Cутність феноменологічних

підходів. Клієнт-центрована
психотерапія К.Роджерса

К-д. псих.н. Хоренко Т.М.,

 План
1. Основні положення гуманістичної парадигми
у психології та психотерапії. Сутність
феноменологічного підходу.
2. Становлення КЦ психотерапії К.Роджерса
3. Теоретичні основи КЦ психотерапії: погляди
на особистість та психологічне здоров’я.
Концепція повноціннофункціонуючої
особистості
4. Процес психотерапії. Умови ефективних
терапевтичних стосунків
1. Основні цінності гуманістичної
парадигми
• Свобода
• Відповідальність
• Самоактуалізація
• Усвідомленість і суб’єктивізм
 Сутність феноменологічного
підходу у психотерапії
1. Велике значення надається суб’єктивній
реальності особистості і намаганню її
збагнути
2. Репрезентантом суб’єктивного світу
особистості є переживання.
3. Метод - аналіз безпосередніх переживань у
їх максимальній конкретності і повноті
4. Намагання уникнути зведення реальності
переживань до теоретичних, категоріальних,
інтерпретативних схем
2. Клієнтцентрована психотерапія
К.Роджерса
• КЦ психотерапія - розмовна психотерапія –
системна селективна і планомірна форма
вербальної і невербальної комунікації і
соціальної взаємодії між терапевтом і
клієнтом
• Мета – зменшення психічних порушень,
дискомфорту, як наслідок нової орієнтації
клієнта у переживаннях і поведінці, що
виникає внаслідок диференційованного само-
і світосприйняття
Етапи становлення КЦ терапії
• До 40 рр ХХ ст. –”недерективна
психотерапія”
• З 1950 р – “клієнт-центрація”, розробка
теорії особистості
• 1957 і далі – акцент на важливості
терапевтичної поведінки
 3. Теоретичні основи КЦ терапії
1. Підкреслення позитивної природи людини,
спрямованості до самоактуалізації
2. Передумовами самоактуалізації є постійна
відкритість досвіду і здатність інтегрувати
його в широке і диференційоване відчуття
себе
3. У своїх судження діти знаходяться під
впливом оцінки дорослих
4. У людей існує потреба у позитивній оцінці
5. Умовою позитивного самосприйняття є
безумовне прийняття іншими
 Теоретичні основи КЦ терапії
6. Суб’єктивна умовна оцінка може
обмежувати інтеграцію власного досвіду і
сприяти інконгруентності
7. Збереження конгруентності між сприйняттям
себе і власним досвідом – джерело
внутрішньої гармонії. Досвід, який загрожує
Я, може не допускатися у свідомість завдяки
захисним механізмам
8. Наявність інконгруентності заважає
розвитку,самоактуалізації. Звідси – мета
терапії – досягнення конгруентності.
 Повноціннофункціонуюча
особистість
• Відкритість переживанню
• Екзистенційний образ життя
• Організмічна довіра (у контексті
прийняття рішень)
• Емпірична свобода
• Креативність
 4. Процес терапії
1 етап – забезпечення розслаблення,
емпатії та прийняття (умови ефективних
терапевтичних стосунків: емпатія,
конгруентність, безумовне прийняття)
2 етап – фаза відсутності жорсткої Я-
концепції
3 етап – фаза реорганізації
 Техніки і технічні прийоми
• Заохочення (підтримка)
• Перефразування
• Питання (відкриті, закриті)
• Відображення почуттів
• Саморозкриття терапевта
• Інформування
• Конфронтація
• Інтерпретація
• Порада (рекомендація)
• тощо