Лекція 3.

Основні вимоги до перекладу

та перекладача

1. Вимоги до перекладу (за Т. Сейворі)

2. Нормативна теорія перекладу.
3. Завдання перекладача.
4. Фахова компетентність перекладача.
1. Вимоги до перекладу за Теодором Сейворі
(«Мистецтво перекладу», Лондон, 1957)

Центральне місце в роботі Теодора Сейворі

(англійського теоретика перекладу) "Мистецтво
перекладу" (Лондон, 1957) займає розділ,
присвячений питанню про принципи перекладу.

Розглядаючи формулювання, що висуваються різними

авторами, Т. Сейворі доходить висновку, що яких-небудь
загальновизнаних принципів перекладу взагалі не існує. Він
обмежується вказівкою на те, що перекладач повинен знаходити
середній шлях між буквальним і вільним перекладом, для чого
його переклад, з одного боку, повинен читатися як оригінальний
текст на МП, а з іншого боку, бути вірним оригіналу, наскільки це
дозволяють норми МП.
Вимоги до перекладу базуються на протиставленнях (за
Теодором Сейворі):

1. Переклад повинен передавати слова оригіналу.

Переклад повинен передавати думки оригіналу.

2. Переклад повинен читатись, як оригінал.

Переклад повинен читатись, як переклад.

3. Переклад повинен відображати стиль оригіналу.

Переклад повинен відображати стиль перекладача.

4. Переклад має читатись як твір сучасний оригіналу.

Переклад має читатись як твір, сучасний перекладачу.

5.Переклад може допускати добавлення та скорочення.

Переклад не повинен допускати добавлень та скорочень.

6.Переклад віршів повинен здійснюватися прозою.

Переклад віршів повинен здійснюватись віршованою формою.
 1.
-переклад має передавати слова першотвору;
-переклад має передавати думки першотвору.

Перша вимога діє у тих випадках, коли необхідно

перекласти:
- власні назви — слова, які не є носіями думки, але є
мовними «етикетками», які виділяють один (об’єкт /
людину) з-поміж інших (об’єктів/ людей);

-ключові слова, на які спирається вся конструкція тексту;

- священні тексти, які не підлягають переказові «своїми

словами».
 1.
-переклад має передавати слова першотвору;
-переклад має передавати думки першотвору.

Незважаючи на прагнення правлячої партії

дійти консенсусу щодо підписання договору,
такий результат видається малоймовірним
протидіючій силі.

L’opposition doute que le traité soit signé.

 2.
-переклад має читатися як оригінал;
-переклад має читатися як переклад.

вимога (1) - зберігати імена, прізвища, географічні назви,

реалії іноземного побуту
вимога (2) -
звучання мови перекладу ←
лексичні та стилістичні засоби з різних регістрів
мови перекладу,
типи речень мови перекладу,
засоби милозвучності мови перекладу.
 3.

-переклад має відтворювати стиль оригіналу;

-переклад має відтворювати стиль перекладача.

Бажано, щоб переклад відтворював стиль оригіналу.

Найкраще - вибирати для перекладу твори,

написані близьким для перекладача стилем.
 4.

-переклад має читатися як твір, сучасний оригіналові;

-переклад має читатися як твір, сучасний перекладачеві.

Напр., реалістичний роман 19 ст. (англ. чи франц.

мовою) можна перекласти мовою 19 ст. (франц. чи укр.);

давньогрецький твір перекладаємо сучасною мовою.

 5.
- переклад може мати доповнення і пропуски;
- переклад не повинен мати доповнень і пропусків.

Доповнення
- пояснити певні слова.

Пропуски
- приховати нерозуміння перекладача
- адаптувати текст
 6.
- поезію слід перекладати прозою;
- поезію слід перекладати прозою у віршованій формі.

При передачі змісту втрачається

• ритміка,
• рими,
• алітерації (повторення однакових чи подібних за звучанням приголосних із
метою підсилення чи інтонаційної виразності тексту) -
«Гроза погримувала грізно...» (Л.Костенко).
• асонанси поетичного твору (повторення однакових голосних звуків у
рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює її
музичність) тощо.
При передачі форми втрачається
• поетика смислу.
Переклад віршів прозою руйнує у перекладі єдність його
змісту й форми.
2. Нормативні аспекти перекладу.
Нормативна теорія перекладу – підхід до перекладу,
який акцентує на важливості дотримання певних норм і
правил при виконанні перекладу з однієї мови на іншу.

