барвінскй3 50 2009

Молодь і ринок
ЩО М ІСЯ Ч Н ИЙ Н АУ КО ВО -П ЕД АГ ОГ ІЧ НИ Й Ж У Р НАЛ
№ 3 (50) березень 2009 Видається з лютого 2002 року

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук
(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)
Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24
Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:
Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.
Головний редактор
Мирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, Науковий кореспондент АПН України,

член Національної спілки журналістів України
Заст.головного редактора
Григорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

Редакційна колегія:
Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академік
Василь МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік,
Олег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор
Микола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік
Микола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор
Володимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професор
Марія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професор
Василь ВИННИЦЬКИЙ, д.філол.н., професор
Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професор
Микола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професор
Віктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академік
Олександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професор
Іван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академік
Олександр ШПАК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів України
Іван ВОЛОЩУК, д.пед.н.
Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наук
Наталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора,
Іван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України
Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24

Тел., 8 (067) 2677635; 8 (03244) 76-111, 3-12-76
Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету

(протокол № 3 від 18.03.2009 р.)
Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за кошти
замовника
Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.
Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.
Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписані
авторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам не
повертаються.
За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних та
інших відомостей відповідають автори публікацій.
Підписано до друку 25.03.2009 р. Ум. друк. арк. 16,59.
Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.
Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”
Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.
82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8
тел.: (03244) 2-90-60
© Молодь і ринок, 2009
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЩО МІ СЯ ЧН ИЙ Н АУ КО ВО -П ЕД АГ ОГ ІЧ НИ Й Ж У Р Н АЛ
№3 (50) березень 2009 ЗМІСТ

Валерій Скотний
Свобода совісті і педагогіка.............................................................................................................5
Тетяна Пантюк, Микола Пантюк

Підготовка вчителя на Львівщині у повоєнні роки............................................................................9
Мирон Вачевський
Міжнародний маркетинг світового господарства та України в співтоваристві світових держав.....14
Стефанія Павлишин
Василь Барвінський – композитор, педагог-піаніст, музично-громадський діяч..............................19
Богдана Фільц
Безпосередні враження від прочитаної книжки про незабутнього Василя Барвінського..................20
Микола Ластовецький
Про історію однієї невідомої світлини В. Барвінського і С. Людкевича...........................................22
Роман Савицький-молодший
Маловідомі рецензії Василя Барвінського, Станіслава Людкевича і Антіна Рудницького
на перші концерти піаніста Романа Савицького у Львові................................................................26
Степан Дацюк
Патріотично-виховне значення хорової творчості Василя Барвінського..........................................31
Ярослава Матюха
Спогади про Ірину Негребецьку – видатну українську піаністку, педагога,
ученицю Василя Барвінського........................................................................................................34
Олег Смоляк
Обрядовий фольклор у етнософському розумінні Василя Барвінського
(на матеріалі збірки “Колядки і щедрівки”)....................................................................................38
Любов Кияновська
Спадщина Василя Барвінського в сучасному українському національному середовищі..................42
Надія Бабинець
Риси імпресіонізму у вокальній творчості В. Барвінського.............................................................46
Володимир Грабовський
Василь Барвінський та сучасна українська музична культура........................................................49
Людомир Філоненко, Зіновій Філоненко

“Особова справа” Василя Барвінського.........................................................................................55
Лідія Ніколаєва-Максимчук
“Пісня пісень” Василя Барвінського у дзеркалі питань теорії та виконавства.................................59
Наталя Кашкадамова
Вказівки до виконання у фортеп’янних творах Василя Барвінського...............................................64
Яким Горак
Василь Барвінський і львівські святкування столітнього ювілею Миколи Лисенка 1942 року.........69

ЩО МІ СЯ ЧН ИЙ Н АУ КО ВО -П ЕД АГ ОГ ІЧ НИ Й Ж У Р Н АЛ
Лілія Назар
Переломлення художньо-естетичних напрямків ХХ ст.
у творчості В. Барвінського в контексті модернізму.......................................................................75
Оксана Ковальська-Фрайт
Микола Лисенко і Василь Барвінський: духовно-творча естафета поколінь....................................81
Ірина Бермес
Василь Барвінський і Микола Колесса...........................................................................................86
Марія Ярко
Фортепіанні “Обробки колядок і щедрівок” В. Барвінського:
інновації художньої обробки фольклорного матеріалу......................................................................91
Ірина Гринчук
Роль родини Барвінських у діяльності тернопільської “Просвіти”...................................................95
Євген Марченко
Музично-педагогічна концепція Василя Барвінського...................................................................100
Любомира Ластовецька
Особливості впливу хорової спадщини М. Леонтовича на музичне мистецтво України................105
Уляна Молчко
Публіцистичний огляд Василя Барвінського “Музичне життя у Празі чеській”............................108
Олександра Німилович
До історії видань фортепіанних творів Василя Барвінського.........................................................115
Ірина Шеремета
Взаємодія інструментального та вокального способів мислення
у збірці “Українських народних пісень для фортепіано” В. Барвінського ......................................120
Роксоляна Мисько-Пасічник
Музикознавча спадщина Василя Барвінського в контексті сучасної текстології...........................123
Лідія Федоронько
Форма фуги у фортепіанній творчості В. Барвінського.................................................................127
Марія Каралюс
Стильові риси модерну в камерно-вокальній творчості Василя Барвінського...............................132
Наталія Ек, Любов Щурик

Василь Барвінський в оновленій експозиції кімнати-музею композитора
в Дрогобицькому державному музичному училищі імені Василя Барвінського............................136
Наталія Сулій
Рецепція галицьких різдвяних пісень у збірнику Василя Барвінського “Колядки і щедрівки” ........139
Зоряна Лельо
Прояви кордоцентризму в творчості Василя Барвінського...........................................................144
Наталія Сторонська
Роль творчої спадщини Василя Барвінського в удосконаленні
професійної підготовки майбутніх учителів музики.......................................................................148
Ірина Новосядла
Конкурси юних піаністів імені В. Барвінського: витоки та динаміка розвитку................................152
Леся Грицик
Творчий доробок українського композитора Василя Барвінського................................................156

СВОБОДА СОВІСТІ І ПЕДАГОГІКА
УДК 1:37
Валерій Скотний, доктор філософських наук, професор, академік, ректор
Дрогобицького державного педагогічного університету
імені Івана Франка

У статті йдеться про те, що релігійні погляди є невід’ємною і дуже важливою
частиною всієї культури, всього людського життя загалом. Замовчування цього не може
сприяти розвиткові передовсім емоційної сфери психіки дитини, не може сприяти ні
вихованню учнів, ні їх повноцінній освіті.
Ключові слова: релігія, школа, церква.
П
останов ка пробле ми та аналіз атеїстичних та релігійних поглядів могло б бути
останніх дослідже нь і публікацій. корисним. Однак суперечності часто викликаються
Однією із традиційних проблем, використанням застарілих, спростованих сучасною
успадкованих нами від тоталітаризму, є те, що в наукою даних, навіть відверто пропагандистських
суспільстві продовжує діяти стереотип страху міфів, нав’язаних учителям уроки ідеологічного
перед будь-якими релігійними поглядами через диктату матеріалістичного світогляду. Вчителям
їх ототожнення з ідеологічними та політичними. переглядати свої погляди ніколи й не під силу, тому
При цьому іс нування, так би мовити, “чис тої що надто глибоким є коріння застарілих стереотипів.
релігійності” практично не визнається, що врешті- Учні ж у таких випадках починають сумніватися в
решт призводить до своєрідного релігійного достовірності свідчень обох сторін, що зводить
ос тракіз му тоді як с аме релігійні погляди є нанівець увесь навчально-виховний процес і
невід’ємною і дуже важливою частиною всієї породжує нігілізм, у тому числі правовий [8].
культури, вс ього людського життя з агалом. Непродумана, не завжди послідовна політика
Замовчування цього не може сприяти розвиткові держави у сфері церковно-суспільних відносин,
передовсім емоційної сфери психіки дитини, не необ’єктивні с удження в з ас обах масової
може сприяти ні вихованню учнів, ні їх повноцінній інформації, а також гоніння за віру, що мали місце
ос віті. Однак створенню атмосфери тісного в минулому, створюють ситуацію, при якій ще й
педагогічного контакту й підтримки релігійної с ьогодні б агато хто продовжу є ретельно
освіти з боку шкільної громадськості виступає на приховувати свої релігійні інтереси, поповнює
заваді те, що вияв релігійності сприймається ще знання із недостовірних джерел і безсистемно,
не як частина нормального життя, один з її довіряючи вс іляк им шарлатанам та
різнобічних вимірів, а як щось екс травагантне. задовольняючись найпримітивнішими релігійними
Релігійні ідеї, що пропагуються у відповідних уявленнями. З урахуванням впливу атеїстичної
шкільних ф акультативах, час о м не лише пропаганди в минулому, однобічного виховання в
неадекватні с відченням, які міс тять у с обі радянс ькій школі і надто активного вияву
підручники з історії, літератури, біології, а й часто- релігійності сьогодні в суспільній с відомос ті
густо суперечать їм. Загальноосвітні програми формується викривлене уявлення про релігію
ніяк не інтегруються з факультативними, тому взагалі. Перебуваючи під впливом таких уявлень,
ос танні с тоять осторонь, чим підкреслюється педагоги час то нездатні до діалогу з віруючими,
зневажливе до них с тавлення. Для багатьох демонструють нетерпимість, тоді виступають у
педагогічних колективів з дебільшого всі ці ролі каталіз атора тих конфліктів, що виникають
заняття з історії релігії та віровчень наче кістка в на релігійному (а фактично ідеологічному) ґрунті.
горлі. Їх не можна ігнорувати зовсім, якщо вести Цьому сприяє передовсім цілковита релігійна
роз мову про те, що школа повинна сьогодні неосвіченість батьків, сім’я часто с тає джерелом
виявляти й з адовольняти потреби дітей в освітніх з абобонів, дитячого с траху перед тим, що
послугах, але і викладати ці предмети поки що пов’язане з релігією. Негативну роль тут відіграє
нікому, тому що ніхто таких педагогів для масової і недос татня ос віченість політиків, участь у
школи не готує, хоча потреба в цьому давно політиці представників кліру, що породжує розкол
назріла. у церкві та створює напругу в суспільстві. Не
Учням старших класів, уже вихованих на маючи релігійної освіти, люди не роз уміють
плюралізмі думок, відкрите протиставлення причин суперечок, плутають релігію з політикою
© В. Скотний, 2009 5 Молодь і ринок №3 (50), 2009

та ідеологією. Відповідей на питання вони не пригнічує особистість у людині, підпорядковуючи
знаходять ні в засобах масової інформації, ні в її волі трансцендентного начала, хоча весь досвід,
храмах. Д о того ж, с ьогодні негативно наприклад, православної педагогіки свідчить про
позначається на сприйнятті церкви та релігії й зворотне. Л ише упереджене ставлення до цього
поширена практика поповнення кліру кадрами, що заважає погодитися з тим фактом, що саме
не мають професійної релігійної ос віти, адже особистісний характер виховання, формування
храми нині будуютьс я й парафії створюються вольових і моральних якостей у дитини є
набагато швидше, ніж здійснюється процес найважливішим чинником і переконливим
підготовки с лужителів культу. Приймають сан й результатом релігійного виховання.
постриг люди, які мають здебільшого світську Як відомо, нічого випадкового в історії немає.
освіту, а священики в боротьбі за паству активно Войовничий атеїзм був логічним продовженням
займаються політикою й педагогікою, стурбовані войовничої політики православної церкви в
власне мирськими, господарськими проблемами. дореволюційний період, а принципи свободи совісті
Далеко не кожний клірик має покликання до з алишаютьс я с ього дні нез аперечним
священс тва, дос від потрібного спілкування з досягненням як міжнародного, так і вітчизняного
парафіянами й не завжди може дати вичерпні права. З іншого боку, результат виховання як у
відповіді на їхні запитання. світській школі, так і в конфесійній, насамперед
У суспільній свідомості релігія залишається залежить від особистості педагога, покликаного
пережитком минулого. Багатьом здається, що виховати в дитині високоморальну особистість,
шати с вяще ників пахнуть нафталіном, а с проможну роз гледіти в кожній людині
богослов ’я морочить голову й калічить дитячі самоцінність.
душі. Віруючі дратують навколишніх своєю Ціннісне ставлення до навколишнього світу
відстороненістю та святенництвом, їх побожність може стати одухотворюючим чинником нашого
та смирення сприймаються як лицемірс тво й існування. Проте для того, щоб таке ставлення у
служать ознакою злиденності розуму. Однією з дитини с формувати, педагог сам повинен
причин цього є брак с умлінно роз роблених ставитися до життя як до найвищої цінності. Як
навчальних пос ібників, їх практично повна зазначають деякі педагоги, головною умовою тут
відсутність у шкільних бібліотеках. У більшості є вміння як учителя, так і учня сприймати життя
випадків людям з алишаєтьс я з адовольнятися на філософс ькому рівні, мати схильність до
примітивними настановами й повчаннями, абс трактного мислення. Однак такий підхід у
викладеними у нашвидкуруч виготовлених своїх істотних рисах і є саме абстрактним, адже
брошурах, які часто-густо з аповнюють полиці ґрунтується на переконанні, що воля формується
книжкових ринків раз ом із низ ькопробною через інтелект, не торкаючись серця людини [3].
бульварною літературою. Педагоги продовжують щиро вірити, що дитина
Ще однією перепоною при викладанні релігії в поводиться неадекватно лише тому, що не знає,
школі є те, що релігійна ос віта поки що не не розуміє. І якщо вплинути на її с відомість,
сприймається як цілісна, особистісно орієнтована проблем не буде. Необхідні знання повинна дати
система виховання. В особистісно орієнтованій при цьому с аме школа, а домашнє виховання не
світській педагогіці, що обрала гуманітарний враховуєтьс я. І с правді, радянс ька с ім’я
напрямок за пріоритетний, релігійна освіта не дес ятиліттями ус ува лас я від формування
завжди сприймається як гуманітарна дисципліна, громадянина, хоча декларувалася як осередок
тому що нібито не с прияє гуманіз ації суспільства. В гонитві за результатом на перше
міжособистіс них стосунків. Частково це так і є, місце с тавились ус пішніс ть із навчальних
адже й самі богос лови с тверджують: між дисциплін і комуністичне виховання.
гуманітарною та релігійною освітою – прірва, Слід, однак, визнати, що попри найвищий
тому що світс ька педагогіка навчає людину ступінь ідеологізованості, радянська школа все ж
керуватися у житті влас ною волею, а богослов’я мала чіткі моральні орієнтири. Втративши їх, вона
говорить, що на першому місці завжди має бути відчула духовний в акуум, який почав
виконання волі Бога. При цьому слід визнати, що заповнюватися найрізноманітнішими світоглядними
все ж таки релігійна система виховання волі є концепціями під виглядом педагогічних технологій
ефективнішою, ніж світська. Вона апробована та інновацій. Тому релігійна освіта теж багатьма
тисячоліттями й нічого випадкового, надуманого сприймається як інновація, данина моді, і вони в
в ній немає. І лише наша атеїстична зашореність очікуванні с постерігають, що ж із цього вийде.
заважає нам це побачити й визнати [4]. Можна з упевненістю стверджувати, що нічого
Стверджується також, що релігійне виховання путнього не вийде, доки кардинально не зміниться
Молодь і ринок №3 (50), 2009 6

ставлення до релігійної освіти не лише педагогів, факультативних занять у школі. Вони можуть бути
а учених, політиків, доки не буде проаналізований, не обов’язковими для учнів, тому що й учень, і
поширений та засвоєний досвід минулого – як педагог не можуть це розв’язувати без батьків.
вітчизняного, так і зарубіжного. При цьому мова Проте вони можуть бути обов’язковими для
не може йти про з апоз ичення, механічне освітніх закладів, якщо в цьому є потреба дітей
перенес ення дос віду в час і чи в просторі. та батьків і немає примусу с тосовно дітей. У
Необхідна об’єктивна, виважена оцінка реальних Конституції закріплено їхнє право на отримання
умов та можливостей. таких знань, і ці знання повинні роз глядатися як
Не секрет, що суспільна свідомість українців, частина гуманітарної освіти;
хоч і намагається знайти опору в релігії, усе ще в) релігійн а професійн а ос віта, яка
не виробила протиотруту до атеїзму, ідеологічних набувається у конфес ійних середніх і вищих
штампів та міфів, зберігає стійку алергію до релігії ос вітніх навчальних з акладах (с емінаріях,
загалом. Слово “церковність” викликає зверхню духовних академіях тощо);
посмішку чи відверте роздратування. У цьому г) професійна релігієзнавча освіта. Її повинні
плані особливо важливим є досвід православних давати ВНЗ, передовсім – педагогічні, тому що
церковно-парафіяльних шкіл. Навряд чи сучасні вчителеві певною мірою доведеться стикатися з
педагоги можуть відрізнити їх від школи земської цими питаннями, причому не лише гуманітарного
чи народної. Ім’я К. Ушинського відоме всім. профілю, оскільки релігія завжди торкається
Однак те, що він, створюючи народну школу, світоглядних проблем.
поклав у її основу традиції народної православної Іноді можна почути, що церква служить лише
педагогіки, почуєш не часто. Так с амо як і про збереженню віджилих традицій. Однак, на нашу
діяльніс ть С. Рачин с ького, організ атора думку, це не з овс ім так. Будь-яка релігія,
приватної церковно-парафіяльної школи. А про що фактично, з акликає до того, щоб ми не
говорить педагогам загальноосвітньої школи ім’я перетворювались на яничарів, що забули про своє
В. Зеньковського чи імена менш відомих учителів походження, щоб ми пам’ятали про традиції,
минулого, хоча в їх діяльності сфокусований досвід іс торію рідної країни. Ці традиції неможливо
столітніх традицій? [1]. замінити ні десятиліттями атеїзму, ні зібраними з
Відомо, що в дореволюційні часи в наших різних міс ць ідеями, навіть якщо їх красиво
школах “Закон Божий” був обов’язковим назвати “з агальнолюдс ькими ціннос тями”.
предметом. Однак при цьому не враховується, що Втрата релігійної самобутнос ті з аз вичай із
він був уведений лише в середині XIX століття, необхідністю призводить до втрати національно-
коли вже стали відчутними ознаки духовної кризи, культурної ідентичнос ті і врешті-решт до
що насувалася із Заходу. Так само не враховується викривлення архетипу.
й те, що цей курс не стояв осторонь навчальної Поширеною є думка, що атеїзм привів людину
програми гімназій й не зводився до засвоєння до свободи, до освіченості, до роз квіту науки.
релігійних догм і порядку богослужінь, а органічно Сьогодні ми живемо в океані інформації, яка не
вбудовувався в єдину систему як шкільного, так і стала частиною нас самих, існує незалежно від
сімейного виховання. Істина тут ос ягалас я не нас. Проте, якщо знання не стали частиною нас
умос яжно, шляхом роз витку мис леннєвих самих, то вони – знелюднені.
здібностей учнів, а включалась у с посіб життя Заперечуючи іс нування Бога, атеїс тичний
дитини, примушуючи з алучати до процес у с вітогляд часто прикривається гуманізмом,
пізнання всю психоемоційну сферу. Ця навчальна ставить у центр світу людину з її бажаннями й
дисципліна була інтегрована, говорячи сучасною прис трас тями, з абу ваючи, що надмірна
мовою, з іншими шкільними предметами, а не автономізація індивіда схиляє останнього до
була простим набором знань, вимагала саме занурення у море стихійних начал й може бути
довірливих стосунків з учителем. настільки ж згубною, як і поневолення. При всіх
Сьогодні необхідне чітке роз межування с воїх недоліках релігія виконує функцію
понять: соціального контролю, без якого неможливий
а) релігійна освіта, витлумачена як залучення добробут с ус пільс тв а. Його пос лаблення
довіри, катехиз ація. Вона з дійс нюєтьс я в позначається на суспільному житті неоднозначно:
недільних школах, на катехитичних курсах, удома; розширює свободу особистості, її незалежність
б) релігієзнавча освіта як отримання певних від оточення, можливість творчого ставлення до
знань про релігію, історію її виникнення, порівняння життя, і водночас з більшуєтьс я небез пека
з іншими релігіями світу, а також різ ними егоїстичної сваволі, морального волюнтаризму,
с вітоглядн ими поз иціями. Це – з авдання без принципнос ті. Раз ом із пом’якшенням
7 Молодь і ринок №3 (50), 2009

з овнішнього контролю с лабшають моральні 1. Герук С. Школа и Церковь – трудн ые
мотиви, й людина, залишившись наодинці зі пути сотрудничества // Бюлетень релігійної
собою, звільняється від маси вимог, але при цьому інформації. – 1999. – №4 (62). – С. 311.
втрачає внутрішню впевненість. 2. Там само. – С. 294.
Акцентуючи увагу на душі, релігія вчить 3. Гершунский Б.С. Философия образования
людину любові, й через любов повертає її до самої XXI века. – М., 1998. – С. 235 – 236.
себе. Сприйняття релігії як суми знань із цим 4. Кочан Н. Відокремлення школи від церкви
завданням справитися не може. І навіть більше: в координатах відк ритого суспільства //
фрагментарні з нання про релігію не дають Людина і світ. – 2000. – № 9. – С. 41.
жодного уявлення про неї, адже ціле не завжди 5. Свобода совес ти в современ н ом
може бути зведене до суми його складових. Тому демократическом государстве и обществе. –
і сума знань про релігію не є знанням самої релігії, М., 1996. – С. 94 – 95.
а сума поглядів і релігійних переконань віруючих 6. Скотний В.Г. Раціональне та ірраціональне
ще не є вченням церкви. Свідомість вилучає із в науці й освіті. – Київ – Дрогобич, 2003. –
цілого окремі аспекти, акцентуючи на них увагу, С. 218.
абс олютиз ує їх. І якими б правдивими й 7. Там само. – С. 219.
переконливими вони не були, ці аспекти можуть 8. Уайтхед А.Н. Религия и наука. – М., 1990.
свідчити лише про ступінь проникнення в релігію. – С. 451.
Невипадково православні кажуть, що істина не 9. Там само. – С. 458.
пізнається, а здобувається. Одкровення як синтез
думок та переживань є цілісним, хоча й не повним. Стаття надійшла до редакції 12.03.2009.
Воно не може бути результатом винятково
інтелектуальних зусиль. У ньому завжди присутнє
щось містичне, тому що воно торкається сфери
9 березня 2009 р.
підсвідомого й безсвідомого. Однак вторгнення
195 років
у ці сфери пов’язане вже не тільки з проблемами
від дня народження
формування духовності, а й з пс ихічним
здоров’ям учнів та студентів, що вимагає від Тараса Шевченка
пед агогів, як і з айм аютьс я вик ладан ням
релігієзнавства, особливої ретельності щоб не
заподіяти їм шкоди.
На нашу думку, з авдання, яке стоїть перед
релігієзнавс твом у школі та ВНЗ, є передовсім
культурологічне. Воно покликане представити
релігію у розвитку її національних та конфесійних
форм, у розмаїтті духовних та соціальних функцій,
утому, щоб сформувати у молодої людини
розуміння релігії та уявлень про неї як про явище
закономірне, необхідне, тобто як життєву та
(1814 – 1861)
культурну цінність, щоб у людини сформувалося
українського поета, художника,
шанобливе ставлення до іншої людини, незалежно
від її конфес ійної долученості, від її ставлення до мислителя, Пророка України
релігії загалом. Таpас Гpигоpович Шевченко все своє життя
Виснов ки. Отже, як ми пересвідчилися, зв’язав з долею Укpаїни. Його твоpчість
справи освітянські, наукові й релігійні справді є просякнута думкою лишень пpо Укpаїну і її добpо.
дуже близькими. Бо врешті-решт усі зус илля
церкви, науки та освіти спрямовані на один об’єкт Я так її, я так люблю
– людину в ус іх її вимірах і багатоас пектності. І Мою Україну убогу,
чим вище піднімаєтьс я людс тво с хідцями Що проклену святого бога,
прогресу, тим тіснішою буде ця співпраця, оскільки За неї душу погублю!
людина с та є чимраз ціліс нішо ю, а с віт “Сон”
взаємопов’яз анішим. Усе це вимагає від людини [Орська кріпость 1847]
бути більшою мірою ос обистіс тю, на що й
с п ря мо ва на ос віта в ус ій с во їй
багатограннос ті.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 8

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ НА ЛЬВІВЩ ИНІ У ПОВОЄННІ РОКИ
УДК 37.011.31.09 (477.83) “ХХ”

Тетяна Пантюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки
Микола Пантюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки
ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ НА ЛЬВІВЩИНІ

У ПОВОЄННІ РОКИ
У статті розглядаються особливості організаційної та науково-методичної діяльності
різних навчальних закладів щодо підготовки майбутнього вчителя на Львівщині у повоєнні
роки.
Ключові слова : педагогічна о світа, п ідго то вка вчи теля, на вчальн і за клади,
післядипломна освіта.
А
ктуаль ність пробле м и, аналіз Виклад основ ного мате ріалу. Питанням
досліджень та публікацій. Детальне розвитку освіти Львівщини у період після Другої
вивчення, аналіз та обґрунтування світової війни приділялося чимало уваги в наукових
основних етапів діяльності та розвитку різних дослідженнях радянс ького періоду, проте ці
навчально-виховних інс титуцій Л ьвівщини, які дослідження з ідеологічних міркувань були досить
тривалий ч ас ус пішно діяли і с ьогодні тенденційними. Післявоєнний період на Львівщині
продовжують результативне функціонування та проходив під знаком відбудови зруйнованої війною
освітніх теренах України є запорукою того, що господарки та радянізації всіх галузей суспільного
історична пам’ять дасть можливість зберегти і життя цього регіону. Ці заходи проводилися в
примножити те краще, що було здобуто у цій царині умовах боротьби з українським національним
вченими, науковцями, навчально-методичним рухом, ліквідацією греко-католицької церкви та
персоналом. Звертання до найпозитивніших та, як чисельними репресіями.
підтвердив час, ефективних напрямів та форм Становлення шкільництва на Львівщині в цей
роботи у педагогічних навчальних з акладах період було надз в ичайно с кладним і
Л ьвівщини допоможе у с кладних реаліях суперечливим. Воно відбувалося в обставинах
сьогодення обрати вірний шлях, який би скерував тотальних повоєнних руйнуван ь, нес тачі
до кращих європейських освітніх зразків і допоміг учительських кадрів, відсутності елементарних
зберегти власну самобутність і неповторність. засобів навчання тощо. У роки війни на Львівщині
Світовий дос віт показує, що лише ті навчальні було повністю знищено 259 шкільних приміщень
заклади збереглися і не втратили власних сильних та їх устаткування більше ніж на 75 млн. крб. [4;
позицій, які з берегли свої традиції протягом 3]. Відбудова, ремонт і облаштування навчальних
тривалого історичного часу. закладів потребували значних матеріальних затрат
Обсервація освітньої діяльності педагогічних і чималих зусиль, так як з боку державних органів,
інс титуцій Л ьвівщи ни була предметом громадських організацій та населення.
дос лідження багатьох учених, які вивчали Громадськість Львівщини, роз уміючи усю
різноманітні аспекти цієї проблеми: філософські, трагічність ситуації, що склалася, бере активну
історичні, економічні, організаційні, соціальні тощо. участь у процесах розбудови освітньої справи:
Серед них слід назвати Р. Генегу, Б. Добрянського, систематично проводяться масові недільники, дні
Ю. Кишакевича, С. Сворака, І. Павлюка, Р. Попп, і тижні школи; учителі раз ом з і школярами
В. Скотного, О. Шияна та ін., які у своїх наукових виготовляють наочні пос ібники; силами громади
працях торкалис я різ них ас пектів роз витку с поруджуютьс я с пор тивні майданчики;
педагогічної освіти Львівщини. облаштовуються шкільні подвір’я тощо. Уже в
Метою нашої статті є вивчення, аналіз та жовтні 1944 р. відновили роботу більшість шкіл
обґрунтування основних етапів діяльності та Львівщини. Переважна більшість дітей шкільного
розвитку різ них навчально-виховних інституцій віку одержала можливість відвідувати школи [14,
Львівщини у царині підготовки майбутнього 34]. Станом на 1 квітня 1945 р. на Л ьвівщині
учителя до фахової, методичної та виховної працювало вже 916 шкіл, де навчалося 131484 учні
діяльності. [4; 3]. З кожним роком мережа шкіл у краї
© Т. Пантюк, М. Пантюк, 2009 9 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Таб лиця 1.
Дан і пр о заб езпечення вчител ями шк іл західн их областей УРСР станом на 15 лютого 19 45
р. та їх пот ребу на 1 945 /1946 нав чальний рік
Відряджено вчителів зі
східних областей УРСР
випускників педшкіл
Не вистачатиме на
Є вчителів на 1 січня
підготовки вчителів
Відряджено з інших
випускників ВУЗів
Закінчило курси
1945/ 1946 н.р.
областей СРСР
1940 – 1941н.р.
Було вчителів
Відряджено
Відряджено
Область
1945 р.
Разом
класів
класів
Разом
5 – 10
1–4
Дрогобицька
5805 4034 1060 52 141 102 300 1655 702 542 1244
Львівська
7681 3872 1036 58 139 183 600 2016 1264 970 2234
збільшується. Так, у 1946 р. було відбудовано 863 проблемі приділялося чимало уваги шляхом
школи, а у 1947 – 1948 н. р. функціонує вже 971 організації різноманітних навчальних закладів чи
школа [9]. У 1950 р. на Львівщині було побудовано 24 урізноманітнення форм підвищення кваліфікації та
нових школи. перекваліфікації.
Таблиця 2.
Кількісний та якісний склад вчителів Львівщини у повоєнні роки
Навч альні Кіль кість З вищою З не закінченою З середньою З незакінч еною
ро ки вчителів освітою вищою освітою сер еднь ою
1944/45 3792 635 415 2360 319
1945/46 4048 532 862 2078 576
1946/47 5551 815 1292 2421 1023
У 1944 – 45 н. р. для роботи у школах Кадрові проблеми Львівщини вирішувалися

Л ьвівщини потрібно було 5658 учителів , а шляхом залучення до педагогічної діяльнос ті
працювало лише 3792 [3; 8]. Через відсутність учителів з інших регіонів України. Так, у 1945 р.
учителів у багатьох школах не викладали історію, на Львівщину було скеровано 660 педагогів [5].
географію, російську мову; загалом у цей період Сюди направлялися педагогічні кадри різних
на Львівщині не працювало 45 початкових і 12 спеціальностей, проте найбільше тих, що могли
середніх шкіл [13]. Фаховий рівень учителів втілювати в життя нову радянську ідеологію –
потребував якісного покращення, а для цього слід вчителі історії, мови та літератури. Викладання
було задіяти цілісну систему підготовки кадрів гуманітарних предметів, що несли ідеологічне
(Табл. 1). навантаження, не довіряли місцевим кадрам, які
І кількіс ний, і якіс ний показ ник складу здобували освіту за буржуазної Польщі. Загалом,
учительс тва на Л ьв івщині потребував до початку п’ятдесятих років на Л ьвівщину
кардинального покращення (Табл. 2). Цій переведено понад 35 тис. учителів із східних та
Молодь і ринок №3 (50), 2009 10

центральних областей України. Значних змін у цей Після війни у Львові відновили роботу сім
період зазнали підходи до викладання шкільних вищих навчальних закладів, які діяли до війни:
предметів (ідеологічна й атеїстична спрямованість, універс итет, політехнічний, медичний,
технократичний ухил, гіперболізація досягнень ветеринарний, педагогічний, учительс ький
радянської науки, ізоляція від світових наукових інститути та інститут народної торгівлі. Станом на
дос ягнень). Вс е це, безперечно, накладало 1952 – 1953 навчальний рік кількіс ть вищих
відбиток на підготовку учительських кадрів і навчальних закладів Львова зросла до дванадцяти.
відображалося у навчальних планах, програмах, Для повоєнного Львова характерним було
навчальній літературі, що використовувалася у дублювання функцій деяких інститутів, наприклад,
процесі підготовки учителя. педагогічного й учитель ського. Вони навіть
Актуальність підготовки, підвищення і розташовувалися в одному приміщенні на вул.
перекваліфікації педагогічних кадрів загострювалася Двірницького, 15 (нині вулиця І. Свенціцького). Обидва
і потребувала негайного вирішення. Саме в цей інс титути мали мовно-літературний, фізико-
період відкриваються або відновлюють свою математичний, іс торичний факультети. У
роботу університети, педагогічні інститути, педагогічному інституті діяв ще природничий
училища, організов ують ся курси для факультет. Навчання в педагогічному інституті
підготовки учителів, зміцнюється матеріальна тривало чотири роки, в Учительському – два [2, 11].
база, розпочинається робота щодо створення нових У місті, яке ставало науковим центром регіону,
технологій та концепцій виховання і навчання. відроджувалося академічне життя. У 1944 – 1945 рр.
У 1945 році в міс ті Броди створюєтьс я у Західну Україну було направлено 938 ос іб
педагогічне училище. Воно розміс тилос я в професорсько-викладацького складу. Серед них
колишньому будинку австрійського повітового найбільше було науковців і викладачів з Києва і
с уду і мало на меті підвищення якіс ного і Харкова. Час тка ви кладачів міс цевого
кількіс ного с кладу педагогів Л ьвівщини в походження у вищих навчальних закладах західної
повоєнний період. За роки його іс нування України була незначна. Вона складала: у 1947 р.
підготовлено близько 12 тисяч учителів. Також у – 17,1%, у 1950 р. – 15,5%, у 1953 р. – 18,7%. У
повоєнний період на Львівщині розпочинають першому семестрі 1944/1945 навчального року у
діяльність щодо підготовки учителя й інші Львові нараховувалося від 2141 до 3277 студентів
педагогічні училищ а. Т ак у 1945 році (для порівняння: у 1941 р. – 7187 осіб). Кількість
відкриваєтьс я педагогічне училище у місті с тудентів пос тійно змінювалася. Довоєнних
Борислав. Воно проіснувало близько десяти років. студентів з’явилося на навчання небагато, тому на
На початку 50-х років тут з алишається лише деяких факультетах на старших курсах налічувалося
відділ фізичного виховання, заочне відділення було по 5 – 7 студентів. Перші курси були укомплектовані
переведено до Воло димир-Волинс ького переважно студентами зі східних областей України.
(Волинська область). У 1956 році Бориславське Демобілізовані червоноармійці зараховувалися на
пе дагогічн е училище приєдн ують до навчання протягом усього навчального року [2, 11].
Дрогобицького педагогічного інституту. Д іяльніс ть вищих навчальних закладів у
У перші повоєнні р оки відкриваютьс я досліджуваний період спрямовувалас я не тільки
педагогічні училища у Самборі, Стрию та на розвиток освіти й науки в регіоні, але також на
Сокалі. Через десять років у процесі оптимізації здійснення радянізаційних заходів. Це викликало
навчальних закладів, що готують учителів на опір з боку галицької наукової громадськості та
Львівщині ці заклади об’єднують (Стрийське студентства [2, 11].
педагогічне учили ще приєднують до Процес становлення системи післядипломної
Самбірського, а Сокальське до Бродівського). освіти вчителів на Львівщині розпочинається
Така сітка педагогічних навчальних з акладів І та фактично із 1944 року на базі створених ще у 1939
ІІ рівня акредитації існує і сьогодні. – 1940 рр. обласних інститутів удосконалення
У цей же період діяли два училища у Львові: вчителів (ІУВ). На Львівщині їх було два:
педагогічне та муз ично-педагогічне. Дрогобицький і Львівський [11, 25].
Слід також відзначити, що для пришвидшення Д ля підвищення кв аліфікації кадрів
процесу підготовки учителів у повоєнний час організовувалися різностроков і курси при
використовувалися різні форми підготовки вузах. У Львові в 1944 р. чотириміс ячні курси
учителів. Наприклад, у Дрогобичі з 50-го по 51-й для вчителів 1 – 4 класів підготували 265 чол., а
рік функціонував річний педагогічний клас. У дев’ятимісячні педагогічні курси – 453, до заочної
ньому навчалися дівчата (25 осіб) – претендентки форми навчання в цей період було з алучено 1040
на звання учителя початкових класів. учителів [6].
11 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Мас ове підвищення кваліфікації вчителів нещадно викривати “запроданство українських
з дійс нювал ос я на курс ах “під готовки та буржуазних націоналістів”, виховувати з учнівської
перепідготовки” з а регіональною програмою. молоді гідну зміну будівників комунізму. В такому
Тематика курс ів була роз рахована на 200 ж політичному спрямуванні проходила і нарада
навчальних годин та охоплюва ла ос нови завідувачів відділами освіти західних областей
марксизму-ленінізму (30 год.), основи педагогіки УРСР у Львові у 1945 р. [14, 34].
і пс ихології (20 год.), навчальну дисципліну і Ідеологічному “загартовуванню” вчителів мали
методику її викладання (130 год.). сприяти численні лекції, бесіди, гуртки, семінари,
Особливістю підвищення кваліфікації вчителів що організовувалися зусиллями місцевих партійних
у регіоні у 1944 – 1948 рр. була потреба не лише у органів. На Львівщині в 1945 – 1946 н.р. було
масовому підвищенні ідейного, фахового та прочитано 250 лекцій на “суспільно вагомі” теми,
методичного рівня, а й у підготовці спеціалістів до працювало 500 гуртків з вивчення праць Сталіна, в
викладання предметів, які діючі вчителі не вивчали університеті марксизму-ленінізму навчалось 27
раніше (основи дарвінізму, географія СРСР, історія учителів міста Львова [7].
СРСР). Ще одна особливість підготовки учителів Не можна оминути і той факт, що на кількісні і
– спецкурс з української мови обсягом 20 год. для якісні показники учительських кадрів на Львівщині
вчителів будь-якого предмета – була викликана у повоєнні роки впливали ентносоціальні фактори.
запровадженням української мови викладання в Відомо, що переважну більшість жителів
більшості навчальних закладів регіону [15, 40]. довоєнного Львова становили поляки та євреї,
На цьому етапі курси підвищення кваліфікації тому тотальне винищення гітлерівцями євреїв
в регіоні проводилися при облвно. Виняток особливо позначилося на національному складі
становив Львівський інститут удосконалення інтелігенції, зокрема освітянської. На час вступу
вчителів (ЛІУВ), оскільки у цей час лише він радянс ьких війс ьк, міс то було переважно
мав окреме приміщення, унікальну педагогічну польським. Відносна частка українців зросла після
бібліотеку (55 тис. томів, переважно англійською, примусового переселення поляків із західних
французькою та польською мовами), найбільшу областей України. Відтак місцевих учительських
кількість фахівців (16 осіб), також іс нували кадрів, а також фахівців для їх підготовки у вищих
кафедри. Проте спрямування органів влади на навчальних з акладах не вистачало. У зв’язку з
створення уніфікованої с ис теми підвищення цим у 1945 році до Львова було с керовано із
кваліфікації вчителів та формування інститутів східних областей і демобілізовано з армії 1429
удосконалення не як наукових, а як методичних працівників науки. У 1946 році прибуло 885
закладів, призвела до швидкого закриття кафедр викладачів вузів, понад 300 вчителів [12, 7 – 8].
і припинення наукової роботи (1946 р.), що Поз итивні з міни відбуваютьс я в ус іх
зумовило погіршення рівня підвищення кваліфікації педагогічних навчальних з акладах не лише
вчителів та посилення його ідейно-політичного Львівщини, а й усіх західних облас тей України
спрямування [1, 98 – 110]. (Т абл. 3). Зрос тає контингент с тудентів-
Отже, кількісні показ ники організ аційного, в ип у с кн и к ів , ос к іл ь к и в о ни бул и
кадрового й матеріально-технічного характеру, що потенційними пед агога ми і с аме на них
визначали стан освітньої справи на Львівщині у покладалис я надії щодо поліпшення ос вітньої
перші повоєнні роки, постійно поліпшувалися. с прави у державі.
Політичні ж аспекти становлення і розвитку освіти Виснов ки. Отже, викладене вище дає
в краї відбивали вс і с кладності тогочасного підс тави стверджувати, що педагогічна ос віта
суспільно-політичного життя. У доповіді на Львівщини пройшла тривалий і ефективний шлях
облас ній нараді інтелігенції Л ьвівщини 30 становлення та розвитку, орієнтуючись на кращі
листопада 1944 року секретар Львівського обкому вітчиз няні й з арубіжні з раз ки, одночас но
КП(б)У І. Грушецький закликав учительство з берігаючи влас ні традиції, с амобутніс ть,
швидше ліквідувати непис ьменніс ть і використовуючи значний науково-методичний та
малопис ьменніс ть, виховувати дітей в дус і організ аційний потенціал. Ус відомлюючи
комуністичного світогляду [10, 46]. У зверненні необхідніс ть с ис темнос ті, пос л ідовнос ті,
до всіх вчителів західних облас тей України, виваженості та фаховості в основних підходах до
прийнятому на міжобласній нараді вчителів педагогічн ої ос віти едукаційн а традиція
західних областей УРСР, що проходила у Львові Львівщини має всі шанси вистояти у складних
5 – 9 січня 1945 р., йшлося про те, що вчителі реаліях сьогодення і одержати новий поштовх до
мають відд авати вс і с или для з міцнення пошуку нових прогрес ивних та ефективних
могутності батьківщини, відбудови і розвитку освіти, векторів розвитку.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 12

Таблиця 3.
Дані про контингенти студентів педагогічних навчальних закладів західних областей України станом
на початок 1945/1946, 1954/1955, 1960/1961 та 1963/1964 навчальних років
Навчальні на початок на початок на початок на початок
заклади 1945/1946 н.р. 1954/1955 н.р. 1960/1961 н.р. 1963/1964 н.р.
1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3
Педінститути
995 1674 27 2004 6233 1515 1039 4385 953 1666 5928 774
(стаціонар )
1892 2660 26 2546 10801 2039 909 7859 2328 705 5607 1043
(заочн. відділ)
(всього) 2887 4334 53 4550 17034 3554 1948 12244 3281 2371 11535 1817
Педучилища
2023 3775 201 2231 8663 1923 1123 2607 969 1314 3768 1564
(стаціонар )
(заочн. відділ) 1763 3811 172 273 2685 333 60 192 270 142 504 86
(всього) 3786 7586 373 2504 11348 2256 1183 2799 1239 1456 4332 1650
Разом 6673 11920 426 7054 28382 5810 3131 15043 4520 3827 15867 3467
* Графа 1 – набрано студентів на перший курс, 2 – всього студентів, 3 – випущено студентів.
1. Архів Львівського обласного науково-методичного – 1953. Т.1. – Київ, 1995.

інституту освіти. – Ф.Р – 1231. – Оп.1. – Арк. 98, 110. 10 . Обл асна нара да інтел іг енц ії Льв ів ської
2. Генега Р.Я. С тудентств о мі ста Львов а в області 30 листопада 1944 р. – Львів, 1945.
українському національному русі: Автор еф. дис… 11. Павлюк І.С. Розвитокнародної освіти у Західних
канд. іст. наук: 07.00.01. – Львів, 2007. – 20 с. областях Української РСР. Автореф. дис… канд. іст.
3. ДАЛО. – Ф.Р163, – Оп.4.– Спр.1,7зв., 8, 9 зв., 10, наук. – Львів, 1956. – 25 с.
11 26, 37, 86, 87, 122, 162, 242, 281. 12. Попп Р. Інтелігенція Львова в 1944 – 1953 роках
4. Державний архів Львівської області (ДАЛО). – (історико-соціологічний аспект): Автореф. дис. канд.
Ф.ПЗ. – Оп. 1. – Спр. 57, 65, 82, 238, 311, 628. іст. наук: 07.00.01. – Львів, 2003. – С. 7 – 8.
5. Державний архів Львівської області (ДАЛО). – 13. Рубльов О.С., Черненко Ю.А. Сталінщина й доля
Ф. ПЗ. – Оп. 1. – Спр. 311. захі дноукр аїнської інтелі генц ії / / Укра їнськи й
6. Державний архів Львівської області (ДАЛО). – історичний журнал. –1991.– № 5.
Ф.Р163. – Оп. 4. – Спр.1, 26. 14. Сворак С.Д. Освіта на західноукраїнських землях
7. Державний архів Львівської області (ДАЛО). – у повоєнний період // Український історичний журнал.
Ф.Р163. – Оп.4. – Спр.11, 15. – 1997. – №2. – С. 34.
8. Історія Львова. – К., 1984. 15. ЦДВОВУ України. – Ф. 166. – Оп. 15. – Спр. 207.
9. Культурне життя в Україні: західні землі 1939 – Арк. 52. – С. 40.
Стаття надійшла до редакції 20.11.2008.
Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало – лише 47 років. З них 34 роки провів
у неволі: 24 роки – під ярмом кріпацтва і понад 10 років – у найжорсткіших умовах
заслання. А решту – 13 “вільних” років перебував під невсипущим наглядом жандармів.
“На Вкраїні милій”.
Тарас Шевченко
[Заповіт]
“На нашій славній Україні”.
Тарас Шевченко
[В казематі]
13 Молодь і ринок №3 (50), 2009

МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА УКРАЇНИ
В СПІВТОВАРИСТВІ СВІТОВИХ ДЕРЖАВ
УДК 658
Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор
кафедри менеджменту і підприємництва
МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ СВІТОВОГО

ГОСПОДАРСТВА ТА УКРАЇНИ В СПІВТОВАРИСТВІ
СВІТОВИХ ДЕРЖАВ
У статті досліджується про блема міжн ародного маркетин гу в економічн их
відносинах глобального світового господарства, що стоять перед людством та Україною
як суверенною державою, яка є членом десятків міжнародних організацій, та регулювання
державних відносин на світовому рівні за допомогою міжнародного маркетингу, який
формується у нинішній глобальній економіці.
Ключові слова: міжнародний маркетинг, глобалізація, Болонська декларація.
П
остановка проблеми. Міжнародний партнерс ьких відно с ин між ос новними
маркетинг, міжнародна економіка, складовими суспільства (різними країнами),
глобальні економічні віднос ини, державними с трукту рами вс іх рівнів,
міжнародна економічна торгівля, створення громадянським суспільством.
великих імперських держав щодо з’єднання Є вропа с творила з агальноєвропейс ький
людськос ті у цілому с віті, ус кладнюєтьс я освітній простір, межі якого задані Болонською
проблемами, які виникають на основі національних, декларацією. Болонська декларація та нормативні
релігійних, державно-політичних чинників акти передбачають с творення єдиного
глобалізації міждержавних стосунків. Україна, європейського освітнього простору із збереженням
наприклад, не є державою з намірами створювати ус іх варіа нтів міс цевих (нац іональних)
глобальні світові проблеми, але бере активну особливостей освіти та розвитку ос обистості на
участь у процесах глобалізації, входження у світову ос нові ділової етики, маркетингової культури
організацію торгівлі (СОТ), Європейський союз взаємовідносин із суб’єктами діяльності1.
(ЄС), Організацію об’єднаних націй (ООН). Сьогодні у Європейському освітньому просторі
Слід відзначити, що однією з проблем, на виконуєтьс я проект T UNING, тобто іде
розв’яз ання яких с прямовані з ус илля Уряду співставлення та інтеграція навчальних програм,
України, є удосконалення безперервної впродовж курс ів тощо. На цьому етапі формуєтьс я
життя системи освіти. Дивлячись у майбутнє, уряд Європейська кваліфікаційна рамка (European
України розуміє, що світове співтовариство зазнає Qualification Framework), у залежності від якої
стрімких змін. Зростає потреба в адаптації різних будуть фор муватис я національ ні с ис теми
систем вищої освіти, їх конкурентоспроможності, кваліфікац ій. За цими поняття ми с уттєві
а також можливості відповідати належним чином результати дес ятирічної загальноєвропейської
на виклики глобаліз ації. Ос віта має бути роботи, с прямованої на вироблення нових
спрямована на повний розвиток ос обис тості, принципів освіти, як відзначає професор Казимир
зміцнювати повагу до прав людини, основних Левківський в роботі2.
свобод і миру, давати змогу усім людям брати Україна в 2005 році офіційно приєдналася до
активну участь у побудові вільного і рівноправного Болонського процесу, підписавши Болонс ьку
сус пільства. Академічна с пільнота є одним із декларацію і взявши на себе чітко окреслені
найважливіших органів, які утверджують і завдання. Нині викладачі, освітянська спільнота
переносять з покоління в покоління інтелектуальні та українське сус пільс тво загалом поступово
та культурні ціннос ті. Прискорення людського приходить до розуміння, що Болонському процесу
роз витку можливе лише на ос нові міцних альтернативи немає, якщо ми хочемо, щоб
Україна розвивалася як самостійна, незалежна,
1
Примаченко Н.М., Вачевський М.В. Маркетингова культура у підприємництві. – К.: ЦУЛ. – 2005. – 128 с.
2
Левківський К.М., Логвин З.І., Губернська Н.Л. Збірник нормативних актів щодо Болонського процесу. – К.,
2008. – 120 с.
© М. Вачевський, 2009 14

стабільна держава в стосунках з іншими країнами Джерелом користі від неї є порівняльна перевага,
на зовнішньому ринку. відміннос ті в альтернативних витратах
За допомогою міжнародного маркетингу виробництва товарів і послуг між різ ними
держава має змогу стимулювати роз ширене країнами. Спеціалізація здійснюється у формі
відтворення чи с тв орювати умови, які концентрації ресурсів у виробника, який діє з
забороняють ввіз товарів чи їх вивіз. низькими альтернативними витратами.
Аналіз останніх публікацій. Проблемі Міжнародна конкуренція перероз поділяє
міжнародного маркетингу та його вивчення у рес урси країн у ті галузі, де ці країни мають
ВНЗ присвячено значну кількість робіт. Її зокрема порівняльну перевагу. Міжнародний обмін та
досліджували: І.І. Дахно [4], М.М. Єрмошенко [5], с пеціаліз ація приз водять до нижчих цін на
В.Г. Кремень [6], В.В. Козак [7], І.Р. Михасюк, імпортовану продукцію та більш вис оких
З.М. Мальський [9], Н.Ф. Ничкало, В.О. Кудін внутрішніх цін на продукцію, яка експортується3.
[12], Н.М. Примаченко [13], Т.М Циганкова [14] Д ля с вітов ого с півтоварис тва нас лідком
та ін. Більшість публікацій присвячено організації міжнародної торгівлі є зростання світового
виробництва та збуту товарів і пос луг, не сукупного виробництва й споживання, а отже,
вдаючись до суттєвої підготовки маркетологів у зростання добробуту.
Держави, що існують на планеті, мають різні рівні економічного розвитку та різні

системи господарювання. За загальноприйнятою класифікацією приблизно 140 країн
Розвиток
належать до слаборозвинутих. За економічним потенціалом і добробутом людей в
держав
країні лідерами є США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія, Канада.
Вони створюють близько половини всього виробленого продукту.
сфері міжнародного маркетингу із врахуванням У 1991 році перестали існувати соціалістичні

Болонського процесу освіти. країни, які пос тупово переходять на ринкову
Ме та статті. Вироблення нової методики систему господарювання.
навчання та формування у майбутніх маркетологів- Усі країни на планеті створюють світове
педагогів високого рівня професійних компетенцій гос подарс тво. Значним фактором розвитку
в галузі міжнародного маркетингу. світового господарс тва є інтернаціоналіз ація
Виклад основ ного матеріалу. Сучасний господарського механізму, випуск продукції на
світовий роз виток характеризується посиленням рівні с вітових с тандартів, ко оперування
зв’язків та взаємодії між країнами. Тенденція до виробництва на міжнародному рівні.
об’єднання викликана потребою розв’яз ання Сукупність виробничих віднос ин світового
глобальних проблем, що стоять перед людством. г ос п о да р с тв а пр о яв л я єть с я у с и с тем і
Серед них – зростаюча взаємозалежність держав притаманних йому економічних інтерес ів.
у економічній сфері. Струк турними е лементами такої с и с теми
Св ітов е господарств о – с укупніс ть інтерес ів є: по-перше, економічні інтерес и
національних господарств і різних країн, об’єднаних окремих держав с вітового співтоварис тва,
міжнародним поділом праці, виробничими, як і ви ник аю ть під ча с в икон анн я ни ми
торговельними, фінансовими і науковими зв’язками. г о с п о д ар с ь ки х фу н к цій на р ів н і
Світове господарство починає належним міждержавних з в’яз ків; по-друге, економічні
чином функціонувати як сформована органічна ін тер ес и н аціона льн их під при єм с тв , я кі
система на кінці ХІХ і початку ХХ століть. Саме в и с ту п аю ть у ч а с н и к ам и вз а є мн и х
в цей час створюється велике виробництво, господарських зв’язків, що с кладаються між
здатне використовувати досягнення промислової країнами-партнерами на основі міжнародної
революції. Зростає продуктивність праці, суспільне торгівлі4.
виробництво переростає національні межі, в Участь країни в міжнародній торгівлі може
більшос ті вироблені товари к раїн с віту будуватися на перевагах:
експортуютьс я, розширяєтьс я ринок збуту та Економічні інтереси можуть бути й іншими
ввозу товарів і послуг. зв’язками: економічне співтовариство, асоціація
Іс торично першою формою міжнародних вільної торгівлі тощо.
економічних відносин була міжнародна торгівля. Для світового господарства важливе значення
має інтернаціоналізація виробництва, яка органічно
3
Вачевський М.В. Маркетинг формування професійноїкомпетенції. Підручник. ЦУЛ. – 2005. – 512 с.
4
Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М. Основи економіки. Навчальний посібник. Для учнів ліцеїв,
коледжів, гімназій та загальноосвітніх шкіл 10 – 11 – 12 класів. – К.: Педагогічна думка, 2007. – С. 548 – 565.
15 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Міжнародна форма міжнародних економічних відносин, яка передбачає обмін товарами й послугами
торгівля і базується на міжнародному поділі праці.
Абсолютна у виробництві певного продукту означає, що ця країна здатна виробляти більшу

перевага кількість одиниць цього продукту з пев ного обсягу ресурсів за наявного рівня
країни технології порівняно з конкурентами.
Порівняльна країни у виробництві певного продукту означає, що країна може виробляти цей
перевага продукт з нижчою внутрішньою альтернативною вартістю, ніж потенційний
торговельний партнер.
Торговельний це співвідношення коштів, отриманих протягом року за експорт, і коштів,

баланс сплачених за імпорт товарів.
Сальдо Сума експорту й імпорту називається зовнішньоторговельним оборотом, а їх різниця

торгового – сальдо торговельного балансу. Активне (або позитивне) сальдо торговельного
балансу балансу означає перевищення експорту над імпортом, від’ємне перевищення імпорту
над експортом.
пов’яз ана з процес ами, що відбуваютьс я на Важливим у розвитку зовнішньоекономічних

світовому ринку. зв’язків України є також Указ Президента України
Як відомо, торгівля, відокремлюючись від №136, який наголошує, що вс і господарські
виробництва, роз вивається власним шляхом. суб’єкти незалежної України мають право виходу
Випереджаючі темпи зростання світової торгівлі на зовнішній ринок. Їм дозволяється здійснювати
є важливим фактором зростання промислового та зовнішньоторгові операції у валюті. Цим рішенням
сільського господарс тва, розвитку науково- скасовується значна частина обмежень на імпорт
технічного прогресу, пониження конкурентної товарів і пос луг з арубіжним партнерам
боротьби на міжнародній арені. господарськими суб’єктами України. Серед інших
Україна є членом Організації Об’єднаних законодавчих актів, які сприяють економічним
Націй, входить у світове співтовариство держав. зв’язкам України зі світовим господарством, є
Це означає, що вона визнає і виконує статут ООН, закони “Про з ахист іноземних інвес тицій на
міжнародне право, які регулюють міждержавні Україні”, “Про з агальні основи створення та
політичні, дипломатичні, соціальні, культурні і функціонування спеціальних (вільних) економічних
економічні міжнародні стосунки. Раціональне зон”, нові митні правила, правила оподаткування
використання переваг міжнародних економічних бартерних (товарообмінних) операцій у галузі
відносин передбачає інтеграцію економіки України зовнішньоекономічної діяльності, Пос танова
у світове господарство. Верховної Ради України про формування
Україна як суверенна держава ще не має валютних фондів, положення про проведення
достатнього досвіду налагодження економічних міжнародних торгів (тендерів) на території
зв’язків із країнами світового співтовариства. Це України то що. Т акі з аходи та кож дають
стримує процес інтеграції української економіки у можливість залучити в економіку України іноземні
світове гос подарство. Щоб розв’яз ати питання капіталовкладення, сприяють виробникам України
про оптимальне включення економіки України у входити у світовий ринок.
систему світового господарства, необхідні певні Заз начимо, що с уб ’єктами с вітового
правові, матеріальні і політичні передумови. господарства є: народногосподарські комплекси
Головним економіко-правовим документом, країн, що беруть участь у міжнародному поділу
що регламентує розвиток зовнішньоекономічної праці; транснаціональні корпорації; міжнародні
політики України і сприяє включенню її у систему економічні організації та фонди5.
с вітового гос подар с тва, є Закон про Нез важаючи на пос илення глобаліз ації,
зовнішньоекономічну діяльність України, що був інтеграційних тенденцій, визначальним чинником
прийнятий у квітні 1991 р. Він передбачає, що є формування самостійних структур світового
суб’єктами міжнародних економічних відносин господарства на регіональному рівні. Найкращий
можуть бути вс і юридичні ос оби, що ведуть приклад – Європейська економічна спільнота, що
виробничу діяльність на території України. об’єднує практично всі розвинені країни Європи.
Структура с вітового гос подарс тва має
5
Воробйов Є.М. Економіка. Довідник старшокласника та абітурієнта. – Х.:ТОРСІНГ ПЛЮС. – 2007. – С. 333 – 334.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 16

наступну складову: світовий ринок товарів і послуг; Д ля входження у с ис тему с вітового
світовий ринок капіталів; світовий ринок робочої господарства економіка України має усі підстави
сили; міжнародна валютна система; міжнародна і з начні можливос ті. У перс пективі наша
кредитно-фінансова с ис тема; світовий ринок Батьківщин а буде орієнтувати с ь у с воїх
інформації. Світовий ринок науково-дослідних і зовнішньоекономічних зв’язках на розширення
конструкторських розробок. експорту, значне скорочення поставок сировини,
Регіональні можли вос ті екс портного матеріалів. Україна розширить географію своїх
потенціалу України залежать від рівня розвитку економічних з в’яз ків, орієнтуватиметься у
окремих економічних районів. Важливе значення зовнішньоекономічних відносинах на високо
має співробітництво областей, які межують із розвинуті країни с вітового гос подарства і на
Польщею, Словаччи ною, Угорщиною та створення умов для переміщення міжнародного
Румунією. У перспективі Україна матиме тісні капіталу та робочої сили. Слід заз начити, що в
взаємовідносини із Німеччиною, Францією, ос танні дес ятиріччя поширилась нова форма
Італією та іншими країнами Європи. Незважаючи з овнішньоекономічних віднос ин у вигляді
на значні потенціальні можливості України, на створення на території країни вільних економічних
шляху її включення у с ис тему с вітового з он. Це має на меті активізацію діяльності
господарства є багато перешкод. Це, насамперед, підприємс тв, роз міщення тут спільних видів
зниження темпів виробництва, що є загальним діяльнос ті, модерніз ацію пром ис ловос ті,
наслідком криз и після виходу із тоталітарної насичення внутрішнього ринку вис окоякісними
системи й імперії, яка відкинула Україну на багато товарами та розширення експорту та імпорту. В
років назад в економічному розвитку. Україна не Україні прийнятий Закон “Про загальні з асади
мала влас н их кваліфікованих кадрів для створення і функціонування спеціальних (вільних)
зовнішньоекономічної діяльності, досвіду ведення економічних зон” (1992 р.), а також розроблена
міжнародних економічних віднос ин, а це Концепція створення таких зон (1994 р.). У цих
затримувало налагодження світових зв’язків. документах обґрунтовані цілі, основні принципи,
За умов переходу України до ринкової типи та функції ВЕЗ в Україні, с тратегія їх
економіки функціо нування механіз му розвитку і порядок формування. Вільні економічні
з овнішньоекономічних з в’язків спрямоване зони розглядаються як один із засобів здійснення
передусім на реалізацію з агальнодержавних економічної реформи.
інтересів. Це зумовлює зберігання державної У с учас них умовах відбуваєтьс я
монополії на з овнішньоекономічному рівні, інтернаціоналізація не тільки самого господарського
прийняття відповідних з аконодавчих актів, життя, а й системи державного регулювання,
тарифів, системи оподаткування, укладання відносини між країнами стають багатосторонніми,
договорів, регулювання обс ягу, структури, здійснюється регулювання економічних відносин.
географії пос тавок, реєс трація с уб’єктів Інтеграційні процеси, що відбуваються в світі,
зовнішньоекономічної діяльнос ті, надання їм мають об’єктивний, закономірний характер і певну
ліцензій, пільгових кредитів, дотацій, митний збір договірно-правову основу. Групи країн на основі
та контроль за міжнародним рухом капіталів. вз аємних домовленос тей об’єднуютьс я в
Потреба у валютних коштах орієнтує не лише регіональні міждержавні комплекси та проводять
на залучення іноз емних кредитів, а й на їх спільну політику в різних с ферах с успільно-
раціональне використання, уникнення збільшення політичного та гос подарського життя.
державної заборгованості іноземним партнерам, Іс торично найчіткіше інтеграційні процеси
пошук нових шляхів з овнішньоекономічної проявилис я в з ахідній Є вропі. Одним з
діяльнос ті як джерела стабільних грошових найяскравіших прикладів інтернаціоналізації
надходжень до Державного валютного фонду. економіки, розвитку міжнародного економічного
У процес і роз витку міжнародного співробітництва є Європейс ький союз (ЄС).
господарського співробітництва України у сфері Сьогодні він об’єднує більше 15 країн Західної
матеріального виробництва особлива увага Європи (існує єдиний внутрішній ринок, зняті
надається залученню до національної економіки обмеження на шляху переміщення товарів, послуг,
іноземних інвестицій. капіталі, робочої сили). В 1999 році країни ЄС
Найбільш значні інвестиції в економіку України перейшли до єдиної валютної системи з єдиною
вклали: Іспанія – 5,1 млн. дол., Німеччина – 4,2 грошовою одиницею – ЄВРО.
млн. дол., США – 4,7 млн. дол., Польща – 3,1 Поряд з економічною інтеграцією відбувається
млн. дол., Швейцарія – 3,1 млн. дол., Італія – 1,8 і політичне зближення, більшої дієвості набувають
млн. дол. міжнародні інс титути законодавчої, с удової та
17 Молодь і ринок №3 (50), 2009

виконавчої влади (Європейський парламент, Світов е господарство – це с укупніс ть
Європейський суд та ін.). національних гос подарс тв та економічних
Перед Україною теж стоїть завдання інтеграції зв’язків, які функціонують на міжнародному рівні,
у Європейський союз. метою яких є випуск продукції світових зразків і
Україна має у своєму розпорядженні значний об’єднання сил країн для розв’язання глобальних
природно-ресурс ний і економічний потенціал: проблем.
родючі землі, з яких майже 70% – кращі у світі Розвиток світового господарства бере початок
чорноз еми; величезні запаси марганцевих руд від першої міжнародної операції купівлі-продажу
(25% світових), самородної сірки (75%), інші товару або першої міжнародної бартерної операції,
унікальні корисні копалини, у тому числі золото, тобто обміну одного товару на інший.
залізо, титанові, свинцеві, уранові й інші руди. Вважають, що Середз емномор’я разом із
Сировиною для цементної промисловості Україна с ус ідніми районами Західної Аз ії с тало
забезпечена на багато десятиліть, а кам’яною і зародженням світового господарства, яке згодом
харчовою сіллю – на сторіччя; надра України поширилос я у напрямку Південної, Південно-
містять паливно-енергетичні ресурси, у тому числі Східної та Східної Азії, Росії, Америки, Австралії
вугілля, газ, нафту; значний потенціал, у тому числі з Океанією, Тропічної Африки.
експортний, мають сталеплавильний, машинобудівний, Світовий ринок розглядають як сукупність
хімічний, агропромисловий та інші комплекси. Усе обмінів товарами і послугами між національними
це збільшує шанси України посісти помітне місце ринками окремих країн. Розвитку світового ринку
в системі світового господарства. сприяла необхідність збуту продукції за межами
Отже, міжнародна інтеграція є важливим національних ринків. Світовий ринок здійснює
стимулом розвитку та підвищення ефективності зворотний вплив на виробництво, визначаючи
виробництва кожної країни. Ще жодна країна не кількісні та якіс ні характеристики потрібних
спромоглася с творити ефективну економіку, товарів.
ізолювавши себе від світової економічної системи.
Міжнародна інтеграція, міжнародна торгівля 1.ВоробйовЄ.М. Економіка.Довідникстаршокласника
дають змогу широко розвивати виробництво таких та аб ітур іє нта. – Х.: ТОРС ІНГ ПЛЮС , 20 07 . –
видів продукції, для яких є найбільш сприятливі С . 333 – 334.
умови. 2.Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної
компетенції. Підручник. – К.: ЦУЛ,2005.– 512 с.
Зовнішньоекономічна діяльніс ть, а з нею і
3. Вачевський М.В., Мадзігон В.М. Промисловий
державна політика України в зовнішньоекономічній маркетинг. Підручник. – К.: “Кондор”, 2009. – 650 с.
сфері мають особливу специфіку. Здобувши 4. Дахно І.І., Бовтрук Ю.А. Міжнародна економіка.
політичну незалежність, Україна не звільнилася – К. МАУП. – 2002. – 216 с.
від з алежнос ті економічної. Мова йде про 5. Єрмошенко М.М. Антимонопольне законодавство
енергоносії, які вона втратила після розпаду і конкуренція. – К.: УкрНИИНТИ, 1991. – 52 с.
Російської імперії. 6. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ ст. // Шлях
Негативні чинники зовнішньоекономічної освіти. №2. – С. 2 – 4.
діяльності пов’язані з не конкурентоспроможністю 7. Козак Ю.Г. Міжнародна економіка. – К.: ЦНЛ,
українських товарів, насамперед через високі 2002. – 118 с.
8. Левківський К.М., Логвин З.І., Губернська Н.Л.
витрати: наприклад, енергоємніс ть основних
Зб ірник нормативних актів що до Бол онсько го
фондів і застарілої технології набагато перевищує процесу. – К, 2008. – 120 с.
її рівень у країнах-конкурентах. На 1 долар США 9. Михасюк І.Р., Мальський З.М. Основи глобальних
ВВП Україн а витрачає у 5 раз ів більше економічних відносин. – Львів – Жешув. – 2003. – 192 с.
енергорес урс ів, ніж держави Центральної та 1 0 . Ми ха сюк І.Р., Ма л ьськи й З.М. Осно в и
Східної Європи, у 12 разів більше від країн ОЄСР. глобальних економічних відносин. – Львів: Українські
Тому значна частина валютного виторгу (3 – 3,5 технології, 2003. – С. 83 – 85.
млрд. доларів США) йде не на технологічне 11. Ми хасюк І.Р., Бо чан І.О. Менедж мент
відновлення виробництва, а на оплату енергоносіїв. Глобальної економіки. – Львів – Жешув. – 2004.
Висновки. Отже, Україна як нез алежна 12. Ничкало Н.Ф., Кудін В.О. Професійна освіта в
зарубіжних країнах. – К.: “Вибір”, 2002.
держава, член с вітового с півтоварис тва має
13. Примаченко Н.М., Вачевський М.В.Маркетингова
активно виступати на світовій арені і включатися
культура у підприємництві. – К.: ЦУЛ, 2005. – 128 с.
у розвиток взаємних господарських відносин з 14. Циг анкова Т.М. Мі жнародний мар кетинг.
країнами-партнерами. Саме це є важливим Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 120 с.
фактором стабілізації народного гос подарства та
забезпечення добробуту населення України. Стаття надійшла до редакції 22.11.2008.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 18

ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ – КОМПОЗИТОР, ПЕДАГОГ-ПІАНІСТ,
МУЗИЧНО-ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ
УДК 78.09 (477) “ХХ”
ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ –
КОМПОЗИТОР, ПЕДАГОГ-ПІАНІСТ,
МУЗИЧНО-ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ
В
асиль Б арві нський є визнач ним в 1934 році Спілки українських професіональнихмузик,
представнико м української м узич но ї яку він очолював тривалий час, у створенні в 1937 році
культури XX ст. В її історію він увійшов як спеціального журналу “Українська музика”. Вихований
ко мпозито р, піаніст, м узичний кр итик, педаго г, на кращих традиціях слов’янської культури, зокрема
диригент, організатор музичного життя. Лисенка і чесько ї школи Дворжака, Барвінський
Працюючи в різних ділянкахтворчості, Барвінський впроваджував передові мето ди навчання, новий
особливу увагу приділив камерно-інструментальному репертуар (зокрема, радянський). Велике значення
ансамблю і дав перші високомистецькі зразки цього мали для нього безпосередні контакти з радянськими
жанру на Україні. Солоспіви композитора належать до композиторами і знайомство з їхньою музикою ще у
кр ащих здо бу тків пісенно ї лірики. Непо втор но 1920-ті роки.
своєрідними є його обробки народнихпісень – сольні Новим етапом у творчостій діяльностіБарвінського
і хо рові. Фо ртепіанна творчість Барвінського , що були роки після возз’єднання західних областей України
збагатила як жанр мініатюри, так і велику форму, є в 1939 р оці. Про це свідчать широка гром адська і
яскр авим пр икладом глиб око го пр оникнення у педагогічна р обота, ціла низка нових творів у різних
скарбницю української народноїтворчості. жанрах. Тоді на повну силу зазвучали його композиції,
З більших задумів композитора відомі“Українська були видані не лише мініатюри, а й великі форми –
рапсодія” для симфонічного оркестру, кантати. Опера камерні ансамблі.
та інші твори великоїформи лишилися незакінченими. Проте через трагічні обставини життя діяльність цієї
Спеціально дб ав Барвінський про педаго гічний і кришталево чесної і передової за поглядами людини
концертний репертуар різних жанрів, пропагуючи у було відсунуто на дальший план, його великі заслуги
своїй твор чості народну пісню. Ця ділянка йо го пер ед українсько ю, в то му ч ислі р адянською ,
діяльності тісно зв’язана з му зично-громадською культуро ю – недооцінено. Ось що говорив з цього
роботою широкого плану, що охоплювала організацію приводу в 1960-тіроки соратник Барвінського Станіслав
найрізноманітніших сфер музичного життя у західних Людкевич: “Творчість В.О. Барвінського є доволі мало
областях України в період між першою та другою відома, але причиною цього не є мала вартість його
світовими війнами. творів, а їх відсутність у виконавському репертуарі.
В 1915 – 1939 роках Барвінський був директором Надруковані раніше твори композитора як у нас, так і
іпедагогом Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, за кордо ном залишилися уже в ду же об меженій
працююч и по ру ч з С. Людкевичем та іншим и кількості примірників, велика ж частина навіть дуже
передовими му зич ними діячами. Ця ро бо та не вар тісних о пусів заподіялася чер ез неспр иятливі
о бм ежувалася Львово м, а включ ала постійні життє ві об ставини. Разом з тим творч ий до роб ок
консультації музичних шкіл багатьох міст і містечок. В.О. Барвінського, як ійого загальна музична діяльність,
Барвінський виступав тако ж як піаніст-концертант і заслуговує великої уваги. Назріла вже пора, щоб цінний
виховник цілої плеяди виконавців, як диригент“Бояна”. культурно-музичний здоб уток В.О. Барвінського
Разом з ком по зито рською, педаго гічною та зберегти для нашої музичної культури, щоб його по
виконавською діяльністю Барвінський активно виступав змозівідшукати, впорядкувати та оцінити його значення
у галузі музичної пу бліцистики як кор еспондент у розвитку української культури” (ця авто ризована
львівськихгазет, автор багатьохрецензій та аналітичних сторінка машинопису С. Людкевича зберігається у
статей. Важливою була роль Барвінського в заснуванні автора цієї статті).
Стефанія Павлишин
доктор мистецтвознавства, професор
Львівської національної музичної академії
імені Миколи Лисенка
© С. Павлишин, 2009 19 Молодь і ринок №3 (50), 2009

БЕЗПОСЕРЕДНІ ВРАЖЕННЯ ВІД ПРОЧИТАНОЇ КНИЖКИ ПРО НЕЗАБУТНЬОГО
ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
УДК 78.09 (477) “ХХ”

Богдана Фільц, доктор філософії мистецтв, старший науковий співробітник
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології
імені М. Рильського НАН України,
лауреат премій імені Миколи Лисенка і Віктора Косенка,
заслужений діяч мистецтв України
БЕЗПОСЕРЕДНІ ВРАЖЕННЯ ВІД ПРОЧИТАНОЇ КНИЖКИ

ПРО НЕЗАБУТНЬОГО ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
У статті подається аналіз об’ємної, багатовимірної книжки про незабутнього Василя
Барвінського (Василь Барвінський у дослідженнях і матеріалах / Ред.-упор. В. Грабовський. –
Дрогобич: Посвіт, 2008. – 336 с.: іл.) з прецікавими спогадами, листами, дослідженнями
наших мистецьких особистостей, які так щедро рясніють безліччю надзвичайно цікавих
фактів з життя і діяльності цієї Великої благородної Людини.
Ключові слова: митець, музичні твори, архівні матераіли, листи.
А
ктуальність пробле м и. Збірник надзвичайно цікавих фактів з життя і діяльності
Василь Барвінський у дослідженнях цієї Великої благородної Людини.
і матеріалах / Редактор-упорядник Виклад основного м ате ріалу. Публікації
В. Грабовський. – Дрогобич: Посвіт, 2008. – розкривають душу і помисли В. Барвінського, його
336 с.: іл., як і друге виправлене і доповнене творчі радості, успіхи і турботи, а також, на жаль,
видання з бірника Василь Барвінський. Статті. трагіз м його долі на с хилі літ та попри все
Ли сти. Сп ога ди / Ре дак т ор- упо ря дн ик виключну шляхетність, силу духа і дивовижну
В . Грабовський. – Дрогобич: Посвіт, 2008. – безмежну доброту. У книз і стільки нового,
268 с. : іл. , прис вячені 120-річчю від дня незнаного досі матеріалу, насиченого живою
народження видатного українського композитора, думкою і повагою до композитора і вчителя,
знаного у вс ьому світі. Цей по суті двотомник колеги по життю та за фаховими обов’язками і
праць про Вас иля Барвінс ького викликає з а цік авле ння ми! Тож я щир о в ітаю па на
захоплення і щиру подяку упоряднику, авторам і В. Грабовського з виходом у світ цієї солідної
всім, хто причетний до його публікації, оскільки книги, а також його авторських статей, зокрема
матеріал, вміщений у з бірниках, надз вичайно вступної статті “Шляхетна постать на тлі історії
цікавий, багатогранний, переважно зовсім новий, культури Центрально-Східної Європи: повернення
який з багачує знання і уяву про непересічну корифея” (вважаю, що дуже вдало обрано ним
людину – творця, педагога, виконавця, організатора ракурс розкриття теми) [1, 7 – 15]. Також
музичного життя і освіти в Галичині протягом заслуговують на увагу вис вітлення взаємин
понад трьох десятиліть ХХ століття і разом з тим дорогої для мене сім’ї Ревуцького з Барвінським,
великого патріота, людини глибоко інтелігентної, їх напрочуд шанобливе ставлення і особливо
володіючої великими знаннями в галузі музичного дружнє і тепле ставлення всіх членів родини
мистецтва, музикознавства, активного критика, Ревуцьких до нього як до близької по духу людини,
виступаючого у різних часописах і журналах та благородної, делікатної і щирої [1, 196 – 200].
вболіваючого за долю української культури і Дуже гарні, інформативні і ґрунтовні с татті
престиж її серед музикантів і шанувальників нашої наших відомих львівських музикознавців –
музики серед музикантів інших народів. скрупульозної дослідниці творчості В. Барвінського
Мої думки с тосуються, передус ім, книги С. Павлишин [1, 56 – 59], одночасно з розглядом
“Вас иль Барвінс ьки й у дос лідженнях і музичної сутності новознайденого фортепіанного
матеріалах”, яку я, захопившись її зміс том, концерту митця та Я. Якубяка [1, 46 – 55] про
відразу, не відходячи від неї ні на мить, прочитала вз аємини видатних львівс ьких композиторів,
від першої до останньої сторінки. творчих побратимів С. Людкевича і В. Барвінського.
Мета статті полягає в аналізі та популяризації Надзвичайно цікаві спогади про В. Барвінського
об’ємної, багатовимірної книжки про незабутнього Василя Витвицького – молодшого сучасника
Василя Барвінського з прецікавими спогадами, композитора [1, 129 – 164]. Вони місткі за змістом
листами, дос лідженнями наших мис тецьких і обширні за обс ягом не тільки за кількіс тю
особистостей, які так щедро рясніють безліччю сторінок (понад 30) але, передусім, за вагомістю
© Б. Фільц, 2009 20

БЕЗПОСЕРЕДНІ ВРАЖЕННЯ ВІД ПРОЧИТАНОЇ КНИЖКИ ПРО НЕЗАБУТНЬОГО
вміщеної інформації з докладним охопленням громадянина своєї землі зробили свій внесок до
різноманітних мистецьких подій, його особистих висвітлення його різ номанітних дос ягнень у
музичних вражень, пов’яз аних із музикою і мистецтві, багатства його душі і чисто людських
творчими з добутками, композ иторс ькою і якостей та чеснот.
концертною практикою Василя Барвінського, його Особливої уваги заслуговує перша публікація
великою організаторс ькою, громадс ькою, про В. Барвінського після повернення його з Гулагу,
публіцистичною і педагогічною діяльністю. Спогади багатос траждального в’язня, з нес иленого
Витвицького, на мою думку, могли б сміливо бути багаторічним життям у неволі (1948 – 1958),
названі “документальною повістю про митця безневинно засудженого і позбавленого навіки
Барвінського, або В. Барвінський і музичне життя найдорожчого в його житті – багатьох його творів.
Галичини 30 – 40-х років ХХ століття”. Її здійснила Софія Грица, опублікувавши статтю
Цікавою для мене виявилась ще одна стаття про В. Барвінського в українському народному
В. Грабовського “Василь Барвінський на сторінках календарі (1962 р.), яку значно скоротили, але все
книги Йосифа Гошуляка “Й свого не цурайтесь” ж таки вона вийшла у світ і композитор за це був їй
[1, 180 – 184]. Тут, як у переважній більшості його дуже вдячний. У книзі подаєтьс я шіс ть лис тів
різноманітних музикознавчих виступів на наукових В. Барвінського до С. Грици [1, 230 – 244]. Дуже
конференціях і публікаціях, матеріал цікаві, овіяні благородством, а разом з тим
підпорядкований осмисленню ролі митця в з ворушливими с відченнями про те, як він
суспільстві (в даному разі непересічного видатного намагався (не маючи фізичних сил) попри все
українського композитора-корифея), роздумам про встигнути підготуватись до авторського концерту,
відповідне поцінування його праці і внеску що мав відбутись у Львові з нагоди його 75-річчя.
адекватного поширення його музики в Україні та Ці листи стали останніми в його житті… В них
зарубіжжі. Тут слушно і переконливо акцентується митець виливав свої боліі все ще сподівання, що почує
на великому значенні її живого з вучання в свою музику у живому концертному звучанні… Надії,
утвердженні національної музичної культури на жаль, виявились марними… Він відійшов у вічність
високого художнього рівня серед самих українців дев’ятого червня 1963 року. А останній його лист
на Батьківщині та в багатьох країнах, а також датований 30 квітня того ж 1963 року.
поширення шанувальників української музики серед Прекрасно, що у книзі опубліковано також дуже
представників інших народів і держав світу. с ердечну і ґрунтовну щодо характеристики
Про книгу можна ще багато доброго сказати… творчос ті Барвінс ького статтю С. Грици “На
І про чудові, “осяйні” спогади, починаючи з ранніх вшанування пам’яті композитора В. Барвінського”.
літ дитинства Марії Загайкевич (тоді в ті роки В ній, а також листах В. Барвінського до С. Грици
Пшеничківної) під назвою “Лицар українс ької розкрито, наскільки цілеспрямованою людиною був
музики” [1, 165 – 172], і вражаючі своїм трагізмом цей, один з найвидатніших композиторів Галичини,
роз повіді “товаришів по нещас тю” з часів яких зусиль він докладав, щоб прозвучали його
спільного з композитором перебування в Гулагах твори (розписування партитури, звіряння партій
Мордовії, і цілий ряд статей українс ького тощо в останні місяці свого життя), подано досить
музиколога з Америки Романа Савицького- докладний опис праці самого композитора про
молодшого, його стислі, але дуже промовисті різного роду його діяльність у ще довоєнні часи,
повідомлення про роз шук втрачених нот у про його обов’язки у Вищому музичному інституті
приватних архівах емігрантів з України у різних ім. М. Лисенка та СУПРОМі, про написання ним
країнах і континентах світу і дуже докладна і творів різних жанрів та їх долю і багато, багато
вражаюча “Хронолог ія нововідкритого іншого. Його листи, за словами С. Грици, це
фортепіанного конц ерту f-moll Вас иля “трагічна сповідь” митця, якому не судилось
Барвінського (реконструкція подій)” [1, 60 – 63] і послухати так очікуваний концерт.
про велику кількість публікацій українців, що Приваблюють його лис ти і до інших
с илами обс тавин с тали з арубіжними музикантів. Серед них до його колишньої учениці
дослідниками із Чехії (Ф. Стешко), Словаччини О. П’ясецької-Процишин, написані з Мордовії у
(М. Мушинка), Польщі (Є. Нідецька), Америки відповідь на багато її листів з повідомленням і
(В. Витвицький, І. Соневицький, Л. Грабовський, докладним опис ом п одій у тодішньому
Д . Гординська-Каранович, Р. Савицький- музичному житті Львова, а також листи, подані у
молодший, І. Ковалів, Т. Терен-Юськів, Р. Кухар), вигляді конс пектів з с еми автографів, які
Канади (Й. Гошуляк) і безліч праць наших вчених зафіксував доцент фортепіанної кафедри Вищого
різного віку, категорій і статусів, які з любов’ю і державного музичного інституту ім. М. Лисенка
повагою до блискучого музиканта і великого Богдан Тихонюк. Листи підготовлено і подано до
21 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ПРО ІСТОРІЮ ОДНІЄЇ НЕВІДОМОЇ СВІТЛИНИ
В. БАРВІНСЬКОГО І С. ЛЮДКЕВИЧА
друку його ученицею Д. Лесик “Л исти Василя від дня народження великого майстра і шляхетної
Барвінського з Мордовії” [1, 216 – 223], де вона людини з великої літери, яка прожила весь свій
вк аз ує пр о ко нс п ек ти л ис тів , з ро бл ен их життєвий шлях в любові до ближніх, музики, свого
Б. Тихонюком. Цікавий лист В. Барвінського до народу і України.
директора Львівської музичної школи-інтернату
Олександра Дмитровича Тищенка, поданий у 1. Ва си л ь Б ар в і нськи й у д о сл ід ж еннях і
статті Н. Дикої під заголовком “Іс торія одного матеріалах / Ред.-упор. В. Грабовський. – Дрогобич:
листа Василя Барвінського” [1, 245 – 250], де Посвіт, 2008. – 336 с.: іл.
роз крито вболівання композитора з а гідне 2. Василь Барвінський. Статті. Листи. Спогади
/ Ред.-упор. В. Грабовський. – Дрогобич: Посвіт, 2008.
відзначення 120 роковин від дня народження та
– 268 с.: іл.
50-річчя від дня с мерті М. Лисенка. 3. Василь Барвінський в контексті європейської
Висновки. Збірник “Василь Барвінський у музичної культури. Статті та матеріали/Ред.-упор.
дослідженнях та матеріалах” – цінний внесок у О. Смоляк. – Тернопіль: Астон, 2003. – 192 с.
багатоас пектне вис вітлення творчої діяльності 4. Ва сил ь Б арв інськи й і укра їнська музична
корифея українс ької муз ичної культури ХХ культура. Статті й матеріали/Упор. О. Смоляк. –
століття, гідне відз начення його багаторічної Тернопіль, 1998. – 64 с.
рез ультативної с амовідданої праці на благо 5. Василь Барвінський. З музично-письменницької
розвитку української музики з нагоди 120 річниці спадщини/Упор. В. Грабовський. – Дрогобич: Коло,
2004. – 256 с.
УДК 78.09 (477) “ХХ”: 77.06

Микола Ластовецький, заслужений діяч мистецтв України,
директор Дрогобицького державного музичного училища
імені В. Барвінського,
доцент кафедри музикознавства та фортепіано

