля. Як правило, це пов’язано з тим,
що прийнято називати особистою привабливістю (чарівністю): наскільки ми вміємо
впливати на тих, хто нас оточує, і завойовувати їхню прихильність. Але перш ніж
«зачарувати» інших, ми повинні відчути впевненість у собі: знати себе і, в цілому,
бути задоволеним собою.
Перевірте за поданою методикою, чи є у Вас чарівність, тобто чи можете Ви
впливати на людей (давайте відповідь «так» або «ні»)?
1. Чи можете Ви захопити своєю ідеєю людину, розмовляючи з нею лише
по телефону?
2. Ви несподівано домоглися успіху у тієї людини, котра Вам не дуже
симпатична. Чи зміниться у Вас думка про неї, чи стане вона для Вас приємнішою
після цього моменту?
3. Коли Ви пишете, то рядки «повзуть» угору?
4. Чи можете Ви уникнути неприємних питань, чи с у Вас звичка не
вступати в суперечку, залишаючись при власній думці?
5. Чи прислухаєтеся Ви у cyперечцi до думки, з якою не згодні?
6. Чи були Ви в дитинстві улюбленцем усіх дорослих?
7. Чи часто Вам говорять приємні речі, до того ж безкорисливо, від «щирого
серця»?
8. Чи давно Ви дивилися у дзеркало?
 Нарахуйте собі за кожне «так» 1 бал, «ні» – 0 балів.

ТЕМА 21. БЕСІДА ТА ІНШІ ПРИЙОМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Тест «Чи легко з Вами?»
Підтвердіть «так» («+»), якщо Ви згодні із нижчезазначеними тверженнями, і
«ні» («-»), якщо не згодні.
1. Ви повинні постійно пам’ятати, що протягом дня майже щохвилини Вас
уважно оцінюють ті, з ким Вам доводиться спілкуватися
2. У людини повинно бути досить розвинене почуття незалежності, щоб
обговорювати з друзями своє хобі, яке вони можуть і не по
3. Наймудріше – зберегти гідність навіть тоді, коли у Вас є сильна спокуса
діяти по-іншому.
4. Якщо людина помічає помилки в мовленні інших, їй потрібно їх
виправити.
5. Коли Ви зустрічаєтеся із незнайомою людиною, Ви повинні бути досить
дотепними, комунікабельними і привабливими, щоб справити на них враження.
6. Коли Вас знайомлять із іншою людиною й Ви не почули її імені, чи
попросите його повторити?
7. Ви впевнені: Вас поважають за те, що Ви ніколи не дозволяєте іншим
підсміюватися над собою.
8. Ви повинні завжди бути насторожі, інакше почнуть підсміюватися над
Вами та виставляти в смішному вигляді.
9. Якщо Ви спілкуєтеся із блискучою, дотепною людиною, краще не
вступати в змагання, а віддати їй належне й вийти з розмови.
10. Людина завжди повинна прагнути, щоб її поведінка відповідала поведінці
гурту, в якому вона знаходиться.
11. Ви повинні завжди допомагати іншим, бо може настати час, коли Вам
дуже знадобиться допомога.
12. Не варто надавати надто багато послуг іншим, оскільки і врешті-решт
дуже мало хто оцінює ці послуги належно.
 13. Краще, якщо інші залежать від Вас, аніж залежите від інших Ви.
14. Справжній друг прагне більше віддавати, ніж брати.
15. Людина повинна турбуватися про вияв своїх кращих якостей, щоб
оточуючі її належно оцінили й схвалили.
16. Якщо в гурті розповідають анекдот, який уже чули, Ви повинні зупинити
розповідача.
17. Якщо знайомий знову розповідає про випадок, відомий Вам від нього ж ,
Ви повинні бути досить ввічливими і нічим себе не виявити.
18. Якщо у Вас змінилися обставини (хочете відмінити призначену раніше
зустріч, щоб піти в кіно), Ви повинні сказати, що у Вас болить голова або придумати
якесь інше пояснення, але не ображати людину, повідомляючи їй дійсну причину.
19. Справжній друг вимагає, щоб ближні враховували його інтереси навіть
тоді, коли його немає поруч.
20. Люди не повинні вперто й наполегливо захищати свої переконання
кожного разу, коли хто-небудь висловить протилежну думку.
Опрацювання результатів:
Підрахуйте суму набраних Вами балів: по 1 балу за кожну відповідь «+» на
питання 6, 11, 14, 18, 20 та по 1 балу за відповідь «-» на всі інші питання.

ТЕМА 23. УРОК ЯК ДІАЛОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ ВЧИТЕЛЯ З УЧНЯМИ

Тест «Ваша позиція на уроці»
Шкільний психолог зібрав учителів на черговий методичний семінар.
Запропонована тема «Дитина в педагогічному процесі» привернула увагу своєю
нестандартністю і водночас викликала дещо скептичне ставлення. Дискусія виникла
при обговоренні першого ж питання.
Прочитайте запис висловлювань учасників дискусії. Визначте своє ставлення
до кожної із запропонованих точок зору (1.1, 1.2,..) і оберіть ту, яка є для вас
найближчою з кожної проблеми. Наприклад, «1.1, 2.3, 3.2».

