Фольклористика як наука

Тривалий час фольклористику вважали проміжною ланкою

між філологією й етнологією. Однак вона має власні історію,
об’єкт дослідження, польову практику, методики,
послуговується також пізнавальним інструментарієм інших
наук.
Фольклористика — наука, що вивчає закономірності й
особливості розвитку, характер і природу, сутність і
тематику фольклору, його специфіку, спільність з іншими
видами мистецтва.
Основними завданнями фольклористики є дослідження
загальнотеоретичних проблем фольклору, його історії,
етапів розвитку науки про фольклор.
Теорія фольклору розробляє термінологію (вдосконалює
існуючу, окреслює предметне поле нових понять) і
переймається змістом навчальних дисциплін.
Історія фольклору займається створенням загальної історії
усної народної творчості; дослідженням поетики
вербального, музичного і пластичного фольклору;
реконструюванням архаїчних народнопоетичних пластів —
палеофольклору.
Текстологія фольклору досліджує специфіку
фольклорних текстів (варіантів, редакцій, версій,
інваріантів, гіпертекстів тощо), зв’язок словесних
текстів з музикою, драматичною грою, голосом,
інтонацією, жестами, мімікою.
Окремий щабель у структурі фольклористики
займають класифікація і систематизація фольклору, в
компетенції яких — максимальне уточнення обсягу
окремих розділів фольклору; розроблення різних
класифікацій і систематизування сюжетів та інших
елементів поетики.
Фольклористика має тісні контакти з іншими
науками, передусім з історією, літературознавством,
мовознавством, етнографією, естетикою, етикою,
музикознавством тощо.