Ця теорія виходить з припущення, що існують певні

стандарти, якими перекладач повинен керуватися, щоб
забезпечити якість і точність перекладу.
Нормативна теорія перекладу спрямована на
забезпечення максимальної відповідності тексту вихідної
мови тексту цільвової мови.

Формування нормативної теорії перекладу розпочали

перекладачі-практики.
Нормативна теорія перекладу особливо важлива
для перекладу галузевих текстів, де точність і
відповідність
тексту-оригіналу, мають велике
значення,
наприклад, в науково-технічному,
юридичному або
медичному перекладі.

Однак важливо також розуміти, що існують інші теорії

перекладу, які можуть бути адаптовані для конкретних
завдань перекладу, де стилістична свобода,
креативність або інші фактори відіграють важливу
роль.
 Основні принципи нормативної теорії перекладу :

- Дотримання лексичних і граматичних норм обох мов:

перекладач повинен бути досконало ознайомлений з
граматикою і лексикою обох мов і відтворювати текст відповідно
до цих норм.
- Відповідність стилю: перекладач повинен зберігати стиль і
структуру оригінального тексту, щоб забезпечити зрозумілість і
відповідність висловлення.
- Збереження інформації і точності: перекладач повинен
передати інформацію, яка міститься в оригінальному тексті, і
уникати будь-яких неточностей чи спотворень.
- Контекстуальна адаптація: перекладач повинен враховувати
контекст та інші фактори при виборі відповідних перекладених
слів і виразів.
- Етичні аспекти: Перекладач також повинен дотримуватися
етичних норм і не вносити в текст нічого, що б могло порушити
моральні чи культурні норми читачів цільової мови.
 Норми (практичні рекомендації) спрямовані
на:

• оптимизацію перекладацького процесу,

• полегшення праці перекладача,
• підвищення якості праці перекладача,
• розробку методів оцінювання перекладів,
• розробку методики навчання майбутніх
перекладачів.

Сукупність вимог, які висувають до якості

перекладу, називають нормою перекладу
(В.Н.Коміссаров)
якість перекладу визначають :
• рівнем відповідності перекладу перекладацькій
нормі;
• характером відхилень від цієї норми.

якість перекладу залежить від :

 жанрової / стилістичної приналежності текстів
оригіналу і перекладу,
 прагматичних чинників, які впливають на вибір
варіанту перекладу,
 нормативного використання мови оригіналу
перекладу,
 загальних цілей і завдань суспільства на
певному етапі історичного розвитку.
 Види нормативних вимог / норми
перекладу:

• Норма еквівалентності перекладу;

• Жанрово-стилістична норма перекладу;

• Норма перекладацького мовлення;

• Прагматична норма перекладу;

• Конвенційна норма перекладу.

 1. Норма еквівалентності перекладу -
необхідність
якнайбільшої спільності
змісту оригіналу і перекладу,
але лише в межах, сумісних з іншими
нормативними вимогами,
які забезпечують
адекватність перекладу.

Порушення норми еквівалентності є абсолютним,

якщо переклад не передає зміст оригіналу хоча б
на найнижчому рівні
(переклад оцінюють як неякісний).
2. Жанрово-стилістична норма перекладу

– вимога відповідності перекладу

домінантній функції
і стилістичним особливостям
типу тексту, до якого належить переклад.

Стилістичні вимоги, яким повинен

відповідати переклад, —
це нормативні правила,
які характеризують тексти аналогічного типу
у мові перекладу.
 Якість перекладу (письмовий)
офіційно-діловий документ художній текст

точність передачі інформації літературність, поетика

(усний)
загальний смисл

3. Норма перекладацького мовлення – вимога

дотримуватись правил норми й узусу МП з урахуванням
традицій перекладних текстів з мови оригіналу.

Узус - в мовознавстві, прийняте в певному суспільстві вживання мовних

засобів — слів, фразеологізмів тощо. Узус протиставляється оказіональному,
тимчасовому чи індивідуальному використанню.
4. Прагматична норма перекладу –
вимога забезпечення прагматичної цінності
перекладу.

Перекладач повинен враховувати прагматичні аспекти,

такі як контекст, мету комунікації, специфіку
аудиторії і комунікативні цілі.

Прагматичний підхід до перекладу підкреслює, що

мета перекладу полягає не лише в передачі слів або
структури оригінального тексту, але і в тому, щоб
передати інтенцію, смисл та ефективність
комунікації.
Конвенційна норма перекладу –
вимога дотримуватися цілей і завдань
перекладу, що існують в мовному колективі на
певному етапі його історичного розвитку.

На початок ХХІ ст.