ПРОБЛЕМА 1. ДИТИНА
 1.1. Дитина – це велика таємниця, розгадати яку до кінця навряд чи
можливо, – вважає один із учасників полеміки. – Ми не знаємо, скільки мож-
ливостей приховано в кожному конкретному учневі, і неможливо спроектувати,
коли і в чому здійсняться ці можливості. Пам’ятаєте знаменитий випадок із
Ейнштейном, котрий мав двійку з математики? А. Гоген, талант якого прокинувся в
сорок? І це не виняток, а правило! Дитина – це насамперед незвіданість!
1.2. Ця думка викликала заперечення: «Не зовсім згоден із вами, колего.
Дійсно, дитина – це безліч можливостей. Але здійснення їх не є неконтрольовано
фатальним! Розвиток особистості, а дитина є особистістю, це безперечно! –
відбувається за певними законами, і будь-які якісні зміни – це результат
попереднього розвитку: і для Ейнштейна, і для Іваненка з Петренком теж. Якщо
«ухопити» дитину в її становленні, спрямувати і стимулювати її розвиток, то
випускаючи вихованців, можна бути впевненим у здійсненні їхньої долі!».
1.3. «Підтримую вас, шановний колего, – розпочав свій виступ наступний
учасник семінару. – Педагог несе відповідальність за дитина. Більше того, ця
незвіданість – ДИТИНА, про яку говорив перший колега, матиме те і тільки те, що
дадуть їй дорослі, і ми, педагоги насамперед. Саме Ви повинні дати їй знання,
досвід, необхідний для повноцінного життя у цьому світі, заповнити цю tabula rasa.
Знання, набуті на моєму уроці, моральні норми, засвоєні у спілкуванні зі мною,
свідчення про здійснений розвиток».
1.4. «За Вашими уявленнями, дитина – лист, на якому щось писатиметься,
посудина, яку треба наповнити, власне, щось менше і абсолютно залежне від вас. Я з
вами не згоден. Дитина – це врешті-решт не мішок знань, умінь та навичок, нехай
навіть найпрекрасніших, це така ж людина, як я і Ви! У неї є свої погляди на життя,
свої пристрасті й уподобання, є, кінець кінцем, право сприймати чи не сприймати
Вас, Ваш предмет, Ваші думки, погляди... Це особистість!» – емоційно висловився
ще один учасник обговорення.
Зупинимося, – припинив роздуми шкільний психолог. – Такі розбіжності в
уявленнях про дитину обов’язково потягнуть за собою думки стосовно самої
педагогічної діяльності. Тож пропоную з’ясувати наші позиції і в цьому напрямку.
Отже, особистість дитини – це результат певного педагогічного процесу...

ПРОБЛЕМА 2. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС

2.1. «Має бути, шановний колего, має бути, – втрутився один із учасників
дискусії. – Особистість справді має бути результатом педагогічного процесу. Але
виховання – це справа таланту і випадку. За довгий час роботи в школі я не раз
зустрічав найрізноманітніші варіації одного і того ж: у школі дитина – зірвиголова і
ледацюга, вдома – нікому не потрібна, а приходить час – і все змінюється, людина
стає чудовим працівником і турботливим сім’янином. Або взяти нашого математика
– чого він тільки зі своїми учнями не проводив! Як старався! Результату – ніякого.
Так чим ми займаємося? Розібратися у цьому неможливо. Виховання – не
математика, закономірності тут відсутні».
2.2. Наступний учасник дискусії підтримав думку свого попередника, але вніс
кілька зауважень: «Так, виховання – це мистецтво. Дійсно, тут все залежить від
таланту. Головне – уміти спілкуватися з дітьми. Зумієш знайти з ними спільну мову
– вони розкриються так, що здивуєшся, і тебе сприйматимуть, і ти їх сприйматимеш.
Дайте змогу дитині бути з Вами собою, зробіть її життя цікавим, тоді школа не буде
для неї каторгою, вона поспішатиме туди, де в ній бачать рівну собі людину. Тоді і
цікаво буде з дітьми, і робота буде результативнішою… Треба знайти цікаву
справу,разом робити її – у такій співдружності і здійсниться виховання. Отже,
спілкування та реалізація інтересів дітей – ось що, на мою думку, варто брати за
основу педагогічного процесу».
2.3 . «Дозвольте продовжити вашу думку, – так розпочав свій виступ іще
один учасник семінару. – Зацікавленість дітей є, безперечно, важливим моментом
організації педагогічного процесу. Але ж зацікавленість свідчить про те, що дитина
сьогодні вже має, а педагогічний процес повинен вести її у власному розвитку далі.
У такому формулюванні проблема зацікавленості набуває іншого змісту: зробити
цікаве для дітей корисним і, навпаки, корисне для їхнього розвитку – цікавим,
потрібним. Захоплюється дитина туризмом, але байдужа до навчання – нехай через
захоплення прийде до знань; любить грати на сцені, але не вміє бачити іншу людину
– нехай грає, приносячи користь людям. Дитина має думки, освоюючи те, що для неї
поки що за сімома замками. Кожна ситуація повинна стати для дитини кроком у ста-
новленні особистості, ситуацією розвитку. Виховання, як мені здається, – це і є
створення умов для розвитку особистості».
2.4 . «Хочу звернути Вашу увагу шановні колеги, на ту сторону педа-
гогічного процесу, яку всі Ви чомусь обійшли у своїх виступах. Але ж саме вона
визначає сутність педагогічної діяльності: виховання – це передача досвіду,
виробленого людством. Є певна усталеність і в знаннях, і у формах співжиття, а
дитина мусить усвідомити їх. І Ваш досвід має сприйняти: дорослий знає більше про
життя й уміє теж більше, він може підказати, показати, спрямувати ... Розумієте,
розвивати кожного у будь-якій ситуації – ілюзія, а от дати всі ті знання, уміння,
навички, загальноприйняті норми, що забезпечують життя культурної, освіченої
людини, – це цілком реально. Звичайно, для цього треба навчити дитину сприймати,
вчитися але це вже справа майстерності».
2.5. «Коли мова зайшла про майстерність, настав час розглянути питання про
роль педагога, про його місце в педагогічному процесі, про сутність його
обов’язків», – визначив напрямок подальших роздумів керівник семінару.

