Варшавський договір, укладений у 1920 році між Українською Народною

Республікою та Польщею, визначається як одна із ключових подій періоду

революції та громадянської війни в Україні. Симон Петлюра, голова
Української Центральної Ради та один із лідерів УНР, визнавав його як
необхідний крок для виживання України в умовах турбулентності того часу.
Однак оцінки Варшавського договору розходяться.
Деякі аналітики вважають цей договір оптимальним рішенням в обставинах,
коли Україна опинилася в оточенні інтервентів і більш потужних сусідів.
Укладення договору із Польщею можна вважати прагматичним кроком для
тимчасового забезпечення безпеки України та уникнення подальших
втручань.
З іншого боку, існують думки, що Варшавський договір став фатальною
помилкою Петлюри, оскільки він виявився лише тимчасовим врегулюванням
конфлікту, що не враховувало історичних, етнічних та культурних реалій
регіону. Домовленість визначалася екстреними обставинами та прагненням
об'єднати зусилля проти загрози від Росії, проте не враховувала прав інших
національних груп, які проживали в тому регіоні.
Петлюра опинився в складних обставинах, і вибір укладення Варшавського
договору можна розглядати в контексті складнощів і невизначеності того
періоду. Його рішення можна сприймати як намагання зберегти незалежність
та уникнути загрози з боку більшовиків та інших ворогів. Однак, в кінцевому
підсумку, воно не привело до стійкого миру та безпеки для України, а
визначення її майбутнього шляху залишилося невирішеним.
2.
Ризький мирний договір 1921 року, укладений між Радянською Росією та
Польщею, можна розглядати як компромісний документ, який вирішував
спірне питання щодо кордонів між цими двома країнами після радянсько-
польської війни 1919-1920 років.
Договір визначав кордон між Радянською Росією і Польщею, а також
встановлював принципи мирного співіснування обох держав. З одного боку,
це можна розглядати як перемогу для обох сторін, оскільки вони уникнули
подальших втрат в життях і ресурсах через укладення мирного договору.
З іншого боку, для Польщі договір був компромісом, оскільки довелося
відмовитися від частини територій, які контролювалися нею під час війни.
Радянська Росія також зазнала втрат територій, але домоглася визнання свого
контролю над західними областями України та Білорусі.
Таким чином, можна сказати, що Ризький мирний договір 1921 року був
деяким компромісом, але його можна також розглядати як перемогу в тому
сенсі, що він завершив конфлікт і врегулював питання кордонів між
Радянською Росією та Польщею.