конвенційна норма перекладу –
вимога максимальної близькості перекладу до
оригіналу, його здатність повноцінно замінювати
оригінал як в цілому, так і в деталях,
виконувати завдання, заради яких переклад
було здійснено.
«дотримання всіх нормативних правил,
крім норми еквівалентності,
має загальніший характер
і є чимось само собою зрозумілим,
а ступінь вірності оригіналу є тією
перемінною величиною,
яка найбільше визначає рівень
професійної кваліфікації перекладача
й оцінку якості
кожного окремого перекладу».
В.Н.Коміссаров
Класифікація перекладацьких норм за
Гідеоном Турі (перекладознавець)

рішення перекладача в процесі перекладу

обумовлюють три чинники :

• обов’язкові правила, які нав’язує мовна

норма,
• перекладацькі норми, тб. основні
рішеннями перекладача, які визначають
його стратегію і поведінку,
• суб’єктивний вибір.
1. Попередні норми (стандарти): стандарти або норми, які встановлюються перед
початком виконання певної діяльності або проекту.

Ця фаза описує ситуацію вихідного тексту (оригіналу) та контекст, в якому він був
створений. Вона включає аналіз тексту, його автора, інтенції автора,
соціокультурного контексту, структури тексту, мети тексту тощо. Попередні норми
визначають, як оригінал функціонує у своєму вихідному контексті.

Операційні норми (стандарти): стандарти, які використовуються під час реального

виконання діяльності або проекту. Ця фаза описує ситуацію у приймаючому
контексті, де переклад буде використовуватися. Вона включає аналіз приймаючої
аудиторії, культурних особливостей, мети перекладу, типу тексту та інших факторів,
які впливають на процес перекладу. Ці норми визначають очікувані результати
перекладу.
Параметри оцінювання якості перекладу :
o дотримання перекладацьких норм / відповідність
перекладу вимогам
o успішність виконання текстом перекладу властивих йому
функцій

- якість перекладу слів і словосполучень,

- якість перекладу висловлень,
- якість передачі елементів експресії і стилістичних
особливостей оригіналу,
- сила впливу перекладеного тексту загалом в порівнянні з
оригіналом.

«Якими б не були труднощі перекладу, труднощі оцінки

якості перекладу не менш складні. А поки в цьому питанні
кожен сам собі суддя».
Антоні Г.Оеттінгер
3. Завдання перекладача
Перекладач повинен :

1) досконало розуміти зміст тексту, який перекладає, і намір

автора, якого перекладає;
2) досконало володіти мовою, з якої він перекладає, і так
само відмінно знати мову, якою перекладає;
3) уникати тенденцій перекладати слово в слово, оскільки
це спотворило б зміст оригіналу і знищило б красу його
форми;
4) використовувати в перекладі загальновживані форми
мови;
5) правильно вибираючи і розміщуючи слова, передати
загальне враження, яке здійснює оригінал у відповідній
«тональності».
Етьєн Доле (1509–1546) франц.
гуманіст, поет, перекладач
Характер роботи перекладача залежить від :

• мети, яку ставить перед собою перекладач,

• типу тексту, що підлягає перекладу

• реципієнта перекладу
Завдання перекладача:

• забезпечення адекватного розуміння

реципієнтом інформації, що передається;
• досягнення певного комунікативного ефекту,
(створити бажане емоційне відношення,
викликати відповідні асоціації тощо);
• спонукання до певних дій (викликати практичну
реакцію);
• досягнення певного «екстраперекладацького»
результату (вирішення ідеологічних, політичних,
побутових завдань).
Етапи процесу перекладу

1. попереднє ознайомлення зi змістом за типом тексту;

2. визначення проблемних питань (значення

термінів, iдioмiв, алюзій, реалій, змістово затемнених
місць, стилістичних засобів)
та відповідей (відповідників);

3. підготовка чорнового варіанта / скелету перекладу;

4. вдосконалення чорнового варіанта (порівняння

кожного речения оригіналу з його перекладом)

5. підготовка чистового варіанта.

Додаткові вимоги до усного перекладача –
зовнішність i фізичний стан :

стиль
постава
чітка орфоепічна вимова, слух
ввічливість,
тактовність,
охайність,
належні манери
Умови успішного виконання перекладу :

 досконале володіння всіма аспектами мов (МД та

МП)
 володіння т. зв. фоновими знаннями (реаліями)
обох мов
 наявність динамічної пам'яті
 обізнаність із соціально-політичною ситуацією в
країні обох мов
 вміння скорочувати й адаптувати тексти
 знання звичаїв, традицій, етикету нociїв обох мов
(за І.Корунцем)
 4. Фахова компетентність перекладача
(ФКП)

ФКП – здатність перекладати у відповідних

видах перекладу
на фаховому рівні.

