Анатомія п.з.

Тема «Внутрішня сонна артерія, внутрішня

яремна вена»

Тема «Внутрішня сонна артерія, внутрішня яремна вена.

Загальна лицева вена. Х пара черепних нервів (головний та
шийний відділи). Судинно-нервовий пучок шиї. Шийний відділ
симпатичного стовбуру»

1) Внутрішня сонна артерія:

Внутрішня сонна артерія (лат. a. carotis interna) — це кровоносна судина,
що відходить від загальної сонної артерії та несе артеріальну кров до
структур голови.[1][2]

Зміст
1Ембріональний розвиток
2Класифікація
3Топографія сегментів
3.1Шийний сегмент
3.2Кам'янистий сегмент
3.3Сегмент рваного отвору
3.4Печеристий сегмент
3.5Клиноподібний сегмент
3.6Офтальмічний сегмент
3.7Комунікативний сегмент
4Посилання
Ембріональний розвиток[ред. | ред. код]
Формування внутрішньої сонної артерії відбувається з 3-ї аортальної дуги і
переднього відділу дорсальної аорти. З частини вентральної аорти, що
розташована між 3-ю і 4-ю аортальними дугами, формується загальна сонна
артерія.
Класифікація[ред. | ред. код]
Відповідно до міжнародної анатомічної класифікації Terminologia Anatomica,
внутрішня сонна артерія поділяється на 4 частини:
Шийна частина (лат. pars cervicalis) — визначається від місця відходження
від загальної сонної артерії до входу у сонний канал скроневої кістки.
Кам'яниста частина (лат. pars petrosa) — проходить у сонному каналі і дає
невеликі гілочки.
Печериста частина (лат. pars cavernosa) — проходить в кавернозному синусі.
Мозкова частина (лат. pars cerebralis) — кінцевий відділ внутрішньої сонної
артерії, який розгалужується на гілки.

Проте в клінічній роботі необхідний більш детальний поділ, що вимагає

застосування іншої системи, запропонованої Bouthillier (1996 рік).
Відповідно до цієї класифікації розрізняють такі 7 сегментів внутрішньої
сонної артерії: шийний, кам'янистий, сегмент рваного отвору, печеристий,
клиноподібний, офтальмічний, комунікативний.
Топографія сегментів[ред. | ред. код]
Поділ на сегменти базується на відношенні артерії до інших структур голови
та шиї.
Шийний сегмент[ред. | ред. код]
Шийний сегмент або С1 визначається від місця біфуркації загальної сонної
артерії (власне місце формування внутрішньої сонної артерії, зона
каротидного синуса) до входу артерії у сонний канал скроневої кістки.
Кам'янистий сегмент[ред. | ред. код]
Кам'янистий сегмент або С2 проходить у сонному каналі (кам'яниста
частина скроневої кістки). У цьому сегменті від артерії відгалужуються тонкі
гілочки у барабанну порожнину.
Сегмент рваного отвору[ред. | ред. код]
Сегмент рваного отвору або С3 визначається над рваним отвором. У даному
сегменті артерія, як правило, не дає гілок та не покрита твердою мозковою
оболоною.
Печеристий сегмент[ред. | ред. код]
Печеристий сегмент або С4 визначається в печеристому синусі, а саме в
ділянці між виходом артерії з рваного отвору та медіальним і
нижнім періостом переднього нахиленого відростка клиноподібної
кістки (проксимальне кільце твердої мозкової оболони).
Клиноподібний сегмент[ред. | ред. код]
Клиноподібний сегмент або С5 визначається від місця, з якого внутрішня
сонна артерія покидає печеристий синус через проксимальне кільце твердої
мозкової оболони, і тягнеться в дистальному напрямку до дистального
кільця, звідки артерія потрапляє у субарахноїдальний простір.
Офтальмічний сегмент[ред. | ред. код]
Офтальмічний сегмент або С6 визначається в ділянці дистального кільця
твердої мозкової оболони дистально до відходження задньої сполучної
артерії. У цьому сегменті артерія тягнеться в горизонтальному напрямку,
паралельно зоровому нерву, що знаходиться зверху і медіально (досередини).
Комунікативний сегмент[ред. | ред. код]
Комунікативний сегмент або С7 є кінцевим відділом артерії. Даний сегмент
визначається в ділянці між зоровим і окоруховим нервами до передньої
пронизаної речовини (лат. substantia perforata anterior) на медіальному краї
латеральної борозни головного мозку. Ангіографічно даний сегмент
визначається від місця відходження задньої сполучної артерії до біфуркації
внутрішньої сонної артерії на кінцеві гілки.
 Функції:
Внутрішня сонна артерія (лат. a. carotis interna) — це кровоносна
судина, що відходить від загальної сонної артерії та несе
артеріальну кров до структур голови.