У статті робиться спроба дослідити досі невідому світлину, виготовлену в 1943 р. в
Дрогобичі, на якій зображено корифеїв західноукраїнської музики ХХ століття Станіслава
Людкевича та Василя Барвінського в оточенні акторів та керівництва Підкарпатського
Українського театру.
Ключові слова: світлина, музичний іспит, опера.
П
остановка пробле ми. В 1995 р. ін ш и м и , з о б р а ж е н о С . Л ю д к е в и ч а та
Дрогобицькому державному музичному В. Б а р в ін с ь к о г о .
училищу, до його 50-річчя, було присвоєно Виклад основного матеріалу. В 1995 році
ім’я В. Барвінського. Однак, на сьогодні існує Д рогобицьке державне муз ичне училище
дуже мало публікацій з афіксованих фактів (у відзначало своє п’ятдесятиріччя. З цієї нагоди
статтях, мемуарних спогадах, світлинах) його йому було присвоєно ім’я видатного українського
перебування у Дрогобичі. композитора, організатора музичної освіти на
Аналіз останніх досліджень і публікацій. теренах Західної України в І половині ХХ с т.,
Перебування В. Барвінського у Дрогобичі, обумовлене педагога, диригента, муз ичного критика,
його обов’язками як директора Вищого Музичного багатолітнього директора Вищого музичного
Інституту ім. М. Лисенка та співпрацею з хором інс титуту ім. М. Лисенка, а згодом – ректора
“Дрогобицький Боян”, в тій чи іншій мірі повноти фактів Львівської конс ерваторії того ж імені – Вас иля
висвітлюються в ряді статей, вміщених в збірниках Барвінського. Присвоєння імені В. Барвінс ького
“Дрогобиччина – земля Івана Франка”. муз ичному учил ищу д ало мо жливіс ть
Мета статті – дослідити невідому світлину накрес лити концепцію діяльнос ті навчального
1943 р., зроблену в Дрогобичі, на якій, поряд з закладу на багато років наперед.
© М. Ластовецький, 2009 22

Дрогобицьке державне музичне училище – Боян”, а також величезної кількос ті інших
один з небагатьох навчальних закладів України, визначних музичних ініціатив. Як підкрес лює
де було відз начено 100-річчя з дня народження В. Пацлавс ький: “Найлюбішим та пос тійним
композитора в 1988 році, коли ще неповністю заняттям о. Сапруна був Муз. Інститут, якого
“скресла” багатолітня крига замовчування імені творцем, директором і вчителем він був” [5, 723].
композитора і його творчості, починаючи з років Попри вс і намагання віднайти жодну іншу
арешту та заслання. Зате, науково-теоретичні світлину, на якій би був зображений В. Барвінський
конференції та с вяткові академії в нашому під час відвідин Дрогобича, довгий час це не
навчальному закладі до 110 річниці в 1998 р. і, вдавалось, аж поки в училище з краєзнавчого
ос обливо, до 120 р ічниці з дня його
народження в 2008 р., пройшли надзвичайно
урочис то з велики м роз махом. Слід
в ід з н ач и ти , що ви вч ен н я тв ор ч о с ті
В. Барвінського привернуло до с ебе увагу
муз икознавців з муз ично-педагогічного
факультету Д рогобицького державного
педагогічного університету ім. І. Франка, які
останніми роками дуже плідно працюють в
цьому напрямку пліч-о-пліч з викладачами
музичного училища. 20 лютого 2008 р. в день
народження Вас иля Барвінс ького, в
музичному училищі було урочисто відкрито
бюс т композ итора, галерею барельєфів С. Людке вич та В. Барвінсь кий разом з артистами
визначних західноукраїнських композиторів П ід ка рпа тс ь кого Украї нсь ко го Те а т ру, дириге нто м
ХІХ століття Д. Січинського, М. Вербицького, Б . П’юрком та дире ктором Ю. Ше ре гієм після постановки
А. Вахнянина, ХХ століття – Н. Нижанківського, опе ри М. Лисе нка “Ноктюрн”. Дрогобич, 20 липня 1943 р.
А. Кос-Анатольського, Р. Сімовича, С. Людкевича, (світлина з архіву Ю. Корчинсь кого)
М. Колес с и та оновлену експозицію
кімнати-музею.
Однак, з досить з начної кількості
фотоматеріалів, на яких був зафіксований
Барвінський в різні роки свого життя, була
відома лише одна світлина, зроблена в
Дрогобичі, яка опублікована (чомусь два
рази) на ст. 723 і (знову ж, тільки в
невеличкому збільшенні) на ст. 801 одного
й того ж видання “Дрогобиччина – земля
Івана Франка” (1993), том 1. Під світлиною
на ст. 723 вміщено лаконічний підпис
“Музичний Інститут в Дрогобичі”, на ст. 801 Українсь кий Підкарпатсь кий Те атр у Дрогобичі (1942 – 1944 рр.).
даєтьс я дещо детальніше її Сидять (зліва направо): че тве ртий – Богдан П’юрко, п’ятий о.
Се ве рин Сапрун, шос тий – Юрій Ше ре гій
“розшифрування”: “Музичний Інститут в
Дрогобичі в 1925 р. Четвертий зліва направо в музею не передали світлину “з Дрогобича”, на
першому ряді сидить дир. Василь Барвінський зі якій с еред групи людей було легко впізнати
Львова. Побіч нього о. С. Сапрун”. Див. [5,723], С. Людкевича і В. Барвінського. Але потрібні були
[6, 801]. доказ и, що ця с вітлина дійс но походить з
Очевидно, що ця світлина зроблена піс ля Дрогобича. Насамперед, виникло два ос новні
іспиту в дрогобицькій філії Музичного Інституту питання: де, в якому приміщенні проходив процес
ім. М. Лисенка 1925 р. На такі іспити Барвінський фотографування і хто були ці люди, поряд з двома
двічі на рік приїздив, переважно з С. Людкевичем, корифеями західноукраїнської музики?
до Д рогоби ча їх приймати. На с вітлині Вирішили почати з “ідентифікації “ приміщення
Людкевича немає, зате з афіксовано о. Сапруна – – але ніхто з викладачів не міг пригадати, що знає
великого подвижника муз ичного життя в хоч одну подібну “залу з колонами” в Дрогобичі.
Дрогобичі в міжвоєнні роки, зас новника та Зас лужений артис т та зас лужений діяч
диригента знаменитого хору “Дрогобицький мис тецтв України Юліан Олекс ійович
23 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Корчинс ьки й (1921 – 1990) – виз начний театральних декорацій з двома колонами і трьома
фольклорис т, диригент, педагог, талановитий прямокутними отворами на “заднику”, в рамках
композитор, прекрасний організатор, протягом 20 яких мали б висіти портрети. На світлині видно,
років (1950 – 1970) був керівником заслуженого що в правій частині сцени стоїть рояль.
Прикарпатс ького анс амблю піс ні і танцю Назву вистави з даними декораціями вдалось
“Верховина”, де познайомився з молодою встановити за допомогою виданої у Києві у 1998 р.
артисткою балету, яка в майбутньому стала його книги Валерія Гайдабури “Театр, захований в
дружиною. Піс ля с м ерті чоловіка Юлія архівах. Сценічне мистецтво в Україні періоду
Михайлівна Маршалок-Корчинс ька дбайливо німецько-фашистської окупації (1941 – 1944)”, з
оберігала його величезний архів нотних видань, якої можна дізнатис ь, що в Підкарпатському
муз ично-критичної літератури, с отні театрі в Д рогобичі п ід час окупації була
магнітофонних записів народних пісень і десятки поставлена опера Микола Лисенка “Ноктюрн”
самих магнітофонів, з якими невтомний збирач (див. [2, 14]). А для постановки цієї опери (на одну
фольклорних перлин об’їздив усю Л ьвівщину та дію) потрібні с аме такі декора ції. Опера
села інших областей. Але життєві обставини М.Лисенка “Ноктюрн” має фантастичний зміст:
змусили її продати квартиру і переїхати в іншу, на сцені вис ять портрети людей, які колись жили
тому практично вес ь архів її чоловіка був в цій кімнаті, стоїть статуя Вакханки. Після того,
переданий нею в три організації: ансамбль пісні і як годинник б’є дванадцяту, портрети оживають.
танцю “Верховина”, на муз ично-педагогічний З їхніх рам виходять Панна, Офіцер і старенька
факультет Д рогоби цького державного Пані, оживає с татуя Вакханки, яка починає
педагогічного університету ім. І. Франка, де в 1970 співати. Пані сідає за фортепіано і грає вальс, під
– 1990 рр. доцент Ю.О. Корчинський очолював який танцюють Панна і Офіцер, згадуючи, що в
кафедру хорового диригування, а також в фонди житті вони останній раз його танцювали перед
краєзнавчого музею “Дрогобиччина”. Саме, при відправкою Офіцера на війну, де його вбили.
перевезенні літератури в музей була знайдена Кукурікає півень, годинник б’є четверту: Вакханка
вище згадувана світлина. Зустрітись в той час з знову стає статуєю, інші персонажі входять в рами
п. Юлією не було можливості, тому що вона в той і стають старими портретами. В опері є ще танці
час перебувала у своєї доньки в Росії. Золотих і Рожевих снів, співи Цвіркуна і Цвіркунки,
Але аналіз світлини тривав, що дозволило репліки служниці та ін.
зробити певні висновки. Характерні жести деяких Отже, світлини були зроблені на фоні декорацій
людей на світлині та дві колони, на фоні яких до опери “Ноктюрн” М. Лисенка і на тій з них, де
проходило фотографування, нагадали групову прис утні Л юдкевич та Барвінс ький,
світлину на ст. 575 четвертого тому збірника сфотографовані актори постановочної групи цього
“Дрогобиччина – земля Івана Франка” (Дрогобич, спектаклю разом з тодішнім директором театру
1997) з підписом “Український Підкарпатський Юрієм Шерегієм (с идить пос ередині між
Театр у Дрогобичі (1942 – 1944 рр.). Сидять (зліва П’юрком і Барвінським).
направо): четвертий – Богдан П’юрко, п’ятий – В 1942 р. на окупованих територіях Західної
о. Северин Сапрун, шостий – Юрій Шерегій” [3, України широко відзначалось 100-річчя Миколи
723]. Богдан П’юрко – талановитий диригент, Лисенка, для чого “... під керівництвом директора
композитор, рецензент та музичний критик, який Інституту народної творчості о. С. Сапруна було
в 1944 р. з алишив Д рогобич раз ом з організоване грандіозне свято пам’яті Миколи
відступаючими німецькими військами. Л ис енка” [ 3, 572]. На фес тив алі хорів,
Ідентичність фону на обох світлинах та, як вже присвяченому цій даті, “Дрогобицький Боян” під
було зауважено, майже однакові поз и акторів та керівництвом Б. П’юрка з-поміж 36 колективів
їх одяг, доз воляють зробити висновок, що вони одержав перше місце. Перебіг цих подій, успішні
робились в один день одна за другою на сцені виступи хорів та саме проведення фестивалю до
театру: прожектор, який освітлював сцену, 100-річчя Л исенка дістали широкий відгук в
знаходився с права на балконі і тінь від жіночих україномовній пресі тих років і потім неодноразово
голів другого ряду падала наліво; водночас, тінь згадувались в еміграційній мемуарній літературі.
від двох бокових великих картин позаду групи Але, не було жодної замітки, статті чи спогадів
акторів па дала направо, а тре тя картина про те, що в 1942 р. Підкарпатським театром в
посередині між ними взагалі не створювала тіні. Дрогобичі була поставлена опера М. Лисенка
Отже, тіні були намальованими. Це означає, що “Ноктюрн”.
група акторів разом з Людкевичем і Барвінським, За згадками Юлії Маршалок-Корчинської, з
сфотографовані на фоні прекрасно зроблених якою вдалось зустрітись зразу ж після її приїзду
Молодь і ринок №3 (50), 2009 24

до Дрогобича, опера “Ноктюрн” М. Лисенка була серпня 1943 р. зі статті “З мис тецького життя
поставлена в Дрогобичі у 1943 р. Гідна подиву Дрогобича” нарешті дізнаємось, що “... 20 липня
пам’ять цієї немолодої, але повної енергії та відбулось святочне закінчення весняного сезону
оптимізму жінки з берегла не тільки прізвища в Дрогобицькім Українськім Театрі. Виставлено
більшості зображених на світлині акторів, але І і ІV дію “Запорожця за Дунаєм” і Лис енків
також цілі уривки виконуваних ними арій з “Ноктюрн”.. . “Ноктюрн” прямо з аворожив
різноманітних вистав театру. Вона ще й зараз може з ібраних. . . На цей день приїхали зі Л ьвова
наспівати арії з лисенківського “Ноктюрну”, хоч декілька достойних гостей, що займаються нашим
сама брала участь у цій вис таві як артистка театральним мистецтвом. Поміж гостями на залі
балету. За допомогою її чудової пам’яті вдалося бачили ми др-а Василя Барвінс ького, др-а
встановити прізвища практично всіх акторів зі Станислава Людкевича, о. дир. Сапруна ... іменем
світлини 65-літньої давності! УЦК дир. В. Барвінський висловив признання і
Ос ь вони: перша в першому ряду (зліва подяку дир. Шерегієві й артистам за їх труд над
направо) – Євстахія Шуль (Шулева), акторка; розбудовою Підкарпатського Театру” [4, 6]. Так
друга – Любов Отроківська, акторка, співачка завершилась ця захоплююча, навіть дещо детективна
(третій, четвертий, п’ятий, шостий – С. Людкевич, історія. Світлина зайняла своє почесне місце серед
Б. П’юрко, Ю. Шерегій, В. Барвінський), сьома – експонатів кімнати-музею В. Барвінського в ДДМУ,
Д іана Путенко-Майорова, акторка, с оліс тка яке носить його ім’я.
(с півала в “Ноктюрні”), вос ьма – Л юбов Виснов ки та перспе ктив и подаль ших
Оршикевич, акторка; другий ряд: перша – розвідок. Дрогобицька світлина 1943 р. С. Людкевича
Христина Пилипко, артистка балету, друга – Ірина і В. Барвінського стала цінним надбанням музею-
Стеців, артистка балету, третя – Галина (прізвище кімнати ДДМУ ім. В. Барвінського. Її вивчення
не згадалось), артистка балету, четверта – Ольга дозволило дізнатись про кілька невідомих сторінок
Пастернак, артис тка балету (вс і танцювали в музичного життя Дрогобича в роки війни, зокрема
“Нюктюрні”), п’ятий – Ярослав Шуль, провідний постановку опери М. Лис енка “Ноктюрн” та
актор, співак, шоста – Л юбов Піхович – акторка, встановити дату присутності на її виконанні двох
сьома – Марія Весела, акторка, восьма – Розалія видатних композиторів Галичини. Крім всього, ця
Валіхновська, акторка і дев’ята – Юлія Маршалок, з нахідка с тала потужним с тимулом для
артис тка балету, танцювала в “Ноктюрні”. подальших пошуків невідомих біографічних та
Зауважимо, що не всі прізвища акторів, названі творчих матеріалів діячів музичної культури, які
п. Юлею є в с пис ку акторс ького с кладу в своєму житті були пов’язані з Дрогобичем.
Прикарпатського Дрогобицького театру, поданого
в книзі В. Гайдабури [2, 14]. 1. Архімович Л., Гордійчук М. М.Лисенко: Життя
Юлія Маршалок-Корчинська – єдина зуміла і творчість. – К.: Муз. Україна, 1992. – 256 с.
зберегти цю світлину, зроблену в Дрогобичі. Під 2. Гайдабура В. Театр, захований в архівах:
час війни вона закінчила балетну студію при сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-
театрі. Поступила в театр в травні 1943 р. , фашистської окупації (1941 – 1944). – К.:
працювала в ньому до 1952 р.; потім була робота Мистецтво, 1998. – 289 с.
в Прикарпатс ькому анс амблі піс ні і танцю 3. Довгалюк І., Шнерх С. Сторінки життя
“Верховина”. Прожила з О.Ю. Корчинським 28 і творчості о. Се ревин а Сапрун а//
років. Юліан Олексійович власне і зробив підписи Дрогобиччин а – зе мля Іван а Фран к а:
на світлині, яку вона зберегла в часи воєнного Матеріали і док ум ен ти. – Дрогобич:
лихоліття. Після війни, коли лютувало НКВД, Відродження , 1997. – т. 4. – С. 565 – 575.
П’юрко був викреслений з музичної історії 4. З мистецького життя Дрогобича// Голос
Західної України, а Барвінського заарештували і Підкарпаття. – 1943. – 4.33. – 15 серпня. – С. 6.
засудили на десять років, світлину приховали від 5. Пацлавський В. Отець Северин Сапрун//
нещирих очей. Завдяки цьому вона з береглась і Дрогобиччина – земля Івана Франка: Матеріали і
дійшла до наших днів, але місяць, в якому була документи. – Дрогобич: Бескид, 1993. – т. 1. –
зроблена світлина, в пам’яті п. Юлії не залишився. С. 721 – 725.
В бібліографії книги В.Гайдабури згадуються 6. Петрикевич М. Борислав н а грані двох
назви кількох україномовних газет за 1941 – 1943 окупацій// Дрогобиччина – земля Івана Франка:
рр. , які зберігаються в архівах Львова. Саме Матеріали і документи. – Дрогобич: Бескид, 1993.
завдяки цьому вдалось встановити точну дату – т. 1. – С. 795 – 802.
того історичного “знимкування”. В одній з тих Стаття надійшла до редакції 26.11.2008.
газет – під назвою “Голос Прикарпаття” за 15
25 Молодь і ринок №3 (50), 2009

МАЛОВІДОМІ РЕЦЕНЗІЇ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО, СТАНІСЛАВА ЛЮДКЕВИЧА
І АНТІНА РУДНИЦЬКОГО НА ПЕРШ І КОНЦЕРТИ ПІАНІСТА
РОМАНА САВИЦЬКОГО У ЛЬВОВІ
УДК 786.2 (477.83) (049.32)

Роман Савицький-молодший, доктор філософії мистецтв, бібліограф США
МАЛОВІДОМІ РЕЦЕНЗІЇ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО,

СТАНІСЛАВА ЛЮДКЕВИЧА І АНТІНА
РУДНИЦЬКОГО НА ПЕРШІ КОНЦЕРТИ ПІАНІСТА
У статті висвітлюються думки й оцінки видатних українських культурних діячів
першої половини ХХ ст. – Василя Барвінського, Станіслава Людкевича й Антіна Рудницького
на сольні концертні програми знаного піаніста Романа Савицького.
Ключові слова: фортепіанний концерт, фортепіанне мистецтво, педагог-піаніст.
А
ктуальність проблеми. Композитори, антологію критичних рядків про ранню кар’єру
педагоги, виконавці Вас иль Р. Савицького-батька до широкого кола науковців,
Барвінс ький, Станіслав Людкевич і дос лідників, шанувальників фортепіанного
Антін Рудницький були також найвідомішими мистецтва.
українськими музикознавцями, поряд із такими Виклад основ но го м ате ріалу. Свою
іменами як Василь Витвицький, Зиновій Лисько, виконавс ьку майстерніс ть Р. Савицький-батько
Борис Кудрик, які водночас із с воїми вишколював у Вищому муз ичному інс титуті
дос лідницькими студіями творили муз ично- ім. М . Л и с е н к а у Л ь в ов і в п р оф е с ор а
критичні матеріали, що розкривали концертну В. Барвінського, згодом у Празі в професора
діяльність популярних у цей час виконавців: Вілема Курца, а повернувшись до Львова у 1932
піаністів, скрипалів, співаків, диригентів. У першій році, розпочав яскраву піаністичну діяльність,
половині ХХ ст. в українській музичній культурі, виступаючи з і с ольними та анс амблевими
зокрема в Галичині, з’явилось сузір’я славетних концертами у Львові, Стрию, Самборі, Дрогобичі,
піаністів, серед яких Василь Барвінський, Любка Станис лавові, Коломиї, Перемишлі, Надвірній,
Колесса, Нестор Нижанківський, Володимира Києві, Дніпропетровську.
Божейко, Ольга Ціпановська, Богдан Дрималик, Ці, так цінні мені, тексти походять з історичного
Галина Левицька, Т арас Шухевич і Роман архіву піаніста Р. Савицького. Вони змальовують
Савицький – блискучий виконавець, педагог, сильний початок його бравурної кар’єри у Львові,
гр омад с ьки й д іяч. Кон цертна діял ьніс ть коли її подивляли провідні авторитети того часу, як
Р. Савицького широко вис вітлювалас ь у Василь Барвінський, цей особливо дорогий батькові
тогочасній пресі. вчитель та опікун, Станіслав Людкевич та Антін
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Рудницький. Кар’єра Р. Савицького-батька, від
Творча постать піаніс та Романа Савицького ранніх його концертних років 1932, 1934 та 1937
з найшла с воє роз криття у дос лідженнях і насвітлюється при допомозі автентичних вирізок
рецензіях С. Людкевича [16 – 18], В. Барвінського львівської преси, себто газет-щоденників “Діло”,
[1 – 5], В. Витвицького [8 – 12], І. Соневицького “Мета” і “Новий час”. Рецензії С. Людкевича [16]
[26], П. Медведика [19], Л. Філоненка [27; 28; 29], та А. Рудницького [23] стосуються першого
О. Німилович [21; 22], Я. Михальчишина [20], сольного концерту піаніста, який відбувся 6 жовтня
І. Громіш [13]. Цікаве авторське бачення сольної 1932 року у Львові.
кар’єри піаніста подала у своїх наукових працях Фортепіанов ий концерт Р. Савиць кого
Н. Кашкадамова [14; 15], багато невідомих В четвер, 6 ц. м., виступив у салі Лисенка у
матеріалів з архіву Р. Савицького опубліковано у Львові вперше із самостійним фортеп’яновим
трьох збірках про творчість В. Барвінського в концертом молодий п’яніст, п. Роман Савицький,
упорядкуванні В. Грабовського [2; 6; 7]. Втім, колишній абс ольвент Муз ичного Інституту
рецензії на перший концерт Р. Савицького у Львові ім. Л ис енка, який у ц ім році покінчив
1932 року авторства А. Рудницького [23] та на “майс терську” школу фортепіано кляси проф.
вис туп 1937 року пера В. Барвінс ького [4] Курца у Пр аз і. Програма конц ерту була
залишаються маловідомими. незвичайно багата, обіймаючи всі майже важніші
Мета статті полягає в тому, щоб донести галузі великанської фортепіанової літератури – від
© Р. Савицький-молодший, 2009 26

клясиків Баха й Бетовена до романтиків Шумана практики веліла концертантові поставити в першій
й Ліста з одного боку, та до імпресіоніста Дебюссі частині такі три великі твори, як Баха Chaconne,
й українс ьких фортепіанових компоніс тів Бетовена Сонату Es -dur ор. 31/3 і Шумана
Ревуцького та Барвінського з другого боку. Симфонічні Етюди. Коли б одного з цих творів в
П.[ан] Савицький є уродженим піаністом, а програмі не було – вона була би с аме такою,
саме – у з наченні технічнім; він умів легко як повинна бути. Взагалі в цілій першій частині
засвоїти собі всі високі технічні вимоги, що їх нині Савицький почувався не так добре, як у другій:
ставлять до піаніста: тугу пальцівку, як і тонкі йо го тех нік а, б ли с ку ча й п аль це ва , не
нюанси удару, пластичну та прецизну ритміку й акордово-поліфонічна, не все виходила на
динаміку, спосібну до контрастових ефектів, укінці користь Бахові – а соната Бетовена не дуже
прецизну педалізацію. З усім тим лучиться у нього с кладна технічно, однак нас тільки с кладна
добра і певна пам’ять, психічна погода, свобідний духовим з міс том, с тилем і формою, що не
(не переборщений) темперамент і шляхетний можна винити ні Савицького, ні якого-небудь
т. зв. піаністичний “Schnitt” чи “Schliff”, конечний із других молодих піаністів, коли її виконання
дл я в ірту оз а . З ус іми тим и п рикм ета ми не виходить звичайно поза межі поправного,
п. Савицький явився так само дуже добрим але вс е таки “тільки” поправного. Так було й
Бахістом і Бетовеністом, якого трудний сонатний цим разом. Вз агалі у всіх цих трьох великих
с тиль не всі піаніс ти вміють з асвоїти, як і тв ор ах я н ад то п очу ва в у Са ви ць ко го
бездоганним виконавцем брилянтного стилю залежніс ть від “школи”, від уваг і вказ івок
Ліста (концертовий Етюд f-moll і майже нечуване уділених профес ором ученикові – а надто мало
на концертах “Скерцо і Марш”), а також поданого свободи і влас ної рефлєксїї.
у наддатках Шопена (Вальс As-dur і Колисанка). Але зовсім інакше почував себе Савицький в
Тільки у “Симфонічних Етюдах” Шумана піаніст другій частині програми, в якій, піс ля знаменито
почував себе, мабуть, трохи менше свобідно, і відіграної, незвичайно симпатичної сюїти Дебюссі
тому щодо інтерпретації деяких частин можна слідували прелюдії Барвінського й Ревуцького і
б мати деякі зас тереження, а питома технічна врешті – твори Л іс та. Приз наюся, що його
плястика п. Савицького у них не заблисла в “Скерцо і Марш” я чув вперше – і глядітиму щоби
тій мірі, я к у інш их твор ах . Натом іс ть востаннє! Мало знаю рівно нудних і нецікавих
прекрасно вийшла сюїта “модерного класика” Лістових творів. Твір, який все наново починається
Дебюссі і мініатюри українських композиторів: там, де нарешті очікується кінця. Але з чисто
улюблені піаніс тами прелюди e-moll і Fis-dur п’яністичного боку твір цей дає виконавцеві велике
В. Барвінс ького та цікаві прелюди Ревуцького. поле до попису.
Нову появу молодого талановитого піаніста на Загалом – Савицький вповні заслужив на щирі
нашому музичному овиді треба повитати як оплески всієї публіки, після яких додав ще Шопена
найгарячіше і побажати йому найкращого успіху “Колискову” і Вальс.
в тісних умовинах нашого життя [16]. Концерт Савицького був одним із цих – на жаль
Станіслав Людкевич не дуже численних і частих – наших концертів,
Роман Савицький які залишають якнайкращі вражіння [23].
Вперше після з акінчення студій у Праз і Антін Рудницький
представився львівс ькій публіці піаніст Роман Тексти пера В. Барвінського [1; 2; 3] від 1934
Савицький. Недавно ще ученик муз. інституту та 1937 років містять цікавий огляд концертного
ім. Лисенка у Л ьвові – сьогодні зрілий артист, життя Львова, подають панораму репертуарного
якого місце в рядах професури цього ж муз. розмаїття піаніста Р. Савицького.
інституту. Звертаю на це увагу головно тому, що Роман Савицький
саме між п’яністичними педагогічними силами Уже після минулорічного першого концерту
Муз. Інституту ім. Лисенка у Львові майже нема піаніста Романа Савицького – міг я ствердити,
педагогів-виконавців. що нечис ленні ще д о нині ряди наших
Савицький – піаніст, який володіє не тільки інструментальних виконавців, збагатилися новою
технічним апаратом своїх десяти пальців і – як на наші відно с ини – першорядною
фортепіанової клавіатури, але й своїм мозком і виконавчою силою. Виявив це у повній мірі і
пам’яттю; піаніст, який на концертовій естраді черговий вис туп піаніста з власним концертом у
почувається з овсім добре. п’ятницю у великій салі Муз. Тов. ім. Лисенка.
Приступаючи до оцінки виконаної програми Помимо недавнього важкого життєвого удару,
треба, передусім, зазначити, що вона була занадто яким була для піаніста втрата найдорожчої йому
довга. Очевидно, тільки недостача естрадової особи – матері, напружив він усі сили до праці в
27 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ділянці проявляючій у нас таку малу рухливість: (якої не заступлять хоча б які докладні коментарі
від творчого мистецтва. В цьогорічному сезоні – – так гарно подані у програмках – як пояснення
це ледви третій чи четвертий с амос тійний до творів виконуваних в програмі). Тому цей твір
музичний вечір! Ніде правди діти, вину цього годі може стати зрозумілим слухачам щойно після
приписувати тільки нашим виконавчим силам. Не більше кратного прослухання. Виконання того, під
так криз а, як мале з ацікавлення публіки кожним оглядом інтересного і високо вартісного
поважнішою музикою, паде ту головно на вагу, і твору, визначалося дбайливим випрацюванням
не може заохочувати наших мистців до виступів, технічних і змістових деталей, – хоч з огляду на
зв’язаних з небезпечним ризиком дефіциту. Тим згаданий уже вгорі с тилістичний дуалізм, не
більше мусимо цінити вклад праці, самопосвяту і належало б може надто підчеркати лірично-
ризиковання власною кишенею тих мистців, які м’ягкого елементу.
вс е-таки зважуються на вис тупи з власними Щодо слідуючої точки програми – як її автор,
концертами і тим рятують, бодай частинно, можу на тому міс ці зложити виконавцеві хіба
престиж нашої виконавчої ділянки. тільки щиру подяку за прегарне, як не мож краще
В першій частині програми виконав піаніст відповідаючи моїм інтенціям, виконання.
низ ку творів с тар окляс ичної і кляс ич ної Нечис ленна, хоч дуже добірна публіка,
літератури. Після мініатюр Скарлатті, виконаних змусила концертанта до ряду наддатків: двох
з коронковою ніжністю і м’ягкістю перейшов етюдів Шопена та прегарних і так само виконаних
піаніст до монументального Бахівського стилю: прелюдів Левка Ревуцького, які побіч с амої
Токати і фуґи d-moll (в опрацюванні Таузіґа), щоби програми концерту з алишили у слухачів ряд
з ав ершити пер шу час тину прогр ами високо вартісних мистецьких вражінь [1].
Бетховенівськими варіаціями c-moll, яких ядерне, Василь Барвінський
повне змістової диференціації на таких маленьких Фортепіановий вечір Романа
відтинках поодиноких 32 варіацій виконання – Сав ицького
висунулося чи не на вершкову точку цілого Я вже не раз вказував на незвичайно важкі
вечора. обставини, з якими в нас борються наші мистці –
Можливо, що примінювана останніми роками так творчі, як і від творчі, що своє властиве
в Польщі метода популяризування творів Шопена, призначення й покликання, – в боротьбі з а
яку посунено до границь “переситу”, викликує не прожиток – мусять відсунути на “сірий кінець”.
раз протил ежний ефект, була причиною, Замість праці над собою, чи для себе, мусять
Шопенівська точка, – особливо ж так огране вже вони в першу чергу працювати для других, над
скерцо b-moll не притягнуло якось більше уваги другими. Коли мова про “виконавця”, то його
с лухачів . (Першенство у виконанні так під контакт з публікою , що повинен бути
технічним, як і змістовим оглядом дали б ми все- якнайчас тіший, постійний, був у нас дуже
таки дуже гарно відіграним етюдам Ges-dur, es- обмежений, спорадичний. Його гордість, змагання
moll і F-dur оп. 10). Можливо також, що “не датися”, його, так с каз ати б, мистецьку
зацікавлення слухачів було в другій час тині амбіцію бодай в ряди годи пригадати публіці своє
програми самозрозуміло наставлене більше на післанництво, вбивало донедавна ще марево
твори українських композиторів, – в першу чергу майже певного дефіциту, як одинокої “винагороди”
на нез наний твір Н. Нижанківс ького: “Мала за його важкий труд і в поті чола ос ягнений
сюїта”, яка будила з ацікавлення вже самим моральний успіх. Від цього більше “діравилася”
змістовим, чи пак програмовим заложенням й так неповна його кишеня, чим “розпалювалася”
композиції, зложеної у формі листів “До Неї”. охота до дальшої праці у виконавчій ділянці. Маю
Характер музичної мови чи виразу того твору, вражіння, що мала саля Муз. Т-ва ім. М. Лисенка,
виявляє, щ о так с кажу – певн ий, вміло яку тепер відновлено й поширено, яка завдяки
переведений дуалізм стилю. Широко закроєна, тому набрала характеру с импатичної, милої
безпос ередня, не раз навіть прос та у виразі сальки для камерних вечорів, зможе в значній мірі
мелодика чергуєть с я тут, час то із причинитися до оживлення музичного руху. Ті
скомплікованими гармонічно-звуковими ефектами інтимні, радше внутрішньо-шкільного характеру
(аж до політональних акордів включно) – та вечори с творюють ос ередок, в якому
контрапунктичною фактурою деяких час тин. виховуватиметься наша “концертова” публіка, а
Загалом цей твір, мимо природності й гладкости наші виконавці, не наражені в тих обставинах на
фортеп’янової фактури – улегчоючої значно дефіцитовий ефект своїх зусиль, подвоять, а то
“слухове” сприймання твору, вимагає від слухача потроять свою енергію в тому напрямі. Вже третій
вже певного музичного образовання і підготовки раз з черги бачимо майже ті самі обличчя, тих
Молодь і ринок №3 (50), 2009 28

самих слухачів, що йдуть на ці вечори до малої Висновки. Із цих фахових рецензій можемо
сальки не “з суспільного обов’язку”, й не на те, зробити висновок про блискучу піаністичну
щоби себе “показати”, а з внутрішньої потреби кар’єру Романа Савицького, учня Вас иля
доброго духового корму. Барвінського, його репертуар, зацікавлення,
І хоч вчорашній вечір, яким по довшій перерві виконавські рис и, інтерпретаційні нюанс и. Ці
пригадав себе нашій публіці наш відомий піаніст критичні з амітки й с ьогодні н е втратили
Роман Савицький, не приніс нам у програмі чогось актуальності, й тим паче, у 120-ту річницю від
нового, хоч переважну частину творів чули ми вже дня народження В. Барвінського, вперше його
в ранішній інтерпретації піаніста, то не було публікація “Фортепіановий ве чір Романа
мабуть, ні одного слухача, який з приємністю та Савицького” [4] від 1937 року дійшла до широкої
духовим пожитком для себе не прос лухав цілої наукової аудиторії. Згадані тексти подає до друку
вчорашньої програми. З якою приємністю стрінули музикознавцеві та піаністці Олександрі Німилович
ми добрих, с тарих з найомих, Скарлатті у Дрогобичі Роман Савицький (син) – довголітній
“Пас торалє і Капрічіо” та невмирущі опікун отих реліквій с вого батька. І хоч я
Бетховенівські 32 варіації, тонко вишліфувані в проживаю в Америці, близько Нью-Йорку, то все-
інтерпретації п’яніста. Середню частину програми таки продовжую с лідкувати з а поточною
виповнила Шопенівська романтика: Колискова, муз ичною працею у Л ьвові та особливо в
Дуольовий вальс As-dur, та 6 етюдів. Найкраще Дрогобичі. З тим-бо містом в’яжуть Савицького-
вийшли дуже настроєво відіграна Колискова, цей мол. міцні музичні зв’язки та активна співпраця
унікат фортепіанової літератури: золотом ткана від кількох плідних років.
мережка у правій руці на тлі кілька дес ять
кратного повторення остінатного мотиву в лівій 1. Барвінський В. Роман Савицьк ий // Новий
руці, та останній з етюдів a-moll ор. 25, прозваний час. – 1934 – 21 квітня.
Шуманом етюдом “північного вітру”, в якому 2. Барвінський В. Роман Савицький // Василь
композитор “під квітами сховав гармати, що Барвінський у дослідженнях та матеріалах /
мають змести ворога”. Етюд цей виконав п’яніст Ред-упор. В. Грабовський. – Дрогобич: Посвіт,
з питомою с обі бравурою. Та чи не найкраще 2008. – С. 302 – 303.
почував себе піаніст в останній частині програми. 3. Барвінський В. Беля Барток у Львові //
В дуже оригінальній і цікавій малій с юїті Українська музика. – 1937. – №5 – 6.
Нестора Нижанківського, в тій низ ці музичних 4. Барвінськ ий В. Фортеп’ян овий вечір
імпресій літературного походження, “З листів до Романа Савицького // Новий час. – 1937. – 25
неї”: “Про ніжність її рук”, “Про силу”, “Насмішка жовтня.
над самим собою” та ін. (шкода, що в програмці 5. Барвінськ ий В . В ечір творів на два
не подано для орієнтації поодиноких заголовків) фортеп’яни: (17. Х. 1937, Р. Савицький і Т. Шухевич)
виявив піаніст багато звукового колориту й нюансових // Українська музика. – 1938. – № 1.
відтінків, яких вимагає цей нелегкий з 6. Барвінський В. З музично-письменницької
інтерпретаційного боку твір. Є в ньому якась спадщини. Дослідження, публіцистика, листи
дуалістична концепція: щира, розспівана, навіть / Упор. В. Грабовський. – Дрогобич: Коло,
нескомплікована мельодійна лінія, пущена інколи крізь 2004. – 256 с.
фільтр доволі навіть рафінованої, модерної гармоніки. 7. Барвінський В. Статті. Листи. Спогади
Прегарним і знаменито відіграним твором / Ред-упор. В . Грабовський. – Дрогобич:
Дебюс сі, форт. сюїтою (Прелюд, Сарабанда, Посвіт, 2008. – 268 с.
Токката), в якому заблистіла райдужними 8. В итвицьк ий В . Кон церт з творів
красками знаменита фортепіанова фактура творця Барвін ського // В асиль В итвицьк ий.
імпресіонізму – фактура, гідна пера Шопена, – Музикозн авчі праці. Публіцистика / Упор.
з акінчилася програма цього с импатичного Л. Лехник. – Львів, 2003. – С. 311.
вечера. Публіка, яка враз із концертантом 9. Витвицький В. Святочний концерт у 125-
“запалилася” в останній частині програми, була б ліття н ародин Т. Ш евчен к а // В асиль
з охотою прос лухала ще більшу кількіс ть Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика
додатків, чим їх докинув піаніст – дуже гарно / Упор. Л. Лехник. – Львів, 2003. – С. 311 – 312.
виконані прелюд Ревуцького (fis-moll – Fis-dur) оп. 10. Витвицький В. Другий концерт Христі
4. ч. 2, та Лемківський Марш Барвінського. Колесси // В асиль Витвицьк ий. Музикознавчі
П’яніст Роман Савицький повинен частіше праці. Публіцистика / Упор. Л. Лехн ик. – Львів,
ставати на концертовій естраді [4]. 2003. – С. 313 – 314.
Василь Барвінський 11. Витвицький В. Музика на Мюнхенських
29 Молодь і ринок №3 (50), 2009

тиж н я х ук раїн ської к ультури // В асиль комісії. – Том ССХ Х ХІІ. – Львів, 1996. –
Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика С. 531 – 532.
/ Упор. Л. Лехник. – Львів, 2003. – С. 321 – 325. 20. Михальчишин Я. З музикою крізь життя
12. В итвицький В . В асиль Барвінський у / Упор. Л. Мелех-Яросевич. – Львів: Каменяр,
моїх спогадах // В асиль В итвицьк ий. 1992. – 230 с.
Музикозн авчі праці. Публіцистика / Упор. 21. Німилович О. Фортепіан н а музик а
Л. Лехник. – Львів, 2003. – С. 138 – 157. Василя Барвінського. – Дрогобич: Коло, 2001.
13. Громіш І. Концертна діяльність піаніста – 78 с.
Роман а Савицького в оцін ці Стан іслава 22. Німилович О. Мініатюри на лемківські
Людкевича // Бойківщина: Науковий збірник / н ародн і пісн і В аси ля Барвін ського //
Ред. -упор. О. Німилович. – Дрогобич: НКТ Барвін ськ ий В . Мін іатюри н а лемк івськ і
“Бойківщина”; ДП “Укрпол-2”, 2004. – Т. 2. – народні пісн і / Ред.- упор. О. Німилович. –
С. 252 – 255. Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 11 – 21.
14. Каш кадамова Н. Роман Савицький – 23. Рудницький А. Роман Савицький // Мета.
піаніст і педагог // Музика. – 1992. – № 4. – – 1932. – 16 жовтня.
С. 21, 24. 24. Рудницьк ий А. Україн ська музик а. –
15. Каш кадамова Н. Роман Савицький – Мюнхен, 1963. – С. 152, 286 – 288, 358, 360,
піан іст і педагог // Каш к адамова Н. 389.
Фортеп’я нне мистецтво у Львові: Статті. 25. Савицький Р.-мол. Р. Савицький – піаніст
Рецен зії. Матеріали. – Терн о піль: СМП // Вісті (Нью-Джерсі, США). – 1970. – № 4. –
“АСТОН”, 2001. – С. 155 – 161. 15 квітня.
16. Людк евич С. Фортепіанн ий кон церт 26. Сон евицьк ий І . В ечір музик и в
Р. Савицького // Діло. – 1932. – 9 жовтня. – Ч. 224. літературн о-мистецькому к лубі // Свобода
17. Людк евич С. Фортепіанн ий кон церт (Нью-Йорк). – 1956. – 5 березня.
Р. Савицького // Людкевич С. Досліджен ня. 27. Філоненко Л. “Українські народні пісні для
Статті. Рецензії. Виступи / Упорядкування, фортепіано” Василя Барвінського // Мистецтво
редакція З. Штундер. – Т. 2. – Львів: Дивосвіт, та освіта. – 2003. – № 2. – С. 51 – 52.
2000. – С. 535. 28. Філоненко Л. Зустріч на Дрогобицькій
18. Людкевич С. Сонатний вечір Є. Перфецького землі // Мистецтво та освіта. – 2001. – № 4.
і Р. Савицького // Діло. – 1934. – № 121. – С. 61 – 62.
19. Медведик П. Діячі української музичної 29. Філонен ко Л., Сенкевич В. Р укописи не
культури (матеріали до біо-бібліографічного горять // Барвінський В. Три прелюдії / Ред.-
словн ика) // Записк и н аукового товариства упор., вст. ст.: Л. Філоненко, В. Сенкевич. –
ім ен і Ше вче н к а : Пр аці Му зик озн авч ої Дрогобич: Коло, 2006. – С. 4 – 13.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
Портрет В. Барвінського (олівець),

виконаний у мордовському засланні (1955 р.)
Василем Конаш-Конашевським
(Конашевичем-Сагайдачним).
З колекції Р. Савицького-молодшого
(реставрація Я. Даниліва)
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
Молодь і ринок №3 (50), 2009 30

ПАТРІОТИЧНО-ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ
УДК 784.087.68 (477) “ХХ”

Степан Дацюк, декан музично-педагогічного факультету, професор
імені Івана Франка,
заслужений працівник культури України
ПАТРІОТИЧНО-ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ ХОРОВОЇ

ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
Стаття розкриває патріотично-виховні засади хорових творів Василя Барвінського
для різних складів художніх колективів.
Ключові слова: хорове виконавство, патріотизм, кантата, акапельні твори.
А
ктуальність пробле ми. В умовах Л . Кияновської [6], О. Бенч [2], С. Стельмащука
нез алежності українс ької держави [12], І. Бермес [3], Л. Ханик [13], М. Бурбана [4]
проявився новий підхід до з авдань та ін. Яс краве розкриття хорової спадщини
виховання підростаючого покоління. Опираючись В. Барвінського подала у монографії професор
на глибинні виховні традиції свого народу, С. Павлишин [11], а опублікована збірка хорових
поступово відроджуєтьс я національна система творів композитора в упорядкуванні Л. Назар [1]
виховання. Ідея відродження України с тає дає нам можливість доторкнутись до цих перлин
визначальною в організації патріотично-виховного української музичної культури. Втім, постає
процес у в с ус пільс тві. Сучас ні програми проблема роз криття патріотично-виховного
загальноосвітньої та вищої національної школи значення цих композ ицій В. Барвінського та
намагаються забезпечити сприятливі умови для потреби їх впровадження до навчальних і
розвитку особистості, виховання молоді в дусі репертуарних програм вищих учбових закладів
вірності з аповітам батьків, прищеплення рис України.
українс ького патріотизму, загальнолюдс ьких Мета статті полягає у розкритті патріотично-
цінностей. виховних засад хорових творів В. Барвінського для
Впровадження до шкільних та вуз івс ьких різних складів художніх колективів.
програм вивчення творчої с падщини дос і Виклад основ ног о м ате ріалу. Д ля
маловідомих, замовчуваних композиторів, як українського музичного мистецтва особливе
М. Вербицький, Д. Січинський, В. Барвінський, значення має хорове виконавство, яке глибоко
Н. Нижанківс ький, З. Лисько, Б. Кудрик відіграє пов’язане з фольклорно-виконавською традицією,
вагому роль в прояві національної свідомості. церковно-літургійною практикою і з ментальністю
Аналіз уючи і вивчаючи ці муз ичні твори, нації загалом. Для західних регіонів України хорова
виділяємо їх виховний ідеал, який містить у собі муз ика с тала невід’ємною час тиною
такі цінності, як доброта, любов, чесність, щирість, національного с амоутвердження, збереження
патріотизм, почуття національної гідності та ін., рідної культури і традицій в умовах іноземного
що виражені у глибокому зв’язку з фольклорними поневолення. Серед композиторів, які найчастіше
джерелами. Творчість В. Барвінського ширше звертались до хорового жанру були В. Матюк,
використовується у вихованні музикантів-піаністів, М. Вербицький, А. Вахнянин, Д. Січинський,
адже ним с творено чимало циклів як для О. Нижанківський, І. Воробкевич, Г. Топольницький,
молодшого шкільного віку, так і для з рілих М. Лисенко, П. Сокальський, П. Ніщинс ький,
виконавців. Втім, хорова спадщина композитора С. Людкевич, Б. Кудрик. Як зазначає дослідниця
доволі повільно впроваджується до навчального музичного життя України М. Загайкевич, хоровий
процесу. рух від 80-х років ХІХ ст. набирав ваги, а
Аналіз останніх досліджень і публікацій. “знаменною особливістю цього руху було те, що
Питаннями вивчення становлення й роз витку він проявлявся передусім у створенні хорових
хорового мистецтва в Україні і, зокрема в Галичині, колективів … Т ака форма організ ації була
з аймалис я чимало в ідомих українс ьких продиктована с амим життям: хоровий с пів
муз и коз нав ців, с еред я ких С. Л юдке вич, належав до найбіль ш роз винених форм
В. Витвицький, о. С. Сапрун, Б. Кудрик. Поміж домашнього музикування, він сам по собі єднав і
сучасних дослідників важливо згадати монографії гуртував людей. Крім того, з пожвавленням
та с татті М. Загайкевич [5], Л . Корній [8], концертної практики потреба на кваліфіковані
© С. Дацюк, 2009 31 Молодь і ринок №3 (50), 2009

вокальні анс амблі ставала все більшою” [5, 84]. державницької політики. Тому колективне
У час с тановлення нез алежної українс ької вивчення таких творів, як “Соняшне з автра”
державності, питання з береження іс торичної В. Барвінс ького, вс еляє надію у с вобідне
правди та відродження замовчуваних с торінок майбуття, коли “грім Весни вже прогримів” і впали
культури, мис тецтва, іс торії, науки і ос віти в всі окови, а музика глибока й урочиста викликає
Україні потребують ґрунтовних дос ліджень, що віру в прийдешнє своєї держави. Донедавна
стало можливим і актуальним сьогодні. вважалос ь, що цей твір, як і багато інших
Не оминув хорового жанру в своїй творчості й композицій В. Барвінського, було знищено. Втім,
В. Барвінський, перу якого належать обробки сталось так, що спадщина митця відроджується
народних та стрілецьких пісень, оригінальні хори і чудовою підмогою у її популяризації й збагаченні
та об’ємні вокально-симфонічні полотна, в яких виконавського і педагогічного хорового репертуару
автор орієнтувався на потреби того часу, адже с та л а п уб лік ац ія з бір ки хо р ов их тв о рів
піаніст, композитор, педагог, критик В. Барвінський, В. Барвінського в упорядкуванні Л. Назар [1],
був ще й диригентом “Л ьвівс ького Бояна”. яка, власне, і відкривається твором “Соняшне
Музикознавець Л. Кияновська наголошує на тому, завтра”. До збірки увійшла також кантата “Наша
що “важлива роль в цих творах відводилась туга, наша пісня” на текст Спиридона Черкасенка,
патріотичній національній ідеї, в них помітні п ар титу ра я кої не щ од а вн о с та р ан н ям и
глибинні з в’яз ки з дуже роз виненою п . Р. Савицького-молодшого зі США була
західноукраїнською традицією, хоча за рівнем надіслана в Україну. Кантата, напис ана в 1932 –
професіоналізму вони належать до найкращих 33 роках, збереглась в архіві о. Петра Будного,
зразків того часу, котрі виникли у цьому жанрі” який диригував кантатою двічі (“Стрийський
[6, 196]. Боян”), викорис товуючи партитуру-відпис ,
Проблема вихова ння с правжнього одержану від с амого композ итора. Перше
громадянина своєї держави є актуальною і в наш виконання відбулось в Перемишлі під керуванням
час . Згідно з “Конвенцією громадянського В. Витвицького, а згодом у Станіславові, Стрию,
виховання дітей і молоді”, затвердженої 19 квітня Львові. Кантата своєю величчю мелодики, сплаву
2000 року, виховання громадянина має бути голос ів та інс трументальної партії с тверджує
с прямованим на фо рмування відчуття перемогу правди, добра, нескореності народу і його
патріотизму, тобто любові до свого народу, своєї незнищенності.
держави. “Важливою якіс тю українс ького Д о творів великих форм у цьому жанрі
патріотизму, – як з азначається в державному належить також не віднайдена “Урочис та
документі, – має бути турбота про благо народу, кантата” (1917) для мішаного хору, квартету
сприяння становленню й утвердженню України як солістів та оркестру, “Заповіт” для чоловічого,
правової, демократичної, соціальної держави, мішаного хору і соло баса в супроводі фортепіано
готовність відстояти незалежність Батьківщини. в чотири руки, який був пізніше оркестрований,
З патріотиз мом орг анічно поєднуєтьс я але ця верс ія з агубилас я. Крім варіанту з
національна с амос відомість громадян, яка фортепіанним супроводом, існує ще акапельний
базується на національній ідентифікації: вбирає в хо р, я к с тве рджу є д ос л ідни ця тво рчос ті
себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; В. Барвінського, професор С. Павлишин [11, 72].
волю до праці на корис ть народу; вміння Особливо глибоким проникненням у глибини
ос мис лювати моральні та культурні цінності, українс ького фольклору характеризуютьс я
іс торію, звичаї, обряди, символіку, с ис тему акапельні твори “Шевченкова хата” (1919) та “Ой
вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, колосися ниво” (1920) на слова Б. Лепкого. Образи
осмис ленням відповідальнос ті перед своєю “кривобоко ї хати білої”, над якою з ійде
нацією” [7, 7]. Віфлеємська зоря, колихання колосків рідної ниви,
Саме такі почуття оптиміз му, молодечої окропленої кров’ю батьків с лужать чудовими
завз ятос ті та патріотизму випромінює марш з разками глибокої національно-патріотичної
В. Барвінс ького до “Прос віти” – “Соняшне лірики. Ці композиції теж увійшли до згаданої
з автра” (“Не гнути н ам голов ”) на с лова збірки, опублікованої в 2000 році в Тернополі, як і
А. Курдидика. Культурно-мистецьке товариство два твори на с лова Л . Українки, напис ані
“Просвіта” було найдієвішою формою у процесах В. Барвінським у 1956 році в засланні – “Знов
зміцнення української національної ідеї в період вес на” та “Надія”. В час дес ятирічного
перебування під по льс ькою владою, що ув’язнення (1948 – 1958) в мордовських таборах
залишається актуальним і в час переходу України В. Барвінський навіть в тих жахливих умовах
від тоталітарного режиму до вільної з аймавс я м уз ичною діяльніс тю , керуючи
Молодь і ринок №3 (50), 2009 32

табірним хором, аранжував для нього народні пісні, і свідомості. Глибокий з міс т текстів хорових
навчав бажаючих теорії та іс торії муз ики, творів, злиття їх з чуттєвою мелодикою, близькою
організ ував с амодіяльний оркес тр, час ами до народних пісень, витончена хорова фактура є
компонував. Твори до слів Л. Українки лаконічні, прекрасними зразками віри в духовні сили своєї
нескладні гармонічно, але такі глибокі, правдиві, нації, її майбутнє, вміння осмислювати моральні
розкривають розпач, тугу і надію поневоленого та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, які
народу, його болі, страждання, віру в перемогу мотивуютьс я любов ’ю, вірою, волею,
добра й вес ни, в повернення на рідну землю. відповідальністю перед своєю нацією.
Вел ик им п ла с то м тв ор ч ої с па дщ ин и
В. Барвінс ького з алишається “Українське 1. Барвін ський В. Х орові твори / Упор.
весілля” – вокально-інструментальні етнографічні Л.Назар. – Тернопіль: АСТОН, 2000. – 40 с.
картини у двох частинах для мішаного хору, 2. Бенч О. Павло Муравськ ий. Феномен
квартету солістів та фортепіано в чотири руки (або одного життя. – К., 2002.
оркес тру), що побачив с віт у видавництві 3. Бермес І. Еволюція хорового руху н а
“Л ьвівс ького Бояна”, втім збереглась тільки Дрогобичині в контексті розвитку культури
хорова партитура, а також чимало обробок Галичини (від “весни народів” до 1942 року).
українських народних пісень, частина з яких – Дрогобич: Коло, 2006. – 200 с.
втрачена, а інша залишається в поодиноких 4. Бурбан М. Хорове виконавство Львівщини.
екземплярах видань у фондах Львівської наукової – Дрогобич; Львів, 1999.
бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Серед 5. Загайкевич М. Музичне життя Західної
них “Завзялис я враги” для чоловічого хору України другої половини ХІХ ст. – К., 1960. – С. 84.
(видання “Львівського Бояна”), обжинкова пісня 6. Кия н овськ а Л. Стильова еволюція
“Уже сонечко закотилося” та хрестильна “Були галицької музичної культури Х ІХ – ХХ ст. –
ми собі в Божому домі” для мішаного хору, теж Тернопіль: Астон, 2000. – С. 188 – 205.
вийшли друком у видавництві “Львівського 7. Кон цепція громадян ського вихованн я
Бояна” й написані під враженням від з устрічі з особистості в умовах розвитк у україн ської
О. Кошицем в час його приїзду до Львова у 1922 державності. – К., 2000. – 15 с.
році. Обробки народних пісень В. Барвінського 8. Корній Л. Історія української музики. –
для різних складів були опубліковані також у Т. ІІІ. – Київ – Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коць,
“Великому співанку “Червоної калини” у Львові 2001.
в 1937 році: “Колись, дівчино мила”, “Ой, упав 9. Людкевич С. У сорокаліття “Львівського
с трілець”, “Світи, міс яцю”, “Курилас я Бояна” (1891 – 1931) // Людкевич С. Дослідження,
доріженька ”. Займаючи важлив е міс це у статті, рецензії, виступи / Упор. З.Штундер.
творчості В. Барвінського, оригінальні обробки – Т. ІІ. – Львів: Дивосвіт, 2000. – С. 379 – 384.
українських народних пісень, сьогодні чекають 10. Мазепа Л. Шлях до Музичної Академії
перевидання, адже ці високохудожні зразки стали у Львові. – Львів, 2003.
б доброю підмогою у збагаченні шкільного і 11. Павлишин С. Василь Барвінський. – К. ,
вузівського хорового репертуару. 1990. – С. 72 – 80.
Висновки. Варто зазначити, що хоровим 12. Стельмащук С. Дмитро Котко та його
творам Василя Барвінського властиві величезні хори. – Дрогобич, 2000.
виховні можливос ті для формування в 13. Ханик Л. Історія хорового товариства
підростаючого покоління національних цінностей “Боян”. – Львів, 1999.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“Ти – поет. І мусиш жить, щоб не згасло слово”.
Іван Франко
видатний український письменник,
громадський і політичний діяч
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
33 Молодь і ринок №3 (50), 2009

СПОГАДИ ПРО ІРИНУ НЕГРЕБЕЦЬКУ – ВИДАТНУ УКРАЇНСЬКУ ПІАНІСТКУ,
ПЕДАГОГА, УЧЕНИЦЮ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
УДК 786.2 (477) “ХХ”

Ярослава Матюха, професор, завідувач кафедри концертмейстерства
імені М. Лисенка,
заслужена артистка України
СПОГАДИ ПРО ІРИНУ НЕГРЕБЕЦЬКУ –

ВИДАТНУ УКРАЇНСЬКУ ПІАНІСТКУ, ПЕДАГОГА,
УЧЕНИЦЮ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
У статті вперше публікуються особисті сп огади пр о фундатора укра їнської
фортепіанної школи Ірину Негребецьку.
Ключові слова: викладач фортепіано, музикант, піаністка.
П
останов ка пробле ми та аналіз До 1914 р. вчилася музики в школі Євстахії Петер
останніх дослідже нь . Д іяльність у Перемишлі. Бажаючи вдос коналювати
талановитої піаніс тки, педагога, мистецтво фортепіанної гри, вона продовжує студії
громадського діяча Ірини Негребецької великою у Львівс ькому Вищому музичному інституті
мірою вплинула на формування та становлення ім. М. Лис енка (1916 р.). Тут їй поталанило
української професійної музики Західної України. потрапити до клас у директора з гаданого
Її ім’я довший час було маловідомим сучасникам. навчального закладу, високопрофесійного піаніста
Працюючи спочатку в Перемишлі, а з годом у Василя Олекс андровича Барвінського і в 1920 р.
Львові, вона, за високою оцінкою Богдани Фільц, одержала диплом.
“здобула визнання в колах тогочасних музикантів, Через п’ять років І. Негребецька складає
серед яких такі авторитетні митці, як С. Людкевич, державний іс пит для вчителів фортепіано у
В. Барвінський, В. Витвицький, Є. Цегельський, Львівській конс ерваторії. Педагогічний шлях
завоювала любов і вдячність численних учнів і роз почала в Перемис ькій муз ичній школі
вихованців навчальних з акладів, де вона українського інституту для дівчат (1914 –1923 рр.),
працювала впродовж свого життя” [8, 255]. а згодом перейшла працювати до філії Вищого
Зацікавлення постаттю визначного фундатора музичного інституту ім. М. Лисенка цього міста
галицької фортепіанної школи припадає на початок (1923 – 1939 рр.). У 1909 р. помер батько, а в
ХХІ сторіччя. Окремі відомості про концертну 1918 р. – брат. Під час німецької окупації і після
діяльність Ірини Негребецької висвітлюються в неї постійно жила в Перемишлі та давала приватні
рецензіях С. Людкевича [5], В. Витвицького [1], лекції музики. Але на підставі договору про
Є. Цегельського [9]. Вияскравленню творчого переселення між УРСР та Польщею змушена
портрету учениці В. Барвінського, продовжувачки була переїхати з матір’ю до Львова, де жила
його педагогічних принципів, займалися сучасні сестра з ріднею.
українські музикознавці: Б. Фільц [8], П. Медведик В архіві Львівської національної муз ичної
[6], О. Кашина [3], З. Л абанців -Попко [4], академії ім. М. Л и с енка з берігаєтьс я
У. Молчко [7]. автобіографія, котру написала сама І.А. Негребецька
Мета статті – ввести в науковий обіг новий (4 травня 1946 р.), коли як переселенка прибула
фактологічний матеріал, який баз уєтьс я на до Л ьвова. До її особової справи належить
спогадах про життя та педагогічну діяльніс ть наступний перелік документів, а с аме: з аява
піаністки, мого багатолітнього педагога Ірини І. Негребецької про п рийняття на роботу
Негребецької. викладачем фортепіано та концертмейстером
Виклад основ ног о м ате ріалу. Ірина Л ДК ім. М. Лис енка від 4 травня 1946 р. ,
Антонівна Негребецька народилася 27 жовтня підписана В. Барвінським, підтвердження про
1895 р. в м. Залізці Нові Брідського району стаж роботи у зв’язку з втратою документів під
Тернопільської області. Батько був службовцем. час війни, які напис али доктор, професор
У 1905 р. батьки переїхали в Перемишль, де Ірина Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка
поступила в Ліцей українського інституту для С.П. Людкевич, доцент Л ьвівської державної
дівчат, який закінчила в 1912 р. іспитом зрілості. консерваторії ім. М. Лисенка О.К. Бандрівська.
© Я. Матюха, 2009 34

Вони підтвердили, що І.А. Негребецька закінчила рис ах характеру Ірини Антонівни: “Маючи
Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові великий педагогічний досвід в ділянці викладання
(клас с пеціального фортепіано профес ора гри на фортепіано для диригентів і музикознавців,
В.О. Барвінського ) в 1920 р. з оцінками відмінно Негребецька І. А. вміє правильно розкрити
та працювала на посаді викладача фортепіано в можливості для музичного розвитку своїх учнів.
Перемишлі (1913 – 1939 рр.). Відмінні р ез ультати педагогічн ої роботи,
В ос обовій с праві Негребецької є чимало надз вичайна акуратніс ть у виконанні с воїх
характерис тик, які з ас відчую ть вис окий обов’язків, вимогливість до себе і своїх учнів,
професійний рівень її як викладача, а також характериз ують т. Негребецьку як педагога з
винятково високі людські якості. найкращої с торони. Працюючи за с умісництвом
Ось витяг з однієї характеристики (написаної в муз . шко лі-дес ятирічці при Л ьвівс ькій
рос ійською мовою), підписаної директором консерваторії, І. Негребецька зуміла передати у
консерваторії С. Павлюченком і с екретарем вуз ряд талановитих і добре підготовлених учнів
парторганізації Шепітько. по спеціальному фортепіано. 7.VІІ-1953 р.” [2].
“Тов. Негребецька І.А. винятково добросовісний, Однією з цих учениць, яку підготувала в
акуратний і сумлінний працівник; завжди показує музичній дес ятирічці І.А. Негребецька і передала
відмінні результати роботи. Користується діловим у консерваторію, була я – Матюха Ярослава-
авторитетом і любов ’ю студентів і педагогів Ганна Степанівна.
консерваторії. Бере живу участь в методичній Згадуючи Ірину Антонівна Негребецьку, перед
роботі (відкриті уроки, складання репертуару для очима проходить ча с тина мого життя і
с тудентів-вокаліс тів по курс у з агального найпрекрасніший час навчання в школі.
фортепіано, навчально-методичні обговорення і Пригадую, грати я хотіла відколи с ебе
т.д.). І. Негребецька – діяльний учасник всіх пам’ятаю. Дуже любила с півати, с лух мала
міроприємств, які проводяться в консерваторії. добрий, але найбільше мені подобалося грати на
Завжди ретельно виконує вс і громадс ькі фортепіано. Чому саме на цьому інс трументі? У
доручення. Вибрана депутатом райради Львова. нашому будинку його не було, але бачила я
В даний час підвищує свій ідейно-теоретичний фортепіано в с ус ідки, с таршої інтелігентної
рівень відмінним навчанням в Університеті польки. Я с ідала біля маленького столика,
марксизму-ленінізму” [2]. підставляла замість педалі маленьку шуфельку
Треба з аз начити, що І. Негребецька до сміття, і цей процес натискання на “педаль”
неодноразово обиралася депутатом районних рад та імітація гри на столику мені найбільше
трудящих: подобався.
Залізничної – 1947 – 1950 рр.; Я безмежно вдячна своїм батькам, що вони
Ленінської – 1950 – 1953 рр.; побачили і відчули мій потяг до музики і відвели
Ленінської – 1953 – 1955 рр.; до музичної школи десятирічки. Це було весною
Ленінської – 1955 – 1957 рр.; 1946 р., якраз тоді і переїхала І.А. Негребецька з
Ленінської – 1957 – 1959 рр. Перемишля до Львова. Я була її першою
Востаннє це було в 1959 р., бо в 1962 р. її не ученицею спочатку один рік у підготовчій групі, а
стало. згодом провчилася у неї всі одинадцять років до
Високомистецьку оцінку дали Ірині Антонівні закінчення школи. Ірина Антонівна мені зразу
її колеги на засіданні Художньої ради від 10 липня дуже с подобалася. Вона була дуже спокійна і
1953 р. з приводу вис унення кандидатури лагідна, не пригадую, щоб вона мене сварила, та
старшого викладача класу загального фортепіано й я не давала приводу для цього. Не можу сказати,
Негребецької на присвоєння вченого звання що пам’ятаю, як вона вчила, напевно було повне
доцента. взаєморозуміння. Лише тепер я можу оцінити, яку
Ось як відзначав профес ор Д . Н. Л екгер величезну роботу вона вклала в мене, давши
(завідувач оркестровою кафедрою) фахові якості міцну основу для подальшого розвитку мене як
мис ткині: “Тов. Негребецька є відмінним піаністки і музиканта.
педагогом. Т і нечисленні студенти оркестрового Пригадую, вона використовувала кожну хвилю,
факультету, яким пощастило потрапити в клас тов. щоб позайматися зі мною. В початкових класах,
Негребецької, дякуючи методу т. Негребецької, коли найбільш потрібно з акла с ти міцну
успішно оволодівають грою на фортепіано і вільно піаніс тичну базу, вона час то призначала мені
користуються цим у своїй практичній роботі” [2]. додаткові уроки вдома, а жила вона на території
Привертає увагу ще один витяг з церкви Св. Юра. Я дуже боялася тих темних
характеристики, де наголошується на прекрасних коридорів, які вели до її помешкання, і мене водила
35 Молодь і ринок №3 (50), 2009

туди моя тітка Емілія. У той час я навіть заздрила Один раз я навіть бачила В. Барвінського,
часом своїм товаришкам, яким не призначали котрий прийшов відвідати Ірину Антонівну в
таких уроків. Тепер я розумію, скільки часу, праці, лікарні. Це було восени 1961 року. Він говорив,
здоров’я вклала в мене Ірина Антонівна, щоб я що це ненормально, коли викладач відвідує свою
вийшла добрим фахівцем. ученицю, повинно бути навпаки. У такий тяжкий
У ті часи не було таких засобів інформації, як для неї час я прийшла просити Ірину Антонівну
телебачення, навіть радіо чи програвач були не в на своє весілля, бо була для мене найдорожчою
кожній сім’ї. Зате вирувало концертне життя. До людиною, моєю другою мамою. Вона, звичайно,
Львова приїжджали і концертували всі найвідоміші пообіцяла, бо не знала наскільки серйоз на її
музиканти. І я, дякуючи Ірині Антонівні, мала хвороба. 14 січня 1962 р. її не стало.
можливість всіх їх слухати, бо вона брала мене на Про Ірину Негребецьку як видатну українську
ці концерти. Будучи зовсім малою, я часом навіть піаніс тку я вже довідалас я з годом, шукаючи
не усвідомлювала всю велич цих музикантів, але матеріали про неї. Знаю, що вона належала до
Ірина Антонівна вважала необхідним прилучати родини Крушельницьких, була двоюрідною
мене до високих зразків виконавського мистецтва. сестрою відомої української художниці Ярослави
За це я їй безмежно вдячна. Музики і тіткою композиторки Богдани Фільц. У
Оскільки І. Негребецька працювала одночасно муз ично-меморіальн ому муз еї Соломії
і в конс ерваторії, то в старших клас ах вона Крушельницької натр апила на програмку
призначала мені уроки і там, намагаючись, щоб “Святочного концерту в пам’ять першого і
мене послухав хто-небудь з її колег. На той час з ас луженого голови музичного товарис тва
мене слухали професор О. Ейдельман, доцент Л ис енка у Л ьвові Володимира Шухевича”.
Л . Уманська, доцент Т. Маєрс ький. Тому, Концерт відбувся 6 квітня 1922 року. В цьому
закінчуючи школу, я почувала себе дуже впевнено концерті І. Негребецька виконувала Ф. Шопена
і без жодних проблем вступила до консерваторії. етюди As-dur i cis-moll. Ще є згадка про неї в
Від Ірини Антонівни в мене залишилось багато рецензії С. Людкевича: “П.І. Негребецька виявила
пам’яток. Після кожного виступу чи то на в “Рапс одії” Брамс а g-moll доволі багато
академконцерті, чи то на іспиті, а згодом і на день індивідуальности та деяку мужеську рису у
іменин вона дарувала мені ноти з присвятою. фразуванні, яка була там зовсім на місці” [5, 457].
Часом це були музичні видання, твори з яких я Нещодавно вийшла книжка Зіновії Лабанців-
з могла з аграти тільки в конс ерваторії. Так Попко “Сто піаністів Галичини”, де опублікована
з’явилася особиста гарна бібліотека фортепіанної стаття про Ірину Негребецьку. Хочу наголосити
літератури, котру я зберігала все життя. Цю на декількох висловлюваннях з цієї книжки, що
добірку я віддала в бібліотеку Львівс ької грунтуються на с погадах В. Витвицького,
національної музичної академії ім. М. Лисенка. Є . Цегельського та О. Кашиної, які промовисто
Нехай з неї користають сьогоднішні студенти. с відчать п ро її концертно-вико навс ькі та
Таких викладачів “від Бога” не так і багато, педагогічні здобутки [4, 74 – 76].
але мені дуже пощастило, що я мала можливість “Перемиський Інститут мав славу одного з
спілкуватися і вчитися у такої прекрасної людини найкращих відділів. Це було заслугою в першу
і чудової вчительки, якою була Ірина Антонівна чергу двох учительок у клас і фортепіана –
Негребецька. Володимири Божейко та Ірини Негребецької.
Коли я була ще дитиною, то не с міла Обидві пер шорядні піаніс тки і з намениті
розпитувати Ірину Антонівну про її навчання, про вчительки. З-під їхньої опіки вийшло чимало
вчителів, хоча знала, що вона вчилася у Василя піаністок, які з годом дали с вій вклад в наше
Барвінського. Тоді були такі страшні часи, що не музичне життя” [1, 132 – 133].
можна було навіть з гадувати пріз вище “Одним з мистецьких козирів перемиського
Барвінського. Я знала, що сестра Ірини Антонівни Інс титуту була діяльніс ть тріо у складі: Ірина
з родиною вислані в Анжеро-Судженськ. Вона Негребецька – фортепіано, Євген Козулькевич –
чим могла допомагала їм, висилаючи посилки, хоч скрипка та Олександр Красицький – віолончеля.
самій було матеріально дуже сутужно. Скільки Пригадую їхні виступи на різних концертах, одного
пам’ятаю, мама її була прикута до ліжка, бо разу з твором С. Людкевича. Це був один з ранніх
зламала ногу в бедрі і не ходила. Сама Ірина творів композитора, і коли про це тріо була мова в
Антонівна довгий ч ас ходила в одному його присутнос ті, він з авжди підс міхався.
лихенькому плащику і восени, і вз имку. Тепер Нез важаючи на це, в цьому ранньому тріо
розумію, як їй було важко, і якою доброю людиною Людкевича знайшлося чимало рис, які заповідали
вона була. пізніші високі злети композитора. Д ля мене було
Молодь і ринок №3 (50), 2009 36

неабиякою приємніс тю бувати на пробах образ прекрасної людини, видатної піаністки,
згаданого ансамблю. То була трійка технічно чудового музиканта та нез абутньої вчительки
вивінуваних, у с півгрі згідливих і вдумливих Ірини Антонівни Негребецької.
виконавців” [9, 134 – 135].
“Вдачею спокійна, зрівноважена, була радше 1. Витвицьк ий В. Спогади // Старогалицька
піаніс ткою-ліриком. Найрадше грала твори сольна пісня ХІХ століття / Вступ та упор.
Шопена, а з україн с ьких композ иторів В. Пилиповича. – Перемишль: Митуса, 2004.
Барвінського. Її муз ична мова відз началася 2. Ірина Негребецька. Особова справа //
лагідністю… Її цариною була радше камерна Архів ЛНМА ім. М. Лисенка.
музика й фортепіанний супровід. Як акомпаніатора 3. Кашина О. Спогади. Рукопис.
можна пос тавити Ірину Негребецьку побіч 4. Лабанців-Попко З. Сто піаністів Галичини.
найкращих сил цієї доби, як напр. , Нес тор – Львів, 2008. – С. 74 – 75.
Нижанківський. В учнів тішилася вона любов’ю і 5. Людкевич С. Музичний огля д. Кон церт
пошаною, а в громадянства ще й високою оцінкою М. Маслюка, В . Барвінського і Чабанівної.
своєї педагогічної і громадської праці. Не раз Попис елевів Вищого Музичного Інституту //
виступала як с оліс тка, а дуже часто – як Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії,
акомпаніаторка приїжджих чи домашніх солістів виступи / Упорядкування, вступн а стаття,
та хору “Боян” [3]. редакція, переклади і примітки З. Штундер –
“І. А. Негребецька – завжди привітна, з Львів: Видавництво М. Коць, 2000. – Т. ІІ. – С. 457.
добродушним гумором, ос обис тість, в якій 6. Медведик П. Діячі української музичної
з’єднано високу загальну культуру, широкий культури (Матеріали до біо-бібліографічного
кругозір вдумливого музиканта та серйозного словника) // Записки НТШ. – Том ССХХХ ІІ:
педагога з чулим підходом до кожного свого учня, Праці Музикознавчої комісії. – Львів, 1996. –
що давало бажані наслідки в складній та нелегкій С. 522 – 523.
роботі з дітьми. В роботі фортепіанної комісії … 7. Молчко У. Продовж увачі музичн их
її думки були повно та всебічно обгрунтовані” [3]. традицій з родини Крушельницьких // Соломія
Серед учнів Ірини Негребецької – піаністки Крушельницька та світовий музичний простір.
Люба Жук, Тетяна Лагола, Ярослава Матюха, – Тернопіль: Астон, 2007. – С. 22 – 24.
композитори та музикознавці Мирос лав Скорик, 8. Фільц Б. Ірина Негребецьк а – людина,
Богдана Фільц, Л юбомира Мелех-Яросевич, піаністка, педагог (1895 – 1962) // Перемишль і
Окс ана Паламарчук , диригент Степан Перемиська земля протягом віків. 2. Видатні діячі
Стельмащук. Перемищини / Під редакцією Степана Заброварного.
Висновок. Пропоновані “Спогади про Ірину – Перемишль-Львів, 2001. – С. 255 – 265.
Негребецьку” стануть багатим джерелознавчим 9. Цегельський Є. Музичне життя Перемишля
матеріалом для поглибленого вивчення її біографії // Перемишль – західний бастіон Україн и. –
та творчої діяльності. У них відтворено світлий США, 1961. – С. 323 – 330.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
Н аша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...
От де, люди, наша слава,
Слава України !
“До Основ’яненка”
[С.– Петербург 1839]
Таpас Шевченко
український поет, художник,
мислитель, Пророк України
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
37 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ОБРЯДОВИЙ ФОЛЬКЛОР У ЕТНОСОФСЬКОМУ РОЗУМІННІ ВАСИЛЯ
БАРВІНСЬКОГО (НА МАТЕРІАЛІ ЗБІРКИ “КОЛЯДКИ І Щ ЕДРІВКИ”)
УДК 783.28 (477) “ХХ”

Олег Смоляк, доктор мистецтвознавства, професор,
завідувач кафедри музикознавства, методики виховання та акторної майстерності
Тернопільського національного університету
імені Володимира Гнатюка
ОБРЯДОВИЙ ФОЛЬКЛОР У ЕТНОСОФСЬКОМУ

РОЗУМІННІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
(НА МАТЕРІАЛІ ЗБІРКИ “КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ”)
Стаття висвітлює різноаспектні підходи В. Барвінського до використання календарно-
обрядового музичного фольклору у своїй творчій та педагогічній діяльності. Тут враховується
національно-етнософський пріоритет у процесі соціокультурного творення.
Ключові слова: фольклор, збірки, колядки, щедрівки.
А
ктуальність проблеми. Ім’я Василя неперевершеного феномену в українській культурі;
Барвінс ького як митця надз вичайно - адаптувати український обрядовий фольклор
широко аспектне у творенні української у процеси композиторського творення.
національної музичної культури першої половини Виклад основ но го м ате ріалу.
XX сторіччя. Це зумовлено в першу чергу тим, Композ иторс ька с падщина В. Барвінського
що він як особистість втілював найкращі риси багатогранна. Крім фортепіанної, симфонічної,
композ итора-виконавця, педагога, культурно- вокальної, хорової та камерно-інструментальної
мис тецького діяча, організатора навчально- творчості, що стала складовою світової музичної
методичної справи. Такого роду універсалізм став культури, В. Барвінський зробив вагомий вклад у
підставою для створення цілої плеяди українських жанр обробки української народної пісні. Це
композиторів – Р. Савицького, Д. Гординської- особливо спостерігається в обробках українських
Каранович, Н. Нижанківського, В. Витвицького, народних пісень для різних видів та типів хорів як
З. Лиська, які своєю творчістю привносили в із супроводом різних музичних інструментів, так
музичну культуру яскраво виражений український і без супроводу, для сольного та хорового співу із
національний елемент. с упроводом фортепіано та різ ного с кладу
Огляд останніх досліджень і публікацій. інструментальних ансамблів. На окрему увагу
Д ос лідженням життєвої і творчої діяльності заслуговують аранжування українських народних
В. Б арвінс ького з аймал ис я му з икоз н авці пісень для фортепіано зі словесним текстом, що,
С. Павлиши н, Л . К ияновс ька, Я . Якуб як, за словами Б. Фільц, “... уможливлює виконання
Н. Кашкадамова, Р. Савицький-молодший, народних пісень широкими колами аматорів
В. Грабовський, Л. Філоненко, Л. Назар та ін. музичного мистецтва в домашніх умовах і таким
Останнім час ом це вивчення миє різ ноаспектний чином прилучає їх до неоціненних с карбів
характер, але ще недостатньо звернено увагу на народнопісенної творчості українського народу”
засоби використання муз ичного фольклору, [6, 36].
зокрема обрядового в його творчому доробку. Л юбов до народної музики календарно-
Треба з аз начити, що дана проблематика обрядового циклу, з окрема з имового у
(маємо на увазі “В. Барвінс ький і фольклор”) композ итора В. Барв інс ького домінувала
належить до недос ліджених і потребує більш протягом ус ього його творчого життя. Доказом
глибшого проникнення у цей предмет. цього є написання в 1917 р. варіацій на тему
Мета статті – розкрити різноаспектні підходи української народної колядки, а також у 30-х роках
В. Барвінського до використання українського – двох гуцульських колядок для малого складу
музичного фольклору, зокрема обрядового у своїй симфонічного оркестру, однієї щедрівки із циклу
творчій та педагогічній діяльності, враховуючи “Наше сонечко грає на фортепіано” та двох
національно-етнософський пріоритет у процесі колядок для мішаного хору, сопранового соло та
с оціокультурного тво рення. З даної мети с крипки “Що то з а предиво” і “Ой дивнеє
випливають наступні завдання, а саме: народження”. Бо це свого роду й об’єктивізувало
- виявити способи етнософс ького розуміння підготовку й вихід збірки ”Колядки й щедрівки
В. Барвінс ьким муз ичного фольклору як для фортепіано зі словесним текстом”.
© О. Смоляк, 2009 38

Треба з ауважити, що В. Барвінс ький з цей збірник у Тернопільському видавництві “Лілея”
особливим пієтетом ставився до традиційного а в 2003 р. вийшло третє видання цього збірника
фольклору, зокрема обрядового. Адже, обрядовий у видавництві “Збруч” (підготував до випуску
фольклор, на його думку, “… належить до О.С. Смоляк).
найдавніших мелодій, що корінятьс я ще в добі Збірник “Колядки і щедрівки для фортепіано зі
передхристиянській. Є це пісні, зв’язані або з с ловес ним текс том ” В. Барвінс ького
річними святами чи господарськими подіями, як представлений 22 зразками зимового календарно-
колядки, щедрівки, гаївки, веснянки, купальські й обрядового фольк лору з Галичини,
обжинкові пісні, або пісні, з в’язані важними Наддніпрян с ької України, Зак арпаття та
подіями в житті людини, як пісні вес ільні, Л емківщини. Це з асвідчує с оборний підхід
хрестильні, похоронні голосіння” [2, 5 – 6]. композитора у використанні пісенного матеріалу.
Важливим аргументом архаїчності цих пісень, на Серед них – декілька фортепіанних перекладів
думку В. Барвінського, є “... малий розсяг тонів хорових обробок колядок і щедрівок Кирила
враз із упертим повторюванням того с амого Стеценка. У з бірнику використано с ловес ну
мотиву (напр. “Ой коляда-колядниця”, де підтекстовку першої строфи. Це є доказом того,
чергуються і с ус ідні тони в об’ємі великої що В. Барвінсккий, знаючи природу народної пісні,
секунди, або у “Щедрику” повторювання мотиву намагався з берегти її природний синкретизм.
в об’ємі малої терції), відтак строгий діатонізм, а Треба зауважити, що частину текстів наступних
влас тиво брак півтонових інтервалів строф, зокрема порядкових номерів 14, 15 та 21
(“ангемітонічність”), речитативний характер подано в кінці збірки окремо, а повні тексти інших
ритміки і в кінці дещо пізніше характеристичні порядкових номерів скеровані до з бірника
признаки старогрецьких, властиво староцерковних Т. Купчинського “Вселенная веселися” та збірки
ладів (з перших часів християнства), що немов кол яд ок і ще др іво к дл я м іш ан о го хор у
умисно ухиляютьс я від почуття ус таленої К . Стеценка.
тональности” [2, 6]. В. Барвінський помістив у збірнику 22 колядки
Зимовий фольклор, на думку В. Барвінського, й щедрівки, що представляють усі терени України
один з найбагатших у календарному циклі, – Галичину, Лемківщину, Закарпаття, Центральну
особливо специфікою різних обрядових дійств – Україну (за визначення В. Барвінського, – Велику
колядування, засівання, щедрування. Це найбільш Україну). Зокрема, 8 колядок з Галичини, 6
відчутно в із уально. Ватаги колядників , колядок та 3 щедрівки із Великої України. Крім
засівальників, щедрувальників ходять від хати до цього композитор використав декілька колядкових
хати з піснями-колядками чи щедрівками і та щедрівкових мелодій зі збірників К. Квітки
бажають господарю, а також кожному члену “Українс ькі народні мелодії” та Ф. Колес си
родини здоров’я, щастя, щедрого врожаю, усяких “Народні пісні з Галицької Лемківщини” і “Народні
гараздів у господарстві. В. Барвінському, як і пісні з Закарпаття” – це відповідно “Жала Гануся
кожному українцю-християнину, без сумніву, були шовкову траву” “Ізрівняй, Боже, гори, долини” та
до снаги Свята вечеря, ходіння молодіжних ватаг “Пішла дівчина в Дунай по воду”.
з вертепом, шопкою, в яких інс ценізувалося Опрацьовуючи матеріал цього з бірника,
народження Дитятка Божого. композ итор ставив собі з а мету, як с ам він
Новий рік “обслуговували” театралізовані ігри зазначав, “... видобути та підчеркнути ту природну
з піснями, з маскованими персонажами – Козою, красу, яка криється не раз і в простенькій мельодії,
Маланкою, що з берігають ще яз ичницькі а яку час то вбивають т. з в. “ популярні”
вірування в магію Сонця, Місяця, Зір. Все це, без опрацювання в ріжних інших збірниках та тим
с умніву, в душі В. Барвінського залишило способом причиниться до піднесення музично-
особливий трепет і чар, що пізніше вилилося в мис тецького “смаку” у споживачів того роду
різдвяний цикл для фортепіано зі с ловесним музичної літератури” [1, 2].
текстом “Колядки і щедрівки”. Аналіз уючи структурний ас пект збірника
Своєрідним рез ультатом етнос офс ького В. Барвінського “Колядки і щедрівки”, можна на
розуміння традиційної обрядовості та її значного перший погляд відчути без системну подачу
виховного потенціалу для молодого покоління є матеріалу. Але якщо приглянутися до цієї
збірка В. Барвінського “Колядки і щедрівки для систематизації більш детально, то відчувається
фортепіано з і словесним текстом”, підготовлена певна логічність цієї послідовності. В першу чергу,
і випущена в с віт видавництвом Музичного у збірнику домінує християнське начало в подачі
товариства ім. М. Лисенка у Львові в 1931 р. матеріалу над світським, що вказує на глибоку
Треба зазначити, що в 1998 р. було перевидано хрис тиянс ьку побожніс ть укладача. Адже,
39 Молодь і ринок №3 (50), 2009

перших 8 творів і така ж кількіс ть ос танніх Після семи колядок християнського змісту в
представляють групу колядок християнського збірнику слідують колядки контамінованого типу
змісту, а 6, що знаходяться в середині збірника, (с праведливіше їх можна наз вати
репрезентують групу дохристиянських колядок й християнізованими). На мелосному рівні в них
щедрівок. Крім цього, можна упевнитися й в вираз но збережені традиційні елементи, а на
логічності зіставлення пісенного матеріалу. Адже, с ловесному – хрис тиянізовані. Зокрема, це
самі колядки й щедрівки слідують одна за одною, найбільш відчутно у приспівах колядок: “Радуйся
виходячи з їхньої популярності серед народу. Для земле, вже Син Божий народився”, “Святий вечір,
прикладу, збірник відкривається колядкою “Бог добрий вечір”, “Славен єси наш милий Боже на
предвічний народився”, що, без с умніву, є небеси”. Піс ля християнізованих колядок подані
найпопулярнішою не тільки в Галичині, але й в щедрівки “Ой учора із вечора”, “Жала Гануся
усіх місцевостях України. Опісля слідують “Нова шовкову траву” та “Ізрівняй Боже гори, долини”.
радість стала” (галицький варіант), “Небо і земля Треба з ауважити, що щедрівки в українській
нині торжествують”, “Нова радість стала” (ще різдвяній обрядовості менш культивуються ніж
один галицький варіант), “На небі з ірка яс на колядки. Адже вони властиві лише третьому
засяла”, “Ой дивнеє народження”, “Добрий вечір циклу Різдвяних свят – Водохрещам. Щедрівки,
тобі, пане господарю” та “Діва Марія церкву як і колядки, для В.Барвінського також були одним
строїла”. Колядки християнського змісту, що із найшановніших жанрів, оскільки композитор у
розміщені при кінці, ніби продовжують ієрархію них вклав не менше душі, ніж у колядки.
популярності. Це колядки “Христос родився”, “У Якщо аналізувати збірник “Колядки і щедрівки”
Вифлеємі нині новина”, “Не плач, Рахиле”, “Пішла з музикознавчої точки зору, то можна зауважити,
дівчина” та “Був Святий вечір”. До речі, лише що ос новний принцип, який був покладений
колядка “Пішла дівчина в Дунай по воду”, що композ итором В. Барвінс ьким у с ис тему
записана на Л емківщині, зберігає як в тексті, так впорядкування цього збірника, базувався на двох
і в мелодії язичницькі елементи. началах: застос уванні розмаїтого муз ичного
Треба зауважити, що колядки християнського викладу та викорис танні розмаїтих пісенно-
зміс ту – це переважно апокрифічні твори, які музичних форм. “Щоби той збірничок, як зазначав
оспівують народження Сина Божого Ісуса Христа, композитор, міг зацікавити не тільки пересічного
Пречис ту Діву Марію та святих апос толів . грача на фортеп’яно, але й кожного музично
Спочатку колядки хрис тиянс ького з міс ту школеного, а то й фахового музика, згл. п’яніста”
виконувалися в церквах як позалітургійні твори [3, 2].
для кращого тлумачення Святого Письма, а з В. Барвінс ький як композ итор у
часом вони, фольклоризувавшис ь, ввійшли у формотворчому відношенні – мініатюрис т. І
народне співоче середовище як складові різних переконливим доказом цього є його фортепіанні
обрядових дійств, а то й виконувалися родинами обробки колядок і щедрівок, які виступають у
на Святий вечір після споживання с вятвечірніх даному збірнику як повністю завершені композиції.
страв. За тематикою, ці твори є суто біблійними, Пріоритет у них, як і в основному масиві інших
а з а мелодикою вони роз кривають радість та творів, має гармонія, яка є досить яскравою та
благоговіння з приводу народження Дитятка вираз ною, філігранно колорис тичною та
Божого. У даному разі розуміння В. Барвінським одухотвореною. Фортепіанний збірник “Колядки і
краси християнських коляд повністю збігаються щедрівки” В. Барвінс ького є яс кравим
із висловлюванням І. Франка про цей жанр: “Де с відченням неперев ершеного володіння
колядка наша черпала зміст прямо з оповідання композитором пісенною формою. “Гармонічне
євангельського, а форму з пісні народної і де надто тло цих композицій доволі с віже, з абарвлене
правдиво релігійний настрій і глибоке чуття автора елементами романтизму та імпрес іонізму”
здужали перетопити ті далекі від с ебе елементи [5, 3].
в одну органічну цілість, там тільки ми одержали У пізніший період, зокрема у збірці “Колядки й
пісні справді взірцеві, твори високої поетичної щедрівки для фортепіано зі словесним текстом”
с тійнос ті, яких не пос тидалас ь би жодна В. Барвінс ький повертає у протилежний від
література на світі... твори, котрі с праведливо і імпресіонізму бік, прагнучи органічно поєднати
по заслузі здобули собі серед народу таку широку власний індивідуальний стиль з народнопісенними
популярність і не стратять її доти, доки серед джерелами. “Народна піс ня у с відомос ті
народу тривати буде тепле чуття релігійне і композитора неодмінно постає у конкретиці свого
прив’язання до своїх гарних поетичних звичаїв і живого побутування, тобто пов’язана з тим чи тим
обрядів” [7, 22]. характерним фактурним викладом (з окрема,
Молодь і ринок №3 (50), 2009 40

підголосковим у гуртовому співі)” [4, 23]. Отже, текстом. – Львів: В идан н я Музичн ого
опора на фольклорну основу в уяві В. Барвінського товариства ім. М. Лисенка, 1931. – 24 с.
входить у певне протиріччя з фактурними 2. Барвінський В. Огляд історії української
моделями, виробленими імпресіонізмом. Власне музик и // Барвін сь к ий В . З музичн о-
цим можна пояснити відмову композитора в його письмен ницької спадщ ин и. Дослідж енн я ,
подальшій творчос ті від імпрес іоніс тичної публіцистика, листи / Упорядник В. Грабовський.
стилістики. Можливо, існували й інші мотиви, – Дрогобич: Коло, 2004. – С. 104 – 135.
аналіз яки х не входить у з ав дання цієї 3. Барвінський В. Колядки й щедрівки на
проблематики. Водночас треба відзначити, що фортепян з підлож еним текстом. – Львів:
імпресіоністичний колорит як художній елемент Видання Музичного товариства ім. М. Лисенка,
постійно пронизує його творчість і в пізній період. 1931. – 24 с.
Доказом цього є гармонічне тло кожної колядки і 4. Кушнірук О. Василь Барвінський і
щедрівки з аналізованого збірника. їхня музична музичний імпресіонізм // Василь Барвінський
тканина з багачена свіжими гармонічними і ук раїнськ а музичн а к ультура. Святкова
деталями, оригінальними фонічними ефектами, академія , присвячен а 110 річн иці від дн я
незвичними функціональними ходами. народження В. Барвінського. 10 березня 1998 р.
Виснов ки. Вище з аз начене дає підстави Статті та матеріали / Упоряд. О. Смоляк. –
стверджувати, що збірник “Колядки й щедрівки Тернопіль, 1998. – С. 19 – 24.
для фортеп іано з і с ловес ним текс том” в 5. Смоляк О. Переднє слово // Барвінський В.
опрацюванні В. Барвінського є с воєріднім Коля дк и і щ едрівк и для фортепіан о зі
підсумком етнософського розуміння обрядового словесн им текстом / Підготував до випуску
фольклору як надзвичайно цінного джерела в О. Смоляк. – Тернопіль: Лілея, 1998. – 24 с.
процесі виховання підрос таючого покоління 6. Фільц Б. Жанр обробки народн ої пісні у
стародавніми етногенними артефактами. Тому творчості Василя Барвін ського // В асиль
він належить до неперевершених опусів не лише Барвін ський і українська музична культура.
в українській музичній літературі, а й у світовій. Святкова академія, присвячена 110 річниці від
Доказом такої констатації є, в першу чергу, те, дня народження В. Барвінського. 10 березня
що він надзвичайно широко культивуєтьря серед 1998 р. Статті та матеріали / Упоря д.
учнівс ької молоді у різного роду початкових О. Смоляк. – Тернопіль, 1998. – С. 36 – 40.
навчальних музичних закладах. Крім цього він 7. Франко І. Наші коляди // Франко І. Твори:
надзвичайно приваблює слухача гомофонно- У 50 т. – Т. 28 (літературно-критичні праці
гармонічною фактурою, що створює не менш (1890 – 1892)) / Ред. Колегія: Бернштейн М.Д,
виразне тло, ніж хорова. Вервес Г.Д., Гордієнко А.Т. та ін; Упоряд. та
комен тарі Мазепа Н. Р. , Миш ан ич О. В . ,
1. Барвінський В. Від автора // Колядки й Нудьга Г.А. та ін. – К.: Наук, думка, 1980. –
щ едрівк и н а форте пя н з підлож ен им С. 7 – 42.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“Пісня і праця – великі дві сили!