Термін компетенція (компетентність) було введено до сфери

мовознавства Н. Хомським (Noam Chomsky) для позначення здатності до
здійснення мовленнєвої діяльності.

До сфери перекладознавства цей термін, як вважають,

було введено Ґідеоном Турі, який припустив, що для
формування перекладацької компетентності
Gideon Toury
перекладачі повинні розвинути трансференційну Israël
(transfer competence) здатність – здатність переносу
значень і смислу з однієї мови в іншу.
 Модель фахової компетентності перекладача
(за Черноватим Л.М.)

Екстралінгвістична
компетентність
Compétence
extralinguistique

Білінгвальна Стратегічна Перекладацька

компетентність компетентність компетентність
Compétence Compétence Compétence
bilingue stratégique
en traduction

Особистісна
компетентність
Compétence
personnelle
 БІЛІНГВАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Compétence bilingue
Et ses sous-compétences, compétences ou composantes:

• мовна - compétence linguistique (знання обох мов, зокрема, у контрастивному плані) – її

складові – фонетика, граматика, лексика
• мовленнєва - la compétence langagière (володіння обома мовами у тих видах мовленнєвої
діяльності, які задіяні у перекладі)

ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Compétence extralinguistique:
• Знання (за межами лінгвістичних та перекладознавчих):
• Connaissances en dehors du champ de la linguistique et de la traduction:

• фонові (енциклопедичні, тематичні, соціобікультурні тощо)

• предметні (поняттєвий склад певної галузі та міжпоняттєві зв’язки)
Connaissances de base (encyclopédiques, thématiques,
socioculturelles, etc.),
connaissances conceptuelles (paradygme des notions d'une certaine
branche et rapports interconceptuels)
Складові мовної компетентності (des composantes de la compétence linguistique)

Лексична
lexicale

Мовна
Фонетична компетентність Граматична
phonétique
Compétence grammaticale

linguistique

Компетентності у
техніці читання та
письма
Compétences en
techniques de
lecture et d'écriture
 Мовленнєва компетентність
Compétence langagière
Ensemble d'habiletés et de connaissances liées au langage, permettant de
comprendre et de produire différents discours

Іншомовна Іншомовна
Іншомовна Іншомовна
компетентність компетентність
компетентність компетентність
в аудіюванні у говорінні
у читанні у письмі

Expression
Expression
Compréhension (Production)
Compréhension (Production) écrite
écrite
orale orale
 ОСОБИСТІСНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Compétence personnelle

Психофізіологічна
psychophysiologiques

Морально-етична
Morale et éthique

Фахово-соціальна
Profesionnelle et sociale

Самовдосконалення
perfectionnement personnel
 ПЕРЕКЛАДАЦЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Compétence en traduction
• знання загальних принципів перекладу;
• connaissance des principes généraux de la traduction;

• навички та уміння його здійснення (види перекладу, стиль та жанр);

• compétences et capacités de sa mise en œuvre (types de traduction, style et genre);

• інструментальна субкомп. (використання док. та техн. ресурсів);

• sous-comp. instrumentale. (utilisation de documents et de ressources techniques);

• дослідницька (пошукова) субкомп. (знаходити інформацію, необхідну для розв’язання

перекладацьких завдань)

la compétence de recherche : trouver les informations nécessaires pour résoudre les tâches
différentes lors de la traduction.
 ОСОБИСТІСНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Compétence personnelle

• Sous-compétences:
• психофізіологічна (когнітивні, психомоторні та поведінкові механізми –
пам'ять, увага, психологічна стійкість, критичне відношення тощо)
• psychophysiologiques (mécanismes cognitifs, psychomoteurs et comportementaux -
mémoire, attention, stabilité psychologique, attitude critique, etc.)
• морально-етична (відповідальність за якість; об'єктивність, надійність;
скромність, ввічливість, конфіденційність)
• moralе et éthique (responsabilité de la qualité ; objectivité, fiabilité ; modestie,
politesse, confidentialité)
• самовдосконалення (самоосвіта та розвиток)
• perfectionnement personnel (auto-éducation et développement)
• фахово-соціальна (спілкування у проф. середовищі, уміння пропонувати свої
послуги на ринку праці, укладати договір, співпрацювати з фахівцями тощо).
• professionnelle et sociale (communication dans un environnement professionnel,
capacité à proposer ses services sur le marché du travail, conclure un contrat,
coopérer avec des professionnels, etc.)
 СТРАТЕГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Compétence stratégique

