САМОРЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК

ФАКТОР ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВОГО

СПОСОБУ ЖИТТЯ
Виконала: Дарковська Аліна
Саморегуляція – це здатність біологічної системи до відновлення стабільного
рівня тих чи інших організацій після їхньої зміни. Саморегуляція є
універсальною властивістю матерії.

Кожен живий організм характеризується стабільністю фізіологічних

параметрів – температура, кров’яний тиск, ph крові, концентрація глюкози, що
є регулятором саморегуляції (гомеостаз).

◦ У процесі саморегуляції людині забезпечується активна й

доцільна поведінка організму в умовах будь-якого впливу
оточуючого середовища.
 Цілеспрямований свідомий Особливий рівень програмування
вибір характеру та способу дії діяльності з урахуванням процесів
передбачення

«внутрішнє»
регулювання Управління людиною своїми
поведінкової Саморегуляція емоціями, почуттями,
активності людини переживаннями

Взаємодія зовнішнього та Цілеспрямована зміна, як окремих

внутрішнього у поведінці та психофізіологічних функцій, і
діяльності індивіда, і т.д. нервово-психічних станів
 Павлов стверджував, що « людина є системою у найвищій мірі
саморегульованою, здатною себе підтримувати, відповідати,
виправляти, удосконалювати».
За Амосовим – «людина – це найскладніша само регульована,
самонавчаюча і самоорганізуюча система».

Формування саморегуляції діяльності повинна йти шляхом навчання

школяра, самостійно думати, зв’язано і логічно говорити, вирішувати
доступні пізнавальні завдання, знаходити причини, робити висновки.
Саме на цьому закладається фундамент уміння вчитись.

Виховання саморегуляції навчальної діяльності розширює внутрішню

свободу учня, сприяє формуванню способів навчання і саморегуляції
учнів.