Їм я до скону бажаю служить”.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
41 Молодь і ринок №3 (50), 2009

СПАДЩИНА ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО В СУЧАСНОМУ
УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩ І
УДК 78 (477) “ХХ”

Любов Кияновська, доктор мистецтвознавства, професор,
завідувач кафедри історії музики
СПАДЩИНА ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО В

СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ
НАЦІОНАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Стаття розкриває стан прийняття і осмислення сучасним українським культурним
континуумом яскравої спадщини одного з найцікавіших митців ХХ ст. Василя Барвінського.
Ключові слова: “образ нації”, культура, “націоналізм”.
А
ктуальність пробле м и. Пос тать з відки майже на півстоліття був вилучений
Василя Барвінс ького в українській яс кравий і багатий у всіх відношеннях світ
культурі займає ос обливе міс це не композитора” [5, 3].
лише через вагомість його творчих здобутків, Те, що у Львові і в Галичині загалом виконують
непересічний талант, що дозволив йому створити нововіднайдені твори, організовують концерти
с правжні шедеври, але й через ряд його муз ики Бар вінс ького, видають праці та
громадянс ьких поз ицій і вчинків, котрі були захищають дисертації, йому присвячені, ще
продиктовані необх ідніс тю врахування насправді не означає її повноцінної акціональності
українс ькими митця ми ряду об’єктивно як з агальноукраїнс ького прояву актуалізації
несприятливих історико-політичних обс тавин, культурної традиції, ос кільки вона, по-перше,
насамперед – через його послідовну і на певному доволі істотно обмежена регіонально, по-друге,
етапі навіть мучен ицьку поз ицію щодо репрезентована лише часткою творів майстра, по-
утвердження національної музики як одного з третє, – що дуже суттєво в сучасному віртуально-
найвагоміших символів української ідентичності. інформативному с успільстві – маємо мізерну
Пройшло 45 років після того, як видатний кількість записів на електронних носіях, внаслідок
композитор відійшов в кращий світ, а його творча, чого так і не створена повноцінна звукова аура
концертна педагогічна спадщина, його позиція як його спадщини. Варто при тім врахувати, що поза
національного діяча культури, все ще залишається межею виконавської репрезентації залишається
недостатньо актуалізована в культурному бутті більше половини написаної ним муз ики, в тому
сучасної української нації. Навіть у порівнянні з числі такі шедеври як “Українська сюїта” та цикл
іншими провідними музикантами свого покоління “Л юбов” для фортепіано, багато солоспівів,
– Б. Лятошинським, Л. Ревуцьким, С. Людкевичем хорових обробок (практично доводилос ь чути
чи В. Кос енком, Барвінс ький набагато рідше лише обробку пісні “Вже сонечко закотилося” та
входить в концертні програми, дуже мало “Коляду на честь св. Володимира”), не кажучи
репрез ентується в мис тецькому обігу, а з а вже про монументальніші опуси. Тобто сучасне
межами Західної Ук раїни вз агалі може національне культурне с ередовище практично
кваліфікуватис ь як “ з абутий українс ький поз бавлене повноцінного обра з у муз ики
композ итор”. Якщо ще іноді якісь його твори Барвінського і не може кореспондувати з нею на
трохи ширше звучать з естради, то це здебільшого тих же засадах, на яких відбирає, наприклад, твори
або його ранні прелюдії, або кілька вибраних Лятошинського завдяки класичним постановкам
дитячих п’єс, або кілька популярніших солоспівів. опери “Золотий обруч” (візьмемо до уваги хоча
В тому с енс і не м ожу погодитис ь з б львівську постановку 1971 р.), блискучим
твердженнями Лілії Назар, які вона робить у своїй виконанням симфонічних, хорових, фортепіанних
дис ертації (хоч я і була її ке рівником), творів, чи музики Косенка, що природно і
стверджуючи, що “композиції (Барвінс ького) рівномірно заповнила весь педагогічний репертуар
наперекір фатальним обс тавинам віднайдені і від першого класу ДМШ до старших курс ів
починають нове життя в українському музичному музичних училищ, таким чином, утворюючи
прос торі ( нас амперед маєтьс я на уваз і стійку інтерпретаційну та перцептивну традицію
акціональніс ть – кількість живого з вучання), в суспільстві впродовж років.
© Л. Кияновська, 2009 42

Мету статті й становить розкриття зміс ту чином і виражає його, згідно основним напрямним
запитання – в чому ж полягає основна причина її розвитку.
такого небажання с учас ного українс ького Влас не таким вель ми нетрадиційним
культурного континууму прийняти і осмислити у репрезентантом української ідентичності є Василь
всій повноті і яскравості таланту спадщину одного Барвінс ький. Справжній арис тократ духу,
з найцікавіших митців ХХ с т.? Як видається, особистість дуже незалежна і не підпорядкована
відповідь на це питання лежить у кількох жодним штучним уявленням про характер
площинах, як соціо-психологічного, так, головно, і українства, хоча і в найглибшому с воєму єстві
світоглядного порядку. повніс тю відданий ідеї с лужіння цій нації,
Виклад основного матеріалу. Ще на зорі Барвінський до сьогодні залишаєтьс я достатньо
с тановлення нашої нез алежнос ті видатний “нез ручним” у контексті модерної концепції
сучасний філософ-гуманіст Микола Жулинський національної ідентичності, а в багатьох проявах
писав: “Україна сьогодні стоїть перед великою і національного духу у своїй творчості – і далеко
важливою проблемою: як відновити, як відтворити не завжди зрозумілим. Незрозумілість ця виникає
цілісну картину національного образу культури, як з двох протилежних полюсів, з яких прийнято
набути с во ю, національну, цив іліз аційну с ьогодні о цінювати найбільші поз итиви
ідентичність?” [4, 68]. Очевидно, далеко не всі в національн ої репрез ентації: ра дикального
Україні були з ацікавлені тоді, та залишаються новаторс тва або глибинної включенос ті в
байдужими або й ворожими до повноцінного і автентичніс ть традиції. Барв інс ький в
гармонійно го с твердження нац іональної зазначеному сенсі не відповідає цим критеріям ні
ідентичнос ті українців дотепер. Відтак вибір з боку рад икального новаторс тва, тобто
артефактів для репрезентації нашої культури – як оновлення системи художнього вираз у таким
серйозної, так і масової – протягом всього періоду чином, що вона кидає виклик всьому минулому і
Нез алежнос ті з али шаєтьс я дос татньо утверджує поступ нації через відкриття чогось
тенденційним, з нього нерідко пос пішно і абсолютно нового (приклад – А. Шенберґ з його
категорично елімінуютьс я ті з добутки, які знаменитою фразою: “Я зробив відкриття, яке
представляють “образ нації” в дещо іншому світлі, з абез печить німецькій музиці пріоритет на
аніж ті с тереотипи національно вагомого, найближчі сто років” [8, 37]); ні з боку глибинної
питомого і з агально з начимого, що с клались закоріненості у первинних фольклорних архетипах,
протягом тривалого часу. Звісно, з алишаємо тут подібно до Б. Бартока, І. Стравінського, чи – в
поза рамками української культури той значний українській музиці – до М. Колесси. Його власне
пласт мистецьких осягнень, хай і найвищого відчуття національного було, хоч і тісно пов’язане
с вітового рангу, творці котр их с відомо з витоками, проте, відповідно до його натури,
дис танціюються від свого генетичного коду і достатньо витончене, завуальоване, опосередковане
духовних витоків, від з емлі, яка їх породила, рядом рефл екс ій з агальноєвро пейс ького
оголошуючи або служіння вищим цілям, ніж вираз ес тетичного порядк у та ос обис тіс ним
духу “неавторитетної” в світі нації, або через філос офс ько-релігійним с вітовідчуттям, а
марнославство чи інші причини с амі с ебе водночас відчужене від епатажних архіноваторських
залічують до сильніших і панівних народів, не експериментів.
бажаючи виз навати приналежності до гнаних і В сучасному духовному континуумі, який хоч
переслідуваних краян. Про цих митців можна і бавитьс я без кінечними пос тмодерними
сказати лише словами Івана Франка: “Все, що йде алюз іями, переплетеннями, перегукуваннями і
поза рами нації, се або фарисейство людей, що травес тіями вс ього мистецького тез аурусу,
інтернаціональними ідеалами раді би прикрити с твореного людс тво м, таке с ерйоз не і
своє з магання до панування одної нації над відповідальне ставлення до своєї місії митця також
другою, аб о хоробливий с енти менталіз м видається незручним. Адже на тлі загальної
фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” “карнаваліз ації духовних ціннос тей” доби
фразами покрити своє духове відчуження від глобалізації, а з другого боку – її тяжіння до
рідної нації” [6, 284]. уніфікованос ті, в тому числі і в сфері культури,
Але переосмислення с воїх національних музика Барвінського доволі досадно нагадує про
витоків да леко не з авжди від буваєтьс я те, що мистецтво може і повинно керуватись
з найомими і второв аними шляхами. Як виключно етичними цілями, про які сучас ний
справедливим є вислів “Шлях до Бога у кожного критик влучно зауважив: “Явлення літератури…
свій”, так не менш справедливим було б визнання, (але в тій самій мірі будь-якого іншого мистецтва,
що не кожен митець осягає дух нації однаковим та вже передусім музики – Л.К.) безпосередньо
43 Молодь і ринок №3 (50), 2009

пов’язане з ірраціональними глибинами етнічного стратегії національної культури в сучас ному
духу, з яких зринає. Ні певна практична потреба, українському суспільстві загалом. Поклавшись на
ні раціональна ідея, ні якась усвідомлювана мета закони ринку та довірившись повністю – і цілком
не вис тупають активатором цього процесу, – даремно! – смакам найширших верств населення,
лише колективно значиме переживання перед організації, які відповідають за культуру, в тому
Ніщо власної вкинутості в буття, – переживання, числі і найважливіші на сьогодення засоби масової
зміст і структура якого надзвичайно складні… й інформації, цілком не зацікавлені в популяризації
характериз уються потенціальним тяжінням до найвищих зразків національної культури: адже
інозначення, іносказання, що є одним із основних таким чином не можна буде впевнювати значну
принципів художнього мислення” [2, 36]. частину населення України, що “українське”
Ще якщо б творчість Барвінського природно з алишаєтьс я с инонімом “друго рядного”,
включалас ь з плино м час у в мис тецьку “примітивного”, “шароварного” і “менше
с відоміс ть нації і ширше – в європейс ьку вартісного”. Витончений аристократизм музики
свідомість, а не загубилась в архівах КДБ і у Барвінс ького викличе у кожного мислячого
вогнищі на півстоліття, таких неоднозначних, але с лухача природні аналогії і з Равелем, і з
й таких важливих у еволюції народу років, Рахманіновим, і з багатьма видатними світовими
можливо, її доля була б іншою: с працював би композиторами його покоління. Про цю ж причину
вс ез агальний з акон адаптації та акцептації з гіркотою писав український “діаспорний” критик
отриманого художнього враження, пережитого і і літературознавець Григорій Грабович: “…все це
переосмисленого в слушний час . Але так не віддз еркалює, річ ясна, загальну державну
сталося – і через те важко стверджувати, що культурну політику – тобто її відсутність, де по
твори Барвінського в сучасному світі спіткала с уті вс е, що стосуєтьс я культури й науки,
доля “Незакінченої симфонії” Ф. Шуберта, забутої, залишається напризволяще. Замість наполегливої,
через сорок літ віднайденої і раптом усвідомленої цілеспрямованої політики на відродження культури
всією європейською спільнотою як неперехідний нації, яка кількас от років була приречена на
символ духовних пошуків і потрясінь свого часу. небуття і з великими жертвами боролас я за
Вищевикладені мір кування час тково незалежніс ть, і яку дес ятиліттями с овєтська
пояс нюють нез апотребуваніс ть на наших система планомірно нищила (адже планувалося
концертних естрадах згаданих монументальних злиття в один “совєтський народ”), маємо тепер
фортепіанних циклів, камерних, вокальних та політику laissez faire. Нехай, мовляв, вирішує ринок
хорових творів, що поки “з алишаютьс я в – йому видніше” [3, 14].
з апасниках” вітчиз няної мис тецької іс торії. Чи питання більшої або меншої популярності
Очевидно, до них ще потрібно дорости як одного з українських композиторів в сучасному
виконавцям, здатним створити їх переконливий с ус пільс тв і не видаєтьс я нес уттєвим та
інтерпретац ійний інваріант, так і публіці, маргінальним? Аж н іяк! Навпаки, така
з ацікавленій в такому елітарному варіанті деформація уявлення про вітчизняну мистецьку
національного мис тецтва. Це може с татис ь історію має значно прикріші наслідки, і то не лише
тільки тоді, коли с відоміс ть нації (рівень її в с уто духовному, але й с оціальному та
національної ідентичності) сягне тієї точки, щоби політичному вимірі, ніж це можна собі уявити на
реконструювати історичне минуле у всіх його перший погляд. Звернемось до цілком недавнього
іпостасях та оцінити інтелектуально-сакральний спостереження рос ійського дослідника – що
аспект трансформації національного первня в с имптоматично, не муз иканта, а філос офа:
творчості Барвінського. Адже його муз ика “Викорис та ння механіз мів нац іональної
насправді мислиться і відчувається “як один із ідентифікації в цілях консолідації соціальних
найпотужніших з ас обів з береження й спільнот і їх мобілізації для вирішення тих чи інших
утвердження у світі мез окос му – етнічної, політичних з адач ідеологами різних напрямків (в
національної ідентичності, виховання національної сучасному с віті – Л .К. ) отримує прикладне
с амос відомос ті”, вона “найпромовис тіше звучання: визначення ознак нації, вияснення змісту
роз повідає с вітові і с амому народові про поняття “націоналізм” і основних віх його еволюції,
своєрідність його мелодії у симфонії народів на виявлення ролі музики в формуванні національних
“небесах буття” [1, 43]. спільнот допомагають по-новому побачити деякі
Інша суттєва причина, задля якої творчість ас пекти управління сучас ним сус пільством.
Барвінс ького з алиш аєтьс я з амалим не Сучасна історія доводить, що проблеми націй і
“катакомбним” (з а вираз ом О. Коз аренка) націоналізмів залишаються надзвичайно гострими
явищем в нашій культурі, криєтьс я в хибній і в умовах глобального ринку, масових комунікацій
Молодь і ринок №3 (50), 2009 44

і антинаціональної постмодерністичної культури” й тієї “постісторії” його творчості в українському
[7, 4]. суспільстві, яка може дуже багато прояснити у
І продовжуючи аналіз ролі музичної свідомості роз умінні с учас ного с тану на ціональної
у формуванні національної свідомос ті багатьох ідентичності.
європейських націй протягом минулих століть,
автор авторитетно стверджує: “Появу кожної нації 1. А н друсів С. М. Модус націон альн ої
можна ідентифікувати по незвичайному сплеску ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст.
її муз ичної культури, котру вже с учасники – Львів – Тернопіль, 2000. – С. 43.
розцінювали як національну. Ф. Ліст в Угорщині 2. Бон дар М. Ук ра їн ськ а література
звістив початкову появу угорської нації, котра, к ласичн ого періоду: рух к різь к атегорію
тільки сформувавшись, почала жити в нероздільній художності // Слово і Час. – 2001. – № 7. – С. 36.
парі разом з австрійською, а Ф. Легар і І. Кальман 3. Грабович Г. До питан ня “больових
– її “друге” народження, причому пік їх творчості точок” в ук раїнському літературознавстві //
припадає саме на ключові моменти в процесі Філологічн і семін ари: Сучасн а н аук а про
утворення цієї нації – на 60-і роки XIX сторіччя, літературу: “больові точк и”. – К. : ВПЦ
утворення Австро-Угорщини, і початок XX “Київський університет”, 2001. – Вип. 4. – С. 14.
сторіччя, передвоєнну і воєнну епоху (розвал 4. Жулинський М. Національна к ультура за
Австро-Угорщини). Е. Гріг одним-єдиним “Пером умов формуван н я н ової суспільн ої
Гюнтом” надав легітимацію поняття “норвежець” солідарності в Україні // Сучасність. – 1997.
для світової суспільності. Ф. Шопен вірив в те, – № 1. – С. 68.
що не виступи націоналістів-революціонерів, а 5. Назар Л. Стильові виміри творчості
саме його музика заставить російс ький царизм Василя Барвінського. Автореф. кан д. дис. … –
ретируватися з Польщі” [7, 8]. Львів: ЛНМА ім. М. Лисенка, 2007. – С. 3.
Висновки. Тож пам’ятаючи про с плес к 6. Фран ко І. Поза меж ами можливого //
національної українс ької музики саме в час Франко І. Зібранн я творів: У 50 т. – К. :
формування державності, в перші десятиліття ХХ ст., Наукова думка, 1986. – Т. 45. – С. 284.
серед чільників якої був і Василь Барвінський, 7. Шаров Константин Сергеевич. Музыка
варто значно більше уваги присвятити вивченню как средство формирован ия национ альн ых
не лише об’єктивного фактору – трагічної долі сообществ. – Автореф. канд. дисс. философ.
композитора, самих його музичних текстів, історії наук … М.:МГУ, 2005. – С. 4.
інтерпретації творів, педагогічних здобутків, та 8. Штук кен шмідт Г. А рнольд Шенберг.
інших власних досягнень великого майстра, але Переклад Л. Чекас. – Львів, 1998. – С. 37.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“В еликий талант завжди супроводжує великодушне серце”.
Теофіль Готьє
Французький письменник і критик
“Господи, дай мені сили, щоби впоратися з тим, що я можу зробити; дай мені
мужність, щоби примиритися з тим, чого я не можу зробити, і дай мені мудрість,
щоби відрізнити одне від другого”.
Східна мудрість
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
45 Молодь і ринок №3 (50), 2009

РИСИ ІМПРЕСІОНІЗМУ У ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ В. БАРВІНСЬКОГО
УДК 784 (477) “ХХ”

Надія Бабинець, професор Львівської національної музичної академії
РИСИ ІМПРЕСІОНІЗМУ У ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ

В. БАРВІНСЬКОГО
У статті робиться спроба прослідкувати риси імпресіонізму на аналізі вокальних творів
Василя Барвінського та визначити їх роль у формуванні індивідуального стилю композитора.
Ключові слова: імпресіонізм, стиль, солоспів, романтизм.
А
ктуальність проблеми. Проблема на більш давню традицію, що йде від французьких
імпресіоніз му в українс ькій музиці клавесиністів.
роз глянута дуже мало. Однак цей Характерні оз наки музики імпресіонізму –
художній напрямок був одним з найвпливовіших чуттєве сприйняття світу, ніжні прозорі барви,
західноєвропейських стилів, що виявили свій вплив насолода від спостереження гри світла й тіні,
на культури різних народів і на культуру ХХ ст. мінливі на півнас трої – с порід нюють її з
зокрема. живописом Моне, Мане, Ренуара, Піссаро та з
Огляд останніх досліджень і публікацій. поезією символістів.
Про вплив імпресіонізму на творчість українських Значний вплив імпресіоніз м с правив на
композ иторів пис али у с воїх дос лідженнях музикантів інших національних шкіл: М. Де Фальї
О. Кушнірук [9] та Л . Назар [13]. Відчутні (Іспанія), О. Респігі (Італія), К. Шимановського
відз вуки імпрес іоніз му у творчос ті Вас иля (Польща), І. Стравінського (Росія).
Барвінського підкреслювала С. Павлишин [15 – В українському мистецтві ХХ ст. імпресіонізм
18] . Відз нач аючи “с ин тетич ніс ть ” с тилю виявив себе досить яскраво, будучи близьким
В. Барвінського, Л. Кияновська [5; 6] знаходить своєрідному художньому мисленню українців.
у ньому елементи імпрес іоніз му. На Рис и імпрес іонізму проявилис я в творчості
“європейськості” музичної мови композитора українс ьких художників, таких як: І. Труш,
наголошує і О. Коз аренко [7] у своїй статті О. Новаківс ький, О. Мурашко, П. Холодний,
“Семантична “гра” в муз ичній мові Вас иля М. Глущенко; с кульптор ів : М. Т аращ ук,
Барвінс ького” [14]. Побіжно про це з гадує М. Гаврило, С. Литвиненко, А. Павлос ь; в
Л . Ніколаєва у статті “Вокально-фортепіанні літературі: М. Коцюбинський, О. Кобилянська,
поеми Василя Барвінського”. Проте дослідженню Г. Косинка, М. Хвильовий та в поезії: О. Олесь,
цієї теми на прикладі вокальної творчос ті не В. Сосюра, ранній М. Рильський, Б. Лепкий.
приділена ще достатня увага. В українській музиці імпресіонізм не лише
Ме та статті – прос лідк увати рис и позначився на творчості композиторів Ф. Якименка,
імпресіонізму на аналізі вокальних творів Василя І. Рачинського, В. Барвінського, Б. Лятошинського,
Барвінського та визначити їх роль у формуванні Л. Ревуцького, Н. Нижанківського, але й дав
індивідуального стилю композитора. проекцію у майбутнє – “неоімпресіонізм” 1960 –
Виклад основного матеріалу. Імпрес іонізм 80 рр. – це окремі твори Г. Глазачова, В. Сильвестрова,
вперше і найяс крав іше проявив с ебе у Л. Дичко, В. Шумейка, Ю. Шевченка.
французькому живописі 70-х років ХІХ ст., а Впливи імпресіонізму на українську культуру
згодом в музиці, літературі, поез ії. Раз ом з не були випадковими. Молоді митці здобували
класицизмом і романтизмом він утворює ланцюг освіту в європейських центрах культури: Парижі,
історично послідовних явищ і властиво є одним з Відні, Мюнхені, Кракові, Празі, знайомились з
“вічних” стилів, риси якого прослідковуються в сучасним з ахідноєвропейським мистецтвом.
різні епохи: в античності і в класичній культурі В лоні Праз ької школи формувавс я як
Далекого Сходу, в європейському мистецтві ХVІ композитор і Василь Барвінський, перейнявши від
– ХVІІ ст. і в сучасності. с вого педагога В. Новака, якого називали
Своєрідним еталоном цього стилю стали твори чеським імпресіоністом, традицію чеської школи
К. Дебюссі, М. Равеля, хоча передчуття нового – поєднання національних музичних особливостей
напрямку спос терігається у творах низки їх із здобутками сучасності. Там він і створив свої
сучасників – Е. Шоссона, П. Дюка, А. Русселя, суто імпресіоністичні твори: “Жаб’ячий вальс” для
Г. Шарпантьє, Е. Саті, а навіть може і спирається фортепіано, фортепіанні прелюдії e-moll, Fis-dur,
© Н. Бабинець, 2009 46

“Імпровізацію” (частина фортепіанного циклу), відмовляєтьс я від гегемонії мелодії,
тріо a-moll (ІІ ч.). Особливо імпресіоністичним перетворивши її на звукову арабеску. Немає тут і
спрямуванням виділяється солоспів “В лісі”, в точного та ктового виміру та яс кравого
якому вже сам текст Б. Лепкого позначений акцентування, що створює враження ефірності.
рис ами імпрес іоніз му: з ахоплення твором Зміна ритму 6/8, 4/8, 6/8, задумливі фермати, довга
мис тецтва (“На обр аз і тому ліщина”), (на 8 тактів) педаль, фонізм терцій – вертикаль і
споглядання пейзажу осіннього лісу (“Вузенька горизонталь зливаються в єдине ціле, утворюючи
заросла стежинка біжить між корчі через зруб”), цілісний звуковий пласт та створюють настрій
замилування гармонією природи (“Довкола спокій, непевності, розгубленості, задуми.
тишина”). Наспівна лінія мелодії, ховаючись у Заключний мажорни й епіз од передає
розкішному фактурному мереживі фортепіанної абсолютний с покій природи, захід с онця, нічну
партії, позбавлена експресивності та напруження, тишу. Вис х ідний рух паралель них кварт
в кінці твору вона ніби розчиняється в квартових (улюблений прийом К. Дебюссі), наповнений
“ліс ових” відлуннях. Д ивують ці фраз и без таємничіс тю і мрійливою атмос ферою, с лід
великого вокального розвитку і протиставлення виконувати с покій но, корис туючис ь
ощадливої вокальної партії багатс тву барв і мікродинамікою, чутливою півпедаллю та
вираз ових з ас обів акомпанементу. Це теж чвертьпедаллю.
характерно для імпресіоністів. Всі зміни мелодії, гармонії, ритму вплинули і
Трактовка В. Барвінським фортепіанного на формотворення, для якого характерною стала
акомпанементу є дуже характерною не лише для мозаїчність, варіаційність та компонування цілого
цього романсу, але й для всіх його вокальних з кількох самостійних частин. Стики розділів
творів. Влас не фортепіанний супровід і надає з авуальовуються, с творюючи непомітніс ть
твору незвичного колориту та особливого клімату. переходу і внутрішню мінливість цілісної картини.
Роль тонального центру виконує с кладна В зв’язку з цим не слід перебільшувати невеликі
гармонія, де накладаються триз вуки тоніки ritenuto в переходах між частинами і не допускати
(e -moll) і мажорної с убдомінанти (A-dur). задовгих цезур між ними.
Підкрес лена “порожня” квінта та мінлива Риси імпрес іонізму характеризують стиль та
мерехтливість послідовностей в.3 перетворюються естетику В. Барвінського, вони дуже істотні, бо
на гармонічну барву підсилену нез мінним відповідали індивідуальнос ті композ итора.
регістром. Ніби гра світла й тіні сприймаються і В. Барвінський більш с хильний до камерно-
ладові модуляції в рамках одного з вукоряду інтимної сфери, субтельніший у виразі і, водночас,
(“Якась незабутня картина”). Вміле користування чутливіший до таких напрямків, як імпресіонізм,
півпедаллю с приятиме вис вітл енню цієї с имволіз м, с ецесія [6]. Вони найяс кравіше
мерехтливості. Не слід запедалізовувати цю гру виявилися в ранніх творах композитора. В пізніших
терцій та перетворювати їх у гул. Педаль своєю творах ці впливи переломлюються крізь призму
вібрацією повинна збагатити кожну гармонію, але національно забарвленого ліризму В. Барвінського.
не повинна порушити ясності послідовностей. Вс і твори його від різ няютьс я яс краво
Але найважливішим засобом у солоспіві є вираженими національними рисами. Як зазначав
фактура, в якій інтегруютьс я гармонія, ритм, музикознавець В. Витвицький, “Барвінс ький
регістрові пласти [8]. Утворюються два фактурні пильно прислухався до української музичної
образи: плинне коливання фактурного ostinato на творчості, стараючись охопити її найбільш суттєві
квінтовій основі з м’якими паралельними ходами риси” [2]. Він не уявляв собі професійної музики
терцій (1 розділ) та прозорі струмені фігурацій, що без фольклорних джерел, але частіше звертався
нагадують фактурні образи “гри на воді” (“На до індивідуального переосмислення і узагальнення
образі тому ліщина”), котрі розчиняють в собі фольклорного матеріалу. Він прагне органічно
ледь намічений драматизм і завуальовують поєднати влас ний індивідуальний с тиль з
кульмінацію (“Останні квітки повсихали”). народнопіс енними джерелами. Ця опора на
Ця зміна різноманітних фактурних пластів, фольклорну основу не входить у протиріччя з
характерна для імпрес іоніз му, з багатила і фактурними модел ями, виробленими
темброве звучання оркестрово-регіс тровими імпресіонізмом, а, органічно поєднуючись, сприяє
контрастами. Якщо початок романсу потребує виробленню індивідуального стилю. Отже, можна
похмуріших барв, використання лівої педалі, то сказати, що імпресіонізм – це одна зі складових в
другий розділ вимагає світлого legiero і м’якої процесі кристалізації індивідуального почерку.
опори на перші ноти фігурацій. Імпресіоністичний досвід ранньої творчості не
В третьому епіз од і В. Барвінс ький минув для композитора безслідно – музична
47 Молодь і ринок №3 (50), 2009

тканина творів його зрілого періоду збагачується виконавського втілення, оскільки акцент емоційної
свіжими гармонічними деталями. Вплив цього виразовості зміщується на фортепіанний супровід.
стилю позначився на оновленні ладо-гармонічного Власне, концертмейстер повинен тонко реагувати
та фактурного мислення. Однак це оновлення, на час ті з міни темпу, алогічні з рушення,
збагачення виразових засобів імпресіоністичними застосування імпровізаційних елементів, на зміни
прийомами не зруйнувало опори на романтичну ладу, ладотональної гри світлотіні та хроматизацію
традицію. тканини. І найважливіше – це колористичний
В цих творах нарівні вз аємодіють рис и звукопис.
романтиз му (пісенніс ть тем, тональні терцові Д ля творів В. Барвінського с лід шукати
с півс тавлення розділів, чіткіс ть форми) та м’якого, колористичного, барвистого звучання,
імпресіоніз му (барвистість гармоній, фонічні вислуховувати та інтонувати всі альтерації і ладо-
ефекти, безпівтонова основа тем). гармонічні зміни, мелодизувати всі голосові лінії,
У романсі “Ой люлі, люлі” В. Барвінський вчитися мріяти на інструменті, передавати щось
знайшов нові засоби, що не повторюють ні власні, невловиме і таємниче та відчути повну подиву
ні чужі з р аз ки в цьому жанрі [12]. Тут поетичність гри на фортепіано [1].
прослідковуються деякі риси імпресіонізму: це і
утворення цілості з багатьох епіз одів, і с ольні 1. Бабинець Н.Д. До питання інтерпретації
імпровізаційні каденції фортепіано, що передають вокальн их творів В. Барвінського // Василь
образи природи – то віддалене рокотіння грому, Барвінський в контексті європейської музичної
то чарівно-ніжне шелестіння вітру (“іди ти в гай”), культури. Статті та матеріали / Ред.-упор.
і пр отис та вле нн я ко нтр ас тн их ре гіс трів. О. Смоляк. – Тернопіль: Астон, 2003. – С. 75 – 84.
В. Барвінс ький вияв ив тут віртуоз ну 2. Витвицький В. За океаном. Зб. статей /
майстерність у творенні магічної краси звуку, що Ред.-упор. Ю. Ясіновський. – Львів, 1996. – 116 с.
йде від глибокого засвоєння і переосмислення 3. Кашк адамова Н. Б. В асиль Барвінський
досягнень імпресіоністів. як фортепіанний педагог //Записки НТШ. –
У романсі “Вечером в хаті” передано настрій Львів, 1993. – Т.СС ХХVІ: праці Музикознавчої
с мутку, важких роз думів, роз чарування, комісії. – С. 312 – 321.
безвиходу. Імпресіоніс тичні рис и виявляються 4. Кия н овськ а Л. О. Творчість В асиля
через лаконізм тематиз му – теми представлені Барвінського і художні стилі.
короткими фразами або мотивами, його ладову 5. ХХ ст. // Василь Барвінський і українська
специфічність, хроматичне сповзання збільшених музична культура. Статті і матеріали / Ред.-
кварт секстакордів. Істотним моментом є повне упор. О. Смоляк. – Тернопіль, 1998. – С. 15 – 18.
злиття вокальної та фортепіанної партій. Д ля 6. Кия н овськ а Л. Т радиції В асиля
підкрес лення похмурого настрою композитор Барвінського у Львівськ ій композиторській
знаходить цікавий прийом: інтонації завивання школі ХХ ст. // Василь Барвінський в контексті
вітру пос тають у в игляді хроматичних європейської музичної культури. Статті та
послідовностей висхідних та низхідних терцій. матеріали / Ред.-упор. О. Смоляк. – Тернопіль:
У сонеті “Благословенна будь” В. Барвінський Астон, 2003. – С. 172 – 179.
застосовує особливо м’які тональні зміщення, що 7. Кия н овськ а Л. Ст ильова еволюція
справляють враження переливів [12], гру барв галицької музичної культури Х ІХ – ХХ ст. –
мажору-мін ору, півтонові с по вз ання. Це Тернопіль: СМП “Астон”, 2000. – 339 с.
романтично-піднес ений гімн піс ні, в якому 8. Козаренко О. “Семан тичн а “гра” в
проявляється винахідливий спосіб фактурної, музичній мові Василя Барвінського” // Василь
гармонічної та регістрово-колористичної подачі Барвін ський і українська музична культура.
пісенного матеріалу. Однотипність фортепіанної Статті та матеріали / Упор. О. Смоля к. –
фактури, що вилилась у безцензурні арпеджовані Тернопіль, 1998. – С. 35.
фігурації, наскрізність і кантиленність дивовижно 9. Криштальський О. Спогади про видатних
поєднують “велике з ахоплення , душевне львівських піаністів // Бібліографія українознавства.
піднесення і величний спокій” [12]. – Львів, 1994. – Вип. 2. – С. 55 – 65.
Виснов ки. Вс е це треба враховувати при 10. Кушн ірук О. Василь Барвін ський та
виконанні творів В. Барвінського і при роботі над музичний імпресіонізм // Василь Барвінський і
ними. Розуміння стилю визначає правильне чуття українська музичн а культура. Статті та
твору і, як результат, вибір відповідних засобів матеріали / Ред.-упор. О. Смоляк. – Тернопіль,
виконання: туше, динаміки, педалізації, звукового 1998. – С. 19 – 24.
баланс у. Це с творює певні труднощі для 11. Лисько З. В аси ль Барвін ськ ий //
Молодь і ринок №3 (50), 2009 48

ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ ТА СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
Українська музика. – 1938. – №2. – С. 17 – 21. 17. Павлишин С. Василь Олександрович
12. Людкевич С. Василь Барвінський (До 30- Барвінський // Українське музикозн авство. –
річчя музичн ої дія льності) // Людк евич С. Київ, 1968. – Вип. 3. – С. 132 – 141.
Дослідж ен ня , статті, рецен зії. – Київ: 18. Павлиш ин С. Пам’ять роду і народу //
Музична Ук раїна, 1973. – С. 258 – 261. Дзвін. 1993. – №4 – 6. – С. 124 – 129.
13. Мазепа Л. Трагічн а доля митця // 19. Павлишин С. Солоспіви В. Барвінського
Музика, 1988. – №5. – С. 24 – 26. // Барвін с ьк ий В . Роман си дл я голосу в
14. Назар Л. Спостереження над стилем с уп р о во д і ф ор т е пі а н о . – К . , 19 9 3 . –
В.Барвінського. Первн і творчої особистості C. 3 – 4.
як культурологічного феномену: автентичний 20. Р удницьк ий А . Ук раїн ськ а музик а.
первень // Василь Барвінський у дослідженнях Історичн о к ритичн ий огля д. – Мюн хен :
і матеріалах. – Дрогобич, 2008. – С. 16 – 45. Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.
15. Ніколаєва Л. Вок альн о-фортепіанн і 21. Скорульська Р. Зі сторінок, що неволила
поеми В асиля Барві н ського // В асиль тьма // Музика, 1990. – №4. – С. 26 – 27.
Барвінський в контексті європейської музичної 22. Тихонюк Б. М. Василь Барвінськ ий –
культури. Статті та матеріали / Редактор- композитор і піаніст в оцінці львівської преси
упорядн ик О. Смоляк. – Тернопіль: Астон, 20-х років: Методичні рекомендації до курсів
2003. – С. 64. історії ук раїн сько ї музик и, історії
16. Павлишин С. В асиль Барвінськ ий. – фортепіан н ого мист ецтва та музичн ої
Київ: Музична Україна, 1990. – 88 с. критики. – Львів, 1989. – 18 с.
УДК 78.09 (477) “ХХ”

Володимир Грабовський, музикознавець, викладач
член Національної спілки композиторів України,
Голова Дрогобицької організації Національної спілки композиторів України
ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ ТА СУЧАСНА

УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
У статті розглядаються різні сторони діяльності в контексті сучасної української
музичної культури.
Ключові слова: музична культура, композиторська творчість, композитор, музичні
реферати й рецензії, друковані статті.
А
ктуальність проблеми. На даний час критика, педагога, дириґента та громадського
вченими-музикознавцями досліджено діяча.
різні аспекти творчої спадщини Василя Мета статті полягає у спробі визначення ролі
Барвінс ького – в першу чергу, рис и В. Барвінського в сучасних умовах розвитку й
композиторс ького стилю за жанрами та видами, утвердження української національної ідеї.
музично-критична, педагогічна та виконавська Виклад основного матеріалу. Аналізуючи
діяльність. Робляться спроби вивчити творчість пос тать Вас иля Барвінс ького з точки з ору
В. Барвінського в контекс ті національного сучасного стану української музичної культури та
дискурсу на основі композиторського доробку. При її впливу у суспільстві, важливо підкреслити
вс ій важливос ті так их дос ліджень украй наступне: в історії людства в окремих її царинах
актуальним є комплекс ний підхід, з а якого видатні постаті відігравали важливу, якщо не
роз глядаєтьс я пос тать мис тця у вс ій вирішальну роль. Музичне мистецтво, як частина
багатограннос ті та різ номанітності. Тим паче світової культури, запис ало в іс торії вираз ні
такий спосіб є потрібним при вивченні спадщини сторінки і власне значною мірою з авдячує цим
В. Барвінського – композитора, муз икознавця й постатям. Ці слова можна віднести цілком і до
© В. Грабовський, 2009 49 Молодь і ринок №3 (50), 2009

українс ької музики: з алишаючись важливим різнобічною діяльніс тю інтенс ивно с прияв
чинником на всіх етапах розвитку української нації, творенню цілісної культури України, а не лише її
особливо протягом двох ос танніх сторіч – західної частини – Галичини. Це підтверджується
переважно драматичних, а то й трагічних – й перечисленими галузями творчості та його,
муз ична культура предс тавлена яс кравими скажімо, дириґентс ькою чи адміністративно-
іменами. Ці ос обис тості були с відомі с вого організаційною працею. Він більше 30-ти літ
високого покликання та виявляли себе талановито очолював у Львові Вищий муз ичний інс титут
й с амовіддано. Тут можуть пос тати с лушні ім. М. Лисенка (згодом – Львівська державна
питання: чи справді одна людина – хай дуже консерваторія, а нині – Львівська Національна
талановита – може істотно змінити усталений хід муз ична ак адемія ім. М. Л ис е нка) – з а
подій? Чи можуть с утніс но вп линути на тоталітарн ої большевицької с ис теми був
суспільство творіння, погляди та ідеї окремих безпричинно заарештований і протягом 10 літ
ос обистостей? Факти іс торії дають позитивні (1948 – 1958) разом із своєю дружиною перебував
відповіді на ці й подібні питання: окремі в ув’язненні в концтаборах Мордовії. Це стало
особистості не лише впливають на історичний хід, підґрунтям безглуздої заборони на виконання його
але й залишають по собі помітний слід. творів, знищення більшості з них та викреслення
Стосовно музичної культури того чи іншого із с ус пільної пам’яті імені їх автора. Його
народу, то, з розуміло, існують значні відмінності багатогранна й різноманітна діяльність на ниві
в історії, суспільному розвитку кожного з них, а, муз ичного мис тецтв а не з атулила його
відповідно, й у значенні музики в його бутті. композиторської творчості і він залишив по собі
Українська музична культура у своїй історії має багато чудової музики, яка – майстерна, піднесена
кілька імен, які зробили винятково багато для її й святкова – дотепер хвилює слухача. Фортепіанні
становлення й розвитку, ба, більше – окремі з них, та камерно-інструментальні твори (в деяких
ніби передбачаючи сучасні проблеми цивілізації жанрах В. Барвінський був основоположником їх
та культури у с вітовому з ас ягу, пророчо в Україні), – прелюдії, сюїти, варіації, квартет, два
застерігали від викликів та небезпек і накреслили фортепіанних тріо, а також – хорові композиції,
шляхи розвитку для майбуття нації. До таких імен обробки народних пісень, солоспіви, численні
належить, без перечно, і пос тать Вас иля твори для дітей позначені талантом, вишуканою
Барвінського. гармонією та вис ок им летом фантаз ії.
Видатний український композитор, піаніс т, “Помірковано-модерний напрямок”, як означає
педагог, критик-публіцист, громадський діяч його с ам автор, в ийшовши з джерел
Василь Барвінський жив і творив у першій половині неоромантизму та пошуків у муз ичній мові
ХХ сторіччя. сучасних йому европейс ьких композиторів,
Не варто зайве наголошувати, що це був період з акорінювавс я у твердій опорі на народну
бурхливих, часом катастрофічних катаклізмів в творчіс ть.
історії цілих націй, держав, – не тільки індивідів. Нині в умовах відн овленої державної
Слід додати, що епохальні, дос і небувалі нез алежнос ті ім’я ви датного муз иканта і
соціальноіс торичні події власне цього періоду громадського діяча впевнено, хоч надто поволі,
(революції, війни, вибухові вияви національного повертається до нашої духовної скарбниці. Досить
пробудження тощо) чи не найбільше “зачепили” ґрунтовно розглянуто риси його композиторської
ЦентральноСхідну Европу, до якої й належить творчості, педагогічні принципи; від 60-х років
Україна. Вони різноманітно й багатоаспектно були доречні с проби охарактериз увати його
відбилис я у с відомос ті націй , окремих наукову, муз ично-критичну спадщину. Також
особистостей та в їхній діяльності. Довгий перелік значною мірою відновлено до життя його праці:
різноманітних – хоч споріднених – сфер творчості видруковано музичні твори, значна частина яких
В. Барвінс ького с відчитиме н а корис ть була знищена за часів сталінщини, побачила світ
неординарності цієї постаті. Для української історії, час тина пу бліцис тики та муз и коз навчих
яка стала особливо інтенсивно та продуктивно дос ліджень. Виходять друком та аналізуються
розвиватися в ХІХ – ХХ сторіччях, діяльність листи, як промовисті особисті свідчення мистця
світлих – розумних, талановитих та працьовитих про катаклізми бурхливої доби.
– постатей була чи не вирішальним явищем. Не можна не згадати й тіпраці про В. Барвінського,
Д ля с учасної України дуже важливим є в яких дос ліджуютьс я морально-правові та
приклад діяльності В. Барвінського, який не тільки політичні ас пекти так званої “Особової справи”
залишив ориґінальну спадщину, плідно працював мис тця, який без невинно пос траждав від
у різних сферах мистецького життя і с воєю тоталітарної системи. Нарешті, робляться спроби
Молодь і ринок №3 (50), 2009 50

дослідити його с падщину (в першу чергу публіцистичної та педагогічної в екстраполяції її
композ иторську) в ключі етнонаціонального з начення для сучаснос ті, для національної
дискурсу та феномену української національної культури України.
музичної мови. Сам перелік імен дослідників Після повернення з мордовського з аслання
зайняв би тут чимало місця і це мало б бути (1958) композ итор надиктовує так з ваний
позитивним свідченням закономірного повернення “Коментова ний с пис ок творчос ті” і його
постаті В. Барвінського до нашого с ьогодення та скрупульозно записує С. Павлишин. Цей матеріал
його повноти. На жаль, наш час не може дає змогу безпосередньо прослідкувати його
похвалитис я цією повнотою: с еред імен творчість у різних площинах, в тому числі й у
дос лідників, виконавців та популяриз аторів авторському баченні свого доробку. З властивою
спадщини мистця домінують вчені, музиканти, йому с триманіс тю та с кромніс тю Вас иль
педагоги Львова, Дрогобича, Івано-Франківська, Барвінський дає стислі характеристики до своїх
Тернополя, зовсім мало – з Києва й досі відсутня творів, наприклад: “В тих творах я захопився
зацікавленіс ть іменем В. Барвінського в Одесі, більш сміливою, як дотепер гармонією, тому-то
Харкові чи Дніпропетровську. вони відійшли від українського духа, за винятком
Слід нагадати, що початок відновленню імені першого – “Пісні” (про фортепіанні п’єси –
В. Барвінського в Україні віддавна здійснювала “Канцона”, “Серенада”, “Імпровізація”) [1, 141];
(і продовжує робити це й нині) невтомна Стефанія “Так в темі, як і у варіаціях я намагався віддати
Павлишин, а за кордоном – у США – таку місію не тільки в мелодиці, але й в гармонії якнайбільше
в цілком ос обливих умовах (з одного боку – у духа української народної музики” (про “Секстет
вільному світі, з іншого – у відірваності від (варіації на власну тему)”, присвяченому пам’яті
матірної землі) поклав на себе Роман Савицький- М. Лисенка і в одній з варіацій – пам’яті матері)
молодший. [1, 145]; “Цей твір, порівнюючи з варіаціями для
Здавалос ь би, йде нормальний процес віолончелі, має значення більше українського
відновлення справедливості й повернення до характеру” (про “Думку” для віолончелі і
повнокровного мистецького обігу вартіс ної фортепіано) [1, 152]. Подаючи різні деталі про ті
с падщини одного з найдіяльніших та чи інші свої твори, наприклад, враження про них
найяскравіших ув іс торії с учасної України вчителя В. Новака, їхню творчу долю у виконанні
мистецьких імен. Справді це так. Хоч зазначені чи поширенні у с віті, автор називає інших
труднощі (певна присутність В. Барвінського в українс ьких композ иторів, яких час ом
західних областях і майже повна його відсутність “приписують” до чужих національних культур. Це
у мистецтві, а відтак у свідомості інтелектуальних стосується до близького йому за духом Віктора
кіл решти України) й мають місце – відбувається Кос енка та ін. Як відомо, композ итор
з начний пос туп “вирівнювання” процес ів продовжував компонувати й після 39-го року,
с амоус відо млення, піднес ення з начення намагаючис ь втис нути свої творчі інспірації у
національної ідентичності в нашому суспільстві. прокрустове ложе новітніх ідеологічних вимог
Важливо підкреслити значення спадщини Василя тоталітарного режиму. Навіть у нелюдських
Барвінс ь кого в усій її су купності для умовах заслання композитор не припиняв своєї
утвердження сучасної української культури, яка творчості (цей розділ у “Коментованому списку”
(спадщина мистця) відповідає найвищим міркам він окрес лює як “Спроби творчості від 1948
мистецької довершеності, ідеалам гуманізму та року”).
національної глибини. Д умається, цьому не Як уже згадувалос я, Василь Барвінс ький
з ашкодить навіть дос лідження таких с торін залишив по с обі з начну спадщину в різних
діяльності композитора як депутата Львівської ділянках м ис тецько-культурно го життя.
Облас ної ради депутатів трудящих (“Перших Найближчі друзі-соратники радили йому більше
ус тановчих з борів”) чи творчіс ть його у с концентрувати увагу на композ иторській
підневільних умовах (у переносному і прямому діяльності і бажали, “щоб наші суспільні відносини
значенні цих слів) над композиціями з так званою дозволили йому хоч у частині скинути з себе те
“радянською тематикою”, яких у композитора не надмірне громадс ьке ярмо обов’язків, які він
так багато, але й вони повинні бути досліджені, добровільно чи поневолі дав на себе положити...”
хоч прискіпливо, проте з повною мірою розуміння [6, 367]. Автор цих рядків Станіслав Людкевич
й доброзичливості. ніс чи не таке саме об’ємне громадське ярмо
У наступних рядках робиться спроба стисло обов’язків (особливо у сфері музикознавства і
пр оана ліз увати р із ні с торо ни д іял ьнос ті публіцис тики) і мав повне право дорікати
В. Барвінс ького – від композ иторс ької до В. Барвінському. Але з точки зору сьогодення
51 Молодь і ринок №3 (50), 2009

можна відзначити кілька важливих речей. По- слово”, “Вперед”, “Новий час”, “Назустріч”,
перше, маємо низ ку с учас них українських “Митуса”, “Жінка”, “Україн ська музика”,
композиторів, які своєю талановитою творчістю “Життя і знання”, “Вільна Україна” (рад.),
зробили б честь будь-якій цивілізованій державі. “Література і мистецтво” (рад. ) – Львів,
По-друге, в с учасних умовах їхня творчіс ть “Радя н ськ а Ук раїн а”, “Мистецтво”,
користуєтьс я назагал ще недостатньою увагою “Радянська музика” (Київ) і т. п.
в Україні і мало відома у с віті. По-третє, Годі мені все те перелічити, їх буде з 1910 – 11 рр.
порівнюючи час, у якому творив В. Барвінський, кількас от. Муз ичні реферати про життя і
із с ьогоденням не можемо наз вати жодного творчість різних композиторів українських і чужих,
композиторського імені, яке б дорівнювало йому з нагоди різних концертів, музичних вечорів, різних
з а багатог ранніс тю та різ нов екторніс тю роковин, а також – некрологи.
самовідданої праці на ниві української культури. Про Лисенка я написав і виголосив більш
Ці речі не варто с приймати я к докір чи десятка рефератів у Львові та інших містах,
приниження ролі с учасного композитора – некролог у Празькій “Hudebni Revue” 1912 р.
с итуація д окорінно з мінилас я . Але факт Реферат про життя і творчість П. Вахнянина (25-
залишається фактом: без узгодженої діяльності річчя смерті). Життя і творчість В. Косенка з
усіх ланок (композиторська творчість, мистецька особливим розгляненням і муз. характеристою
ос віта, виконавство, періодика та видавнича його “Сюїти у формі старовинних танців”, реферат
с права, учас ть держави в координації та про творчість Л. Ревуцького, Б. Лятошинського,
пропаґанді національного мистецтва і т. д., і т. п.) С. Людкевича, В. Барвінського і Р. Ґлієра до
національна культура не с тане тим, чим вона лекції-концерту з творів вичислених композиторів.
повинна бути – чинником творення високодуховної Реферат про Б. Сметан у в 100-річчя з дня
людини-творця. Власне В. Барвінський відчував, на ро дж ен ня , кор отки й на рис тво рч ос ті
мабуть, найгострішу потребу відгукуватися чи А . Ґлазунова в 10-річчя смерті для Львівського
не на всі мистецькі події того часу, повідомляти радіо, “Відродження музичної культури з 40-х рр.
громадс ькіс ть про їх важливіс ть у с енс і ХІХ ст. в Західній Україні” з нагоди концерту з
національного буття, збуджувати її цікавість і творів західноукраїнських композиторів у Києві і
таким чином залучати до співучас ті широкого на науковій с есії під час перегляду консерваторій
кола співгромадян. УРСР” [1, 161].
Муз ично-критична, публіцис тична та Не забудьмо, що найбільше автор створив у
музикознавча діяльність композитора, разом з 20 – 30-х роках в умовах міжвоєнної Польщі.
його педагогікою та іншими сферами творять Сучасникам цікаво буде, можливо, дізнатись, що
ціліс ний портрет непересічного діяча новітньої він багато робив для утвердження авторитету
української музичної культури. Кількасот рецензій української музичної культури саме в країнах
(на схилі життя він зазначав, що писав їх протягом Европи (Польща, Чехо-Словаччина та ін.):
більше ніж 50-ти років), передачі по радіо, “Друкован і статті: “Українська народна
виголошення численних рефератів про визначних пісня та українські композитори” – вс тупна
діячів української та европейської культури (лише с таття в книжечці з текс тами українс ьких
про Миколу Л исенка – понад дес яток) – це народних піс ень до концерту чеського “Ґлаґола”
величезна, часом невдячна праця. в Празі 1914 р. “Творчість В. Новака” (“Діло”,
У “Враженнях” композитор дає низку влучних 1930), з нагоди 60-річного ювілею “Кавказ”
спостережень щодо стану творення української С. Людкевича (“Укр. Вісті”, “Вільна Україна”),
музичної культури включно з педагогічними об ши рн а а на літич на ре це н з ія н а пр ац ю
аспектами. Саме тоді з ароджуєтьс я велика Ф. Колесси “Пісні Холмщин и і Підлясся” (вид.
сув’язь В. Барвінського з провідними майстрами Наук. Тов. Шевченка), “Укр. Слово” 1917 (в числах).
музичного мистецтва, яка привела до міцної “Muzyka ukraiсska” – обширна інформаційна
дружби, що тривала до ос танніх днів його життя. стаття на польській мові в журналі “Lwowskie
Характеризуючи свою діяльність у цій сфері у wiadomoњжi muzyczne”, 1936 (в 3-х числах).
“Коментованому с писку творчос ті”, Вас иль “Українська музика”, “Назустріч” (1936, № 7).
Барвінський деталізує її: Некрологи: Йосиф Сук “Життя і знання”, 1936,
“Дуже численні музичні рецензії з концертів Віктор Косенко (“Укр. Музика”, Львів, 1938,
музичних вечорів, академій і т. п. імпрез у різних жовтень), Нестор Нижанківський (“Наші дні”,
час описах, щоденних газетах, тижневиках, 1942). Полемічна стаття “В обороні доброго
місячниках, літературних та музичних журналах імені української музичної к ультури” (“Новий
(українських) як “Руслан”, “Діло”, “Українське час”, 1935) (відповідь А. Рудницькому) [1, 162].
Молодь і ринок №3 (50), 2009 52

Влас не в ос танній із з аз начених статей, Донецької музичної академії ім. С. Прокоф’єва
В. Барвінський дає гідну відповідь на безпідставні Олексій Максимов, – що неодноразово мені
і принизливі оцінки української муз ики одного з нагадували усі “змовники” – мати, Р. Залужна
авторів, зрештою, досить відомого композитора (вчителька О. Макс имова – В. Г. ) і Вас иль
й дириґента. У цьому контекс ті потрібно Олександрович, що про мої заняття з ним ніхто
виокремити деякі аспекти поглядів В. Барвінського, не повинен був знати, тому що цьому видатному
які є вкрай актуальні донині. Його оцінки окремих педагогові було заборонено навчати. Пам’ятаю
моментів м ис тецько-культурної дійс нос ті яскравий епізод цієї “потаємної” педагогічної
підсовєтс ької України 20-х років (мас ове діяльнос ті, коли шановного Вас иля
виробництво балалайок, стан української мови, Олекс андровича піз нього вечора, коли
надмірна присутність російського чинника та ін.) школадесятирічка вже була закрита, і ніхто з
є правдивим с відчен ням чіткої панорами учнів, вчителів, адміністрації не міг його побачити,
української муз ичної культури, яку виробив привез ли на такс і на репетицію перед
мистець. Про “сильно розповсюджений звичай в відповідальним виступом – він хотів почути, чи
Україні” – двомовність та її наслідки композитор добре звучить моя програма у залі десятирічки”
теж писав у критичному ключі: “Заз начу, що і в [2, 79].
наших сферах (тобто українських) сила звички є Низка спогадів видатних особистостей, які
така сильна – що, як мені відомо, навіть визначні мали щастя спілкуватися з композитором і відчути
старші українські діячі між собою говорять по- його в усій багатогранності та величі, творять
українськи, а тільки звернуться до якого-небудь достатньо повну картину.
урядовця чи функціонера, вже говорять по- Як писала свого часу його учениця Дарія
рос ійс ьки” [1, 102]. Чи втратили ці с лова Гординська-Каранович, “В. Барвінський як
актуальніс ть, що є продовжен ням більш композитор був типом мистця, в якого не було
розгорненого висловлювання, початок якого розриву між його творчістю “для с ебе” і “для
подано тут як епіграф до с татті? Влас не народу”. Він був одноцілий і своїм музичним
виняткова обізнаність та зацікавленість Василя стандартом з розумілий однаково для вибраних і
Барвінського в усіх, без перебільшення сферах для широких мас . Він не віддавав у с воїй
мистецького життя (не тільки музичного) усієї творчості данини чужій культурі, а намагався
України до з воляє йому давати правдиві творити і творив власну, українську” [2, 174].
характеристики як окремим композиторам, так і Це підтверджуєтьс я й с ловами с амого
цілим галузям музичної культури. В. Барвінського: “Я навів такий разючий факт: у
Вже говорилося, що про різні царини діяльності виданій в 1927 р. в Липську книжці “Internationale
В. Барвінс ького нині вже маємо ґрунтовні Moderne Klaviermusik von Robert Teichmьller um
дослідження. Не вийшла з-під уваги вчених і його Kurt Herman” – де поміщено спис фортеп’янових
педагогіка, яка стала, як і інші сфери, ще одним творів та коротку оцінку чи характеристику їх
“стовпом віри” у різнобічних здобутках мистця. авторів, видніє у списі після народности 25 чеських
Тут варто лише додати, що, як і композиція чи композиторів, 21 польських, аж 76 російських (і
музично-критична творчість, музична педагогіка то не тільки перебуваючих на еміґрації, але і в
була невід’ємною часткою його життя. Навіть в радянщині), а з українських тільки одно назвисько.
екстремальних умовах заслання В. Барвінський Про композиторів та їх твори з рад. України ніхто
вважав за потрібне викладати с ольфеджіо та в широкому муз ичному с віті не знає, бо
гармонію для таких же поневолених особистостей, державного видавництва України за кордоном
до яких належав і він сам. Очевидно, що в цьому ніхто не знає, а як ще трафитьс я, що твори
випадку він не переслідував займатис я цим із українс ького композитора вийшли друком в
матеріальних мотивів (див. листи композитора до російс ькім видавництві, то вони фіґурують у
Г. Грабець – [3, 100 – 117]). У цьому контексті згаданій книжечці під фірмою “Russ land”, як це
зроз умілими стають намагання композитора сталося з композитором В. Косенком” [1, 73].
творити мистецьку дійс ність на певному рівні В 1962 році В. Барвінський зболено в одному
навіть у невідповідних умовах карного режиму з лис тів конс татував: “А то аж вс тидно
усіма доступними засобами, не підлаштовуючись признатись, що навіть у В’єтнамі появився муз.
під низькі смаки в’язнів та тюремного начальства. журнал, а на Україні його немає! Я аж ніяк не
Зрештою, гірко констатувати непривітні факти можу цього зрозуміти, які причини чи перешкоди
неморальної поведінки деяких львівських діячів для цього на Україні. За панської Польщі видали
щодо праці Барвінського-педагога. “Пам’ятаю, – ми в Галичині “Українську Музику” – місячник.
пише колишній учень В. Барвінського, нині доцент Щоправда, усі ми працювали безкорисно, але
53 Молодь і ринок №3 (50), 2009

місячник був і розвивався” [1, 207]. Порівнюючи виповнені слова Василя Барвінс ького щодо
з сьогоденням, мусимо признати, що нині в Україні майбуття української музики: “... хоч ми тепер на
є єдиний журнал “Музика” і виходить він аж 6 разів полі музичного розвою не дорівнюємо іншим
у рік; є й “Українська музична газета” (виходить культурним народам, хоч наша, інколи так світла
4 (?!) рази в рік) і це не повинно кинути тінь на музична традиція, що с воїми соками довго
тих ентузіастів, які творять ці часописи, як і тих, насичувала чужі культури, рвалася часто і без
що до них дописують. Але чи не програє сутнісно нашої вини, – все ж таки ті світлі моменти з нашої
українська мистецька еліта з сусідніми Польщею історії музики, як і теперішній її розвій, дають нам
чи Росією, які мають нині десятки муз ично- надію, що і в тому напрямі здоженемо колись інші,
періодичних видань? Тут доречно навести слова щасливіші від нас народи і що, може нам ще
з давньої рецензії Федора Стешка на “Огляд належатиме колись визначна роль у роз вої
іс торії української муз ики” В. Барвінс ького, музичного мистецтва” [1, 135].
написані у вже віддалені від нас 30-ті роки: “На
жаль, саме цього ми в нашому громадянстві не 1. Василь Барвінський. З музично-письменницької
бачимо. Звикши дивитися на музику тільки як на спадщини. Дослідження, публіцистика, листи /
предмет розваги, воно, взявши від неї той ужиток, Упорядник В. Грабовський. – Дрогобич: Коло,
що вона дає, відразу ж забуває про неї й не 2004. – 256 с.
турбується за те, як іде її розвиток, чи має вона 2. Василь Барвінський у дослідженнях та
засоби до свого дальшого поступу, чим вона спогадах / Редактор-упорядник В. Грабовський.
живе?” [2, 269]. – Дрогобич: Посвіт, 2008. – 336 с.
Зроз уміло, що ці с лова також добре 3. В асиль Барвін ськ ий. Статті. Листи.
“вписуютьс я” у с учас ний контекст і цілком Спогади / Редактор-упорядник В. Грабовський.
співзвучні до основоположних мотивів багатогранної – Дрогобич: Посвіт, 2008. – 268 с.
і плідної праці невтомного Василя Барвінського. 4. Козаренко Олександр. Феномен української
Висновки. Наголошуючи тут на тому, що в національної музичної мови. – Львів: Наукове
історії української культури Василь Барвінський є товариство ім. Т. Шевченка, 2000. – 286 с.
винятковою особистістю, яка плідно працювала 5. Копиця М.Д. Епістологія в лабірин тах
в різних її напрямах і відгалуженнях, услід за музичної історії: Монографія / До 100-річчя
сучасними дослідниками констатуємо його роль Національної музичної академії України. – К.:
у вселюдському мірилі. В. Барвінський вболівав Автограф, 2008. – 528 с.: іл.
за українську музику. Не відокремлюючи її від 6. Людк евич С. Дослідж енн я , статті,
европейського чи світового контексту. Саме в рецен зії, виступи. Т. І / Упоря дк уван н я ,
такому ключі – багаторівневості, вс ебічності, редакція, вступна стаття і примітки З. Штундер.
особистої шляхетності і високої моралі – має бути – Львів: Дивосвіт, 1999. – 496 с.
сприйнята спадщина композитора. “Саме на його 7. Ольховський А. Нарис історії української
прикладі здійснюється віра в те, що правда на кінці музики / Підготов. до друку, наук. ред., вст.
з авжди перемагає”, – с тверджує Стефанія ст., комент. Л. Корній. – К.: Музична Україна,
Павлишин [3, 211]. Оптимізмом пройнятий увесь 2003. – 512 с.
доробок композитора, в якому вміщено світ 8. Павлишин С. Василь Барвінський. – К.:
української душі. Впевненістю та великою надією Музична Україна, 1990.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“Його постать – все ще невідома ширшим колам освіченої
громадськості – будить увагу, викликає подив та зацікавлення”.
Володимир Грабовський
музикознавець, культуролог, викладач
Дрогобицького державного музичного училища імені В. Барвінського
Голова Дрогобицької організації НСКУ
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
Молодь і ринок №3 (50), 2009 54

“ОСОБОВА СПРАВА” ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
УДК 78.09 (477) “ХХ”

Людомир Філоненко, кандидат педагогічних наук, доцент,
завідувач кафедри музикознавства та фортепіано
Голова Дрогобицького осередку наукового товариства
імені Тараса Григоровича Шевченка,
Відповідальний секретар
Дрогобицької організації Національної спілки композиторів України
Зіновій Філоненко, студент магістратури

У статті порушуються питання, пов’язані з “Особовою справою” Василя Барвінського
(1888 – 1963), яка віднайдена в 1994 році у Центральному державному Архіві-музеї літератури
і мистецтв Україн и й знайомить з ма ловідомими стор інками життя і тво рчості
композитора.
Ключові слова: “Особова справа”, заява, автобіографія, почесна грамота В. Барвінському,
характеристика, витяг з протоколу розширеного засідання Президії Спілки композиторів
України.
П
останов ка пробле ми та аналіз Метою статті є вивчення й популяризація
основ них до слідже нь та композиторс ької спадщини Василя Барвінського
публікацій. До іс торії української на ос нові “Ос обово ї с прави”, а також
музичної культури Василь Барвінський увійшов оз найомлення читач ів з маловідомими
як видатний композитор, талановитий педагог- документальними матеріалами.
піаніст, виконавець, науковець, музикознавець, Виклад основного матеріалу. Перегорнімо
музично-критичний й громадський діяч. Тривалий “Особову справу” композитора, яка зберігається
час ім’я композитора замовчувалос я, оскільки у Центральному державному Архіві-муз еї
після інкримінованої йому більшовицьким літератури і мистецтв України (Ф. 661, опис 2, спр.
режимом “справи”, він змушений був разом із 58 – 25 арк.). До неї входять 11 документів. Один
своєю дружиною Наталею (донькою відомого із них, а саме Потокол № 8 ми вже друкували в
вченого Івана Пулюя) відбувати покарання у часописі “Молодь і ринок” (див. № 2, 2008. – С. 8
Мордовських таборах (1948 – 1958). – 10). Запропоновані документи написані за всіма
Ж иття і творчіс ть Вас иля Барвінського канонами тогочасного “дисциплінарного” стилю,
досліджують й продовжують вивчати знані і пропонуємо читачеві із незначними скороченнями
авторитетні науковці, музикознавці, педагоги й (у публікації максимально збережено особливості
виконавці. Т ак, у наш час в Україні вже видана мовного стилю матеріалів).
монографія про Василя Барвінського професором Правлінню Спілки Композиторів України
С. Павлишин [12], окремим граням його життя в К иєві через Правління обласної Спілки
та творчості присвячено дві наукові збірки, які Композиторів України у Львові від Барвінського
побачили світ у Тернополі (Упор. О. Смоляк) Василя Олександровича, композитора
[2; 3], три – у Дрогобичі (Упор. В. Грабовський) Львів, вул. Верховинська
[1; 4; 5], а також праці Н. Кашкадамової [6], ч[исло] 5/ кв. 1.
Л. Кияновської [7], О. Козаренка [10], І. Коваліва Заява
[9], О. Німилович [11], А. Рудницького [13], Прошу поновити мене в членстві Спілки
Б. Т ихонюка [14], Л . Філоненка [15; 16] та Композиторів СРСР. Я познайомився зі змістом
М. Цегельської-Д митрук [17] та ін. Щораз нового Уставу Союз у Композиторів СРСР і
частіше з вучать твори митця з концертної бажаю дальше працювати згідно з Уставом для
естради, а його життю та творчості присвячені розвитку радянського музичного мистецтва.
численні науково-практичні конференції. Підпис Львів 12 червня 1958 року
© Л. Філоненко, З. Філоненко, 2009 55 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Особистий листок обліку кадрів Автобіографія
Барвінський Василь Олександрович народився Я родився дня 20.02.1888 році в Тернополі
20 лютого 1888 року у Тернополі, українець, (батько мій гімназійний учитель – Олександр
трудова інтелігенція, ос віта вища загальна і Григорович, мати – учителька Є вгенія
музична освіта. Макс имівна (Л юбович). Народну школу і
Навчання: Карлів університет в Празі чеській, гімназію я з акінчив у Львові (одержав атестат
філософський факультет абсолюторія (1906 – 1910), зрілості в 1906 році). Від 7 р.життя почав я науку
фортепіанні студії у проф[есора] Вілєма Курца у гри на фортепіані у ріжних учителів, в кінці у
Львові, композиторс ькі с тудії у проф[есора] Профес ора Л ьвівської консерваторії Віл’єма
док[тора] Вітезслава Новака в Празі. Держав[ний] Курца (Чеха), опісля Проф[ес ора] і Доктора
екзамен з музик[ознавства] – Прага 1911 року. Чеської Державної Консерваторії і Магістерської
Володію польс ькою, чес ькою, німецькою школи в Празі, чеській. З 1908 – 1914 р. студіював
іноземними мовами. я музично-теоретичні дисципліни (повний курс
Доктор honoris caus a диплом[ом] Прага. теорії ком поз иції) у видатног о чес ького
Наукові праці подано в додатковому списку. композитора Проф[есора] Д-ра Вітезслава Новака
Трудову діяльність розпочав у вересні 1915 (Поруч Й. Сука, найвидатнішого учня славетного
року директором і учителем (професором) А. Дворжака). Одночасно закінчив я в 1910 році
Вищого муз ичного інс титуту імені Миколи університетс ькі студії в Карловому Університеті
Лисенка (Львів) (до грудня 1939 року). Від січня в Празі, де був я, між іншим, учнем Проф[есора]
1940 до липня 1941 року директор і професор Держ З. Неєдли (сьогоднішнього президента Чеської
[авної] конс ерваторії імені Миколи Л ис енка Академії наук та мініс тра культури), а також
(Львів) (радянської). Проф[есора] О. Гостинського по музикознавству.
Від лютого 1942 до червня 1944 року директор В 1911 році зложив я з відзначенням державний
і учитель Держ [авної] середньої музичної школи екз амен з муз ики з чес ькою та німецькою
з українською мовою навчання (Львів) (німецька викладовими мовами. В часі моїх студій в Празі
окупація). брав я неоднократно участь в концертах та
Від вересня 1944 до січня 1948 року директор музичних вечорах (чеських, нім. та др.) як піаніст-
і професор Держ [авної] консерваторії імені Миколи композ итор. В 1913 році відбувся в Празі мій
Лисенка (радянської). В жовтні 1947 року подав я перший самос тійний авторський вечір. В 1914 р.
заяву про звільнення мене з посту директора. відбувся з моєї ініціативи в великій залі Сметани
В 1940 – 1941 роках був я також головою (“репрезентаційного прийому” в Празі) “Вечір
спершу оргкомітету, потім Правління Обласної української народної пісні” у виконанні Співочого
спілки радянських композиторів у Львові. Пізніше Тов-а “Пражський Гляголь”, під управою
був я обраний членом правління Київської спілки композитора і диригента Ярослава Кржічки.
рад [янських] композиторів України (не пригадую Програма зложена була з обробок народик пісень
точної дати). Перебував за кордоном. М. Лисенка, С. Людкевича, моїх, та художника
Від 5 жовтня до 30 жовтня 1928 року Людвика Куби – відомого збирача народних
організував концертне турне (авторські вечори) піс ень слав’янських народів, автора з бірок
на запрошення Українс ької Філармонії (УРСР “Слав’яни в моїх піснях” та “Слав’янс ькою
Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса). дорогою”. В 1915 році повернувся я у Львів та
У 1923 році концерти з співаком Р. Любінецьким с тав директором і учителем муз ично-
(УРСР, Чехос ловацька республіка, Брно, Прага, теоретичних дис циплін та фортепіанної гри у
Подєбради ). З 1929 року – до липня 1930-го – Вищому Музичному інституті ім. Л исенка і на
музичні студії й творчий відпуск (Прага, ЧРСР). тому місці працював я до 1939 року включно.
Участь у перших народних зборах в Західній Україні Поз атим був я на п ротяз і 2 – 3 років
(1939, депутат і член уповноваженої Комісії, Львів). диригентом Співочого Тов-а “Львівський Боян”,
Участь в Обласній Раді Депутатів трудящих організував муз ичне життя у Львові та брав
(1940 – 1941, 1944 – 1947; Львів) (Не пригадую учас ть в концертах та музичних вечорах як
кінцевого року). композитор-піаніст, музичний докладчик, а також
Ніколи не с лужив ні в якій армії. Одружений, пис ав муз ичні реценз ії та с татті в ріжних
при мені у Л ьвові дружина (72 роки), дочка (40 часописах та літературних журналах. В 1929 –
років), син (38 років), дочка (36 років), син (34 30 рр. побував я в Чехословацькій Республіці
роки). Місце перебування мені точно не відомі. (концертно-творчий відпуск). З 1926 року нав’язав
Адреса: Львів, вул. Верховинська, число 5/ кв.1. я за посередництвом Радянс ького консула у
10 червня 1958 року Підпис Львові взаємини з діячами музичної культури
Молодь і ринок №3 (50), 2009 56

Радянської України: П.О. Коз ицьким, опіс ля Президії Правління Спілки радянських
В.С. Косенком, М.І. Вериківським, Л.М. Ревуцьким, композиторів України в Києві від Барвінського
Б.М. Лятошинським і др. В тому ж році запросив Василя Олександровича
я П.О. Козицького, який повертався з міжнародної Львів, вул. Верховинська 5, кв. 1.
виставки нотних видавництв в Франкфурті-на-
Майні – задержатися у Львові, де він і прочитав Заява
в залі “Музичного Товариства ім. Л исенка” З уваги на моє важке матеріальне становище
доклад про музичне шкільництво і взагалі музику прошу надати мені безповоротну допомогу
в Радянській Україні. В 1928 році в жовтні виїхав (одноразово).
я з моїм шкільним товаришем віолончелістом Василь Барвінський
Богданом Бережниц ьким – с оліс том- Львів
концертмейстером “Народної Опери” у Відні – 19 червня 1958 року
на з апрошення “Українс ького Філіалу” на
Радянську Україну для відбуття ряду авторських ПРОТОКОЛ № 6
вечорів (Київ, Харків, Д ніпропетровськ, Одеса).
З того часу почалися тісніші культурно-музичні Засідання Правління Музфонду ЛОСРКУ
вз аємини Західних облас тей України (під Від 20 червня 1958 р.
Польщею) з Радянською Україною. В програмах Присутні: Кос-Анатольський А.Й., Козак Є.Т.,
концертів у Львові та інших містах Західної. Людкевич С. П., Колесса М.Ф., Солтис А.М.
України почали появлятися чим раз частіше твори На денному порядку розгляд заяв.
радянських композиторів, а мої учні пропагували Слухали: Заяву композ итора Вас иля
їх і за кордоном, в Чехословаччині та Австрії. 1938 Олександровича Барвінського про одноразову
році українська громадськість Львова та інших безповоротну допомогу.
міст вшановувала 50-річчя мого життя та 30-річчя Виступили: Кос-Анатольський А.Й., Козак Є.Т.,
композ итор с ької діяльнос ті ю вілейними Колесса М.Ф., Людкевич С.П.
концертами. З цілого краю одержав я безліч Виступаючі товариші підтримали заяву Василя
писем, почесних грамот і т.п. Барвінс ько го, враховуючи йог о с крутне
З Праги Чеської одержав я диплом почесного матеріальне становище та необхідність створити
докторату. З встановленням Радянської влади в йому умови для творчої роботи.
Західній Україні в 1939 році я був обраний Постано в или: Прос ити Українс ьке
депутатом “Перших ус тановчих з борів”, Відділення Музфонду надати В.О. Барвінському
делегатом “Уповноваженої Комісії”, а в 1940 році одноразову матеріальну допомогу.
де путато м “ Обл ас н ої рад и д епу татів Голова п равління Кос-Анатольський А.Й.
трудящих”. Львівської
З 4.01.1940 року “Ухвалою ради народних обласної Спілки радянських
комісарів” був назначений директором Державної композиторів України
Секретар К озак Є.Т.
Конс ерваторії. Одн очас но “Вс ес оюз ною
Атестаційною Комісією” (ВАК) признано мені
Почетная грамота Барвинскому В.А.
звання професора та учену ступінь доктора. Був
За активное учас ти е в организ ации и
я теж обраний Голов ою облас ної Спілки
руководстве коллективом художес твенной
радянських композиторів у Львові.
с амодеятельнос ти, показ авшем хорошее
За період німецької окупації був я директором
исполнение номеров программы на с мотре
та учителем Д ержавної Музичної середньої
подразделений управления в 1957 году.
школи з українською мовою навчання (вищі учбові
Начальник управления Начальник политотдела
заклади – як недос тупні для українців були почтового ящика № 385 к.п. почтового ящика №385
закриті). подпись /Трошин/ Печать подпись /Придачин/
Піс ля з вільнення Радянською Червоною 17марта 1957 года
Армією Львова і Західної України, я став знову Печать
директором і професором Львівської Державної
Консерваторії ім. М.Лисенка, членом правління Характеристика
Київської Спілки радянс ьких Композ иторів Дана Барвинскому Вас илию Александровичу
України. в том, что з а период его пре бывання в
Моя біографія 1948 – 58 років загально відома. подразделении п/я № 385 зарекомедовал себя с
10.06. 1958 положительной стороны.
Василь Барвінський Принимал активное участие в организации и
57 Молодь і ринок №3 (50), 2009

руководстве художественной самодеятельности справжній ренесанс творчої постаті галицького
за что неоднократно поощрялся администрацией митця відбувається у наші дні. Так, у видавництві
денежными премиями и имел благодарности. “Муз ична Україна” видруковано “Твори для
к.п. Начальник подразделения фортепіано” (Упор. С. Павлишин, передмова
подпись /Быченко/ М. Колесса, 1988), Сонату для фортепіано (1990),
10 январь 1958 года “Романс и” (Упор. С. Павлишин, 1993), а
Печать з ус иллями доцента Тернопільс ького
Національного педагогічного університету імені
Витяг В. Гнатюка Олега Смоляка і Лес і Корній
з протоколу розширеного засідання перевидано “Фортепіанні п‘єси для дітей” (Лілея,
Президії 1996) й “Колядки та щедрівки для фортепіано зі
Спілки композиторів України словесним текстом” (Збруч, 1997). “Три прелюдії”
від 24 червн я 1958 року було видано в Дрогобичі (упор. Л. Філоненко, 2007)
Слухали: Про поновлення в членстві СК СРСР й “Мініатюри на лемківські народні пісні для
В.О.Барвінського Інформація т. Данькевича К.Ф. фортепіано” (упор. О. Німилович, 2008) у
А. Кос-Анатольський – Я буду лаконічним. видавництв і “Пос віт” та ін. На черз і –
Барвінський найстаріший діяч української музичної перевиданн я Концерту для фор тепіано і
культури. Ще за панської Польщі його вважали симфонічного оркестру фа-мінор, віднайденого аж
радянофілом. Він написав дуже багато творів, у Аргентині вченим-бібліографом Р.Савицьким,
серед них “Портрет Леніна”, “Пісня про Вітчизну” с ином з наменитого галицького піаніста, і
на сл. М. Рильського. Там, звідки він повернувся, виконаного після тривалої перерви Народною
Барвінський лишився патріотом, зарекомендував артисткою України, професором М. Крушельницькою,
себе з позитивної сторони. Я знаю його як свого а також “Думки” для с крипки, прис вяченої
вчителя. Під час окупації він охороняв майно Г. Грабець з Коломиї (перше виконання відбулося
училища, з ахищав люд ей, так, наприклад, у Дрогобичі І. Туркаником, 1996).
О . Ухарєва, піаніс та. Зараз Барвінс ький Палкими популяризаторами творчої спадщини
включився в роботу. Нам потрібен такий майстер- Василя Барвінського є Народна артистка України
професіонал. Обвинувачувався тоді головне його М. Байко, Заслужена артистка України Я. Матюха,
брат. Я ніколи не можу повірити, щоб В. Барвінський лауреат конкурсу ім. С. Крушельницької О. Ленишин,
нам був ворожий. Народний артист України О. Криштальський,
Б. Ля тошинсь кий – Я з авжди вважав Дипломант міжнародного конкурсу О. Корчинський,
В. Барвінського за чесну радянську людину, лауреат Міжнародних конкурс ів О. Рапіта,
вийшло непорозуміння через брата. Я вірю йому, викладачі Дрогобицького державного музичного
що він буд е вірно с лужити ра дянс ькому училища ім. В. Барвінського Л. Садова, В. Білас,
мистецтву. А. Мішаніна, Л. Паращак, Д. Шимоняк та ін. А
Г. Таранов – Барвінський – це видатний діяч директором цього закладу, заслуженим діячем
української музичної культури. Треба поновити мистецтв України Миколою Ластовецьким, було
його в правах члена СКУ. створено симфонічне полотно “Елегія Василеві
Г. Майборода – підтримує попередніх Барвінському”.
ораторів. Висновок. Отже, Вас иль Барвінський був
Ухвалили: Затвердити постанову Правління яскравим представником української музичної
Львівської обласної Спілки композиторів України культури минулого сторіччя, який все своє життя
про поновлення в правах члена Спілки композиторів присвятив служінню мистецтву та рідної культури,
України Барвінського В.О. /одноголосно/. про що пер еконливо доводять матеріали
Голова Президії /К. Данькевич/ публікації. Наведені вище документи з “Особової
Спілки композиторів справи В. Барвінського” зримо засвідчують, що і
України, Народний артист СРСР в жорстокі час и тоталітариз му прогресивні
Відповідальний секретар Спілки /Ю. Малишев/ українські музиканти мужньо, всіма доступними
композиторів України
їм методами відстоювали добре ім’я свого
Як бачимо з наведених документів, провідні
побратима, одного з найвидатніших представників
композитори України всіма доступними на той час музичної культури України ХХ сторіччя.
методами й дипломатичними виступами гідно
відстоювали чесне ім’я видатного музиканта XX 1. Василь Барвінський. Статті. Листи. Спогади /
с торіччя Вас иля Барвінс ького, якого було Ред.-упор. В. Грабовський. – Дрогобич: Посвіт, 2008.
звільнено з мордовського ув’язнення 11 січня 1958 – С. 268.
року, реабілітовано – 21 березня 1964 року, але
Молодь і ринок №3 (50), 2009 58