ПРОБЛЕМА 3. ПЕДАГОГ
3.1 . «Зрозумійте, роль педагога, його місце в педагогічному процесі якраз і
визначається його обов’язками. А їх, треба сказати, чимало: уроки, виховні заходи,
унаочнення, документація і таке інше, інше... Притому всі вони настільки
різнопланові! Що спільного є, наприклад, між оформленням класу, екскурсією до
краєзнавчого музею, батьківськими зборами і конспектом уроку з математики? І все
це я повинен зробити. А ще ж прибирання класу, бесіди з батьками... Недарма наша
професія вважається чи не найскладнішою! Але ж комусь і в школі треба
працювати, дітей виховувати».
3.2 . Щодо обов’язків учителя, – продовжив дискусію інший учасник, – то я
вважаю, що найголовніший із них – бути особистістю. Ти повинен постати перед
дітьми зі своїми прагненнями, переконаннями, захопленнями, і цим визначається
твоє місце в педагогічному процесі. Пригадаймо улюблених учителів свого
дитинства. Що привертало нас до них? Саме людське, неповторне, що давало
можливість досягти у вихованні найголовнішого – вибудувати стосунки з дітьми.
Станьте перед ними людиною, яка бачить у них людей. І чим ближчою,
привабливішою буде Ваша особистість, тим більше і швидше відкриються Вам діти.
Тоді, між іншим, і коло обов’язків зменшиться: вони Вам і клас приберуть, і захід
самі підготують, у вогонь і воду за Вами підуть... До речі, і до батьків ходити не
треба буде».
3.3 . Зміст наступного виступу містив іншу точку зору: «Погоджуюсь із
Вами, шановний колего, у тому, що авторитет учителю потрібен. І перш за все для
того, щоб діти сприймали кожне Ваше слово, вбачали у Вас носія «розумного,
доброго, вічного», мали Вас за зразок. Підкреслюю: всі діти, а не лише ті, котрі
найближчі до Вас за складом своєї особистості, з якими налагодилися стосунки. А
тому перед нами вимальовується цілком конкретне завдання: знайти, як передати
реалії культури, носієм яких ми виступаємо, відкрити їхні серця, загострити
сприйняття, адже має почутим, сприйнятим кожне Ваше слово. І тоді всі нескінченні
обов’язки зводяться до цілком визначених завдань: дати дитині певні знання, уміння
і навички, прищепити основи моральності і культури».
3.4 . «Не в усьому з Вами згоден, колего, – узяв слово іще один учасник
семінару. – Дійсно, все залежить від педагога, але не стільки від того, як він зуміє
«дати», а від того, чи зуміє їх «узяти» дитина. Уявлення, що я «даю», а він сидить
непорушно і «бере», а звідси і прагнення посадити таки непорушно, зробити дитину
максимально зручною для вкладання в неї знань – уявлення хибне. Дитина повинна
сама діяти – лише тоді сприйняте буде міцним і власним. Тому вважаю, що наша
роль скромніша і непомітніша. Я маю зробити так, щоб кожну мить вони були
змушені зростати і діяти. Це шлях складний, доводиться постійно переглядати свої
професійні, а часто і життєві погляди: вони, діти, змінюються – я маю встигнути за
їхнім становленням. Я зростаю як професіонал чи збагачуюсь як особистість –
значить більше зможу зробити дія них. Важко, але цікаво. Іншого шляху не бачу.»
 Ви помітили, що при обговоренні кожної із трьох проблем семінару думки
учасників зосередилися навколо 4–ох висловлених точок зору. Ви обрали з кожної
проблеми одну точку зору, зафіксуйте її. Визначте за дешифратором рівень
сформованості Вашої педагогічної позиції на основі отриманих даних.

