ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

Шифр групи: П-12-21-Б1Пр(4,6з)

ПІП студента: Онуфрієнко Вікторія Віталіївна

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
с навчальної дисципліни: «ТРУДОВЕ ПРАВО»
На тему «ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ»

Результат:___________дата__________
Перевірив:_________________________

Київ 2024
План:

Вступ.
1. Поняття і види заробітної плати.
2. Структура заробітної плати.
3. Системи оплати праці. Преміювання працівників. Доплати і надбавки.
4. Порядок виплати заробітної плати.
5. Відрахування із заробітної плати.
Висновки.
Список використаної літератури.
 ВСТУП
Норми трудового кодексу регламентують відносини між юридичними та
фізичними особами в сфері праці.
Одним із питань, яке розглядається це є правове регулювання оплати праці.

ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому
виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за
виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від:
• складності та умов виконуваної роботи;
• професійно-ділових якостей працівника;
• результатів його праці;
• господарської діяльності підприємства.
Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір
заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може
провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму
праці (обсяг робіт).
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою
України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік
під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням
пропозицій, вироблених під час переговорів представників професійних
спілок, власників або уповноважених ними органів, що об’єдналися для
ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.
Мінімальна заробітна плата є державною гарантією, обов’язковою на всій
території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Середня заробітна плата обчислюється за спеціальними правилами розмірів
заробітної плати працівника, які відображають регулярні виплати,
обумовлені системою заробітної плати, і які є типовими та нормальними для
цього працівника (постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження
Порядку обчислення середньої заробітної плати” № 100 від 8 лютого 1995 p.).
 СТРУКТУРА ЗАРОБІТНЬОЇ ПЛАТИ
Структура заробітної плати є такою:
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до
встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових
обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів,
відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені
норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона
включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії,
пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це винагороди за
підсумками роботи за рік, премії, компенсації та виплати, не передбачені
нормативними актами.
Законодавство про оплату праці складається з таких правових актів:
• Конституції України;
• Кодексу законів про працю України;
• Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 p.;
• Закону України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 p.;
• Закону України “Про умови та розміри оплати праці вуглевидобувних
підприємств, яким надається державна підтримка” від 10 травня 1999 p.;
• Указів Президента України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення
своєчасної виплати заробітної плати, пенсії, стипендії та інших соціальних
виплат” від 12 травня 1996 р. № 333 та “Про додаткові заходи щодо
стримування штучного зростання заборгованості з заробітної плати” від 30
вересня 1998 р. № 958. Організація системи оплати праці здійснюється на
підставі:
• законодавчих та інших нормативних актів;
• генеральної угоди;
• галузевих і регіональних угод;
• колективних договорів;
• трудових договорів. Заробітна плата виконує такі функції: відновлювальну,
стимулювальну і соціальну.
СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ. ПРЕМІЮВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ. ДОПЛАТИ
І НАДБАВКИ
Існують дві основні системи оплати праці — відрядна і погодинна.
Відрядна система має такі різновиди:
• пряма відрядна — полягає в тому, що кожна одиниця продукції оплачується
за незмінною відрядною розцінкою;
• непряма відрядна — застосовується для оплати праці допоміжних
працівників, які обслуговують основне виробництво. Їх заробіток
визначається за відрядними розцінками, що встановлені за одиницю
продукції, виготовлену робітниками основного виробництва;
• відрядно-прогресивна — полягає в тому, що працівник у разі перевиконання
норми виробітку за дотримання якісних показників отримує винагороду за
відрядними розцінками;
• акордна — винагорода виплачується за кінцевий результат комплексу
виконуваних робіт. Наприклад, у будівництві остаточний розрахунок за
роботу проводиться після прийому всього об’єкта.
Розрізняють відрядну систему індивідуальну і колективну залежно від
способу організації праці.
Погодинна система має такі різновиди:
• погодинна;
• поденна;
• помісячна.
Погодинна система оплати праці застосовується переважно для оплати праці
службовців. У разі помісячної оплати за відпрацьований повний місяць
виплачується тарифна ставка або посадовий оклад незалежно від кількості
робочих днів у цьому місяці.
Преміювання — виплата працівникам грошових сум понад основний
заробіток з метою стимулювання результатів праці та їх заохочення.
Преміювання здійснюють у двох формах:
• преміювання, передбачене системою оплати праці;
• преміювання як вид заохочення (поза системою оплати праці).
За цільовим призначенням премії в рамках системи оплати праці поділяють
на два види: 1) премії за основні результати господарської діяльності; 2)
премії за поліпшення окремих сторін виробничої діяльності.
Законодавством передбачено такі надбавки:
• за високу професійну майстерність;
• за високі досягнення у праці;
• за виконання особливо важливої роботи на певний термін;
• у деяких галузях економіки — працівникам, що мають почесне звання
“Майстер за професією”, “Майстер високого класу”, “Майстер 1-го класу”;
• надбавка за стаж за спеціальністю або винагорода за вислугу років;
• на підприємстві — надбавки за вислугу років або одноразові винагороди;
• надбавки за вислугу років державним службовцям;
• надбавки за вислугу років і доплати за кваліфікаційні чини суддям;
• надбавки за вислугу років і класні чини прокурорським працівникам;
• надбавки за вислугу років працівникам органів контрольно-ревізійної
служби, які здійснюють державний контроль за витрачання бюджетних
коштів;
• надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним
працівникам навчальних закладів і установ освіти; Нормативно-правовими
актами передбачено такі доплати:
• за суміжні професії;
• за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт;
• за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника;
• за роботу у важких і шкідливих умовах;
• за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах;
• за інтенсивність роботи;
• за роботу в нічний час;
• за роботу у надурочні години;
• за роботу у вихідні та святкові дні тощо.