2) Внутрішня яремна вена:

Внутрішня яремна вена (лат. vena jugularis interna) — парна судина, яремна

вена, що збирає венозну кров з органів та тканин голови та шиї[1][2].

Зміст

 1Анатомія
 2Притоки внутрішньої яремної вени
o 2.1Позачерепні притоки
o 2.2Внутрішньочерепні притоки
 3Див. також
 4Примітки

Анатомія[ред. | ред. код]
Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) формується в сигмоподібному
синусі біля яремного отвору анатомічним утворенням, що має назву верхня
цибулина (bulbus superior venae jugularis). З цієї точки, внутрішня яремна
вена прямує вниз позаду внутрішньої сонної артерії, преходячи згодом в
латеральне від неї положення. Внутрішня яремна вена разом з блукаючим
нервом та внутрішньою сонною артерією формує судинно-нервовий пучок
шиї. Крім того, на дистальному кінці внутрішньої яремної вени розташована
нижня цибулина (bulbus inferior venae jugularis).

Притоки внутрішньої яремної вени[ред. | ред.

код]
Оскільки внутрішня яремна вена збирає венозну кров з голови та шиї, її
притоки класифікують як внутрішньочерепні та позачерепні.
Позачерепні притоки[ред. | ред. код]
 Лицева вена (лат. vena facialis) відповідає розгалуженню однойменної
артерії. Збирає кров з ділянок лоба, носа, повік, верхньої та нижньої губ,
м'якого піднебіння, привушної залози, м'язів дна порожнини рота і
піднижньощелепної залози.
 Занижньощелепна вена (лат. vena retromandibularis) відповідає гілкам
поверхневої скроневої та верхньощелепної артерій. Збирає венозну кров з
ділянок голови, обличчя, зовнішнього вуха, привушної залози і тканин
барабанної порожнини.
 Середня щитоподібна вена (лат. vena thyroidea media) — дренує нижній та
середній відділи щитоподібної залози.
Внутрішньочерепні притоки[ред. | ред. код]
Внутрішньочерепні притоки внутрішньої яремної вени — це пазухи
(наприклад печериста пазуха) твердої мозкової оболони (лат. sinus durae
matris), що складаються з венозних каналів, стінки яких утворені фіброзною
тканиною без м'язових компонентів та вистелених з середини ендотелієм.
Кров з пазух надходить до внутрішньої яремної вени, завдяки чому
здійснюється венозний дренаж головного мозку та його структур.

3) Загальна лицева вена:

Образуется позади угла нижней челюсти из двух корней:

занижнечелюстной вены и лицевой вены; проходит в сонном
треугольнике; впадает во внутреннюю яремную вену на уровне
подъязычной кости
Образуется из поверхностной и средней височных вен,
собирающих кровь от височной и теменной областей головы; Ход:
лежит кпереди от ушной раковины, проходит сквозь околоушную
железу, проходит кзади от ветви вместе с наружной сонной
артерией; Притоки: Передние ушные вены
 4) Х пара черепних нервів (головний та
шийний відділи):
[1][2]
Блука́ючий (блудни́й ) нерв (лат. nervus vagus) — X пара черепних
нервів. Названий так за велику ділянку поширення і складне розгалуження
волокон. За функцією нерв змішаний, бо містить парасимпатичні, рухові та
волокна загальної й специфічної (смакової) чутливості. Фізіологічна роль
блукаючого нерва дуже велика — зона його іннервації охоплює голову,
шию, грудну та черевну порожнини, а, отже, регулює діяльність серця,
шлунково-кишкового тракту, бере участь в голосоутворенні. Органи тазової
порожнини нерв не іннервує. Нерв бере участь у рефлексах
ковтання, кашлю, блювання. Також бере участь у
регулюванні артеріального тиску (АТ). Входить до складу нервово-
судинного пучка шиї (разом з внутрішньою яремною веною та загальною
сонною артерією). Двобічне перерізання блукаючого нерва викликає смерть.
Головний відділ блукаючого нерва є найкоротшим і має тільки дві гілки:
оболонну і вушну. Оболонна гілка (r. meningeus) – чутлива, відходить від
верхнього вузла, повертається у порожнину черепа, де іннервує тверду оболону
головного мозку в ділянці задньої черепної ямки.
Шийний відділ блукаючого нерва віддає: глоткові гілки, верхній
гортанний нерв, верхні та нижні шийні серцеві гілки.