Тест А. Меграбяна і Н. Епштейна для визначення рівня емпатійності у

спілкуванні
Тест містить 33 твердження. Прочитавши кожне з них, згадайте, як Ви
поводите себе в описаних ситуаціях: якщо частіше, як у твердженні, то пишіть
«так»(+), якщо інакше – «ні»(-).
1. Мене засмучує, коли я помічаю, що хтось незнайомий самотньо почуває
себе серед людей.
2. Люди перебільшують сприйнятливість тварин і їх здатність відчувати.
3. Мені неприємно, коли люди відкрито виявляють свої почуття.
4. Мене дратує в нещасних людях те, що вони завжди себе жаліють.
5. Я починаю хвилюватися, коли у когось поряд зі мною також не
витримують нерви.
6. Я вважаю, що плакати від щастя безглуздо.
7. Я приймаю близько до серця проблеми моїх друзів.
8. Іноді пісні про любов зворушують мене.
9. Я дуже хвилююсь, коли повинен повідомити людям неприємну для них
новину.
10. На мій настрій особливо впливають люди, котрі оточують мене.
11. Більшість іноземців, яких я зустрічав(ла), здавалися мені холодними і
неемоційними.
12. Я б віддала перевагу професії, що передбачає спілкування із людьми.
13. Я не дуже засмучуюсь, коли мій друг діє нерозважливо.
14. Я люблю спостерігати, як люди приймають подарунки.
15. Самотні люди часто недоброзичливі.
16. Я засмучуюсь, якщо бачу людину, котра плаче.
 17. Слухаючи деякі пісні, я почуваю себе щасливим.
18. Коли я читаю будь-який роман, то так переживаю, наче все це
відбувається насправді.
19. Я гніваюсь, коли бачу, що з кимось погано поводяться.
20. Я можу залишатися спокійним, навіть якщо навколо мене хвилюються.
21. Якщо мій друг починає обговорювати зі мною свої проблеми, я намага-
юся перевести розмову на іншу тему.
22. У кінотеатрі мене іноді дивує, як багато людей навкруги зітхають і
плачуть.
23. Чужий сміх не запалює мене.
24. Коли я приймаю рішення, почуття інших людей на нього, як правило, не
впливають.
25. Мене виводить із душевної рівноваги пригнічений настрій присутніх.
26. Мені тяжко бачити, як люди легко засмучуються із-за дрібниці.
27. Я дуже засмучуюсь, коли бачу страждання тварин.
28. Трохи безглуздо переживати те, що відбувається в кіно чи книзі.
29. Я прикро вражена, коли бачу безпорадних старих людей.
30. Чужі сльози викликають у мене скоріше роздратування, ніж співчуття.
31. Я дуже переживаю, коли дивлюся фільм.
32. Я часто помічаю, що можу залишатися байдужим до хвилювань
присутніх.
33. Маленькі діти іноді плачуть без очевидних причин.

ТЕМА 24. ВИВЧЕННЯ ДОСВІДУ ПЕРЕДОВИХ УЧИТЕЛІВ – ШЛЯХ ДО

ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
Тест «Який Ваш творчий потенціал?»
Оберіть один із запропонованих варіантів відповіді.
1. Чи вважаєте Ви, що навколишній світ може бути поліпшений:
а) так;
б) ні, він і так досить гарний;
 в) так, але однак де в чому.
2. Чи думаєте Ви, що самі можете брати участь у значних змінах
навколишнього світу:
а) так, у більшості випадків;
б) ні;
в) так, в окремих випадках.
3. Чи вважаєте Ви, що деякі із Ваших ідей принесли б значний прогресу у
тій
сфері діяльності, в якій Ви працюєте:
а) так;
б) так, за сприятливих обставин;
в) лише деякою мірою.
4. Чи вважаєте Ви, що в майбутньому будете грати настільки важливу
роль, що зможете щось принципово змінити:
а) так, напевно;
б) це малоймовірно;
в) можливо.
5. Коли вирішуєте розпочати якусь справу, чи думаєте Ви, що здійсните
свій почин:
а) так;
б) часто думаєте, що не зумієте;
в) так, часто.
6. Чи маєте Ви бажання зайнятися справою, яку абсолютно не знаєте:
а) так, невідоме Вас приваблює;
б) невідоме Вас не цікавить;
в) усе залежить від характеру цієї справи.
7. Вам доводиться займатися незнайомою справою. Чи прагнете Ви досягти
в ній досконалості:
а) так;
б) задовольнитеся тим, чого встигли досягти;
 в) так, але якщо Вам це подобається.
8. Якщо справа, яку не знаєте, Вам подобається, чи хочете Ви знати про неї
все:
а) так;
б) ні, Ви хочете вивчити лише найосновніше;
в) ні, Ви бажаєте лише задовольнити свою допитливість.
9. Коли Вас спіткає невдача, то:
а) якийсь час наполягаєте, всупереч здоровому глуздові;
б) покинете цю справу, тому що розумієте, що вона нереальна;
в) продовжуєте робити свою справу, навіть коли стає очевидним, що
перешкоди нездоланні.
10. На Вашу думку, професію слід обирати з урахуванням:
а) своїх можливостей, подальших перспектив для себе;
б) стабільності, значущості, важливості професії, потреби в ній;
в) переваг, які вона забезпечує.
11. Чи змогли б Ви під час мандрівки легко орієнтуватися в маршруті, яким
уже ходили:
а) так;
б) ні, боїтеся збитися з дороги;
в) так, але лише там, де місцевість Вам сподобалася і запам’яталася.
12. Чи зможете Ви відразу після якоїсь розмови пригадати все, про що
говорилося:
а) так, легко;
б) усе пригадати не зможете;
в) запам’ятовується лише те, що Вас цікавить.
13. Коли Ви чуєте слово незнайомою для Вас мовою, то чи зможете повто–
рити його по складах без помилок, навіть не знаючи його значення:
а) так, без затруднень;
б) так, якщо це слово легко запам’ятати;
в) повторите, але не зовсім правильно.
 14. У вільний час Ви надаєте перевагу:
а) залишатися наодинці, поміркувати;
б) знаходитися в компанії;
в) Вам байдуже, будете Ви одні чи в компанії.
15. Ви займаєтеся якоюсь справою. Вирішуєте припинити це заняття лише
тоді, коли:
а) справу завершено, вона здається відмінно виконаною;
б) Ви більш-менш задоволені;
в) Вам ще не все вдалося зробити.
16. Коли Ви одні:
а) любите мріяти про якісь, можливо, навіть абстрактні
б) будь-якою ціною прагнете знайти собі конкретне заняття;
в) іноді любите помріяти, але про речі, які пов’язані із Вашою роботу.
17. Коли якась ідея захоплює Вас, то Ви починаєте думати про неї:
а) незалежно від того, де і з ким Ви знаходитеся;
б) Ви не можете робити це лише наодинці;
в) лише там, де буде не дуже гамірливо.
18. Коли Ви відстоюєте якусь ідею:
а) можете відмовитися від неї, якщо вислухаєте переконливі аргументи
опонентів;
б) залишитеся при своїй думці, які б аргументи не вислухали;
в) зміните свою думку, якщо опір виявиться надто сильним.