“ПІСНЯ ПІСЕНЬ” ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
У ДЗЕРКАЛІ ПИТАНЬ ТЕОРІЇ ТА ВИКОНАВСТВА
2. Василь Барвінський в контексті європейської 9. Ковалів І. Василь Барвінський: Нарис життя і
музичної культури. Статті та матеріали /Ред.-упор. творчості. – Торонто, 1964.
О. Смоляк. – Тернопіль: Астон, 2003. – 192 с. 10.Козаренко О. Семанти чна “гра” в музичній
3. Ва сил ь Б арв інськи й і укра їнська музична мові Василя Барвінського // Василь Барві нський і
культура. Статті й матеріали /Упор. О. Смоляк. – українська музична культура / Упор. О. С моляк. –
Тернопіль, 1998. – 64 с. Тернопіль, 1998. – С. 31 – 35.
4. Василь Барвінський. З музично-письменницької 11. Німилович О. Фортепіанна творчість Василя
спадщини /Упор. В. Грабовський. – Дрогобич: Коло, Барвінського. – Дрогобич: Коло, 2001. – 80 с.
2004. – 256 с. 12.Пав лишин С. Ва силь Б арвінський . – Ки їв:
5 . Ва си л ь Ба р ві нськи й у до слі дж еннях та Музична Україна, 1990. – 88 с.
матеріалах /Ред.-упор. В. Грабовський. – Дрогобич: 13.Рудницький А. Про музику і музик. – Нью-Йорк
Посвіт, 2008. – 335 с. – Париж – Сидней – Торонто, 1980. – С. 189 – 190.
6. К ашка да мо ва Н. Ва си ль Б ар ві нський як 14.Ти хо нюк Б. К о р о тки й о г л яд музи чно -
фортепіанний педагог // Записки НТШ. – Т.ССХХVI: критичних публікацій Василя Барвінського. – Львів,
Праці музикознавчої комісії / Упор. О.Купчинський, 1991. – 100 с.
Ю. Ясиновський. – Львів, 1993. – С. 320. 15.Філоненко Л. Заграймо на Різдво // Музика. –
7. Кияно вська Л. Стильова еволюція г алицької 1990. – №5. – С. 15.
музичної культури ХІХ – ХХ ст. – Тернопіль: Астон, 16.Філоненко Л. Про “Особову спр аву Василя
2000. – С. 181 – 195. Барвінського” // Василь Барвінський і українська
8 . К ни г а п р о то ко л ів С о юзу укра ї нськи х музична культура / Упор. О. Смоляк. – Тернопіль, 1998.
про фесій них музик у Льв ові / Союз укр аїнських – С. 62 – 64.
професійних музик у Львові: Матеріали і документи / 17.Цегельська-Дмитрук Н. Василь Барвінський /
Упор. В. Сивохіп, Р. Стел ьмащук. – Львів: Сполом, 1888 – 1963/. – Альберта (США): Українські вісті,
1997. – 144 с. 1995.
УДК 784 (477) “ХХ”

Лідія Ніколаєва-Максимчук, кандидат мистецтвознавства,
професор кафедри концертмейстерства
“ПІСНЯ ПІСЕНЬ” ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО У

ДЗЕРКАЛІ ПИТАНЬ ТЕОРІЇ ТА ВИКОНАВСТВА
Стаття – на прикладі одного твору В. Барвінського – тріо для голосу, скрипки і
фортепіано “Пісня пісень” – висвітлює індивідуально-своєрідне втілення композитором
поезії, яка є українським варіантом одного з фрагментів біблійного тексту, екстраполюючи
деякі результати теоретичного аналізу на виконавську проблематику.
Ключові слова: романс, музичний твір, вірш, жанр, оркестр.
А
ктуальність проблеми. Комплексне зокрема, для Я. Якубяка, який у монографії
дос лідження мистецьких явищ чи “Микола Лис енко і Станіслав Людкевич” пише
артефактів, де б відбувалося поєднання про те, що “виконавська інтерпретація та
суто теоретичної проблематики з питаннями теоретичний аналіз повинні шукати один в одному
виконавської практики, є проблемою, що набуває “взаємо підтримки”. Тільки тоді дані емпіричного
в наш час особливої актуальності. У зв’язку з тим, досвіду отримають осмислення і тривку основу,
що в ус іх с ферах діяльності (у тому числі й а дані теоретичного аналізу – життєву силу” [13,
мис тецтві) переважають пр оцес и вуз ької 222]. Актуальність обраної теми доводиться і тим,
спеціалізації, абстрагування від “живого” звучання що творчість В. Барвінського – а саме вона є
музики нерідко спричиняється до утворення прірви об’єктом вивчення, яка в недалекому минулому
між теорією і практикою. Водночас у працях була штучно вилучена з культурно-мистецького
провідних вчених спос терігається не лише життя, сьогодні відроджується і займає важливе
прагнення до інтегрування різ них галуз ей місце у нашому музичному сьогоденні, а процес
музичної науки, але й поєднання теоретичного її дослідження набуває особливої інтенсивності.
аналізу з питаннями виконавства. Це характерне, Предметом розгляду у даній статті став один з
© Л. Ніколаєва-Максимчук, 2009 59 Молодь і ринок №3 (50), 2009

камерно-вокальних творів композитора – “Пісня - проаналіз увати текс тову (вербальну)
пісень”, який є надзвичайно цікавим матеріалом складову та її образно-композиційні особливості;
як для тео ретичного ос мис лен ня, так і - виявити ос обливості втілення біблійних
виконавського інтерпретування. образів В. Барвінським;
Огляд останніх досліджень і публікацій. - простежити зв’язки з національними (зокрема
Спадщина В. Барвінського, зокрема вокальна, західноукраїнськими), західноєвропейс ькими
залишається, на наш погляд, дослідженою ще класичними традиціями та сучасними авторові
недостатньо, хоча українськими музикознавцями тенденціями;
зроблено чимало. Одним з перших став нарис - розглянути твір в аспекті жанрової типології;
“Вас иль Олекс андр ович Барвінс ький” - проаналізувати інтонаційні, жанрово-
С. Павлишин, надрукований 1968 року у збірнику композиційні та драматургічні рис и твору,
“Українське музикознавство”. Цю публікацію визначити функції кожної партії.
М. Загайкевич охарактеризувала, як “важливий Виклад основного матеріалу. Відомо, що
почин суспільної реабілітації митця” [5]. Від того В. Барвінський створив лише 16 творів того
часу з’явилося багато нових праць – у 1990 р. жанрового різновиду, що має традиційну назву
був опублікований творчий портрет композитора, “романс” (або “солоспів”). Є в нього 1 дует, а
написаний з нову ж С. Павлишин [11], захищені також 12 обробок народних пісень для голосу з
дисертації (Г. Жук, Л. Назар), написано чимало фортепіано. Музику писав виключно до текстів
статей, більшість з яких увійшли до збірок, в яких українських авторів та Г. Гайне в українському
вис вітлюютьс я різ н і види діяльнос ті перекладі, у чому можна вбачати спирання на
В. Барвінського, основні жанри його творчості. принципи його галицьких попередників та
Щодо вокальних композицій, то їх загальна М. Лисенка, який займав, як пише М. Загайкевич,
характеристика зустрічається в дослідженнях про “принципову позицію – однозначну й непохитну
стильові риси української музики (Л. Кияновської, <…> щодо статусу українського слова в музичній
О. Коз аренка, О. Ку шнірук). Солос півам творчості” [6]. Так само, як і у М. Лисенка, у
присвячений один з розділів вже згадуваної книги В. Барвінс ького є лише один приклад
С. Павлишин [11, 56 – 58], нею написана і вступна використання іншомовного – російського – тексту
стаття до збірки романс ів В. Барвінського, де (у Лисенка на російський текст – вірш С. Надсона
висловлюється думка про те, що ці твори – – написаний романс “Признание”). Це – романс
“визначні зразки вокальної лірики з огляду на їх “Ты помнишь тот чудный вечер” на сл. Джалавяна
оригінальність, неповторність с тилю, глибинні (1948 р.), про який композитор згадує у свому
національні риси” [12, 3]. Є публікації, присвячені “Коментованому списку творів” [1, 160].
вокальній музиці композитора, у збірнику “Василь У багатьох творах виразно виявляються риси
Барвінський в контексті європейської музичної новаторс тва, насамперед у нетрадиційному
культури”: “Інтерпретація поезії Івана Франка у трактуванні деяких жанрів – ноктюрну (“Місяцю,
вокальних творах Василя Барвінського” О. Басси князю” на сл. І. Франка) та колискової (“Ой люлі-
[3, 85 – 90], “Вокально-фортепіанні поеми люлі, моя дитино” на с л. Т. Шевченка), які
В. Барвінського” Л. Ніколаєвої [3, 63 – 74]. На перетворюютьс я на розгорнені драматизовано
виконавс ьких проблемах зосереджує увагу у вокально-інс трумен тальні поеми. Щодо
статті “До питання інтерпретації вокальних творів ос таннього твору, то, хоча композ итор не
В. Барвінс ького” Н. Бабинець [3, 74 – 84]. оркестрував його (як “Місяцю, княз ю” і “Сонет”
Камерно-вокальна с падщина композитора на с л. І. Франка та “Пс алом Д авида”), ця
розглядаєтьс я ще в одній публікації автора цих колискова виявляє прагнення автора вийти за межі
рядків – “Вокальні твори В. Барвінс ького в фортепіанної звучності, симфонізувати солоспів і
контексті національної та європейської культури” перетворити його на вокально-інструментальну
[9]. поему.
Мета даної статті – на прикладі одного твору Більшіс ть камерно -вокальних творів
В. Барвінс ького – тріо для голосу, скрипки і В. Барвінського вирізняється не властивою для
фортепіано “Піс ня піс ень” – показ ати цього жанру масштабністю форм: обсяг солоспіву
індивідуально-своєрідне втілення композитором “Ой люлі, люлі” – 86 тактів, “Місяцю, князю” –
поезії, яка є українським варіантом одного з 126 тактів. Розгорненість, масштабність побудов,
фрагментів біблійного текс ту, екстраполюючи поєднана з розвиненістю фортепіанної фактури,
деякі рез ультати тео ретичного аналіз у на наближує такі композиції до типу сольних кантат.
виконавську проблематику. Д ля цього с лід У 20 – 30-ті роки твори типу сольних кантат, поем
вирішити наступні завдання: для голосу з оркестром у Галичині пишуть
Молодь і ринок №3 (50), 2009 60

Н. Нижанківський (“Поклін тобі” на сл. І. Франка), Сам композ итор дав цьому творові таке
Р. Сімович (поема “Хус тина” для голос у з жанрове визначення: “тріо для сопрано фортепіано
камерним оркес тром на текст Т. Шевченка), і скрипки” [1, 169]. Це – дуже важливо, бо вказує
А. Рудницький (“Пролог” з “Мойс ея” на с л. на рівноцінність партій усіх трьох виконавців,
І. Франка для тенора з оркестром та “Лірична визначаючи функції кожного з учас ників цього
поема” для голос у з оркес тром на слова камерного вокально -інс трументального
Н. Холодної-Ліницької), Й. Коффлер (камерна ансамблю. Ідея такого виконавського складу не
кантата “Любов” /“Milosc” для голос у, кларнета, є новою. Її витоки – в піснях Бетховена, пізній
альта і віолончелі до гімну св. Павла). У цьому вокальній творчості Шуберта, Брамс а. Д о
відбилис я характерні для європейської музики фортепіанного аком панементу с олюючі
рубежу ХІХ – ХХ ст. тенденції, як-от: переходу інструменти додавали М. Лисенко – флейту в
від вузько-камерних до розвинених концертних с олос піві “Л ітній вечір” на с л. О. Олес я,
форм, пошуків нових композиційних рішень, форм К. Стеценко – скрипку в романсах – також на
зв’язку музики і поезії, співвідношення вокального слова О. Олеся – “Літньої ночі”, 1909 р. та “О, не
та інструментального, використання нетрадиційних дивуйс ь”, 1919 р. Галицьким попередником
принципів розвитку та драматургії, формування В. Барвінського був О. Нижанківський, який у
нових жанрових різновидів. 1888 році написав “сольо тенорове з супроводом
Рисами новаторства позначена і “Пісня пісень” скрипки і фортепяна” на слова Т. Шевченка
В. Барвінс ького на слова В. Маслова-Стокіза “Минули літа молодії” (рис и с пільнос ті
(Вас иль Ма с лов-Стокіз (1866 – 1918) – виявляютьс я в роз горненос ті форми,
письменник, публіцис т і історик літератури. “одночастинній циклічнос ті”, наявності великого
Переклав з російської оповідання В. Короленка інс трументального вс тупу та роз горнених
“Л іс шумить”, “Каз ку про жабу та рожу” дуетних ін с трументальних інтерлюдій).
В. Гаршина ). Твір, прис вячени й с півачці Виконавський с клад, деякі рис и побудови
Олександрі Любич-Парахоняк, був написаний на (композиція, яка складається з кількох епізодів,
її прохання у 1924 році. Праця В. Барвінського в зіставлення речитативних роз ділів з аріозними
галузі камерно-вокальної музики в значній мірі “номерами”) та масштаби “Пісні пісень” – 140
була зумовлена його співпрацею зі співаками. Крім (!) тактів, викликають певні алюзії і до барокових
О. Любич-Парахоняк, він час то виступав у с ольних кантат для голос у, с олюючого
концертах з М. Менцинським, Р. Л юбинецьким, одноголосного та багатоголосного клавішного
М. Голинським, О. Носалевичем, А. Крушельницькою, ін с тр уме нту (Д ж. Каріс с імі, Й. С. Бах а,
М. Маслюком. Очевидно, с творюючи “Пісню Г. Ф . Генделя), хоча жодних інтонаційних зв’язків
пісень”, композитор орієнтувався на тип і характер немає. Це – типова пізньоромантична музика з
голосу співачки, так само, як враховував це, коли вираз ним мелос ом широкого дихання,
писав два солоспіви (“У мене був коханий, рідний екс татичною кульмінацією, поз начена
край” та “Ой сумна, сумна темна ніченька”) для гармонічною вишуканістю, розвиненістю форми
концертної програми О. П’ясецької, “голос якої, та інструментальної фактури.
невеликий щодо сили із спеціальним тембровим У коментарях до с п ис ку с воїх творів
характером, вимагав специфічно для її голосу В. Барвінський не подає відомостей про те, чому
підібраного репертуару” [1, 151]. написав “Піс ню пісень” саме для такого складу.
Олександра Любич-Парахоняк була оперною Можна припустити, що це зумовлено текстом, на
співачкою, мала лірико-драматичне сопрано, і цей який написаний твір, хоча композитор, очевидно,
момент є суттєвим, бо для виконання “Піс ні вдався до цього підсвідомо.
пісень” потрібний відповідний тип голосу. Діапазон Передусім зупинимося на першооснові вірша
вокальної партії – широкий, від до першої октави В. Маслова-Стокіз а. “Піс ня пісень” – розділ
(є варіант мелодії на словах “і всюди замовкнуло”, Старого За повіту Біблії, його канонічна
де петитом зазначені сі-бекар і ля-бемоль малої сімнадцята книга – займає особливе місце серед
октави) і до ля другої. Теситура напружена, часто інших книг Святого Пис ьма. Це – з ібрання
використовуєтьс я вис окий регістр, характер яс краво образ них ліричних піс ень любовно-
муз ики дуже екс пре с ивний, динаміка в еротичного з міс ту, авторс тво яких протягом
кульмінаційних епіз одах нас ичена, тому від довгого час у приписувалося цареві Соломону.
с півачки вимагаєть с я неабияка с ила і Зовнішньо – це світська поема, ім’я Бога у ній
витривалість голосу. Водночас окремі епізоди навіть не згадується. Водночас і в іудаїзмі, і в
потребують ліричного, дуже ніжного звучання на християнстві вона отримала визнання і високу
р, рр. повагу. Без смертним афоризмом стали слова з
61 Молодь і ринок №3 (50), 2009

цього біблійного тексту: “с ильна, як смерть, розгорненій коді, які обрамлюють цю оригінальну
любов”. Не будемо торкатися питання, яка саме вокально-інструментальну композицію.
любов оспівується в поемі – земна чи небесна (з Твір має наскрізну дію і складається з кількох
цього приводу існують різні думки). Про різні епіз одів, відповідно до поетичного джерела –
трактування “Пісні піс ень” – буквальне та вірша В. Мас лова-Стокіза. У першому, що
міс тично-алегоричне – йдеться в одному з виконує функцію вс тупу, основний музичний
розділів книги о. А. Меня “Іс агогіка” [8]. матеріал зос ереджений у скрипки та фортепіано.
Важливим є те, що “Пісня пісень” с правила Це – поетична і вишукана пейзажна замальовка.
величезний вплив на розвиток світової літератури Засурдинені звучання скрипки – ремарка автора
та різних видів мистецтва. Споконвіку поети, con. sord., рр, zeffiroso (легко, ефірно), трелі і
художники, муз иканти з верталися до цього трелеподібні фігурації с творюють вишукану
без смертного творіння, щоб ос ягнути його з вукову картину, викликаючи в уяві образ
глибину та відтворити красу образів. Окремі засинаючої природи. Тут виникають алюзії до
частини були покладені на музику: від мотетів лисенкового тріо для голосу, флейти та фортепіано
Палестрини (цикл “Пісня пісень”) – до творів “Літній вечір”, написаного на вірш О. Олеся, що
с учасних композиторів. За цими мотивами починається словами: “Л ітній вечір… Гори в млі
напис ані кантатно- ораторіальні твори …В золоті вершини”. Порівняймо з рядками
К. Пендерецького (“Пісня Пісень Соломона”, В. Маслова-Стокіза: “Тільки вершина Кармеля
1973), Шимона Шалала (ораторія “Пісня Пісень”), далекого в сяйві рожевім зникає”.
хорові композиції В. Мартинова (“Пісня пісень” Спочатку муз ичний матеріал зосереджений
для 3-х хорів a capрella, 2001), А. Мдівани (“Пісня саме в інструментальній частині фактури, партія
пісень”, сл. з Біблії, для хору та фортепіано) та ін. голосу, яка починає звучати на цьому барвистому
Знайшла втілення ця тематика і в без текстових, тлі (“Вже загорілися зорі вечірнії, вітер тихесенько
інструментальних творах, авторами яких є Карен віє”), – речитативного характеру.
Т анака (“Піс ня піс ень” для віолончелі та Фортепіано надає цій з вуковій картині
фонограми, 1961), Ж. Плієва (Квінтет “Піс ня просторовості, об’ємності. Тріольні фігурації по
Піс ень”). Спроби передати зміст сакрального звуках акордів у тритоновому співвідношенні
тексту засобами хореографії зроблені у балетах (зіставляютьс я триз вук Des і септакорд G),
А. Онеггера, Вяч. Овчиннікова, В. Бєсєдіної. “танучі” акорди створюють прозору тканину, з якої
Отже, В. Барвінс ь кий для муз ичної подекуди “виринають” виразні кантиленні фрази
інтерпретації обрав твір, який є українс ьким скрипки, прикрашені тремтливими мордентами.
варіантом одного з фрагментів канонічної частини У другому інс трументальному епіз оді –
Святого Пис ьма, і, водночас , – яс кравим інтерлюдії перед Largo (тт. 22 – 44) – кантиленні
прикладом любовної лірики Сходу. В поетичному “репліки” з’являються і в партії фортепіано, яка
тексті В. Маслова-Стокіза “прив’язаність” до втрачає суто фоновий характер. Завершується
цього регіону виявляється лише у географічній твір інструментальним дуетним ноктюрном.
назві: “тільки вершина Кармеля далекого в сяйві Образ и ночі, сну, а також вітру широко
рожевім зникає” (Кармель – гірський масив на представлені у В. Барвінського (згадаймо “Місяцю,
північному з аході Ізраїлю. Часто з гадується як князю”, “Ой сумна, с умна, темна ніченька”,
знаменита біблійна гора Кармель, біля підніжжя “Вечором в хаті”, “Ой люлі-люлі”, “Колисанка”), але
якої в у XIII ст. знайшли притулок і побудували вони переважно витримані у темних, мінорних тонах.
с вої монас тирі ченці католицького ордену Вітер у цих творах – холодний, осінній (“виє під вікном
кармелітів). Композ итор також не підкрес лює сумний псалом”, “осінні вітри поздирали зів’ялі
с хідного елементу, орієнтальний колорит з пожовклі листи”). У “Пісні пісень” вітер теплий і
влас тивою йому с олодкуватою томливіс тю, лагідний, він “тихесенько віє”. Саме ці слова для
статикою, декоративністю тут відсутній. Проте виконавців мають стати ключовими, і вступ не
в тексті є поетичні описи природи, що надало повинен перетворюватис я на віртуоз ну
можливість В. Барвінському виявити свій талант інструментальну прелюдію. Це – тонка
музичного живописця. імпрес іоністична з амальовка, динаміка якої
Перше, чого досягнув композитор, долучивши коливається у межах р – рр.
до вокально-фортепіанного дуету струнний Звертаємо увагу ще на одну ос обливіс ть
інструмент – це збагачення звукової палітри. біблійної “Пісні пісень”. Це – єдиний у Святому
Особливо виразно зображально-колористична Письмі текс т, написаний у формі діалогу двох
функція с к рипки виявляєтьс я в дуетних дійових осіб. Тому цілком природно, що це могло
інструментальних епізодах, зокрема у вступі та знайти відображення у створенні вокального
Молодь і ринок №3 (50), 2009 62

дуету. Саме таким шляхом пішов М. Римський- Використавши український переспів одного з
Корсаков, написавши “Пісню пісень” (російський фрагментів біблійного тексту, В. Барвінський не
текст Л. Мея) для сопрано, тенора та фортепіано. стилізував с вій твір “під Схід”, не вдався ні до
В муз ичній мові яс краво виявлений східний архаїзації музичної мови, ні до її “українізації”.
колорит, що створюється засобами, типовими для “Знаком” національного тут виступає передусім
російського музичного орієнталіз му ХІХ с т. вербальний компонент. Інтонації українського
(примхливі мелодії з вокалізаціями і томливими мелосу можна виокремити, але вони органічно
хроматиз ов аними інтонаціями, ос тинатні увійшли у стилістику загально романтичного типу.
пунктовані ритмоформули у низькому регістрі Саме тому “Піс ня пісень” В. Барвінського не
тощо). сприймається як твір вуз ько-локального, етнічно
У поезії В. Маслова-Стокіза такого прямого характерного звучання. Звертаючись до “вічної”
(словесного) діалогу немає, оповідь іде виключно теми кохання, композитор оспівує почуття, яке не
від імені дівчини, форма тексту – монологічна. має ні часових, ні географічних меж.
Той, до кого вона звертається, її коханий, не Йому вдалос я знайти засоби, здатні гнучко
наділений текстом. Варто звернути увагу і на те, відтворити структурні особливості словесного
що, інтерпретуючи поетичне першоджерело, де тексту, створити розгорнену музичну побудову
дійовими особами є пастушка і пастух, до якого поемного типу з нас кріз ним типом розвитку,
вона лине думками (“де ти пас еш своє стадо поєднати інтимну лірику з пейзажністю, музичною
опівдні?”), композитор міг би залучити дерев’яні зображальністю.
духові інструменти – флейту з її тембровою У цьому творі з начно з рос ла вага
семантикою пасторальності або ж гобой, який у інструментальної складової, що вийшла за межі
європейській музиці часто ставав “знаком” Сходу. акомпанементу. Її функція тут подвійна: і
Проте в цих випадках основний акцент був би зображально-декоративна, і виражальна, емоційно-
зроблений на зображальності, ілюстративності. психологічна. Композиційна будова твору споріднює
В. Барвінський не вдавс я до таких з ас обів, “Пісню пісень” з оперною сценою, обрамленою
з робивши наголос на відтворенні інтимних інс трументальною прелюдією і пос тлюдією.
ліричних почуттів. Очевидно, саме тому обрав Водночас тут простежуються риси сольної ліричної
інструмент, тембр якого є найбільш придатним кантати-поеми, драматургія якої баз ується на
для такого з адуму. Скрипка з її наближеністю до контрастах і наскрізному розвитку. Написавши твір
людського голосу стає другою “дійовою особою”, для вокально-інструментального тріо, В. Барвінський
тембровим уос обленням образ у коханого. в оригінальний спосіб відтворив діалогічність,
Особливо це вираз но виявляєтьс я, коли у потенційно закладену в тексті.
кантиленному епізоді (Andante amoroso) голос і Усвідомлення особливостей цього вокально-
скрипка поєднуються в “любовному дуеті”. інс трументального анс амблю, виявлених у
Ос обливої прис трас ті муз ика набуває, процесі його аналізу, допоможе музикантам більш
починаючи зі слів “Чуєш ти голос мій”. У момент глибоко проникнути у задум композитора, краще
зустрічі і в кульмінації (“Ось він, коханий мій”) ос мис лити твір та с творити свою влас ну
скрипка співає на повний голос, вокальна та переконливу і обґрунтовану інтерпретацію.
інструментальна мелодії гнучко переплітаються
і звучать на тлі збуджених тріольних акордових 1. Барвінський В.О. З музично-письменницької
репетицій фортепіано. спадщини: дослідження, публіцистика, листи
Висновки. Отже, можна підсумувати, що, не / В асиль Б арвін ськ ий; упор. В олодимир
пориваючи з традиціями націо нальної та Грабовський. – Дрогобич: Коло, 2004. – 256 с.
європейської класики, В. Барвінський значно 2. Булат Т. П. Ук раї н ськ ий роман с /
роз ширив жанрові рамки галицької камерно- Т.П. Булат. – К.: Наук. думка, 1979. – 319 с.
вокальної лірики, розвинув на українському ґрунті 3. В асиль Барвін с ьк ий в кон тексті
тенденції, характерні для музики кінця ХІХ – європейської музичної культури: статті та
першої третини ХХ століття. Крім вокально- матеріали / ред. - упор. О. С. Смоля к . –
фортепіанних дуетів та масштабних композицій Тернопіль: Астон , 2003. – 192 с.
для голосу з оркестром, він створив перший в 4. Загайк евич М. Пе рш опроходець //
Галичині високомис тецький зразок вокально- Культура і життя. – 1989. – 12 лютого.
інструментального тріо, “Пісню пісень” на слова 5. Загайк евич М. П. Фун к ціон уван н я
В. Маслова-Стокіза, що вирізняєтьс я не лише в ук раїнської мови в музичному мистецтві. –
його творчості, але й стала цінним внеском в усю Реж им доступу: http: //www. mau-nau. org. ua/
українську камерно-вокальну літературу. kong/Odesa/Book2/Art35.htm.
63 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ У ФОРТЕП’ЯННИХ ТВОРАХ
6. Кия н овськ а Л. О. Стильова еволюція європейської культури / Л. Ніколаєва // Musica
галицької музичної культури ХІХ – ХХ ст.: Galiciana. – Rzeszow, 2005. – T. 9. – S. 126 – 134.
монографія / Л. О.Киян овськ а. – Тернопіль: 10. Ніколаєва Л.М. В окально-фортепіанні
Астон, 2000. – 339 c. поеми Василя Барвінського / Лідія Ніколаєва /
7. Кия н овськ а Л. О. Творчість В асиля / Василь Барвінський в контексті європейської
Барвінського і художні стилі ХХ ст. / Любов музичн ої культури: статті та матеріали .–
Кия н овськ а ; упор. О. Смоля к // В асиль Тернопіль: Астон, 2003.– С. 63 – 74.
Барвінський і українськ а музичн а культура: 11. Павлиш ин С. С. Василь Барвін ськ ий /
статті та матеріали. – Терн опіль, 1998. – С.Павлишин. – К.: Муз. Україна, 1990.– 87 с.
С. 15 – 18. 12. Павлишин С.С. Солоспіви В. Барвінського
8. Мень А. Кн ига Песн и Песн ей / Свя щ. [Передмова] // Барвінськ ий В. Романси: для
А лексан др Мен ь // Исагогик а. – Реж им голосу у супроводі фортепіан о. – К. : Муз.
доступу: //www. bible-center.ru/book /isagogika/ Україна, 1993. – С. 3.
002/003/000 13. Якубяк Я.В. Микола Лисенко і Станіслав
9. Ніколаєва Л. М. В ок альн і твори Людкевич / Ярема Якубяк. – Львів: ДВЦ НТШ,
В. Барвінського в контексті національної та 2003. – С. 222.
УДК 786.2 (477) “ХХ”

Наталя Кашкадамова, кандидат мистецтвознавства, професор
ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ У ФОРТЕП’ЯННИХ

ТВОРАХ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
Стаття розкриває проблеми інтерпретації фортепіанних творів Василя Барвінського.
Ключові слова: ремарки, композитор, музичний твір.
А
ктуальність проблеми. Вказівки до Фортепіанні твори Василя Барвінського досить
виконання – невід’ємна і важлива часто виконуються піаністами Галичини. Однак
час тина муз ично го твору. Вони не можна с каз ати, що проблеми їхньої
з’явилися в нотних текстах від ХVІІ ст. і протягом інтерпретації вже повністю розв’язані. Не раз
наступного часу їхня кількість та різноманітність все виконання з алишає у с лухачів прис мак
зростала. Вказівки до виконання пов’язані зі стилем невдоволеності, а викладачі музичних навчальних
композитора, а з ходом історії вони стають щораз закладів постійно звертаються з запитаннями
більш індивідуальними. Якщо порівняти тексти трьох щодо трактування цієї музики. Це й підштовхнуло
великих романтиків – Шопена, Шумана і Ліста, зразу мене з айнятис я більш пильним вивченням
ж помітимо відмінності їхнього ставлення до виконавських вказівок композитора, адже в них
виконавських ремарок: елегантних і простих у має бути важливий к люч до роз в’яз ання
Шопена; характерних та фантастичних, іноді проблеми, що становить мету статті.
нез дійсненних – у Шумана; чи театрально- Виклад основного матеріалу. В. Барвінський
патетичних, надмірних і вишуканих у Ліста. користується виключно італійськими ремарками,
Огля д дослідже н ь і публікацій. а в їхній сфері має значний cловниковий запас –
Дослідження композ иторських вказ івок до любить варіювати визначення і відтінки змісту, не
виконання стало складовою історії фортеп’янного повторювати слова. Водночас йому не властива
виконавс тва, входить до обов’яз кових питань надмірна вишуканість, претенз ійніс ть
підручника. А минулого року в Одесі вийшла з характеристик (як у Ліста). Здебільшого ремарки
друку книжка А. Сокола “Ис полнительс кие Барвінського являють собою не окремі слова, а
ремарки, образ мира и музыкальный стиль” [1], цілі фрази, в яких поєднуються характеристики руху,
в якій пропонується теоретичне обґрунтування звучання, нас трою – вимальовуєтьс я образ.
“виконавського” шару нотного тексту як важливої Композитор сприймає визначення руху і звучання
частини стилю кожного композитора. образно, а не абстрактно.
© Н. Кашкадамова, 2009 64

Виконавс ькі вказ івки Барвінс ького Приклад 1. Рукопис Василя Барвінського.
зустрічаютьс я не тільки у його власних творах. Приклад 2. В.Барвінський. Пісня: А) друкований
Збережені примірники нотних текстів, за якими текст без ремарок.
професор працював зі своїми учнями-піаністами, Б) друкований текст з ремарками.
також показують велику кількість нестандартних Є два традиційні способи запису виконавських
позначень, вписаних його рукою до творів інших вказівок:
авторів (Баха, Лисенка, Шопена). Можна сказати, 1) ремарки темпу-характеру для цілого твору
що Барвінс ький має в цій с фері влас ний чи великого розділу, що позначаються прямим
неповторний почерк (як в прямому, так і в шрифтом над нотним станом;
переносному сенсі слова), що впізнається навіть 2) ремарки аґоґіки і нас трою “місцевого
з його вигляду, як у автографах, так і в друкованих характеру” – кос им шрифтом між або над
текстах [2]. рядками.
Приклад 1.
Приклад 2 А.
65 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Продовження приклад 2 А.
Барвінський може вживати в обох випадках або не менш логічного переходу в інший темп.
подібні чи й ті с амі с лова, але призначення Зміни темпу всередині твору чи його частин – не
кожного типу ремарок і діапазон їхньої дії – різні. рідкість у В. Барвінського. Та все ж панівним
В деяких перевиданнях творів композитора залишається завжди основний темп Tempo I, що
допущені зміни щодо цих ас пектів з апису. займає більш, ніж ѕ часу від всієї тривалості творів.
Наприклад, в Мініатюрах на українс ькі народні Композитор с хильний до викорис тання
теми у виданні Педагогічного університету помірних та швидких темпів. Його улюблена
ім. Драгоманова: Укр. танок – т. 17; Гумореска ремарка – Andante sustention. Дуже швидкі й дуже
– т. 40, Марш – т. 86 [3]. Такі зміни призводять повільні темпи в його творах не зустрічаються
до перекручення сенсу ремарок і порушення зовсім. В сфері аґоґіки значну перевагу перед
логіки темпового розгортання в творі. Тому процесами збудження мають заповільнення, тому
піаністові треба добре вважати на вибір нотного нахил темпоритму можна визначити поняттям
тексту при роботі над твором Барвінського. morendo – з авмираючий. Вибір темпів
Композитор привертає ремарками увагу до характериз ує темперамент Бар вінс ького-
таких аспектів музичного твору, як: мелодійне композ итора: с трим аний, с хильний до
інтонування, структура форми, склад фактури, з аглиблено с ті, не вибуховий. Емоційна
темпоритм, колорит звучання. стриманість, але тонкість, деяка схильність до
Найбільша кількість вказ івок стос уєтьс я споглядання, любування в гармонічних барвах
області виконавського темпоритму. Барвінському дали окремим музикантам підстави наз ивати
притаманна в них уважніс ть, акуратніс ть, Барвінс ького імпрес іоніс том. Однак йому
послідовність рекомендацій, доведення кожного залишається чужою істотна риса імпресіоністів
прийому до логічного завершення (rit. – a tempo) – зображальність, увага до зорових вражень, до
Молодь і ринок №3 (50), 2009 66

Приклад 2 Б.
зовнішнього. Вас иля Барвінського цікавлять non tanto legato ed espressivo”, – пише він у
переживання, почуття, внутрішнє життя людини. “Лірницькій пісні”. Отже йдеться про виразність
Про це свідчать численні виразові ремарки, які почуття, переживання, а не піаністичного прийому.
композ итор з любов ’ю випис ує у с воїх Характерис тики з вучання, туше піаніс та,
фортеп’янних творах. даються найчастіше через “предметні” поняття,
Вираз ові ремарки роз ’яс нюють характер такі як “важко, молотячи” або “легес енько,
музики, нас трій, пс ихологічний підтекст і політно”. Майже нема порівнянь з інструментами
породжують образні ас оціації. Композ итор оркес тру, як і аналогій з з о ровими чи
запозичує асоціації переважно зі сфери “афектів” просторовими образами – це коло асоціацій не
– переживання, поведінки людини. Найбільш промовляє до Барвінського. Зрідка, але значимо,
вживана його ремарка – espressiv o. Вона входять до його текс тів порівняння-образи зі
с тосується у Барвінс ького саме вираз ності сфери культури: мистецтва (pas toral) чи віри
почуття, переживання, а не гучності і не якості (religious). Все це не зображання, а переживання
туше. “Repetizione sempre PP quasi poco rubatо – щирі і живі почуття, вразлива реакція. Музика
67 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Барвінського – не картина. Скоріш вже поезія, контрас тно го с півс тавлення і пос тупової
часом навіть близька до театру. В ній є дія, рух, видозміни відтінків. Композитор дає щодо цього
розвиток, зміни. Її істота – відтінки почуттів. Це цілком конкретні вказівки в нотах. Наочності
– лірика. роз членування с при яють з міни темпів,
Ще одна характерн а рис а ремарок в продуманий динамічний план гучнос ті. А
аналізованих творах – обережність, делікатність об’єднуючий фактор – наявність основного темпу
висловлювання. Здебільшого перед ремаркою і виразної кульмінації роз витку. Зас оби, які
ставиться застереження: poco, рochettino, non tanto пропонує Барвінський не є нічим надзвичайним,
або ж quasi, що є закликом до обережності у уваги ж заслуговує те, наскільки наполегливо,
прийомах виконання, уникання грубощів чи послідовно й продумано роз’яснює він музичну
перебільшень. Характерні вислови: рoco meno форму.
moss, рoco piщ moderato, pochettino piu mosso, В. Барвінський уважно коментує виконавськими
quasi poco rubato, un pochettissimo ravvivando, ремарками також с клад фактури і логіку
і навіть таке цікаве визначення (що зустрічається голосоведення в ній. Це позначаєтьс я лігами,
декілька разів) – quasi a tempo. артикуляційними знаками, ремарками (ben
Велика увага композ итора з вернена до imitando, la melodia ben cantando і таке ін. ),
виконавських засобів виразу в сфері й масштабі “партитурними” динамічними відтінками. Звуки
мелодійної інтонації. На це працюють різноманітні одного голос у при переході з руки в руку часто
артикуляційні (в широкому сенсі слова) вказівки. поєднані пунктирними лініями, з фігурації виділені
Він домагається змістово-емоційної наповненості додатковими нотними штилями. Різні плани
кожного мотиву, жвавої, виразної реакції, а не фактури рознесені на додаткові нотні стани. У всіх
статики широких пластів . Виразовість виконання мелодійних лініях композитор ретельно відзначає
тут близька до людської мови – виявляється в фразування. Для творів Барвінського характерна
дрібних динамічних та аґоґічних відтінках. Для багатопланова комплементарна лігатура, що
пісенних творів характерним є панівне legato, для розкриває незалежність фразування на всіх рівнях
жартівливих – різноманітні зміни штрихів. багатоголос ої тканини.
Недовгі ліґи показують виразне фразування у Вс е с каз ане доз во ляє конс татувати
невеликих хвилях. Їхні закінчення не означають ретельність і продуманість виконавських вказівок
обов’яз кових роз ривів legato, але з авжди у текстах Василя Барвінського, визначеніс ть
передбачають “з аок ругленіс ть” фраз – відбитих у них норм інтерпретації. Стиль
обов’язкове затихання й сповільнення в кінцях експресивного мовлення цього музиканта має в
побудов. Асортимент штрихових позначень в собі як більш загальні, українські національні риси,
творах В. Барвінського невеликий: окрім ліг, це так і індивідуальні – притаманні йому, як окремій
риски тенуто і крапки стакато. Але їхнє детальне особі, митцеві. Ремарки до виконання в творах
відзначення, поєднання з дрібними динамічними Барвінс ького важливі для осягнення з місту
вилочками і окремими акцентами, знаками цезур музики. Їхнє уважне прочитання, зрозуміння,
і фермат служить для виняткової виразнос ті узагальнення їхніх ос обливос тей допомагає
найдрібніших мелодійних зворотів. глибше вникнути у психологію композиторського
Інший рівень, до якого композитор постійно стилю з агалом.
привертає увагу с воїх піаніс тів, с труктура Слід привернути увагу й до особливостей чи
муз ичної ф орми поз начаєтьс я цез урами, труднощів роботи з цими вказівками. Манера
апос трофами, ферматами, динамічними й виконавського мовлення, притаманна тому чи
аґоґічними відтінками, з мінами темпу і при іншому композ иторові, – це ціліс не явище,
ключових знаків. Він роз’яснює будову твору, система, в якій всі складові пов’язані між собою.
відділяючи розділи подвійними рисками цезур, що Відчуття і розуміння особливого стилю можливе
є у всіх творах, малих і великих. Форми його творів тільки при з береженні системи і губиться, якщо
з агалом тр адиційні – варіації, с оната, увагу зос ередити на окремих її елементах.
тричастинність, але вони часто модифікуються Наприклад, якщо точно виконувати штрихи
під впливом програми. Композитор домагається В. Барвінського, не розуміючи його ритміки й
зрозумілості структури, бо в ній – с южет, логіка мелодики, буде зовсім не та музика.
подій твору. Виснов ки. Хоч ремарки композитора є
Піаніс тові ж потрібно розкрити діалектику обов’язковими орієнтирами до зроз уміння його
структуруючих та об’єднуючих моментів форми. експресивного мовлення, проте не достатніми.
Це доводиться виявляти зас обами темпоритму Потрібний ще й слуховий досвід, слухове уявлення
та динаміки гучнос ті, чергуючи прийоми про його виразові засоби. Подібно як нотний запис
Молодь і ринок №3 (50), 2009 68

ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ І ЛЬВІВСЬКІ СВЯТКУВАННЯ СТОЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ
МИКОЛИ ЛИСЕНКА 1942 РОКУ
музичної мови, ремарки допускають варіантне 1. Сокол А. В. Исполнительские ремарк и,
прочитання, отже, вони можуть бути потрактовані образ мира и музык альный стиль. – Одесса,
піаністом-інтерпретатором як правильно, так і 2007. – 275 с.
хибно. 2. До аналізу авторськ их ремарок було
З них випливають головні вимоги до виконання взято такі видання В. Барвінського: Прелюдії.
творів Барвінського: – Київ – Ляйпціґ: “Українська накладня”, 1918;
- Грати виразно, експресивно, переживаючи Пісн я . Серен ада. Імпровізація. – Київ –
музику. Ля йпціґ : “ Ук раїн ськ а н ак ладн я ”, б. р. ;
- Підкреслювати те, що головне у фактурі і в Мініатюри на українські н ародні теми. –
розвитку. Відень: Univ ersal – Edition, 1924; Твори для
- Домагатися виразності невеликих фраз. фортепіано. – К.: Муз. Україна, 1988.
- “Промовляти” різноманітно, модулювати рух 3. Ук раїн ськ а фор тепіан н а музик а:
і звук. Педагогічн ий репер туар для дітей та
- Вс е роби ти тактовно, делік атно, без юн ацтв а / Упоря дн и к и Т. М. Зава дськ а,
перебільшень. О. С. Козачук. – К.: Муз. Україна, 2006.
УДК 78.09 (477.83) “ХХ”

Яким Горак, кандидат мистецтвознавства, доцент
ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ І ЛЬВІВСЬКІ

СВЯТКУВАННЯ СТОЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ
У статті робиться спроба бода й частко во за п овн ити п ро гали ни у біо гр а фії
В. Барвінського у 1940 – 1948 рр., а водночас дати багатий опис святкувань Лисенкового
ювілею і участі митця у них.
Ключові слова: музичні секції, виставка, конкурс, рецензія.
А
ктуальність проблеми. У життєвій і інституту у Л ьвові 13 червня 1916 року. На
творчій долі Василя Барвінського Л ис е нкових торже с твах 1937 р оку
постать і творчіс ть Миколи Л исенка В. Барвінський виступив з урочистою промовою
мала виз начальне і етапне з н ачення. Ще про композитора на урочис тій академії у
молодому 15-річному хлопцеві В. Барвінському львівському оперному 19 грудня [2, 59].
випала чес ть грати перед Миколою Л исенком у Огляд основних досліджень і публікацій.
1903 році, коли під час перебування на ювілейних Учас ть В. Барвінс ького у ювілейних
святкуваннях Микола Віталійович загостив до с вяткуваннях М. Л и с енка 1942 року не
помешкання Барвінських [4, 10 – 11]. Згодом, роз глядалас я окремо. Вз агалі, у с учас них
під час навчання у Празі, В. Барвінс ький, музикознавчих дослідженнях життя та творчості
гос тюючи у Кракові у поета Б. Л епкого, В. Барвінського часовий проміжок 1940 – 1948 рр.
виконував Ноктюрн c is-moll М. Лисенка перед становить незрозумілий пробіл, незаповнену
В. Липинським [4, 11], а 1918 р. був запрошеним фактами прогалину, яка нас тає піс ля
лис товно К. Стеценком до участі у київському кульмінаційних в діяльності митця 20 – 30-х років
концерті до п’ятиліття з дня смерті М.Лисенка, ХХ с т. і перед резонанс ним с удилищем над
але не з міг взяти учас ть у цій імпрезі [25]. композитором і його творчістю в 1948 році.
Пам ’яті Микол и Л ис е нка п рис вя тив Єдиними фактами, якими оперують дослідники,
В. Барвінс ький свій фортепіанний секс тет, характериз уючи цей період, – це очолення
виконання якого планувалося на концерті з нагоди В. Барвінським Львівської конс ерваторії та
від криття окрем ого будинку Муз ичн ого кількісно невелика, переважно хорова його
товариства ім. М. Лисенка та Вищого музичного творчіс ть.
© Я. Горак, 2009 69 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Ме та статті полягає в бодай частковому Ф. Стешка “Лисенко і Д рагоманів”, спогади
заповненню прогалини у біографії В. Барвінського Маріанни Лисенкової, проф. Т. Шухевича тощо”
(1940 – 1948 рр.), в намаганні дати багатий опис (Спогади Мар’яни Лисенко були опубліковані у
святкувань Л исенкового ювілею і участі митця у вигляді інтерв’ю з нею у публікації: [23, 3 – 4].
них, з авдяки чималій кількос ті матеріалів 1992 року цей матеріал був передрукований у
тогочасної періодики. київському журналі “Музика” (1992. – № 3) [16,
Виклад основного матеріалу. Ініціатива до 2], готувалися також збірники творів М. Лисенка
підготування ювілейних заходів до сторіччя з дня різних жанрів – хорові, фортепіанні та солоспіви.
народження М. Лисенка постала безпосередньо Ці видавничі плани не були здійснені. Інститут
після відзначення Лисенкового ювілею 1937 року Народної творчості до святкувань організовував
і В. Барвінс ький як голова “Союзу Українських і згодом провів конкурси сільських хорів по всій
Професійних музик” одразу ж опинився в епіцентрі Галичині [12, 3].
підготовки . Звіт с ьомого з ас ідання Ради 22 березня 1942 року в приміщенні Оперного
СУПроМу від 7 лютого 1938 р. (на якому театру відбулася урочиста академія і концерт з
головував В. Барвінський) інформує: “Союз нагоди с то літнього ювілею М. Л ис енка.
Українських Журналістів і Письменників на Чужині І. Приймова у реценз ії на с вяткову академію
[Союз Українських Журналістів і Письменників вказує “гарно прибрану сцену, де с еред багатої
– професійна і культурно-освітня організація, зелені і квітів красувався новий бюст Миколи
заснована 1919 року у Відні. З 1925 року діяла у Лисенка, виконаний спеціально на це с вято
Празі і проіс нувала до 1945 р. Організація артистом-різьбярем Сергієм Литвиненком” [21,
інформувала закордонну прес у і міжнародні 3]. Бюст цей нині прикрашає 54 аудиторію
організації про становище України польською і Л ьвівс ької національної муз ичної академії
радянською окупацією. З ініціативи СУЖП постав ім. М. Лисенка.
1921 р. Український вільний Університет у Відні. У концерті були задіяні визначні виконавські
– Я. Г. ] з вернувся до СУПроМу в справі за сили: піаніст Роман Савицький (“Баркарола”,
ініціювання приготовчих праць над відповідним “Прелюдія” та “Скерцо” з “Української сюїти” ор. 2,
святкуванням 100-ліття уродин М. Лисенка в Д руга українс ька рапс одія), чоловічий хор
1942 р. Доручено секретареві Савицькому у “Сурма” (“Гей, не дивуйтесь”, “На прю”), хор
відповіді на письмо С.У.Ж. і П. повідомити, що “Бояна” під орудою Е. Коз ака (1-ий вінок
Рада справу ними порушену кладе собі як одну з “Веснянок” та кантата “Радуйся, ниво”). Василь
найважливіших точок своєї дальшої діяльності” Барвінський брав участь у концерті як піаніст-
[22, 127]. Згодом для підготовки ювілейних концертмейстер, виступаючи разом із співаками
заходів при Українському Центральному Комітеті Марією Сабат-Свірс ькою (виконала солос піви
було створено Ювілейний Комітет, який очолив “Смутної провес ни” та “Садок вишневий”) та
В. Барвінський. Дометієм Йохою (“Огні горять”, Серенада Яреми
Комітет було поділено на декілька секцій. з “Гайдамаків”, “У гаю, гаю”, “Мені однаково”).
“Секція концертових імпрез”, яка організовувала За рецензією С. Людкевича, солоспіви у виконанні
с вяткову академію, а також уклала низ ку Д . Йохи “нагадали нам пам’ятні мистецькі
концертів, які мали відбуватися протягом всього кремації тих творів незабутніх Менцинського та
ювілейного 1942 року. Завданням концертів, за Мишуги, хоча й відбігали не раз значно від тамтих
матеріалами преси, було “всебічно висвітлити і у подробицях і нюансах виконання. П. М. Сабат-
с популяриз увати вс і ділянки творчос ті Свірська була на висоті завдання, виконуючи три
композитора” [16, 2]. З дописів дізнаємося, що ніжного, ліричного покрою пісні – вельми пригожі
оперний театр зобов’язувався виставити оперу до її жанру, з мистецькою мірою в експресії.
“Різдвяна ніч”, в радіотрансляції прозвучала опера Фортепіанний супровід вів дискретно та високо
“Ноктюрн” [20, 3], а Концертне Бюро працювало по-мистецьки, справді в лисенківському дусі д-р
над концертним виконанням опери “Утоплена” В. Барвінський” [17, 3]. У рецензії Г. Левицької,
[10, 4]. Нас тупна – “Виставкова секція” готувала щодо анс амблю М. Сабат-Свірс ької з
велику виставку, присвячену ювілярові. “Науково- концертмейс тером, В. Барвінського названо
видавнича с екція” видала дві монографії – “співтворцем цих прегарних картин” [14, 11]. По
“Микола Лис енко” В. Андрієвського, “Взаємини з авершенні концерту вс і його учас ники
М. Л ис енка з І. Франком” В. Витвицького. сфотографувалися і ця світлина зберігається нині
Планувалися також видання “Наукового збірника” у фондах Музею М. Лисенка у Києві. На ній у
музико логічних праць, “Листування Лисенка” з першому ряду з аз нимковано Вас иля
багатими коментарями д-ра Колесс и, праця Барвінського.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 70

Львівська виставка 1942 року була не першою На урочистості відкриття вис тавки допис
в Україні ювілейною лисенківською виставкою: фіксує серед вис оких гостей доньку ювіляра
схожу виставку було організовано у Києві 1927 Мар’яну Л ис енко, Голову Українс ького
року з нагоди 85-ліття з дня народження і 15-ліття Центрального Комітету Костя Паньківс ького та
з часу смерті М. Л исенка і її задокументував фольклорис та Філарета Колес су. Коротким
окремо виданий каталог [11]. Мабуть, не без вступним с ловом вис тавку відкрив Вас иль
ініціативи Василя Барвінс ького 1942 року Витвицький, а опісля вис тупили зі с погадами
“Виставкова с екція” Комітету контактувала із піаніст Тарас Шухевич (про ювілей 1903 року у
родиною М. Л ис енка, зокрема з Ос тапом Л ьвові), і Віктор Андрієвський (у допис і
Миколайовичем і Мар’яною Миколаївною, які помилково він названий Василем – про приїзд до
того року були депортовані з окупованого Києва Полтави хору під керівництвом М. Лис енка та
до Львова. Припускають, що Остап Миколайович відзначення творчого ювілею у Полтаві 1903
і привіз до Львова основний масив матеріалів року). “По промові голова Спілки Українських
виставки 1927 року, який був у розпорядженні Музик, д-р Василь Барвінський перетяв ленту та
родини Лисенка і його експоновано на львівській прис утні перейшли до вис тавкових з аль,
вис тавці. Учас ть у підготовці і проведенні підписуючис ь у пам’ятковій книз і” [9, 3] –
ювілейних торжес тв родини Композ итора- зазначає допис “Л ьвівських вістей”. “Коли 26
Ювіляра робила ці с вяткування ще більш квітня на відкритті виставки у 100-ліття з дня
значущими і вагомими. Адже, окрім означеної ролі народження Миколи Лисенка голова Ювілейного
Ос тапа Миколайович а, і донька Миколи Комітету Вас иль Барвінський протяв стяжку, що
Віталійовича Мар’яна Л ис енко – тодішній ділила зібраних гостей від привітних кімнат Спілки
концертмейс тер львівського Оперного театру – Укр. Мистців – у нас було враження неначе б в
брала активну участь у низці ювілейних концертів ту хвилину дістали право забути за всю злобу дня
(з окрема, у концерті в з алі Українс ького і спокійно віддатися споглядальним та врочистим
Л ітературно-Мис тецького Клубу [19, 2] в настроям, які викликало минуле, зв’язане з
анс амблі зі с піваком Д . Йохою виконувала Ювілятом” [13, 10] – поетично описує відкриття
програму обробок народних пісень М. Лисенка) виставки Галя Левицька.
та радіотранс ляції (23 берез ня у передачі Низка спеціальних дописів різних газет про
солоспівів та хорів М. Л исенка [15, 3], вона відкриття вис тавки дає довол і детальну
підготувал а концертне викона ння опери інформацію про екс понати, які містилис я у
“Ноктюрн” на радіо [20, 3], що транслювалося 27 кожному виставковому залі. “У першій виставкові
берез ня, я к концертмейс тер в ис тупала з залі, прикрашеній бюстом Композитора артиста
скрипалем Володимиром Цісиком у трансляції 20 різьбаря С. Литвиненка серед квітів і рушників
квітня [24, 5]). зібрані автографи Лисенка”. Серед автографів,
Відкриття ювілейної вис тавки відбулося 26 “під полтавським рушником” містився портрет
квітня, а її експонування тривало до 15 травня 1942 р. М. Л исенка пензля Івана Труша, а також ряд
Оформленням експозиції вис тавки з аймався унікальних видань творів, здійснених за життя
художник Анатолій Яблонський, а В. Витвицький композитора. У своїй статті про лисенківську
у спогадах про В. Барвінського вважає, що для виставку, яка є, по суті, екскурсією по виставкових
мистецького оформлення виставки був задіяний залах, Г. Левицька звертає увагу на автографи
Михайло Дмитерко. Величезний документальний партитур опер – “Тараса Бульби”, “Різдвяної ночі”
матеріал вис тавки почав упорядковувати для та “Енеїди”: “Ці три партитури – надз вичайна
експонування Зиновій Лис ько, однак з часом цінніс ть. Завдячуємо їх Митр ополитові
с праву довелос я п роводити Вас илеві А. Шептицькому, який в 1937 р. купив цілу
Витвицькому: “Мені довелося привезти, поділити спадщину М. Лисенка у видавця Ідзіковського в
і розставити усі матеріали та остаточно оформити Варшаві” [13, 10]. Зауважена деталь дає підстави
розкладену на одну велику залу і дві менші с тверджувати, що не лише с илами
кімнати виставку. Зібралася тоді сила силенна В. Барвінського та родини Лис енків збирався
експонатів, друкованих творів Лисенка, рукописів, матеріал для цієї вистави, але й с вою лепту до
листів, с вітлин, портретів, книжок, газетних організації виставки вніс і Митрополит Андрей.
статей та інших пам’яток. У той час Василь Друга кімната містила фотографії М. Лисенка,
Барвінс ький подав мені велику допомогу і в його родини і сучасників (зокрема і знамените
підготовній праці, і в з ібранні матеріалів з фото із львівських святкувань ювілею М. Лисенка
Музичного інституту та з його родинної збірки” у Львові 1903 р.), а також низку листів композитора
[8, 161] – писав в спогадах Василь Витвицький. “у фотографічних відбитках роботи Софрона
71 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Федева”, оригінал листа М. Лисенка з подякою (директор музичної школи), Л ев Туркевич
за іменування музичного товариства у Львові його (диригент опери), др. Станіслав Людкевич, др.
іменем, а також листи до О. Нижанківського, Зиновій Лис ько, проф. Микола Колесса, проф.
Ф. Колес с и, А. Вах нянина, І. Франка, Роман Любинецький, проф. Йосип Москвичів
О. Партицького та інших. Третя кімната містила (останні п’ятеро – професори музичної школи),
експонати, пов’язані з похороном композитора: проф. Ярослав Витошинський, др. Михайло
“тут на підвищенні коробка зі землею з могили Волошин, проф. Роман Прокопович (диригенти),
Лисенка та китайка, якою вкрита була домовина”. Григорій Лужницький (від спілки Українських
Згадану китайку привезла на похорон делегація Пис ьменників) і Антін Малюца (від Спілки
галицьких діячів, а потім була привезена з Києва Українських Образотворчих Мистців) [1, 28].
до Л ьвова, де вона зберігалася в Товаристві Хорові колективи оцінювалися у кількох номінаціях
ім. М. Лисенка [26, 2]. – повітові хори (хори міс течо к і с іл) і
Організ ована до с толітнього ювілею репрезентаційні (чи великоміські) хори.
М. Лисенка виставка у Львові діяла довший час Конкурс було розбито на кілька етапів: 10 – 31
як музей чи кабінет М. Лисенка при Львівській травня мали відбутися “повітові” конкурси, 5 –
консерваторії. Повертаючись після закінчення 15 червня – окружні, а 31 липня – 1 серпня у
війни до Києва, Остап Миколайович Лис енко Л ьвові відбувався фінальний тур. Фінальна
забрав з і собою всі нагромаджені на виставці частина конкурсу проходила 31 липня – 1 серпня
експонати і 1947 р. організував кімнату музей у львівському оперному театрі, сцену якого
М. Лисенка при Київській консерваторії. прикрашав “великих роз мірів портрет
Доклався Василь Барвінський і до роботи композитора роботи проф. М. Михалевича” [1, 16].
науково-видавничої секції. Одне з них – книга Окремо відзначалися диригенти: так із диригентів
“Микола Лисенко в соту річницю народження репрезентаційних хорів було відзначено диригента
1841 – 1942” полтавчанина родом, особис то Станіславського хору “Думка” Миколу Колессу.
з найомого з Миколою Віталійовичем гостя В. Барвінський виступив (серед інших) зі словом
львівс ьких с вяткувань, члена полтавської на церемонії нагородження переможців 2 серпня
громади, г ромадс ького діяча, педагога і 1942 року, “закликаючи хористів до дальшої праці
публіцис та Віктора Андрієвс ького (1885 – ?). над плеканням українського хорового мистецтва”
Книга була видана коштом і з а дорученням [1, 31].
Ювілейного комітету і не без допомоги Хоровому конкурсу В. Барвінський присвятив
В. Барвінс ького, який пос тача в авторові дві роз горнуті с татті у тогочас ній періодиці.
літературу, а також висловлював деякі вказівки. Перша з них – “Краєвий конкурс хорів і фестиваль
У записці “Від автора”, В. Андрієвський зазначив: української пісні” – досить великого обсягу і
“При складанні книжки я використав вказівки витримана в більш емоційних тонах. Даючи оцінку
голови Комітету В п. Пана директора події, автор пише: “На вс який випадок ми
В. Барвінського і В п. Членів комітету: д-ра пережили те “щось”, чого нам так бракувало в
Філарета Колес си, д-ра В. Витвицького. д-ра сьогоднішніх воєнних днях, позбавлених якихось
С. Людкевича та д-ра З. Лиська. Рівнож я широко шляхетніших, тонших поривів людської душі. Ми
використав літературу, передану мені В п. Паном пережили, так сказати б, і віру в той невмирущий
директором В. Барвінс ьким та муз ичним потенціал простого люду, його душі, так влучно
Інститутом ім. М. Лисенка” [2, 5]. відмічений в словах самого Миколи Лисенка, в
Ще одна сторінка з аанґажованості Василя якого пошану відбулося це свято: “Вчітьс я на
Барвінського в ювілейних Лисенківських заходах грубій сорочці, на дьогтьових чоботях, там бо
– це його участь у журі Краєвого конкурсу хорів, душа Божа єсть!”. У цих словах, в які я би бажав
який проводився впродовж майже півроку і був влити хоч частину моїх вражень і почувань, я
організований Інститутом Народної творчості під хотів би бути якнайбільше віддаленим від пози
керуванням отця Северина Сарпруна (старшого). музичного референта, від тягару “членства” журі,
“Альманах…” перечис ляє нам с клад журі в с клад якого я входив” [6, 3]. На думку
конкурсу: Кость Паньківський (голова Львівського В. Барвінс ького, поз а з агальною крас ою,
Відділу УЦК), о. Северин Сапрун, др. Євген ефектним з овнішнім оформленням фестивалю
Цегельський, проф. Михайло Михалевич, проф. “його значіння широким кругом заторкує наше
Євген Козак, Зенон Попіль (усі п’ятеро від майбутнє, воно висуває перед нами різнорідні
Інституту Народної творчос ті), проф. Т арас проблеми не тільки суто мистецького, але й
Шухевич (з аступник голови Спілки праці організаційного характеру та порядку” [6, 3].
Українс ьких муз ик“) др. Вас иль Барвінський Автор із з адоволенням відз начає, що “в
Молодь і ринок №3 (50), 2009 72

загальному село, а дальше й деякі міс течка, називалася Одеон). Директором, а водночас
виявили на причуд вис окий рівень музичної викладачем фортепіано і теоретичних предметів
інтелігенції і культури, так що великоміський у цій школі був Вас иль Барвінс ький (про
ансамбль міг би цього позаздрити”, що деякі хори перейменування і список педагогічного складу цієї
на високому виконавському рівні представили школи див: [18, 4]. Опублікований ним матеріал
невідомі і не виконувані навіть у містах твори. “На с тановив роз логий перший розділ статті із
цьому місці мушу висловити тільки здивування і з’ясуванням ролі музики в культурному житті
жаль, чому деякі хори, керуючис ь чи то народів, після якого обіцялося продовження,
можливос тями більшого ефекту, чи іншими очевидно, присвячене власне відкриттю школи,
мотивами, призабули, що це свято таки в честь але воно не з’явилося. У статті акцентується роль
Л ис енка і до переборщення поз мінювали для українців народної пісні, наводяться факти
програму на самому фестивалі, виконуючи майже видань українських пісень за кордоном, відгуків
виключно не-Лисенківські твори” [6, 3] – пише про українські пісні чужинців, музичні опрацювання
В. Барвінський. українських пісень іноземними композиторами.
В іншій с татті – “ З віддалі час у” – Виявом багатої потенції української муз ичної
В. Барвінський висловлюється про проведений культури автор називає український церковний
конкурс уже з певної часової дистанції, хоч за спів. Підсумок опублікованого фрагменту статті
проблематикою ця с таття є продовженням і гласить: “… все те свідчить про те, що український
розвитком ідей попередньої статті. Автор називає нарід треба вважати народом із стародавньою і
конкурс вдалим експериментом, який “виявив не високою муз ичною культурою, якої розвоєвий
тільки справжній стан нашої хорової справи під процес спинювали, на жаль, важкі умови життя й
цю пору, але й її можливості та труднощі” [3, 8]. історично-політичні події, за яких біг і ускладнення
Експеримент цей, на думку критика, зобов’язує українці не поносили відповідальність. Але цю,
замислитися, як далі плекати хорову культуру в колись таку славну, хоч часово порвану традицію,
Галичині. Завдання своєї статті автор бачить в відновив знову наш славетний композитор Микола
тому, що “хотів би кинути до цього питання Лисенко, якого сторіччя з дня народження будемо
декілька думок, які заініціювали б дискусію, що невдовзі торжественно святкувати, він знову
могла б виявити й недоліки дотеперішньої роботи, відкрив від загибелі те цілюще джерело, яким є
показ ати їхні причини, яка найшла б з асоби українс ька народна піс ня і з а його світлим
побороти їх та визначила б шлях дальшої успішної приміром пішли і його наслідники так, що сьогодні
праці” [3, 8 – 9]. Серед порушених критиком українська музична культура може похвалитися
проблем – більша активність у конкурсі сільських, не одним іменем українського композитора, який
ніж міських, хорів (через те автор докоряє ряду і всесвітню муз ичну с карбницю з багатив не
міст – Львову, Тернополю, Коломиї, Перемишлю одним цінним твором” [5, 4].
– за те, що не репрезентували на конкурсі своїх Д ругою с таттею з муз икоз навчим
хорів), важливість проблеми існуючого хорового осмисленням ролі М. Лисенка стала рецензія на
репертуару [3, 9]. Робота журі конкурсу, на думку концертну програму Лисенкових с олоспівів у
В. Барвінс ького, не повинна з акінчитис я виконанні Одарки Бандрівс ької та Мар’яни
оголошенням переможців: “Врешті, члени журі, у Л ис енко, в иконану в з алі “Л ітературно-
відповідно з реорганізованому чи доповненому Мис тецького Клубу”. У програмі концерту
складі, повинні б створити якес ь перманентне проз вучали с олос піви М. Л исенка “Садок
дорадне тіло, яке мало б тісний з в’яз ок з вишневий”, “Гомоніла Україна”, “Доля”, “Туман,
верстатами праці по містах і селах, мало б на ту туман долиною”, “Якби зустрілися ми знову”,
працю вирішальний вплив, словом, держало б “Стрічечка”, “Плач Ярославни” (всі до слів
руку на живчику цієї справи” [3, 9]. Т. Шевченка), В. Барвінський визнає серйозність
Передовс ім це с тос уєтьс я його с татті підходу співачки як щодо складання програми, так
“Значіння музики в житті народів (Відкриття і щодо її опрацювання і виконання. Заслугою
Музичної школи з українською мовою навчання)”. співачки критик вважає залучення до багатої за
Стаття писалася з нагоди відновлення у Львові вибором програми рідко виконуваних зі сцени
діяльнос ті колишнього Вищого муз ичного Лисенкових солоспівів (як “Плач Ярославни”).
інституту ім. М. Лисенка, який відтепер називався “Співачка – в якої в самих початкових піснях
“Державна музична Школа з українською мовою програми солідна була ще деяка голосова (що так
навчання” і міс тивс я у приміщенні колис ь с кажу) здержаніс ть, дедалі виявляла таку
збудованому для Вищого Музичного Інституту свободу вокального подання виконуваних творів,
(по вулиці М. Шашкевича, 5, яка в час окупації що це дало їй змогу вповні виявити усі свої такі
73 Молодь і ринок №3 (50), 2009

багаті виразові засоби інтерпретації. Цей вечір як музикознавець (виступи на шпальтах газет з
може співачка сміло зачислити до найбільше в власними статтями, і сприяння публікації книжки
дачних своїх виступів. Прекрасним муз ичним про М. Лисенка В. Андрієвського) і музичний
партнером Одарки Бандрівської була цим разом критик (рецензія на концерт О. Бандрівської і
донька композитора Маріяна Лисенко, яка теж з Мар’яни Лисенко). Не без участі В. Барвінського
огляду на безпосередній зв’язок з традиціями у підготовці і проведенні цього с вяткування
виконування цих творів ще самим композитором- діяльну участь брали діти Миколи Лисенка,
батьком – була високо цінним мис тецьким з ас відчуючи таким чином прис утніс ть духу
чинником цього в скромних рамцях уладженого, самого композ итора з одного боку, і певну
але зате тим більш симпатичного і зворушливого спадковість поколінь – з іншого.
інтимного музичного вечора свята, яке вдатно
збагатило мистецький білянс усіх дотеперішніх 1. Альман ах першого краєвого кон курсу
імпрез, що ними наше громадянство вшанувало хорів у Галичині (У сторіччя народин Миколи
пам’ять великого Сина українського народу – в Лисенка) – Львів – Краків, 1943. – 63 с.
100-річчя його народин” [7, 3] – пис ав 2. Андрієвський В. Микола Лисен ко. В соту
В. Барвінський. річницю народження (1842 – 1942). – Львів:
Попри високу оцінку виконавці програми, Українське видавництво, 1942. – 63 с.
рецензія містить роз логі міркування про с амі 3. Барвінський. З віддалі часу // Наші дні. –
Лисенкові солоспіви. На думку автора, “Пісні до 1942. – Ч.10. – С. 8 – 9.
слів Шевченка і пісні до слів інших поетів – це 4. Барвінський В. З музично-письменницької
вже в заложенню у Лисенка два різні світи. Та й спадщ ин и / Упоря д. В . Грабовськ ий. –
у с амих піс нях до текстів Шевченка є значні Дрогобич: Коло, 2004. – 255 с.
різниці між такими піс нями, як “Гомоніла 5. Барвінський В. Значіння музики в житті
Україна”. “Туман, туман долиною”, “Закувала н ародів (В ідк риття Державної Музичної
зозуленька”, “Садок вишневий” чи “Стрічечка”, Школи з ук раїнською мовою навчан ня ) //
в яких (поруч з багатьма іншими піснями) Лисенко Львівські вісті. – 1942. – Ч. 57. – 15 – 16.03. –
промовляє до нас питомим с обі музичним С. 4.
висловом, не так тонко і вірно, – як може у нікого 6. Барвінський В . Краєвий конкурс хорів і
з інших українських композиторів – підходить до фестиваль ук раїнської пісні // Краківські вісті.
Духа Шевченківської музи, і в яких він залишив – 1942. – Ч. 175. – 9.08. – С. 3.
нам прецінні з раз ки українського музичного 7. Барвін ськ ий В . У 30-ліття смерти
с тилю, а такими піснями як “Д оля”, “Якби Миколи Лисенк а. Вечір пісен ь М.Лисенка у
зустрілися ми знову” і др. – де помітні вже й деякі виконанні Одарки Бандрівської (спів) і Маріяни
впливи по с торонніх композ иторів чи то в Лисенко (фортепіан) // Львівські вісті. – 1942.
гармоніці, чи в мелодиці (напр. вплив Чайківського – Ч. 253. – 11.11. – С. 3.
у другій з вичис лених піс ень )” [7, 3]. 8. Витвицьк ий В. Василь Барвінський у моїх
В. Барвінський підкреслює виразові різниці між спогадах // Василь Барвінський у дослідженнях
цими с олос півами і конс татує відчуття та матеріалах / Ред.-упоряд. В. Грабовський.
виконавцями цих різниць і блискуче опанування – Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 129 – 164.
ними у виконанні. 9. В рочисте відк риття “Лисенк івської
Виснов ки. Отже, відз начення с толітнього вистави” // Львівські вісті. – 1942. – Ч.91. –
ювілею з дня народження Миколи Лисенка стало 28.04. – С. 3.
визначною подією як в історії вшанування класика 10. З праці Концертного Бюра // Львівські
української музики, так і в іс торії українс ької вісті. – 1942. – Ч.38. – 21.02. – С. 4.
муз ичної культури з агалом. Попри тяжкі 11. Каталог виставки, присвяченої Миколі
обс тавини німецької окупації, Ювілейному Лисен кові з н агоди 85-річчя з дн я його
комітетові, очоленому В. Барвінським, вдалося на народження і 15-ліття з дня смерти (1842 –
високому мистецькому рівні провес ти низ ку 1912 – 1927). – Київ: Українськ а А кадемія
важливих і пам’ятних з аходів с вяткувань, н аук, музей ук раїн ськ их дія чів н ауки та
масштаб яких дивує й нині. Д о організації та мистецтва, 1927.
проведення урочис тос тей, як переконує 12. Конкурс українських хорів з нагоди 100-
наведений матеріал, В. Барвінський доклався річчя з дня уродин Миколи Лисенка // Львівські
різними гранями своєї діяльності – громадського вісті. – 1942. – Ч. 64. – 24.03. – С. 3. – Без
діяча (як голова ювілейного комітету), як піаніст- підпису автора.
концертмейстер (виступ на святковій академії), 13. Левицьк а Г. Життя мистця і людини
Молодь і ринок №3 (50), 2009 74

ПЕРЕЛОМЛЕННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ НАПРЯМКІВ ХХ СТ.
У ТВОРЧОСТІ В. БАРВІНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗМУ
(Лисенківська виставка 26.04 до 15.05. 1942) 20. “Ноктюрн” у радіо // Львівські вісті. –
// Наші дн і. – 1942. – Ч. 7. – С. 10. 1942. – Ч.69. – 29 – 30.03. – С. 3.
14. Левицьк а Г. Львів ш ан ує пам’я ть 21. Приймова І. Свя точн а А кадемія у
Великого Композитора (концерт-ак адемія в століття н ародин Миколи Лисен к а //
століття з дня народження) // Наші дні. – Краківські вісті. – 1942. – Ч. 88. – 29.04. – С. 3.
1942. – Ч.6. – С. 11. 22. Союз Українських Професійних Музик
15. Лисен к івськ ий кон церт у радіо // у Львові: Матеріали і док умен ти / Ред.. -
Львівські вісті. – 1942. – Ч. 66. –24.03. – С. 3. упоря д. В. Сивохіп, Р. Стельмащук. – Львів:
16. 100-літній ювілей М.Лисенка // Львівські Сполом, Видавництво М.Коць, 1997. – 144 с.
вісті. – 1942. – Ч. 47. – 4.03. – С. 2. – Без підпису 23. Струтинська А. У Маріанни Лисенко //
автора. Наші дні. – 1942. – Ч. 3. – С. 3 – 4.
17. Людкевич С. Ювілей Миколи Лисенка у 24. Українська радіопередача // Львівські
Львові. Свя точні А кадемії в залі Оперного вісті. – 1942. – Ч. 84. – 19 – 20. 04. – С. 5.
Театру // Львівські вісті. – 1942. – Ч. 91. – 25. Філон ен ко Л. Два листи В асиля
28.04. – С. 3. Барвін ського Кирилові Стецен ку // В асиль
18. Львівська музична школа // Краківські Барвінський в контексті європейської музичної
вісті. – 1942. – Ч. 44. – 4.03. – підписано: Зет. культури: Статті та матеріали /Ред.-упоряд.
19. Мистецьк ий Львів Миколі Лисенкові. О. Смоляк. – Тернопіль: Астон, 2003. – С. 167
Врочистий вечір в Українському Літературно- – 171.
Мистецькому Клюбі // Львівські вісті. – 1942. 26. Шухевич В. Похорони Миколи Лисенка
– Ч. 119. – 2.06. – С. 2. – підписано: Т. // Діло. – 1912. – Ч.257. – 14. 11. – С. 2.
УДК 78.09 (477) “ХХ”

Лілія Назар, кандидат мистецтвознавства,
вчитель-методист Львівської середньої спеціальної школи-інтернату
імені С. Крушельницької,
асистент кафедри музичного мистецтва
Львівського національного університету
ПЕРЕЛОМЛЕННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ
НАПРЯМКІВ ХХ СТ. У ТВОРЧОСТІ В. БАРВІНСЬКОГО
В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗМУ
Стаття розкриває амплітуду стильових градацій у творчості Василя Барвінського.
Ключові слова: експериментаторство, полімелодизм, деталізація, індивідуалізація часу,
комплементарність, модернізм, неокласицизм.
А
ктуаль ність пробле м и. Перша ро ман тиз м , п ос т- та н еоро ман тиз м,
третина ХХ століття в музичному ек с пр ес іоніз м, с е цес ія, ім пре с іо ніз м,
мис тецтві – унікальний вс плес к змикаючись у с имволіз мі, породжували нову
яс кра вих різ но рід них теч ій, на пря мків, ес тетику модерніз му, що прямує до авангарду
с тильових переломлень, які, з одного боку та необмеженого кола нео-векторів. Вся ця
ви ход или з б ага точ ис л енн их тенд енц ій с тр оката ка ртин а була о хопл ена єдин им
романтиз му попереднього ХІХ с толіття, з з наменником – модерніз мом, як с умарній
іншого – проектували нові, час то кардинально сукупності багатьох напрямів та шкіл кінця ХІХ ст.
протилежні сис теми с тильових напрямків. та першої половини ХХ ст. Необхідно з умовити
Ка рти на ес тети чно- худ ожн ьог о тере ну суттєву різ ницю між модернізмом як епохою
Га лич ини , я к ч ас тини вс ез а гал ьно го (з агальна назва багатьох течій цілого ХХ ст.,
культурного континууму, ряс ніє багатством ос кільки означає з французької “сучас ний”) та
тогочасних європейських та світових тенденцій: модерном (стиль з характерним лаконізмом
© Л. Назар, 2009 75 Молодь і ринок №3 (50), 2009

форм, підкресленням с труктурних елементів, естетика стилю приводить до декоративності,
створення незвичайних декоративних ефектів). яка в музиці В. Барвінського постає як провідна
Особливос ті національного культурного видова риса – емансипація мелодичних ліній та
Ренес анс у відбилис я і на укр аїнс ькому їх переплетень в звукових орнаментах (особливою
модернізмі. Складні умови творчості через вкрай оз накою с тає декоративна орнаментальна
напружену політичну ситуацію Сходу і Заходу мережка, яка час то с упроводжує провідні
України все ж не перешкодили, а напротивагу їй мелодичні лінії). Полімелодизм, який відкриває
елімінували небувалий культурний підйом. нові гориз онти пер ед гармонічним та
“Д авалос я взнаки вз алежнення українс ького поліфонічним баченням форми – одна з головних
мистецтва від практичних потреб, пов’язаних із ознак музичної мови композитора. Деталізація
нещас ливими національними реаліями, від прогресує на всіх параметрах музичної мови, вона
народницької ідеології, благородної за своєю стає потужним виразовим засобом, впливаючи на
культурницько-прос вітницькою метою, але логіку розвитку фактури (основою тематизму є
безумовно байдужою до власних внутрішніх поспівка, яка через варіантно-варіаційні видозміни
властивостей мистецтва” і далі: “молода творча мелодичної мікромоделі здатна до перетворень
генерація початку ХХ ст., остерігаючись застою, на всіх можливих рівнях). Індивідуалізація часу
глухих кутів і хуторянства не тільки поривалася є характерною оз накою композ иторс ького
до свіжих європейських віянь, а й намагалася з вуковідчуття і на рівні метроритмічного
с корис татис я можл ивіс тю повернути моделювання, екстраполюючись на з наково-
вітчиз няно му мис тецтву його іманентні с емантичний рівень. Д омінантною рис ою
властивості” [11, 46]. В. Барвінського стає асиміляція та перетворення
Виз начаючи с ебе я к “поміркованого моделей різних культурних традицій в стилістичній
модерніста” [7, 643], В. Барвінський чутливо та системі одного твору, що викликає іноді враження
с воєрідно перетворює тенденції муз ично- полістилістичн ої строк атості. Провідним
культурних історичних процес ів свого час у. типом є полімелодична дихаюча, мінлива фактура,
Здобуваючи освіту у великому культурному центрі мірилом якої у В. Барвінського стає підголоскова
Є вропи Праз і, композ итор с формувавс я в техніка, що виходить з національних джерел.
широкому колі багатих європейських традицій та Т акий тип тканини диктує новий її вимір –
сучасних віянь, при перетворенні яких зумів комплементарність. Щільність комплементарної
зберегти власну ідентичність. Його новаторські тканини до с ягаєтьс я з онами з гущення і
прозріння та визнання в світі засвідчують його як розрідження, а її неподільність вцілому тяжіє до
неповторну та с воєрідну одиницю. Амплітуда статики.
стильових градацій В. Барінського дуже багата і Західноєвропейс ьк а віс ь модерніз му
різноманітна, розкриття якої й становить ме ту сприймаєтьс я В. Барвінським через французьку
статті. Процес типологіз ації ус кладнює школу: К. Д ебюссі, М. Равель; австрійсько-
автономність замалим чи не кожного твору, для німецьку: М. Регер, Г. Вольф, часткове втілення
якого композ итор обирає комбінації ідей П. Гіндеміта та А. Веберна. З іншого боку –
найріз нома нітніших з ас обів, неповторно співвідносний модерніз м В. Барвінс ького і з
сполучаючи їх, однак завжди виправданих та представниками національних шкіл близ ької
доцільних у осягненні генеральної мети – втіленні георгафічної дистанції – насамперед чес ької,
ідеї твору. вихованцем якої і був композ итор: В. Новак,
Виклад основного м ате ріалу. Провідні В. Новотний, польської – К. Шимановс ький,
принципи епохи, яка розвивається під знаком угорської – Б. Барток; російської – С. Рахманінов,
модерніз му (з а Сар абьяновим) яс краво А. Скрябін. Виникають аналогії і з віддаленішими
виявляються саме у В. Барвінського, одного з геополітичними культурними зонами, з окрема,
найбільш “європейських” українських композиторів творчістю Я. Сібеліуса, М. де Фалья, Е. Вілла-
свого часу. Експериментаторство, ідеї новизни, Лобоса, Ч. Айвза. У великій мірі багатство
– характерні риси Празького періоду творчості неокласичних знаків у музиці В. Барвінського
митця – винахід клас теру та варіабельних доз воляє апелюва ти до творчос ті
швидкос тей, ладо- тональна с вобода, неперевершеного універсаліста неокласицизму
конструювання нових співвідношень компонентів І. Стравинського.
форми через багатоплощинні фактурні вирішення Ек с п е р и м е н та л ь н о - н о в а то р с ь к а
– демонструють пошуки нових систем організації винахідливіс ть була характерною рисою чеської
звуку та звукового простору – тут композитор музики, починаючи від мангаймців. Унікальність
виступає в авангарді ХХ с т. Культ к раси та Праги якра з і полягала в її відкритос ті,
Молодь і ринок №3 (50), 2009 76

