Самостійна робота 1.1.

Видатні постаті у педагогічній психології

1. Заповніть таблицю на тему «Видатні постаті педагогічної психології»
ПІБ вченого Країна, яку Внесок у розвиток педагогічної Значення внеску для
представляє психології розвитку педагогічної
психології
Й.Песталоцці Швейцарія Теорія «елементарної освіти», Досягнення внесли
виділив три найпростіші значний вкдад у
складові навчання, теорія педагогічну психологію,
«природного шляху пізнання», визнаючи нові підходи
методика до виховання та
початкового навчання. навчання.
Й.Ф.Гербарт Німеччина Ідея стадійного розвитку, Допоміг формулювати
ідивідуалізація та підходи до навчання, які
універсалізація навчання, теорія спрямовані на
«законів народження ідеї», індивідуальні потреби та
засоби морального виховання. розвиток учнів.
Г.С.Сковорода Україна Значення внутрішнього світу Його погляди слугують
дитини, індивідуальний підхід важливим джерелом з
до освіти, педагогічна гра, позиції глибшого
виховання через гармонію та розуміння людської
мораль. природи у педагогічній
психології.
П.Ф Лесгафт Росія Теорія фіз.виховання, принцип Вплинув на розвиток
індивідуалізації навчання, підходів до
психофізіологія, методика фіз.виховання та
організації фізичного формування тісної
виховання. взаємодії фізичної та
психологічної сферами.
А.С.Макаренк Україна Вчення про формування Визначив ключові
о особистості в колективі, принципи сучасної
мотиваційна сфера дітей, закон соціальної педагогіки.
руху колективу, виховання
через трудову діяльність.

2. Підготуйте коротку доповідь про одного із названих вчених у таблиці

завдання 1.
Німецький філософ, педагог і психолог Й.Ф. Гербарт вважав дидактику
частиною педагогіки, а її предмет (виховне навчання) трактував як
найважливіший фактор виховання. Його ідеї сприяли становленню дидактичної
теорії, що відводить основне місце в системі навчання заучуванню дітьми
напам'ять готового змісту.
 Метафізична філософія, на якій основана дидактика Й.Ф. Гербарта,
передбачала існування душі як чогось постійного і незмінного, а всі психічні
реакції вважала її мимовільними актами. Апперцепція (засвоєння нових знань)
ґрунтується на включенні нових уявлень до складу вже наявних, поєднанні
(асоціації) з ними і включенні вже як понять у систему. На цьому припущенні,
що не витримує критики з погляду сучасної психології, Й.Ф. Гербарт розробив
теорію виховного навчання, яка згодом одержала назву теорії формальних
ступенів. Він виокремив чотири формальні ступені: ясність; асоціація; система;
метод.
Й.Ф. Гербарт вважав ці ступені способами навчання, припускаючи, що
вони взаємопов'язані і неодмінно мають бути послідовними в будь-якому
предметі шкільного навчання. Ясність означає насамперед повільне просування
вперед, розчленування предмета на найдрібніші частини, вивчення кожної з них
настільки, щоб учень зміг зрозуміти кожну деталь. Асоціація - це забезпечення
зв'язку нового матеріалу із засвоєним раніше, що ґрунтується переважно на
механічному повторенні чи "вільній розмові", яка є своєрідним різновидом
"шкільної бесіди". Система вимагає "більш зв'язної лекції", виділення основних
думок і виробленого за допомогою цього впорядкування знань. Метод
знаходить застосування у виконанні завдань і робіт, при цьому учень має
продемонструвати, наскільки правильно він зрозумів основні думки. Це
своєрідне, але "вузьке" розуміння системи і методу.