ТЕМА 25. ТВОРЧИЙ ЗАДУМ УРОКУ ЯК ДІАЛОГУ

Тест «Чи є у Вас фантазія»
Відповідь подавайте у балах.
1. Ви малюєте? (так – 2, ні – 1);
2. Ви часто сумуєте? (так – 1, ні – 2);
 3. Коли розповідаєте який-небудь дійсний
вчинок, чи вдаєтеся до видуманих подробиць заради прикрашування?: (так – 1, ні –
0);
4. Чи виявляєте ініціативу в роботі? (так – ні – І);
5. Чи розмашистий у Вас почерк? (так – 1, ні – 0);
6. В одязі Ви керуєтеся більше власним смаком? (так – 2, ні – 1);
7. Коли нудьгуєте на зборах, нарадах, чи малюєте одні й ті ж фігурки? (так –
0, ні – 1);
8. Коли слухаєте музику, чи виникають у Вашій уяві образи, пов’язані з
мелодією? (так – 1, ні – 0);
9. Чи любите Ви писати довгі листи? (так – 2, ні – 1);
10. Чи сняться Вам іноді незвичайні сни? (так – 1, ні – 0);
11. Чи уявляєте собі місце, куди прагнете потрапити, але знаєте його тільки за
розповідями знайомих? (так – 1, ні – 0);
12. Ви часто плачете в кіно? (так – 1, ні – 0).
Тест «ВАРІАЦІЇ»
Доберіть одне суттєве судження з підручника за фахом (наприклад, «Велика
Вітчизняна війна розпочалася 22 червня 1941 р.») і спробуйте, зберігаючи зміст
висловлювання, подати його за допомогою різних прийомів.
Скільки варіантів подання цієї інформації Вам вдалося віднайти? Більше 5
варіантів свідчить про наявність творчості в розробці задуму.
Спрогнозуйте, яка емоційна атмосфера на уроці може виникнути внаслідок
того чи іншого варіанта викладання матеріалу.

ТЕМА 26. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП УРОКУ. ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСТРОЮВАННЯ

УЧНІВ НА УРОК
Тест «Як визначити свою приналежність до того чи іншого типу ВНД»
Виконайте запропонований нижче тест. За п’ятибальною системою оцініть
такі свої якості:
1. Емоційність сприйняття природи 1 2 3 4 5
 2. Образність мислення 1 2 3 4 5
3. Мрійність 1 2 3 4 5
4. Виразність міміки й пантоміміки 1 2 3 4 5
5. Схильність до артистичної діяльності 1 2 3 4 5
6. Схильність до імпульсивних, попередньо необдуманих дій 1 2 3 4 5
7. Схильність до конкретних наук 1 2 3 4 5
8. Простота й безпосередність 1 2 3 4 5
9. Любов до живопису, до сценічного мистецтва 1 2 3 4 5
10. Захоплення красивим й оригінальним одягом 1 2 3 4 5
11. Обдумування своїх вчинків 1 2 3 4 5
12. Схильність до вагання, прагнення самостійно розібратися в усьому, не
довіряючи чужим висновкам 1 2 3 4 5
13. Схильність до абстрактних наук 1 2 3 4 5
14. Схильність до аналізу й узагальнень 1 2 3 4 5
15. Передбачливість 1 2 3 4 5
16. Повнота вольового акту 1 2 3 4 5
17. Добра пам’ять на факти 1 2 3 4 5
18. Ступінь самокритичності 1 2 3 4 5
19. Схильність до обговорення складних питань, до роздумів 1 2 3 4 5
20. Вибір друзів, стриманість з іншими людьми 1 2 3 4 5