демократиз мі, гос тиннос ті, щ о творило “Нічне вес ілля” і “Квіти на могилі” [3, 141].
передумови для вільного мистецько-наукового Збагачення ладово-гармонічного фактору завдяки
простору. Цікаво, що свої унікальні винаходи саме народним ладам в с плетенні з і складною
в Празі з робив видатний українс ький фіз ик акордовою вертикаллю – характерне явище в
І . Пулюй (промені, з апатентовані як тогочасній чеській музиці – стало властивим і для
рентгенівські) – майбутній тесть композитора. В. Барвінського. Д уже тонко, не епатажно,
Саме Чехословаччина с тане для багатьох вводячи українс ькі народні лади в загальну
представників української інтелектуальної еліти акордову вертикаль, композ итор добивається
“другою Батьківщин ою” в час с кладних значного оновлення музичної мови.
історичних катаклізмів на Україні в ХХ ст., не лише Не оминув своєю увагою В. Барвінський і
відкриваючи можливість перебування в країні, але творчі екс перименти “чвертьтонників” братів
роз горнена українцями велетенс ька с ітка Алоїза (1893 р. н. ) та Карела (1898 р. н. ) Габів –
навчальних, громадських та наукових закладів – обидва учні В. Новака, які викликали неоднозначні
явище унікальне. реакції своїми пошуками в сфері сонористики і
Ця специфічна тенденція виявилася з великою нових звукових прогресивних методів роботи зі
силою на початку ХХ с т. Так празькі групи звуком. В. Барвінський відвідував з друз ями
українс ьки х науковців, малярів, поетів, помешкання Габів і був добре знайомий з цими
поповнюються і українськими музикантами. експериментами, та ніколи не ставив їх за самоціль
В. Барвінський стає одним з перших, хто здобуває [5]. Композитор входив у групу “Подскальської
професійну муз ичну освіту в Празі, активно філармонії”, якою опікувався професор А. Мікеш
включаючись в її кипуче музичне життя. Досліди (піаніс т), і хоч це був “мис тецький гурток
з препарованим фо ртепіано, с ис тема приватно-товарис ького характеру” [3, 136],
чвертьтоновос ті А. та К. Габів (обидва учні В. Барвінський с творив свій муз ичний жарт
В. Новака), нове ладово-інтонаційне мислення “Жаб’ячий вальс”, відкриваючи нову сторінку в
Л . Яначека, творчі експериментальні гуртки розвитку композиторських технік ХХ ст. Згодом
молодих композиторів – все це вплинуло на Отакар Шін – один з тогочасних провідних
молодого В. Барвінського та дало в його чеських муз икознавців визнає право першос ті
творчості несподівані ре зультати св ітового В. Барвінс ького, наз иваючи його справжнім
значе ння – систе м у в аріабе ль них винахідником клас теру і гри з атис неним
шв идкостей, кластери та гру затисненим кулаком.
кулаком. Таким чином, В. Барвінський постає Яс краві імпрес іоністичні враження, які
не лише у якості митця діаспорного типу, але й дос ягаютьс я через гру колорис тикою у
рівним с ер ед рівних. Ідею на ціональної найріз нома нітніших виявах, з відчутним
самоідентифікації сповідувала композиторська переплавлення техніки давніх майстрів зближає
школа В. Новака, яка відрізнялася широтою В. Барвінського і з К. Дебюссі. “Тони музичних
поглядів та демократизмом, чутливим стосунком імпресій Дебюсс і, які приневолюють слухача
до індивідуальності та відкритістю на нові явища. експонувати свою увагу цілковито назовні, на
Насамперед цікавими для дослідника стануть виконавцеві кладуть з авдання с угес тувати
без пос ередні паралелі в гроні цієї школи. слухачеві картини легко начеркнені, а проте
В. Барвінський, склавши нелегкий вступний іспит, не з вич айн о ви раз ні у ко лор иті” , – пис ав
с тає одним з рівнопр авних її учнів. При В. Барвінський, підкреслюючи власне прагнення
пос тупленні в клас В. Новака абітурієнти до осягнення легкості і рівночасної виразності
виконували творче завдання обов’язково на барви [2]. Однак, виходячи з національної природи
муз ичну тему с вог о народу (бажано явищ (а саме явище природи можна вважати
фольклорного походження) та демонстрували мегатекс том українс ької культури в цілому),
вміння розкрити її, якнайповніше підкреслюючи імпресіонізм В. Барвінського отримує власну
національну самоідентифікацію [22]. ідентичніс ть, адже не с тільки огорнений
Найближчим, кого він відз начить у с воїх с имволіс тичним туманом швидкоплинних
споминах є Я. Новотний. Так, друга символістична звукових алюзій, скільки відбиває “пульс дихання”
пісня на сл. Б. Лепкого “В лісі” виникла “під рідної землі, експонуючи власний національний
враженням виконання на одному музичному вимір вітаїстичного, оптативно життєствердного,
вечорі вокальних творів (с олоспівів ) мого антеїстичного імпресіонізму, вирішеного в дусі
с тарш ого тов ари ша п о комп оз и ції (уч ня сковородиніської “сродності всього живого”.
В. Новака) Ярос лава Новотного – дуже Експресіоністичні мотиви та глибина емоційної
сміливого у гармонічних ефектах, під назвою напруги через гіпертрофацію виразових засобів
77 Молодь і ринок №3 (50), 2009

(ос обливо в с фері гармонії) та внутрішню осмилення типів руху, пластики як енергетичних
концентрацію при передачі с кладних імпульсів глобальних життєтворчих процесів.
п с и хо ло г ічн и х с та нів ба г а ть о х г е р оїв Заангажованість ще в студентські роки системою
В. Барвінського, особливо вокальної лірики нової пластики швейцарця Е. Жак-Д алькроза та
(“Місяцю-кня зю” на сл. І. Франка, “Ой, люлі- активне її перетворення згодом на Галичині,
люлі” на сл. Т. Шевченка, “91 Псалом Давида” підтверджує с відому поз ицію митця щодо
в переспіві П. Куліша, “Ой, поля, ви, поля” на глибокого ос мислення принципів евритмії, яка в
сл. О. Кониського) з ближають українс ького першій третині ХХ ст. стала однією з домінантних
композитора з М. Регером, Г. Вольфом. Традиції рис с интезу найрізноманітніших мистецтв.
вис окого ліс тівс ько-брамс івс ького піанізму Літературно-поетичні обрії римують нові метро-
ос ягають в ХХ ст. неймовірних грандіозних ритмічні канони віршування, малярство та
вирішень. Оперування об’ємними фортепіанними пластика здобувають нові горизонти світла через
площинами, нове бачення інструментальної партії ритмічні послідовності руху поліфонії (хромофонії)
у вокальній та камерній музиці нагадує колосальні барв, театральне м ис тецтво прониз ане
глобалістичні трактовки інструменту піаністичних експериментами в сфері пластики жес тів та
опусів Ф. Бузоні чи інтенсиви піаністичничної мімансу, невипадково велетенської популярності
складності С. Рахманінова. в цей час набирає балет, хоч в більшій мірі – новий
Влас не, високий рівень комунікативності танцювальний жанр – артис тичний танок.
композитор з добуває через активне з адіяння Цікавим є факт, що група львівс ьких
побутових жанрів домашнього музикування, далькрозистів з успіхом виконувала в 20-х роках
елементів звичаєвої міської культури, ес тради, плас тичний варіант з наменитої Хоральної
активно спираючис ь на з разки так з ваного Прелюдії В. Барвінс ького; для їх потреб
соціалітарного музичного канону (за А. Лєсовіченко). композ итор с пеціально с твори в галерею
Цікаво, що подібний сплав романтичної ліризації локальних етнографічних танків (“Кошичок”,
в поєднанні з національним елементом в “Киван ий”, “Метелиця ” і т.д. ). Неможливо
необароковому перетворенні, або інтенсифікації оминути і велетенську кількість танцювальних
побутово-с вітс ького начала кріз ь приз му інтенсивів особливо у його інструментальній
класичних виразових засобів з новими сонорними творчості.
вирішеннями характерні для американського Рух у своїй акцентній пульс ації повторень,
ареалу – південного – Е. Вілла-Лобос; північного прискорень, заповільнень чи зупинок як категорія
– Ч. Айвз, які були сучасниками В. Барвінського для підстави художнього мис лення активно
і знаходились в сфері паралельних стильових освоювалася в динамічно-процесуальній якості
пошуків та вирішень. А. Онеггером. Б. Б арток, виходячи з
Польська композиторс ька школа, однією з етногенетичних дже рел робить с пробу
централей якої був саме Львів, мала також великий скрис талізувати первинні примітивні архетипні
вплив на творчість В. Барвінського. Неможливо с пос оби руху матерії. А І. Стравинс ький,
оминути творчу с падкоємніс ть Ф. Шопен – виринаючи з “Весни священної”, викладає всією
В. Барвінс ький. Проте, с еред сучас ників своєю творчістю колосальну історичну вертикаль
українського композитора найбільш близькими – енциклопедію способів буття ритмо-інтонаційних
виявлятьс я с имволіс тичні тенденції музики ембріонів на різних стадіях життя людства. Тому
К. Шимановського (з яким був знайомий та якому не є випадковою центробіжна вісь: А. Онеггер –
надзвичайно с импатиз ував В. Барвінс ький) І. Стравинський – Б. Барток. В. Барвінський в
поєднані з яскравим автохтонним відчуттям даному контексті обирає “золоту с ередину”,
етнографізму, що є одним з магістральних шляхів проявляючи паралелі до пошуків кожного зосібна.
роз витку музики і В. Барвінського. Варіанти Плас тика національного руху, техніка та її
романтично-етнографічного чи імпресіоністично- ос мис лення приводя ть і до глибинної
та с имволіс тично-ф ольклорного нахилу психологізації інтонаційного пластичного жесту, і
прослідковуватимуться в творчості тогочасних до природньої пульсації “здорового примітивізму
пр едс тавн иків ін ших на ціон аль них шкіл: с ільс ької атмос фери”, сільс ького колориту.
Я. Сібеліуса, М. де Фальї, П. Сарасате та ін. Користаючис ь цими векторами, В. Барвінський
Входячи в нову епоху, мистецтво чутливо демонструє мислення народними примітивами,
вловлювало нові ритми ХХ століття. З одного боку часто в оправі багатої іс торичної традиції
– це механ іс тичні процес и, п ов ’яз ані з найширшого спектру, широко задіюючи при цьому
урбаніс тичним с ередовищем та технічним і свіжі сонорні барви, імітуючи звучання народного
прогресом, з іншого – глибоко філософська спроба інс трументарію.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 78

Іноді дитяча, навдивовижу прос та і з овні вдалося ввійти в с вітовий музичний процес,
невибаглива сис тема значень та фактурних вносячи яс краве і неповторне слово. Цьому
вирішень апелює до гіндемітівських тенденцій сприяли об’єктивні передумови, що безпосередньо
“нової прос тоти” (яка у В. Барвінського на вплинули на індивідуальний стиль композитора:
мікрос труктурному рівні вражає с воєю - універс а ліз м та відкритіс ть моніз му
досконалістю, раціонально виваженою технікою, українс ької пс ихіки – ментальні рис и, що
наприклад, триголосна екс позиція мікро-фуги доз воляють охоплюв ати широкий с пектр
вс ього впродовж п’яти тактів у початковому історичної традиції та вільно оперувати багатьма
роз ділі “Пісн і про Пилата” з “Пісен ь з здобутками людс ької культури;
“Богогласника”), враховуючи при цьому і яскраві - геополітичне положення Львова, в якому
неоклас ичн і прояви. Тонким в іртуоз ним історично схрещуються різні національні культури,
моделюванням метро -ритмічних модус ів що витворює полікультурний мистецький простір;
відрізняється і нововіднайдена Прелюдія Cis-dur, - європейська професійна музична освіта та
в основі якої лежить наївний дитячий примітив праця з а кордоном, що доз волили з начно
пластунської команди. розширити горизонти українського композитора і
Неоклас ицизм В. Барвінс ького можна б в пізнанні минулих культурних епох, і сучасних
окреслити неологізмом – “широкозакроєний”. Так, світових тенденцій.
необароко з ахідноєвропейс ько ї традиції Виснов ки. Симптоматично В. Барвінський
вимірюється насамперед через творчу постать стає одним з перших українських композиторів,
Й. С. Баха. Необахіанс тво В. Барвінс ького який отримує визнання та фіксує українську
виявляється у використанні принципів імітаційної музику в загальносвітовому музичному просторі.
поліфонії, форм фугато і фуги (дотримання Адже головні напрями музики першої половини
експозиційних норм бахівських фуг сприймається ХХ с т. , з огляду на творчі інтенції сучасників
в творчості композитора ХХ ст. як ретроспектива, В. Барвінського яскраво проявилися i в творчості
“цитування форми”, адже її подальший розвиток українського композитора, оригінальність якого
набирає нових драматургічних вирішень). полягає в симбіозі загальносвітових ідей з ідеями
Тенденція необахіанс тва погл ине с обою національної ідентифікації. Рухаючись шляхом
практично вс е ХХ с т., іс нуючи і в сьогоденні. М. Л и с ен ка, пар але льн о з О. Кош ице м,
В. Барвінський, поруч з чеськими композиторами, Ф. Якименком, В. Кос енком, В. Барвінський
П. Гіндемітом, М. Регером чи С. Франком постає входить в світовий процес модернізму шляхом не
одним з яс кравих необарокіс тів. Зрощення запозичення, а пошуками спільних точок власної
пісенного начала романсового типу з інтенсивним національн ої маєтнос ті з вс е з агальними
відчуттям барокової поліфонії спостерігається у інтернаціональними процесами.
Е. Вілла-Лобоса – його “Бахіани”, особливо п’ята
для фортепіано і симфонічного оркестру, своїм 1. Барвінський В. Вітезлав Новак (з приводу
лірико-оптативним модусом наближається до його 60-ліття ) // Діло. – 1930. – ч. 12. – 13.12.
музики В. Барвінського. Вживання риторичних 2. Барвінський В. З концертної залі. Концерт
фігур та в елика внутрішня ко нцентрація піаніста А. Рудницького // Діло. – 16.04.
мелодичних первістків подібно як в темах-зернах 3. Барвінськ ий В . Коментован ий список
Й. С. Баха – ще одне переломлення традиції творів // В. Барвінськ ий. З музичн о-
бароко крізь призму українського композитора, письменн ицької спадщ ин и: Дослідж енн я ,
який відроджує жанр хоральної прелюдії, принципи публіцистика, листи. – Дрогобич, 2004.
імітаційної поліфонії, використовуює форми 4. Барвінський В. Листи до О. Барвінського
фугато, фуги. За словами однієї з учениць з Праги від 18. 05., 10. 10. 1907 р., 4.04., 14.12.
В. Барвінського, доцента Л. Чекас, В. Барвінський 1908 р. // ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України.
мав би стати українським Бахом, ос кільки своє – Відділ рукописів. – Ф. 80, п.13.
з ахоплення та глибоке з нання і роз уміння 5. Барвін ськ ий В . Лист до Наталії
бахівської творчості передавав учням. Звернення Барвін ської (друж ини) з кон цтабору від
до віддалених епох через застос ування технік 17.05.1958 р. з Мордовської АССР // Домашній
давніх майстрів (мозаїчна, гокетна, модальна) та архів родини Барвінських.
переломлення романтичних з ас ад в якос ті 6. Барвін ський В . Моріс Равель помер //
яскравого неоромантизму, як в плані світовому, Українська музика. – 1938. – Ч. 1.
так і в ближчій – національній дистанції, дозволяє 7. Барвінський В. Огляд української музики.
окрес лити В. Барв інс ького як митця // Історія української культури. – К.: Либідь,
багатомірного та різнопланового, якому органічно 1994 – С. 621 – 648.
79 Молодь і ринок №3 (50), 2009

8. Бэлза И. Очерк и развития чеш ской 19. Скворцова И. Стиль модерн и русская
музыкальной классики. – М. – Л.: ГМИ, 1951. музыка рубежа 19 – 20 веков // Музыкальная
9. Жак-Далькроз Е. Евритмія: Пер. з англ. Академия. – 2005. – №4. – С. 189 – 194.
М. Шкарабана. – К., 1998. 20. Стельмащук Р. Модерністичні тенденції
10. Ільницький М. Від “Молодої музи” до у творчості українських композиторів Львова
“Празької школи”. – Львів, 1995. 20 – 30-х рр. ХХ ст.: естетичні та стильові
11. Історія української літератури ХХ ст.: ознаки в контексті епохи: Автореф. дис. ...
В 2 кн.: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – кн.1: канд. мистецтвозн авства: 17. 00. 03 / НАН
Перша половина ХХ ст. України ІМФЕ ім. М. Рильського. – К., 2003.
12. Лесовиченко А. Каноны в музыкальной 21. Bek I. Světovà hudba dvacátèho stoleti. –
к ультуре Нового времени. – Новосибирск : Praha – B ratislava: Supraphon, 1968.
НГТУ, 2002. 22. Černý J. Vítězslav Novák // Czech Music.
13. Назар Л. Риси українського менталітету – Praha, 2004. – №4. – S. 1 – 4.
в творчості В. Барвінського. Спостереження 23. Chomiński J., Wilk owsk a-Chomińska K.
перше: феномен природи. // Мистецтвознавчі Historia muzyki: W 2 cz. – Kraków: PWM, 1990.
записки: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Київ: – cz. 2.
“Міленіум”, 2006. – C. 40 – 53. 24. Chylińska T. Szymanowski K. – Kraków:
14. Назар Л. Спостереження над стилем PWM, 1973.
В.Барвінського. Первн і творчої особистості 25. Hickok R. Exploring Music. – University
як культурологічного феномену: аутентичний of California-Irvine. – Oxford: WCB, 1993.
первень // Мистецтвознавство України: Зб. 26. Jarociński S. Debussy a impresjionizm i
наук. пр. – Київ, 2006. – Вип. 6 – 7. – C. 141 – symbolizm. – Kraków: PWM, 1976.
161. 27. Leonard B. Meyer. Music the A rts and
15. Нилова В . Параллельные структуры в Ideas. P atterns and P redictions in Twentieth-
музыке Сибелиуса // Музыкальная Академия. Century Culture. – Chicago and London: The
– 2005. – №2. – C. 192 – 198. University of Chicfgo press, 1984.
16. Павлиш ин С. Львівські музик ан ти а 28. Łobacz ewsk a St. Style mu zyczne. –
“Празьк а ш кола” // Союз Ук раїн ськ их Kraków,1961 – T. 1.
професійн их Музик у Львові: Матеріали і 29. Schaffer B. Muzyka XX wieku. Tworcy i
документи. – Львів, 1997. – С. 15 – 18. problemy. – Krakow, 1975.
17. Павлиш ин С. М узик а двадця того 30. Nejedly Z. Vítězslav Novák. Studie a kritiky.
століття. – Л.: БаК, 2005. – Praha: Melantrich, 1921.
18. Cарабья нов Д. Стиль модерн. – М.: 31. Willougby D. The World of Music. – USA:
Музыка, 1984. MGH, Susquehana University, 1995.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“Т і пісні мене найперше вчили поважати труд людський і піт,

шанувать Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ”.
Василь Симоненко
поет
“Журавлина пісне, кетяже калини, пломеніть вам вічно в серці України”.

Олександр Підсуха
письменник
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
Молодь і ринок №3 (50), 2009 80

МИКОЛА ЛИСЕНКО І ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ:
ДУХОВНО-ТВОРЧА ЕСТАФЕТА ПОКОЛІНЬ
УДК 78 (477) “ХІХ – ХХ””

Оксана Ковальська-Фрайт, кандидат мистецтвознавства,

Стаття присвячена порівн яльному а налізу фор теп іан них творів М. Ли сен ка та
В. Барвінського , що ґрунтується на до сліджен ні їхніх життєвих і “метафізичних”
контактів, етапів досягнення професійної майстерності та багатогранної мистецької
діяльності.
Ключові слова: фортепіанні твори, сюїта, фуга.
А
ктуальність проблеми зумовлена легким острахом приступив я до композитора,
прагненням довес ти дію “з акону щоби привітатися з ним та хотів поцілувати його
с падкоємнос ті” , притаманного в руку. Дещо збентежився я, коли стрінувся з
національним композиторським школам. Хоча сильним опором руки і словами: “Я ж не пан-отець,
Микола Л ис енко та Вас иль Барвінс ький щоби мене цілувати в руку”... Опісля грав я перед
репрезентують дві різні час тини України, дві композитором – як нині ще пригадую собі:
відмінні соціально-політичні епохи, а з відс и і мазурку h-moll Шопена, Дворжака: Фуріянт (який
парадигми культурно-мистецького розвою, тим в улегченім виді опрацював для мене проф. Курц
важливіше простежити спільність їх духовних та якус ь дрібну пробку моєї тоді ще доволі
устремлінь. примітивної і наївної творчої фантаз ії). Лисенко
Мета статті полягає у висвітленні ідейних дуже зацікавився мною й я не посідав з радости,
поз ицій, паралелей у житті та фортепіанній удостоївшись похвали з його уст... Я зачав відтоді
творчості обидвох композиторів. навіть більше вправляти на фортеп’яні...” [1, 10 –
Основний зміст. “Кожна доба історична – 11].
с е дерево. Коренем воно с тоїть глибоко в Попри з начну різ ницю між Л ис енком і
минувших часах, а його крайні парості вростають Барвінським у віці (46 років), варто провести деякі
також далеко в будуче”, – ствердив Іван Франко аналогії м іж ними як ос обис тос тями та
– наш геніальний мислитель і літератор [21, 78]. вияскравити деякі паралелі їх життя і діяльності,
Його сентенція може служити методологічною що пізніше унаочнять певні духовно-творчі точки
ос новою розвідки про дві видатні, с вітлі та дотику та своєрідні “вектори”, котрі з них
надзвичайно шляхетні постаті в історії української вип ливають. Адж е, як с лушно з аува жив
музичної культури – Миколу Лисенка та Василя Я. Якубяк, “характеристики психічного складу
Барвінського, – які можуть правити за взірець нації є тривкими, закоріненими в с аму глибину
єдино-цільного типу харизматичного художника, національного єства і здатними проявлятися
покликаного віддано жити і працювати для свого парадиґмою на різних, навіть дуже відмінних,
народу. стадіях її роз витку” [22, 41]. Отож, у двох із
Ус падкування і роз виток Барвінс ьким найкращих предс тав ників нашої нації
дос ягнень попередника роз глядається у світлі віддзеркалилися такі цінні риси її ментальності та
“закону с падкоємнос ті” (О. Козаренко) на психології, як емоційність, кордоцентричність,
матеріалі фортепіанної музики. естетизм, толерантність, працелюбність, висока
У тому, що проміння Лисенкового с онця моральність, релігійність, оптиміз м, почуття
світило щедро, далеко і довго, Василь Барвінський гумору і т.д. Ці та інші якості також виховувалися
мав змогу переконатися особисто, коли зустрівся і формувалися, безперечно, у вузькому родинному
з Миколою Віталійовичем, “вперше і востаннє”, колі та суспільно-культурному оточенні в юні роки.
“будучи 15-літнім юнаком” [3, 200]. Цей епізод І Барвінський, і Лисенко належали до елітних
о п и с ан и й у с та тті “ М ої с п о м и ни п р о родів, генеалогічні коріння яких сягали у далеку
М. В. Лисенка” [4, 598] і у “Враженнях з побуту минувшину. Обоє проявили музичні здібності у
на Україні”: “З почуттям великої пошани та ранньому дитинстві. Першими вчителями музики,
© О. Ковальська-Фрайт, 2009 81 Молодь і ринок №3 (50), 2009

а точніше гри на фортепіано, були їхні матері. У збігаються у тому, що захоплені слухачі стали
пору юнос ті мали за вчителів-піаністів чехів: с відками чогос ь нового, нез наного дос і.
Лисенко – Паночіні, Нейнквича і Вільчека під час Барвінського навіть відзначили, “як одного із
навчання у гімназ ії в Харкові; Барвінський кращих виконавців творів Лисенка” [1, 11]. Крім
професорів: Курца – у Львівській консерваторії, у того, і од ному і другому, чер ез нес тачу
Празі – Гольфельда, з композиції у Школі вищої профес ійних кадрів довелос я с тати ще
майстернос ті – Вітез слава Новака. Вільчек, різнобічнішими діячами, тобто і диригентами, і
помітивши у свого учня нахил до народної музики, організ аторами му з ичного життя, і
“не тільки не заборонив грати її, а навіть навмисне музикознавцями, і керівниками освітніх закладів,
пропонував робити імпровіз ації з народних товарис тв, с пілок (Л ис енкові ще й
співочих тем і фрагментів лірницької музики” [17, фольклористом). Ус юди, на всіх ділянках і
161]. Як відомо, В. Новак теж з аохочував пос адах, вони здобули заслужений авторитет,
Барвінського до вивчення українських народних з алишалис я без корос ливими, с кромними,
пісень і їх гармонізування в народному дусі [16, 8]. порядними, чуйними, всіма шанованими людьми.
Перші професійні творчі спроби обидвох, що Якими ж були патріотами української справи,
з’явилися під час навчання (Лисенка у Лейпцігу, це не потребує доказів: любов до України, до свого
Барвінського у Празі), належали до фортепіанних народу була провідною зорею у праці цих видатних
жанрів. “Українська сюїта” ор.2 М. Лисенка та митців. Прийшлося пережити важкі часи, зазнати
цикл прелюдій В. Барвінського – композиції, що нес праведливості, з нущань, перес лідувань
відразу отримали визнання, виконувалися в інших (Лисенкові від Росії царської, Барвінському від
країнах [6, 256]. СРСР), як і тисячам українців упродовж нашої
Повернувшись по закінченні навчання додому незавидної історичної “лінії долі”. І тут незрівнянно
(не з важаючи на те, що обом пропонували більша ноша страждань випала на В. Барвінського.
залишитися за кордоном), і Лисенко, і Барвінський “Руки, яких призначенням було записувати думки
працювали педагогами-піаністами, причому дуже й переживання визначного творця-композитора, ті
добрими, знаменитими. Надзвичайно важливим руки з ас тавлено на протязі багатьох років
принципом Лисенка, як викладача фортепіано, було вирубувати мордовські ліси” – писав В. Витвицький
те, що він починав навчання на інструменті не з [7, 118]. Але ж незламність і впевненість у своєму
сухих технічно-механічних нецікавих вправ, якими призначенні додавали їм обом наснаги працювати
рясніла фортепіанна педагогіка ХІХ ст., а з на обраному шляху до кінця, до останнього
оброблених ним самим мелодій популярних подиху.
українських наспівів. Цей метод, описаний сином Невтомна праця, помножена на талант і здобуті
композитора О. Лисенком [13, 246] і заснований з нання, пр инес ла щедрі плоди . Багата і
на найбільш дос тупн ому для початківців різноманітна с падщина Лисенка-композ итора
національному матеріалі, доз воляє вважати охоплює різноманітні жанри і види муз ичного
Л ис енка одним з пр едтеч прогрес ивної мистецтва. Великою його заслугою було те що
фортепіанної педагогіки початку ХХ віку, він “привернув увагу публіки до інструментальної
представленої іменами видатних зарубіжних музики і підніс її до найбільших на той час вершин”
(Б. Бартока, З. Кодая, Е. Віли-Лобоса, Л. Яначека), [18, 322]. Особливо ж це стосується фортепіанних
а також українських композиторів і педагогів композицій. Близько 60 творів – це немало,
(В. Барвінс ького, С. Л юдкевича, Б. Кудрика, зважаючи на напружену працю у інших ділянках
В. Косенка та ін). Барвінс ький, дбаючи про музичного мистецтва і на громадсько-суспільній
заповнення прогалини у педагогічному репертуарі ниві. Ще більша вага цих творів з огляду на
для наймолодших, написав дуже популярні і цінні перспективні ідеї, в них закладені.
цикли на фольклорні мотиви: “Наше Сонечко грає Так, в основу частини його фортепіанних творів,
на фортепіано” і “Шість мініатюр на українські починаючи зі згаданої “Української сюїти у формі
народні теми”. старовинних танців на теми українс ьких пісень”
І Лисенко, і Барвінський стали основоположниками ор. 2, пок ладено фольклор у с полуці з
української піаністики (відповідно на сході і на європейс ькими жанрами і формами. Автор
заході України). Вихованці їх фортепіанних класів виявляє влас ний підхід до будови, однак
з нані й відомі. Обидвоє й самі були також кардинально не порушує структури циклу, адже
блискучими концертуючими піаністами, котрі до барокової сюїти з авжди входили певні
чудово виконували серед інших творів і свої власні. обов’язкові та додаткові танці.
Рецензії на їх виступи рясніють найкращими Прелюдія на тему пісні “Хлопче-молодче” –
відгуками. Д умки с учас них їм критиків історично перший зразок використання жанру в
Молодь і ринок №3 (50), 2009 82

українській фортепіанній літературі (пізніше, у два циклічні опуси, що служать взірцями цих груп.
1904 р., Лисенко напише окрему прелюдію до- Це “Українська сюїта” в 4-х частинах: “Прелюд”,
мінор, в чому також виступить піонером. “Скерцо”, “Пісня”, “Варіації і фуга” і цикл “Любов”
Натомість Барвінський першим серед українських з 3 частин.
композиторів створив цикл прелюдій у 1908 р.). В Сам намір с творити с юїту, одноз начно
с юїті відбивс я с интез роз маїтих стильових генерований ідеєю Л ис енка, вказ ує на
орієнтацій автора: з одного боку, це алюзія на спадкоємність поколінь. До того ж, є свідчення
барокове органно-клавесинне прелюдіювання- про бажання Барвінського присвятити йому цей
імпровізацію, а з іншого – національна версія твір (на поч. 60-тих рр. ) у листах до Остапа
романтичної рефлекс ії на народнопіс енне Миколаєвича і Ради Остапівни: “...хотів би я бодай
джерело. Взаємодія таких “матричних” підвалин, присвятою Миколі В. моєї фортеп. великої сюїти
влас тиво, не є протиріччям (принаймні, для на укр. нар. пісні – вшанувати дату 50-річчя з дня
українс ької культури): як зауважує дослідник смерти М.В.”1 [3, 193, 199]. Показовим є початок
українського бароко Макаров, “бароко взагалі була сюїти з “Прелюду”, як і у Лисенка. Проте, вже у
притаманна певна романтичність” [15, 267]. самому вміс ті циклу Барвінський запроваджує
До фольклорної групи належать і обробки особис тіс не бачення, а саме, відходить від
українських народних пісень “Без тебе, Олесю”, барокових канонів, з апровадж уючи с уто
“Ой зрада, карі очі, зрада”, Баркарола “Пливе українську час тину “Пісню”. Індивідуалізація
човен, води повен”, Гавот “Ходить гарбуз по просвічує і у програмному трактуванні змісту
городу” (ц е, як пише с ам Л ис енко, “не цілого, у створенні на основі підбору окремих
контрапункти, ... а речі, на основі їх вивчення пісенних зразків “народної драми”, сюжет якої
створені, з характером і духом, який по серцю і детально тлумачиться автором [2, 146]. Щодо
голові” [12, 53]), а також дві рапс одії. Якщо у муз ичної мови с юїти, то це ще сильніша
Другій рапсодії “проведена автором вся трагічна індивідуалізація – закономірно до нового щабля у
доля країни з її жалібними думами, з тугою національній мистецькій трансгресії, позначеного
наболілого серця і врешті з шаленим гопаком модерними віяннями. Коли у Лисенковій сюїті було
козака-одчайдуші” [23, 383], а задум і музична лише “з іс тавлення різ нос тильових пластів
мова твору вкладаються у романтичні рамки, то народної і професійної музики”, то Барвінський
в Першій рапсодії наявне перевтілення думних демонструє живе взаємопроникнення і активну
жанрових ознак і виконавського мистецтва взаємодію їх “ладово-інтонаційних та структурно-
кобзарів у дусі “грядучих” неофольклористичних тематичних компонентів” (що у Лис енка “стане
тенденцій 1-ої третини ХХ с т. (на що першим набутком пізнішого етапу”) [10, 73].
вказ ав О. Коз аренко [10, 76] ). Сюди ж Пояс нюючи відмін нос ті у методах
примикають “Ескіз в дорійському ладі”, “Епічний компонування Лисенка і Людкевича, Я. Якубяк
фрагмент”, а також ряд маршів на мелодії зауважує: “епоха зміщує акценти – зростає вага
козацьких та історичних пісень. індивідуального чинника і входить у свої права
Другу, більшу групу фортепіанного доробку критичне відношення до всього, в т. ч. й до
Л ис енка ре през ентують різ нор ідні твори народної творчос ті (при вс ьому шанобливому
універсально-романтичного складу, серед яких ставленні до неї)” [22, 32]. “Критичне відношення”,
програмні і непрограмні мініатюри, концертні безперечно, не означало докорінного ламання і
композиції середньої форми, Соната ля-мінор. Цей відкидання традицій. Українські митці на новому
поділ дещо умовний, бо в Сонаті містяться виразні етапі хоча й відчували потребу змін, проте не
етнохарактерні ремінісценції, їх можна знайти і у таким коштом. Це переконливо показ ано в праці
інших опус ах цього ряду. І вс е ж, тут у польс ької дослідниці творчості Б.-І. Антонича
композ итора перева жає “з накове поле Л . Стефановс ької на його прикладі. Він був
загальноєвропейської с емантики”, а звідси – модерним поетом, мав власну віз ію розвитку
домінують “композиції полістильового синтезу” національного мис тецтва, вис тупав проти
(за О. Коз аренком). з ас коруз ло с ті с учас них йому галицьких
У В. Барвінс ького теж виокремлюютьс я “нативістів”, налаштованих тільки на “суспільно-
ідентичні групи із явним превалюванням політичний лад”. І попри те, вона знаходить у нього
“фольклорної”. Вже у Празі у 1915 р. з’являються патріотичні вірші, які називає “просвітницькими”
і робить висновок, що “то своєрідна данина
1
У 1913 – 14 рр. Барвінський написав Секстет для фор тепіано та стр унного квінтету на замовлення відділу
Музичного товариства ім. Лисенка у Львові. Цей один із кращихсвоїх творів він присвятив Лисенку. Секстет був
знищений, як і більшість творів Барвінського. Він відновив його з пам’яті на початку 60-х.
83 Молодь і ринок №3 (50), 2009

“українс ькій с праві”, служінню народові – Туга любові”, “Серенада”, “Біль. Бій. Перемога
обов’язку, вписаному в модель патріотизму, любові” – привертає увагу з боку тематично-
котрий з ростила героїчна традиція та з яким образної суголосності до Лисенкових фортепіанних
поєднане відчуття місії” [19, 144]. Це ж відчуття п’єс відповідної “загальноромантичної” групи. Їх
проявилося у нашого класика, коли, дякуючи програмні психологічно-поетичні заголовки наочно
про видін ню, пр ийшов “мом ент ін іціац ії” підтверджують це: “Признання”, “Пісня кохання”,
( О. Козаренко), і “.. . з родився в Л ис енку “Знемога та дожидання”, “Момент зачарування”,
несподівано правдивий і серйозний адепт штуки, “Мрії. На солодкому меду” відображують світлі
який почув у грудях місію творити національну сторони почуття. І протилежні за нас троєм:
українську музику” [14, 288]. Ту духовну естафету “Журба”, вальс “Розлука”, “Момент розпачу”,
вірності українству він передав своїм наступникам, елегія “Журба”, популярна елегія фа-дієз мінор.
зокрема, Барвінському, у якого читаємо: “Багато Більшість ос танніх постала як авторефлексія –
дечому було б нам, композиторам, ще й сьогодні прямий відгук на особисту трагедію (несподівану
повчитись у великого Миколи Віталійовича, як втрату дружини). Цикл В. Барвінського також
сміливо й без ляку про наслідки своїх слів – народився під впливом життєвих обставин
повчав він с воїх з емляків шанувати свою роз луки із нареченою – донькою відомого
національну честь та рідну мову” (1961 р., лист українського вченого Івана Пулюя.
до Остапа Л ис енка) [3, 197]. Їм обом було Сонату до-дієз мажор, написану В. Барвінським
приз начено долею приєднатис я до когорти у 1910 році, віддаляє від Сонати ля мінор (ор.16)
національних “геніїв в умовах заблокованої М. Лисенка, створеної 1875 року, 35 років.
культури” (Л . Костенко). Зберігаючи структурні норми класичної схеми
Барвінський доказав свою с проможність і традиційний принцип контрасту, Лисенко уникає
творити цілком нове й авангардове (йдеться про значної драматизації розитку й конфліктності тем.
“Ж аб’ячий вальс ” і “Прелюдію методом Він виступив у цьому творі як фундатор з боку
Далькроза”), однак, трактуючи ці твори як жарт залучення інтонаційно-образної сфери історико-
чи експеримент (хоча у їх інтенціях він випередив героїчного пласту українського фольклору, а також
інших європейців), залишався вірним українській з погляду використання гармонічних прийомів,
пісні2. народно-діатонічне походження яких очевидне.
Принагідно згадаємо видані В. Барвінським Лисенковий інваріант сонати предс тавляє його
для фортепіано у 1935 році “Збірку українських романтичний щабель національної еволюції жанру.
народних піс ень”, “в яку включив з раз ки Попри те, що сонати Лисенка і Барвінського
найріз номанітніших жанрів фольклору з ус іх віддалені не тільки у часі, а й у с амих засадах
регіонів України” і “Збірку українських колядок і муз ичного мислення та естетичних орієнтацій
щедрівок”, “що охоплюють східні й з ахідні землі авторів, тут також можна говорити про певне
України, Закарпаття та Лемківщину. Частина з світоглядно-духовне кореспондування генерацій.
них походить з хорових збірок К. Стеценка” [16, Це стосується загального романтизованого
16]. Низ ку творів, що с пираютьс я на лірико-епічного тону висловлювання, який завдяки
народнопісенний і танцювальний мелос, можуть Лисенку та Барвінському згодом викристалізувався
продовжити “Варіації і фугетта” соль мажор на в один із провідних типів сонатної драматургії в
українську народну тему, Мініатюри на лемківські українській музиці. Характер ліричних образів у
народні пісні, “Пісня” з циклу “Пісня. Серенада. Барвінс ького більше с амоз аглиблений та
Імпровізація”. “Як Лисенко і Сметана, Барвінський інтимніший, ніж у Л исенка. Це видно вже із
віддає пер евагу без пос ередньо му, навіть екс поз иції тем першої час тини, де вони не
цитатному методу використання фольклорних контрас тую ть, а доповнюють о дна одну.
джерел, зрозуміло, з з астосуванням с учасних Варіантно-варіаційний принцип розвитку матеріалу,
з ас обів перетворення цього матеріалу”, – влас тивий першій частині, з берігається і в
стверджує С. Павлишин [там само]. наступних.
Згаданий метод спостерігаємо не лише у всіх Врівноваженіс ть і лірична з адума другої
попередньо названих композиціях, а й у циклі час тини Andante sos tenuto контрас тують із
“Любов”, що загалом належить до “нейтральних” фіналом (у формі чотирьох варіацій і фуги) – дуже
щодо фольклорного матеріалу фортепіанних масштабним і різ ноплановим з а темпами та
творів Барвінського. Цикл із 3 частин – “Самота. емоційними-образними станами. Особливо
відчутні паралелі з аурою Лисенкової сонати у фузі:
“Чому у поневолених народів є основоположники, борці, мученики, але менше авангардистських течій?” – запитує
2
Ліна Костенко і сама ж відповідає: “Тому що авангардисти б’ють шибки. А тут треба ламати грати” [11, 6].
Молодь і ринок №3 (50), 2009 84

у с амому могутньо му з вучанні теми, Миколи Лисенк а з галичан ами // Записк и
підкресленому унісонами, загальному піднесено- наукового товариства імені Т. Шевченка. –
оптиміс тич ному тонус і та з ве рненні до Т. ССХХV І. – Праці Музикознавчої комісії. –
поліфонічної форми у фіналі, що утверджує Львів, 1993. – С. 244 – 264.
український дух. 7. В итвицький В. В асиль Барвінськ ий //
Виснов ки. Отже, в ос н ові почерку В. Витвицький. За океаном. – Львів, 1996. –
Барвінс ького у його фортепіанній муз иці С. 115 – 119.
з микаютьс я модер на пошуковіс ть і 8. Кашкадамова Н. Історія фортеп’янного
трансформована нею традиційність. Витоки цих мистецтва Х ІХ сторіччя. – Тернопіль: Астон,
складових певною мірою коренятьс я у доробку 2006.
його великого попередника, значення якого для 9. Кияновська Л. Традиції Василя Барвінського
української культури сам Барвінський окреслив, у львівській композиторській школі ХХ ст. //
як “переломове” та “епохальне” [5, 637]. Спроба Василь Барвінський в контексті європейської
унаочнити реальні та метафіз ичні уз и, які музичної культури. Статті та матеріали. –
пов’язали М. Лисенка з В. Барвінським, переконує Тернопіль: Астон, 2003. – С. 172 – 179.
у тому, що “яскрава творча індивідуальніс ть 10. Козарен ко О. Фен омен ук раїн ської
здебільшого залишає не просто слід у свідомості національої музичної мови. – Львів, 2000.
тих, хто спілкується з нею, з її доробком, а й 11. Костенко Л. Геній в умовах заблокованої
формує подальші шляхи мистецького розвитку в культури // Урок української. – № 2. – 2000. –
національній школі” [9, 172]. Отже, поруч з тим, С. 2 – 7.
що фортепіанна с п адщина М. Л ис енка 12. Лисенко М. Листи. – К. : Мистецтво,
підс умувала дос ягн ення європейс ького 1964.
романтиз му, відібрала оптимально-прийнятні 13. Лисен ко О. М. Спогади сина. – К. :
шляхи для входження українського національно- Мистецтво, 1964.
самобутнього музичного мистецтва у світовий 14. Людкевич С. М. В. Лисенко як творець
контекст, вона також була спрямована у майбутнє української національної музики // С.Людкевич.
і з абезпечила плідні рецепції його нас тупників. дослідження, статті, рецензії, виступи. – Т. 1.
М. Л ис енко передав свою духовно-творчу – Львів, 1999. – С. 287 – 293.
ес та фету у надій ні руки і с ер ця не лише 15. Макаров А. Світло українського бароко.
В. Барвінського, а й багатьох інших. Більше того – К.: Либідь, 1995.
– “його досвіду не оминув жоден з українських 16. Павлишин С. Василь Барвінський. – К.:
композ иторів наступного покоління” [8, 465]. Музична Україна, 1990.
М. Лисенко не залишився “останнім з Могіканів” 17. Ревуцький Д. Автобіографії М.В. Лисенка
[1, 11], як він того боявся, завдяки В. Барвінському // Д. Ревуцький. Микола Лисенко. Повернення
та його соратникам по обидва боки Дніпра. першоджерел. – К.: Музична Україна, 2003. –
С. 143 – 165.
1. Барвінськ ий В. В раження з побуту на 18. Савицьк ий Р. (син). Микола Лисенко в
Ук раїн і // В . Барві н ськ ий. З музичн о- н аукових і н ауково-дослідних публік ація х
письмен ницької спадщини. – Дрогобич: Коло, Заходу // Праці Музикознавчої комісії НТШ. –
2004. – С. 10 – 103. Львів, 1996. – С. 322 – 333.
2. Барвінськ ий В . Комен тований список 19. Стефан овська Л. Антонич. Антиномії.
творів // Там само. – С. 136 – 174. – Київ: Критика, 2006.
3. Барвінський В. Листи до родини Лисенка 20. Тобілевич С. Світлої пам’я ті
// Там само. – С. 175 – 215. незабутнього М. Лисен ка // М. В. Лисенко у
4 . Б а р в і н с ь к и й В . М о ї с п ом и н и / / спогадах сучасників. – К.: Музична Україна,
М . В . Лисенко у спогадах сучасників. – К.: 1968. – С. 381 – 387.
Музична Ук раїна, 1968. – С. 597 – 601. 21. Франко І. Як виникають народні пісні //
5. Барвін ськ ий В . Музик а // Історія І. Франко. Краса і сек рети творчості. – К.,
ук раїнської культури. – К. : Либідь, 2000. – 1980. – С. 72 – 82.
С. 621 – 648. 22. Якубяк Я. Микола Лисенко і Станіслав
6. Бернацька Г. Із невідомого листування Людкевич. – Львів, 2003.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
85 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ І МИКОЛА КОЛЕССА
УДК 78 (477) “ХХ”

Ірина Бермес, кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри методики музичного виховання і диригування

У статті висвітлюється життєвий і творчий шлях В. Барвінського та М. Колесси,
які є типовими для виразників духовної традиції в Галичині.
Ключові слова: митці, композиції, диригент.
П
останов ка пробле ми та аналіз педагогів Стефанії Павлишин, Яреми Якубяка,
останніх до слідже нь та Катерини Цірікус, Ксенії Колесси, Лідії Ніколаєвої,
публікацій. Василь Олександрович Оксани Паламарчук, Йосипа Волинського. Про
Барвінс ький – композитор, піаніс т, педагог, М. Колессу – диригента йдеться в публікаціях
музиколог, диригент, організатор музичного життя Івана Юзюка, Михайла Антківа, Лариси Бобер,
в Галичині. Вс і вищеназ вані ділянки були Яреми Гояна та ін.
рівноцінними та важливими для митця, “хіба Показна роль В. Барвінського у становленні
тільки диригування (зокрема хором “Боян”) було М. Колесси виявляється в статті заслуженого
в свій час необхідністю і не відносилося до діяча мис тецтв України, доцента кафедри
справжніх осягнень Барвінського”, – слушно музикознавс тва і фортепіано Дрогобицького
зауважує С. Павлишин [13, 5]. Майже всі сфери де ржа вног о п еда гогічно го універс ите ту
діяльності В. Барвінського ґрунтовно досліджені ім . І. Франка Миколи Ластовецького “Деякі
українськими музикознавцями. Це передовсім зауваги щодо впливу Василя Барвінського на
праця доктора мистецтвознавства, профес ора формування творчої індивідуальності Миколи
Стефанії Павлишин “Вас иль Барвінс ький”, Колесси”, вміщеної в четвертому числі журналу
розвідки з такою ж назвою Станіслава Людкевича “Молодь і ринок” (2008).
та Вас иля Витвицького, публікації про Вас иль Барвінський і Микола Колесс а –
композиторс ьку творчість, виконавську та непересічні ос обис тості, вихованці Празької
педагогічну практику Л юбові Кияновської, композиторс ької школи, професори і директори
Богдана Т ихонюка, Наталії Кашкадамової, Львівської консерваторії, врешті приятелі, мають
Богдани Фільц, Ольги Кушнірук, Яреми Якубяка, багато спільного в ключових аспектах піднесення
Олександра Козаренка, Лідії Ніколаєвої, Оксани музичної культури, а саме творчос ті, освіті,
Фрайт, Олега Смоляка, Олександри Німилович, виконавстві. Домінантні прикмети двох мистців
Володимира Грабовського та ін., що ввійшли до у вищеназваних ділянках не зіставлялися і не були
збірників статей, присвячених 110-річчю від дня предметом спеціальної розвідки. Відповідно, ця
народження митця (Тернопіль, Дрогобич). тема зостається актуальною для дослідження.
Микола Філаретович Колесса – композитор, Ме та статті – виз начити с пільні рис и
диригент, педагог, музично-громадський діяч. Усі мистецької діяльності Василя Барвінського та
царини його діяльності представлені рівномірно, Миколи Колесси.
доволі с кладно вирізнити ту, котра була б Виклад основ ного матеріалу. Родоводи
визначальною. Про М. Колессу також написано Василя Барвінського т а Миколи Колесси.
багато, можливо, найменше вивчено його Обидва митці – вихідці з Галичини. В. Барвінський
диригентську педагогіку, методичні принципи, що народився в Тернополі 1888 р.; М. Колесса – в
виокремили Львівську диригентську школу серед Самборі, 1903 р. Щось символічне є в долі цих
інших виконавс ьких напрямів України. славетних майстрів. Вони походять зі знаних
Різнобічність діяльності М. Колесси, найперше як галицьких родин. “Генеалогічне дерево” роду
композитора, широко представлена у монографіях Барвінських виріз няється сузір’ям уславлених
доктора мис тецтвознавс тва, проф. Л юбові імен: брат діда композитора Мартин Барвінський
Кияновс ької “Син століття Микола Колесс а в (1784 – 1865) – архіпресвітер Львова, професор і
українській культурі ХХ віку”, “Стильова еволюція ректор Львівського університету (1837 – 1838).
галицької музичної культури ХІХ – ХХ ст.”, так Батько Олекс андр Григорович – видатний
само в с таттях українських муз икоз навців і українс ький громадс ький діяч, з ас новник
© І. Бермес, 2009 86

культурних товариств у Тернополі: “Просвіти” та М. Колесса також виховувався в атмосфері
“Рус ької б ес іди”, голова Укр аїнс ького музикування і співу, захопленості українською
педагогічного товарис тва. Маючи активну піснею. “... Ми часто з батьками співали хором
громадську позицію, Олександр Барвінський українських народних пісень. А під час канікул
жваво відг укувавс я на з лобод енні теми з авжди виїз дили в гори на Бойківщину і
публікаціями в пер іодичних виданнях. Л емківщину. Годинами я нас олоджувавс я
Непересічний талант мали і два брати батька – народними мелодіями, які батько з аписував на
Осип і Володимир. Перший був священиком, фонограф” [15, 176].
створив низку п’єс на історичну тематику (напр., І В. Барвінський, і М. Колесса дуже любили
“Павло Полуботок”), другий – юрис т за фахом, гори, та й фольклор Карпатського реґіону знайшов
громадс ьки й діяч, з ас новник і редактор віддзеркалення в їхній творчості.
львівського часопису “Діло”. Професійна освіта митців. В. Барвінський
Микола Колес са – один із с падкоємців першим із західноукраїнських композиторів здобув
високославного та давнього галицького роду. “На ґрунтовну європейську професійну освіту у Празі
сьогодні – це 8 поколінь. До родоводу Колессів (1908 – 1914) – на той час одному з провідних
входять по чоловічій лінії власне Колесси, по центрів музичного мистецтва. Його педагогом
жіночій – Менцинс ькі і Л аврівс ькі... – давні був відомий композитор і педагог Вітез слав
українські священичі роди” [7, 50]. Дядько Іван – Новак – “високоосвічена людина з широким
етнограф і фольклорист, зібрав у селах Стрийщини світоглядом та інтересами, яскраво виражений
і видав у Л ьвові “Галицько-руські піс ні з тип художника, що володіє своєю особливою, чітко
мелодіями”; дядько Олександр – відомий вираженою естетикою й етикою. …Він знав на
мовоз навець і літературознавець, професор пам’ять не тільки велику кількість основних
Львівс ького і Карлового університетів. Батько творів різних періодів історії музики, але й багато
Філарет Михайлович – вчений, фольклорис т, народних пісень, як чеського, так і інших народів…
академік, професор Львівського університету, Будучи прис трасним любителем літератури, він
протягом життя збирав народні пісні. Двоюрідні міг, дякуючи знанню мов, читати всю світову
сестри – Любка і Христя Колесси – видатні літературу в оригіналі” [10, 60 – 61]. В с воїй
виконавиці, одна світової слави піаністка, друга – автобіографії В. Барвінський писав: “З 1908 – 1914 р.
з нана віолончеліс тка . Т а й дальші родичі с тудіював я музично-теоретичні дис ципліни
М. Колес си з айняли вагоме місце в іс торії (повний курс теорії композиції) у видатного
культури держави Україна. Серед них слід згадати чеського композитора проф. д-ра Вітез слава
прадіда Філарета Івана Л аврівс ького – Новака (…). Одночасно закінчив я в 1910 р.
західноукраїнського композитора с ередини ХІХ університетс ькі студії в Карловому університеті
с т. ; двоюрідного брата Філарета – Модеста в Празі, де був я між іншим учнем проф. З. Неєдли
Менцинс ького – українс ького оперного і (…), а також проф. О . Гос тинс ького по
камерного співака, чий прекрасний тенор звучав музикознавству” [2, 113].
на багатьо х с ценах с віту. Вір огідно, на М. Колесса спеціальну музичну освіту здобув
формування естетичних смаків майбутнього також у Празі. “Микола Колесса, який завжди
композ итора вплинули і контакти родини з підкреслює, що на шлях композиції вступив за
І. Франком, В. Гнатюком, В. Стефаником, прикладом Барвінського, зрозуміло, в Празі також
М. Черемшиною, тут с хрещувалис я творчі навчався у Вітезслава Новака, а в Університеті,
стежки з Л. Українкою, З. Неєдли, Б. Бартоком. як і на двадцять років раніше Барвінський, слухав
Д о обох митців яко с ь по-батьківс ьки ле кції Зд ене ка Неєд лог о”, – п ідк рес л ює
“приторкнувся” 1903 р. Микола Лисенко: на честь С. Павлишин [14, 16]. М. Колесса підтвердив,
метра нарекли Колесси свого с ина Миколою, що з авжди вз орувався на свого с таршого
схвальна оцінка гри п’ятнадцятирічного піаніста товариша: “У Вітєз с лава Новака, учня
В. Барвінського з “легкої руки” Маестро схилила знаменитого чеського композитора Дворжака,
хлопця до вибору музичного фаху. навчався Барвінський, а я мріяв бути таким, як
Обидва зростали в муз ичній атмосфері, він” [8, 19].
пов’яз аній з побутом їхніх родин. Так, мати У роки навчання в Праз і обидва створили
В. Барвінського Євгенія Максимівна – піаністка, новаторські й оригінальні композиції в різних
пробудила муз ичне обдарування с ина. жанрах. У В. Барвінського – фортепіанні опуси
“Виплеканий в аурі народної пісні з дитинства” “Вісім прелюдій”, “Українс ька с юїта”, цикл
[12, 9], вирос тав у любові до неї, до рідного “Любов”, Соната Cis-dur; солоспіви “Вечером в
національного. хаті” та “В лісі” (обидва до слів Б. Лепкого);
87 Молодь і ринок №3 (50), 2009

чоловічий хор без супроводу “Ой, як ясненько” врятувати від роз ф ормування колектив
на основі лемківської народної пісні; вокально- високопрофесійних музикантів” [18, 61].
с имфонічна с юїта “Українс ьке вес ілля”; М. Колес с а очол ював Л ьвівс ьку
“Українська рапсодія” для оркестру, цикл шести консерваторію в 1953 – 1965 рр. В цей вельми
народних пісень для голосу і фортепіано. У непростий час, професор намагався підтримувати
М. Колесси – фортепіанний цикл “Пасакалія. вис окий рівень викладання, з міцнювати
Скерцо. Фуга”; “Варіації” для симфонічного матеріальну базу. З розумінням і підтримкою
оркес тру”; Фортепіанний квартет, сюїта для ставився до студентів, які з і своїми родинами
оркестру “В горах”, “Українська сюїта”, “Варіації” поверталися з поселень і намагалися продовжити
для симфонічного оркестру. навчанн я. Хо ча ц е бул о пр облем атич но,
Для ранньої творчості двох характерним є М. Колесса завжди йшов назустріч, надавав
поєднання національних і європейських засад, д о п ом о г у. Пр о ц е с в ід ч и ть р о з п ов ід ь
фольклорному первеню майстри “презентували” Л. Блавацької, вміщена в монографії Л. Кияновської
“нове життя”. В цьому виявляється спільність [5, 181]. За ректорства М. Колесс и Львівську
їхніх естетичних поглядів. конс ервато рію ус пішно з акінч или діти з
В. Барвінський і М. Колесса – професори репресованих родин – Богдана Фільц, Володимир
та керівники Вищого музичного інституту Флис, Мирослав Скорик.
ім. М. Лисенка. Коли 1915 р. С. Людкевича В. Барвінський і М. Колесса – видат ні
мобілізували в австрійську армію, директором педагоги. Василь Барвінський викладав у
Вищого музичного інституту було призначено Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка
В. Барвінського. Керував навчальним закладом теоретичні дисципліни та фортепіано, гармонію в
30 років (до 1948 р, з невеликою перервою у 1941 музичному інституті ім. А. Нементовської [17, 11];
– 1944 рр.). “За той час майже з початкового Мико ла Кол ес с а – дириг ування . Педа гог
музичного з акладу інститут ім. М. Л ис енка В. Барвінс ький виховав плеяду визначних
перетворився у вищий, виховав цінні педагогічні і українських піаністів Р. Савицького, Д. Гординську-
виконавські кадри”, – констатує С. Павлишин [13, Каранович, Б. П’юрка, О. Криштальс ького,
5]. І справді, численні філії цього навчального М. Крушельницьку, М. Крих, А. Рудницького,
закладу, що постали в багатьох містах Галичини, муз икознавця З. Л иська. Д . Гординс ьку-
поширювали с пеціальну муз ичн у ос віту, Каранович акцентувала: “Своїм учням професор
відповідно – сприяли професіоналізації музичного поручав не з ривати з нашою традицією. . .
життя. В. Барвінський накладав обов’язок на своїх учнів
Як директор інституту В. Барвінський був з берігати українс ькі культурні надбання,
зацікавлений у фахових кадрах, він всіляко інформувати про них світ і пропагувати українську
допомагав їм у трудовлаштуванні. Відомим є музику” [16, 102].
факт підтримки М. Колесси, про що сам професор Педагогічна діяль ніс ть М. Колес с и
роз повів: “…влашту ватис я викладачем… розпочалася в стінах Вищого музичного інституту
значною мірою допомогли директор інституту ім. М. Лисенка. За багатолітню практику Маестро
В. Барвінський і С. Л юдкевич” [9, 148]. випл екав у країнс ьку дир игентс ьку ел іту:
Цікавою видається згадка В. Витвицького про С. Тур чак а, І. Г амк ала , В. Ва с ил евич а,
атмосферу в навчальному закладі [у 1939 – 1941 рр. Є . Вахняка, Б. Антківа, Р. Дорожівс ького,
він працював у консерваторії з а директорства Я. Скибінс ького, Т. Микитку, педагогів –
В. Барвінського – І.Б.]: “Наше музичне життя не представників Львівської диригентс ької школи –
тільки пожвавилося, але й піднеслося на вищий Ю. Л уціва, О. Сотничук, І. Юзюка, Л . Бобер,
рівень. Доступ до оркестру, камерних ансамблів, І. Небожинс ького, Я . Колес с у та ін.
оперної с цени… був тепер для українських “Педагогічний почерк М. Колес си визначають
композиторів вільним. З великого числа тодішніх загальна висока культура й ерудиція майс тра,
імпрез пам’ятною подією було виконання кантати- глибокі знання, активна творча композиторська і
симфонії “Кавказ ” у великій залі Львівської диригентська діяльність, уміння використати свій
консерваторії. Виконавцями були професійний хор науковий і практичний досвід у пошуках нових
і повний симфонічний оркестр під керівництвом форм та методів навчання” [20, 21].
Миколи Колесси” [11, 64]. Про свого педагога згадує Я. Скибінський:
Непросто було втримати академічну установу “…Він щасливо поєднував у своїй творчій
“на плаву” у воєнному лихолітті: “У трагічні роки особис тос ті емоційний з апал, темперамент,
другої світової війни В. Барвінський доклав глибоке співпереживання тих почуттів, які
надлюдські з усилля, щоби зберегти цей заклад, виражав композ итор, і прекрас ну школу,
Молодь і ринок №3 (50), 2009 88

стриманість, коректність, точність у прочитанні вис окої обдарованос ті. Він чудово володіє
тексту, тобто найвищий професіоналізм” [5, 213]. хоровою звучністю, вміє цілковито підпорядкувати
Обох митців можна вважати фундаторами собі оркестр” [6, 4].
професійної музичної освіти в Галичині. Музично-громадські діячі. В. Барвінський –
В. Барвінський і М. Колесса – виконавці: один із ініціаторів заснування СУПРОМУ (1934)
перший – блискучий піаніст, другий – блискучий – музичної с пілки, визначальним критерієм якої
диригент. Н. Кашкадамова слушно наголошує, був вис окий професіоналізм у всіх с ферах
що “фортепіанне виконання… було для нього муз ичного життя, передовс ім ос вітній і
[В. Барвінського – І.Б.] другою за важливістю виконавс ьк ій. В. Барвінс ький входив до
справою після композиції” [4, 27]. Пік його композ иторської с екції, поряд С. Людкевича,
піаністичної діяльності припав на 1910 – 1920 рр. Н. Нижанківського, М. Колесси, В. Витвицького,
Виконуючи концертні програми, до яких включав С. Туркевич-Л укіянович, Р. Сімовича та ін.
і власні твори, В. Барвінський виявляв “…всю М. Колесса, крім уже названої композиторської,
глибину своєї ніжної душі”, захоплював “слухачів вход ив і до п ед аго гічн ої с е кц ії, в ря д із
ніжними то нами, які неначе в ичаровує з Л . Туркевичем і Б. П’юрком. Обидва
фортепіану своїми легенькими ударами” [19, 15]. композитори були не лише співзасновниками
Виступав не тільки як соліст, а й концертмейстер, музичної асоціації, а й її завзятими діячами. Вони
зокрема з віолончелістом Б. Бережницьким. спричинилис я до піднесення композиторської
Як зазначав в автобіографії митець, “я був на школи в Галичині.
протязі 2 – 3 р. диригентом Співочого Товариства Пос ідаючи активну с ус пільну поз ицію,
“Л ьвівс ький Боян” [2, 113]. Однак у цій В. Барвінський активно відгукувався на події
виконавській галузі проявив себе не так яскраво, культурно- мис тецького життя Галичини,
як у фортепіанній. здебільшого Львова, в часописах “Діло”, “Новий
М. Колес с а-дириге нт керував такими час”, “Українська музика”. Зокрема про виступи
колективами: учнівським хором під час навчання Галі Левицької: Концерт Галі Левицької //Діло. –
у Львівській гімназії, хором українських студентів 1927. – Ч. 255. – 15.11; Концерт українс ьких
у Празі; “Бояном” і “Бандуристом”, мішаним і фортеп’янових творів у виконанні Галі Левицької
дитячим хорами Вищого музичного інституту, //Новий ча с . – 1935. – Ч. 239 . – 26. 10;
с мичковим оркес тро м с тудентів Вищого Фортеп’яновий вечір Галі Левицької //Новий час.
музичного інституту; “Студіо-хором” – першим – 1933. – Ч. 55. – 12.03; Галя Левицька //Новий
професійним колективом на західноукраїнських час. – 1937. – Ч. 44. – 1.03; Галя Левицька. ІІ
землях; симфонічним оркестром Львівс ької вечір із циклю //Новий час. – 1937. – Ч. 18. – 28.01;
філармонії, хоровою капелою “Трембіта”, Свято Бетовена в Стрию //Діло. – 1927. – Ч. 67.
станіславівською “Думкою”; головний диригент – 26.03; Фортеп’яновий вечір п-ни В. Божейко //
Львівського театру опери і балету; студентського Діло. – 1925. – Ч. 182. – 19.09; Концерти Любки
симфонічного оркестру Львівської консерваторії Колесси //Діло. – 1926. – Ч. 7. – 27. 03; Концерти
ім. М. Лисенка. Михайло Антків – учень М. Колесси, Любки Колесс и //Діло. – 1925. – Ч. 33. – 14.02;
наголошував: “Д иригував він надз вичайно Любка Колесс а //Новий час. – 1928. – Ч. 86. –
економно, навіть с купо. В кожному жес ті 12.04; З приводу концертів Любки Колесси //Діло.
відчувалас я велика майс терніс ть. …Д ля – 1927. – Ч. 39. – 22.02; Любки Колесса //Діло. –
досягнення будь-якого ефекту йому вистачало 1928. – Ч. 79. – 7.04. та ін.
невеликого штриха, який був з роз умілим М. Колес са є автором ґрунтовних праць з
оркестрові. Створювалося враження, ніби він хоче диригування: “Диригентського порадника” (1938)
бути непомітним, не хоче з аважати слухачам і навчального пос ібника “Ос нови техніки
слухати твір. Диригував чітко, емоційно, рішуче і диригування”, що тричі перевидавався. Він також
разом з тим стримано. Здавалося, що оркестр не з алишавс я ос торонь питань піднес ення
з вучить с ам с обою, але це був рез ультат муз ичної культури, діяльнос ті її яс кравих
майстерності диригента, його внутрішнього представників: Щедроти серця і душі //Культура і
емоційного напруження” [1, 106]. життя. – 1969. – 25 грудня; Кілька слів про
Доповнює портрет М. Колес си-диригента диригентс ьку діяльніс ть С.П. Л юдкевича //
П. Козицький: “Стиль диригентської майстерності Творчість С. Людкевича: Збірник статей /Упоряд.
Миколи Колесси вражає благородством манери, М. Загайкевич. – К.: Музична Україна, 1979. –
стриманим, але діючим темпераментом, чіткістю С. 196 – 204; На музичні теми //Новий час. – 1935.
та виразніс тю рухів і …вис окомис тецькою – 24 березня; Спогади про Модеста Менцінського
інтерпретацією. Це диригент прекрасної школи і //Музика. – 1975. – № 6. – С. 6 – 7; Фанатично
89 Молодь і ринок №3 (50), 2009

закоханий у музику (про С. Турчака) //Музика. – 6. Козицький П. Вечір композиторів Львова

1993. – № 3. – С. 20 – 22; Щедрість душі // //Радян ське мистецтво. – 1945. – №37. – 19
Олександр Мишуга. Спогади. Матеріали. Листи грудня.
/Упоряд. М. Головащенко. – К.: Музична Україна, 7. Колесса К. Від батьківського дому – до
1970; Я рівнявся на нього //Вітчизна. – 1980. – № 10. слави і ш ан и // Ук раїн ськ ий родовід.
– С. 148 – 153; Будьмо громадянами //Музика. – Матеріали генеалогічної конференції. – Львів:
1989. – № 2. – С. 5 – 6; Ще й нині чую спів її // Українські технології, 2001.– С. 50 – 55.
Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. 8. Колесса М. Найголовніше – не помилитись
Листування /Упоряд. М. Головащенко. – Ч. 1. – у виборі долі… //Музика. – 2001. – №3. – С. 19
К.: Музична Україна, 1978. – С. 244 – 246 та ін. – 21.
Висновки. Приклади життєвого і творчого 9. Колесса М. Я рівн я вся н а н ього //
шляхів В. Барвінського та М. Колесси є типовими Вітчизна. – 1980. – №10. – С. 148 – 153.
для виразників духовної традиції в Галичині. 10. Лебл В. В итезслав Новак /Перек лад
В. Барвінський і молодший від нього на 15 р. Л.Лазарєвої. – Прага-Братіслава, 1969. – 96 с.
М. Колесса – дві яскраві особистості, два метри, 11. Лехник Л. В асиль Витвицький і його
чиї шляхи перетиналися, чиї культурно-мистецькі діяльність у В ищому музичному ін ституті
та професійні інтереси чітко підпорядковувалися ім. М.Лисенка //Musica humana. – Ч. 2. – Львів,
єдиній меті – служити Україні, рідному народові, 2005. – С. 60 – 65.
вс упереч с кладним с ус пільно-політичним 12. Назар Л. Обробки народних пісень для
умовам. Вони належали до тої генерації галицьких сольн ого с піву В . Барвін ськог о //В асиль
інтелігентів, для якої, на с лушну думку проф. Барвін ськ ий: Статт і та матеріали. –
Л . Кияновської була притаманна “виняткова Дрогобич: В ідродження, 2000. – С. 8 – 22.
широта інтересів, с успільна з аангажованість, 13. Павлишин С. В асиль Барвін ськ ий і
з датніс ть проявляти с ебе в різ них с ферах ук раїн ськ а музичн а к ультура //В асиль
духовного життя” [5, 144]. Д ля творчих Барвінський і українськ а музичн а культура:
індивідуальностей В. Барвінського та М. Колесси Статті та матеріали /Упоряд. О. Смоляк. –
прикметною є розмаїтість творчих обдарувань. Тернопіль, 1998. – С. 5 – 9.
Обидва були майстрами “…гармонії не тільки в 14. Павлиш ин С. Львівські музик ан ти й
музиці, але й у житті” [3, 69]. Знаменно, що їхні “Празьк а Школа” / /Союз ук раїн ськ их
життєві поз иції демо нс трують тотожніс ть професійн их музик у Львові. Матеріали і
світоглядних засад. документи. – Львів, 1997.
15. Паламарчук О. З родини славетних //
1. А нтк ів М. Дириген тськ а дія льн ість Вітчизна. – 1987. – № 12.– С. 176 – 183.
Миколи Колесси // Микола Колесса – 1 6 . Пр о ц і в Л. Педа го гі ч н і за са ди
композитор , дириген т, педаго г: Збірк а В . Барвін ського // В а силь Барвін ськ ий:
статей /Упоряд. Я. Якубя к. – Львів, 1997. – Статті та матері али. – Дрогобич:
С. 99 – 106. Відродження, 2000. – С. 98 – 103.
2. Барвінський В. Автобіографія // Василь 17. Ск рипн ик І. Штрихи до творчого
Барвін ськ ий: Статт і та матеріали. – портрета В асиля Барвін ського //В асиль
Дрогобич: В ідродження, 2000. – С. 113 – 115. Барвінський і українськ а музичн а культура:
3. Грабовськ ий В . “…Був майстром Статті та матеріали /Упоряд. О. Смоляк. –
гармонії не тільки в музиці, але й у житті” // Тернопіль, 1998. – С. 10 – 14.
Василь Барвінський. Статті та матеріали. – 18. Соловей Л. Дея кі аспекти діяльності
Дрогобич: В ідродження, 2000. – С. 69 – 75. В . Барвін сь кого та його учн ів З. Лиськ а,
4. Каш кадамова Н. Про ін терпретацію Р.Савицького //Василь Барвінський: Статті та
фортепіан них творів В асиля Барвін ського // матеріали. – Дрогобич: В ідродження, 2000.
В асиль Барвін ськ ий і ук раїн ськ а музичн а – С. 59 – 66.
к ультура: Статті та матеріали /Упоряд. 19. Тихон юк Б. В асиль Барвін ськ ий –
О. Смоляк. – Тернопіль, 1998. – С. 25 – 29. композитор і піан іст – в оцін ці львівської
5. Киян овськ а Л. Син століття Микола преси 20-х років. – Львів, 1989.
Колесса в ук раїнській культурі ХХ віку. – Львів, 20. Юзюк І. Секрет педагогічної майстерності
2003. – 294 с. //Музика. – 1996. – № 2. – С. 21.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 90

ФОРТЕПІАННІ “ОБРОБКИ КОЛЯДОК І ЩЕДРІВОК” В. БАРВІНСЬКОГО:
ІННОВАЦІЇ ХУДОЖНЬОЇ ОБРОБКИ ФОЛЬКЛОРНОГО МАТЕРІАЛУ
УДК 786.2 (477) “ХХ”

Марія Ярко, кандидат мистецтвознавства,
ФОРТЕПІАННІ “ОБРОБКИ КОЛЯДОК І ЩЕДРІВОК”

В. БАРВІНСЬКОГО: ІННОВАЦІЇ ХУДОЖНЬОЇ
ОБРОБКИ ФОЛЬКЛОРНОГО МАТЕРІАЛУ
Фортепіанні “Обробки колядок і щедрівок” В. Барвінського – унікальний зразок
репрезентації фольклорного жанру засобом новітнього звукового образу фортепіано ХХ
століття. Вирішальну роль при цьому має посильна участь темброво-регістрових барв
фактури та безпосередньо гармонічна мова, що стилістично виходить за межі ладо-
функціональної логіки фольклорного мислення. Суть інновацій, отже, – у віднайденому векторі
репрезен тації фольклорн ого матер іалу, яки й здобува є можливість резон ува ння у
щонайширшому історико-стильовому контексті.
Ключові слова: “модернізм”, стилізація, гармонізація.
А
ктуаль ність проблем и та міра її В. Барвінс ького до фольклорних джерел –
розробки. Постановка питання щодо перенесення їх естетико-етичних засад у виміри
методу композиторського опрацювання інших культурних контекстів.
фольклорного матеріалу постає за наріжну, коли Ос новний принцип, до якого вдаєтьс я
йдеться про певний стилетворчий момент. Так композ итор, – це, з давалос я б, порушення
на етапі професійного с тановлення української автентичнос ті перш оджерела, а с аме:
композиторської школи (так звана Л исенківська перенесення звичаєвої форми традиції (етнічна
фаза) важливим було адекватне співвідношення форма іден тичнос ті – гуртови й с пів) у
академічної та фольк лорної традицій – в культурницько-просвітницький контекст (під
належному історико-с тильовому контекс ті та виглядом салонного камерно-інструментального
національно-оформленою “фіз іогномікою”. муз икування). І с аме з цього моменту –
Припускалос я також резонуюче співвідношення усвідомлення практики певної “іншої” форми
– з пріоритетністю власне національного чинника, музикування й відбувається осягнення істинного
який визначав або вибір, або ж трансформацію сенсу застосовуваних композитором стилістичних
певних клас ичних н ормативів (як-от – прийомів, що відтепер с воїм неповторним
композ иційний пріоритет варіаційної форми, національним колоритом та характером жанрової
жанрова домінантність вокальної музики тощо). форми (колядка і щедрівка) сміливо резонують із
Представлений фортепіанними “Обробками с обі подіб ним – європейс ькою камерно-
колядок та щедрівок” В. Барвінського метод інструментальною мініатюрою в цілому. Жанрова
опрацювання фольклорного матеріалу – це, самостійність фортепіанної мініатюри – феномен,
передус ім, с відче ння модерної фаз и що виріз ня єтьс я з а пріоритетний в добу
професіоналізації національної композиторської Романтиз му головно з авдяки принципу
школи, що має власний стосунок до принципів камернізації. Маються, отже, на уваз і паралелі з
с піввіднош ення в с ис темі “ко мпоз итор і фортепіанною мініатюрою з раз ка “Прелюдій”
фольклор”. Та саме ця обставина, що зумовлює Ф. Шопена, “Новелет” Р. Шумана, “Ліричних
пос тановку питання щодо В. Барвінського як з ошитів” Е. Гріга, “Прелюдій” О. Скрябіна,
адепта модерну, здебільшого не враховується і “Швидкоплинностей” С. Прокоф’єва, “Пожовклих
натомість протягуються паралелі з попередньою, сторінок” М. М’ясковського тощо.
класичною фазою національного стилеутворення Постанов ка м е ти та дослідниць кого
(М. Лисенко, М. Леонтович, Ф. Колесса) – згідно зав дання . Жоден з дос лідників творчос ті
з ладо-інтонаційними та фактурними моделями В. Барвінського не оминув бодай згадки про
[10; 7]. Поз аяк саме на прикладі “Обробок виразно національний первінь його музики –
колядок і щедрівок” маємо нагоду розглядати з в’яз ок з українс ькою народн опіс енною
феномен модерніз ації с амого відношення традицією, її оригінальною лексикою. Але, як
© М. Ярко, 2009 91 Молодь і ринок №3 (50), 2009

слушно зазначає С. Павлишин, – подекуди це із сучасниками-модерністами Барвінський не
доволі опосередкований зв’язок, що лише, образно допускає ніяких гармонічних перевертів, скоків і
кажучи, мається на увазі (як у циклі “Любов”) [8, несподіванок, але, не зважаючи на те, в еволюції
22]. Щоправда найвагомішими при цьому є інші своїх гармонічних функцій він досить відважний і
асоціації, а саме – настрій та дух народної пісні, її, завжди уміє вложити в них різноманітність та
як неоднор аз ово каз ав с ам ко мпоз итор, барвистість” [цит. за 11, 9].
“український характер”. А отже, недос татньо У дослідницьких працях кінця ХХ-го та межі
лише констатувати факт безпосереднього зв’язку ХХ – ХХІ ст. натрапляємо на подальшу ґрунтовну
з фольклорними першоджерелами; необхідно, розробку зауважених сучасниками композитора
власне, дос ліджувати й витлумачувати аспекти стилістичних прикмет його композиторського
цієї взаємодії, а надто – з боку стилетворчих письма: вповні конкретні стилістичні прийоми
перспектив ХХ-го століття. надають підс тави для їх інтер претації в
Мета статті, власне, й полягає в утвердженні загальному с тильовому контекс ті епохи – з
унікальності творчого методу В. Барвінського в урахуванням європейських стилеутворювальних
системі “композитор – фольклор”, засобом якого рухів: не лише як імпресіоністичних (О. Кушнірук
йому вдається (слідом за настановами М.В. Лисенка) [ 6] ) , а л е й як в ис л ідів по л іс ти ліс тик и
осягнути необхідні для макроіндивідуаційного ( Л . Кияновська [3]). Найбільш переконливо,
виміру координати, аби українська національна однак, проглядає обґрунтування індивідуального
інструментальна мініатюра посвідчувала с вою стилю Барвінського як сецесійного (М. Керестей-
дос тойну причетн іс ть в контекс ті Каралюс, Н. Кашкадамова, Л . Кияновська,
загальнокультурного здобутку. О. Козаренко [2; 3; 4]) – в образі “останнього
Практична с уть с татті з водитьс я до відблиску романтизму” (слововираз М. Каралюс
постановки наступного дослідницького завдання: [1]) або ж нео- ( В. Витвицький) чи
виявити та обґрунтувати інновації художньої постромантизму (Л. Кияновська).
обробки фольклорного матеріалу, що як ідея Влучні зауваги щодо зрозуміння пріоритетів
с тановить вирішальну роль в подальшому світу музики В. Барвінського містять дослідження
розвитку національного стилю. Наталії Костюк (Івано-Франківськ), яка зазначає:
Основні положення статті. (1) На сьогодні “Оновлення естетичних з ас ад національної
в дос лідженнях творчої спадщини Василя виразовості стало одним із головних напрямків
Барвінського натрапляємо на вповні вичерпні поглибленн я модерніс тс ьких тенденцій в
характерис тики йог о індивідуального творчості визначних представників тогочасної
композиторського стилю. Встановлено також і західноукраїнської муз ики” [5, 15]. Водночас
пріоритетність певних стиліс тичних прийомів. дослідниця наголошує, що без з ас тережно
Проте, у цього питання – введення у науково- застосовувати щодо творчості В. Барвінського
практичний обіг певної інформації щодо аналізу термін “модернізм” (маючи, передовсім, на увазі
творчос ті В. Барвінс ького, – ос облива розрив з традиційними нормативами класичного
передісторія. Насамперед сучасні дослідники були мис тецтва) не с лід: “Своєрідніс ть
змушені пильно “вчуватися” у висловлювання західноукраїнського варіанту віддзеркалення цього
живих учасників тодішнього мистецького життя, типу мис лення виз началас ь, нас амперед,
які містять вповні переконливі з ауваги щодо іс торично-культур ною с итуацією та
оригінальності мистецького вираз у самого особливостями внутрішніх мистецьких чинників”
Барвінського. Наприклад, у статті з журналу [там само].
“Українська музика” за 1938 рік (№2) йдеться про (2) Талантом з Божої ласки, причому талантом
“неперевершеніс ть с тилю”, який с кладено виразно українського характеру (“нашого рідного
засобом “старанного й логічного” укладання й походження”), вважав Барвінського його видатний
мелодизму голосових ліній, їх контрапунктичного сучасник Станіслав Людкевич. Зокрема, стиль
сплетення. Відзначається також як традиційність Барвінського означений ним як “барвінковий” –
(при опорі на тонікальність), так оригінальність “квітчасто-з апашний”: в його очах Барвінський
його гармонічної мови – з її романтичним постає “ліриком від природи”, “з дуже розвиненим
орієнтуванням (пріоритет виразового фактора почуттям гармонії”. Чимало сучасних дослідників
с упроти формотвор чого) та “легким (Л. Кияновська, Н. Кашкадамова, О. Козаренко,
імпрес іоніс тичним з абарвленням”. Причому, О. Кушнірук) покріплюють цю тезу Людкевича:
автор с татті наголошує на с ам ос тійнос ті гармонічна мова Барвінс ького – це чи не
індивідуальних естетико-стильових рамок (“які найвагоміший засіб індивідуального музичного
собі свідомо накреслив”) й додає: “В порівнянні виразу, що надає підс тави й для крупніших
Молодь і ринок №3 (50), 2009 92

уз агальнень – як у з в’яз ку із з агальним поставлене запитання. Розглянемо ж декотрі з
романтичним орієнтуванням, так і у зв’язку з “Обробок”.
модерними інтенціями (імпрес іоніс тична “Бог предвічн ий” , галицьк а (№1).
стилістика чи експериментування взагалі). Гармонізація цієї колядки, а також усіх решти
Принагідно зауважимо: Барвінський означив зразків, це – також і цілеспрямовано творена
саме початок нової (модерної) фази галицької фактура: саме у викладі або ж реальному
музики, але не завершення попередньої епохи (як фактурному вирішенні гармонізації криється
Станіслав Людкевич, наприклад). Тому стосовно важлива передумова інтонаційно-з вукового
індивідуальних прикмет стилю В. Барвінського “образу” самої коляди (тут – як звичаєвої форми
доцільно ставити питання щодо інновацій – такого з агальної традиції) – велича ння Різ два
типу й складу творчого мислення, коли думка Христового. Духовний сенс традиції увиразнено
спрямована на нововведення. Стосовно художньої величним й неквапним поступом та щільною
творчості, а надто – в контексті національного акордовою фактурою. До того ж запропонована
типу культури, – інновація як така вповні В. Барвінським гармонізація цієї колядки має
закономірно складає альтернативу традиційному настільки насичений суто гармонічними ідеями
або ж усталеному. “Обробки колядок та щедрівок вміст, що спонукає до рівномірного озвучування
для фортепіано” В. Барвінського – якнайкращий фактури: вона цілковито складена із акордових
зразок для постановки подібного питання. Адже комплексів, тобто не переслідує диференціювання
обраний для художнього опрацювання матеріал на мелодичний голос і супровід до нього (подібна
– це усталені усною народнопісенною традицією с тиліз ація була б характерною для клас ика
її звичаєві форми, що транслюють фольклорну національної композиторської школи – М.В. Лисенка).
традицію світорозуміння й світовідчуття. Однак, Вельми примітно, що безпосередньо гармонізації
як адепт модерну, В. Барвінський здійснює те, що підлягає буквально кожен “тон” нас піву. Це
мовою філос офії прийнято оз начувати як зумовлює доволі активний й навіть, здавалося б,
трансцендентальне (від лат transcendentis – той, надто щільний ритм гармонічних змін (прикмета,
що виходить за межі): обрані для опрацювання що не вельми схвалюється в рамках нормативно-
фольклорні форми (або ж моделі) постають академічної або ж класичної гармонізації). До
виведеними з а рамки практичного дос віду того ж В. Барвінс ький включає улюблені
(вокальна форма звичаю) та предс тавленими у комплекс и: наприкл ад, наплас тування
значно ширшому розумоосяжному контексті. З домінантової та субдомінантової гармоній,
цього приводу прикметним є наступне зауваження с убдомінанти та вв ідного з меншеного
Л. Кияновської, яка стверджує: “Барвінський тяжіє терцквартакорду тощо. А загалом – сполучає
до “поліс тиліс тичної” багато з начнос ті традиційний акордовий с клад гармонічних
фольклорного тематиз му в контекс ті різ них зворотів із ладо-функціональними особливостями
минулих стилів, в чому відчувається вплив сецесії українського пісенного фольклору (гармонії так
та символізму” [3, 189 – 190]. званих побічних ступенів, при групуванні яких
А отже, нас амперед, В. Барвінський змістив поміж с обою виникає ефект ладо-тонального
практичний фактор: вже не “гуртовий спів”, а переключення).
інструментальна на спосіб обробка безпосередньо В рез ультаті виконаної В. Барвінс ьким
різдвяного звичаю постає в “знаковому” сенсі гармонізації, колядка “Бог предвічний” постає у
самого Різдва; і в саме такому вигляді може з вуковому образ і у рочис того хоралу –
побутувати як в домашньому, так і концертному монументальної та святочної звукової споруди в
середовищі. дусі бароко. Наголосимо також, що “знаковий”
Наступні міркування з цього приводу пов’язані вираз барокового стилю забезпечено засобом як
з питанням стилістичного фактора “Обробок”: усі фактурної, так і гармонічної його стилізації –
вони, без винятку, представлені під виглядом фактично вертикально-осібними комплексами.
гармонізацій – власних, та інших композиторів Подібну техніку гармонізації – коли кожен
(переважно К. Стеценка – вихідця зі Сходу “тон” мелодії здобуває, так би мовити, гармонічну
України); подекуди – із порівнянням авторських підсвітку, – спостерігаємо і в інших колядках:
версій самої гармонізації, що загалом свідчить про наприклад – “Нова радість стала” (№№2; 4),
намір стилізування фольклорної моделі (стилізація “Небо і земля” (№3), “На н ебі зірка” (№5).
– одна з умов сецес ійної естетики). І саме в Вельми примітно, щ о окрім вибагливих
питанні ма нери гармоніз ації, відтак – гармонічних конструкцій (подекуди – з ефектом
цілеспрямовано скомпонованої манери звучання, еліптичного, без розв’язання, з громадження
– криєтьс я відповідь на с аме таким чином дисонуючих та альтерованих співзвуч) до фактури
93 Молодь і ринок №3 (50), 2009