• інтегроване вміння перекладати, що ґрунтується на

координації решти компетентностей у процесі
здійснення перекладацької діяльності
• Capacité intégrée de traduction, basée sur la coordination
d'autres compétences dans le processus de la traduction
 • Теоретичні засади навчання перекладу
• 1. Психологічні основи
• 2. Перекладознавчі засади
• 3. Психолінгвістичні основи
• 4. Лінгвістичні основи
• 5. Методичні засади
• 6. Фонові знання у контексті формування
перекладацької компетентності
 • Психологічні передумови навчання
перекладу
• Переклад – особовий розумовий процес,
який ґрунтується на різних видах
мовленнєвої діяльності (аудіювання,
читання, говоріння, письмо), але не
утворює її особливого виду.

• Переклад ґрунтується на одночасному

застосуванні двох видів мовленнєвої
діяльності (рецептивний+продуктивний)
• У перекладі з МО МП відбувається
поняттєве переосмислення дійсності, що
відображається у свідомості.
• Складові психологічного змісту процесу
перекладу:
• - розуміння думок, що закодовані МО;
• - поняттєве переосмислення дійсності
(думка МО замінюється на думку МП);
• - передача думок ТО засобами МП.
• Існує припущення, що в процесі перекладу індивід
спочатку сприймає думки, передані МО, а потім
відмовляється від відповідного мовного оформлення цих
думок, внаслідок чого залишається лише інтуїтивно-
чуттєве відображення відповідних зв’язків і відношень,
на якому ґрунтувалися думки, що їх перекладач зрозумів
у процесі сприйняття ТО, і яке служить підґрунтям
думок, що далі передаються засобами МП.
• Відтак процес перекладу передбачає три етапи:
• 1. Сприйняття та «підсвідомий» аналіз ТО;
• 2. Тлумачення значення ТО і «забування» слів, за
допомогою яких закодовані ці значення;
• 3. Переформулювання витлумаченого значення ТО в ТП
засобами МП.
 • Перекладознавчі основи змісту навчання методики
перекладу
• Академічний (навчальний) переклад – переклад
ізольованих речень для закріплення мовного матеріалу,
для контролю розуміння тексту тощо. (переклад
виступає засобом, а не метою в цьому випадку).
• Професійний переклад спрямований на адресата,
оцінювача або коректора ТП. Адресата цікавить зміст і
смисл ТП та/або його автор, а не перекладач чи процес
перекладу.
• Між професійним і академічним перекладом
знаходиться професійно-орієнтований переклад, що
виконується в умовах навчання, у процесі підготовки
здобувачів до перекладацької роботи.
 • Психолінгвістичні аспекти навчання перекладу
• Модель Д.Робінсона
• Три етапи процесу перекладу:
• застосування інтуїції (інтуїтивне припущення щодо
значення певних одиниць ТО);
• накопичення досвіду (переклад в обох напрямках,
поступове формування відчуття відповідностей та
розбіжностей між різнорівневими одиницями двох
мов);
• формування навички (автоматизація дій стосовно
вирішення конкретних перекладацьких проблем, що
підвищує швидкість та якість перекладу, але не
виключає можливість повертатися на рівень
усвідомленого аналізу при виникненні ускладнень).
 • Лінгвістичні передумови змісту навчання перекладу
• Розбіжности у категоризації (межі поняттєвих категорій у різних
мовах не збігаються і маркуються по-різному);
• - граматичні проблеми;
• - лексичні проблеми.
• Методичні основи навчання перекладу
• типологія вправ для формування навичок та розвитку умінь
перекладу
• (встановлення психолінгвістичних особливостей певного виду перекладу,
операцій, що входять до складу його умінь, виділення типологічних ознак
вправ, розробку їх системи, експериментальну перевірку співвідношення
різних типів вправ, визначення чинників, що впливають на це співвідношення
тощо).
 • Оволодіння фоновими знаннями

• Гіпотетичні компоненти фонових знань перекладача:

• 1. Біблія: структура, походження, основні персонажі, найбільш уживані фрази
Біблії.
• 2. Релігійні групи у світи (України та мови перекладу)
• 3. Міфологія та фольклор
• 4. Географія (світу, англ/франкомовних країн, України тощо)
• 5. Історія
• 6. Культура (література, живопис, скульптура, архітектура, театр, кіно, музика).
• 7. Освітня система.
• 8. Політика
• 9. Юриспруденція
• 10. Економіка
• 11. Техніка
• 12. Природничі науки.
• 13. Гуманітарні науки.
• 14. Ідіоми, прислів’я, приказки.
Дякуємо за увагу!