ТЕМА 27. МАЙСТЕРНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДУ

НОВОГО МАТЕРІАЛУ. МОНОЛОГ ЯК ПРИХОВАНИЙ ДІАЛОГ
Тест «Який Ви в монолозі?»
На уроці, особливо в старших класах, учитель часто вдається до монологу.
У кожного з досвідом виробляється свій стиль, який відрізняється багатством
нюансів і який скопіювали неможливо та, власне, й непотрібно. Проте в усіх с дещо
спільне в манері триматися перед аудиторією. Щоб виявити свою схильність до
певної моделі спілкування, пропонуємо превірити себе за допомогою цього тесту.
 Позначте символом «+» відповіді, якщо можете з ними погодитися, і
символом «-», якщо на питання реагуєте негативно. Прагніть бути відвертими із
собою, тоді отримаєте більш достовірні результати:
1. Чи потребуєте Ви ретельної підготовки навіть до відомої й неодноразово
викладеної теми?
2. Чи віддаєте Ви перевагу логіці викладу порівняно з емоційністю
виступу?
3. Чи хвилюєтеся Ви перед тим, як зайти до аудиторії?
4. Чи залишаєтеся Ви під час монологу за кафедрою, столом, трибуною?
5. Часто Ви користуєтеся методичними прийомами, які успішно
застосовували раніше і мали позитивний ефект?
6. Чи дотримуєтеся Ви заздалегідь спланованої схеми викладу?
7. Чи часто включаєте приклади, які тількі-но спали на думку, ілюструєте
сказане ситуацією, свідком якої Ви стали?
8. Чи залучаєте Ви слухачів до обговорення питання?
9. Чи прагнете Ви розповісти якомога більше з теми, незважаючи на реакцію
слухачів?
10. Часто вдається Вам у ході викладу влучно пожартувати?
11. Чи віддаєте Ви перевагу виступам, що близькі до тексту?
12. Чи виводить Вас із рівноваги гомін і пожвавлення серед слухачів?
13. Чи потребуєте Ви досить тривалого часу (5–6 хвилин), щоб відновити
втрачений контакт і привернути до себе увагу?
14.Чи підвищуєте Ви голос, робите паузу, якщо відчуваєте неуважність
слухачів?
15. Чи прагнете Ви, поставивши полемічне питання, самостійно на нього
відповідати?
16. Чи хочете Ви, щоб у процесі викладу Вам ставили питання?
17. Підчас Вашого монологу чи забуваєте Ви про тих, хто Вас слухає?
18. Чи є у Вас звичка вибирати серед слухачів два-три обличчя і стежити за
їхніми емоційними реакціями?
 19. Чи вибивають Вас із колії скептичні усмішки на обличчях слухачів?
20. Чи помічаєте Ви під час розповіді зміни в настрої аудиторії?
21. Чи заохочуєте Ви учнів вступати з Вами в діалог?
22. Чи відповідаєте Ви на репліки аудиторії відразу ж?
23. Чи використовуєте Ви незалежно від ситуації одні й ті ж жести для
підкреслення своїх фраз?
24. Чи захоплюєтеся Ви монологом настільки, що Вам не вистачає
відведеного часу?
25. Чи відчуваєте Ви себе після уроків змореними настільки, що не в змозі
того ж дня виступити ще?

ТЕМА 28. МАЙСТЕРНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ ПРИ ВИВЧЕННІ

НОВОГО МАТЕРІАЛУ. ДІАЛОГ У ПРОЦЕСІ БЕСІДИ
Тест «Ваша комунікативність» Р.Ф.Ряховського
Щоб визначити коефіцієнт Вашої комунікативні, потрібно відповісти на 16
питань. Відповідати слід однозначно: «так», «ні», «ніколи».
Отже, розпочнемо!
1. Попереду у Вас ординарна або ділова зустріч. Чи вибиває очікування?
2. Чи не відкладаєте Ви візит до лікаря аж до останнього моменту?
3. Чи не викликає у Вас збентеження і незадоволення доручення виступити
із доповіддю, повідомленням, інформацією на будь-якій чи подібних заходах?
4. Вам пропонують поїхати у відрядження в місто, де Ви ніколи не були.
Докладаєте Ви максимальних зусиль, щоб уникнути цього відрядження?
5. Чи любите Ви ділитися своїми переживаннями із будь-ким?
6. Чи роздратує Вас, якщо незнайома людина на вулиці звернеться із
проханням (показати дорогу, сказати час, відповісти на якесь інше питання)?
7. Чи вірите Ви, що існує проблема «батьків і дітей» і що людям різних
поколінь важко розуміти одне одного?
8. Чи посоромитеся Ви нагадати знайомому, що він забув повернути Вам
борг, який позичав кілька місяців назад?
 9. У ресторані або в їдальні Вам подали недоброякісну страву. Чи змовчите
Ви, лише гнівно відсунувши тарілку?
10. Залишившись наодинці із незнайомою людиною, Ви не розпочнете з нею
розмову і вважатимете за обтяжливе, якщо першою вона. Чи так це?
11. Вас лякає будь-яка довга черга, де б вона не була (у магазині, в
бібліотеці, у касі кінотеатру). Чи відмовитеся Ви від свого наміру?
12. Чи боїтеся Ви брати участь у будь-якій комісії, що розглядає конфліктні
ситуації?
13. У Вас є власні, суто індивідуальні критерії оцінки творів літератури,
мистецтва, культури, і ніяких сторонніх поглядів на цей рахунок Ви не приймаєте.
Це так?
14. Почувши десь у кулуарах абсолютно помилкову думку щодо відомого
Вам питання, чи надаєте Ви перевагу мовчанню і не вступите у спір?
15. Чи викликає у Вас досаду чиєсь прохання допомогти розібратися в тому
або іншому службовому питанні чи навчальній темі?
16. Чи легше Вам висловлювати свою точку зору в письмовій формі, ніж в
усній?