ПОРЯДОК ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНЬОЇ ПЛАТИ

Заробітна плата працюючим громадянам України виплачується у грошових
знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної
плати у формі боргових зобов’язань, розписок чи інших форм зобов’язань
власника забороняється. Водночас заробітна плата може виплачуватись
банківськими чеками, які працівник у будь-який час може обміняти в
установах банку на грошові асигнації. Крім того, як виняток, колективним
договором може бути передбачено часткову виплату заробітної плати
натурою за не нижчими від собівартості цінами в тих галузях або за тими
професіями, де така еквівалентна оплата за вартістю оплати праці у
грошовому вираженні є звичною або бажаною для працівників, крім товарів,
перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Заробітна плата працівникам має виплачуватися регулярно в робочі дні,
визначені колективним договором. Ст. 115 КЗпП також установлено, що:
• зарплата має виплачуватись у строки, встановлені колективним договором,
але не рідше як два рази на місяць через період часу, що не перевищує 16
календарних днів;
• якщо день зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем,
зарплату виплачують напередодні;
• зарплату за час щорічної відпустки виплачують не пізніш як за три дні до
початку відпустки.
Виплату заробітної плати здiйснюють за місцем роботи. Забороняється
здійснювати виплату заробiтної плати у магазинах роздрiбної торгiвлi,
питних i розважальних закладах, за винятком випадкiв, коли заробiтну плату
виплачують особам, які працюють у цих закладах. За особистою письмовою
згодою працiвника виплата заробiтної плати може здiйснюватися через
установи банкiв, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з
обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого
ним органу.
У разі звільнення працівника з роботи, незалежно від підстав припинення
трудових відносин, виплата всіх належних йому сум проводиться
підприємством у день звільнення або не пізніш як на наступний день після
заявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (днем звільнення
вважається останній день роботи). У випадку невиплати з вини власника
підприємства або уповноваженого ним органу належних звільненому
працівникові сум у разі відсутності спору про їх розмір підприємство має
виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня
фактичного розрахунку.
 ВІДРАХУВАННЯ ВІД ЗАРОБІТНЬОЇ ПЛАТИ
Під час кожної виплати заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань
не може перевищувати 20 %, а в окремих передбачених законодавством
випадках, наприклад, у разі відшкодування заподіяної шкоди, — 50 %
заробітної плати, що належить до виплати працівникові.
Обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати у разі
відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і у разі стягнення аліментів
на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної
плати не може перевищувати 70 %.
Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та
інших виплат, на які згідно із законодавством стягнення не звертається.
У випадку відрахування із заробітної плати за декількома виконавчими
документами за працівником у будь-якому разі повинно бути збережено 50 %
заробітку. Обмеження в утриманні із заробітної плати не поширюються на
відрахування у разі відбування працівником покарання у вигляді виправних
робіт і у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Відрахування із заробітної плати працівника з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу може провадитись також у разі звільнення
працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже
отримав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Не здійснюються
відрахування за ці дні у разі:
• звільнення з роботи у зв’язку з призовом або вступом на військову службу;
• переведення працівника за його згодою на інше підприємство або переходу
на виборну посаду; • відмови працівника від переведення на роботу в іншу
місцевість разом з підприємством, а також відмови від продовження роботи
через зміну істотних умов праці або зміни в організації виробництва і праці;
• виявленої невідповідності працівника посаді, яку він обіймає, або
виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я,
що перешкоджають продовженню роботи;
• нез’явлення працівника на роботу протягом більш як 4 місяців підряд
унаслідок тимчасової непрацездатності;
• направлення на навчання та у зв’язку з виходом на пенсію.
Індексація заробітної плати. В період між переглядом розміру мінімальної
заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з
чинним законодавством.
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з
затримкою термінів її виплати провадиться відповідно до індексу зростання
цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому
чинним законодавством.

ВИСНОВОК
Правове регулювання оплати праці забезпечується Конституцією України,
Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України,
Законом України «Про підприємства в Україні», Законом України «Про
колективні договори і угоди», «Концепцією дальшого реформування оплати
праці в Україні», а також іншими численними нормативно-правовими
актами, колективними договорами й внутрішніми положеннями конкретних
підприємств.
Через недотримання вимог законодавчих та нормативних актів допускається
велика кількість порушень і корисливих зловживань під час здійснення
операцій, пов’язаних з розрахунками щодо оплати праці. Судово-економічна
експертиза при дослідженні операцій з оплати праці покликана зорієнтувати
господарський механізм на раціональне використання трудових ресурсів,
стимулювання працівників за результатами їхньої праці.
Список використаної літератури:
1. https://maup.com.ua/assets/files/lib/book/p08_39.pdf
2. https://ips.ligazakon.net/document/DH1A200A?an=3
3. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text
4. https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/451/1/Кучер%20Трудове
%20право%20посібник.pdf
5. https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/213460d8-1b27-4bdf-
b505-bdcdfc18f6d6/content