Виконав: студент 12 групи ФІМ Кашперський О.М.

Перевірила: кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Шулдик Г. О.

Зм II / Тема 13: Уява

Мета: засвоїти поняття про уяву, творчу, репродуктивну, мимовільну, довільну уяву,

способи синтезування образів уяви, фізіологічну основу уяви; вміти розвивати
педагогічну уяву.

План:

Основні питання:

1. Розкрийте сутність поняття "уява".  Доведіть, що уява є своєрідним

відображенням об'єктивної дійсності.
2. Порівняйте уяву і мислення (виділіть спільне та відмінне між ними).
3. Опишіть різні види уяви. Мрія і практична діяльність.
4. Сновидіння як форма уяви: проблема їх психологічного пояснення /погляди
З.Фрейда та інших учених на роль сновидіння у житті людини.
5. Які ви знаєте способи синтезування (утворення) образів уяви. Опишіть їх
6. Яка фізіологічна основа уяви?
7. Охарактеризуйте індивідуальні особливості уяви.

Відповіді на основні питання плану:

1. Розкрийте сутність поняття "уява".  Доведіть, що уява є своєрідним

відображенням об'єктивної дійсності.

Уява — процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів,

яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.

Уява значно розширює і поглиблює пізнання світу. Так, слухаючи розповідь або
читаючи книгу з історії, людина подумки малює собі картини далекого минулого, а
розглядаючи географічний атлас, мандрує природними ландшафтами. При вивченні
математики і фізики уява допомагає «оживити» абстрактні поняття, наповнити
формули конкретним змістом. Отже, поряд із відчуттями, сприйманнями, пам'яттю і
мисленням уява є одним із важливих пізнавальних процесів, який однозначно є
засобом відображення своєрідної об’єктивної дійсності.
 2. Порівняйте уяву і мислення (виділіть спільне та відмінне між ними).

Спільне
Уява Мислення
Уява, як і мислення, належить до
числа вищих пізнавальних процесів,
в яких чітко можна знайти
специфічно людський характер
діяльності.
Відмінне
Уява Мислення
Одна з рис, характерних для уяви,
полягає в тому, що воно пов'язане не
тільки з мисленням, але і чуттєвими
даними. Уяви немає без мислення,
але воно не зводиться і до логіки,
тому що в ній завжди передбачається
перетворення чуттєвого матеріалу.

Так само як і мислення, уява Якщо вихідні дані завдання відомі, то

виникає в проблемній ситуації,
тобто в тих випадках, коли
необхідно відшукати нові рішення,
також як і мислення, вона
мотивується потребами особистості.
хід її розв'язання підпорядкований
переважно законам мислення. Інша
картина спостерігається, коли
проблемна ситуація характеризується
значною невизначеністю, вихідні дані
погано піддаються точному аналізу. У
цьому випадку в дію приходять
механізми уяви.

Мислення людини (створення

пізнавальних образів за допомогою
висновків, узагальнень, аналізу,
синтезу) не може бути просто
ототожнене з уявою, тому що
створення нових знань і понять може
відбуватися і без участі уяви.
 

3. Опишіть різні види уяви. Мрія і практична діяльність.

Види уяви:

За характером продуктивності виокремлюють:

• відтворювальну (репродуктивну) уяву - продукти якої вже були відомі раніше;

• творчу (продуктивну) уяву.

За мірою свободи, довільності визначають:

• Пасивну уяву - що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому

фантазуванні, яке не має усвідомленої мети;

• Активну уяву - яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті.

За характером образів визначають:

• Конкретну уяву - в ній уявляються певні предмети, речі тощо;

• Абстрактну уяву, що оперує більш узагальненими образами (схемами, символами).

За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють:

• Сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації);

• Творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).

Мимовільну уяву зумовлюють потреби і почуття.

Коли людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява
набуває довільного характеру.

У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно

детальні та яскраві. Письменник настільки яскраво уявляє собі образи героїв, ніби вони
насправді спілкуються з ним, живуть поруч.

Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з

мисленнєвим застосуванням їх у різних комбінаціях.

Наукова уява втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у

вмінні будувати гіпотези.

Особливим видом уяви є мрія. Мрія- це уява бажаного майбутнього. У мріях

створюються образи бажаного. Значення мрії в житті людини надзвичайно велике. У
мріях виявляється зв'язок уяви людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії
стають поштовхом у творчій діяльності.

Вирізняють і так звану антиципуючу уяву. Вона є в основі здатності людини

передбачати майбутні події.

Велику роль у створенні образів уяви, відіграє практична діяльність. Доки створений
образ існує тільки "в голові", він не завжди ясний до кінця. Втілюючи цей образ у
малюнку чи моделі, людина перевіряє його реальність.

4. Сновидіння як форма уяви: проблема їх психологічного пояснення

/погляди З.Фрейда та інших учених на роль сновидіння у житті людини.

Сновидіння можна віднести до розряду пасивних і мимовільних форм уяви. Справжня

їх роль в житті людини досі не встановлена, хоч відомо, що в сновидіннях людини
знаходять вираження і задоволення багато які життєво важливі потреби, які внаслідок
ряду причин не можуть отримати реалізації в житті.