ТЕМА 29. МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ

УЧНІВ
Тест «КОС– 1»
У процесі учительської діяльності комутативні й організаторські здібності є
важливими факторами для досягнення успіху. Виявлення передумов формування
таких здібностей можливо за комутативними й організаторськими нахилами
особистості.
Перевірте себе, відповівши «так» чи «ні» на поставлені питання.
1. Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?
2. Чи часто Вам удається переконати більшість своїх колег прийняти Ваші
погляди? переконання?
 3. Чи довго Вас тривожить почуття образи, завданої Вам кимсь із Ваших
товаришів?
4. Чи завжди Вам важко орієнтуватися у критичній ситуації, що виникає?
5. Чи є у Вас прагнення до встановлення нових знайомств із багатьма
людьми?
6. Чи подобається Вам займатися громадською роботою, окрім основної?
7. Чи правда, що Вам простіше й приємніше проводити час із книгами або
за будь-яким іншим заняттям, ніж з людьми?
8. Якщо виникли деякі перешкоди у здійсненні Ваших намірів, чи легко Ви
поступаєтеся ними?
9. Чи легко встановлюєте контакти із людьми, котрі мають вище положення,
ніж Ви?
10. Чи любите Ви придумувати або організовувати зі своїми колегами всілякі
вечори, ігри, розваги?
11. Вам важко входити у нові для Вас компанії?
12. Чи Ви часто відкладаємо на інші дні ті справи, що їх потрібно було
виконати сьогодні?
13. Вам легко вдається установити контакти із незнайомими людьми?
14. Прагнете Ви домогтися, щоб Ваші колеги діяли відповід
глядів?
15. У новому колективі Ви освоюєтеся важко?
16. Чи правда, що у Вас не буває конфліктів із учителями через
невиконання своїх обіцянок, обов’язків, зобов’язань?
17. Прагнете Ви за найменшої слушної нагоди познайомитися й
поспілкуватися із новою людиною?
18. Чи часто Ви берете ініціативу у свої руки?
19. Чи дратують Вас люди і чи хочеться Вам побути на самоті?
20. Правда, що Ви, як правило, погано орієнтуєтеся у незнайомій для Вас
обстановці?
21. Чи подобається Вам постійно знаходитися між людьми?
 22. Виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається закінчити розпочату
справу?
23. Відчуваєте Ви затруднення, ніяковість, незручність, якщо доводиться
виявляти ініціативу, щоб познайомитися з новою людиною?
24. Правда, що Ви втомлюєтеся від частого спілкування з товаришами по
роботі?
25. Чи любите Ви брати участь у колективних розвагах?
26. Часто виявляєте ініціативу у вирішенні питань, що зачіпають інтереси
Ваших товаришів?
27. Правда, що Ви почуваєте себе невпевнено серед малознайомих людей?
28. Чи правда, що Ви прагнете довести свою правоту?
29. Чи вважаєте Ви, що Вам не завдає особливих труднощів внести
пожвавлення в малознайоме для Вас товариство?
30. Чи берете Ви участь у громадській роботі школи, поза школою, в інших
організаціях?
31. Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю
людей?
32. Чи правда, що Ви прагнете захищати свої погляди чи рішення, якщо воно
відразу не було схвалене Вашими колегами?
33. Чи відчуваєте Ви себе невимушено, потрапивши в незнайоме для Вас
товариство?
34. Чи охоче Ви розпочинаєте організацію різноманітних заходів для свого
колективу?
35. Чи правда, що Ви не відчуваєте себе досить упевнено й спокійно, коли
доводиться говорити будь-що великій групі людей?
36. Часто Ви запізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?
37. Правда, що у Вас багато друзів?
38. Ви часто знаходитеся в центрі уваги у своєму колективі?
39. Чи часто Ви ніяковієте, відчуваєте збентеження, незручність під час
спілкування із малознайомими людьми?
 40. Правда, що Ви не дуже впевнено відчуваєте себе в оточенні великої
групи своїх колег?

ТЕМА 30. ВЗАЄМОДІЯ УЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ ПРИ ПЕРЕВІРЦІ ЗНАНЬ.

ТЕХНІКА АКТИВНОГО СЛУХАННЯ
Тест «Чи вмієте Ви слухати»
Як свідчить практика, багато проблем у діяльності педагогів – початківців
пов’язано з недоліками в професійному спілкуванні. Педагоги стверджують, що
розвинутість комунікативної сфери особистості залежить не тільки від уміння
передавати інформацію, але й від здатності активно сприймати її. Запропонований
тест допоможе визначити Ваш власний рівень здатності до активного слухання
співрозмовника. Відповіді на кожне з питань оцінюються таким чином: «так» – 5
балів, «майже так» – 4 бали, «затрудняюсь відповісти» – 3 бали, «майже ні» – 2
бали, «ні» – 1 бал.
1. Чи легко я відволікаюся під час розмови?
2. Чи реагую я на слова із емоційним забарвленням?
3. Чи часто перебиваю співрозмовника?
4. Чи мрію про що-небудь, коли співрозмовник говорить?
5. Чи байдужими були для мене помилки співрозмовника?
6. Чи робив я постійні висновки?
7. Чи чекав я можливості швидше вставити своє слово?
8. Чи залишався я пасивним слухачем, коли слова співрозмовника були
мені нецікавими?