гармонізацій увійшли також прикмети практики Н. Нижаківс ького, “Сонет (Благос ловенна
гуртового співу – із включенням підголоскової будь…)” В. Барвінського на сл. І. Франка), так і
техніки, що доволі органічно сприймаєтьс я в національна камерно-інструментальна література
структурі реального гармонічного руху – як репрез енту є подібні метажанр ові форми
мелодичні поєднання співзвуч. Така суцільна різдвяного звичаю (власне колядка та щедрівка),
мелодизація фактури – ще одна вельми суттєва які адаптовано звуковим образом фортепіано
прикмета гармонізацій. початку ХХ століття.
Включені до циклу обробок також ефекти При цьому суть інновацій в опрацюванні
інструменталізації фольклорного зразка – його фольклорного матеріалу полягає не лише у
збагачення звуконас лідувальними ефектами. цілес прямованому відстороненні від звичаєвої
Наприклад, у другому варіанті гармонізації стилістики гуртового с піву (у його вокальній
колядки “Нова радіс ть с тала” (№4) – це версії). Більш важливо, що такі жанрові форми
вкраплення кришталево-чистого й дз вінкого фольклору як колядки та щедрівки трактовано
звучання у високому регістрі; а в гармонізації композитором як виключно звуковий феномен
“Небо і з емля” (№3) – широке регіс трове самого Різдва й відтак репрезентовано засобом
охоплення фактури із глибокими призвуками (в інструментального за типом тематизму – при
контр- та великій октавах). опорі на ф оніз м с півз вуч та р егіс трово-
Ще більшої міри звуконаслідувальної наочності тембрального спектру гомофонно-гармонічної
В. Барвінський сягає при обробці колядки “У фактури.
Вифлеємі н ині н овина” (№19). Композ итор В подальшому (в ос танній третині ХХ
творить, насамперед, святочну звукову палітру – с толіття) подібний підхід с пос терігаємо у
звуконаслідування церковних дзвонів (авторське Л ітургійній музиці Лес і Д ичко, яка оперує
поз начення quasi campana до міжоктавного с онорними (а не “лінійними”) моделями
перекидання арпеджованих терцевих та квінтових тематизму.
комплексів). І так само, як і в обробці колядки
“Небо і з емля”, сягає ефекту максимально 1. Каралюс М. Му зичн ий модерн я к
просторового та щільного звукового масиву: друге останній відблиск романтизму // Романтизм
проведення приспіву, окрім акордового ущільнення у культурній генезі. – Дрогобич: В имір, 1998.
провідного голосу, містить осібно (на окремому – С. 127 – 133.
нотному с тані) випис ані “дз вонарні” форми. 2. Каш кадамова Н. Про ін терпретацію
Суттєво, що засобом включення інструментальної фортепіан них творів В асиля Барвін ського //
форми звуконаслідування Барвінський вибагливо В асиль Барвін ськ ий і ук раїн ськ а музичн а
структурує композиційний план самої колядки під культура. – Тернопіль, 1998. – С. 25 – 30.
виглядом інс трументальної п’єси – зі вступом, 3. Кия н овськ а Л. С тиль сецесії в
експозицією, варіантним проведенням другого україн ськ ій музиці перш ої третин и 20-го
речення (тип динамічної репризи) та постлюдією сторіччя //Musika galiciana. – Rzeszow, 1999. –
(до збережених октавних перекидань підключено Т.ІІІ. – С. 225 – 236.
ефект відлуння – контрастні зіставлення звучань 4. Козарен ко О. В і д модерн ізму до
сфорцандо й піано). постмодерн ізму (п арадигма розвитк у
Висновки. Фортепіанні “Обробки колядок і галицької музик и Х Х століття) //Musica
щедрівок” В. Барвінського належить тлумачити galiciana: k ultura muzyczna Galicji w kontekście
як такі, щ о адаптують модерн ий напрям stosunk ów polsk o-uk raińsk ich (od doby
стилетворення – з його інтенсивним залученням piastowsko-książęcej do roku 1945). – Rzeszów:
“з наків” з агальнокультурного дос віду та WSP, 2000. – T. V. – C. 247 – 252.
представленням національного виразу в такій 5. Костюк Н. Музична культура Західної
“тотожності різних” (вис лів К.Г. Ясперса) як Ук раїни 20 – 30-х рок ів ХХ століття: ідеї
світова художня культура. поступу і розвиток національних традицій. –
Художньо-с тильова специфіка фортепіанних А втореферат дисертації н а здобутття
“Обробок колядок і щедрівок” як роду н аукового ступ ен я к ан дидата
фортепіанної мініатюри надає можливість вбачати мистецтвознавства. – Київ, 1998. – 23 с.
в постаті В. Барвінського яскравого та виразного 6. Куш н ірук О. В аси ль Барвін ськ ий і
адепта модерну, зокрема – засобів полістилістики. музичний імпресіонізм //Василь Барвінський і
Фактично так само як національна камерно- українськ а музична к ультура: Матеріали
вокальна лірика збагачується таким метажанром святкової ак адемії. – Тернопіль, 1998. – С. 19
як молитва (“Отче наш” і “Богородице діво” – 24.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 94

РОЛЬ РОДИНИ БАРВІНСЬКИХ У ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ “ПРОСВІТИ”
7. Макуцьк а Н. Особливості відбиття століття (до 1939 рок у) //Союз Українських
фольк лору в ін струмен тальних творах В . Професійн их Музик у Львові: Матеріали і
Барвін ського (н а п рик ладі цик лу для документи. – Львів: Сполом, 1997. – С. 19 –
фортепіано “Колядки і щ едрівки”) //Василь 30.
Барвін ський. Статті. Листи. Спогади / 10. Філон ен ко Л. Заграймо н а Різдво //
Редак тор-упоря дн ик В . Грабовськ ий. – Музика. – 5 (269). Вересень-жовтень, 1990. –
Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 36 – 45. С. 15.
8. Павлишин С. Василь Барвінський. – К.: 11. Філон ен ко Л. Рукописи н е горять:
Музична Україна, 1990. – 88 с. Передмова //В . Барвін ськ ий. Три прелюдії /
9. Стельмащук Р. Нові напрямки і тенденції Ред. -упор. Л. Філон ен ко, В . Сен к евич. –
європейської музики в творчості українських Дрогобич: Ред.-вид. відділ ДДПУ ім. І. Франка,
галицьких композиторів першої половини 20 2006. – С. 4 – 13.
УДК 78.09 (477) “ХХ”

Ірина Гринчук, кандидат педагогічних наук, доцент Інституту мистецтв
Тернопільського національного педагогічного університету
РОЛЬ РОДИНИ БАРВІНСЬКИХ

У ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ “ПРОСВІТИ”
У статті висвітлюються віхи діяльності “Просвіти” на Тернопільщині, постаті
видатн их культурно-громадських діячів-пр освітян , зо крема п редста вників роди ни
Барвінських.
Ключові слова: “Просвіта”, читальня, філія, товариства.
П
останов ка пробле ми та аналіз Виклад основного матеріалу. Окреслюючи
останніх дослідже нь і публікацій. значення товариства для росту матеріального і
Дослідження культури Тернопільщини, духовного рівня українського населення краю,
зокрема кінця XIX – першої половини XX століть, зокрема просвіти широких верств та розвитку
демонс трує вз аємод ію двох тенденцій, національного шкільництва, наведемо с лова
обумовлених різ ними с оціально-політичними Володимира Барвінського: “Це діло-то один із
факторами: доцентрової, с пря мованої на наших народних подвигів. Було це створення
утвердження національних культурницьких засад, українського шкільництва, це були, так сказати, –
та відцентрової, обумовленої впливами інших цивілізаційні хрестини українського народу в новій
культур. добі. Але іс торія запише його з таким натиском,
Під цим ракурс ом коротко роз глянемо як свого часу хрещення Руси” [за 1, 60].
діяльність українських громадських організацій, Активну учас ть в організ ації та діяльнос ті
які діяли на території краю в означений період, “Прос віти” на Західній Україні відіграла
зокрема, товариства “Просвіта”, яке утворилося Тернопільщина, її видатні представники. Т ак,
в Галичині на противагу антиукраїнським течіям одним із ініціаторів заснування “Прос віти” був
у культурному житті: колоніз аторс ькій та о. С те па н К ач ал а (18 15 – 1 888 ), п ар ох
русофільській. с . Шельпаки (тепер Підволочиський район), який
До вивчення історії “Просвіти” зверталося ряд с тав почес ним чл еном “Прос віти”,
дослідників, серед сучасних слід навести імена с піворганіз атором “Руського педагогічного
О . Ко но в ця , І . Ме ль н ик а, Д . С від ни ка , товариства”, членом-засновником Літературного
Т. Комаринця, А. Середяк, Ж. Ковби, М. Кугутяка, Товариства імені Т. Шевченка (згодом – НТШ),
О. Германа, І. Зуляка [1] та інших. послом першого Галицького сейму.
Ме тою с татті є вис вітле ння процес у Українські народовські громади краю серед
становлення товариства “Просвіта” на теренах перших привітали загальний збір “Просвіти” 8
Тернопілля та ролі родини Барвінс ьких у її грудня 1868 року, одну із них підпис ано
діяльності. “Бережанці”, під іншою стоять підписи професорів
© І. Гринчук, 2009 95 Молодь і ринок №3 (50), 2009

К. Ганевича, О. Барвінського, К. Лучаковського. Отже, предс тавники родини Барвінс ьких стояли
Просвітяни краю тісно взаємодіяли із управою біля витоків організації філії.
товариства. Т ак, перший голова товарис тва Прикметним є те, що статут філії, укладений
А. Вахнянин неоднора з ово приїз див на восени 1875 року, спочатку був відхилений
Тернопільщину, беручи участь у публічних пропольським Галицьким Намісництвом і лише
концертах у залі Нового з амку, у відкритті піс ля протес ту українс ької г ромади до
читалень “Просвіти”, зокрема у с. Староміщина, міністерства у Відні та доопрацювання був все-
неподалік Підволочиська, організ ованої з таки затверджений.
ініціативи отця Степана Кобилянського. На початку своєї діяльності філія охоплювала
Відмітимо, що першою серед них була також Збаразький, Гусятинський, Скалатський,
читальня в с. Денисові (24.01.1874 р.), заснована Теребовлянський і Чортківс ький повіти, тому
о. Йосипом Вітошинським (1838 – 1901), відомим управа, зокрема за активною участю О. Барвінського
диригентом, з ас новником селянських хорів, [2], розгорнула з начну роботу з організації
оркестрів, організатором курсів диригентів. Ще читалень як первинних осередків “Просвіти” у
одна читальня (1884), а згодом і школа співу (1885) селах Тернопільщини, с прияла формуванню
була з ас нована у с . Біла на Тернопільщині повітових філій, зокрема у Підгайцях (1892), у
о . Амврос ієм Крушель ницьким, батьком Бережанах і Борщеві (1895), у Гусятині (1898),
славетної Соломії Крушельницької. Курс навчання Теребовлі (1903), Заліщиках (1906), Зборові (1906),
нотного співу в цій школі поєднувався з навчанням Бучачі (1907), Збаражі (1908), Чорткові (1908),
гри на скрипці і тривав п’ять місяців. Скалаті (1909), Козові (1911), Товстому (1912) [3, 28].
Згодом ця традиція вишколу муз икантів- Роз глядаючи означений період у діяльності
аматорів була продовжена “Просвітою” разом із товарис тва , с лід відмітити в елику роль
філіями Вищого музичного інституту іменіМ. Лисенка. представників згаданої вище родини Барвінських
Т акий курс у 1933 році з акінчив уродженець у розвитку культури не лише Тернопільщини, але
с . Острів біля Тернополя, Богдан Антків, згодом й усієї Галичини. Не зупиняючись ґрунтовно на
заслужений артист України. Керований ним хор давніх культурних коренях родини [2], у контексті
“Просвіти” (який свого часу з аснував батько статті згадаємо отця Григорія (1802 – 1880), який
Михайло Антків) на огляді сільс ьких хорів на віддав парафіянам с. Шляхтинці біля Тернополя
честь 100-річчя М. Лисенка у 1942 році у Львові 50 років пас тирс ького та культурно-
був відзначений першою нагородою та премією просвітницького служіння. Показовим є, що у 1843
[3, 11]. році о. Г. Барвінський розпочав добровільно
Третім головою “Просвіти” (1873 – 1877) був навчати дітей у школі основам релігії, за що
дідич села Вікна на Гусятинщині, Володислав окружний уряд висловив йому письмову похвалу.
Федорович (1845 – 1917), який сприяв повороту Отець Барвінський вивчав та записував народні
діяльності “Просвіти” від політичної – до освіти пісні, його рукописи зберігаються сьогодні у ЛНБ.
народу, жертвував значні с уми для діяльності Велику шану української спільноти заслужив
організації, займався збиранням фольклору (для його син – Олександр Барвінський, культурно-
впорядкування та опису своєї колекції та архівів освітній і громадсько-політичний діяч, історик,
він з апрошував І. Франка, був у дружніх педагог, публіцист, видавець, дійс ний член НТШ
віднос инах з М. Грушевс ьким), дбав про (1899), чоловік Євгенії, батько Богдана, Василя
поширення українс ьких книг та підручників та Олександра Барвінських, Ольги Бачинської.
українською мовою не лише на Галичині, але й за Він навчався у Тернопільській гімназії (1857 –
її межами. За час його головування виникають 1865), де з а рекомендацією тоді гімназиста,
перші філії “Прос віти” у повітах: 1875 р. – у згодом видатного фізика, відкривача х-променів,
с . Бортники біля Ходорова, друга – 29.06.1876 р. перекладача на українську мову “Біблії” Івана
– у Тернополі. Пулюя, вступив до таємного с тудентс ького
Установчі збори Тернопільської філії відбулися товариства “Громада”, яке мало на меті сприяти
у залі магіс трату, серед учасників були міщани національному становленню його учасників,
та с еляни із передміс тя, вчителі, зокрема, поширенню знань рідної мови та історії, організації
директор народної школи С. Загайло, викладач національно спрямованих культурницьких акцій.
В. Загайкевич, катехит о. В. Копитчак, прокурор Завершив навчання на філософському факультеті
Логінський, редактор газети “Діло” В. Барвінський. Львівського університету (1865 – 1869).
Гол ов о ю пр ов о ду бу в об р ан ий а д во ка т О. Барвінський вів у краї значну педагогічну
В. Лучаківський, секретарем – О. Барвінський, діяльніс ть як з ас тупник вчителя гімназ ії в
який виконував основні функції управління філією. Бережанах (1869), вчитель семінарії у Тернополі
Молодь і ринок №3 (50), 2009 96

(1871), згодом – професор семінарії у Львові говорить і такий цікавий факт, що перше видання
(1888). Вагомою була і його громадсько- популярної серії, яке мало назву “Зоря”, читаночка
культурна праця: голова, згодом почесний член для сільських людей. Часть 1”, вийшло завдяки
“Українс ького педагогічного товарис тва”, допомозі купця М. Димета, почес ного члена
“Прос віти”, “Рус ької бес іди”, “Сільс ького товариства, та учнів Тернопільської гімназії, які
гос подаря”, “Учительс ької громади”, член- за прикладом свого професора О. Барвінського
корес пондент віденс ької Архівальної ради, зібрали та передали товариству 10 римських [за
заступник сеньйора Ставропігійського братства і 1, 60].
голова кураторії “Народного дому” у Львові. Як згадувалося вище, вчений, просвітитель,
Олександр Барвінський сприяв заснуванню громадс ький діяч О. Барвінс ький з алишив
кількох український гімназій у Східній Галичині, в з начний слід у різ них напрямах діяльності
тому числі у Тернополі (1898) був ініціатором “Просвіти”, ряду інших українських культурних та
реформування НТШ (1892), його головою (1893 політичних організацій. Тому від’їзд Олександра
– 1897), редактором 4-х томів “Записок НТШ”, Барвінського до Львова для продовження
головою мовної й археологічної комісій НТШ, викладацької діяльнос ті став втратою для
редактором ряду українських газет та журналів. тернопільс ької філії, яка організ увала йому
Серед його заслуг варто згадати видання 24-х урочисті проводи, пошановуючи його самовіддану
томів “Руської історичної бібліотеки” (1883 – 17-літню просвітянську діяльніс ть [3, 63].
1894), зокрема, у Тернополі вийшло 15 томів. Він О. Барвінс ький тіс но с півпрацював з
– автор і упорядник хрестоматій (читанок) з видатними представниками культури і науки не
української літератури, низки статей з проблем лише Галичини, але й Буковини (Ю. Федькович,
шкільної освіти, української історії, мовознавства, брати Воробкевичі, які під його впливом почали
політичного життя. Завдяки його старанням та писати українс ькою, С. Смаль-Стоцьким),
вимогам у Л ьвівському університеті було Наддніпрянської України (Т. Рильський, О. Кониський,
створено кафедри української мови та літератури, В. Антонович та інші). У Барвінських в Тернополі
історії України. й Шляхтинцях гостював письменник П. Куліш
Значною була і гро мадс ько-політична (1869, 1872, 1879), саме на пропозицію Олександра
діяльність О. Барвінського: посол австрійського Барвінського звернувся до написання музики до
парламенту (1891 – 1907) та Галицького сейму “Заповіту” Микола Лис енко (1867), що стало
(1894 – 1904), Член Шкільної ради Галицького поштовхом до написання музики до цілого ряду
намісництва (1893 – 1918), член Палати панів творів Кобзаря. Уперше “Заповіт” був виконаний
австрійського рейхстагу (1917 – 1918). Олександр у Львові на вечорі, приуроченому сьомій річниці
Барвінський брав участь у створенні в жовтні 1918 з дня смерті Т. Шевченка, який започаткував
року Українс ької Національної Ради, був традицію просвітянських Шевченківських днів.
секретарем освіти та вірос повідання в уряді Окрім М. Л исенка, у львівс ькій квартирі
ЗУНР. Барвінс ьких гос тюв али Л ес я Українка,
Про вагоміс ть його політичної та культурно- митрополит Андрей Шептицький, багато
просвітньої діяльності свідчить, зокрема, і такий видатних українців.
факт, що у таємному циркулярі департаменту Після польської окупації Львова О. Барвінський
поліції царської Росії про заборону в’їзду до Росії відійшов від громадс ько-політичного життя,
ряду визначних українс ьких діячів наводиться займався видавничою справою, писав мемуари
прізвище О. Барвінського [за 1, 64]. “Спомини з мого життя” [2]. На вшануванні
З його іменем тісно пов’язана розбудова та О. Барвінського з нагоди його 75-річчя великий
ус пішна діяльність ряду культурно-прос вітніх українець, уродженець нашого краю, Б. Лепкий,
товариств на Тернопільщині, крім згадуваної вище який мав тісні творчі зв’язки з представникам цієї
“Просвіти”, зокрема, “Міщанської читальні” родини, підкреслив: “Усіх цих здобутків добився
(з годом – “Міщанського братства”, “Руської О. Барвінс ький не широким жестом, гарною
бесіди” (1884), які стали осередком культурно- пос тавою та ефектом.. . , як більш важкою,
мистецького життя міщан та жителів повіту. невтомною роботою протягом 60 літ життя.
У 1885 році О. Барвінського було обрано Придбавши с обі навіть серед ворогів с лаву
радником до міської управи Тернополя, на чесного, мудрого й розважливого чоловіка, він ...
з ас іданнях якої вис тупали німецькою чи як міг старався щось придбати для здійснення
польською мовами, і лише за його прикладом своїх національних ідеалів, для реалізації своєї
радники-українці почали проголошувати рідною програми” [за 1, 68].
мовою. Про великий авторитет О. Барвінського О дн о ду м ц ем і в ел и к им по м іч н и ко м
97 Молодь і ринок №3 (50), 2009

О. Барвінс ького була його дружина Євгенія організував перше українське народне віче у
Барвінс ька (1854 – 1913). Її громадська та Львові, учасники якого вимагали від австрійських
культурна діяльність як вокаліс тки, піаністки, влас тей поліпшення державно-економічного
хорової диригентки мала з начний вплив на с тановища галицьких українців, надання їм
розвиток музичної культури краю. Серед її заслуг політичних, економічних, культурних прав.
– організація та керівництво чоловічим та жіночим В. Барвінського, не дивлячись на молодий вік,
хорами у Тернополі (1882 – 1886 роки), активна вважали провідником партії народовців у
участь у “артистичних мандрівках”, організованих Галичині. На його передчас ну с мерть
“Академічним братством”, “Руською бесідою” відгукнулися найвизначніші галицькі діячі того
та “Просвітою”. Її виступи прикрашали імпрези часу, зокрема, Іван Франко, який написав вірш “На
укра їнс ьки х культурних товари с тв, з а що смерть бл. п. Володимира Барвінського дня 22
Є . Барвінс ька отрим ала виз нання як січня (3 лютого) 1883 р.”. В українську літературу
“подільського соловейка”, “достойної подвижниці, він увійшов як автор публіцистичних статей і
провідниці” [2, 311, 328]. прозових творів, зокрема повістей “Скошений цвіт”
Тогочасна українська періодика, для прикладу (1877) і “Сонні мари молодого питомця” (1879),
газета “Д іло”, наводить численні відгуки на надрукованих під псевдонімом Василь Барвінок.
концерти з учас тю та з а підтримки родини Традиції, з акладені основоположниками
Барвінських, зокрема про перший “рус ький “Прос віти”, з окрема, братами Барвінськими,
концерт” (1882) та Шевченкові роковини (1884), продовжили у її проводі та у діяльнос ті
які достойно завершили організаційне відкриття тернопільської філії захисники прав галичан
тернопільської “Руської бесіди” [2, 313], а згодом адвокати Євген Олесницький (1860 – 1917) та
заклали традицію просвітянських Шевченківських Володимир Лучаківський (1883 – 1903), відомий
днів. також як автор оригінальних творів та перекладів
На Тернопільщині пам’ятають ім’я та заслуги близько 20 п’єс для “Руської бесіди”, перший
видатного краянина, усієї родини Барвінських. бургомістр-українець міста Тернополя, котрий
Так, у 1997 році в с. Шляхтинці на будинку школи багато зробив для розвитку культури та рівня
встановлено пам’ятну таблицю, у приміщенні життя міщан.
школи відкрито кімнату-музей сім’ї Барвінських. Так, знаменним для історії культури нашого
Відзначаючи 100-літній ювілей української гімназії краю стала акція тернопільських просвітян,
у Тернополі, освітяни та науковці краю провели, приурочена приїзду архикнязя Рудольфа у 1887
зокрема, науково-практичну конференцію, ряд році, до організації якої долучилися О. Барвінський,
доповідей у якій були присвячені О. Барвінському. В. Лучаківс ький, отці Й. Вітошинс ький та
Ім’я О. Барвінського сьогодні носить Чортківське А. Крушельницький, які організували виступ хору
педагогічне училище. (із 122-х учас ників), етнографічну виставку,
Ще один видатний представник родини – музично-драматичну композицію – вшанування
Володимир Барвінс ький, українс ький І. Воробкевича [2].
громадський діяч, історик, соціолог, письменник, Видатний вклад у роз виток духовності та
літературний критик і публіцист, перекладач. В культури краян внесли голови філії доктор права
українс ькому грома дс ько-політичному, Сидір Голубович (1873 – 1936), уродженець
літературному житті 70-х початку 80-х років XIX с .м. т. Товс теньке (Чортківс ький р-н), отець
століття йому належить одне з помітних місць, Євстахій Цурковський (1847 – 1925), парох сіл
однак, впродовж багатьох десятиліть його ім’я Нове Село (Підволочиський р-н) та Настас ів
нес праведливо замовчували, а творчіс ть – (Тернопільський р-н), де опікувавс я читальнею
тенденційно критикували. понад 38 років; доктор права і журналіст Степан
В. Барвінський – один з співзас новників Баран (1879 – 1953), який працював в адвокатській
товариств “Просвіта” і “Рідна школа”, редактор конторі доктора А. Чайковського в Бережанах;
журналу “Правда” (1876 – 1880), засновник і професор Іларіон Брикович (1881 – 1942, вбитий
перший редактор газети “Діло” (1880 – 1883), у Верхньоуральс ькій тюрмі), викладач
найбільшої української газети в Галичині, що Тернопільської гімназії, який справив значний
майже безперервно виходила від 1880 до 1939 вплив на виховання особистості кардинала Йосипа
років. В. Барвінс ький підтримував з в’яз ки з Сліпого, політично-просвітницького лідера Василя
П. Кулішем, М. Драгомановим, М. Костомаровим. Мудрого, провідника українських націоналістів
З 1872 р. В. Барвінський служив у львівських Ярослава Стецька.
адвокатських канцеляріях, водночас працював на Підс умовуючи навед ений огляд етапів
громадській ниві. 30 лис топада 1880 р. він становлення тернопільської філії, особливо варто
Молодь і ринок №3 (50), 2009 98

підкрес лити з начення плідної пас тирс ької і значного успіху, так, було прийнято новий статут
просвітницької діяльності отців церкви: згадуваних (1912), який поставив завдання широкої культурно-
вище Григорія Барв інс ького, Амврос ія освітньої роботи.
Крушельницького, Івана Гургаля (с. Великі Бірки Наприкінці 1913 року “Просвіта” мала 77 філій
біля Тернополя), Іс идора Глинського, який і 2648 читалень, мас ово с тв орювалис я
організ ува в читальні у с елах Буцнево, бібліотеки. Важливе місце у просвітній праці
Середниках, отців Омеляна Волянс ького і посіли виклади і відчити, “курси вищої освіти”,
Михайла Ос адци, які керували читальнею в курс и навчання непис ьменних. “Прос віта”
с . Малий Ходачків, отця Вас иля Мельника, підтримувала жваві з в’язки з українцями
пароха Зарваниці (згодом – у Бучачі). Значну Закарпаття, Хорватії, Боснії, Сполучених Штатів
частину свого життя віддав просвітянській справі Америки, з багатьма освітніми організаціями.
о. Степан Мохнацький, спочатку як парох с. Малі Російська окупація Львова завдала значної
Бірки на Скалатщині, згодом 33 роки був головою шкоди “Прос віті” і національно-культурному
повітової теребовлянської філії. життю краю загалом. Так, утворене “Галицько-
Красномовними є факти з історії “Просвіти” Буковинське губернаторство”, на чолі з графом
с. Кам’янки (Підволочис ького району). Отця Г. Бобринс ьким, на магалос я придушити
Й. Грицая, організ атора читальні “Просвіти” національний дух Галичини. Було з нищено
(1910 р.), у березні 1941 року було засуджено за бібліотеки, читальні, репресовано активних діячів,
патріотичну громадську діяльність до розстрілу багато з них з мушені були виїхати за межі
(згодом замінено на 10 років позбавлення волі), а Галичини. Діяльність товариства активізувалась
28 червня 1941 року при відступі радянських у 1918 році, у часі державної нез алежності,
військ його розіп’яли на дверях тюремної камери. допомагаючи с форм увати уряд ЗУНР,
Кам’янецькою філією керував також о. Семен розгортаючи національно-культурне будівництво.
Стецько (батько Ярослава Стецька). На зламі 20 – 30-х років окупаційна польська
В контекс ті вис вітлення культурно- влада розпочала брутальний наступ на українську
просвітницького життя краю варто з гадати ім’я культуру: значно скоротилося число читалень і
отця Ос тапа Нижанк івс ького, відомого безпос ередніх членів “Прос віти”, організ ації
громадсько-політичного діяча, композ итора, завдано великих матеріальних і людських втрат:
диригента, організатора філій “Прос віти” у ряді з аарештовано та в ивез ено до табору
міст та сіл нашого краю, зокрема у Качанівці на інтернованих біля Кракова голову Товариства
Підволочищині [4, 59]. Великою є його заслуга в Івана Кивелюка, який невдовзі після ув’язнення
організації “Бояна” у Бережанах, перший концерт помер. Про страшні наслідки “пацифікації”
якого на чес ть М. Шашкевича відбувся 5 грудня (умиротворення) с відчать численні арешти
1893 року і завершився “Слов’янськими гімнами” прос вітян, руйнування будинків, бібліотек
композитора. Свою просвітницьку і мистецьку “Просвіти”, обійсть національно свідомих отців
діяльніс ть О. Нижанківський продовжив у (для прикладу, Євгена Лопатинського), арешти
“Стрийському Бояні”. голови Збаразької філії Тараса Зілинського, акт
З діяльніс тю Бе режанс ького та принизливого тілесного катування відомої
Тернопільського “Боянів” (1901) були тісно просвітянки та письменниці Іванни Блажкевич,
пов’язані представники родини Барвінс ьких, інших активних діячів-просвітян. Після 1937 року
зокрема Євгенія, згодом Василь Барвінські, які польська влада закривала читальні, особливо на
брали участь у мистецьких акціях товариства у північно-західних землях, а комуністичні агітатори
Тернополі, а після переїзду родини – у Львові. намагалися через низові читальні пропагувати
Починаючи з 1906 року, “Просвіту” очолювали “великі перетворення” за Збручем. У таких
доктор Євген Олесницький (1860 – 1917) (усього умовах 8 червня 1939 року відбувся ос танній
4 міс яці), уроджен ець с . В. Говилів загальний збір Товариства, який обрав головою
(Теребовлянський р-н), відомий економіст, отця Юліана Дзеровича. 1939 рік став останнім
громадс ько-політич ний діяч, та Петро роком існування “Просвіти” на наших землях.
Огоновс ький, педаг ог, автор шкільних Висновки. Резюмуючи, слід підкрес лити
підручників. фундаментальний вклад товариства у розвиток
1 листопада 1910 року головою Товариства національної самосвідомос ті українс тва, у
став судовий радник Іван Кивелюк (1860 – 1921), піднесення його матеріального, духовного і,
уродженець м. Скалат, який виконував ці особливо, культурно-освітнього рівня. Рух за
обов’язки аж до 1922 року. За його головування українську читальню, рідну школу, національне
“Просвіта”, попри тяжке воєнне лихоліття, досягла музичне, художнє, театральне мистецтво виплекав
99 Молодь і ринок №3 (50), 2009

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
цілі покоління свідомих українців, діяльних українських товарис тв. Вийшовши з однієї
патріотів, культурних освічених українських родин, українс ької гілки – Галичини, вона стала
серед яких – родина Барвінських. самостійною, всенародною, школою державності
На різ них теренах нашого краю діяльніс ть у чужій де ржавній с ис темі, п ідготувала
“Прос віти” була спрямована на виконання листопадові події 1918 року, акт Соборності у 1919
установчої мети товариства, виголошеної на його році, героїку ОУН – УПА” [1, 4], заклала основи
першому з борі отце м Й. Заячковс ьким: процесів сучасного державотворення України.
“Тримайтеся “Просвіти”. Вона виведе наш народ
на шлях волі й самостійності”. 1 . Алексі єв ець М.М., Зуляк І.С . Ді ял ьні сть
Ця мета здійс нювалас я вс упереч тис ку “Просвіти” у національно-культурному відродженні
метрополій, за обставин власної бездержавності, Східної Галичини (1868 – 1914). – Тернопіль, 1999. –
відсутності офіційної інституціональної підтримки, 184 с.
2. Барвінський О. Спомини з мого життя /Упор.
браку матеріальних коштів, лише з авдяки
А. Шацька, О. Федорук. – К.: Смолоскип, 2004. – 528 с.
жертовності національно свідомих українців різних 3. Головин Б. Нації незгасний смолоскип. Статті.
соціальних положень та с татків, які вірили в Інтерв’ю. Спогади. – Тернопіль: Просвіта, 2003. – 340 с.
українську ідею і самовіддано працювали для її 4. Осінчук Г.В. “Просв іта” на Підвол очищині
здійснення. “Історично “Просвіта” с тала матір’ю (короткий історичний нарис). – Тернопіль,2002.– 158 с.
УДК 78.09 (477) “ХХ”

Євген Марченко, кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалу
МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ
У статті розкривається концепційність музично-педагогічної діяльності композитора
та педагога. Аналізуються його основні педагогічні принципи і думки, спрямовані на розвиток
професійної та загальної музичної освіти.
Ключові слова: фортепіано, композитор, педагогічний репертуар, піаністи.
“В. Барвінський є визначним представником української музичної культури ХХ ст. В її

історію він увійшов, як композитор, піаніст, музичний критик, диригент, педагог, організатор
музичного життя”.
С. Павлишин.
П
остановка проблеми. Професійне віддзеркаленням цього є спадщина прогресивних
становлення майбутнього педагога- музично-педагогічних діячів, серед яких значне
музиканта, як цілісний процес, значною місце належить вивченню педагогічних принципів
мірою залежить від освіти, яка формує духовний Василя Барвінського.
потенціал ос обис тос ті. Загаль на криз а у Аналіз досліджень і публікацій. Життю та
муз ичному вихованні, що спіткала сучасне творчості В. Барвінс ького присвячено чимало
суспільство, актуалізує творчий пошук шляхів наукових досліджень, монографічних праць, в яких
з абезпечення максимальної ефективнос ті у його спадщина аналізується під тим чи іншим
підготовці майбутнього с пеціаліс та. Т аке кутом погляду. Зокрема, його внесок у розвиток
завдання зумовлює необхідність повернутись до української музичної культури оцінили С. Павлишин,
кращих традицій, орієнтованих не тільки на Р. Савицький-мол. (США), С. Л юдкевич,
засвоєння знань взагалі, а на цінності, які надовго М. Загайкевич, В. Витвицький, В. Грабовський,
визначають життєдіяльніс ть і продуктивніс ть О. Німилович, Л. Філоненко та ін.
роботи у плані педагогічної стратегії. Яскравим Педагогічні принципи та естетичні погляди
© Є. Марченко, 2009 100

знайшли відображення у с таттях та спогадах Але головну роль у розвитку його обдарування
Н. Кашкадамової, О. Максимова, О. Криштальського, відіграв профес ор Вітез слав Новак, учень
Л. Садової та багатьох інших. Антоніна Дворжака, в якого він вчився з 1908 по
Таким чином, різновекторне дослідження 1914 роки. Чисельну групу майбутніх галицьких
багатогранної спадщини В. Барвінського свідчать композ иторів та музикантів-педагогів було
про її значимість у вирішенні проблемних питань виховано с аме в цьому центрі й муз ичній
професійної підготовки музиканта-педагога. атмосфері та переважно в того самого вчителя –
Виклад основ но го м ате ріалу. Вітез слава Новака.
Парадоксальним є той факт, що педагогічна “До цеї, так с казати б “чес ької школи”
діяльніс ть великого діяча української музичної належать, крім Вас иля Барвінс ького, Нестор
культури лише в наш час дістала належну оцінку Нижанківський (ур. 1893 р.), Зиновій Лисько
серед музикантів-професіоналів і в музично- (ур.1895 р.), Микола Колесса (ур. 1904 р.), Роман
педагогічній літературі. Розкриваючи його основні Сімович і Стефанія Туркевич-Лісовська” [1, 129].
педагогічні принципи слід зробити історичний Музична творчість їх опирається у значній мірі
екскурс в період, коли В. Барвінський (1888 – на народну пісню, а педагогічні принципи на
1963) одержував ази педагогічної науки, ставав традиційність у навчанні.
на шлях присвячення себе мистецтву та музично- Ось як описує початок свого навчання музиці
педагогічному розвою рідного народу. сам Вас иль Барвінський: “Музичні здібнос ті
Першою вчителькою музики Вас иля стала одержав по матері. Батьки мої перенеслис я
мати, Євгенія. Вона була організатором музичного невдовзі до Львова. У Львові закінчив я вселюдну
життя в Тернополі, сподвижником хорового школу і гімназійні студії. Матуру (у гімназіях того
мистецтва, різнобічно освіченою та обдарованою часу означало іспит на атестат зрілості) зложив
людиною. В її хорі брала учас ть Соломія я в 1906. На 8 році життя почав вчитися грі на
Крушельницька. Після переїзду до Львова фортепіано спершу в музичній школі Карла Мікулі
призначалас ь одним із диригентів Львівс ького (учня Шопена). Моїми учителями гри на
прос вітницького та хоровог о товари с тва фортепіано були Квасницький, Бернацька, опісля
“Боян”. Марія Яшек-Солтисова, в кінці проф. В. Курц
Значну роль у вирішенні подальшої долі (чех). Після з акінчення гімназії поступив я на
маленького Василя відіграв класик української правничий факультет Львівського університету,
муз ики Микола Л исенко. Ще в молоді роки однак в ІІ с ем. 1906/07 р. виїхав я за порадою
М. Лисенко познайомився з батьком Василя – проф. Курца на дальші музичні студії, до Праги
Олександром Барвінським. Між ними зав’язалися Чеської і тут перенісся я на чеському Університеті
тіс ні с тос унки, які в подальшому с прияли на філософічний факультет. В Праз і учився я
загальному визнанню композитора в Галичині. головним чином муз. теорет. наук (гармонія,
Саме М. Л и с енко під час відв ідин с ім’ї контрапункт, канон і фуга, інструментовка,
Барвінських у Львові, прос лухавши гру на композиція) у відомого чеського композ итора
фортепіано маленького Василя, рекомендував Вітезслава Новака (учня славетного чеського
батькам продовжити музичне навчання сина. композитора Антона Дворжака) продовжуючи теж
В. Барвінський назавжди зберіг пієтет до класика фортепіанні студії у проф. Гольфельда (1869 –
і все життя продовжував його справу. 1953). На чеському Університеті с лухав я між
Професійну музичну освіту Василь Барвінський іншим муз. викладачів Гостинського і головне др.
почав з добувати 1896 року будучи учнем Зденка Неєдлі. У проф. В. Новака побирав я
Львівської гімназії. Гри на фортепіано вчив відомий науку до 1914 р. В 1914 р. зложив я державний
чеський педагог Вілєм Курц (1872 – 1945), пізніше іспит з муз ики з відзначенням для учителів в
професор і ректор Празької консерваторії. “Після середніх школах і учбових закладах. Іспит цей я
закінчення гімназії у 1906 році Барвінський вступив зложив з правом навчання в чеській та німецькій
на юридичний факультет Львівського університету, мові. На університеті одержав я також в тому
але за порадою Курца виїхав у 1907 році до Праги році в травні 1914 р. абс олюторіум (лат. –
для продовження музичної освіти”, конс татує незмінне, постійне, документальне підтвердження
С. Павлишин [7, 6 – 7]. про закінчену освіту). В Празі виступав я часто
Навчаючис ь на філософс ькому факультеті як піаніст виконавець і композитор. Одночасно
Праз ького університету слухав лекції відомих почав я там с вою першу педагогічну працю
чеських музикознавців З. Неєдлі, О. Гостинського, (приватні лекції)… На 1914/15 заангажовано мене
що відіграли велику роль у формуванні його як вчителя і директора Вищого Муз ичного
світогляду [там же, 8]. Інституту ім. М. Лисенка у Львові і тут почав я
101 Молодь і ринок №3 (50), 2009

продовжувати свою композиторську, виконавчу і 1910 року) [3, 46 – 47]. З того час у вони майже
педагогічну діяльність” [2, 91 – 92]. нерозлучно працювали поруч: В. Барвінський –
Формуючи муз ично -с ус пільне життя як директор Вищого музичного інституту, а
Галичини, В. Барвінський, звичайно мав тісні С. Людкевич – як інспектор його філій. Працювали
творчі контакти з багатьма музикантами Європи вони разом і після встановлення в Західній Україні
і чи не найбільше з Чехії, де він пройшов радянської влади, і в часи німецької окупації, коли
педагогічне вишколення. Він, як свідчать сучасні стараннями В. Барвінського була організ ована
йому музикознавці, дошкульніше за інших відчував музична школа з українською мовою навчання.
обмеженість і замкнутість муз ичного життя в Згадує Олег Криштальс ький: “Ніхто в цей
Галичині, шукав засоби його поліпшення. Сприяв трагічний час не мав жодної можливості й не міг
цьому усіма видами своєї діяльності. Взявши на думати про муз ичну ос віту. Тільки з авдяки
себе не один муз ично-громадс ький тягар, з активній і справді героїчній діяльності Василя
гідністю ніс його впродовж усього свого життя Барвінського, його постійним з верненням до
[3, 10 – 11]. окупаційного німецького режиму наз ріла
Вся його музична творчість збагачувала, а то можливість організувати у Львові музичну школу
й навіть с творювала с купий у 1920-і роки – на зразок музично-ремісничого училища, де
українс ький педагогічний репертуар. І як, наші провідні музиканти могли працювати й
переконливо доводить С. Павлишин, в середині елементарно заробляти на найбільш примітивні
1930-х років композ итор напис ав, мабуть, умови існування.
найціннішу свою педагогічну з бірку – “Наше Тоді Вас иль Барвінський, який вес ь час
сонечко грає на фортепіанні” – 20 дитячих п’єс цікавився моєю долею, взяв мене у так званий
для фортепіано на українські народні мелодії для “клас” і в міру тодішніх можливостей займався
молодших років: 1. Бузько (Лелека). 2. Обжинкова моєю дальшою професійною підготовкою. На
пісня. 3. Коломийка. 4. Горобчик. 5. Думка. 6. Вийди, уроки в класі В. Барвінського, безперечно
вийди с онечко. 7. Коляда. 8. Зоз уленька відбилася його постійна зайнятість організаційними
(Щедрівка). 9. Їде, їде Зельман (Гагілка). 10. Зайчик. с правами, перевтомленість громадською й
11. Котик (колис кова). 12. Комарик (Марш). гуманістичною діяльністю” [4, 4 – 5].
13. Телятко. 14. Дощик. 15. Жучок. 16. Півники В подальшому поряд з композ иторс ькою,
молотять. 17. Мишечка і ведмідь. 18. Пісня про музикознавчою та адміністраторською роботою
Довбуша. 19. Гей у Львові (історична). 20 Сорока- Василь Барвінський протягом усього свого життя
ворона. займався фортепіанною педагогікою. Виробив
Збірка була гарно видана для дитячого притаманну тільки йому музичн о-педагогічну
сприйняття – з ілюстраціями, як перші книжки до кон цепцію.
читання, як букварі. Композитор писав: “Метою Згадуючи про Барвінського-педагога, колишні
цієї збірки було зв’язати українську дитину вже учні відмічають такі притаманні йому риси, як
на початок її фортепіанних студій з українською гуманніс ть, демократичніс ть терплячіс ть і
мелодикою і піснею”. наполегливість у процесі досягнення накресленої
Справді, у з бірці “Наше с онечко грає на мети, прагнення дати учневі широку музичну
фортепіанн і” викорис тані бли з ькі дітям освіту, виховати його волю, характер, національну
найцікавіші і водночас найпопулярніші народні свідомість.
піс ні. Прос та фактура допомагає конкретно В його педагогічній практиці визначальне місце
розкрити кожен образ та випливає з характеру відводилось етичним та естетичним підвалинам
даної мелодії. Такі п’єси, як “Дощик”, “Горобчик”, виховання учня. “Ва с иль Олекс андрович
“Комарик”, “Думка”, та зрештою й усі інші, що скеровував на таку роботу, яка крок за кроком
входять в дану збірку, не тільки с пираються на провела б учня шляхом повноцінної підготовки до
відомі народні піс ні, а й показують дітям їх виконання важливої і відповідальної міс ії
найхарактерніші жанри, як колискова, марш, збереження й роз витку кращих традицій тих
щедрівка, гаївка, історична піс ня. Прийоми музикантів, які працювали в минулому. Вчитель
ілюстративності, наслідування знайдено тут дуже постійно намагався зацікавити учня історією
вдало, вони близькі дитячому сприйняттю, їх музичного мистецтва, історією виконавства на
зрозумінню. Цей цикл і в наш час залишається клавішних інс трументах, з окрема багатою
високохудожнім матеріалом, необхідним дітям на історією фортепіанної музики. Помітивши падіння
початковому етапі їх навчання [7, 30 – 31]. рівня зосередженості або фізичну втому учня, він
У 1918 році В. Барвінс ький з ус трівс я з робив кількахвилинну перерву і роз повідав про
С. Людкевичем (перше знайомство їх відбулося повчальні чи просто цікаві випадки у світі музики,
Молодь і ринок №3 (50), 2009 102

пов’язуючи їх з професійним зростанням учня” вчитель ясно виділяв жанрові та стилістичні
[5, 80]. особливості кожного твору, пояснював його форму,
В. Барвінський хоч і схвалював “класичну” майстерно показ ував головні теми й вираз ні
методу школення піаністів-професіоналів, але в музичні елементи. Великий вплив на впевненість
роботі був ближчий з учнем до принципів учня в подальшій роботі мала неповторна,
загальн ого вихов ан н я музик ан та- стримана і в той час невідпорно переконлива гра
професіонала [4, 58]. вчителя. Можливо, – враховуючи силу впливу
Наполегливість, витриманість, кмітливість у довершеного артис тичного виконання на
роботі, вивчення усіх механічних та акустичних свідомість учня і, відповідно з берегти більше
можливостей інструмента, постійна робота над простору для його ініціативи у самостійній роботі,
удосконаленням свого апарату – гнучкої, чіпкої – він ніколи не виконував увесь твір від початку
руки з чутливими п альцями й тонкого, до кінця. Раз ом з тим, вчитель вимагав від учня
артистично-вибагливого слуху – такими були виявів високої чутливості, заохочував його до
головні вимоги вчителя [5, 80]. постійного контролю виразності власної гри,
При роботі зі своїми учнями над будь-яким враховуючи повагу до ус відомлених і
музичним твором чи навіть технічною вправою врівноважених виконавських рішень на всіх етапах
у нього були дві фундаментальні з асади, які самостійної роботи.
сприяли більш швидкому досягненню кінцевого В. Барвінський велику увагу приділяв поняттю
результату – створення художн ього образу історизму у роз борі та ос мис ленні
п’єси. Перша: шукати найбільш ефективний шлях інформаційного матеріалу. Роз’яснював історичні
до реалізації і уникати необґрунтованих витрат та культурні обставини у часи створення тієї чи
роз умової та фізичної енергії учня. Друга: іншої п’єси, особливості інструментарії і способів
вимагати найкращої якості звука (в усіх його музикування у різні історичні періоди.
проявах – тембрі, інтонації та динаміці) і ясної Важ л ив и м п е да г ог іч ни м п р ин ц и по м
артикуляції в усіх найменших складових частках В. Барвінський вважав послідовність засвоєння
твору, – навіть у мотиві, який складається з двох з міс ту навчального матеріалу, добирав
звуків. найефективніші з асоби подолання віртуозних
Виходячи з цього, заняття були організовані за труднощів. Зосереджен ість учня також була
таким планом, який враховував психофізичний одною з педагогічних преамбул композитора. Він
стан та виконавс ький апарат учня , процес під час уроків робив письмові зауваження учням
пос тійного слухового аналізу, націлений на в їх зошитах, що в подальшому пояснювало їх
відповідну художньому уявленню учня корекцію кропітку роботу. “Слухати себе – який звук
звуковідтворення. повинен бути – більш уважно вправляти, звертати
На практиці робота до занять починалася з на вс е увагу”, “Д уже чітко вести голоси,
“розвантаження” свідомості учня від непотрібних голосоведення дуже важливе: не піднімати, не
під час уроку нашарувань попередніх вражень. передержувати тони, зважати на звук” [5, 85].
Коротка бес іда на музичні або інші мистецькі Однак, першочергове значення на початковій фазі
теми, перегляд цікавої книжки разом із вчителем навчання відводилос ь правильній постановці
створювали можливість полегшити природне інструменталіста. Організовуючи правильний
входження учня у специфіку музичних занять. контакт учня з фортепіано, вчитель добивався
Вис окий рівень з ос ередженос ті учня, точного ви бору вис оти с идінн я та його
максимально ефективне використання його сил і віддаленос ті від інструменту. Це може досить
здібностей – таким були основні вимоги вчителя, сильно впливати на усі дії виконавського апарату,
згадує один із його учнів О. Максимов [5, 80 – особливо на стадії його формування.
81]. Якість роботи – підкреслював композитор –
“У підборі репертуару В. Барвінс ький завжди важливіша ніж кількість: “краще менше матеріалу,
дотримувавс я принципу – від прос того до а більш точно випрацювати все;” “Час від часу
складнішого. Поступове просування учня до перегравати давній репертуар – раз повільніше з
більш складного репертуару вимагає від нього нот, перевірити чи все в порядку – і раз так, як би
розширення палітри засобів виразності, збагачення це було на академвечорі – не забувати” [5, 90].
і з міцненн я виконавс ької баз и, а також Згадуючи про Барвінського-педагога, колишні
з баланс ованого емоційно-інтелектуального учні відмічають такі притаманні йому риси, як
розвитку – образного мислення”. гуманніс ть, демократичніс ть, терплячіс ть і
Починаючи роботу над репертуаром, наполегливість у процесі досягнення поставленої
вибраним з певними педагогічними задумами, мети, прагнення дати учневі широку музичну
103 Молодь і ринок №3 (50), 2009

освіту, виховати його волю, характер, національну Дослідж ен н я , публі цистик а, статті. –
свідомість. Дрогобич, Коло, 2004. – С. 47.
Вплив його яскравої особистості значною 2. Барвінський В. Статті, листи, спогади.
мірою позначився на подальшій творчості його – Дрогобич, Посвіт. 2008. – С. 91 – 92.
учнів. З його класу вийшли концертуючі піаністи: 3. Грабовський В. Шляхетна постать на
Роман Савицький, Олег Криштальс ький, Дарія тлі історії к ультури цен тральн о східн ої
Гординська-Каранович, Володимира Кисілевська. Європи: поверн ен н я корифея // В асиль
Усі вищевказ ані піаністи та ще велика частина Барвінський у дослідженн ях та матеріалах.
інших учнів, с еред я ких Д . Герас имович, – Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 7 – 15.
О. Пяс ецька-Процишин, Н. Кашкадамова, 4. Криштальський О. Спогади про видатних
Д . Личковська, М. Крих-Угляр, О. Максимов, Львівських піаністів. Бібліографія Українознавства.
прис вятили с ебе фортепіанній педагогіці, Вип.2. – Львів, 1994. – С. 56 – 61.
продовжили справу свого вчителя. 5. Максимов О. В тіленн я педагогічн их
Висновки. Вивчення педагогічних принципів прин ципів В . Барвін ського в роботі н ад
В. Барвінського дає можливість оцінити ступінь фортепіан ним твором. – Дрогобич: Посвіт,
їх вартості та актуальності з сучасних позицій та 2008. – С. 79 – 83.
вимог у підготовці вис окопрофес ійного 6. Марченко Є. В плив педагогічн их ідей
музиканта-педагога. М.Лисенка на музично-естетичне виховання
В. Барвінський ввібрав в себе кращі традиції на західноук раїнських землях. – Рукопис, Деп.
європейської музичної культури та прогресивної в НІВ Інформкультура Держ. Б-ки ім. В. Леніна,
педагогічної думки. Не можна не зауважити, що 28.03.1987 р. №1457. – Дрогобич, 1987. – 11 с.
педагогічні настанови В. Барвінського багато в 7. Павлишин С. В. Барвін ськ ий. Творчі
чому адекватні поглядам А. Дворжака, Ф. Шопена, портрети ук раїн ських композиторів. – К. ,
В. Курца, В. Новака та ін. Це стало основним Музична Україна, 1990. – 87 с.
педагогічн им ас пектом в його методиці 8. Садова Л. А спек ти фортепіан н ої
викладання гри на фортепіано, сприяло створенню педагогік и В асиля Барвін ського // В асиль
своєї власної музично-педагогічної концепції, Барвінський у дослідженн ях та матеріалах.
основні положення якої не втратили і в наш час – Дрогобич: Посвіт,2008. – С. 94 – 107.
своєї актуальності. 9. Як убя к Я. В асиль Барвін ськ ий та
Станіслав Людкевич // Василь Барвінський у
1. Барвінський В. Огляд історії української дослідження х та матеріалах. – Дрогобич:
музики. З музично-письменницької спадщини. Посвіт, 2008. – С. 47.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“С кажи, брате, кобзареві: хай собі співає! Бо кобзаря на Вкраїні

народ поважає”.
Олександр Корсун
український поет-романтик
“Тільки час належить нам”.
Сенека
давньоримський філософ
“Усе заходиться в усьому”.

Сенека
давньоримський філософ
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
Молодь і ринок №3 (50), 2009 104

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ХОРОВОЇ СПАДЩИНИ М. ЛЕОНТОВИЧА
НА МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ
УДК 784.087.68 (477) “ХIХ”
Любомира Ластовецька, доцент кафедри методики музичного виховання і диригування

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ХОРОВОЇ СПАДЩИНИ

М. ЛЕОНТОВИЧА НА МУЗИЧНЕМИСТЕЦТВО УКРАЇНИ
Стаття присвячена науковому осмисленню феномену хорової творчості Миколи
Леонтовича в українському музичному континуумі.
Ключові слова: хорова спадщина, музичне мистецтво.
П
останов ка пробле м и. Микола чудовий голос і гарно співала, прищепила йому
Дмитрович Леонтович (1877 – 1921) любов до української народної пісні, а початки
належить до тих композиторів, чиє музичної освіти він здобув у батька, який добре
ім’я золотими буквами вписане в скарбниці грав на віолончелі, скрипці, гітарі, був досить
хорового репертуару українських композиторів. освіченою людиною і навіть деякий час керував
Його хорові композиції є дуже популярними і хором семінаристів.
відіграються важливу роль як в репертуарі Без сумнівно, що с ам контекс т впливав на
окремих хорів, так і на загальнонаціональному творчу індивідуальність М. Леонтовича і спонукав
рівні, позаяк утверджують вис окі ціннос ті його до активного розвитку. Під час навчання у
українського професійного музичного мистецтва. духовній семінарії М. Леонтович, як колись його
Аналіз останніх досліджень і публікацій. батько, також керував хором семінарис тів, у
В музичній україністиці сформувалась окрема виконанні якого вперше прозвучали його обробки
галузь – леонтовичезнавство, яке представлене пісень “Гандзя”, “Ой чия ж то причина, що я бідна
багатьма науковими розвідками – монографією, дівчина”. Після закінчення семінарії М. Леонтович
мемуарами, збірками статей тощо. Вивченням працював вчителем у с ільс ьких школах,
спадщини композитора займались П. Козицький, удосконалював свою музичну освіту1 і в с. Чукові
Я. Юрмас (Юрій Мас ютін), В. Д овженко, організував самодіяльний симфонічний оркестр.
М . Грінченко, В. Іва нов, Н. Горюхіна, М. Леонтович писав не лише хорові твори, але
Н. Герас имова-Перс идс ька, С. Орфеєв, й видав два збірники пісень з Поділля з присвятою
Б. Луканюк, А. Завальнюк, В. Кузик та ін. У М. Лисенкові. У той час він с творив багато
вис вітленні творчого методу і рис с тилю хорових обробок, з окрема с лавноз віс ний
М. Леонтовича у цій статті орієнтовано на праці “Щедрик”, також “Піють півні”, “Мала мати одну
М. Гордійчука, В. Д яченка, С. Людкевича, дочку”, “Дударик”, “Ой зійшла зоря” та ін. Талант
В. Золочевського. Проте, на сьогоднішньому мис тця, активіз ація його творчих шукань
етапі бракує повного об’єктивного уявлення про реаліз увалися у м. Тульчині на Поділлі та в
творчу постать митця, його діяльності у контексті м. Києві, де М. Леонтович активно працював як
музичної культури епохи. диригент, композитор і музично-громадський
Мета статті – проаналізувати роль хорового діяч.
доробку Миколи Леонтовича в професійному Вже в той час його твори відігравали вагому
музичному мистецтві України, адже діяльність роль в репертуарі професійних та с амодіяльних
композитора хронологічно припала на процес колективів України. Восени 1920 року в Тульчині
становлення нової національної музичної культури відбулися гастролі хорової капели під керівництвом
XX століття. Кирила Стеценка та Павла Тичини як другого
Виклад основного м атеріалу. Микола диригента, на концертах капели з величез ним
Дмитрович Л еонтович, який походив з сім’ї успіхом виконувалися твори М. Леонтовича.
сільського священика, інтерес до хорового співу В останні місяці життя Леонтович закінчував
успадкував від свого оточення. Мати, яка мала оперу “На русалчин Великдень” за однойменною
казкою Б. Грінченка. У ніч з 22 на 23 січня 1921 р.
1
З 1909 року М. Леонтович навчався під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він
періодично відвідував у Москвіта Києві.
© Л. Ластовецька, 2009 105 Молодь і ринок №3 (50), 2009

композ итор перебував у с вого батька у часто виростає до цілої, хоч і невеликої поеми”4.
с. Марківка Гайсинського повіту, де був убитий За методом М. Л еонтовича, все первіс не
невідомим на 44-му році життя. І дос і багатство народної пісні, особливості її поетики і
невисвітленими залишаються деякі етапи життя муз ичного с тилю, мають виз начати вес ь
М. Леонтовича, особливо останній період – 1917 комплекс виражальних засобів для всебічного
– 1921 рр. розкриття й збагачення її образів, найтонших
Музичний архів М. Леонтовича налічує близько емоційних відтінків.
300 одиниць 2 , найбільшу час тину в ньому В своїй монографії М. Гордійчук, виходячи за
займають 105 обробок українських народних рамки жанру хорової обробки народної піс ні,
пісень, чимало з яких з береглися у кількох проаналізував і оригінальні твори композитора –
редакціях. Нотна час тина рукопис ів його хорові поеми та незавершену оперу “На
М. Леонтовича предс тавлена як світс ькими Русалчин Великдень”. Крім того, дос лідник
(записи українських народних пісень, обробки, вперше в українському музикознавстві заторкнув
оригінальні твори, матеріали до опери “На питання традицій творчого методу М. Леонтовича
Русалчин Великдень”, хорові поеми, вокально- в українській музичній культурі, впливу естетики
інструментальні та інструментальні твори), так і композитора на творчість таких діячів української
духовними композиціями. Тому вкрай важливим музики XX ст., як П. Козицький, М. Вериківський,
кроком на шляху до вс ебічного висвітлення Л. Ревуцький та ін.
творчої постаті митця с тало видання більшості Важливим кроком на шляху вивчення спадщини
його духовних композицій, які в радянські часи М. Леонтовича, з окрема творчого методу
були штучно вилучені з спадщини митця3. композ итора в жанрі хорової обробки, стали
Хорові мініатюри М. Л еонтовича і донині публікації вченого П. Козицького, який в розвідці
залишаються неперевершеними й виконуються “Творчість М. Леонтовича” визначив такі провідні
хорами як в Україні, так і за кордоном, серед оз наки творчого п роцес у митця, як
найчастіше виконуваних – “Щедрик”, “Козака “горизонтальний”, а не “вертикальний” с посіб
несуть”, “Дударик”, “Із-за гори сніжок летить”, мислення, внаслідок чого М. Леонтович уникав
“Женчичок-бренчичок”, “Гаю, гаю, зелен шаблонних гармонічних з воротів, створив
розмаю” та багато інших. На основі українських нас крізну форму та театраліз ував хорову
народних мелодій М. Леонтович створив цілком мініатюру шляхом “інстументалізації голосових
оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно партій”. На думку дослідника Б. Луканюка, хори
художньо переосмислив їх, надав їм неповторного на народнопіс енні теми М. Л еонтовича це
звучання. “сповна оригінальні хорові мініатюри, п’єси, і
М. Грінченко один з перших здійснив спробу трактувати їх с лід насамперед кріз ь приз му
комплекс ного підходу до висвітлення пос таті жанрової системи малих форм у музичній культурі
М. Леонтовича. Виходячи з твердження, що писемної (ніяк не усної) традиції”5.
основною складовою творчості М. Леонтовича є М. Леонтович був одним з перших майстрів,
жанр хорової обробки народної пісні, а “решта – які інтерпретували український фольклор,
то епізод”, науковець зосередив свою увагу на використовуючи музичні надбання європейської
проблемі творчого методу митця. М. Грінченко музично-хорової культури. На основі різнобічної
першим в українс ькому муз икоз навс тві музичної освіти М. Л еонтович послідовно
с формулював такий його основоположний втілював в с воїх обробках ідею гармонізації й
принцип, як “пісенний образ”, який є “вихідною поліфонічності6, широко використовував найкращі
точкою всієї музичної побудови Леонтовича, яка досягнення с вітової хорової техніки. Наприклад,
в одній з найкращих своїх обробок – пісні “Над
2
Музикознавець Л. Корній, здійснивши археографічний опис ісистематизацію базового джерела діяльності
митця, видала Каталог архіву М. Леонтовича.
3
Видання духовних творів М. Леонтовича здійснили В. Іванов, М. Юрченко, М. Гобдич.
4
Праця М. Грінченка Український музичний словник – хр естоматія, ч астина якої присвячена постаті
М. Леонтовича, міститься у виданні М.Д. Леонтович: Зб. статей та матеріалів / Упор. В. Довженко. – К.: АН УРСР,
1947. – С. 11 – 37.
5
Луканюк Б. Творчий метод М.Д. Леонтовича // Українське музикознавство. – К.: Муз. Україна, 1989. – Вип. 24.
– С. 45.
6
Аналізу гармонії та поліфонічнихзасадтворів М. Леонтовича присвяченінауковірозвідки С. Людкевича “Музична
мова в оригінальних хорових творах іопері “На Русалчин Великдень” М. Леонтовича”, Н. Горюхіної “Гармонія
в обро бках нар одних пісень М. Леонтовича”, Н. Герасимо вої-Персидської “Хар актерні риси поліфонії
М. Леонтович а”.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 106

річкою бережком” композ итор використав обмежувалась одним куплетом, що не давало
класичну поліфонічну форму канта, створивши можливості розкрити розвиток поетичного тексту
картину широкого українського степу й образ й сюжету. Він створив і нову форму – кількачастинної
знедоленого чумака, який повертається додому хорової мініатюри, де замість одного куплету –
в одній латаній свитині з далекого краю, таке декілька самостійних частин [1, 131].
з ас тос ування з ас обів канта створює ефект М. Л еонтович опир авс я на традиції
відлуння пісні в степу. імпровізаційності українських кобзарів, які кожну
Виз начаючи ос об ливос ті муз ики нову строфу текс ту піс ні інтерпретували по-
М. Л еонтов ича, відомий чес ьк ий вчений новому, також композитор застосовував у своїх
З. Неєдли підкреслював, що подальший розвиток обробках темброву варіантніс ть виконання
хорового мис тецтва в Україні після нього пішов народних рапсодів, це надало можливість розкрити
шляхом гар моніз ації та харак терис тики. велике роз маїття гармонії, контрапункту.
“Гармонічна мова Леонтовича стоїть незрівнянно Тематика хорових мініатюр М. Леонтовича
вище від мови його попередників… Леонтович дуже різноманітна: це обрядові, церковні, історичні,
сміливо користується дисонансовими звучаннями, чумацькі, танцювальні, жартівливі, ігрові пісні.
ніде не зловживаючи ними, а виходячи з логіки Одне з центральних міс ць у його творчості
розвитку кожного голосу” [4, 33 – 34]. займають хори на побутові теми, серед них “Ой у
Пошуки характерного у пісні, “вживання” у ліс і при дороз і”, “Ой темная та невидная
фольклорне першоджерело, уміння це характерне ніченька”, “Мала мати одну дочку” (в ньому
й індивідуальне піднести до вис окого рівня митець виходить за межі жанру хорової обробки і
художнього узагальнення – одна з найістотніших наближається до жанру драматичної хорової
рис творчос ті М. Леонтовича. Композ итор поеми), “Ой з-за гори кам’яної” та ін. Їх визначає
органічно поєднав прийоми народного динамічне розгортання сюжету, персоніфікація
багатоголосся з досягненнями класичної поліфонії, окремих образів, активна драматизація подій на
внас лідок чого кожен голос відіграє цілком зразок кобз арської манери (наприклад, Остапа
самостійну виражальну роль, відтворює найтонші Вересая, про якого композ итору розповідав
зміни настрою в пісні. Часто М. Л еонтович М. Лисенко).
використовував органні пункти, на яких будував До найвищих досягнень композитора належать
складні звукові комплекси, досягаючи насиченості твори “Щедрик” та “Дударик”, вони вирізняються
і напруженості звучання. макс имальною ритмічною організ ацією,
М. Леонтович майстерно передавав гумор і досконалою мелодією, ювелірним опрацюванням
жарт, радість і сміх. Обрядові та ігрові пісні він деталей, в цих композиціях тема народної пісні є
також переосмислював на основі поліфонії та лише “підставою до авторського самовираження”.
гармонізації, часто розгортаючи с правжню Як зазначає В. Кузик, ““Щедрик” став могутнім
драматургічну дію. Наприклад, в його щедрівці імпульсом визнання харизми мистця з зеленого
“Ой там з а горою” першим вступає тенор із Поділля для вс ієї України”, її “ЗНАКОМ”
заспівом, потім почергово інші голоси хору, немов [3, 7].
до щедрування приєднуються нові партії і групи В обробці “Пряля” М. Леонтович досягнув
співаків, вони починають перегукуватися, що рівня трагічної балади, створив симфонізовану
відтворює веселу атмосферу свята. До кращих драматичну хорову сцену і багатогранний образ,
творів обрядового жанру належать “За городом який виражає стан пригнічення та туги, і водночас
качки пливуть”, “Коза”, “Гра в зайчик”. імітує звучання прядки, що стало результатом
Водночас, почерк М. Леонтовича вирізняється авторського прочитання народної пісні – образ
з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю часу, вічнос ті. Ось як З. Неєдли відгукнувся про
руху голосів, ювелірним відшліфуванням деталей. цей твір: “Леонтович у своїй пісні… виявив такий
Він належав до тих композиторів, які уміло сильний баладний характер, що підняв її прямо в
використовували звукообраз отворчі прийоми трагічну атмосферу правдивої балади, надавши їй
народного першоджерела й підпорядковували таким чином особливо високої цінності. То є одна
цьому своє відчуття стилю. Дослідник В. Дяченко з найкращих (коли взагалі не найкраща) з обробок
в своєму дослідженні “Принципи обробки народної українських пісень” [цит. за № 2, 39 – 40].
піс ні у М. Леонтовича” ретельно осмис лив Окрему сторінку в спадщині М. Леонтовича
творчий доробок майстра в аспектах “композитор займають його пісні-реквієми “Козака несуть”, “Із-
і фольклор”, “традиційне і новаторське”. за гори сніжок летить”, “Смерть”, в яких він тонко
Д о М. Л еонтовича переважна більшість переос мис лив мелодику народного плачу,
гармоніз ац ій народних піс ень для хору застосував різні хорові звукові ефекти (наприклад,
107 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ОГЛЯД ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
“МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ У ПРАЗІ ЧЕСЬКІЙ”
спів із закритим ротом), надав подіям ліричного, 90-х років музикознавець В. Кузик віднайшла
драматично го чи урочис того х арактеру. документальні свідчення, які підтверджували факт
Виходячи з методу характеристик, М. Леонтович знищення М. Леонтовича як діяча національного
моделював драматургію багатьох творів з а відродження.
принципом тембрового діалогу. Попри те, що українське леонтовичезнавство
Виснов ки. Творчіс ть М. Л еонтовича має доволі потужний і вс ебічний науковий та
відіграла важливу роль у становленні багатьох нотографічний доробок, на сучасному етапі є
українс ьких композ иторів: П. Коз ицького, очевидною відсутність комплексного дослідження
В. Дремлюги, М. Вериківс ького, Г. Верьовки, творчості митця, а тому ця проблема потребує
Л . Ревуцького, М. Скорика, Л . Д ичко, наступних розвідок.
Є. Станковича та інших.
Таким чином, хорова спадщина М. Лентовича, 1. Дяченко В. П. М. Леонтович. – К.: Муз.
в якій втілені найтиповіші риси народної вдачі, Україна, 1985. – 4-е вид. – 134 с.
займає важливе місце в контексті українського 2. Гордійчук М. Микола Леонтович. – К.:
та загальноєвропейського музичного мистецтва, Муз. Україна, 1972. – 56 с.
є окрас ою репертуару багатьо х творчих 3. Кузик В. Микола Леонтович // Микола
колективів. Новий спалах інтересу до постаті Леонтович. Хорові твори: Нотне виданн я /
М. Леонтовича в українському музикознавстві Ред.-упор. В .В. Кузик. – К.: Муз. Ук раїна, 2005.
припав на часи незалежності, коли внаслідок – С. 5 – 11.
відродження української державності постало 4. Творчість М. Леонтовича. Зб. статей /
питання глибшого вис вітлення діяльнос ті Упор. В . Золочевський. – К. : Муз. Україн а,
національних діячів початку ХХ ст. У середині 1977. – 200 с.
УДК 78 (477+437.1/.2)
Уляна Молчко, доцент кафедри музикознавства та фортепіано
ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ОГЛЯД ВАСИЛЯ

БАРВІНСЬКОГО “МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ
У ПРАЗІ ЧЕСЬКІЙ”
У публікації аналізується стаття В.Барвінського про музичне життя чеської столиці
на початку ХХ сторіччя. Вперше вводиться у сучасний науковий обіг музично-критичний
матеріал, який був опублікований на сторінках журналу “Боян”.
Ключові слова: публіцистичний огляд, композитор, музичне життя, концерт.
П
остановка проблеми. Початок ХХ тогочасними періодичними часописами: “Діло”,
сторіччя в національному мистецтві “Новий час”, “Громадська думка”, “Назустріч”,
окрес лений но вим етапом у “Неділя”, “Музичний вісник”, “Боян”, “Українська
формуванні та становленні професійної української музика”, “Мистецтво”, “Література і мистецтво
музики. Перед провідними культурно-освітніми ” польськими – “Lwowskie Wiadomosci Muzyczne
діячами Галичини постало з авдання надати i Literackie”, чеськими, австрійськими. Він автор
високої фаховос ті різним ділянкам музичної – біографічних нарисів, котрі присвячені діячам
діяльнос ті. Велике значення в цей час мало музичної культури: “Мої спомини про Лисенка”,
друковане с лово, яке допомагало підносити “Віктор Кос енко”, “Митець великого
загальний рівень людей до європейс ьких висот. обдарування” (про С.Людкевича), “Бела Барток
Музично-критична, публіцистична, музикознавча у Л ьвові”, “Творчіс ть В. Новака” та інші;
діяльніс ть Вас иля Барвінського є однією із музикознавчих статей: “Українська народна пісня
високомистецьких с торін його багатогранної і українські композитори”, “Характерис тика
творчої праці. Композитор плідно співпрацював з українс ької народної пісні та її дослідження”;
© У. Молчко, 2009 108

праць, в яких представлений розвиток історії Нижанківському викладати від 1929 року у Вищому
муз ичної культури: “Українська музика (нова музичному Інституті ім. М. Лисенка у Львові
доба)” за участю Ф. Стешка, С.Л юдкевича в Барвінський звільнив йому на півроку свою педагогічну
“Українській Загальній Енциклопедії”, “З історії посаду, а сам працював у Празі в українському
української музичної культури Західної України, Педагогічному Інституті” [11, 16]. Отож, повернувшись
“Огляд історії української музики ”, котра ввійшла після річного перебування в чеській столиці, композитор
окремим роз ділом до “Історії української ділиться мистецькими враженнями на сторінках
культури” під редакцією академіка І. Крип’якевича. тогочасних періодичних видань у статтях “Музичне
Аналіз останніх досліджень. Муз ично- життя у Празі чеській” (Музичний вісник товариства
критична діяльніс ть Вас иля Барвінс ького ім. М. Лисенка, 1930, квітень) і “Прага та її музичне
неоднораз ово роз гл ядалас я провідними життя” (Діло, 1930) [14, 11].
сучасними науковцями, такими як С. Павлишин У 30-х роках ХХ с торіччя виз начний
[10; 11], Б. Тихонюком[16], В. Семчишином [13], культурно-ос вітній діяч співпрацює з журналом
І. Скрипник [14], Д. Білавич [3], В. Грабовським “Боян”, що виходив у Дрогобичі. На сторінках
[4; 5], Л . Соловей [15]. Одн ак об’ємна цього часопису побачила світ пропонована стаття,
публіцистична спадщина композитора досліджена яка призначалася для обізнання західноукраїнських
ще недостатньо. мистецьких діячів з рівнем культури в столиці
Мета статті – ввести в сучасний науковий сусідньої держави [2]. Періодичний муз ичний
обіг статтю В. Барвінського “Музичне життя у місячник, з ас нований у червні 1929 року в
Праз і чес ь кій”, опублікувати з аз начений Д рогобичі, виходив до грудня 1930 року.
раритетний джерель ний матеріал з адля Редакторами журналу були: о. Северин Сапрун –
найширшого використання в нашому суспільно- композитор, диригент “Дрогобицького Бояну”,
мистецькому просторі. суспільно-громадський діяч, директор Музичного
Виклад основного матеріалу. Столиця Чехії інституту ім. М. Лисенка в Дрогобичі та професор
– Прага – на початку сторіччя була одним із Володимир Сольчаник – викладач української
культурних європейських центрів, “де відбувалось мови у Дрогобицькій українській гімназії [9].
радикальне оновлення художнього світогляду” [7, Стаття В. Барвінського “Музичне життя у Празі
114]. Василь Барвінський тісно пов’язаний з цим чеській” належить до класифікаційного типу
чудовим містом, де з 1907 до 1915 року здобував аналітичної музичної критики, жанрову систему
фах педагога фортепіано у Празькій консерваторії, якої складають огляди. За окресленням Олени
а також відвідував лекції відомих чес ьких Зінькевич та Юрія Чекана з аз начений вид
музикознавців Зденека Неєдлого та Отакара музичної критики вміщує “панорамний погляд на
Гос тінс ького у Пр аз ькому Карловому події, ситуацію, ті чи інші проблеми, а можливість
Університеті. Молодий муз икант закінчує тут їх сис тематиз ації та по рів нян ня по с ил ює
також Вищу Школу Майстерності у Вітезслава оціночний ефект” [6, 93]. В. Барвінський на
Новака. Повернувшись до Львова після навчання сторінках аналізованої публікації подає цілий ряд
та о чол ивш и Вищ ий му з ич ни й інс титут мистецьких явищ, що пов’язані зі станом чеського
ім . М. Лисенка, композитор постійно прагне мистецтва на початку ХХ с торіччя. Автор
продовжувати творче спілкування з чеською детально роз глядає муз ичне життя Праги.
столицею. Так у 1929 – 30 роках він знову їде до Особливу увагу читача він з ос ереджує на
Праги. У своїх автобіографіях мистець пише: “В оперному репертуарі тогочасних національних та
1929 р. виїхав я на кількамісячний побут до Праги німецьких театрів, оз найомлює з творами
чеської в музичних цілях (студії, творча праця)” європейських і чеських композиторів, а також
[1, 92], а в іншій зазначає: “В 1929/3 рр. побував я представляє визначних диригентів. З особливою
в Чехословацькій Республіці (концерти – творчий с импатією В. Барвінс ький пише про муз ику
відпуск)” [1, 134]. Тут Василь Олександрович П. Хіндеміта, В. Новака. Аналізуючи концертне
тісно спілкується з молодим Миколою Колессою, життя чехів, визначний український культурно-
який з великою теплотою з гадує: “Коли я ос вітній діяч висвітлює імпрез и с имфонічної
студіював у Празі, Василь Барвінський приїхав музики. Він зауважує, що великою популярністю
сюди у 1929 – 30 рр. Був там дуже щасливий, як користуютьс я класичні концерти, де звучать
у роки навчання” [8, 168].У с татті “Львівські композ иції Й. Баха, Г. Генделя, Д. Скалатті,
музиканти і “Праз ька школа”, доктор Й. Гайдна, В. Моцарта, а також тогочасних
мистецтвознавств, професор Стефанія Павлишин, національних мистців: Й. Сука, В. Новака, Й. Ферстера,
вияскравлює ціль приїзду композитора до чеської О. Острчілля, Я. Кжічки, К. Їрака, Е. Аксмана.
столиці і зазначає, що “для надання з моги У предс тав леній праці автор з великим
109 Молодь і ринок №3 (50), 2009

захопленням, ще з студентських років, пише про та по вічні часи може гордитис я тіс ними
музику А. Шенберга, зокрема про виконання його з в’язками чи то з Моцартом, який с вого
Камерної симфонії. Від 20-хроків ХХ сторіччя безсмертного “Дон Хуана” написав для Пражан,
Чес ька держава, з добувши незалежніс ть, котрі його (Моцарта) так добре розуміють – чи з
дбайливо плекала національні музичні традиції. Дебером дірігентом Становського театру у Празі
Численні культурно-освітні осередки боролися за – (бо навіть предтеча Гайдна, та Моцарта –
першість в с таровинності митецьких традицій та Стаміц [1] – був Чехом і студіював мабуть у Празі)
з начимос ті дос ягнень. “Вже наявніс ть двох і в новійших часах уходила за один з кращих
конкуруючих оперних театрів, – як наголошує музичних осередків, коли то Сметана та Дворжак
Л. Кияновська, – виділяла чеську с толицю з стали основниками новочасного, грандіозного та
багатьох міс т Є вропи. А з а кількіс тю (і з а національного мистецтва. – Музичне життя Праги
інтенсивністю діяльності!) розмаїтих концертних – хоча до війни плило середньо прудкою струєю,
організацій, аматорських і професійних музичних вс е таки в достаточній мірі, хоч і з певною
товариств, інструментальних і хорових колективів, резервою захоплювало усі прояви новочасних
навчальних з акладів Прага випереджувала не течій та стремлінь у музиці, та давало кождому
одне інше столичне місто і сміливо могла бути змогу виробити собі менче-більше загальний
поставлена в один ряд з Парижем чи Віднем” [7, образ сучасного розвою музичного мистецтва. –
120]. В. Барвінський в своєму огляді згадує про В післявоєнній добі, коли живчик столиці Чехії на
вис окопрофес ійні камерні концертні вечори усіх інчих ділянках починає бити приспішеним,
“Чес ького квартету”, “Квартету Шевчіка”, майже американським темпом – про музичні
“Квартету Онджічка”, “Чесько-словенського”, котрі відносини того сказати не можна. Бо і хоча русло
були організ овані “Чеським Товариством для музичного життя позірно значно поширилося – то
камерної музики” Вони час то відбувалися за вже не с лідно тут якоїсь плянової регуляції
участю відомих виконавців: І. Гежмана, І. Курц- музичної струї, щоб вона своїми відногами бодай
Штепанової, Р. Веселіго. Український діяч перелічує частинно доходила до усіх проявів сучасного
чимало інших передових мистецьких осередків, процесу муз ичного розвою – чи радше сказати
серед яких вирізняються “Товариство для модерної крізи.
муз ики”, “Товариство для плекання пісні”, В с лідуючих рядк ах пос тараюс я, в
“Моцартівська Громада в Ч.С.Р.”, “Моравських найголовніших рисах подати сучасний вигляд
учителів”, “Чеських учителів”. До відома читачів музичного життя у Празі. В опері (чеській) яка
автор доводить інформацію про передові національні дає вистави вже не тільки в “Народнім Театрі”,
музичні видавництва та часописи. але і в “Ставовськім” (який до війни належав до
Серед празьких культурно-освітніх осередків Німців) – нічого помітнішого не діється. Мабуть
того час ового періоду провідне місце займав від пам’ятної вистави опери А. Берга [2] “Wozzek”
музичний відділ при Українському педагогічному (“Воццек” – У.М.) – перед двома роками – яка
інституті ім. М. Драгоманова, який очолював підчас прем’єри спричинила таку завірюху, що її
Ф. Стешко. В. Барвінс ький в кінці огляду знято з репертуару, новин майже не виконується.
вияс кравлює наукову, концертну, видавничу Так на протязі мойого дотеперішнього побуту у
діяльніс ть педагогів-мис тців з аз наченого Празі репертуар складається переважно з давних
навчального закладу та показує спрямованість опер Сметани [3], Дворжака [4], Фібіха [5],
української інтелігенції перших дес ятиріч ХХ Коважовіча [6]6, а з живучих Ферстера [7], який у
сторіччя на активну інтеграцію в європейський тому році обходить 70-ліття уродин. З молодших
простір. Стаття В. Барвінського, що публікується чеських авторів чув я тільки доволі цікаву і сильну
нижче, ілюструє співвіднесеність його нових оперу О. Єреміяша [8] “Брати Карамазові” (після
вражень з тими естетично-художніми традиціями, роману Д ос тоєвс ького) якої прем’єра ішла
котрі сформувалися в нього на грунті української минувшого року. З опер Яначка [9] виставлено
культури. Заз начена праця по даєтьс я з і щось раз “Єнуфу”.Тим то навіть в с толиці Чехії
збереженням мовної стилістики автора, яка була не можна познайомитися з новішою чеською
притаманна галицькій інтелігенції того часу. оперною творчістю і щойно на найближчий час
Василь Барвінський призначено прем’єри двох пантомім Вітєзслава
Музичне життя у Празі чеській Новака [10] “Signorina Gioventa” (балет В. Новака
Столиця Чехії та колишня “консерваторія “Сіньоріна Молодість” – У.М.) “Нікотина” (балет
Європи” із с воєю здавен давна роз виненою В. Новака – У.М.). З чужого репертуару ідуть
музичною культурою, якої традиція вкрилася рівно ж переважно давні опери, як “Дон Хуан”
найшляхетнішою патиною (тонким шаром – У.М.) Моцарта, “Оберон” Вебера, – відтак деякі опери
Молодь і ринок №3 (50), 2009 110

Вердія, Пуччінія, Мас канія, Л ьонкавалля, Чайковський, Сметана; Дворжак, Яначек) а з
Вагнера (“Блукаюч ий Голяндець”) та творів живучих чеських композиторів виконується
Чайковського і тим под. шефом опери є Отакар твори Сука [14], Новака, Ферстера [15], Острчіля
Ос трчіль, крім нього діріґую ть Майкер, [16], Кжічки [17], Їрака [18], Аксмана [19], і т.д.
Брз обогати й та Харваш. Вис та ви опер з Тільки ще на останньому концерті виконано
музичного боку не доходять однак до висоти Шенберга [20]: Камерну симфонію. Піс ля
мистецької уровені з часів славного Коважовіча і пополуднев их або наметових концертів,
рідко коли виходять поз а “академічну відбуваютьс я вечірні, більш може популярного
поправність”. Відзначити однак треба блискучий характеру, концерти фільгармонії, хоч у них
успіх славного дірігента Миколи Малька (після виступають не раз дуже виз начні світові, як і
поголос ок Українця) у “Винов ій Кралі” чеські солісти. Дірігує Ф. Ступка. Крім тих сталих
Чайковського. – У німецькому театрі йде рівно ж концертів, переважно з чеською фільгармонією
давний репертура з більшим у взглядненням (філармонією – У.М.), в яких виступали дірігенти
німецьких опер, а з новійших три одноактівки: Тоха як Бруно Вальтер (виконав також цікаву, хоч не у
[11] “Die Prinzessin” (“Принцеса на горошині” – всьому нині зрозумілу симфонічну]. поему Яначка
У.М.), Кженека [12] “Schwergewicht” (die Ehre der “Т арас Бульба”), А. Землінський (переважно
Nation)(“Важковаговик” або (“Честь нації” – Мahler (Г. Малер – У.М.), Фріц Буш незрівняний
У.М.) та Гіндеміта [13] “Hin und zuruck” (“Туди і діріґент з такою ж оркес тром державної
назад” – У.М.). Перше з них – музична казка з дрезденської опери (виконав між ін чим виїмки із
деяким пародис тичним відтінком – цікава 7-частинної симфонічної поеми югословянина
особливо у оркестральному парті, за те вокальна Мандіча [21] під заголовком]. “Нічна путь”), та
сторона, опери унагляднює, що з голосами Ос кар Недбаль [22]. На с пеціальну увагу
людськими не можна до тої міри і з тим самим з ас луговують надзвичайно цікаві “клясичні
успіхом екс периментувати як з інс трументами. концерти”, присвячені оркестральній та камерній
Бурлєс сково сатирична оперета Кженека не творчості давних композиторів як Бах, Гендель
виявляє якихсь музичних цінностей, противно не Скарлятті, Вівальді, Льокателлі [23], Тартіні [24],
криєшся навіть з дешевістю музичного виразу для Гретрі [25], Стаміц, Гайдн, Моцарт, Глюк і прочих,
тим легшог о втішного ус піху. Найбільш а навіть на одному з них виконано симфонію короля
індивідуальною мовою, повною ритмічного Фридриха Великого. У двох німецьких
темпераменту та звукового колориту промовляє симфонічних концертах мав я нагоду почути
музика Гіндеміта, безумовно одного з найбільш знаменитий концерт на віолю і оркестру Гіндеміта
талановитих с учас н их композ иторів. В у виконанню автора (помітний незвичайно цікавою
німецькому театрі вис тавлено також оперу інс трументовкою: штрайх (оркестр – У. М. )
тутешнього німецького композитора Др-а Veidl- складається тільки з чель і контрабас ів) та рівно
a: “Kranwit” з овсім пересічну оперу, хоча і ж цікавий скрипковий концерт А. Казеллі[26], та
відзначену чеською державною нагородою. В граціоз ну “Ouvertuse zu einem Puppens piel”
німецькій опері діріґують шеф Г. Сель (Мадяр), (“Увертюра танцююч ої ляльки” – У. М. )
дуже добрий діріґент та М. Рудольф, (перший умірковано модерного Г. Галя [27]. Крім того
також симф[онічними]. концертами) Мимо того, відбувся ще “Старочеський концерт” і концерт
що оркес тр німецького театру квалітативно німецького “Singvereiny” (“Співочого товариства”
уступає чеській, проте вистави опер у німецькому – У.М.) (Й. Брамса: “Ein Deutsches Regniem”)
театрі відзначаються не раз дещо кращою і більш (“Німецький реквієм” – У.М.) оба під керуванням
вирівняною з агальною уровеню. Про оперети Г. Кейслєра. Згадати треба, що програмки до
(чес ькі: Велика оперета, Арена на Сміхові, симфонічних концертів у Празі обіймають загальні
“Виноградська співогра” і одна німецька) на тому пояс нення та розбори виконування творів,
місці писати не буду. коротеньку біографію композиторів та знимки
З концертового життя Чехів згадати треба в останніх та виступаючих.
першу чергу про недільні пополудневі симфонічні Коли перейдемо до камерної галузі мистецтва,
концерти Чеської Фільгармонії під керуванням то треба згадати про сталі вечері “Чеського
виз начного чес ького дірігента В. Т аліха. Товарис тва для кам ерної муз ики”, які
Репертуар тих концертів зложений переважно з відбуваютьс я майже що понеділка. Виступають
творів не нових (Вerlioz (Берліоз – У.М.), Franck тут с лавний “Чес ький квартет” і “Квартет
(Франк – У.М.), D’lndy (д’Енді – У. М.), Debussy Шевчіка” та молоді знамениті ансамблі “Квартет
(Дебюсcі – У.М.), Liszt (Ліст – У. М.), Brahms Онджічка” і “Чесько-с ловенський” час то із
(Брамс – У. М.), Straus s (Штраус – У. М.), співучас тю знаменитих пяніс тів, І. Гежмана,
111 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Ільони Курц-Штєпанової та Р. Вес еліго. З уладжує майже кожної неділі “matinee” (денні
новійших творів виконувані квартети Гітля, вистави – У.М.) із творів поодиноких молодих
Аксмана, Крейчі[28], Кустерера (Німця), впрочім чес ьких композ иторів, та вкінці цікавими
своїх, та загально відомих давніших європейських вечорами “Гасової школи” і відчитами на музичні
мистців. Німецькі камерні концерти відбуваються теми.
дуже рідко. Крім тих концертів відбуваються З нотних видавництв наведу головнійші:
менче-більше раз ;в міс яць у гарній с алі “Hudebni matice umelecke besed” (“Музично-
“Mozarteum” камерні вечері “Товариства для мистецьке товариство” – У.М.), яка видає також
модерної музики”, на якім то терені працюють музичний часопис “Теmро” (“Темп” – У.М.) та
спільно і німецькі модерністичні круги. Виступає відомі видавництва “F. Urbanek” та “M. Urbanek”.
там час то “пражс ький духовий квінтет”. При кінці згадати мушу про “Музичний відділ
Виконуютьс я твори молодих чес ьких та при Укра їнс ько -Педа гогіч ному І нс титуті
німецьких композиторів як Габа, Понц, Яксман, ім. М. Драгоманова”, якого деканом є рухливий
Ірак, Петржелька [29], Шін [30], Фінке [31] і Ф. Стешко [33]. *3а його ініціативою основане
прочих інших – (У.М.), поруч чужих, як А. Берг, музичне товариство у Празі, видано перед роками
П. Піск [32], Шенберг і прочих інших – (У.М.). деякі піс н і Шуберта, Брамс а, Франца в
Відтак належить згадати про “Товариство для українському перекладі, відтак 1925 р. підручник
плекання пісні” яка уладжує так сольові як і гармонії проф. Якименка [34], а торік сонату для
ансамблеві вечері як ось в листопаді виконало чембальо Д. Бортнянського.
“пражське камерне стоваришення” під дірігентом У тому році музичний відділ У. П. І. Драгоманова
Шпіндрою: Гайдна: Чотирос піви, Шумана: промував першого свого доктората Равича, який
Іспанс ькі пісні і Брамса: Нові пісні Любові. З предложив докторську працю п. з. “Українська
прочих кон цертів вичис лю: Ко нцерти на штучна піс ня”. Праця в Інс титуті мус ить
закінчення Свято-Вацлавського тисячоліття у боротися з ріжними труднощами, головно через
Празі, на якім виконано кантату на соля, хор, те, що студенство, яке не удержує уже ніяких
велику оркес тру і органи Й. Б. Ферстера під с типендій чи з апомог, мусить заробляти на
дірігуванням О.Острчілля, камерний концерт з прожиток і не може пильнувати як с лід науки, а
творів Моцарта уладжений “Моцартівською чеське правительство постепенно ус е ліквідує.
Громадою в Ч. С. Р. ” для відновлення Укр. пед. Інститут уладив в грудні академію в
“Бертрамки”, у якій Моцарт за свого пражського честь свойого патрона з музичними точками (між
побуту 1787. р. був гос тем композитора і інчим виконано пісні Козицького та Вериківського,
фортеп’янового педагога Ф. Душка та його та струнний квартет Косенка), а з початком марта
дружини Йосифіни, визначної співачки, концерт відбулас я така академія з нагоди 80-ліття
консерваторії з творів Баха (світські кантати, президента Масарика.
Бранденбурський концерт і прочих інших – У.М., *) Викладають там: Ф. Стешко: Іс торія
та виїмки з його “Мистецтва фуги”, деякі з них всесвітньої й української музики (веде також
інструментовані професором Дєдечком); вкінці семінар іс торії музики), П. Щуровська [35]:
концерти співацьких товарис тв з прекрас ною Інтонація, дірігентура, Кисяків: гра на скрипці,
культурою: “Моравських учителів” під проф. інструментоз навство, Березовська: фортепян,
Вахою (хори сучасних молодих чеських авторів) Дмитро Левитський [36]: основи музики, форми
та “Чеських учителів” під проф. Долєжільом муз., дикція, деклямація, гра партитур, (він є також
(твори Ферстера). учителем сольо-співу у пражській консерваторії),
Поруч вичислених концертів відбулося в Празі Лінфорс: сольо-спів, муз. акустика, фізіольогія,
до тепер прямо без ліч с ольових концертів Дяченкова: сольо-спів, література с. співу, теорія
“matinee”(денні вистави – У.М.) і т. д. почавши с . співу, вкінці, проф чеської конс ерваторії
від першорядних мистців а скінчивши на добрих Кадежабек с ольо-с пів, О. Шін: гармонія,
домашніх силах. Ними я менче цікавився і чув контрапункт, форми і т. д.
тільки феноменального 18-літнього пяніста та На пражській консерваторії с тудіюють з
імпровіз атора Р. Ф іркушного, ученика Українців на скільки мені відомо: М. Колесса
Майс терс ької школи проф. В. Курца, відтак (майстерс ька школа композ иції проф. Новака),
знаменитого пяніста І. Гежмана та славетного Р. Савицький [37], Д арія Герас имович [38] та
німецького піаніста Гіз екінга. Загальний образ О. Берез овс ька (майстерська школа фортеп.
музичного життя у Празі доповняють ще не раз проф. Курца), дальше Б. Пюрко [39] дірігентура,
дуже вартіс ні с имфонічні концерти “Радіо Р. Сімович [40] композиція (проф. Шін), Мирович,
Журналю” (шеф. композитор О. Єреміяш), який Лепкий скрипка, Нагірна сольо-спів [2].
Молодь і ринок №3 (50), 2009 112

