Вертеп — це театралізована вистава про народження Ісуса Христа, в якій

прославляється Бог, читаються молитви та розігруються комічні й іронічні

п’єси на релігійну та світську тематику. Вертеп існує у вигляді пересувного
лялькового театру, який, зазвичай, гастролює у період різдвяних та
новорічних свят.
Слово «вертеп» потрапило в українську зі старослов’янської мови, де
дослівно воно означало «печера», «ущелина» або «балка». Сьогодні це слово
вживаються у кількох різних значеннях. Ним називають:
Різдвяну виставу мандрівних артистів, в якій виконуються колядки,
щедрівки, жартівливі сценки.
Український ляльковий театр у вигляді великої дерев’яної скрині, яка слугує
для виступу маріонеток. В театрі розігруються вистави на релігійну та
світську тематику, але основним сюжетом є події, пов’язані з народженням
Ісуса Христа.
Невеликий, легенький і зручний дерев’яний будиночок зі сценою на два
поверхи. На першому поверсі розігрувалися комічні буденні сцени з життя
народу, а другий (верхній) – призначений для сцен з вифлеємського життя.
Комічна опера - це жанр опери, насичений комедійним змістом. Також під
терміном "opéra comique" розуміють французькі опери, які мають комічне
спрямування.
Основні особливості цього оперного жанру включають у себе розмовні
діалоги, речитативи, арії та динамічні ансамблі. Також вони часто мають
близькість до колоритного народного тематизму і більш детально
розкривають характеристики персонажів, ніж на початкових етапах
формування жанру.
Термін «Комічна опера» вперше з'явився в 1715 році як назва, прийнята
двома балаганними трупами на ярмарці у Сен-Жерменської у Парижі. У тому
ж році була поставлена пародія Лесажа "Телемак", що вважається першим
зразком жанру. Ця оперна постановка насмішувала складену Пеллегреном і
була представлена на паризькій сцені. Мистецтво в комічній опері
розвивалося через сатиричний ефект, досягнутий за допомогою посилення та
загострення вже існуючих прийомів, а також за допомогою гротеску.
Також, деякий час паралельно використовувався термін «комедія в
водевілях», який зник до кінця 1760-х років.
Водевіль — це розважлива комедійна п'єса, часто одноактна, яка має
анекдотичний сюжет і включає в себе жваві діалоги, пісні та танці. Вона
з'явилася у Франції в XV-XVI столітті, але як жанр вона стала визначеною у
XVIII столітті. Україна має свої власні коріння в цьому жанрі, особливо у
вигляді інтермедій. Серед відомих авторів водевілю можна назвати І.
Котляревського ("Москаль-чарівник"), В. Гоголя ("Простак, або Хитрющі
жінки, перехитрені солдатом"), С. Васильченка ("На перші гулі"), О. Олеся
("По Мюлеру") та інших. У водевілях широко використовуються фольклорні
мотиви, ситуації з побуту ("По-модному" М. Старицького). Іноді водевіль
тлумачиться як чисто розважальний жанр ("Кум-мірошник, або Сатана в
бочці" В. Дмитренка).