ТЕМА 31. МАЙСТЕРНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ

ЕТАПІ УРОКУ
Тест «Оптимальність взаємодії»
Уявіть типову ситуацію. Вам необхідно щось розповісти близькій людині
(дружині, синові, дочці). Але нічого не виходить: вона читає газету, дивиться
телевізор). Тобто зайнята якоюсь справою, яка повністю її захопила. Як бути?
 Із запропонованих варіантів оберіть два, які найбільше Вам подобаються, до
яких би Ви вдалися в подібній ситуації.
1. Також візьму газету й стану читати (або дивитися телевізор).
2. Буду розмовляти з ним, доки він (вона) не здогадається відкласти газету.
3. Скажу, що неввічливо обходити мене увагою.
4. Запитаю, про що це він читає так захоплено. Якщо не дасть відповіді,
знову повторю запитання.
5. Вийду з кімнати і не буду розмовляти, доки він (вона) не заговорить.
Тоді я скажу все, що думаю про нього (неї).
6. Подумаю: нехай читає на здоров’я, поговоримо потім. І займуся своїми
справами.
7. Попрошу читати вголос й розказати новини.
8. Скажу, що нам потрібно поговорити, коли він (вона) закінчить читати.
9. Різко поставлю питання: «Що треба зробити, щоб мені була приділена
увага?».
10. Спокійно поясню: нічого не маю проти читання, але зараз мені необхідна
твоя увага.
11. Дуже ввічливо заберу газету і скажу: «Послухай мене, будь-ласка…»
12. почну говорити на тему, яка його (її), напевно, зацікавить і, якщо це
вдається, перейду до того питання, яка мене турбує.
Оцінки окремих варіантів вибору:
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
БАЛ 3 1 0 2 0 3 7 4 0 4 2 6

Якщо Ви обрали два типові способи реагування, підрахуйте усі бали. Якщо Ви
обрали лише один варіант, то помножте одержану суму балів на два.
Зверніться до дешифратора.

ТЕМА 32. ТВОРЧЕ САМОПОЧУТТЯ ВЧИТЕЛЯ НА УРОЦІ

Тест «Яка стійкість Ваших емоцій?»
 Цей тест відомих англійських психологів Г. і С. Айзенків допоможе Вам ще
краще пізнати деякі свої властивості, що мають значення в професійній сфері.
Запропоновані питання передбачають один із двох варіантів відповіді: «так»
чи «ні».
1. Коли Вас про щось просять, чи важко для Вас відмовляти?
2. Часто у Вас бувають спади і піднесення настрою?
3. Чи почуваєте себе нещасною людиною без достатніх на те підстав?
4. Чи не відчуваєте Ви незручності, коли бажаєте заговорити із
симпатичним представником протилежної статі?
5. Чи буває, що Ви нервуєте надзвичайно?
6. Хвилюєтесь, що сказали чи зробили те, чого не слід було робити?
7. Чи легко Вас образити?
8. Чи бувають у Вас думки, які б Ви хотіли приховати від інших?
9. Правда, що іноді Ви енергійні, все горить у Ваших руках, а іноді – мляві?
10. Часто Ви мрієте?
11. Чи вважаєте себе людиною запальною, котра легко збуджується?
12. Розпускаєте Ви іноді плітки?
13. Чи буває, що Вам не спиться, тому що різні думки лізуть у голову?
14. Трапляється у Вас сильне серцебиття?
15. Чи б’є Вас пропасниця?
16. Чи відчуваєте потребу в другові, який Вас зрозуміє, утішить?
17. Чи дратівливі Ви?
18. Чи хвилюєтеся з приводу яких-небудь неприємних подій, котрих могло б
не бути?
19. Чи запізнювалися Ви коли-небудь на побачення чи на роботу?
20. Чи трапляються у Вас нічні страхіття?
21. Чи дошкуляє Вам який-небудь біль?
22. Чи можете назвати себе нервовою людиною?
23. Чи є серед Ваших знайомих люди, котрим Ви відверто не симпатизуєте?
24. Чи легко Ви ображаєтеся, якщо Вам указують на помилки?
 25. Чи не здається Вам іноді, що Ви гірші за інших?
26. Чи буває, що Ви розмовляєте про речі, у яких некомпетентні?
27. Чи піклуєтесь Ви про своє здоров’я?
28. Чи страждаєте Ви від безсоння?

Тест «Чи вмієте Ви радіти?»

Як не парадоксально, але в психології значно більше методик, які виявляють
негативні, а не позитивні стани. Очевидно, це пов’язане з тим, що негативні стани
мають більш серйозні наслідки (деструктурована діяльність, відхилення в
особистісному розвитку тощо).
Методика показує, наскільки схильна людина до створення радісного
(мажорного) стану, наскільки здатна увібрати в себе, у свій радість, щоб захопити
нею учнів.
Не замислюючись, дайте відповідь «так» або «ні» на питання:
1. При згадці про батьківській дім мене охоплює, передусім, радісне, ніж
сумне почуття.
2. У мене часто виникає почуття власної провини.
3. Оптимізм і щирість – ось важливі риси мого характеру.
4. На мою думку, скрізь стільки зла, що гріх радіти кожній дрібниці.
5. Якщо у мене є можливість обрати спокій або вибух щирої радості, то,
звичайно, я надаю перевагу останньому.
6. Лише найближчим людям я можу принести щиру радість.
7. Приносити радість іншим дає мені відчуття щастя і задоволення.
8. Життя навчило мене, що нікому не можна довіряти безмежно.
9. У моєму житті є люди, яким я повністю довіряю.
10. Чесно говорячи, у моєму житті більше турбот і печалі, аніж радості.
11. Бувають такі хвилини в житті, коли мене охоплює безмежна радість і
трепетне хвилювання.
12. Я відчуваю заздрість до людей, які вміють повністю поринати у свій
радісний настрій.
 13. Я можу захоплювати людей своєю радістю.
14. Усе можна купити, навіть радість, справа лише в ціні.
15. Я знаю, що почуття радості, яке я часто відчуваю, – заслуга мого
характеру.
Підрахуйте результати. Кожна відповідь «так» на питання 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13,
15 і кожна відповідь «ні» на питання 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14 оцінюється 10 балами.
Кожна невизначена відповідь (не змогли дати відповідь) на будь-яке питання – 5
балами.