Лекція 2.

Форми міжлітературного
процесу

Варданян М.В.
Кривий Ріг-2021
 План
Генетико-контактні зв’язки: їх понятійний
1 апарат та механізми функціонування

2 Проблеми типології
1. Генетико-контактні зв’язки: їх понятійний апарат
та механізми функціонування

Генетико-контактний (генетико-контактологічний)
підхід, що зародився в порівняльно-історичній
компаративістиці ХІХ ст., вивчає міжлітературні зв’язки
і відношення, які стосуються спадкоємності і
комунікації у сфері міжлітературних і міжкультурних
відносин.
1. Генетико-контактні зв’язки: їх понятійний апарат
та механізми функціонування
Генологія
Зосереджена на тих подібностях (відповідностях,
спільностях), що засновані на спорідненості
літературних явищ.
Генеалогічний метод розглядає схожість між
літературними явищами як свідчення спільності
їхнього походження, а розбіжності між ними – як
ознаку різнорідності (неоднакового походження)
У генетичному методі взаємозв’язаними є два
аспекти: ретроспекція і проспекція.
Поміркувати, що включають ці категорії !
Контактологія
Зосереджена на тих подібностях, що спричинені
їхнім спілкуванням (тобто двосторонніх
міжнародних літературних взаєминах).
Контактологічний метод, зосереджений на
вивченні безпосередніх зв’язків між синхронними
(переважно) явищами.
Контактні зв’язки бувають синхронними і
несинхронними, зовнішніми (подорожі, еміграція,
знання мов) та внутрішніми (вплив, запозичення,
рецепція)
Поміркувати, що включають ці категорії !
І.Качуровський запропонував схему, на підставі якої
можемо судити про зв'язок між двома письменниками:

• Проаналізуйте запропоновану
схему на прикладі творів
одного з письменників (на
вибір).
2. Проблеми типології

• Поряд із порівняльно-історичним підходом існує й інший –

зіставний, типологічний. Зіставна компаративістика (на Заході її
ще інколи називають general literature, parallel approach, typology)
є важливим методологічним складником порівняльного
літературознавства. Абстрагуючись від генетико-контактних
зв’язків, вона співвідносить літературні явища на синхронній
площині, щоби виявити між ними тематичні, образні, жанрові,
стильові відмінності й подібності, встановити їхні ближні й
віддалені контексти, групувати цей розмаїтий історико-
літературний матеріал, типологічно диференціювавши його на
певні класи, підкласи тощо.
2. Проблеми типології
ГЕНЕТИЧНІ СТУДІЇ
зосереджені на історичному контексті генетичних
та еволюційних умов даного явища
ЗІСТАВНА КОМПАРАТИВІСТИКА
порівнює низку різнорідних явищ, зіставний
контекст – асоціативне поле збігів і розбіжностей,
паралелей і контрастів
Умовні групи типологічного підходу
• Формально-змістові парадигми (теми та ідеї, традиційні образи й
сюжети, композиційні, стилістичні форми);
• Жанрово-родові класи (роди, види, підвиди);
• Стильові тенденції (напрями, течії, віяння);
• Хронологічні відтінки (літературне покоління, період, епоха);
• Просторові міжлітературні контексти (національна література,
літературна зона, літературний регіон, світова література).
Різновиди компаративної типології:
• Порівняльна поетика
• Порівняльна тематологія
• Компаративна генологія (жанрова типологія)
• Типологія стильових течій,
• Порівняльна історія національних літератур різних країн,
• Типологія міжлітературного простору.

• Наведіть приклади!