Теорія та практика сучасного менеджменту

Виконала : студентка 1 курсу 1 групи МО – МАГз

Карапузова Дар’я
1.Парадигма менеджменту та її зміни.
Парадигма менеджменту та її зміни - це важлива тема в сучасному бізнесі та
управлінні. Парадигма менеджменту визначає основні принципи, цінності,
підходи та методи, які використовуються у керівництві організацією або
підприємством для досягнення своїх цілей і завдань.

Зміни в парадигмі менеджменту відбуваються через ряд факторів:

1. Технологічний розвиток: Швидкий розвиток технологій змінює способи

комунікації, виробництва, аналізу даних і багато інших аспектів бізнесу.
Менеджерам доводиться адаптувати свої підходи до використання нових
інструментів і технологій.
2. Глобалізація: Зростаюча глобалізація бізнесу робить менеджмент більш
складним завданням. Менеджерам потрібно розуміти міжнародні ринки,
культурні різниці та правові норми різних країн.
3. Зміна економічних умов: Економічні кризи, зміни в споживчому попиті
та інші фактори можуть змінити умови на ринку та вимагати перегляду
стратегій менеджменту.
4. Зростаюча увага до сталої розвитку: Споживачі та інвестори все більше
цінують підприємства, які демонструють соціальну відповідальність та
стурбованість про навколишнє середовище. Це вимагає включення
сталої розвитку в стратегії менеджменту.
5. Зміна у способах роботи та управління: З розвитком технологій та
змінами в культурі робочого середовища змінюються підходи до
організації роботи, включаючи роботу здалеку, гнучкі графіки та
командну роботу.
6. Зростання конкуренції: Зростання кількості підприємств, які працюють
в одній галузі, призводить до більш жорсткої конкуренції. Це вимагає
більш ефективного та інноваційного менеджменту.

Загалом, зміни в парадигмі менеджменту відбуваються через потребу адаптації

до нових умов і вимог. Менеджерам доводиться постійно навчатися, розвивати
свої навички та переглядати свої підходи для успішного керівництва в
сучасному світі.
2.Ситуаційний і системний наукові підходи до управління.
Ситуаційний і системний наукові підходи до управління - це два різних
способи аналізу та розв'язання проблем в управлінні, які враховують різні
аспекти організації та її оточення.

Ситуаційний підхід в основному акцентує на унікальних аспектах кожної

конкретної ситуації. Він визнає, що кожна ситуація управління може
відрізнятися за багатьма параметрами, такими як структура організації, цілі,
ресурси, працівники та зовнішні фактори. Ситуаційний підхід вимагає від
менеджерів аналізу конкретної ситуації та розробки індивідуальних стратегій
та рішень для кожної з них. Він може бути особливо корисним у ситуаціях,
коли немає загальноприйнятих методів або стандартних рішень, і коли
управління потребує гнучкості та креативності.

Системний підхід, навпаки, розглядає організацію як систему, що складається

з взаємопов'язаних компонентів і процесів. Він ставить акцент на аналіз
системи як цілісності, а не окремих складових. Системний підхід вимагає
розуміння взаємодії між всіма елементами системи і те, як ці елементи
впливають на загальну продуктивність та результати організації.
Використовуючи системний підхід, менеджери намагаються визначити
ключові ланки в системі та вплинути на них для досягнення поставлених
цілей.

Основна відмінність між цими підходами полягає в тому, як вони сприймають

ситуації і рішення. Ситуаційний підхід більше фокусується на конкретних
обставинах і може призводити до унікальних рішень, тоді як системний підхід
розглядає організацію як структуровану систему з певними законами і
принципами, які можуть бути застосовані до різних ситуацій.

Важливо враховувати, що обидва підходи можуть бути корисними в

управлінні, і їх вибір залежить від конкретної ситуації та завдань організації.
Найефективнішим підходом може бути поєднання обох методів, де менеджери
аналізують ситуацію як частину більшої системи та розробляють індивідуальні
стратегії, які враховують унікальні аспекти ситуації.
3.Американська модель менеджменту.
Американська модель менеджменту - це підхід до організації та управління
підприємствами та організаціями, який характеризується рядом особливостей
та принципів, що визначаються в американському бізнес-середовищі. Цей
підхід має великий вплив на глобальну економіку та практики управління.

Основні риси американської моделі менеджменту включають:

1. Підприємницький дух: Американська модель відзначається підтримкою

та поощренням підприємництва. Вона сприяє створенню нових
компаній та підприємницьких ініціатив.
2. Ринкова орієнтація: Однією з ключових рис американської моделі є
акцент на ринку та конкуренції. Підприємства фокусуються на
задоволенні потреб споживачів та конкурентоспроможності на ринку.
3. Ліберальна ринкова економіка: Америка відома своєю ліберальною
ринковою економікою, де приватна власність та підприємницька
ініціатива мають важливе значення. Державні регулювання зазвичай
обмежені, а ринок визначає ціни та ресурси.
4. Інновації та дослідження: Американська модель підтримує інновації та
дослідження. Сприяється розвитку нових технологій та продуктів, що
сприяє конкурентоспроможності.
5. Гнучкість та адаптивність: Американська модель орієнтована на
гнучкість та здатність адаптуватися до змін в бізнес-середовищі. Це
дозволяє компаніям швидко реагувати на ринкові зміни та виправляти
стратегічні помилки.
6. Підкреслення індивідуальності: Американська модель підтримує
індивідуальність та особисту ініціативу працівників. Вона стимулює
креативність та самостійність.
7. Корпоративна культура: Корпоративна культура грає важливу роль в
американській моделі менеджменту. Організації часто створюють свої
власні цінності та місії, які сприяють їхньому успіху.
8. Орієнтація на акціонерів: Американська модель нерідко орієнтована на
задоволення інтересів акціонерів і максимізацію прибутку для них.

Важливо відзначити, що ця модель має свої переваги, такі як стимулювання

інновацій та конкуренції, але також може призводити до певних викликів,
таких як соціальна нерівність. Кожна країна та організація може адаптувати
американський підхід до своїх потреб та особливостей.