5) Судинно-нервовий пучок
шиї:
Основний судинно-нервовий пучок шиї оточений фасціальним
піхвою, vaginacarotica, утвореним парієтальних листком 4-й фасції.
Основний СНП шиї складається з внутрішньої яремної вени,
загальної сонної артерії, глибоких лімфатичних шийних вузлів і
блукаючого нерва.
Внутрішня яремна вена розташована всередині vaginacaroticum
найбільш латерально, під переднім краєм футляра ГКСМ. Навколо
стінок внутрішньої яремної вени на всій її довжині розташовані
глибокі лімфатичні шийні вузли. З них найбільш важливий яремну-
двубрюшная замазці, що лежить на перетині яремної вени з заднім
черевцем двубрюшной м'язи. У нього відтікає лімфа від задньої
третини мови. З відвідних судин глибоких шийних лімфатичних
вузлів формується лімфатичний яремний стовбур, що лежить
позаду внутрішньої яремної вени.
Загальна сонна артерія лежить медіальніше внутрішньої яремної
вени. Вона проектується по бісектрисі кута між m.
sternocleidomastoideus і m. omohyoideus. Для проектування стовбура
загальної сонної артерії використовується також вертикальна лінія,
проведена вниз від кута нижньої щелепи.
N.vagus розташовується в складі СНП між яремної веною і
загальною сонною артерією.
Сонний трикутник обмежений знизу зовні - m.
sternocleidomastoideus, знизу всередині - верхнім черевцем m.
omohyoideus, зверху - заднім черевцем m. digastricus.
Судини, нерв і глибокі лімфатичні вузли основного судинно-
нервового пучка шиї проходять в загальному фасциальном піхву -
vaginacaroticum.
Поверх vaginacaroticum спускається спадна гілка під'язикового
нерва (radixsuperioransacervicalis), що утворює з нижнім коренем (з
шийного сплетення) ansacervicalis.
N. vagusпрослежівается зверху до його пучкового (нижнього) вузла.
Кзади і досередини від нижнього вузла на рівні II - III шийних
хребців розташовується верхній вузол шийного відділу
симпатичного стовбура. Нижній вузол блукаючого нерва
розташовується в одному клетчаточном просторі з верхнім вузлом
симпатичного стовбура. Ця особливість використовується при
виконанні ваго-симпатичної блокади по Вишневському. Від
нижнього вузла відходить n. laryngeussuperior, який ділиться на
зовнішню і внутрішню гілки. Попереду від судинно-нервового
пучка проходять під'язиковий нерв, а глибше і нижче – гортанний
нерв (гілка блукаючого нерва)

Функції:
 6) Шийний відділ симпатичного
стовбуру:
Шийний відділ симпатичного стовбура розташовується по
сторонах хребта на глибоких м'язах шиї.