Ви сн ов о к. Му з и чно -к ритич на с таття музичного ж урн алу “Боя н ”// В існ ик
В. Барвінського “Музичне життя у Празі чеській” Прик арпатського університету імені Василя
яскраво висвітлює історію розвитку європейської Стефаника. Мистецтвознавство. Випуск VІ. –
музики на початку ХХ сторіччя. Перед читачем Івано-Франківськ: “Плай”, 2004. – С. 72 – 80.
постає концертне обличчя Праги через призму 10. Павлишин С. В асиль Барвінськ ий. –
мистецьких вражень і художніх переживань Київ:Музична Україна, 1990. – С. 13.
видатного музиканта, одного із фундаторів 11. Павлиш ин С. Львівськ і музиканти а
української культури, що без посередньо мало “Празьк а Школа” // Союз Ук раїн ськ их
вплив на с тановлення його ес тетичного Професійних Музик у Львові. Матеріали і
світогляду. Опублікування цього джерельного документи. – Львів, 1997. – С. 15 – 18.
матеріалу поверне до с успільно-мис тецького 12. Полякова А. Чешская и словацкая опера
обігу науково вартісну і змістовну працю Василя ХХ век а. – Москва: Советск ий композитор,
Барвінс ького, а також с тане для с учас них 1978. – 437 с.
науковців добрим підгрунтям для дослідження 13. Семчиш ин В . Музичн о-к ритичн а
світових суспільно-мистецьких процесів. дія льн ість В асиля Барвін сько го//В асиль
Барвін ський і українська музична культура.
1. Барвінський В. Автобіографія (1946 р.). Святкова ак адемія присвячена 110-річниці від
Автобіографія (1958 р.)//Василь Барвінський. дня н ародженн я В асиля Барвінського. 16
С та т т і. Л ис т и . С п ог а д и/ Р е да к т ор - березн я 1998 р. Ст атті та матеріали/
уп ор я д н и к В . Грабовський. – Дрогобич: Упорядник Олег Смоляк. – Тернопіль, 1998. –
Посвіт, 2008. – С. 91 – 95; 133 – 136. С. 47 – 52.
2. Барвінський В. Музичне життя у Празі 14. Ск рипн ик І. Штрихи до творчого
чеській// Боян. – 1930. – Ч. 4 – 5. – Квітень – портрету В асиля Барвін ського // В асиль
Травень. – С. 58 – 61. Барвін ський і українська музична культура.
3. Білавич Д. Музично-критична діяльність Святкова ак адемія присвячена 110-річниці від
Василя Барвін ського (на матеріалах фондів дня н ародженн я В асиля Барвінського. 16
Музично-меморіального музею С. Крушельницької) березн я 1998 р. Ст атті та матеріали/
у Львові//Василь Барвінський в кон тексті Упорядник Олег Смоляк. – Тернопіль, 1998. –
європейської музичної культури. Статті та С. 10 – 14.
матеріали/Редактор-упоря дник О. Смоляк. – 15. Соловей Л. Дея кі аспекти діяльності
Тернопіль: А стон, 2003. – С. 139 – 144. В . Барвін ського та його учн ів З. Лиська,
4. Грабовський В. Музикознавчі дослідження Р. Савицького//Василь Барвінський. Статті.
та публіцистика Василя Барвінського//Василь Л ис т и . С п ог а д и/ Р е да к т ор - у по р я дн и к
Барвін ськ и й. З музичн о-письм ен н ицької В . Грабовський. – Дрогобич: Посвіт, 2008. –
спадщини. Дослідження, публіцистика, листи/ С. 72 – 81.
Упор. В. Грабовський. – Дрогобич:Коло, 2004. 16. Тихонюк Б. Коротк ий огляд музично-
– С. 3 – 9. критичних публік ацій Василя Барвінського//
5. Грабовський В. Шляхетна постать на Мін істерство культури УРСР. Львів. держ.
тлі історії к ультури цен трально-східн ої консерваторія ім. М. Лисенка. – Львів, 1991. – 27 с.
Європи: поверн ен н я корифея //В асиль Примітки
Барвінський у дослідженнях та матеріалах/ 1. Стаміц Йоганес (1717 – 1757) – чеський
Ред ак тор- упоря дн ик В . Грабовс ьк ий. – композитор, ск ри паль і дириген т.
Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 7 – 16. Композиторська творчість і диригентська
6. Зінькевич О. Чекан Ю. Музична критика:теорія дія льн ість започат к ували ман геймськ у
та методика: Навчальний посібник. – Чернівці: симфон ічн у ш колу, я к а мала вплив н а
Книги – ХХІ, 2007. – 424 с. творчість Й. Гайдн а і В.А. Моцарта.
7. Кияновська Л. Вплив празького середовища 2. Берг Альбан (1885-1935) – австрійський
н а с та н о вл ен н я тв ор чо ї о со би ст ос ті композитор.
В . Барвінського і М. Колесси//Musica Galiciana. 3. Cметан а Бедрж іх (1824 – 1884) –
– Rzeszow, 2008. – Том ІХ. – С. 113 – 125. чеський композитор, піаніст.
8. Колесса М. Спогади//Василь Барвінський. 4. Дворж ак А нтон ін (1841 – 1904) –
Статті. Листи. Спогади/Редактор-упорядник чеський композитор.
В. Грабовський. – Дрогобич: Посвіт, 2008. – 5. Фібіх Зденек (1850 – 1900) – чеськ ий
С. 168 – 171. композитор, піан іст, диригент, хормейстер.
9. Молчко У. Вин икн ен ня та дія льність 6. Коваржовіц Карел (1862 – 1920) –
113 Молодь і ринок №3 (50), 2009

чеськ ий композитор і дириген т. Учен ь 24. Тартіні Джузеппе (1692 – 1770) –
З.Фібіха(композиція). іта лійськ ий композит ор, с к рипал ь і
7. Ферстер Йосеф-Богуслав (1859 – 1951) теоретик.
– чеський композитор. Він є продовжувачем 25. Гретрі Андре Ернест Модест (1741 –
традицій Дворжака. 1813) – бельгійський композитор.
8. Єреміаш Отакар (1892 – 1962) – чеський 26. Казелла А льфредо (1883 – 1947) –
композитор і диригент. Учень В.Новака. італійський композитор, піаніст, диригент.
9. Яначек Леош (1854 – 1928) – чеськ ий 27. Галь Ханс (1890 – 1987) – австрійський
композитор, диригент. композитор, учень Е. Мандишевського.
10. Новак В ітезслав (1870 – 1949) – чеський 28. Крейчі Іша (1904 – 1968) – чеськ ий
композитор, учень А. Дворжака. композитор і диригент.
11. Тох Ерн ест (1887 – 1964) – австрійський 29. Петрж елк а Вілем (1889 – 1967) –
композитор, чеський композитор, учень Л. Ян ачек а і
12. Кршенек Ернест (1900 – 1991) – чеський В.Новака.
композитор. 30. Шін Отакар – чеський композитор.
13. Х ін деміт Паул ь (1895 – 1963) – 31. Фінке Фіделіо (1891 – 1968) – німецький
німецьк ий композитор, альтист, диригент. композитор, учень В.Новака.
14. Сук Йосеф (1874 – 1935) – чеський 32. Піск Пауль (1893 –1990) – австрійський
композитор, скрипаль, музичний діяч. композитор і музикознавець.
15. Ферстера Йосеф-Богуслав (1859 – 1951) 33. Стеш ко Федір (1877 – 1944) –
– чеський композитор, продовжувач традицій український музикознавець, дириген т, педагог.
Дворжака. 34. Як именко(Степовий) Федір (1876 –
16. Острчіл Отакар (1879 – 1935) – чеський 1945) – україн ський композитор, піаніст,
композитор, диригент, учень Карела Їрак а і дириген т, педагог.
Знедика Фібіха. 35. Щуровська-Росиневич Платоніда (1893 –
17. Кжічка Ярослав (р.н. 1882) – чеський 1973) – український хоровий диригент, педагог.
композитор. 36. Левитськ ий Дм итро (1886 – ?) –
18. Їрак Карел (1891 – 1972) – чеський ук раїн ськ ий мистець , професор Празької
композитор. кон серваторії.
19. Аксмана Еміль (1887 – 1949) – чеський 37. Савицьк ий Роман (1907 – 1960) –
композитор, учень В.Новака. ук раїн ськ и й піан іст-віртуоз, педагог,
20. Шен берг А рн ольд (1874 – 1951) – музичний критик.
австрійський теоретик і композитор. 38. Герасимович Дарія (1908 – 1991) –
21. Ман дич Йосип (1883 – 1959) – українська піаністка, педагог.
хорватський композитор. 39. П’юрко Богдан (1906 – 1953) –
22. Недбаль Оскар (1874 – 1930) – чеський ук раїн ськ ий хоровий дириген т, піан іст,
композитор, диригент, альтист. педагог.
23. Лок ателлі П’єтро (1695 – 1764) – 40. Сімович Роман (1901 – 1984) –
італійськ ий композитор і скрипаль. український композитор, педагог.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“Все частіше сьогодні звучить музика Василя Барвінського з концертної естради,
для широкого загалу стали відомими цінні наукові та музично-критичні публікації
мистця. Його іменем названі вулиці, навчальні заклади; на честь В. Барвінського
проводяться конкурси молодих виконавців-піаністів”.
Людомир Філоненко
музикознавець, піаніст, педагог
Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
Молодь і ринок №3 (50), 2009 114

ДО ІСТОРІЇ ВИДАНЬ ФОРТЕПІАННИХ ТВОРІВ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
УДК 786.2.09 (477) “ХХ”

Олександра Німилович, доцент кафедри музикознавства та фортепіано
член Національної спілки композиторів України
ДО ІСТОРІЇ ВИДАНЬ ФОРТЕПІАННИХ ТВОРІВ

У статті висвітлюється історія й подається характеристика видань фортепіанних
творів Василя Барвінського.
Ключові слова: цикл прелюдій, мініатюри, п’єси, романси.
А
ктуаль ність пробле ми. Творча [10; 32; 33], Б. Фільц [38], Н. Кашкадамова [21;
постать Василя Барвінського – одного 22; 23], Л. Кияновська [24], О. Смоляк [7 – 10;
з найвизначніших українських митців, 14], Б. Т ихонюк [35], Л. Філоненко [12; 36; 37],
характеризується широтою та багатогранністю. Л . Наз ар [11 ], О. Кри штал ьс ь кий [26 ],
Він увійшов до історії музичної культури України В. Грабовський [16; 18; 19; 20], О. Німилович
ХХ ст. як композитор, піаніст, критик, педагог, [13; 28], які роз кривають різ ні ас пекти
диригент, громадс ький діяч. Найбагатша і композиторського доробку В.Барвінського. Втім,
найвідоміша сторінка творчості В. Барвінського варто ос обливу увагу звернути на видання
– фортепіанна. Його композиції вражають своєю фортепіанних творів митця у ХХ і на початку ХХІ
з р іл іс тю, п ро дум ан іс тю і ви то нче ніс тю. століття, які дозволили популяризувати, вивчати
С. Людкевич, високо оцінюючи його творчість, й нас олоджуватися муз икою композитора-
з аз начав, що “і с правді, фортепіано, цей мученика Василя Барвінського, яка є виразником
найінтелігентніший повірник новітньої музики від душі і долі українського народу.
часів Шумана й Шопена, став для В. Барвінського Мета статті полягає у висвітленні історії й
тим знаряддям, яким він найлегше висказувався, характеристиці видань фортепіанних творів
в якому найкраще виявлялася творча думка і Василя Барвінського.
сила його таланту, тією с тихією, в якій його Виклад основ ного м ате ріалу. Д о цієї
поетичний лет почував себе так природно, як інструментальної сфери композитор звернувся
пташка у повітрі чи риба у морі” [27, 365]. Його одним з перших, після Лисенка, випробувавши
жертовна невтомна праця для розвитку музичної різ ні форми у фортепіанній музиці: і великі, і
культури України і її відстоювання (аж до заслання) мініатюри, сонату, сюїту, концерт та поповнив
у боротьбі з а вис окі художні ідеали в педагогічний репертуар, який в основі своїй
з а хідно єв ро пей с ь ком у ас пек ті с тав ля ть опертий на народнопісенні джерела, найбільш
В. Барвінського поряд із тими українськими дос тупні для дитячого сприйняття жанрів, які
культурними діячами, які за ці ідеали боролись і формують муз ичну уяву та с амос тійніс ть
терпіли. У зв’язку з відомими трагічними подіями, музичного мислення, сприяють розвитку творчої
спадщина композитора вважалася втраченою, й індивідуальності.
дивом відроджена з усиллями друзів, колег й В. Барвінський, як першокласний піаніс т-
багатьох сучасних діячів музичного мистецтва, виконавець і педагог, дав у своїх фортепіанних
повертається на концертну естраду. композиціях надзвичайні зразки доброї фактури,
Аналіз останніх досліджень і публікацій. гарної, барвистої і повнозвучної. Його натхненна
Творчість В. Барвінського широко виконувалась і гра розкривала суть цієї музики і слухачам, і
вивчалас ь у першій половині ХХ с т. у піаністам-сучасникам як зазначалос ь у часописі
дослідженнях С. Людкевича, В. Витвицького, “Діло” від 1923 року: “музик не грає, а чарує
Р. Савицького, З. Лиська, Б. Кудрика. Довгих слухачів ніжними тонами, які неначе вичаровує з
сорок років небуття не пригасили з ацікавлення фортеп’яну своїми легенькими ударами, а в творі
його с падщ иною. На с учас ному етапі її виявляє всю глибину своєї ніжної душі” [35].
дослідженням займається чимало провідних Індивідуальні особливості гри В. Барвінського –
науковців, муз икоз навців України, с еред яких ліричність і витонченість звуковидобування –
С. Павлишин [4; 6; 29; 30; 31], Р. Савицький-мол. відобразились у його фортепіанній творчості.
© О. Німилович, 2009 115 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Висока якіс ть і краса творів В. Барвінського Стрийщини, а вишивали її з організ овані нею
виявляється в тому, що деякі з них знайшли собі селянки в Гмінді в період Першої світової війни.
доступ до відомих світових фірм. Для цього першодруку характерний подвійний
Першим опублікованим його фортепіанним напис: українс ький та німецький. Т итульна
циклом були “Прелюдії”: п’ять з восьми з’явилися с торінка нот є репродукцією з рукопис у,
друком у 1918 році (Київ-Ляйпціг, “Українська ви го то вл ено го с пе ціа ль но д ля др ук у не
накладня”). Композитор спершу не мав наміру В. Барвінським, а рукою Зиновія Попеля.
видавати ц і п’єс и, та був з ди вований їх Тираж 600 примірників розходився важко, тому
популярністю. Прелюдії виникли як завдання з “Мініатюри” видано цього ж року вдруге, без
композиції у В. Новака – празький педагог відома автора, але зі зміненою обкладинкою, та
неоднораз ово пропо нував с компонувати тільки з німецьким написом. 1000 примірників
пасторальну, героїчну, хоральну чи технічну п’єсу. роз ійшлис я миттєво, хоча В. Барвінський
Композитор не наважувався навіть їх виконувати. протестував проти виключно німецького напису,
В листі до матері від 13 лютого 1910 року він пише та очевидно даремно. Одночасно в путівнику
з сумнівом “чи виконувати їх на концерті в Празі, с учас ної фортепіанної муз ики (“Moderne
чи ні, бо не впевнений у їх дос коналості та Internazionale Klaviermusik”, Zürich – Leipzig, 1927),
самостійності” [1]. в почесному сусідстві з оцінкою творів Бели
Цикл прелюдій В. Барвінського виявився Бартока, з’явилась прихильна рецензія Роберта
настільки самобутнім і художньо-вартісним, що Т айхмюлера, профе с ора Л яйпцігс ької
концертуючи піаністи-сучасники, як Р. Савицький, консерваторії на цикл “Мініатюр”. Перебуваючи
В. Божейко, Т. Шухевич, Д . Гординська- у Л ьвові, великий угорс ький муз икант при
Каранович, сміливо виконували його поряд із першому знайомстві з В. Барвінським заявив, що
клас ичним фортепіанним репертуаром і не йому відоме пріз в ище композ итора з
випадково піаніс тка Любка Колес са вибрала лейпцігс ького довідника, де “Мініатюри”
прелюдії для виконання у передачі лондонського охарактеризовані “як повні незвичайного чару і
телебачення 1937 року [21, 138]. достойності розповсюдження, а щодо труднощів
Інший фортепіанний цикл “Шість мініатюр на виконання “легкі” і “середньо легкі” [34, 138].
українські народні теми” (1920) надрукувати у Низку обрядових та побутових зразків, а саме
Львові не вдалося, хоча В. Барвінс ький продав 38 народних піс ень у фортепіанній обробці
з а п’ять доларів право на видання цих п’єс В. Барвінського, видала в 1929 році Українська
Й. Д оманику, члену “виділу” “Музичного Музична накладня в Нью-Йорку. Ці обробки, що
товариства”, що опікувалося Вищим музичним мали на меті широко популяриз увати народну
інститутом ім. М. Лисенка. В цей час до Львова пісню, стали добротним дидактичним матеріалом
приїхав з Відня викладач Лев Сірота, і саме йому для початкового етапу гри на фортепіано.
композ итор показав с вої “Мініатюри”. Гіс ть Приємною несподіванкою була також збірка
зацікавився цими п’єсами і з апитав, чи вони танцювальних п’єс для фортепіано, видана в
друковані. Втім, коли автор заперечив, бо “хто Японії С. Накамурою 1931 року, де між творами
бачив, щоб друкувати українську музику (!), адже таких майстрів, як Барток, Бізе, Буз оні, Вагнер,
і Станіслав Людкевич власним коштом літографує Гріг, Д ебюс сі, Шуберт, Шопен та Скрябін,
свої твори” [34, 137], Сірота пообіцяв видати міс титьс я і “Українс ький тан ок” Вас иля
“Мініатюри”. Згодом В. Барвінський отримав Барвінського з циклу “Шість мініатюр”.
листа від директора віденського видавництва Збірка “Колядок і щедрівок” для фортепіано
Еміля Герцки з повідомленням про друк його В. Барвінс ького – перлина ук раїнс ького
творів. Цикли “Любов” та “Шість мініатюр на педагогічного репертуару, була видана у 1931 році
українс ькі народні теми” з’явилися друком у Музичним товариством ім. М. Лисенка у Львові
видавництві “Universal Edition” у Відні 1925 року. й “репрезентує прагнення автора поповнити коло
Це важлива дата на творчому шляху Василя уявлень молодих музикантів про власні культурні
Барвінського, бо пов’язана з виходом його п’єс у надбання та мистецькі традиції” [24, 195].
широкий світ. В середині 30-х років ХХ ст. композитор
Заставку на обкладинці “Мініатюр” робив брат написав педагогічну збірку – “Наше сонечко грає
дружини композитора в українському народному на фортеп’яні” – 20 дитячих п’єс для фортепіано
стилі, причому візерунок змалював з вишивки, яка на українс ькі народні мелодії, які були видані
має свою зворушливу історію, адже подарувала Союзом Українських Професійних Музик у Львові
її композиторові Ольга Бачинська, визначна в 1935 році. Вже в післявоєнних роках (1948)
громадська діячка та збирач народних узорів зі з’явився в Німеччині збірник “Наше сонечко”,
Молодь і ринок №3 (50), 2009 116

видання якого вдалося зреаліз увати, дякуючи Cis-dur для фортепіано знайшлася в Канаді, в
фінансовій допомозі Америки, а в радянський час, архіві з на ної піаніс тки Л юбк и Колес с и.
в 1961 році видано збірку з 14-ти мініатюр. Фортепіанний концерт несподівано віднайдено в
Цікавою особливістю видання 1935 року, що Буенос-Айрес і, в 1993 році, завдяки довголітнім
вигідно виріз няє його від “Дитячих п’єс для старанням музикоз навця, бібліографа Романа
фортепіано на основі українських народних пісень” Савицького-мол. зі США, сина піаніста Романа
(К.: Радянський композитор, 1961) є наявність Савицького, що був першим виконавцем цього
ілюстрацій, виконаних Р. Якимовичем. Кожній п’єсі твору. А допоміг у цій добрій справі видавець,
передують графічні малюнки, що відповідають тій редактор Юліан Середяк (Аргентина), який
чи іншій програмній наз ві. Це певним чином повідомив Р. Савицького-мол., що цей концерт
урізноманітнює збірку, збагачує її, адже ілюстрації зберігся в архіві о. С. Сапруна.
є поштовхом для розвитку образної художньої уяви Після повернення В. Барвінського із заслання
учня. було опубліковано окремі твори у різних збірниках:
Несподівано в 1948 році композитора викликали “Український танець”, “Думка”, “Гумореска” – у
до Києва і там заарештували та зас удили на зб.: “Педагогічні п’єси українських радянських
багатолітнє заслання. Велику частину каторжних композиторів” – К., 1960; “Колискова”, “Пісня
років довелося йому відбувати в таборах Мордовії лірника” – у зб.: “Новые страницы”. – Москва,
разом зі своєю дружиною, донькою знаменитого 1963; Прел юдія Fis -dur, “Піс ня ” – у з б. :
вченого Івана Пулюя. “У моїй справі не було “Педагогічний репертуар для фортепіано”. – К.,
жодного суду, а якимсь “Особым совещанием” 1964.
був засуджений на кару смерти. Пізніше замінили Вагомим внес ком д ля відродження та
на 25 років. Усе, що мав, мені сконфіскували” [25] п о п ул я р и з а ц ії ф о р те п іа н н о ї тв о р ч о с ті
– так говорив композ итор про с вій арешт В. Барвінського був друк “Творів для фортепіано”
художнику Василю Конашевичу-Сагайдачному в у київському видавництві “Музична Україна” в
таборі Аякс у 1955 році. Провідні муз иканти 1988 році під упорядництвом С. Павлишин та з
Львова, як С. Людкевич, І. Гриневецький, А. Кос- короткою передмовою М. Колесси. До з бірки
Анатольський, С. Павлишин та ін., неодноразово ввійшли: п’ять прелюдій, “Українс ька с юїта”
п од а в ал и кл о п ота нн я що д о з в іль н е нн я (великий концертний цикл, який входив до
В. Барвінс ького з ув’яз нення і роз горнули репертуару талановитих учнів В. Барвінського, а
кампанію про амністію і повну реабілітацію, та саме Р. Савицького й Д. Гординської-Каранович),
сталося це аж через 10 років. Трагізм ситуації “Шість мініатюр на українс ькі народні теми”,
полягав у тому, що в тюрмі В. Барвінський був цикли “Любов” (сам композитор виконав його у
змушений підписати вирок на свою творчість: жовтні 1920 року [35, 7 – 8], а про виконання
“дозволяю знищити мої рукописи”, які за наказом Г. Левицькою у 1931 році В. Барвінс ький писав,
тодішнього проректора конс ерваторії Йосифа що “твір “Л юбов”… знайшов таке розуміння у
(Ісаака) Зельмановича Волинського були спалені публіки, якого я сам, як автор, ніколи не очікував’’
у темному, загородженому високими мурами [22, 40], “Пісня. Серенада. Імпровізація”, “Листок
кам’яниць, подвір’ї консерваторії [31, 209]. Хоч з альбому” та Марш з “Лемківської сюїти”. В
він був першим українським композитором, якого 1990 році у цьому ж видавництві вийшла у світ
ще в роки Першої с вітової війни почало Соната Cis-dur.
публікувати вс есвітньовідоме видавництво Важливим чинником у формуванні
“Universal Edition” у Відні, крім кількох циклів національн ого менталітету та с кладовою
фортепіанних п’єс і двох с олос півів, вс е української музично-педагогічної літератури стала
залишилось у рукописах. Можна уявити розпуку низ ка публікацій творів В. Барвінс ького,
композитора після повернення із заслання у 1958 підготованих до друку в Тернополі О. Смоляком,
році. “Я композитор без нот” [28, 14], – так говорив а саме: “Фортепіані п’єси для дітей” [7] (14
вичерпаний і з неможений В. Барвінс ький, мініатюр із з бірки “Наше с онечко грає на
продовжуючи працювати над відновленням з фортеп’яні”) (1996); “Колядки і щедрівки” (1997)
пам’яті своїх знищених творів. [8]; Вибрані фортепіанні твори для дітей: “Шість
На превелике щастя, з а винятком кількох мініатюр”, “Жаб’ячий вальс”, “Пісня”, “Листок з
окремих творів (Струнний квартет B-dur, альбому” (1998) [9]; Прелюдії (1998); “Українські
Фортепіанне тріо es-moll і декілька дрібних творів) народні пісні для фортепіано” (2000, підготовані
його рукописи віднайшлис я переважно з а до друку Р. Савицьким-мол. та О. Смоляком)
кордоном в архівах В. Витвицького, Л. Колесси, [10].
Р. Савицького, Д. Гординської-Каранович. Соната У 2006 році в Дрогобичі побачила світ збірка
117 Молодь і ринок №3 (50), 2009

“Три прелюдії” Вас иля Барвінського [12] під Тернопіль: Лілея, 1996.
редакцією Л. Філоненка та В. Сенкевич, до якої 8. Барвінський В. Колядки і щедрівки для
ввійшли три досі ненадруковані прелюдії, що фортепіано зі словесним текстом / Упорядник
збереглися в архівах вихованців композитора. О.Смоляк. – Тернопіль: Збруч, 1997.
Вс тупна стаття редакторів-упорядників подає 9. Барвін ський В. В ибран і фортепіанн і
розгорнені методичні рекомендації стос овно твори для дітей / Упорядн ик О. Смоляк. –
проблем виконання та інтерпретації цих творів. Тернопіль: Лілея, 1998.
До 120-ліття від дня народження В. Барвінського 10. Барвінський В. Українські народні пісні
вперше опубліковано його цикл “Мініатюри на для фортепіан о зі словесн им текстом /
лемківські народні пісні” [13] в упорядкуванні Упорядники: Р. Савицький-мол., О. Смоляк. –
О. Німилович із роз г орненим муз ично- Тернопіль: А СТОН, 2000.
естетичним аналізом композицій. 11. Барвінський В. Хорові твори / Упорядник
Говорячи про видання фортепіанних творів, слід Л.Назар. – Тернопіль: АСТОН, 2000. – 40 с.
згадати публікації романсів В. Барвінського в 12. Барвін ськ ий В . Три прелюдії /
упорядкуванні С. Павлишин [6] в 1993 році і Редактори- упорядники, вст. ст. Л. Філоненко,
хорових творів (2000) [11], а також численні збірки В. Сенкевич. – Дрогобич: Коло, 2006. – 32 с.
матеріалів наукових конференцій, присвячених 13. Барвінський В. Мініатюри на лемківські
творчості композитора, які проходили в Тернополі, народні пісні / Редактор-упорядник, вст. ст.
Львові [14; 15; 17] й тритомне видання музично- О. Німилович. – Дрогобич: Посвіт, 2008. – 32 с.
пис ьменницької спадщини В. Барвінс ького, 14. Василь Барвінський і українська музична
спогадів, розвідок, досліджень про його творчість культура. Святкова академія, присвячена 110
в упорядкуванні В. Грабовського [16; 18; 19]. річн иці від дн я н ародж ен н я В асиля
Висновки. Підсумовуючи, варто зазначити, Барвінського. 16 березня 1998 р. : Статті та
що вс і ці видання адресовані викладачам та матеріали / Упорядник О.Смоляк. – Тернопіль,
учням муз ичних шкіл, студентам муз ичних 1998.
училищ, муз ично-педагогічних факультетів, 15. В асиль Барвін ськ ий в кон тексті
конс ерваторій, вони с прияють пропаганді європейської музичної культури. Статті та
українс ького фортепіанного мис тецтва, а матеріали / Ред.-упор. О.Смоляк. – Тернопіль:
особливо, творчос ті В. Барвінського, яка, Астон, 2003. – 192 с.
повернувшис ь із забуття, з вучить у виконанні 16. В асиль Барвін ськ ий. З музичн о-
знаних сучасних піаністів, проводяться конкурси письмен ницької спадщ ин и. Дослідж енн я ,
молодих виконавців ім. В. Барвінського, чимало публіцистика, листи / Упор. В. Грабовський.
наукових конференцій, на його композ иціях – Дрогобич: Коло, 2004. – 256 с.
виховуєтьс я нове покоління талановитих 17. В иконавсько-педагогічн і прин ципи
музикантів. Василя Барвінського та його послідовників як
складова частин а Львівської піан істичної
1. Барвінськ ий В. Листи до матері від ш коли: Матеріали н ауково-прак тичн ої
13. 02 . 1910 р. // Р укопис н ий відді л ЛНБ конференції. Львів, 5 квітня 2006 р. / Ред.-упор.
ім. В.Стефаника, Барв. 90 п. 14. Т. Воробкевич. – Львів, 2006. – 103 с.
2. Барвінський В. Беля Барток у Львові // 18. Василь Барвін ський. Статті. Листи.
Українська музика. – 1937. – № 5 – 6. Спогади / Редактор-упорядник В.Грабовський.
3. Барвін ський В . Колядки і щедрівки на – Дрогобич: Посвіт, 2008. – 268 с.
фортеп’я н з підлож еним текстом. – Львів: 19. Василь Барвінський у дослідженнях та
В идан н я Музичн ог о товариства ім. матеріалах / Редактор-упорядник В. Грабовський.
М.Лисенка, 1931. – 24 с. – Дрогобич: Посвіт, 2008. – 336 с.
4. Барвінський В. Твори для фортепіано / 20. Грабовськ ий В. В асиль Барвінський у
Упоря дн ик С. Павлиш ин . – К.: Музичн а колі Ревуц ьк их // В асиль Бар він ськ ий у
Україна, 1988. дослідж енн ях та матеріалах / Редактор-
5. Барвінськ ий В. Соната. – К.: Музична упоря дн ик В . Грабовськ ий. – Дрогобич:
Україна, 1990. Посвіт, 2008. – С. 196 – 203.
6. Барвінський В. Романси. Для голосу в 21. Кашкадамова Н. Українська фортепіанна
супроводі фортепіано / Упорядник С. Павлишин. музика в репертуарі піаністів Галичини (60-і
– К.: Музична Україна, 1993. – 127 с. роки ХІХ ст. – 1939 р.) // Записки НТШ. – Том
7. Барвінський В. Фортепіанні п’єси для ССХХХІІ: Праці Музикознавчої комісії. – Львів,
дітей / Упорядники: О. Смоляк, Л. Корній. – 1996. – С. 138.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 118

22. Каш к адамова Н. Про фаховість у 30. Павлиш ин С. Шануймо пам’ять Василя
викон ан н і ук раїн ської музик и: здобутк и Барвінського // Галицька зоря. – 1995. – № 121
галицьк их піан істів // Союз Ук раїнськ их – 122.
Професійн их Музик у Львові: Матеріали і 31. Павлиш ин С. С погади // В асиль
документи. – Львів, 1997. – С. 40. Барвін ський. Статті. Листи. Спогади /
23. Кашкадамова Н. Василь Барвінський як Редак тор-упоря дн ик В . Грабовськ ий. –
фортеп’я нн ий педагог // Каш к адамова Н. Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 207 – 211.
Фортеп’я нне мистецтво у Львові: Статті. 32. Савицький Р.-мол. Віднайдено великий
Рецен зії, Матеріали. – Терн о піль: СМП твір В.Барвінського // Музика. – 1993. – № 6.
“АСТОН”, 2001. – С. 80 – 92. 33. Савицький Р.-мол. Хронологія нововідкритого
24. Кия н овськ а Л. Стильова еволюція фортепія нового концерту f -mol l В асиля
галицької музичної культури Х ІХ – ХХ ст. – Барвінського (реконструкція подій) // В асиль
Тернопіль: АСТОН, 2000. – С. 195. Барвінський у дослідженнях та матеріалах /
25. Конаш евич-Сагайдачний В. Зустріч // Редак тор-упоря дн ик В . Грабовськ ий. –
Музика. – 1991. – № 5. Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 60 – 63.
26. Криш тальськ и й О. Спогади про 34. Струтин ська А . Мін іатюри В асиля
видатних львівських піаністів // Бібліографія Барвінського в Японії // Українськ ий календар.
ук раїн озн авства. – Вип. 2: Бібліографія та – Варшава, 1970. – С. 136 – 138.
джерела музикозн авства. – Львів, 1994. – 35. Тихон юк Б. В асиль Барвін ськ ий –
С. 55 – 65. композитор і піан іст – в оцін ці львівської
27. Людкевич С. Василь Барвінський. У 30- преси 1920-х років. – Львів: ЛДК, 1989.
ліття музичної дія льности // Людкевич С. 36. Філон ен ко Л. Заграймо н а Різдво //
Дослідж ен ня , статті, рецензії, виступи / Музика. – 1990. – № 5.
Упорядкуван ня З. Штундер. – Том. І. – Львів: 37. Філонен ко Л. Маловідомі сторінк и
Дивосвіт, 2000. – С. 365. “Особової справи В асиля Барвінського” //
28. Німилович О. Фортепіанна творчість В асиль Барвін ськ ий у дослідж ен н я х та
Василя Барвінського. – Дрогобич: Коло, 2001. матеріалах / Редактор-упорядник В. Грабовський.
– 78 с. – Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 224 – 229.
29. Павлишин С. Василь Барвінський. – К.: 38. Фільц Б. Спогади про композитора
Музична Україна, 1990. В. Барвінського // Соломія (Тернопіль). – 1998. – № 4.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“Своєю багатогранною діяльністю він вніс великий вклад у розвиток музичного

мистецтва XX ст., і особливо у піднесення музичної освіти та рівня професіоналізму
музикантів Галичини. Честі носити ім’я славетного мистця удостоєне Дрогобицьке
державне музичне училище, викладацький склад якого плідно працює над вихованням
нових поколінь талановитих, музично обдарованих людей, прищеплює любов і повагу до
творчості свого патрона та внеску у загальну культурну скарбницю композиторів-
класиків і авторів академічної музики сьогодення”.
Богдана Фільц
композитор, музикознавець, кандидат мистецтвознавства,
провідний науковий співробітник
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології
імені М. Рильського НАН України,
Заслужений діяч мистецтв України
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
119 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ВЗАЄМОДІЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ТА ВОКАЛЬНОГО СПОСОБІВ МИСЛЕННЯ
У ЗБІРЦІ “УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ДЛЯ ФОРТЕПІАНО”
УДК 786.2 (477) “ХХ”

Ірина Ш еремета, асистент кафедри музикознавства, методики музичного виховання та
акторської майстерності
Тернопільського національного педагогічного університету
ВЗАЄМОДІЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ТА
ВОКАЛЬНОГО СПОСОБІВ МИСЛЕННЯ
У ЗБІРЦІ “УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ДЛЯ
ФОРТЕПІАНО” В. БАРВІНСЬКОГО
Стаття висвітлює характер та о со бли во сті вза ємо дії вока льн о го й
інструментального способів композиторського мислення у творчості В. Барвінського на
матеріалі циклу “Українські народні пісні для фортепіано”.
Ключові слова: Василь Барвінський, фортепіанна обробка народної пісні, вокальний
спосіб мислення, інструментальний спосіб мислення, музична стилістика.
М
е та з апропонова ної с татті – до найбільш “гармонічного” інструменту –
вис вітлити ос обливості взаємодії фортепіано [10, 56]. Вже в учнівс ький період
вокального та інструментального творчості для цього інструменту композитором
способів композиторського мислення на прикладі було написано ряд зрілих і художньо-довершених
циклу “Українські народні пісні для фортепіано” творів, серед яких соната До-дієз мажор, цикл
В. Барвінс ького. Цю проблему доцільно “Любов”, п’ять прелюдій, “Українс ька сюїта”,
розглядати на більш широкому джерельному цикл “Канцона. Серенада. Імпровізація”. У 20 –
матеріалі, однак своє з вернення до зазначеної 30-ті роки для свого улюбленого інструменту він
з бірки творів мотивуємо її недос татньою пише збірник фортепіанних обробок колядок і
вивченістю в українському музикознавстві. щедрівок, декілька варіаційних фортепіанних
Виклад основ ного м ате ріалу. Вас иль циклів, Шість мініатюр на українські народні теми,
Барвінський – видатний український композитор а також Фортепіанний концерт, який закінчив у
першої половини ХХ століття. У своїй творчості 1938 році. Найчисленніше фортепіанна творчість
він опирався на інструментальні жанри, які в той Барвінського представлена циклами мініатюр,
час поступово почали займати панівне місце в разом з тим є твори великої форми та дитячого
українській музиці. Разом з тим у його творчості педагогічного репертуару (збірка п’єс “Наше
є і ряд високо-вартісних вокальних композицій, але сонечко грає на фортепіано”).
все-таки вага інструментальних творів, особливо В українській музичній науці є ряд наукових
фортепіанних (або за участю фортепіано) є значно праць (О. Німилович, М. Гегера, Л. Наз ар,
більшою. Л. Ніколаєва, Л. Садова, Н. Макуцька, Н. Семків,
Одним із перших таку велику увагу Г. Мельник [2, 3, 4]), які освітлюють специфіку
В. Барвінського до цього інструменту відзначив того чи іншого жанру або окремих рис стилю
С. Людкевич, пояснюючи її ос обливостями фортепіанн ої творчос ті компо з итора. У
творчого обдарування композитора та вважаючи, муз икоз навс тві утв ердилас я думка, що
що В. Барвінський від природи є ліриком з дуже Барвінський у своїй творчості проявляється в
роз винутим почуттям гармонії: “найбільш основному як композ итор-інструменталіст.
характеристичною і з аразом найс ильнішою Однак, аналізуючи ряд його творів можна
прикметою його музичного таланту й інвенції є ствердити, що в особливостях творчого мислення
тонка й рафінована, але змістовна й виразиста лінія композитора присутнє також і вокальне начало.
гармоніки, повна вразливих нюансів, таємних ходів Це ос обливо помітно в циклах фортепіанних
по захисних закамарках лабіринту людської душі” обробок народних пісень, однією з яких є збірник
[5, 366]. Мелодичний тематизм як і поліфонічна “Українські народні пісні для фортепіано”.
техніка є лише немов наслідковими аксесуарами З відомих причин ця с торінка творчості
гармонічного розвитку. Як зазначив Я. Якуб’як, композитора в українському музикознавстві поки
саме тому Барвінський у своїй творчості тяжіє що залишалась недостатньо дослідженою. У 1929
© І. Шеремета, 2009 120

році збірка вийшла друком у нью-йорському це також і викорис тання коло рис тичної
видавництві “Українська музична накладня” і імпресіоністської акордики. Метроритмічні засоби
лише у 2000 році була перевидана в Україні [9, інструментального походження – використання
41]. У музикоз навчих працях, прис вячених прос тих (або кратних прос тим) роз мірів,
камерно-інструментальній творчості Барвінського рівномірна метрична пульс ація, вживання
[6, 7], ма йже немає відомос тей про цей характерних ритмічних фігур танцювального
фортепіанний цикл. Лише у розвідці О. Смоляка походження, періодично-логічна (а не ситуативна)
“Українські народні пісні для фортепіано” синкопованіс ть. Темпове вирішення – помірні та
вис тупили об’єктом етномуз икологічного швидкі темпи. В інс трументальному способі
дослідження [9]. мис лення немала роль відводиться елементам
Виходячи із мети дослідження вважаємо за звукозображальності.
необхідне: 1) окреслити риси прояву інструментального У процесі аналізу комплексу засобів музичної
та вокального с по с обів мис лення у виразності нами було виявлено три рівні взаємодії
композиторс ькій творчості; 2) проаналізувати вокального та інструментального типу мислення
п’єси із з бірки “Українс ькі народні піс ні для у п’єсах збірки “Українських народних пісень для
фортепіано” з позицій увиразнення того чи іншого фортепіано” В. Барвінського:
способу мислення; 3) узагальнити отримані дані, - домінування вокального способу мислення
виявивши з акономірнос ті вз аємодії над інструментальним;
інс трументального та вокального с пос обів - вокальне та інс трументальне мис лення
мислення В. Барвінського у зазначеній збірці співдіють на паритетних умовах;
творів. - домінування інструментального способу
Вокальний тип мислення, вважаємо, опирається мислення над вокальним.
на засади хорового пис ьма – викорис тання Перший тип творів репрезентований п’єсами
поліфонічного або с пецифічного акордового “Ой там за Дунаєм”, “Завзялись ляшки, гей”,
(зокрема в традиціях хорового жанру Liedertafel) “Зеленеє жито, зелене”, “Гей гук, мати, гук”, “Ой
типу викладу. У жанровому вирішенні мелодики сяду я, сяду”, “Ой перепеличка”, “Уже сонечко
домінує кантилена та декламаційніс ть. Лінеарне закотилося”, “Котиться вінок”, “Ой, матiнко моя”,
голос оведення конкретизується здебільшого у “Були ми собі в Божому дому”, “На здоровля
підголосковій та імітаційній поліфонії. В гармонії кумцю”, “Боже, Боже што ж мі з того”,
переважають акорди діатонічної системи та “Коляда”.
гармонічні засоби фольклорного багатоголосся Ці композ иції найменші з а роз мірами й
(перемінніс ть функцій, фрігійс ькіс ть, опрацьовані у простонародному характері. Сама
плагальність). Метрика передбачає використання фактура творів, л огіка гармонічних
простих, складних та мішаних розмірів. Ритміка пос лідовнос тей с відчить про близ ькість до
пливка, часто несиметрична; у ній трапляються традицій німецького хорового жанру Liedertafel:
як ритмічні так і гармонічні ситуативні синкопи. виразна мелодика, щільна з вукова тканина,
У плані темпу переважають повільні або помірні компактний чотириголос ний виклад, яс на
швидкості. Фортепіанний виклад великою мірою функційна гармонія, опора на консонантні
підкорений мелодичному першоджерелу. співзвуччя, послідовності тризвуків діатонічної
Інструментальний спосіб композиторського спорідненості, гармонічна мова, що випливає із
мислення роз криваєтьс я в іншому принципі особливостей фольклорного багатоголосся. У
використання музичної стилістики. Вважаємо, що творах цієї групи домінують помірні темпи
на рівні фактури це проявляється у превалюванні (moderato й andante).
гомофонно-гармонічного та акордового викладу1, Другий тип репрезентовано творами “Ой
застосуванні розгорнутої піаністичної техніки; в ходить с он”, “Ой не рос ти кропе”, “Ягіл,
опорі на танцювальні жанрові витоки та відповідні Ягілочка”, “Чи ти вірно мене любиш”, “Ой і не
заданому жанру фактурні прийоми; також у гаразд”, “Ой і зрада”, “Ой не світи місяченьку”,
позиційній зручності гри. Гармонія цього способу “Половина саду цвіте”, “Ох і горе, горе, гей!”,
вислову збагачена викорис танням ширшого “Д ума про с мерть Нечая”, “А вже тобі,
спектру акордових засобів хроматичної системи Марусенько, неділька”, “Летять галочки”, “Ой
– відхилень, хроматичних секвенцій, еліптичних добрая годинонька”, “Кед я младу чепила”.
зворотів й послідовностей, і, звісно ж, тризвуків й П’єси цього типу значно більші за розмірами і
септакордів побічних ступеней. У В. Барвінського написані у традиціях лірико-пс ихологічних
1
Проте, звичайно, він якісно відмінний від акордики Liedertafel.
121 Молодь і ринок №3 (50), 2009

з амальовок романти чного, а подекуди прочитання цієї жанрової ос нови і створює
імпресіоністичного характеру. В них українська високохудожній взірець доволі рідкісного жанру
народна мелодика поєднується із виразовими інструментальної музики – п’єсу-променад. Серед
засобами західноєвропейської музики. Принципи яскравих попередників у цій ділянці – Прогулянка
інс трументального та вокального мис лення із “Картинок з виставки” М. Мусоргського. У
взаємодоповнюють один одного, відображуючись В. Барвінс ького “променадність” досягається
у плас тичному лінеарному голос оведенні великою мірою за рахунок рівномірної метричної
підголоскової та імітаційної поліфонії (вокальна й гармонічної пульсації та обережного поводження
природа) та епізодичних розлогих пасажах та з “маршовими” ритмічними засобами – тріолями
деяких інших ос обл ивос тях с упроводу й пунктиром.
(інструментальна). Деякі твори третього типу віддзеркалюють
Третій тип – фортепіанні обробки пісень “Гей жанрові с ценки з ву чання фольклорних
там на горі Січ іде”, “Ой ішов я вулицею раз, раз”, інструментальних ансамблів. Фактура п’єс “Ой
“Ой ходила дівчинонька бережком”, “Добрий ішов я вулицею раз, раз”, “Вийшли в поле косарі”,
вечір, дівчино”, “Вийшли в поле косарі”, “Ох довго “Ой з а гає м з елененьким”, “А вже тобі,
ж я та на с віті прожила”, “О й з а гаєм Марусенько” викликає аналогії з виконавської
зелененьким”, “Янчик, Янчик, що бись зробив”. партитурою ансамблю троїстих музик із партіями
Цей тип найменш численний. У стильовому скрипок, басолі, цимбалів та бубна. Інший прийом
плані ці твори мають виразні риси індивідуального інс трументального награвання – типову
композиторського стилю – імпресіоністичного інструментальну перегру у весільному віваті “Даю
с вітовідчуття В. Барвінського. Фортепіанна я ті, доню” відзначає О. Смоляк [9, 45].
фактура еманс ипова на від мелодичного Вокальний та інс трументальний с пос оби
першоджерела, час тково зус трічається дрібна мислення пов’язані із стильовими рисами творів
піаніс тична техніка. Д омінує гомофонно- цих трьох груп та з умовлені жанровими
гармонічний та акордовий типи викладу з опорою особливостями обраних для обробок пісенних
на танцювальні жанрові першоджерела. Гармонія джерел. Так, вокальний тип мислення домінує у
у цих творах вельми колоритна, представлена творах прос тонарод ного характеру із
широким арс еналом зас обів (відхилення, кантиленним та декламаційним типом мелодики.
секвенції, перегармоніз ації тощо). Також це і Пісні в стилі Liedertafel були характерними для
використання вже згадуваної імпрес іоністичної хорової творчості галицьких композиторів ХІХ
гармонічно ї мови – чотири-, п’яти- та с толіття, тому перший тип п’єс з і з бірки
шестизвучних акордів, акордів із побічними В. Барвінського асоціюютьс я з партитурами
тонами (с еред яких композ итор ос обливо М. Вербицького, І. Лаврівського, В. Матюка та
полюбляє домінанту з секстою), еліптичні звороти ін. Поєднання двох с пос обів мис лення
й послідовності. Усі твори цієї групи написані у відбуваєтьс я у п’є с ах із романтичною
швидких темпах. романсовою стилістикою. Окремі твори цієї групи
Окремі елементи з вукоз ображальнос ті в (“Ой і не гаразд”, “Ой і з рада”, “Ой не с віти
деяких із цих творів наводить О. Смоляк, місяченьку”, “Половина саду цвіте”, “Ох і горе,
вказуючи на звуковий шарм косіння в обробці горе, гей!”, “Л етять галочки”) стилістично
“Вийшли в поле кос арі” [9, 43] та своєрідне близькі до с олос півів М. Лисенка на вірші
імітування гойдання козацької чайки на плесі ріки Т. Шевченка. Домінування інс трументального
Дунаю в п’єсі “Ой там за Дунаєм” [9, 46]. Однак способу мислення найяскравіше виявилос ь у
у кількісному співвідношенні їх вага незначна, що п’єсах із жартівливо-танцювальними пісенними
підсилює думку Н. Кашкадамової щодо меншої першовитоками, які передають імпресіоністичні
ролі з вукоз ображал ьнос ті у творчос ті елементи індивідуального стилю Барвінського-
В. Барвінс ького в порівнянні з іншими композитора.
представниками імпресіонізму, ос кільки його Виснов ки. Найповніше композ иторський
муз иці хар актерний вираз вну трішнього талант В. Барвінс ького виявися у п’єс ах з
пережиття, а не зовнішньої картинності. вокально-інструментальним та інструментальним
Трактування Барв інс ьким піс енних способами мислення, тобто там, де композитор
першоджерел у цій групі подекуди вельми консолідував народну стихію з усіма засобами
оригінальне, що цікаво ілюструє п’єса “Гей там новітньої муз ичної техніки – у мініатюрах
на горі Cіч іде”. Ця стрілецька пісня асоціюється романтично-імпресіоністичного характеру.
із маршовіс тю. Однак композитор виходить за Рез ультати нашого дос лідження можуть
межі такого с тереотипно-прогноз ованого виявитись цікавими при дослідженні творчості
Молодь і ринок №3 (50), 2009 122

МУЗИКОЗНАВЧА СПАДЩ ИНА ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ
СУЧАСНОЇ ТЕКСТОЛОГІЇ
В. Барвінського в цілому, однак ця проблема розвитку ж анру в Галичині перш ої третини
без умовно потребує більш гли бокого та Х Х ст. // В асиль Барвін ськ ий в кон тексті
деталізованого вивчення. є в р о п ей сько ї муз ич н ої к ультури:
Ст атт і т а м ате ріал и. – Терн опі ль. –
1. В асиль Барвін ськ ий (1888 – 1963) // 2003. – С. 57 – 63.
Кияновськ а Л. Стильова еволюція галицької 7. Мойсеєн ко Л. Камерно-інструментальна
музичної культури ХІХ – ХХ ст. – Тернопіль, творчість В . Барві н ського // В асиль
2000. – С. 188 – 205. Барвінський. Статті та матеріали. Збірник.
2. Василь Барвінський в контексті європейської – Дрогобич. – 2000. – С. 51 – 59.
музичної культури: Статті та матеріали / 8. Павлишин С. Василь Барвінський. – Київ:
Упоря дник О. Смоля к. – Тернопіль: А стон, Музична Україна, 1990. – 88 с.
2003. 9. Смоляк О. Народномузична стилістика
3. Василь Барвінський і українська музична в “Ук раїн ськ их н а родн их пісн я х для
культура: Зб. статей /Упорядник О. Смоляк. фортепіан о” Василя Барвінського // В асиль
– Тернопіль: Лілея, 1998. Барвінський в контексті європейської музичної
4. Василь Барвінський. Статті та матеріали. культури: Статті та матеріали. – Тернопіль.
Збірник. – Дрогобич. – 2000. – 2003. – С. 41 – 47.
5. Людк евич С. // Досліджен я, статті 10. Як убя к Я. В асиль Барвін ськ ий та
рецензії, виступи /Упор. З.Штундер. – Т. 1. – Станіслав Людкевич // Василь Барвінський і
Львів, 1999. – 496 с. ук раїнська музичн а культура: Зб. статей /
6. Мисько-Пасічник Р. Камерно-інструментальна Упоря дн ик О. Смоляк . – Тернопіль: Лілея ,
музика В асиля Барвін сь кого в кон тексті 1998. – С. 53 – 61.
УДК 78.09 (477) “ХХ”

Роксоляна Мисько-Пасічник, старший науковий співробітник
Музично-меморіального музею
імені Соломії Крушельницької
м. Львів
МУЗИКОЗНАВЧА СПАДЩИНА
ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО В КОНТЕКСТІ
У статті досліджується музично-критична спадщина Василя Барвінського в площині
літературного стилю і правопису. Завдання сучасної української текстології полягає в тому,
щоб подати в первісному вигляді літературні твори, наукові дослідження, публіцистику.
Такої ж точки зору дотримується автор статті.
Ключові слова : музичн а культур а, музи чно -кр и ти чні статті, ака демічни й
орфографічний кодекс, правопис.
А
ктуальність проблеми. Упродовж Актуальність даного дослідження зумовлена
останніх двох десятиліть музикознавча введенням музично-публіцистичної с падщини
спадщина Василя Барвінського викликає Василя Барвінського в науковий обіг, а також
серед дослідників українськоїмузичної культури щораз підготовкою її до друку.
жвавіший інтерес. Цій темі ще в 1960-х рр. була Огляд основних досліджень і публікацій.
присвячена дипломна робота студентки Львівської Джерельною баз ою дослідження послужили
державної консерваторіїім. М. Лисенка Марії Іванишин опубліковані муз ич но-критичні с татті
[3], але відтоді видання бібліографічного покажчика В. Барвінс ького 1914 – 1958 рр., які вийшли
музично-публіцистичних статей В. Барвінського та друком у львівських, краківських та київських
літератури про композитора все ще перебуває на стадії часописах.
підготовки до друку. В кінці 1980-х рр. стали доступними раніше
© Р. Мисько-Пасічник, 2009 123 Молодь і ринок №3 (50), 2009

закриті спецфонди, в яких зберігалися періодичні Протягом кількох дес ятиліть талановитий
видання 20 – 40-х рр. ХХ ст. Одним з перших, композитор, не шкодуючи свого час у, ретельно
хто в ті роки намагався ввести в науковий обіг фіксував усі музичні події, які відбувалис я в
публіцистичний доробок Василя Барвінського, був Галичині, а також приділяв увагу важливим
доцент кафедри фортепіано Львівської державної фактам музичного життя у світі.
конс ерваторії ім. М. Лисенка Богдан Тихонюк Своє основне завдання В. Барвінський бачив
(1945 – 1997). Його с татті друкувалися в у відповідальності перед наступними поколіннями
журналах “Дз він”, “Музика” [9, 10]. Методична українців. Праця на перспективу, впевненість, що
розробка “Короткий огляд музично-критичних його “справоздання” (В. Барвінс ький) будуть
публікацій Вас иля Барвінс ького” [8], крім потрібними наступним поколінням дослідників
теоретичного матеріалу, містила декілька рецензій муз ичного мис тецтва – ця думка з авжди
В. Барвінського. Б. Тихонюк уклав перелік статей присутня у статтях В. Барвінського.
В. Барвінського, який налічував 134 позиції, а Біля трьохс от реценз ій, оглядів, часовий
також здійснив копіювання переважної більшості відрізок яких охоплює 1914 – 1958 рр., допоможуть
матеріалів. На жаль, його робота залишилася с учас ному читачеві відчути атмос феру
незавершеною. музичного Львова у буремний час зміни імперій,
Д о с ьогоднішньог о дня публікації режимів, ідеологій.
В. Барвінського зберігаються лише на пожовклих Музично-критичні статті Василя Барвінського
с торінках газ ет і жу рналів та у виглядів – це не лише фіксація подій музичного життя, а
“редагованих” цитат у працях дос лідників передусім власне бачення розвитку української
галицької музичної культури. музичної культури, це його бажання залишити для
Зус иллями дрогобицького муз икознавця нащадків яскраві свідчення того, що навіть у
Володимира Грабовського була підготована важких умовах національного поневолення
добірка муз ично-публіцис тичних праць та українці досягали високого рівня професіоналізму
епістолярій композ итора, яка побачила світ у в музичній творчості та виконавстві. Кожен успіх
2004 р. [1]. З музично-публіцистичного доробку виконавця, кожен новий вартісний твір не пройшли
митця до цієї з бір ки ввійшли с погади повз увагу Барвінського-рецензента.
В. Барвінського про перебування на Радянській Музично-критична спадщина В. Барвінського
Україні в 1928 р. “Враження з побуту на Україні” є цінним матеріалом для вивчення постаті самого
та “Огляд української музики” (останній розділ автора як композитора, виконавця, педагога,
“Іс торії української культури” за редакцією музично-громадського діяча. Ще один цікавий
І. Тиктора, Львів, 1937). аспект – це аналіз музично-критичного доробку
Велику роботу по віднайденню публікацій В. Барвінського з точки зору перенесення його
В. Барвінського здійснили професор Львівської композ иторс ького с тилю в площину
національної академії ім. М. Лисенка Наталія публіцис тичного вис ловлювання: структура,
Кашкадамова, бібліограф-музикознавець з США фактура, виразові засоби.
Роман Савицький, а також автор цих рядків. В Мова, як відомо, віддзеркалює усі процеси, які
результаті с пільної праці був зібраний достатній відбуваються з її носієм – нацією. Завдяки мові
матеріал, який дозволив розпочати роботу над В. Барвінського можна вивчити не лише історію
підготовкою до друку музично-публіцистичного музичного життя Галичини, але й політичну
доробку композ итора (упорядник Р. Мисько- історію. Пригляньмося пильніше, і ми побачимо,
Пасічник). як з кожним роком змінювалися правопис і графіка
Потреба повного видання музикоз навчої української мови, як поступово ас имілювалися
спадщини Василя Барвінського назріла вже давно, прізвища західноєвропейс ьких композиторів,
але щойно тепер ми наближаємося до її реалізації. пис аних спочатку лише мовою оригіналу, як
Мета даного дослідже ння передбачає формувалися, відшліфовувалися музичні терміни.
введення в науковий обіг оригінальних музично- І як різко з мінилася “тональність” мови у 1939 –
публіцистичних текстів Василя Барвінського, які 1941 роках.
с тануть цікавим матеріалом не лише для Упродовж с вого життя Василь Барвінський
дослідників музичної культури, але й для філологів, користувавс я щонайменше чотирма різ ними
які цікавляться мовним середовищем Галичини правописами. Звернімося до історії.
міжвоєнного періоду. З 1890-х рр. до 1922 р. на західноукраїнських
Виклад основ ног о м ате ріалу. У з емлях утвердивс я фонетичний правопис ,
багатогранній діяльнос ті Василя Барвінського з апроваджений лекс икографом Є вгеном
праця музичного критика посідає вагоме місце. Желехівським, так звана “желехівка”. Завдяки
Молодь і ринок №3 (50), 2009 124

підручнику С. Смаль-Стоцького й Т. Ґартнера Проте короткий академічний орфографічний
“Рус ка граматика” (перше видання – 1893), кодекс задовольняв потреби культури нетривалий
затвердженому Міністерством ос віти Австро- час. 23 липня 1925 р. Рада Народних Комісарів
Угорщини, вдосконалена “желехівка” стала УСРР ухвалила с творити при Наркомпрос і
нормативною в Галичині та на Буковині. Певне Коміс ію для впорядкування українс ького
поширення вона мала й у наддніпрянській Україні правопису.
піс ля с кас ування обмежень українс ького Комісія вважала, що базою для унормування
друкованого с лова в 1905 р. , але з агалом й спрощення повинна служити традиція й природа
всеукраїнською не стала. українс ько ї мови, а тому нам агалас я не
Система Є. Желехівського базувалася на тих порушувати без крайньої потреби ус таленої
говірках, де відповідні приголосні перед і, що традиції, узвичаєної норми, хоч, розуміється, увесь
походить із о в новоз акри тому с кладі, час оглядалася на живу мову в її різних діалектах
вимовляються твердо: стіл < столъ, діл < долъ, та її іс торії. Затверджений у Харкові 1928 р.
ніс < носъ, а перед і, який розвинувся на місці е в правопис, завершив упорядкування сис теми
новоз акритому с кл аді та на міс ці Ђ , нового українського правопис у, однак вніс
вимовляються м’яко: нїсъ < неслъ, осїнь < осень, плутанину в правила написання літер г і ґ, л і ль в
дїд < дЂдъ тощо. За допомогою ь Є. Желехівський іншомовних словах. За словами І. Огієнка, в той
відбивав м’якість з, ц, с перед в: зьвір, сьвіт, час “фактично повстало два правописи: урядовий
с ьвято, цьвіт, цьвіркати тощ о. З інших і вчительський, що різнилися писанням чужих слів”
особливостей желехівки відзначимо роздільне [6, 297].
написання ся з дієслівними формами (сьміяти ся), Але нез абаром зміни в орфографії було
афіксів у с кладних формах майбутнього часу зроблено зовсім з інших причин. Почався наступ
(писати му). на українську культуру, інтелігенцію. У правописі
З відновленням української державності у шукали “націоналіс тичного шкідництва” для
перші дес ятиліття XX ст. виникла потреба виправдання боротьби з українс ьким
вироблення кодекс у – чітких офіційно національним відродженням.
затверджених та обов’язкових для всіх правил Cтворена у 1933 р. Правописна комісія при
орфографії. Народному Комісаріаті Освіти, назвала правопис
Перший міністр освіти Центральної Ради 1928 р. таким, що ставить бар’єр між українською
І. Стешенко 1917 р. доручив І. Огієнкові – та російською мовами, зближує українську мову
професору Київського університету – скласти з буржуазними культурами, гальмує вивчення
короткі правила українського правопису. Йому ж грамоти широкими масами трудящих.
пізніше (1918) цю справу доручив і міністр освіти Правила правопису української мови зазнавали
М. Вас иленко. Нез абаром вийшли друком ще редакцій 1945 і 1960 рр., і всі вони були
“Головніші правила українського правопис у, направлені на зближення українс ької мови з
ухвалені Міністерством народної ос віти для російською.
шкільного вжитку на вс ій Україні”. Під ними Проблеми літературної мови час то
підписався міністр народної освіти І. Огієнко. порушувалися у галицькій пресі. Автори різних
Ухвала датується 17 січня 1919 р. час опис ів дис кутували, яким правопис ом
У 1921 р. в Києві вийшли окремою брошурою користуватис я. Зокрема, Іван Огієнко, Ярослав
“Найголовніші правила українського правопису”. Рудницький, Осип Боднарович на сторінках газети
Порівняльний аналіз різних редакцій показав, що “Новий час” критикували своїх колег з інших
академічний орфографічний кодекс – це доповнені часопис ів за недотримання норм правопис у,
правила, які склав й удосконалив із відповідною відстоювали потребу викорис тання єдиного
Комісією І. Огієнко. Ці правила складені шляхом правопису для всіх українців, не погоджуючись,
ретельного відбору найраціональнішого та водночас, з тими негативними з мінами, які
найвідповіднішого з того, що напрацювали відбувалися в Радянській Україні після 1933 р.
українські орфографісти кінця XVIII – початку XX ст. У таких складних умовах формувалася й
Академічний кодекс мав величезний авторитет, і українська музична термінологія. У 1933 р.
вже в 1922 р. у Львові вийшли “Правописні побачив світ “Музичний словник”, автором-
правила, прийняті Науковим Товариством ім. упорядником якого є Зиновій Лисько [5]. Це була
Т. Шевченка у Л ьво ві”, наближені до перша спроба уніфікувати музичну термінологію
“Найголовніших правил...” А це був великий на теренах Галичини. Деякою мірою цей словник
поступ у виробленні єдиного правопису для всіх став відповіддю на виданий 1931 р. Академією
українців. Наук УРСР “Муз ични й термінольоґічний
125 Молодь і ринок №3 (50), 2009

словник”, який, на думку З. Лиська, не міг мати Тож, спроба “стерилізувати”, с прос тити,
практичного застосування в Галичині, оскільки ос учас нити мову Барвінс ького, з робити її
орієнтувався на російську термінологію. дос тупною перес ічному читачеві, на думку
На початку 1932 р. у Львові була с творена автора цих рядків, приведе до спотворення
муз ично-теоретична комісія, до складу якої творчого п ортрета митця. Нав еду с лова
ввійшли педагоги Вищого музичного інституту видатного етномуз и колога Володимира
ім. М. Лисенка, серед яких і Василь Барвінський. Гошовс ького: “Мова, с тиль, методологія,
Коміс ія була покликана в найстисліші терміни концепція вченого, як вони проявляються в його
підготувати підручники з музично-теоретичних працях, більше і об’єктивніше говорить про
дисциплін, в яких би використовувалася єдина самого вченого і людину, як усі рекомендації,
музична термінологія. На одному з з асідань характеристики та автобіографії” [7, 45].
З. Лисько запропонував свій проект, який після Висновки. Очевидно, підготовка текстів до
обговорення й внесення поправок ліг в основу друку вимагає великої редакторської роботи
“Музичного словника”. Значення цього словника спільно з філологами, яка полягає, передусім, у
визначив Микола Гордійчук у передмові до доповненні ос новного тексту роз горнутими
перевидання 1994 р.: “Видання принесе користь коментарями, поясненнями фразеологізмів, слів,
тим, хто займатиметься серйозним студіюванням зокрема тих які, зберігши стару форму, набули
ус іх проявів муз ичного сьогодення. Будемо нового змісту (наприклад, лучник – той, що
сподіватис я, що воно пос лужить своєрідною зв’язує, піс ля мене – на мою думку). Важливим
баз ою для с творення нового “Муз ичного додатком видання має бути фаховий тлумачний
словника”, зас нованого на літературній мові с ловник, який допом оже читачеві краще
сучасної України” [5, 4]. орієнтуватися в мовній стихії 20 – 30х рр. ХХ ст.
Багато музичних термінів, які зустрічаються Муз ично-критична с падщина Вас иля
у з гаданому словнику, використовує у своїх Барвінс ького поступово повертається до нас.
публікаціях Василь Барвінський. Публікація збірника музично-критичної спадщини
Загалом стиль Барвінського є досить складний Василя Барвінського стане ще одним кроком до
для с прийняття, йо го мова перес ипана повернення імені Вас иля Барв інс ького,
полонізмами, германізмами, хтось скаже – не з аповнення м з начної прогалини в іс торії
літературна, а то й не зовсім українська(!) Але української музичної культури.
це – мова Василя Барвінського і його час у.
Нагадаю, йдеться не про рукописи, а публікації, 1. Барвінський В. З музично-письмен ницької
які побачили світ у різних галицьких і радянських спадщини: Дослідження, публіцистика, листи
часописах і, очевидно, редагувалися. Зокрема, це / Упоряд. В. Грабовськ ий. – Дрогобич: Коло,
газети “Руслан”, “Діло”, “Громадська думка”, 2004. – 256 с., іл.
“Новий час”, “Наз ус тріч”, “Вільна Україна”, 2. Барвінський В. Огляд історії української
“Львівські вісті”, “Краківські вісті”, “Наші дні”, музики // Історія ук раїн ської к ультури /
журнали “Боян”, “Митуса”, “Українська музика”, Видання Івана Тиктора. – Львів, 1937. – С. 691
“Література і мистецтво”, “Мистецтво”. – 718.
При підготовці текстів до друку виникла 3. Іван ишин М. Т. В .О. Барвін ськ ий н а
проблема їхньої адаптації. Радянська текстологія сторінка ук раїнської преси. Дипломна робота.
вирішувала це питання безкомпромісно – мова Науковий керівник С. Людк евич. Львів, 1965.
автора має бути приведена до чинного правопису. – 81 с.
За цією інерцією діють і деякі сучас ні науковці, 4. Історія ук раїнського правопису: XVI-XX
аргументуючи, що своєрідна галицька мова не століття: Хрестоматія / Упорядники: В.В. Німчук,
буде зрозумілою читачам з інших регіонів Н.В. Пуряєва; Переднє слово В.В. Німчука. –
України. Київ: Наук. думка, 2004. – 584 с.
Українські літературознавці намагаються йти 5. Лисько З. Музич н ий словн ик . –
іншим шляхом. Завдання сучас ної текстології Репринтн е вид.: Стрий, 1933 / [Передмова]
полягає якраз в тому, щоб подати в первісному М. Гордійчука. – К.: Муз. Україн а, 1994. –
вигляді художні твори Т. Шевченка, П. Куліша, 168 с.
І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, В. Симоненка, 6. Огієнко Іван (Митрополит Ілларіон ).
В. Стуса, Б. Антонича. Львівські етномуз икологи Історія україн ської літературн ої мови /
підтримали цей шлях, зокрема, у відтворенні Огієнко І. ; Упоря д. , авт. передм. і комен т.
оригінальних текстів фольклористичних праць М. Тимошик . – К.: Наша к ультура і наука,
Климента Квітки. 2004. – 436 с.: іл.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 126

ФОРМА ФУГИ У ФОРТЕПІАННІЙ ТВОРЧОСТІ В. БАРВІНСЬКОГО
7. Пасічник В . Біля джерел квіткознавства консерваторія ім. М.В. Лисенка. Львів, 1991.
(робота В олодимир а Гош овського н ад – 27 с.
видан н я м праць Кл имен та Квітк и) // 9. Тихон юк Б. “Примадонн а століття ”
Етномузика: Зб. ст. / Упоряд. Б. Луканюк. – [Любка Колесса] в оцінці Василя Барвінського
Львів, 2006. – С. 33 – 48. // Дзвін. – 1990. – № 9. – С. 144 – 146.
8. Тихон юк Б. Коротк ий огляд музично- 10. Тихонюк Б. “Примадонна століття”
критичн их публікацій Василя Барвінського / [Любка Колесса] // Музика. – 1993. – № 6. –
Мін -во к ультури У Р СР. Львів. держ . С. 26.
УДК 786.2.086 (477) “ХХ”

Лідія Федоронько, старший викладач кафедри музикознавства та фортепіано
ФОРМА ФУГИ У ФОРТЕПІАННІЙ ТВОРЧОСТІ

У статті заторкується проблема використання фуги у фортепіанн их тво рах
Барвінського, що репрезентують вітчизняну музичну культуру початку ХХ ст.
Ключові слова: фуга, інтермедія, контрапункт.
П
остановка проблеми. В українській особливості поліфонічного мислення Барвінського
муз иці органіч ною с кладовою згадують в своїх статтях В. Козлов [4], С. Салдан
муз ичної ткани ни з авжди була [8] та інші. Проте на с ьогодні з алишаєтьс я
підголоскова поліфонія, як одна з особливостей недос татнім вис вітлення ос обливос тей
національного муз ичного мис лення, що не тематизму, контрапунктування, архітектоніки та
виключало широкого використання прийомів інших особливостей фуг Барвінського.
контрапункту та імітації. Проте на рівні форм у Метою статті є дослідити ос обливості фуги
вітчиз няній музиці на початку ХХ ст. було у фортепіанній музиці В. Барвінського в контексті
порівняно небагато зраз ків. Фуга як одна з стилю композитора та зв’язків з європейською
найвищих форм поліфонії зас тос овувалас я музичною культурою.
українськими композиторами в хоровій музиці. Виклад основного матеріалу. Фуга відома
В. Барвінський був одним з перших українських як основоположна форма мис лення бароко,
композиторів, які використовували жанр фуги в певний всезагальний принцип організації музичної
інструментальній творчості. тканини і принцип розвитку. В епоху XVII – XVIII ст.
Аналіз останніх досліджень та публікації. вона існувала переважно як самостійний жанр, в
Про поліфонію і, зокрема, фугу, в муз иці Баха входила в склад циклу “прелюдія-фуга”. Як
В.Барвінс ького згадуєтьс я в музикознавчих поліфонічна форма фуга здатна ос обливо ясно
розвідках, присвячених проблемам української виявити без перервність роз витку муз ичного
музики, а також питанням творчості композитора. образу. В ХІХ столітті ця форма зазнала змін, як
Так, в монографії Л . Кияновської “Стильова внутрішніх, так і зовнішніх – вона почала
еволюція галицької музичної культури ХІХ – використовуватися композиторами як складова
ХХ с т. ” [3] вис вітлюютьс я питання с тилю частина різних гомофонних форм.
композ итора, одним з компонентів якого є В музиці В. Барвінського фуга завжди виконує
використання барокових моделей, в тому числі функцію завершення у варіаційній формі. При
фуги, а також прийомів поліфонічного розвитку. цьому варіації виступають як частина циклічної
Однією з найбільш ґрунтовних на с ьогоднішній форми або як самостійний твір. Викорис тання
д ен ь з а ли ш ає тьс я п р ац я С . Па вл и ши н фуги у варіаційній формі має свою логіку. В основі
“В. Барвінський” [7], в якій дослідниця подає і варіацій і фуги лежить варіаційний принцип
аналіз фуги з фортепіанної сонати Cis-Dur, а також розвитку, і одна і друга ґрунтуються на розкритті
в загальних рисах описує інші зразки цієї форми, образних можливостей однієї теми [6, 79]. Але
прис утні в творчос ті Барвінс ького. Про якщо у варіаціях спостерігається більша або
© Л. Федоронько, 2009 127 Молодь і ринок №3 (50), 2009

менша свобода тематичного розвитку, то фузі варіацій, які мали закінчуватися фугою, я не міг
властиві значна с концентрованіс ть образ но- тоді ще закінчити, бо тільки проходив курс
емоційного строю, лаконізм форми, більша контрапункту і щойно пізніше, після студій про
узагальненість інтонаційного матеріалу порівняно фугу написав дві фуги, з яких перша мені не
з варіаційною формою. Тому композитори почали вдалася (чорновик пропав) і щойно друга фуга
використовувати фугу в завершальних частинах закінчує цю сонату. Вона є найбільш цінною з
різних форм. Використання імітаційної техніки як цілого твору і за словами самого Новака (вчитель
засобу узагальнення і стиснення тематичного В. Барвінського – Л.Ф.) – це вдалий з раз ок
матеріалу в максимально вираз них інтонаціях сучасної фортепіанної фуги (це було в 1912 –
дало нові можливості для розкриття художнього 13 рр.)” [1, 140].
змісту. У фіналі Сонати фуга виступає в ролі вершинної
Якщо згадати історію поєднання варіацій і фуги варіації. Її відхід від початкового образу настільки
в європейській музиці, то першим застосував його значний, що композитор зазначив початок фуги в
Л . Бетховен у с воїх 15 варіаціях ор. 35. В тексті. Спорідненість теми фуги з темою-образом
муз икоз навчій літературі відз начається, що варіацій полягає в тому, що вона виростає з
сміливі співставлення різних жанрів, посилення початкового мотиву останньої (пр.1):
варіаційнос ті, які прис утні в пізній творчос ті
Бетховена, стають типовими для романтиків.
Зокрема, використання фуги як однієї з частин або
як завершення у варіаціях зустрічаємо в Ліста
(“Т анець смерті”), Чайковс ького (Тріо для
скрипки, віолончелі і фортепіано-фінал), Брамса
(Варіації з фугою на тему Генделя, ор. 24) та
інших.
Видаєтьс я з акономірним та логічним, що
В. Барвінський для втілення своїх художніх
задумів випробував саме такий синтез форм. З Тема фуги утворюється шляхом с екундового
однієї сторони, для творчої манери композитора заповнення висхідного квартового стрибка і
типовим було викорис тання ро мантичної наступних низхідних інтонацій (пр.2):
стилістики, прийомів
та форм , з нею
пов’язаних [3, 190]. З
іншої, він був
п р о д о в ж у в ач е м
т р а д и ц і й
на ціо на л ьно г о
музичного мислення
– народного та професійного. Звідс и його увага Інтонаційний контур теми і її ритмічний
до варіантності-варіаційності на рівні тематичного малюнок нагадує барокові, “бахівські” теми.
розвитку та формотворчого засобу. Закінчуєть с я тема також в “б ахівс ьких”
Перший твір, в яко му В. Барвінс ький традиціях, на сильній долі, завдяки чому вона має
використав фугу, була Соната для фортепіано Cis- чітко окрес лений метричний контур. Швидший
dur. Цей твір написаний композитором під час темп і дрібніші тривалості надають активності і
навчання в Празі, на межі 1909 – 1910 років. руху, роблять фугу контрастною порівняно з
Переважно у багатьох митців твори “учнівських” попередніми варіаціями. В першому проведенні
періодів є незрілими, позначені унаслідуваннями, тема звучить в октавному подвоєнні і починається
тощо. Але у В. Барвінс ького цей ранній з акордової підтримки тонічним тризвуком на ff,
“празький” період відразу дав цікаві і новаторські підкресленням кожного тону в першому такті і
з а стильовими оз наками творчі рез ультати. через стрімке зниження гучності в другому такті
Л . Кияновс ька з аз начає, що “ця час тина вона закінчується на р.
спадщини може оцінюватися як найбільш нова, Через те, що тема починається з V-го ступеня,
навіть “експериментальна” в пошуках нових відповідь до теми автор дає класичну – тональну,
засобів художньої виразності” [3, 194]. Властиво співвідношення тональностей теми і відповіді теж
тоді напис ано перші дві частини Сонати. Сам класичне – тоніко-домінантове (cis – gis). Після
автор з гадував: “Однак, ос танньої час тини відповіді звучить коротка інтермедія, яка повертає
Молодь і ринок №3 (50), 2009 128

розвиток до основної тональнос ті, так звана співвідношенні до секстольного мотиву. Наступне
зворотня інтермедія. Останнє проведення теми в поєднання голосів творить подвійний контрапункт
експозиції переходить в тривалішу інтермедію, яка (вони міняються місцями), а вгорі включається
фактурою пов’язана з першою інтермедією і ще один контрапунктуючий голос. Останнім
роз виваєтьс я на інтонаціях теми та проти вс тупає нижній голос, що виконує функцію
с кладення. Перший раз тема в екс позиції гармонічної опори, в той час як верхні голоси
проводиться у с опрано, наступні проведення розвиваютьс я в канонічній імітації. Спочатку
звучать в альті, тенорі, басу. Семантичне значення нижній голос підкреслює звороти Т-D,T-D-T в Cis-
такої послідовності проведень в епоху бароко Dur, а потім звучання переходить в h-moll і тим
пов’язане з потемнінням звучання теми. В цілому с амим підготовлює проведення теми в цій
експозиція фуги класична, голосоведіння строго тональності. Тема звучить в теноровому голосі,
чотириголос не, звучання насичене бароковими а водночас з нею поєднані ті голоси, які послідовно
інтонаціями, різного типу затриманнями. включалися в попередній інтермедії: в сопрано –
Середня частина більша за об’ємом, в ній мотив с екс толями, в альті – низ хідний рух
відбуваютьс я метаморфоз и і перетворення вісімками, в бас у – контрапункт довгими
тематичного матеріалу, викорис товуєтьс я тривалостями, що підс илює роль гармонії.
гомофонна фактура, вводяться нові мотиви. Зміни Наступна інтермедія ос нована на канонічному
і перетворення здійснюються, в першу чергу, в проведенні секстольного мотиву з інтервалом
інтермедіях. Середина починається проведенням імітації малої септими. Далі тема проводиться у
теми в сопрано, в тональності A-dur. Інтермедія, сопрано в F-dur, а наступна інтермедія напружена
яка слідує з а нею, ще не зовсім відходить від і нес тійка в тональному відношенні, вона
клас ичних норм, вона с еквентно роз робляє розробляє мотиви теми в зменшенні і збільшенні.
матеріал теми і проти складення. Вкінці інтермедії Акордове “з абарвлення” тематичного мотиву
підготовлюється тональність Cis-dur, після неї в (септакорд та паралельні с екс такорди), що
цілком несподіваному тональному співставленні супроводжується тонким візерунком верхнього
замість очікуваної, заявленої вкінці інтермедії голосу, створює алюзію до імпрес іоністичних
тональності звучить C-dur – в такому тональному звучань Дебюссі; відмінністю однак тут виступає
забарвленні і октавному подвоєнні проводиться динаміка (ff) і акценти на кожному акорді, що
тема в нижньому голосі. В наступній інтермедії надає певної експресивності музиці.
спочатку з’являються елементи гомофонного В репризі тема проводитьс я в акордовому
супроводу в нижніх голосах і рух паралельними викладі, в аугментації, в основній тональності
терціями у верхніх. Потім багатоголос с я сонати – Cis-dur, а після невеликої інтермедії в
зосереджуєтьс я в двох планах – у партії правої і середніх голосах, в G-dur. Замість класичного
лівої руки, ці два плани концентруютьс я в квінтового с піввідношення тональних проведень
безкінечних канонах – спочатку в мажорі, потім теми тут композитор використав тритонове.
в однойменному мінорі. Вершина-кульмінація на Піс ля цього прове дення теми з нову
ff не зупиняє рух – у верхніх голосах звучать посилюються гомофонні елементи, і поступово
більш тривалі уривки теми, в нижніх – спочатку розвиток переходить в коду. В коді тема звучить
елементи контрапункту, потім знову гомофонна вже в своєму первісному вигляді, в тональності
фактура. В тональному відношенні ця частина Cis-dur, апофеозно і світло. Важливе значення для
інтермедії нестійка, тональний рух спрямований конструкції фуги мають темпові сповільнення.
в с торону дієзних тональнос тей. В цілому Автор використовує їх в моменти переходу до
звучання чуттєво-емоційне, просвітлене, автор нас тупних час тин. Роз міщення ritenuto при
ніби апелює до музики романтиків. В наступній переході від експозиції до середньої частини а
інтермедії, яка починається подібно до початку потім на межі середини і реприз и співпадає з
фуги, тобто тонічним акордом (але в тональності тричастинною будовою фуги. Але є ще одне
fis-moll) на sff і зниженням динаміки до р протягом сповільнення темпу, яке міститься при підході до
одного такту, відбувається виключення голосів, fis-moll’ного епізоду в середній частині, разом зі
крім одного, в якому рух шіс тнадцятими зміною фактури і появою нового тематичного
секстолями містить завуальовані інтонації теми. матеріалу воно розділяє фугу на дві частини.
Надалі цей мотив при з вучанні теми буде Таким чином тут поєднується тричастинність з
виконувати роль контрапункту до неї. Через три тональним критерієм поділу, типовим для
такти до верхнього голос у приєднуєтьс я класичної фуги і двочастинність з а фактурною
контрастна мелодія вісімками, а потім в ній ознакою.
з’являютьс я інтонації теми в поліритмічному Хоча фуга написана після закінчення вивчення
129 Молодь і ринок №3 (50), 2009

