На Західному фронті без змін

«На Західному фронті без змін» або «На Заході без змін» (нім. Im Westen nichts Neues,
дослівно — «На Заході нічого нового») — антивоєнний роман Еріха Марії Ремарка,
виданий 1929 р. У передмові до нього автор говорить: «Ця книга — не викриття і не
сповідь. Це лише спроба розповісти про покоління, яке занапастила війна, про тих, хто
став її жертвою, навіть якщо врятувався від снарядів».

Про роман
Оповідь у романі ведеться від імені молодого хлопця Пауля Боймера, який
разом зі своїми сімома однокласниками потрапив на фронт під час Першої
світової війни. Він розповідає про все те, що відбувається зі звичайними
солдатами під час війни. Участь у бойових діях на Західному фронті, життя під
час більш-менш спокійних днів, перебування у шпиталях і коротких відпустках
вдома. Ремарк називає цих молодих людей «втраченим поколінням», бо вони
через душевні і психологічні травми, отримані під час війни, не зможуть вже
адаптуватися до «нормального» мирного життя. Ця проблема є однією з
найважливіших в романі.
Тодішня німецька влада цього твору не схвалила, оскільки він суперечив
правоконсервативній воєнній літературі, яка плекалася в епоху Веймарської
республіки, котра намагалася виправдати програну Німеччиною війну і
героїзувати її солдат.

Історія створення
Спочатку Ремарк запропонував видати роман найавторитетнішому видавцю
Веймарської республіки Самюелю Фішеру. Він підтвердив високий літературний
рівень твору, але публікувати відмовився, сказавши, що ніхто зараз не захоче
читати книгу про Першу світову війну. Після карколомного успіху роману Фішер
визнав, що це рішення стало однією з найбільших помилок його кар'єри.
Після відмови Ремарк віддав рукопис у видавництво «Haus Ullstein». Його було
написано маленькими літерами, між рядками були великі проміжки, в тексті —
безліч правок. Там роман погодилися видати. Проте ці видавці теж боялися
невдачі, тому вирішили перестрахуватися. У договорі, який запропонували
підписати Ремарку, містився пункт, відповідно до якого письменник
зобов'язувався відпрацювати витрати на публікацію роману в ролі журналіста,
якщо твір зазнає невдачі. Крім того, рукопис надіслали на рецензування
літературознавцям і учасникам Першої світової. На основі їхніх зауважень і
побажань Ремарка попросили переробити твір.
8 листопада 1928 р., напередодні 10-ї річниці перемир'я, текст роману
публікують у берлінській газеті «Vossische Zeitung». Ремарка представляють як
звичайного солдата, який не має жодного літературного досвіду. А роман він,
мовляв, написав для того, аби виговоритися і звільнитися від отриманої на війні
душевної травми. Передмова видавництва звучала так: «„Vossische Zeitung“
вважає себе зобов'язаною видати цей „автентичний“, вільний і правдивий
документальний звіт про війну».
З 10 листопада 1928 р. в газеті почали публікувати уривки роману. Його успіх
перевершив навіть найсміливіші очікування видавців — наклад видання виріс в
кілька разів. В редакцію почали приходити тисячі листів від читачів, які
дякували за «неприкрашений опис війни».
На момент виходу книги 29 січня 1929 р. вже було зроблено понад 30 тис.
попередніх замовлень роману. Видавництву довелося друкувати тираж роману
паралельно на кількох типографіях. Вже 7 травня 1929 р. роман видали
накладом в 500 тис. примірників. Так роман «На Західному фронті без змін»
став найбільш популярним і тиражним виданням за всю історію Німеччини.
Того ж року його переклали 26 мовами.
У 1933 р. Еріх Марія Ремарк був змушений виїхати з Німеччини, бо потрапив у
немилість до Націонал-соціалістичної партії. Політична сила Адольфа Гітлера
перемогла на виборах, отримавши, зокрема, в Оснабрюку, рідному містечку
письменника, майже третину голосів. Гітлерівці вважали, що роман «На
Західному фронті без змін» охолоджував патріотизм німців. Адольф Гітлер
готувався до нових завоювань — пацифіст Ремарк йому не подобався. У
Німеччині палили книги письменника, піддавали репресіям родину.

Головні герої
 Пауль Боймер — головний герой роману, від імені якого ведеться
розповідь. Загинув у жовтні 1918 року;
 Станіслав Качинський — 40-літній товариш Пауля, загинув наприкінці
війни;
 Тьяден — слюсар;
 Мюллер П'ятий — на фронті вчив закони фізики, сподіваючись скласти
екзамени вдома. Загинув від поранення в живіт.
 Гайє Вестгуз — торфяник. Загинув від поранення в спину;
 Детерінг — селянин. Дезертував додому, але його було спіймано;
 Франц Кеммеріх — однокласник Пауля; помер після ампутації ноги;
 Канторек — класний керівник, що заохочував учнів йти на фронт;
 Альберт Кроп — мав найяснішу голову, йому було ампутовано ногу в
католицькій лікарні.