Сновидіння здавна вражають і хвилюють людей. У древності сновидіння розглядалися

як "брами в інакший мир"; вважалося, що через сновидіння може відбуватися контакт з
іншими світами. Коли ми говоримо про сновидіння, то передусім маємо на увазі
присутність в них незвичайних і фантастичних картин. Незважаючи на різноманітність і
фантастичність світу сновидінь, цей мир не містить абсолютно нічого нового:
сновидіння - слідство життєвого досвіду людини, відображення подій, що відбулися з
ним раніше.

Було виявлено, до здивування тих, хто вважав, що не бачить снів або бачить їх дуже
рідко, що кожна людина бачить сни декілька разів за ніч. Експериментальним шляхом
було вирішене питання про тривалість сновидінь. Виявилося, що суб'єктивна тривалість
сновидінь відповідає об'єктивній тривалості періоду швидкого сну. Випробуваний,
розбуджений на початку періоду швидкого сну, звітує про коротке сновидіння, а
розбуджений в кінці - про довге. Після дуже довгих епізодів швидкого сну (30 - 50 мін.)
випробувані звітували про незвичайно тривалі сновидіння. Цікаво, що звіти про зміст
цих сновидінь були не довшими, ніж в тих випадках, коли випробуваних будили вже
через 15 мін після початку швидкого сну. По - видимому, сновидіння починають
забуватися, незважаючи на продовження тривалого епізоду швидкого сну. Численні
експерименти свідчать про те, що зміст сновидінь коррелируют з особливостями
фазических компонентів швидкого сну. Показано, що міра емоційного забарвлення
сновидінь пов'язана з частотою серцевих скорочень і дихання, мірою вазоконстрикції і
вираженість електричної активності шкіри в останні хвилини швидкого сну перед
пробудженням.

Фрейд висунув ідею про те, що аналітик може розрізняти маніфестний вміст та
прихований зміст сну. Прихований вміст відноситься до основного значення сну. Під
час сну несвідоме конденсується, зміщується і формує уявлення про зміст сну,
прихований зміст якого часто не піддається розпізнаванню індивіда після
пробудження.

5. Які ви знаєте способи синтезування (утворення) образів уяви. Опишіть їх

Образи уяви виникають як новий синтез елементів, виділених у відомих предметах та

явищах. При створенні образів уяви використовується низка психологічних засобів.
Найбільш відомі з них:

Гіперболізація – це перебільшення або зменшення об'єктів й їх властивостей (килим-

літак, велетень, ліліпут, гноми).

Акцентування – перебільшення окремих частин з метою викликати до них увагу (в

карикатурах, шаржах).

Доповнення – до образу певного предмета додаються елементи інших у

незвичайному поєднанні (модернізація техніки).

Аглютинація – поєднання елементів різних образів (мавка, кентавр, екскаватор).

Реконструкція – за частиною образу добудовується цілісна його структура (робота

реставраторів, археологів).
Типізація – вираження загальних ознак групи об'єктів у конкретному образі (герої
художньої літератури: Іван Чіпка – пропаща сила).

Символізація – надання образу додаткового значення, що не випливає з його

зовнішніх ознак (голуб – символ миру, символи в українських вишиванках).

Алегорія – надання образу прихованого значення (у байках діють звірі, а читач має на
увазі людей).

Аналогія – моделювання нових образів на основі їх подібності з реально існуючими.

Наприклад, біоніка проектує техніку з використанням принципів функціонування
живих організмів ("електронне око", локатор).

6. Яка фізіологічна основа уяви?

Фізіологічною основою уяви є утворення тимчасових нервових зв'язків, їх дисоціація

(розпад на окремі елементи) і об'єднання в нові системи. Уява пов'язано і з емоціями, з
діяльністю підкіркових утворень головного мозку, які регулюють органічні процеси.
Такими глибинними відділами мозку, що беруть участь разом з корою великих півкуль,
у формуванні образів та їх включення в процеси діяльності є гіпоталамо-лімбічна
система (гіпоталамус в його зв'язках з давньою корою і підкірковими областями,
створюючими лімб, або кордон, навколо передньої частини стовбура мозку біля входу
в півкулі мозку).

7. Охарактеризуйте індивідуальні особливості уяви.

Індивідуальні особливості уяви виявляються і в тій чи іншій галузі діяльності та тяжінні

до неї: технічній, науковій, практичній, мистецькій. Сферою вияву фантазії може бути
музика, література, художнє мистецтво, архітектура та ін. За своїм змістом уява може
бути як однобічною, тобто виявлятись в якійсь одній галузі, так і багатогранною та
яскравою в багатьох сферах. На яскравість та силу образів уяви можуть впливати
емоційні риси, емоційний стан особистості.

Індивідуальні відмінності уяви виявляються також у повноті і стійкості виниклих

образів. Це можуть бути неяскраві, розмиті, невиразні образи, що швидко зникають,
або стійкі, детальні зображення, які надовго запам'ятовуються.

Індивідуальні особливості уяви залежать також від мислення та волі людини. К.Д.
Ушинський наголошував, що "сильна, стрімка і яскрава уява з якою людина не в змозі
боротися, створює безумців. Та сама уява, але покірна волі людини, створює не тільки
великих поетів, але і великих мислителів та вчених. Уява слабка, в'яла, бліда не доведе
людину до безумства, але й не створить генія". Тому за розвитком уміння людини
підкоряти уяву поставленим завданням розрізняють людей з організованою і
неорганізованою фантазією.