Шийний відділ симпатичного стовбура включає три вузли: верхній, середній

і нижній.
Верхній вузол (gangl. cervicale superius) має веретенообразную форму
розміром 5*20 мм. Розташований на поперечних відростках II - III шийних
хребців, покритий предпозвоночной фасцією. Від вузла відходить сім
основних гілок, що містять постгангліонарні волокна для іннервації органів
голови та шиї.
1. Сірі сполучні гілки до I, II, III шийних спинномозковим нервах.
2. Яремний нерв (n. jugularis) розділяється на дві гілки, волокна яких
приєднуються до блуждающему і языкоглоточному нервах в області їх
нижніх вузлів, і на гілку, волокна якої приєднуються до подъязычному нерву.
3. Внутрішній сонний нерв (n. caroticus internus) проникає в адвентицию
внутрішньої сонної артерії, де його волокна утворюють одноіменне
сплетення. Від сплетення цієї артерії в ділянці входу в сонний канал
скроневої кістки відокремлюються симпатичні волокна, що утворюють
глибокий кам'янистий нерв (n. petrosus profundus), що проходить
крилоподібний канал (canalis pterygoideus) клиноподібної кістки. Вийшовши
з каналу, вони проходять через крылонебную ямку, під'єднуючись до
постганглионарным парасимпатичних нервах крылонебного вузла та
чутливих нервах n. maxillaris, і розходяться до органів особи. Від
внутрішнього сонного сплетення в сонному каналі відходять гілки, які
проникають у барабанну порожнину, що беруть участь в утворенні сплетення
барабанної порожнини (plexus tympanicus). В порожнині черепа
продовженням внутрішнього сонного сплетення є печеристе, волокна якого
розподіляються по гілках судин головного мозку, формуючи сплетіння
передньої, середньої мозкової артерій (plexus arteriae cerebri anterior et
medius), a також сплетіння очної артерії (plexus ophthalmicus). Від
кавернозних сплетення відходять гілки, що проходять в війковий
парасимпатический вузол (gangl. ciliare), приєднуючись до його
парасимпатичних волокон для іннервації м'яза, що розширює зіницю (m.
dilatator pupillae).
4. Зовнішній сонний нерв (n. caroticus externus) більш товстий порівняно з
попереднім. Навколо однойменної артерії він формує зовнішнє сплетення
(plexus caroticus externus), з якого волокна розподіляються на всі її
артеріальні гілки, що постачають кров'ю лицьовий відділ голови, тверду
мозкову оболонку та органи шиї.
5. Гортанно-глоткові гілки (rr. laryngopharyngei) розподіляються по судинах
стінки глотки, формуючи глотковий сплетення (plexus pharyngeus).
6. Верхній серцевий нерв (n. cardiacus superior) іноді справа відсутня,
опускається поруч з шийним відділом симпатичного стовбура. В грудній
порожнині бере участь в утворенні поверхневого серцевого сплетення,
розташованого під дугою аорти.
7. Гілки, які входять до складу діафрагмального нерва, закінчуються в
перикарді, плеври, діафрагми, парієтальної очеревині діафрагми, зв'язках і
капсулі печінки.
Середній вузол (gangl. cervicale medium), розміром 2x2 мм, розташований на
рівні VI шийного хребця на місці перетину нижньої щитовидної і загальної
сонної артерій; часто відсутня. Від цього вузла відходять чотири види гілок:
1. Сірі сполучні гілки до V і VI шийних спинномозковим нервах.
2. Середній серцевий нерв (n. cardiacus medius), що розташовується позаду
загальної сонної артерії. В грудній порожнині бере участь в утворенні
глибокої серцевого сплетення, розташованого між дугою аорти і трахеєю.
3. Гілки, що беруть участь в утворенні нервового сплетення загальної сонної і
підключичної артерій, а також сплетення нижньої щитовидної артерії. В цих
органах формуються вегетативні сплетення.
4. Межузловая гілку до верхнього шийного симпатическому сайту.
Нижній вузол (gangl. cervicale inferius) розташований вище підключичної
артерії і позаду хребетної артерії. Іноді з'єднується з I грудним симпатичним
вузлом і отримує назву шийно-грудного (зірчастого) вузла (gangl.
cervicothoracicum s. stellatum). Від нижнього вузла відходять 6 гілок.
1. Сірі сполучні гілки до VII і VIII шийних спинномозковим нервах.
2. Гілка до сплетіння хребетної артерії (plexus vertebralis), яке поширюється в
череп, де формує базилярное сплетіння і сплетіння задньої мозкової артерії.
3. Нижній серцевий нерв (n. cardiacus inferior), що розташовується зліва
позаду аорти, праворуч - позаду плечеголовной артерії; бере участь в
утворенні глибокої сплетіння серця.