контрапункту, її не можна віднести до “шкільних”. починається в g-moll ( відповідь), але в другій
Використавши класичну модель фуги, композитор половині теми відбуваєтьс я деформування,
наситив її інтонаціями, близькими до народних [7, внаслідок чого вона закінчується на ges (ІІІст. в
20], поєднав мето ди імітаційної та тональності es-moll).
контрапунктичної техніки з прийомами Середня час тина більш об’ємна та інтенсивна
гомофонного розвитку та сучасної музичної мови, за розвитком. В ній поступово збільшується доля
такими як раптові співставлення тональностей, в гомофонної фактури. Вже в першій інтермедії
тому числі тритонові, імітація в інтервал септими, середньої частини (яка починається в еs-moll)
прийоми полі стилістики тощо. композитор, крім використання елементів проти
В 1915 році Барвінський написав “Українську складення, теми і попередньої інтермедії, збільшує
сюїту”, в якій остання частина має форму варіацій роль гармонії, внас лідок виникає алюзія до
з заключною фугою. Так склались обставини, що романтичного стилю. Після проведення теми в
фуга до варіацій з Сюїти була створена аж в 1922 Еs -dur, наступна інтермедія міс тить розробку
році [1, 146]. В своєму програмному поясненні до тематичних елементів, в ній початковий мотив
останньої частини Сюїти композитор писав, що проводитьс я в різних с еквенціях, безкінечних
варіації ілюс трують похід козаків, а у фуз і канонах, контрапунктах та імітаціях, звучить в
зображений бій. Цитату теми з третьої частини різ них тональних і ладових (однойменних)
Сюїти (мелодія пісні “Ой не світи місяченьку”) зіставленнях. Звертає на себе увагу низхідний
автор вводить як згадку козака про свою милу мотив паралельними секстами, який виростає з
[1, 146]. інтонацій утриманого проти складення, але в
Тему фуги композитор розвинув на основі такому вигляді вперше з ’являєтьс я в цій
початкового мотиву пісні “Засвистали козаченьки” інтермедії, а потім викорис то вуєтьс я як
(Пр.3): контрапункт до теми. Він внос ить ліричний
Замінивши октавний хід двома стрибками І – струмінь в звучання, ніби підготовлює появу
V – І, композ итор, отримав активніший і ліричної теми.
динамічніший з ворот, більш придатний для Наступні інтермедії продовжують і розвивають
наступної поліфонічної роботи над темою. В з гадані прийоми, в них викорис товуютьс я
цілому тема має клас ичну будову “ядро- канонічні секвенції з інтервалом переміщення в.7
продовження”, з амкнена на тоніці. Її перше та зб.8, з начною є роль гомофонних прийомів
проведення в нижньому регістрі басового голосу, роз витку. В останній інтермедії перед появою
в октавному подвоєнні, на фоні витриманих уривків пісні “Ой не світи місяченьку” мотиви
акордів у верхніх голосах, на ff , в швидшому теми фуги поміщені у інтенсивний гомофонний рух.
темпі і в тональності с-moll, звучить драматично З появою теми “Ой не світи” (Meno mosso
і темно. З кожним проведенням тембр теми grandioso) починається заключний етап розвитку.
просвітлюється (бас-тенор-альт-сопрано). Як і в Триразове проведення в контрапункті початкових
попередній аналізованій фуз і, чотириголос на мотивів теми “Ой не світи” (образ дівчини) і теми
експозиція тут не відступає від класичних норм. фуги (образ козака) демонструє пос тупове
Тональна відповідь супроводжується утриманим посилення драматизму звучання. Так, перше
проти с кладенням на матеріалі продовження проведення дане в тональності e-moll (ще світла
теми. В експозиції звучить тільки одна невелика тональність, але з відтінком смутку), потім в B-
інтермедія перед останнім проведенням теми. dur (три тонове співвідношення), за третім разом
Ос таннє екс поз ицій не проведення теми контрапункт з вучить в Des-dur. Д раматизм і
Молодь і ринок №3 (50), 2009 130

темне з аба рвлення ос обливо п ідкрес лені с постереження, можна с казати, що фуги у
бемольною с ферою і мелодичним видом названих фортепіанних творах В. Барвінського,
мажорних тональностей. Звороти викладені виконуючи функцію завершальної варіації, містять
акордово, в досить віддалених регіс трах, з ряд типових для творчого методу композитора
тріольними пасажами в середніх голосах. Перший рис. Теми фуг виростають з початкових мотивів
раз проведення контрапункту ніби розчиняється тем варіацій і містять початковий імпульс для
в гомофонних формах інтенсивного руху, друге і поліфонічного розвитку. Експозиції зберігають
третє проведення слідують безпосередньо один норми класичних фуг, але в наступних частинах
за одним і після цього знову аналогічне гомофонне поліфонічні прийоми розвитку поєднуютьс я з
“розчинення”. Важливими для драматургічного гомофонно-гармонічними, використовуються
розвитку є дві короткі (двотактові) хоральні прийоми сучасної муз ичної мови. В умовах
послідовності, які обрамлюють епіз од з трьома програмного з адум у форма фуги с тає
проведеннями контрапункту. Крім фактурного, розімкненою, підпорядковуючись сюжетному
вони вносять темповий (Lento), тональний (С-dur, розвитку. В цілому фуги В. Барвінського суголосні
Ces-dur) і динамічний контраст. Семантика цих тим еволюційним процесам, що відбувалися в
зворотів безпосередньо апелює до епохи бароко. європейській музиці початку ХХ століття.
Виокремлення якого-небудь значного моменту
тексту шляхом введення в музичну тканину 1. Барвін ськ ий В .Коментован ий список
(поліфонічну) контрас тного (акордового) творів // В асиль Барвін ськ ий. З музично-
фрагменту становило одну з музично-риторичних письмен ницької спадщ ин и. Дослідж енн я ,
фігур XVII – XVIII с т. Такий прийом як публіцистика, листи / Упорядник В. Грабовський.
стилізаторський використовувався композиторами – Дрогобич: Коло, 2004. – С. 136 – 174.
ХІХ – ХХ століття [5, 195]. 2. Кия н овськ а Л. Творчість В асиля
В нас тупному епізоді (Poc o piu moderato) Барвінського і художні стилі ХХ ст. //Василь
початковий з ворот теми “Ой не с віти” Барвінський і українська музична культура. –
модифікується, отримує риси маршовості через Тернопіль, 1998. – С. 15 – 18.
пунктирний малюнок в початковій інтонації і 3. Кия н овськ а Л. С тильова еволюція
ритмічне збільшення (четвертні заміс ть вісімок). галицької музичної культури Х ІХ – ХХ ст. –
Протягом трираз ового проведення мотиву Тернопіль: СМП “Астон”, 2000. – 339 с.
поступово дис онується звучання, контур теми 4. Козлов В . Соната для фортепіано Василя
викривлюється, і за третім разом мотив теми “Ой Барвінського як відображення провідних ідей
не світи” звучить в характері траурного маршу романтичної епохи // Питання стилю і форми
(Lugubre). Поступово звучання просвітлюється в музиці. Наук. зб. – Вип. 4. – Львів, 2001. –
завдяки переходу до світлих тональних сфер h- С. 189 – 199.
moll і D-dur, далі розвиток знову активізується 5. Кон Ю. О двух фугах И. Стравинского //
імітаційними проведеннями зворотів мотиву “Ой Полифония. Сб. статей. – Москва: Музыка,
не світи”, а потім маршової теми фуги, і нарешті 1975. – С. 173 – 197.
підводить до кульмінаційного поєднання двох тем 6. Ляшенко Г. Роль фуги у драматургії не
у повному вигляді в основній тональності фіналу поліфонічних форм. – Київ: Музичн а Україна,
с-moll, на fff . Заключний епізод Аllegro, що 1976.
виконує функцію коди, нас ичений мотивами 7. Павлишин С. Василь Барвінський. – К.:
основної теми фуги, а в нижньому регістрі вона Музична Україна, 1990.
звучить більш повно, в октавному викладі, 8. Салдан С. Композиційні та драматургічні
наближено до початкового свого звучання. Вкінці особливості “Сюїти н а україн ські народні
сmoll’ні інтонації переходять в C-dur, завершуючи теми” Василя Барвінського”// Наукові записки
твір оптимістичним звучанням. Тернопільського пед. університету. – 2005. –
Висновки. Отже, підсумовуючи аналітичні №3(15). – Тернопіль, 2005. – С. 22 – 27.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
131 Молодь і ринок №3 (50), 2009

СТИЛЬОВІ РИСИ МОДЕРНУ В КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ
УДК 784.3 (477) “ХХ”

Марія Каралюс, старший викладач кафедри музикознавства та фортепіано
СТИЛЬОВІ РИСИ МОДЕРНУ В КАМЕРНО-

ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
Стаття присвячена стильовим тенденціям модерну в камерно-вокальній творчості
Василя Барвінського. Найбільш показовими з погляду наявності рис стилю модерн є твори
зрілого періоду творчості композитора (1918 – 1923 рр.): “Сонет”, “Пісн я пісень”,
“Щаслива будь”, “Колисанка” та “Псалом Давида”.
Ключові слова: модерн, композитор, міф, солоспів.
А
ктуальність. Стиль модерн в музиці в першу чергу, сприяло звернення музикантів до
– одне з яскравих художніх явищ поез ії с воїх с учас ників – “молодомуз івців”:
культури ХХ століття. Нині, в період Б. Лепкого, В. Пачовського, П. Карманського,
активного оновлення українського мистецтвознавства, “хатян”: Олександра Олеся та Грицька Чупринки,
в полі зору дослідників опиняються імена та а також І. Франка, М. Семаки та Р. Купчинського.
явища, що через ряд обставин були вилучені з Саме у їх творчості композитори знаходили такі
дослідницького простору радянського періоду, тож ідеї та образи, які вимагали для свого втілення
потребують переоцінки та докладного вивчення. відповідно і нових засобів музичної виразності.
Серед них – стиль модерн в українс ькій музиці, Особлива увага приділяється психологічному
з окрема – в камерно-вокальній творчос ті ас пекту в розкритті нас троїв, що панують у
композ иторів першої третини ХХ століття. Ще кожному романсі-солоспіві. Поряд з реальними
один чинник актуальнос ті теми – це потреба людьми, героями солоспівів нерідко с тають
якомога ширшого вивчення творчої с падщини міфологічні персонажі. Розвиткові українського
Василя Барвінського, дослідження її в контексті с олоспіву початку ХХ століття сприяють і
стильових засад українського мистецтва 20-х років принципи міфологізації, пересотворення реальності
ХХ століття. та театралізації, які притаманні модерну.
Ме та статті – виявити естетико-стильові Для Вас иля Барвінського сфера камерно-
рис и модерну в камерно-вокальній творчості вокальної лірики с тала своєрідною творчою
Василя Барвінського. лабораторією, у якій йому вдалос я “з найти
Огляд останніх досліджень і публікацій. небанальні форми з астос ування українс ьких
Більш ніж сторічна дистанція надає стилю модерн фольклорних інтонацій і жанрових с тереотипів у
все вираз ніших рис, і найновіші теоретичні контексті модерної системи музично-виразових
дос лідження сміливо вис увають гіпотезу про засобів” [4, 190]. І хоча обсяг жанру романсу у
модерн як іс торичний стиль з тенденцією до творчості композ итора невеликий (всього 16
епохальнос ті. Д о таких праць віднос итьс я з раз ків), с аме в ньому проявилис я
монографія Д. Сараб’янова [7], яка є актуальним, найхарактерніші ознаки обдарування та стилю
методологічно засадничим підґрунтям у вивченні композитора. Культ краси, властивий модерну,
ос обливостей стилю модерн в різних видах імпонує В. Барвінському, зумовлює багату палітру
мистецтва. Серед музикознавчих досліджень, в ліричних відтінків та вимогливість до поетичних
яких так чи інакше прослідковується увага до джерел своїх творів. Композитор звертається
проблематики модерну (або сецесії) в українській переважно до текстів сучасних йому українських
музиці першої третини ХХ століття с лід виділити поетів: Б. Лепкого, Грицька Чупринки, І. Франка,
праці Л. Кияновської [3; 4], О. Козаренка [5], Лесі Українки, В. Маслова-Стокіза.
М. Ржевс ької [6], М. Каралюс [1; 2], які Роз горнена форма більшості с олос півів,
повноцінно вводять певні явища української наближення їх до поем (за С. Павлишин)
музики в контекст модерну (сецесії). зумовлюється не лише прагненням В. Барвінського
Виклад основ ного мате ріалу. Стильові якомога повніше розкрити зміст поетичного
тенденції модерну проявилися чи не найповніше тексту, але й виявом однієї з тенденцій мистецтва
в камерно-вокальній творчос ті українських модерну – с амороз витку форм. Найбільш
композиторів першої третини ХХ століття. Цьому, показовими з погляду наявності рис стилю модерн
© М. Каралюс, 2009 132

є твори зрілого періоду творчості композитора бемольної сфери (початкового до мінору, До-
(1918 – 1923 рр. ): “Сонет”, “Піс ня піс ень”, бемоль мажору, ля-бемоль мінору, фа мінору, ре
“Щаслива будь”, “Колисанка” та “Псалом мінору, Ре-бемоль мажору, Сі-бемоль мажору, мі-
Давида”. бемоль мінору та Ля-бемоль мажору) та До
“Псалом Давида” (94-й), що його мажору. Цікавим є і застосування гармонічного
“переспівав” П. Куліш, свідчить про широту До мажору наприкінці твору – як згадки про
жанрового діапаз ону вокальної творчос ті переважання бемольних тональностей. У “Псалмі
В. Барвінського і був створений у двох варіантах Давида” композитор широко використовує ладову
– з фортепіанним і оркестровим супроводом. альтерацію (наприклад, у 2 – 3 тактах) та
Образ біблійного героя Д авида композитор дисонуючі співзвуччя багатотерцевої структури,
трактує як образ месії, провісника божої кари за не порушуючи, однак, тональних рамок. Таким
всі біди, що випали на долю людс тва під час чином В. Барвінський, використовуючи контрасти
Першої світової війни. 1918-й рік – час написання стереотипів похоронного та переможного маршів
солоспіву – був роком створення ЗУНР внаслідок та тональностей бемольної сфери та До мажору
перемоги національно-визвольного руху в у крайніх частинах, вибудовує єдину неухильну
Галичині. Наближення міфу до сучас нос ті, лінію наростання, яка через подолання перешкод
трактовка образу Давида як національного героя приводить до шир око епічного та
свідчить про виявлення в цьому творі характерної життєствердного фіналу. Солоспіву притаманні
оз наки с ти лю модерну – міфотворчос ті: символістичність, поемність, наскрізний розвиток,
“Художник немовби с творює с вій міф, симфонізація супроводу, масштабність – риси, що
покладаючись на досвід міфології, намагаючись в цілому є виз начальними для с тилістики
дотримуватися її законів та вироблених норм. Міф європейської музики епохи модерну.
відповідає пошукам художника цього часу – його Романс “Щаслива будь”, написаний на вірш
потягу перетворювати реальніс ть, зберігаючи Б. Лепкого, є яскравим з раз ком сецес ійної
натуральними деякі її риси. Міфом цікавилися любовної лірики. Для розкриття змісту поезії –
символісти, вважаючи, що міф є “символом, який томління романтичного героя у розлуці з коханою
рухається” (В’ячеслав Іванов). – В. Барвінський обирає улюблені прийоми
Для втілення героїко-епічного образу царя оперування зас обами музичної виразності, за
Давида композитор обирає жанр маршу, який допомогою яких він добивається відтворення
протягом вс ього тв ору з аз нає з начних найменших змін настроїв, продиктованих текстом.
метаморфоз . Характер суворого, похмурого Так, драматургія солоспіву відбиває еволюцію
похоронного маршу в інструментальному вступі психологічного стану героя від чорної меланхолії
створюється за допомогою традиційного для (у першому розділі) та елегійної мрійливості (у
цього жанру комплексу муз ично-вираз ових другому розділі) до майже релігійного екстазу (в
з ас обів: мінорного ладу, низ ького регістру, останній частині). Цим зумовлена і структура
повільного темпу, пунктирного ритму, рішучої музичної форми романсу – поєднання наскрізного
тріольної фігури в басі, “стогнучих” низхідних розвитку із тричастинністю. У мелодиці твору
секундових та побудованих на тризвуці інтонацій, воєдино зливаються мовно-виразний речитатив
а також імітаційно-поліфонічної переклички та романсова наспівність. Композитор вдається
хроматично “сповзаючих” мотивів. Затемненню до увиразнення семантики інтонацій, поширених
колориту сприяють і відхилення у далекі до як в українській народній, так і в професійній
початкового до мінору тональності (До-бемоль муз иці: жалібну сентиментальність по співки,
мажор та ля-бемоль мінор наприкінці побудованої на сполученні малої с екунди та
шеститактового вступу). Натомість в останньому зменшеної кварти, енергію квартових за тактових
розділі солоспіву (“Блаженний той, кого Ти, Боже, вис хідних стрибків, пізнаваність вис хідних та
Твоїм законом наставляєш”) панують зовсім інші низхідних секст – неодмінного атрибуту романсу.
настрої: енергійні висхідні квартові ходи, пружний Роз виток мелодичної лінії підпорядкований
пунктирний ритм та урочистий акордовий супровід згадуваній вище еволюції психологічного стану
створюють оптимістичний настрій життєствердного героя, і в ньому надзвичайно велику роль відіграє
ходу переможців. ритм: час ті з міни метру (4/4, 6/4, 5/4) та
Д ля вокальної партії “Пс алому Д авида” пунктирних ритмів надають мелодії особливої
характерний надзвичайно широкий діапаз он схвильованос ті. Палітра тональностей, обраних
трактування нас півного та речитативного композитором для втілення свого задуму, вражає
принципів. Тональна драматургія солоспіву своєю розкішшю: чергування однойменних,
проявляєтьс я у протиставленні тональностей паралельни х, однотерцевих то нальнос тей
133 Молодь і ринок №3 (50), 2009

протягом короткого відліку, з іс тавлення перенос ить акцент з конкретно с ті дії на
тональностей на віддалі с екунди, терції, часті конкретність і короткочасність, майже миттєвість
відхилення у тональності протилежного ладового с прийняття . У модерні час ро з тягнутий,
нахилу створюють насичену гру світлотіні. Як і в заповільнений, концентровано-формульний. У
інших романс ах, композ итор акцентує з а більшості випадків живописець, з афіксувавши
допомогою дисонуючих с півзвуч драматизм момент, зупиняє час або з атримує його…для
окремих фраз , підкреслює колорис тичність того, щоб макс имально вираз ним зробити
звучання септакордів, нонакордів та еліптичних психологічне напруження” [7, 265]. Розтягненість
послідовностей. Крім того, градація почуттів та заповільненість часу проявилася у драматургії
тривоги у дублюванні мелодії паралельними та розвитку сюжету “Пісні пісень”, а це в свою
с екс такордами та кварт с екс такордами у чергу зумовило вибір засобів музичної виразності.
інструментальному вступі, яскрава ілюстративність Споглядальне милув ання опоетиз ованою
деяких епізодів (розливи пасажів після слів “а картиною вечірнього пейз ажу, с хвильоване
серце стоптане нехай біля воріт святого раю очікування і розповідь про довгі пошуки коханого
блудить” або “довгих, довгих днях розлуки”), і, нарешті, радість і захоплення від зустрічі з ним,
створюючи елегійний настрій програш перед – такими є етапи розвитку с южету солоспіву.
с ередньою час тиною у дус і шопенівс ьких Зазначимо, що у сюжеті абс олютно відс утні
імпровіз ацій та введення виразної мелодії – з овнішні д ії, ос кільки вес ь ро з виток дії
символу кохання – у верхньому голосі заключного відбувається у свідомості закоханої дівчини, і ми
розділу, доповнюють стильову характеристику спостерігаємо за ним крізь призму її сприйняття.
солоспіву. Зос ередження на психологічному аспекті при
“Пісн я пісень” В. Барвінс ького на слова розкритті образу героїні романс у зумовлює
В. Мас лова -Стокіз а – яс крави й приклад викорис тання компо з итором ос обливого
розкриття теми кохання в царині традиційної для психологічного прийому, який полягає у дорученні
модерну іконографії. В поез ії з акохані вокальній партії передачі думок, а
ототожнюються з Соломоном та Суламіф’ю, про інструментальній – відтворення багатої палітри
що свідчить назва гори Кармель, проте це не відчуттів закоханої дівчини. Для підс илення
перешкоджає відчитувати цю вічну іс торію ефек тивнос ті дії вищез гадано го при йому
напрочуд сучас но, “тут і тепер”. Перенесення В. Барвінський до звичайного ансамблю вокалу
міфу у с учасність є показовим для сецесійної і фортепіано додає ще й скрипку, – інструмент,
поезії початку ХХ ст. Так, наприклад, у творчості який по своєму тембру ідеально с півпадає із
“молодомузівців” ми постійно натрапляємо на вис оким жіночим голос ом. Рівноправність
міфологічних та літературних героїв і героїнь усіх вокальної та інструментальної партій, зумовлена
час ів та народів (Ероса із однойменного вірша посиленою увагою до психологічного аспекту у
П. Карманського зі збірки “Осінні зорі”, Ладу і трактуванні образу героїні, відповідає канонам
Марену, Каліпсо та Беатріче зі збірок відповідно модерну щодо рівноцінності зображення і фону в
“Ладі і Марені терновий огонь мій” та “Розгублені образ отворчому мис тецтві. Цим з умовлені
звізди” В. Пачовського). Крім того, мистецтво наскрізна побудова твору на переливах пасажів,
модерну любить виявляти людську пристрасть, трелей, арпеджіо, у які органічно вплітається
відтворювати прояви безпосереднього і часто вокальна партія, зв’язок романсового епізоду із
неус відомленого почуття, подекуди еротичні попереднім інтонаційним розвитком та включення
настрої і мотиви. Про це свідчить надзвичайна до нього зворушливо-мелодійних розс півів
популярніс ть мотиву поцілунк у у творах скрипки із інструментального вступу. Вокальна
образотворчого мистецтва описуваного періоду. партія в процесі становлення образ у послідовно
Ще одна прикметна риса модерну виявляється в проходить три стадії розвитку: від речитативності
особливому трактуванні часу особливо виразно через романс овіс ть до мелодичних фраз, які
проявилас я у творах зрілого періоду творчості являють с обою широкі розс піви на довго
В. Барвінського і, зокрема, у “Пісні пісень”. Як витриманих з вуках. Аналогічн а образ на
зауважує Сараб’янов, у модерні “це трактування трансформація відбувається і в інструментальних
сильно відрізняється від того, що було в середині партіях. Для відтворення чарівної атмосфери
– другій половині ХІХ століття. Реалізм фіксував тихого літнього вечора композитор використовує
час у цілком конкретному його прояві. Іноді фортепіанні арпеджіо на акордах різної структури
навмис но з агос трю валас ь ця час ова (тризвуках, септакордах і нонакордах), нерідко
конкретність… Імпресіонізм немовби переймає альтерованих, та характерну для його творчості
конкретність тлумачення час у у реалізму, але багату палітру тональностей. У партії скрипки на
Молодь і ринок №3 (50), 2009 134

цьому фоні у високому регістрі звучать трелі, моделі модерну. Поряд з пошуками адекватної
імітуючи пташиний спів, та надзвичайно виразні інтонаційної реаліз ації “українс ької душі” у
поспівки, пов’язані з образом літнього вечора, які професійній муз иці вибудовувалася жанрова
неодноразово з’являютьс я у музиці романсу. система муз ичного мистецтва, в якій солоспів
Кульмінація твору з вучить на тлі суцільних відіграв чи не найосновнішу роль.
тріольних акордів, які передають радіс не
хвилювання закоханих після їх зустрічі, а мелодія 1. Каралюс М. Деякі риси стилю модерн в
дублюється вже не тільки у скрипковій, але й у українській музиці (кінець ХІХ – початок ХХ
фортепіанній партії. У заключному епізоді в століття ) // Діалог культур: Зб. н аукових
акомпанеме нті повертаютьс я ф ортепіанні праць. – В ип. 3. – Львів: Каменя р, 1998. –
арпеджіо у високому регістрі. До них у коді С. 388 – 394.
додаються витримані септакорди на фоні басової 2. Каралюс М. Музи чн ий модерн я к
Мі-бемоль мажорної квінти та ніжні скрипкові останній відблиск романтизму // Романтизм
двоз вуччя. Останні з мінюютьс я поступово у культурній ґенезі: Матеріали міжнародної
завмираючим звучанням флажолетів. наукової конференції “Німецький романтизм
Висновки. Перша третина ХХ століття стала і європейськ а к ультура Х Х століття ”. –
з авершальним етапом с кладного періоду Дрогобич: Вимір, 1998. – С. 133 – 137.
національного самоствердження в українс ькій 3. Кия н овськ а Л. С тиль сецесії в
музиці, ознаменованого становленням музичної ук раїн ськ ій музиці перш ої третин и Х Х
мови, композ иторської школи європейс ького сторіччя // “Musica Galiciana”: Матеріали ІІІ
зраз ка, зрештою, с амої структури музичної наук. конф. – Rzeszow, 1999. – С. 225 – 237.
культури в усій її системній повноті. Природно, 4. Кия н овська Л. О. Стильова еволюція
що, відтворюючи у своїй історії відтинок шляху, галицької музичної культури Х ІХ – ХХ ст. –
який проходили й інші країни, українські музиканти Тернопіль: СМП “Астон”, 2000. – 339 с.
певною мірою відтворювали і тенденції, для таких 5. Козарен ко О. Фен омен ук раїн ської
періодів характерні. Якщо спростити, довести до націон альн ої музичної мови. – Львів: В -во
с хеми комплекс світоглядних нас танов, що НТШ, 2000. – 284 с.
домінували тоді, можна стверджувати, що 6. Р ж евськ а М. Сти льові пош ук и в
провідного значення набули дві з них: послідовний ук раїн ській музиці 20-х рок ів: авангард чи
муз ичний “ націоналіз м” та пр агнення до модерн ? // Київськ е музикозн авство: Зб.
повноправного функціонування у системі світової статей. – К., 2001. – С. 110 – 122.
музичної культури, входження до світового 7. Сарабьянов Д. Стиль модерн: Истоки.
культурного контекс ту. Шляхи реалізації цих История. Проблемы. – М.: Искусство, 1989.
настанов полягали у своєрідній національній – 294 с.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
“Пісня і праця – великі дві сили!

Їм я до скону бажаю служить”.
“К ниги – морська глибина, видатний український письменник,
Хто в ній пірне аж до дна, громадський і політичний діяч
Той, хоч він труд мав досить,
Дивнії перли виносить”.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
135 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ В ОНОВЛЕНІЙ ЕКСПОЗИЦІЇ КІМНАТИ-МУЗЕЮ
КОМПОЗИТОРА В ДРОГОБИЦЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ МУЗИЧНОМУ УЧИЛИЩ І
ІМЕНІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
УДК 78.09 (477.83) “ХХ”

Наталія Ек, викладач кафедри музикознавства та фортепіано
Любов Щ урик, викладач музично-теоретичного відділу
Дрогобицького державного музичного училища
імені Василя Барвінського
ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ В ОНОВЛЕНІЙ ЕКСПОЗИЦІЇ

КІМНАТИ-МУЗЕЮ КОМПОЗИТОРА В
ДРОГОБИЦЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ МУЗИЧНОМУ
УЧИЛИЩІ ІМЕНІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
У статті подано матеріал, присвячений оновленій експозиції в кімнаті-музеї Василя
Барвінського в Дрогобицькому державному музичному училищі імені Василя Барвінського.
Ключові слова: пам’ятки української культури, експозиція музею, каталог творів
композитора.
П
останов ка пробле м и. Протягом За роки нез алежнос ті України з ібрано і
останніх двадцяти років в музичному збережено тисячі пам’яток української культури,
житті України с пос терігаєтьс я відкрито багато нових, досі маловідомих сторінок
зростання інтересу до постаті відомого в світі, але нашої культури, повернуто із забуття сотні славних
замовчуваного до недавнього часу в рідному краї імен, до яких належить і Василь Барвінський.
композ итора, педагога, музично-громадського В 1995 році Дрогобицькому державному
діяча Василя Барвінського. Виникає необхідність музичному училищу з нагоди його 50-річчя було
більш ґрунтовного вивчення малоз наних і присвоєно ім’я композитора Василя Барвінського.
маловідомих сторінок життя композитора. Це була значна мистецька подія не тільки для
Ме та пуб лікації – оз найо млення з нашого міста, але й для всієї України. Ім’я Василя
матеріалами, які знаходяться в експозиції кімнати- Барвінс ького – с ла вного, нез ас лужено
муз ею митця і потребують подальшого замовчуваного більше 40 років, композитора,
дослідження. вибрано невипадково. Воно с тало для нас
Виклад основ ного м ате ріалу. Вас иль символом у подвійному значенні: с амовідданої
Барвінс ьки й є однією з найви датніших і праці на ниві української музичної культури і
найдраматичніших постатей української музичної жертви радянс ької сис теми. Адже Вас иль
культури ХХ с толіття. Видатний композ итор, Барвінський багато років очолював мистецьке
талановитий педагог, музично-громадський діяч життя Західної України, більше тридцяти років був
– такою була ця людина, якій судилося йти зі своїм директором Вищого муз ичного інс титуту
народом у часи найбільших випробувань. Його ім. М. Лисенка (тепер Львівська Національна
життєвий і творчий шлях можна визначити як муз ична академія). А в 1948 році з а
“с лава, тріумф; через особис ту і родинну сфабрикованою с правою подружжя Вас иля і
трагедію, – довгі роки забуття; через шану і Наталію Барвінс ьких було з аарештовано і
любов народу – до виз нання і без с мертя” вислано в мордовські табори, де вони провели
(С. Павлишин). В 20-х – 40-х роках ХХ століття десять жахливих років.
комуно-більшовицька влада знищувала всіх – дітей Тривалий час до Ва с иля Барвінс ького
і літніх людей, чоловіків і жінок, свідомих борців за застосовувалася випробувана ідеологічна зброя
українську ідею і тихих вдумливих науковців, – з амовчув ання. Наче й не було такого
акторів, літераторів, вчителів, музикантів. композитора в Україні. Твори митця не виконували
Щасливими були ті, кому вдалося емігрувати й не друкували. Музикознавці в своїх працях його
і зберегти життя. Але більшість залишилися на ім’я не згадували. Лише в енциклопедичному
рідній землі і зазнали таких втрат, що у Всесвіті словнику (Москва, 1966 р.) є дані про нього і його
не знайдетьс я стільки з ірок, аби наз вати їх твори й с каз ано, що був “нез аконно
іменами українських мучеників. репресований”. Його змусили самому підписати
© Н. Ек, Л. Щурик, 2009 136

вирок на свою творчість: “дозволяю знищити мої журналом “Українська музика” ми дізналися зі
рукописи”. збірки “СУПРОМ”, виданій в 1997 році у Львові,
Тому вбачаємо велику потребу вшановувати ім’я яка укладена випускниками нашого училища
і пам’ять про Василя Барвінського, досліджувати, В. Сивохіпом і Р. Стельмащуком.
пропагувати і зберігати творчу спадщину митця. У Хочу звернути Вашу увагу на матеріали, які
вересні 1995 року з ініціативи директора музичного висвітлюють період кінця 30-х років – це
училища Миколи Ластовецького було створено матеріали про активну громадську діяльніс ть
кімнату-музей композитора. В. Барвінського, а також про ювілей композитора
В музеях М. Лисенка, В. Косенка, Л. Ревуцького, (50-річчя від дня народження). Афіші, публікації
С. Крушельницької та інших діячів зберігаються з того часу с відчать про урочистості і заходи, які
особисті речі та документи. Набагато складніше відбувалися у Львові та інших містах. Це три
було нам. Василь Барвінський наш навчальний афішовані концерти за участю львівських хорів
заклад не відвідував, не жив у Дрогобичі, тут “ Ба н д ур и с т” та С туд ії-хо р у ( д ир и г ен т
немає його особистих речей. Є лише свідчення, М. Колес са); піаніс та Р. Савицького, співачки
що композитор відвідував наше місто як директор М. Сабат-Свірської, композитора Н. Нижанківського,
Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. скрипаля Р. Криштальського. В концертах брали
Майже всі ноти, документи В. Барвінського участь також дружина композитора та син Іван.
були знищені при арешті, але є людська пам’ять Початок 40-х років змінив плин життя композитора.
про нього, про його творчіс ть, про щас ливі В роки другої світової війни консерваторія не
моменти життя і тяжкі роки ув’яз нення, про функціонувала, але В. Барвінський зумів зберегти
сильну і дуже добру натуру. інструменти та приміщення від знищення.
Для нас джерелом дослідження є матеріали, праці, В українському журналі “Екран”, виданому в
світлини, ноти і спогади, що нам в музей передають Чикаго у 1979 р., поміщена світлина учасників і
люди, якібули знайомі з родиною Барвінських, а також виконавців ювілейного концерту до 100-ліття від
статті і дослідження музикознавців. дня народження М. Лисенка у Львові в 1942 році
Музей-кімната В. Барвінського є одночасно і (були присутні донька М. Лисенка Мар’яна та
навчальною аудиторією, і це дуже добре, бо онук композитора Остап).
студенти і педагоги мають змогу знайомитися з Наближалося 60-річчя композитора. Яким же
експонатами. трагічним воно стало! В 1948 році В. Барвінського
Оновлена експозиція музею має достатньо і його дружину Наталю заарештували і засудили
велику кількість матеріалів, які роз міщені за на 10 років заслання до мордовських таборів.
хронологічним принципом у семи розділах. В Особливо вражає четвертий розділ експозиції, де
першому є матеріали, які роз повідають про зібрані матеріали і світлини про роки заслання.
славний галицький рід Барвінських, про дитячі та Про зустріч з дружиною В. Барвінського в
юнацькі роки композитора, його батьків, вчителів ГУЛАГу написала с погади Галина Грабець з
та перші композиторські спроби. Дитячі світлини Коломиї – учениця В. Барвінського – вона
підкреслюють глибокий внутрішній світ малого передала нам листи і світлини композитора, які
Василька. Другий розділ присвячений діяльності вдалося зберегти, а також його твір для скрипки
молодого В. Барвінського. Тут є рукописи його “Думку”, яку вперше виконав викладач ДДМУ
творів (“Українська сюїта”, 1915 – 1922; Прелюдії ім. В. Барвінського Іриней Турканик.
з архіву Любки Колесси, яка жила в Канаді). Спогади про надз вичайно інтелігентного,
Третій розділ розповідає про надзвичайно активний щирого і сердечного Василя Барвінського писали
в творчому плані п еріод життя Вас иля в’язні таборів: Бенедьо Грущак, Микола Кучер,
Барвінс ького. Це і пос ада директора ВМІ Пантелеймон Василевський.
ім . М . Л и с ен к а , я ку в ін о бій н я в піс л я Особливої уваги заслуговують цінні документи
С . Л юдкевича в 1915 році, і педагогічна про тітрагічні роки з особової справи В. Барвінського:
діяльність, і організація музичного життя у Львові характеристика і таборова похвальна грамота
та інших міс тах Західної України. Особливо В. Барвінс ького, а також клопотання про
багато є с вітлин В. Барвінс ького з і своїми звільнення та повернення В. Барвінського до
учнями, Р. Савицьким, З. Лис ьком, з колегами Львова, підписане головою Правління Львівської
по життю і праці. Надзвичайно цінними є світлини Спілки радянських композиторів України А. Кос-
В.Барвінського з дружиною Наталею та його сина Анатольським та С. Людкевичем.
Івана Севастіяна з Лесею Деркач піс ля концерту. Піс ля звільнення і повернення до Л ьвова
Про діяльність В. Барвінського, як члена та В. Барвінський з пам’яті відтворює свої твори (за
голови СУПРОМу, його активну с півпрацю з допомогою С. Павлишин). Доктор мистецтвознавства,
137 Молодь і ринок №3 (50), 2009

професор Стефанія Павлишин з робила гідний рецензії, бібліографічні нотатки та невіднайдені
внес ок у в ідродження муз ично ї с падщини твори. Великий альбом “Барвінськіана” охоплює
В. Барвінського. Вона є автором монографії всі етапи життя і творчості композитора, а також
“Вас иль Барвінс ький”, видала “Твори для подій, які відбувалися вже після його смерті.
фортепіано” із передмовою М. Колесси (1988), Окрім названих матеріалів в музеї є журнали,
“Сонату для фортепіано” (1990) і “Романс и” газети, праці, статті музикознавців (Л. Кияновської,
(1993) і ряд інших матеріалів, публікацій про Н. Кашкадамової, С. Павлишин, М. Ластовецького,
Василя Барвінського. В. Грабовського та багатьох інших). Вони
Завдяки тернопільському науковцю, професору допомагають нам гідно оцінити внесок Василя
Тернопільс ького педагогічного універс итету Барвінського в скарбницю української музичної
ім. В. Гнатюка Олегу Смоляку, були підготовлені культури. І для того, щоб відбулося справжнє визнання
до друку “Фортепіанні п’єси для дітей” (1996), композитора, треба докласти ще багато зусиль. Це і
“Колядки і щедрівки” (1997, 1998), “Вибрані популяризація творчості, і проведення конкурсів, і
фортепіанні твори для дітей” (1998), “Прелюдії” видання творів митця. Василь Барвінський живе для
(1998), “Хорові твори” та “Українські народні пісні нас в історії та в сучасності. Надовго забутий, бо був
для фортепіано” (2000). засуджений комуністичним режимом, він відновився
В нашому муз еї з находитьс я й витяг з у пам’яті і Тернополя – іменем Барвінського там
протоколу розширеного засідання Президії Спілки названа вулиця, і в Івано-Франківську – музична
композиторів України від 24 червня 1958 року про школа, і у Львові – на його будинку встановлена
поновлення В.Барвінського в членстві Спілки пам’ятна дошка, і в Дрогобичі – музичне училище і
композиторів СРСР. де є кімната-муз ей В. Барвінс ького (у нас
Привертає увагу останній лис т, напис аний знаходяться світлини про ці події).
В. Барвінс ьким вже під час важкої недуги 17 І на завершення хочемо подякувати всім, хто
березня 1963 року до голови урядового комітету надає матеріали до музею і маємо велику надію,
з премій ім. Т. Шевченка, академіка О. Корнійчука, що наш музей і далі буде поповнюватися новими
в якому композитор стає на захист С. Людкевича, документами та стане с правжньою даниною
автора мон ументальних творів “Кавказ ”, пам’яті В. Барвінського.
“Заповіт” на текс ти Т. Шевченка. І не дожив Висновки. Надзвичайно трагічною є доля
В. Барвінський до березня 1964 р., коли твори В. Барвінс ького – композ итора, який свій
С. Людкевича були відзначені Шевченківською яскравий талант, усе своє життя прис вятив
премією, як і не дізнавс я, що Шевченківс ьку українському народу. В. Барвінський завжди був
премію одержав і Микита Хрущов. оптимістом і не втрачав надії, ніколи не жалівся
Лише п’ять років прожив Василь Барвінський після на с вою долю. Хоч як намагалися з нищити
звільнення. Останнім твором композитора, його пам’ять про нього, хоч перетворили в попіл його
лебединою піснею є фортепіанний квінтет g-moll, в рукописи – вони відроджені: і пам’ять, і композиції.
якому друга частина названа “Молитва”. Помер 9 Експозиція музею не лише пропагує його ім’я, а
червня 1963 року. Про його похорон повідомляє ставить завданням відкриття нових сторінок
громадськості світу той же журнал “Екран”. життя і творчості В. Барвінського.
Символічно, що саме в цей день, 9 червня був
з найдений в Буенос -Айрес і (Аргентина) 1. Витвицький В. Василь Барвінський //За океаном.
Фортепіанний концерт f-moll Романом Савицьким – Львів, 1996.
(молодшим), с ином учня В. Барвінського – 2. Кияновська Л. Українська музична культура. –
Р. Савицького, першого виконавця цього концерту. Тернопіль, 2000.
3. Ковалів І. Василь Барвінський: Нарис життя і
Син Р. Савицького – Р. Савицький (молодший)
творчості. – Торонто: Гомін України, 1964.
був у Дрогобицькому державному музичному 4. Павлишин С. Василь Барвінський. – К.: Музична
училищі тричі і щораз у дарував муз ею нові Україна, 1990.
матеріали. Це безцінні експонати: ноти, афіші 5. Павлишин С. Олександр Барвінський. – Львів:
концертів, світлини, платівки і аудіо записи творів Академічний Експрес, 1997.
Вас иля Барвінського, які виконують Д арія 6 . Пав ли шин С. Ша нуй мо па м’ять Ва сил я
Гординська-Каранович, Міхаель Грілл та інші. Барвінського //Галицька зоря. – 1995. – №121 – 122.
Окремо хочу наголосити і про каталог творів 7. Союз Українських Професійних Музик у Львові:
композитора. Це дуже вдала спроба Р. Савицького Матеріали і документи / Уп орядники В. Сивохіп,
(молодшого) систематиз увати спадщину Василя Р. Стельмащук. – Львів, 1997.
Барвінс ького: вокальні, хорові, релігійні, Стаття надійшла до редакції 26.11.2008.
фортепіанні твори, обробки народних пісень, листи,
Молодь і ринок №3 (50), 2009 138

РЕЦЕПЦІЯ ГАЛИЦЬКИХ РІЗДВЯНИХ ПІСЕНЬ У ЗБІРНИКУ
ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО “КОЛЯДКИ І Щ ЕДРІВКИ”
УДК 784.4 (477) “ХХ”

Наталія Сулій, викладач кафедри народних музичних інструментів та вокалу
РЕЦЕПЦІЯ ГАЛИЦЬКИХ РІЗДВЯНИХ ПІСЕНЬ У

ЗБІРНИКУ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
“КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ”
Стаття покликана розглянути галицькі різдвяні пісні (“Бог Предвічний”, “Небо і земля”,
“Новая радість”, “Нова радість стала”, “На небі зірка”, “Христос родився”, “У Вифлеємі
нині новина”, “Не плач, Рахиле”), опрацьовані для фортепіано композитором Василем
Барвінським в контексті їх теологічного осмислення та відображення засобами музичної
виразовості глибини духовного змісту.
Ключові слова: духовні пісні, різдвяні пісні, колядки, щедрівки.
“У вертепі оселився Ти, Христе Боже, ясла Тебе прийняли, пастухи й царі Тобі
поклонилися. Тоді здійснилося сповіщення пророче й ангельські сили здивувались, виспівуючи
і промовляючи: Слава приходові Твоєму, єдиний Чоловіколюбче”.
Стихира Різдва
А
ктуаль ність пробле м и. Ж анр можна вважати цю проблематику актуальною, і
духовної пісні – яскраве явище епохи такою, що заслуговує на увагу.
бароко. Ця доба дос ить с кладна, Огляд останніх досліджень і публікацій.
повна іс торико-культурних та с ус пільних Студіюванням жанру духовної піс ні різної
с уперечнос тей, але характериз уєтьс я тематики займалися як літературознавці (В. Перетц,
різногалузевим розвитком культури і мистецтва І. Франко, М. Возняк, В. Щурат, О. Гнатюк,
у сфері науки, освіти, муз ики, художнього та польс ький дослідник О. Наумов, ін.), так і
театрального мис те цтва, літератури, музикознавці(М. Грінченко, Т. Булат, Л. Костюковець,
книгодрукування; позначена західноєвропейськими Л. Корній, Л. Івченко, Ю. Медведик та ін.). Кожен
впливами [11, 3 – 11]. Духовнопісенний жанр з вищезгаданих дослідників у своїх працях чи то
(зокрема різдвяні пісні) привертав увагу багатьох безпосередньо, чи опосередковано розглядав у
українських композиторів. Він знайшов своє різних аспектах й проблематику, пов’язану з
в и р аж е н н я як у хор о в ій (М . Л и с ен ко , вивченням різдвяних пісень.
Я. Яциневич, о.О. Нижанківський, Д. Січинський, Спробу муз ично-тео ретичного аналіз у
М. Л еонтович, о. К. Стеценко, О. Кошиць, репертуару з бірки “Колядки і щедрівки”, до якої
І. Біликовс ький, о. І. Кипріян, о. В. Матюк, увійшли різдвяні пісні, знаходимо у публікаціях
А. Вахнянин, М. Гайворонський, Ю. Грох- Н. Макуцької [13, 30 – 38], О. Німилович [17, 48
Грохольський, о. Й. Кишакевич, о. М. Копко, – 52], Л. Філоненка [21, 16 – 17], методично-
Т. Купчинський, А. Гнатишин, о.Є. Турула та ін.), виконавс ького – у Л. Філоненка [19]. Також
так і в фортепіанній творчос ті (Д. Січинс ький, розглядаються питання впливу фольклорних
Б. Вахнянин, В. Безкоровайний, І. Мельник). Цей джерел у народних колядках та щедрівках збірки
жанр не пройшов повз увагу й композитора Василя [Н. Макуцька 13, 30 – 38].
Барвінського. Йому належить 12 обробок пісень Однак є ще один ас пект, який потребує
з “Богогласника” для мішаного хору (1938 р.) та вис вітлення – аналіз фортепіанних обробок
збірка “Колядки і щедрівки для фортепіано зі галицьких різдвяних пісень з бірки “Колядки і
словесним текстом” (1935 р.). щедрівки” стосовно глибокого відчуття і втілення
Оскільки у музикознавчих дослідженнях досі композитором В. Барвінським їх духовного змісту
не розглядалося питання рецепції різдвяних пісень різноманітними засобами музичної виразовості.
у збірнику “Колядки і щедрівки” В. Барвінського Це і становить мету статті.
в контекс ті їх теологічного ос мис лення та Виклад основ ног о м ате ріалу. За
відображення у фортепіанних обробках засобами виз наченням О. Гнатюк духовні піс ні – це
музичної виразовості глибини їх духовного змісту, “словесно-музичні твори зі строфічною будовою,
© Н. Сулій, 2009 139 Молодь і ринок №3 (50), 2009

які постали протягом XVII – XVIII ст.”, і, які богослужіння, більш строгого, більше зверненого
“ніколи не з добули б такої популярності, якби не вглиб, більше ділаючого на чуття (конечно, на
були творами, що виникли з духовних потреб чуття того, хто може його відчути, хто розуміє
віруючих” [8, 25, 45; 20, 96 – 97]. Жанрові всі подробиці того, що і як і чому співається), а
прикмети: молитовніс ть, вели чальніс ть, менше на фантазію”, припускаючи, що причиною
повчальніс ть [8, 45]. Д уховні пісні співали на такого стану стала пройнятість авторів піс ень
Св. Літургії під час уділення таїнс тва Прес в. духом Богослужінь, та більшою мірою – впливом
Євхаристії, на Всенічних Богослужіннях свят (– Н.С.), джерел (“церковні та богослужбові книги”), якими
“між утренею і службою божою, по службі божій, послуговувались при їх укладанні [24, 21 – 22].
перед вечірнею і по вечірні не тільки в більші Різ двяним піс ням влас тива молитовніс ть,
свята, але й у неділі..., в часі всяких процесій місій “емоційність, тепла почуттєвість, безпосередність,
чи відпустів” [5, 58 – 59; 24, 7] були у вжитку у глибока щиріс ть і драматиз м”, тематична
щоденній практиці; виступали як компонент різ номанітність [12, 239]. Вони входили до
релігійної драми, призначалися для якнайширшого репертуару рукописних співаників, друкованих
загалу, мали “розважити, навчити і зворушити” з бірників піс ень: “Богоглас ників”, “Піс ень
кожного [14, 23]. Основним джерелом духовно набожних”, “Колядників”, “Піснословів” та ін., які
піс енного жанру була Біблія, а також псалми виходили друком у ХІХ – ХХ ст. в більшості на
Давида, гімнографічні жанри (особливо акафісти) теренах Західної України [20, 93].
[22, 137], патріотична, богослужбова, апокрифічна З творчої та громадської діяльності Василя
література, усний фольклор (І. Франко, М. Возняк, Барвінського, з його музично-пис ьменницької
Д. Матіяш, ін.). спадщини, спогадів сучасників довідуємось про
Українська духовна пісня походить з кінця XVI митця, перш за все, як про духовно багату
– початку XVII ст. [16, 7]. До середини XVII ст. особистість, християнина, “котрий намагався в
цей жанр фіксувався на сторінках рукописних книг, житті втілювати передус ім такі християнські
переважно релігійного характеру [16, 77], а згодом чесноти, як: чесність, смирення, скромність, віру
у рукописних співанках та в друкованих пісенних та оптиміз м” [18, 39]. Ус іма Божими
джерелах, зокрема у першій антології духовної обдаруваннями, талантами – композ итора,
пісенної творчості – Почаївському “Богогласнику” піаніста, диригента, педагога, музикознавця,
(1790 – 1791 рр.), його перевиданнях (Почав: 1805, публіциста, які помножував упродовж усього
1825 рр.; Львів: 1850, 1886 рр. та ін.). Духовні пісні свого життя, – він служив на благо тогочасного
побутують у співацькій практиці донині, частково та прийдешніх поколінь нашого народу.
завдяки українським композиторам, які творили Композитор досліджував історію церковного
в період від кінця ХІХ ст. і до початку 40-х років муз ичного мис тецтва України. В “Огляді
ХХ ст. [16, 7]. Д ос лідники поділяють пісні української музики від найдавніших часів” він
“Богогласника” (1790 – 1791 рр.) і рукописних відводить місце для розгляду питань церковної
співаників на чотири різнотематичні групи: до музичної с падщини, звертає увагу на те, що
Ісуса Христа (різдвяні, страсні, великодні, пісні на нез важаючи на вихід у с віт Почаївс ького
Господські свята та до чудотворних Христових “Богогласника” (1790 – 1791 рр.) “музичний
ікон); до Богородиці та її чудотворних ікон; до матеріал Богогласників ще й досі з музичного
святих; покаяльні та “умилительныя, различнымъ боку основна не просліджений” [1, 119]. У
нуждамъ служащыя” [14, 22 – 23; 10, 101]. композ иторській творчос ті В. Барвінс ький
Найбільше пісень присвячено Різдву Христовому звертався до канонічних текстів. Так, перу митця
[5, 59], яке є основною правдою християнства, без належить музика до молитви “Отче наш” для
якого між Богом і людьми і дос і іс нувала мішаного хору без супроводу, “Богородице Діво”
нездоланна прірва, і спасіння було б недосяжним. для соло (сопрано-тенора) в супроводі мішаного
Воно “з ус іх свят у році дало ... привід до хору (1949 р.), “Псалма Давида” (94-й) 1918 р. в
найбільшого числа пісень” [5, 59]. Різдвяні пісні переспіві П. Куліша для баса і фортепіано, в 30-х рр.
(у працях І. Франка – набожні, церковні коляди) інструментованого для с имфонічного оркестру з
духовенс тво пропаг увало на противагу транспозицією оригіналу з c-moll, f-moll” [1, 149],
“поганським”, світс ьким колядкам та іншим “Молитви д о Пречис тої Д іви М арії” для
обрядовим народним пісням [24, 7]. Авторами фортепіано (в реалізації молоді і дітвори). Своїм
піс ень були ченці, монастирські послушники, доробком В. Барвінський поповнив скарбницю
духовні та с вітські особи, дяки. Характеризуючи української духовної музики ХХ ст.
різдвяні пісні, І. Франко вказує на їх строгість, як У с падщині компо з итора з находимо
спосіб “до с троїтися до загального духу нашого зацікавлення спершу українськими фольклорними
Молодь і ринок №3 (50), 2009 140

джерелами – наро дними колядками Перший куплет цієї пісні співається після першої
(використання терміна В. Барвінським). У 1917 ектенії на Всенічній Службі, яка передує Різдвяній
році було написано “Варіації на тему української Божественній Літургії. В її основі – євангельське
народної колядки”, у 30-х роках – дві гуцульські оповідання про народження Христа [24, 32] від
колядки для дитячого оркестру, дві обробки св.Матвія (2:1 – 12) та св.Луки (2:7 – 20). Велич
народних колядок для голосу, фортепіано та сходження самого Бога на з емлю передано
скрипки “Що то з а предиво” та “Ой дивнеє композитором звичайним нисхідним, октавним
народження” (1917 – 1918 рр.), які в опрацюванні ходом правої та лівої руки з акцентним наголосом
для фортепіано увійшли до збірки “Колядки і на кожній ноті, динамікою f (Maestoso), мажорною
щедрівки”. Колядка “Що то з а предиво” тональністю (G-dur). Нюанс mp (чотириголосне
оброблена також для соло сопрано і мішаного хору роз гортання теми при гомофонно-гармонічній
[1, 157]. фактурі) відтворює світлу радість, а поступове
У своїй багатожанровій творчос ті митець наростання з вучання (poco cresc.) підсилює
звертався до жанру духовної пісні різної тематики. вагомість значення приходу Спасителя з висоти:
Це засвідчує 12 обробок пісень з “Богогласника” “прийшов днесь із небес, щоб спас ти люд Свій
для мішаного хору (1938 р.), серед яких: пісня весь і утішив вс я”, що є переспівом другого
“Пречистої Д іви Марії”, “Піс ня про добре кондака Акафіс ту Хрис тові-Спасителю: “О
проведене життя”, “Пісня про дощ”, три “Пісні предивний наш Боже! Ти на землю зійшов, щоб
про смерть”, “Пісня про Воздвиження Чесного рід людський до неба підняти, щоб дати нам змогу
Хреста”, “Пісня Володимиру Великому”, “Пісня співати Тобі: “Алілуя”.
Кирилу і Методію” та ін. (присвята митрополиту На Всенічному Богослуженні Христового
Андрію) [1, 157 – 158] та збірник “Колядки та Різдва (між співом другої ектенії та “Кyrie eleison”)
щедрівки для фортепіано зі словесним текстом” також звучить перший куплет пісні “У Вифлеємі
(1935 р.). нині новина”: “сьогодні Вифлеєм прийняв Того,
Збірку “Колядки і щедрівки” відкриває Хто повсякчас но сидить з Отцем” (с вяткова
мініатюра “Різ дво Христове”, яка за стилем стихира Утрені). Подробиці подій різ двяної ночі,
належить до епохи бароко. Тут у фортепіанному суголос ні текс ту цієї піс ні, з находимо у с в.
викладі подано 22 українські “колядки” та євангеліста Луки (2:7, 13 – 16) та св.Матвія (2:9 –
щедрівки з Галичини, Великої України, Закарпаття, 11). Сповіщення радіс ної нов ини Різ два
Лемківщини. Христового В. Барвінський відобразив ефектом
Предметом нашого розгляду є вісім галицьких дз вонів (quasi campana), який дос ягаєтьс я
різдвяних пісень в опрацюванні В. Барвінського: використанням всього діапазону інс трумента та
“Бог Предвічний”, “Небо і земля”, “Новая арпеджованими перегуками акордового викладу
радіс ть”, “Нова радіс ть с тала”, “Хрис тос основної мелодії із глибокими квінтами в басовій
родився”, “Не плач, Рахиле”, 2 нововасиліянські лінії (arpeggiato) [18, 52] та різ номанітною
(кін. ХІХ ст.): “На небі зірка” та “У Вифлеємі нині динамікою: p, щоб відтворити перші хвилини
новина” (авторство яких належить о.Т. Луцику) появи на світ Спасителя – “в яслах сповитий поміж
[15, 72]. Вони черпали свій зміст з Біблії, високих бидляти спочив на сіні Бог не обнятий”; “Марія
зразків гімнографічних жанрів, Богослужбових Мати Сина леліє, Йосиф старенький пелени гріє,
книг. Серед них до найдавніших різдвяних пісень а цар всесвіту в зимні і болю Благословить нас
належать: “Нова радість стала”, “Небо і земля”, на кращу долю”; f, ff, poco a poco cresc., –
“Не плач, Рахиле” (XVII – поч. XVIII ст.) [6, 173], передати велич і силу народженого від Д уха
які не втратили своєї популярності до сьогодні. Святого; контрастністю sfz - p, sfz- pp – удари та
В. Барвінс ький тонко відчув і передав відгомін дзвонів, що звістують вес елу новину,
“простоту композиції і тону, і заразом тепле чуття” закликають прийти і “привітати Бога в бідній
[23, 32], що характеризує різдвяні пісні, і Дитині”, принести Йому найцінніший дар – “віру
відобразив у своїх “Колядках і щедрівках”, які серця і любов щиру”); Агогікою dim. на словах
“старався скласти ... у різноманітній формі, щоби “Бог не об нятий” – з ас танови ти людину
той збірничок міг зацікавити своїм змістом не усвідомити присутність самого Бога на землі,
тільки перес ічного грача на фортепяні, але упокоритись та смиритись перед Його с вятою
кожного музично школеного, а то й фахового волею; m a cantabile, ma poco m arcato –
музика, згл. піаніста” [2, 4]. досягнути виконавцеві наспівності та виразності
Свою збірку композитор роз починає дуже виконання, аби донести до слухача світлу радість
популярною в Галичині [7, 5] різдвяною піснею Різдва Христового).
“Бог Предвічний” (друга чв. XVIII ст.) [16, 19]. Тема таїнства Божого Воплочення і торжества
141 Молодь і ринок №3 (50), 2009

всього створіння відображена також у різдвяній Який є Хри с тос ” (Л к 2: 10 – 11). Твір
пісні “Небо і земля”, в якій теж простежуємо розпочинається динамікою mp з пос туповим
вплив євангельського оповідання св.Луки (2). В cresc., посиленням звучання на словах “яка не
обробці цієї пісні для фортепіано (Maestoso) бувала”, підсилюючи зміст слів про досі незнану
композитор поєднав гомофонно-гармонічний та радість, яка с тала відома тільки з приходом
поліфонічний виклад музичного матеріалу. Спасителя світу, який “своїм народженням схотів
Поступовим збільшенням голосів від одного до прийти до своїх..., щоб нас, позбавлених райського
чотирьох у заспіві “Небо і земля” (p, < >) та до життя, зі свого милосердя, знову до нього ввести”,
більшої кількості – у приспіві “Христос родився” як оспівується в с вятковій стихирі. Подальше
(p, mp, cresc. , f), відтворюється поширення розгортання твору базується на нюансі p. Тут
звістки веселої новини співом ангелів, а далі – ос новне музично-смислове навантаження на
“царі вітають, поклін віддають, а пас тирі грають, крайніх голосах – мелодичній і бас овій лініях.
“чудо, “чудо” повідають” (dim.). Глибокий сенс і Середні голоси виконують роль підголосків, які
радісна новина різдвяного таїнства криється у вдало вплетені в муз ичну тканину фраз и.
литійній стихирі Різдва: “Небо і земля сьогодні Композитор тембрально відтворює світло першої
з’єдналися через народження Христа, сьогодні різдвяної зірки, яка засяяла ясним світлом для
Бог прийшов на землю, а людина вийшла на Небо” всього світу: “над вертепом з візда ясна с віту
[17, 3]. Відтворення цієї суті знаходимо у рядках засіяла”. Кульмінація твору позначена динамікою
різдвяної пісні “На небі зірка”: “щоб землю з mf, гармонічними змінами, октавними ходами у
небом в одно злучити [poco sosten, rit.], Христос проведенні правої руки, що слугує утвердженням
родився, славіте! [poco a poco dim. e rallent.]”. радісної звіс тки про народження “Світла для
Мініатюра виконана в темпі Allegretto, у розмірі с віту”. У різдвяній піс ні “Новая радість ”
6/8, (pp, p, mp, mf) світло, прозоро, піднесено. переплітаютьс я ел ементи гомофонно-
Пісня “Христос родився” відтворена схожими гармонічного та поліфонічного складу письма;
засобами музичної виразовості, панегірична [10, прозора фактура, нюансування в межах p-mf,
106]; оспівується радість надії на спасіння: “радій темп Allegretto дають з могу відчути світліс ть
чоловіче з Різдва оцього [p], у Рай за Ісусом незбагненного таїнства воплочення Божого Сина
ввійде душ много [sem pre cresc. ], з гріхів у тиші різдвяної ночі. Незважаючи на те, що у
обмиєсь людський рід [mf; piu sosten., molto змісті цієї різдвяної духовної пісні йдеться й про
sosten. e non dim.]” (leggero, e non legato). Такі невдоволення царя Ірода появі Дитятка Ісуса,
мотиви спасіння знаходимо у Святому Письмі: “і композ итор В. Барвінс ький не вдаєтьс я до
вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, відтворення з ас обами муз ичної виразовості
бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів” (Мт. 1:21), трагізму тогочасних подій – вбивства дітей.
у третьому кондаку Акафіста Христу Спасителю: Трагіз м Іродової помс ти яс краво передано
“Едем повернув Ти насліддю Своєму, Спасителю, митцем у пісні “Не плач, Рахиле ”, яка, як
райські брами для людства Тобою відчинені, ми ж с тверджує муз икоз н авець Ю. Медведик,
Твоє милосердя бездонне вславляючи, з вдячністю належить д о чис ла найдавніши х текс тів
пісню співаєм Тобі: “Алілуя!”. Почаївського “Богогласника” [16, 43], створена
Володіючи даром тонкого гармонічного чуття, “не пізніше останньої чверти ХVІІ ст. ”, побутує у
В. Барвінський у різдвяній пісні “Нова радість кількох варіантах [16, 213], “тісно пов’язана з
стала” зумів передати таємничість події, яка різдвяною драмою” [7, 6]. Пісня укладена в формі
відбулас я у вертепі за містом Вифлеємом, “де діалогу співця і Рахилі. Скорботу, оплакування
Христос родився, з Діви воплотився” серед повної Рахиллю своїх вбитих дітей: “Чути голос у Рамі,
тиші і свободи, поза суєтністю суспільства, а лише плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче
в невидимій присутності Бога і святих Ангелів [4, за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо
227 – 228]. Вказуючи для цієї різдвяної пісні нема їх” (Мт. 2: 18) композитор передає мінорною
темпове поз начення Maestoso, композ итор тональністю g-moll, темповою протяжністю
розгортає динамічний план в межах mp–p–mf, (Lento), агогічними змінами темпів на хвилюючих,
тонко відтворює засобами музичної виразовості драматичних моментах піс ні (poco piu mosso
(наспівною виразною мелодикою, делікатним rubato, cresc. з поступовим сповільненням – poco
гомофонно-гармонічним викладом музичної rit. ), а також акордо вою фактурою,
тканини з елементами підголоскової поліфонії) не хроматизмами: “з Ірода приводу, ляли кров, мов
просто радість, як вияв певного емоційного стану, воду, діти убивали, за Христом питали”. В цьому
а глибше – нову, велику духовну радість: “сьогодні епізоді акорди виконані штрихом с такато у
в Давидовім місті народився для вас Спаситель, проведенні правої руки, наче уособлення плачу
Молодь і ринок №3 (50), 2009 142

матерів з а с воїми втраченими дітьми, 11. Корній Л. Українська шкільна драма і духовна
арпеджованим рухом вісімок в лівій руці – музика XVII – першої половини XVIII ст. – Київ, 1993.
розливання рік крові Вифлеємом та його околицею. – С. 3 – 11.
Обнадійливе втішання співцем Рахилі на словах: 12.Костюковець Л. Із спостережень над історією
різдвяних псальмів-колядок // ЗНТШ. – Т. 226. – Львів,
“не плач, Рахиле, глянь, діти цілі, не умирають, а
1993. – С. 239.
оживають, а оживають” та “діти хоч пропали, душі 13.Макуцька Н. Особливості відбиття фольклору
їх ос тали [sub. p], за життя утрату приняли в і нструментальни х тво рах В.Барв інського (на
заплату” (piu sosten. e molto cresc.) відтворено прикладі циклу для фортепіано “Колядки і щедрівки”)
динамікою p, espres. Закінчуєтьс я мініатюра // Ва сил ь Б арв інськи й. Ста тті та ма тер іал и.
контрастною динамікою f, драматичним плачем: Збірник. – Дрогобич: Відродження, 2000. – С. 30 – 38.
“прийняли заплату” (sf, rit.) вис хідним рухом 14.Матіяш Д. Особливості поетики української
вісімок у лівій руці (dim.) з переходом у праву руку бароково ї духовної пісні (на матеріалі п окаянних
– в тоніку, і нотою соль (stac.) – останнім звуком пісень) // Маґістеріум: Літературознавчі студії. –
твору, нюансом pp, наче останнє слізне схлипування, Вип. 4. – С. 22 – 23, 23.
15.Матійчин І. Українська католицька преса як
краплина сльози за втраченими дітьми...
фактор р озвитку василіанської пісні кінця ХІХ –
Висновки. Василю Барвінському вдалося першої п оловини ХХ стол іть // Наукові записки
дос ягнути пос тавлену перед с обою мету Терноп ільсько го на ці она льно го педа гог ічно го
збірника: “видобути та підчеркнути ту природну уні вер си тету імені Вол о ди ми р а Гнатюка та
красу, яка криється не раз і в простенькій мелодії, Національної музичної академії України імені Петра
яку часто вбивають т.зв. “популярні” опрацювання Ча йков сько го . – Сері я: Ми стец тв озна вств о. –
в ріжних інших збірниках, та тим способом при № 1(18). – Тернопіль – Київ, 2007. – С. 72.
чинитис я до піднесення муз ично-мистецького 16. МедведикЮ. Українська духовна пісня ХVІІ – ХVІІІ
“смаку” у с поживачів того роду муз ичної століть. – Львів : Видав ниц тво Укр аїнсько го
літератури” [2, 4]. Митець врахував усі чинники, Католицького Університету,2006. – С.7; 19; 43;77;213.
17.Назар І. Народження Христа – відродження
які б могли “відкрити” у фортепіанних обробках
людини // Слово (Дрогобич). – 2007. – 200 8. – № 4
різдвяних пісень глибше розуміння музично- (34). – Грудень-лютий. – С. 2 – 3.
поетичних текстів духовної спадщини минулого, 18.Німилович О. Фортепіанна творчість Василя
осягнення величності, і, разом з тим, незбагненної Барвінського. – Дрогобич: Коло, 2001. – С. 48 – 52.
духовноїрадостіРіздва Христового – “найважливішої 19.Панкеви ч Г. З історії творчих взаємин двох
події в історії людського роду” [9, 305]. видатних українців. До 120-річчя від Дня народження
Василя Б арвінського (20.02.1888 – 09.06.1963) //
1. Ба рві нський В. З музично-письменни цької Слово (Дрогобич). – 2007 – 2008. – № 4 (34). – Грудень-
спадщини. Дослідження, публіцистика, листи. / Упор. лютий. – С. 39.
Грабовський В. – Дрогобич: Коло, 2004. – С. 119; 149; 20.С улі й Н. “Пі сно сл ов ” як ти п зб і р ни ка
157; 157 – 158. української едицій ної духовно пісенної тр адиції
2 . Б ар ві нський В. Ко ляд ки і щед р ів ки дл я другої п оловини ХІХ – по чатку ХХ ст. // Наукові
фортепіано зі словесним текстом // Підготував до записки Тернопільського національного педагогічного
друку Олег Смоляк. – Тернопіль: Збруч, 1997. – С. 4. уні верситету і мені Вол од ими ра Гна тюка та
3. Барвінський В. Статті та матеріали: Збірник. Національної музичної академії України імені Петра
– Дрогобич: Відродження, 2000. – 137 с. Чайковського.– Серія: Мистецтвознавство.– № 1(12).
4. Богор одица. 2000 лет в русском и мировом – Тернопіль – Київ, 2004. – С. 93, 96 – 97.
изобрази тельном исскустве. – Москва: ОЛМА – 21.Філоненко Л. Заграймо на Різдво // Музика. –
ПРЕСС, 2006. – С. 228 – 229. 1990. – №5.
5. Возняк М. З культурного життя України XVII– 22.Філоненко Л. Колядки і щедрівки українських
XVIIІ ст. // ЗНТШ. – Т.8. – Львів, 1912. – С. 58 – 59; 59. композиторів (для фортепіано) // Мистецтво та
6. Возняк М. Матеріали до історії української пісні. освіта. – 2004. – № 4. – С. 16 – 17.
– Львів, 1913. – С. 173. 23.Франко І. Духовна й церковна поезія на Сході й
7. Возняк М. Давньоукра їнська поезія р іздвяних на Заході: Вступ до студій над “Богогласником” //
свят: Ко ляди і вертеп / / Народна твор чість та Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.39. –
етнографія. – (2003/1 – 2). – С. 5; 6. Київ, 1983. – С. 137.
8. Гнатюк О. Українська духовна барокова пісня. 24.Франко І. Наші коляди // Зібрання творів у 50-
– Варшава-Київ, 1994. – С. 25. ти томах. – Т. 28. – Київ, 1982. – С. 7; 22; 21 – 22; 32.
9. Катрій Ю. Пізнай свій обряд. – Нью-Йорк, 1982. 25. Naumow A. Teologia boźonarodźeniowych piesni
– С. 305. Bohohłasnyka // Zkolęda przezwieki: KolędywPolsce wkrajach
10. Корній Л. Історія української музики. – Київ- slowianskich.– Kraków– Tarnów,1996. – S.463 – 470.
Харків-Нью-Йорк. – Ч. 2. (друга половина XVIII ст.). –
С. 101; 106. Стаття надійшла до редакції 26.11.2008.
143 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ПРОЯВИ КОРДОЦЕНТРИЗМУ В ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
УДК 78.09 (477) “ХХ”

Зоряна Лельо, викладач Дрогобицького державного музичного училища
імені Василя Барвінського
ПРОЯВИ КОРДОЦЕНТРИЗМУ В
ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
У статті висвітлюються провідні філософські ідеї українського кордоцентризму, який
виявляється у містико-символістських поглядах Г. Сковороди і “філософії серця” П. Юркевича.
На основі цього простежується прояв елементів філософської концепції кордоцентризму як
домінантної риси людської натури Василя Барвінського та його композиторського мислення,
на прикладі солоспіву “Пісня пісень” та фортепіанного циклу “Любов”.
Ключові слова: кордоцентризм, “філософії серця”, емоціоналізм, лірика.
А
ктуальність проблеми зумовлена Теоретичне обґрунтування філософії серця на
підвищеним інтерес ом до вивчення Україні з апочатковує Кирило Транквіліон-
творчості українських композиторів і Ставровецький (представник Львівської братської
Василя Барвінського, зокрема, з передової позиції школи) у своєму оригінальному творі “Зерцало
естетико-філософського бачення. богословія”. Далі філософс ько-теософс ький
Мета статті довести окремі прояви певних кордоцентриз м розвивався у контекс ті культури
елементів філософських ідей кордоцентризму у українського бароко, головним чином у працях
роз глянутих музичних композиціях Вас иля Григорія Сковороди, і основувався на принципі
Барвінського. першості переображеного духовного серця. У його
Виклад основ ного м ате ріалу. Цікавим філософсько-теософській системі стверджується,
видається спостереження, що музичній спадщині що безперервне самопізнання людини, її серця,
деяких українських композиторів притаманні риси ведуть до пізнання Біблії – вчення про серце, а
надмірної елегійнос ті, чуттєвос ті, ліриз му, далі до народження іс тинної людини. Серце
з адумливос ті, внутрішнього душевного розглядаєтьс я передусім як духовна субстанція,
з амилування та гли бокого с ердечного що є ос новою людс ького буття і джерелом
переживання. Все це перегукується з естетико- життєдіяльності людини. За Сковородою, серце
філософськими поглядами, які у свій час панували – корінь ус ього життя людини, вища сила, що
в Україні і одержали назву – “кордоцентризм”. стоїть поза межами душі і духа. Воно є безодня,
Визначення кордоцентризм – походить від глибінь, основа людського буття “Человек єсть
латинського слова corde, що в перекладі означає серце” [12, 225]. Кожен є тим, чиє серце в ньому.
серце. Згідно теорії кордоцентриз му, основою Як повітря невидне і непомітне, але ламає дерева,
всього в людині є серце, яким вона і сприймає так і серце: “думки серця непомітні, але з цієї іскри
світ або пізнає себе. повстає велика пожежа” [12, 225].
У вузькому значенні український кордоцентризм Отже, серце Сковорода вважає центром душі.
є теорією тотожнос ті людської і духовної І рішення серця є “голова наших чинів” [12, 226].
реальності. В ній людське зводиться до духовного Але він тлумачить його у символічному плані,
і духовне висувається на перший план. У широкому істотно відмінному від психологічного розуміння
значенні – це історичний тип філософствування і, серця як “седалища страстей”.
водночас, філософська парадигма. Продовжив лінію Г. Сковороди, але вже в
Проблематика серця та глибини людської душі контекс ті культури романтиз му – Памфіл
розроблялася не лише в українській філософії, але Юркевич, довівши її до роз квіту у влас ній
й у німецькій містиці (Майстром Екгартом) та оригінальній концепції “філософії серця”. Вчення
рос ійс ькому міс тичному богос лов’ї (Нілом про серце він розглядав трояко: як центр тілесної
Сорс ьким, Т ихоном Задонським, Феофаном організації людини, як центр духовної діяльності,
Затворником). Об’єднуючим началом цих ідей у як осередок морального життя. І якщо Сковорода
трьох школах служить належність цих народів до тлумачив біблійне с ерце через людину як
християнської культури. Адже саме зі Святого символічну тварину, її самопізнання, то Юркевич
Письма черпає свої джерела наука про серце, яка робив те саме, але через науку про людину
потім через німецький містицизм приходить на (фізіологію та пс ихологію) на підставі даних
українські землі. наукового пізнання. Відтак, Сковорода у своїх
© З. Лельо, 2009 144

інтерпретаціях біблійних текстів вів мову лише про - перший – нес праведливе звинувачення,
духовне серце, а Юркевич говорив не тільки про засудження і заслання у 60-річному віці на довгих
духовне, але й про фізичне серце. 10 років до Мордовії разом з дружиною. Але,
Отож, починаючи з Юркевича, філос офія незважаючи на це, Барвінський зберіг сердечне
серця в XIX ст. вже поєднує в собі емоціоналізм і тепло, душевну гармонію і незбагненну доброту
закріплює свою с тійку світоглядну позицію та любов до життя;
проявляючис ь у тво рчос ті найбільших - другий – знищення власних творів у подвір’ї
предс тавників українського духу – М. Гоголя, конс ерваторії, що для композитора рівноцінне
П. Куліша і Т. Шевченка. За їхнім вченням, серце смерті його самого. Хоча відомо, що раніше він
– не тільки носій та оберіг усіх тілес них сил врятував рукописи М. Лисенка, які знаходились у
людини, але й центр душевного й духовного життя фондах бібліотеки консерваторії;
українців. У серці народжується й починається - третій – заборона його творчості навіть після
рішучість людини на ті чи інші вчинки, у ньому повернення, хворого і знесиленого композитора.
виникають різноманітні наміри й бажання, воно є Та незважаючи на це він продовжує писати і
осердям волі і почуттів, а також ос новою відтворювати по пам’яті деякі знищені твори;
морального життя українців. - четвертий – найтрагічніший, ос кільки
І вплив філос офії с ерця на українс ьку нанесений вже після смерті і стос ується лише
духовність і культуру настільки великий, що в пам’яті про композитора. Тут доречно пригадати,
певній трансформації вона знаходить виявлення в що факт смерті Барвінського не викликав навіть
літературі і мистецтві XX с т. А секрет такого жодної згадки чи некролога в пресі. А за спогадами
впливу в тому, що основа цього філософського Б. Фільц, Барвінський вже будучи хворим і не дуже
с вітогляду баз уєть с я на характерних забезпеченим, присилає гроші внучці Лисенка –
ос обливос тях національної пс ихології і Раді Остапівні на квіти до могил українс ьких
с вітос приймання українців, тобто повністю композиторів в день вшанування їх пам’яті.
відображає український національний менталітет. Всі ці факти з життя Барвінського вражають
Уміння с ерцем жити вважаєтьс я однією з людяністю, щирістю, добротою, теплом, ніжністю,
найкращих рис ментальності українського народу. мудрістю та чуйністю його натури і найкращими
На перше місце у нас вис уваєтьс я душевна порухами його вічно люблячого серця.
емоція, почуття та серце, адже українець-філософ Будучи наділений такими унікальними рисами
сприймає буття через розум і серце в однаковій характеру, Вас иль Барвінс ький виявив
мірі, а часто з пріоритетом “серця над головою”. кордоцентриз м у всіх галузях своєї професійної
Це тільки ми можемо цілком логічно сказ ати діяльності. Передус ім він був надз вичайно
“Серцем розумію” і “Розумом переживаю”. чуйним, інтелігентним, толерантним і мудрим
За Д митром Чижевс ьким, українс ькому педагогом. Вмів відкрити с ер це учня до
характеру притаман ні “…емоціоналіз м, сприйняття високого і духовного, але водночас
сентименталізм, чутливість та ліризм” [12, 234], плекав і виховував справжній професіоналізм.
що найбільше виявл яютьс я в ес тетиз мі Відтак, серед його учнів можна наз вати багато
українс ького народного життя. Звідс и можна відомих музикантів, таких як: О. Криштальський,
вивести індивідуальні риси характеру українців: М. Крушельницька, М. Крих-Угляр, Г. Левицька,
лагідність, м’якість, доброта, ніжність, стремління Р. Савицький, З. Лисько та ін. Пригадаємо також,
до крас и внутрішньої і з овнішньої. Це і є з якою приємністю і теплотою описує композитора
кордоцентризмом. як інспектора музичних шкіл у своїх спогадах
Загалом, кордоцентриз м, з ус іма його Б. Фільц.
характерними рисами притаманний творчос ті Особливої уваги, з точки з ору на дану
багатьох українських композиторів, але зупиняємо проблематику, з ас л уговує виконавс тво
увагу на постаті Василя Барвінського. Такий вибір Барвінського, а саме індивідуальні особливості
аргументований тим , що кордоцентриз м його фортепіанної гри. Як зазначає газета “Діло”
виявляється не лише в його творах, але й є за 1923 рік: “…музик не грає, а чарує слухачів
домінантною рисою його особистої натури, – є своїми ніжними тонами, які неначе вчаровує з
с пос обом й ого мис лення, с вітовідчуття, фортеп’яну своїми легенькими ударами, а в творі
світосприйняття і світовідображення. виявляє всю глибину своєї ніжної душі…” [10, 10].
Саме чуйніс ть і мудрість серця Барвінського А Олег Криштальс ьк ий додає до цього:
виступили у боротьбі зі злим жартом долі, яка “Барвінському була влас тива багата палітра
нанесла йому один за одним декілька, здавалось наспівного звучання; гра інтимна витончено-
би смертельних ударів: лірична; звук не блискучий, дещо глухуватий” [5, 57].
145 Молодь і ринок №3 (50), 2009

І звичайно ж, талант тонкого лірика композитор зовнішньо-с поглядальний характер і розкриває
виявив у своїй творчості. Цей ліризм є свідченням образ вечірньої природи, який втілений вокальним
впливу кордоцентриз му. Найадекватнішою речитативом розмежованим соло с крипки. Він
формою вираження філос офс ьких ідей побудований на речитативних інтонаціях вокальної
українс ького кордоцентриз му у творчос ті партії з висхідним квантовим ходом на фоні
(літературі чи музиці) є філософсько-медитативна скрипки у вис окому регістрі. В центральному
та інтимна лірика, оскільки і в музичній ліриці і в епізоді солює скрипка, а в заключній фазі – (Largo)
українському кордоцентризмі чуттєвий елемент композитор з нову звертається до речитативного
перебуває поза сферою раціонального. викладу, але на притишених тонах р і рр, що
Найяс кравішим проявом надз вичайного зумовлено поетичним текстом – “милого серце
ліричного таланту Барвінського є його оригінальні чекає”. Другий розділ (Andante amoroso) – це
і неповторні солоспіви для голосу з фортепіано та постійні думки героїні про коханого, тому розвиток
фортепіанний цикл “Любов”. У більшості своїх тут стає більш динамізованим. Емоційний вступ
ліричних вокальних творів на слова Г. Гейне, Б. Лепкого, фортепіано готує натхненно-схвильовану та
І. Ф ранка, Л . Укр аїнки та інши х авто рів, інтонаційно роз винену вокальну партію (з
В. Барвінський звертався до розкриття душевних перемінним розміром), яка в наступному епізоді
емоцій та інтимних переживань. Назвемо такі (Poco piu mosso) звучить в дуеті зі скрипкою
романси як: “У мене був коханий рідний край”, спочатку на f , а потім на рр і р, де скрипка ніби
“Вечером в хаті”, “Щаслива будь”, “Колисанка”, вторить вокальній мелодії і виправдовує слова:
“В лісі”, “Місяцю, князю”, “Сонет”, “Знов весна”. “Чуєш ти голос мій?” Отже, передаючи думки
З усіх солоспівів виділяється – тріо “Пісня про коханого, вокальна партія с олістки стає
піс ень” на с лова В. Мас лова-Стокіз а. наспівною, чаруючою і сповненою безмежною
Кордоцентризм заключається тут вже в самій ніжністю, трепетом та ліризмом. А на підході до
наз ві, яка дещо перегукуєтьс я з “Садом кульмінації скрипка “співає” разом з голосом ніби
Божес твенних пісень” Г. Сковороди. Важливу ехом доспівуючи його фрази. І в момент найвищої
роль відіграє і жанр – близький до поемного, що напруги на словах: “Ось він коханий мій”. “Від нього
передбачає постійний розвиток і містить: спогади, щас тям палає…”, емоційну партію с оліс тки
мрії, замилування, надії, роздуми, с подівання та підтримують тріолі с крипки на тремоло та
насолоду щас ливою миттю кохання. Т ака с повільнюють октавні ходи половинними і
специфіка жанру відбивається на формі, що має четвертними. Лише фінальний речитатив вокальної
наскрізний розвиток позначений с егментацією партії приносить заспокоєння та веде до затихання
оповіді. Ідучи за перипетіями поетичного тексту, с ердечних поривань. Завершуєтьс я романс
автор піддає постійній мінливості гармонію, небес ними флажолетами с крипки на фоні
тональний план, темп, розмір, динаміку і настрої гармонічних фігурацій фортепіано. Можна
твору. Таким чином, вся композиція умовно припустити, що скрипка виступає тут живим
ділитьс я на декілька роз ділів, що мають с вої персонажем – натхненником і збудником вокальної
характерні особливості. Підкріплює ліризм і цікава партії. Спочатку вона наче захоплює своєю чарівною
знахідка композитора – введення в романс партії мелодією, бентежачи протягом всього твору, а вкінці
скрипки. Вона як рівноцінний і рівноправний залишає по собі спогад-шлейф флажолетів.
учасник подій органічно вливається в ансамбль Підсумовуючи проаналізоване, зазначимо, що
вокалу та фортепіа но і пос илює з адум вс і виразові засоби романсу “Пісня піс ень”
композитора у виявленні та проведенні ліричного вказують на прояви елементів кордоцентричного
начала. Скрипка с воїм тремоло, трелями і світогляду. Доказом є і символічна назва, і поемна
мордентами немовби передає тремтіння душі і форма, і введена партія скрипки – як внутрішній
щем серця героя. Слід відзначити і мелодику голос серця, і задушевна мелодія, що служить
твору, яка виявляє весь спектр палких почуттів і індикатором душевного стану героїні.
душевних переживань своєю нас півністю, Центральним твором, який сповна виражає
задушевністю, ліризмом і, навіть, речитативністю. кордоцентричні настанови автора, своєрідною
Посилюють мелодичне начало імпресіоністичні ліричною к ульмінацією вс ієї творчос ті
прийоми в гармонії. Барвінського є фортепіанний цикл “Любов”. Він
Розпочинаєтьс я романс чотиритактовим написаний протягом 1914 – 1915 років у ранній
вступним дуетом скрипки і фортепіано (Molto празький, так званий, “учнівський” період, але
moderato quasi andante) на рр., що переходить в виявляє зрілі риси вже сформованого композитора.
соло скрипки – чарівну мелодію в третій октаві з Ос обливіс тю є те, що твір автобіографічний:
мордентами і трелями. Перший роз діл має присвячуєтьс я майбутній дружині композитора –
Молодь і ринок №3 (50), 2009 146

Наталії Пулюй і оснований на тлі суб’єктивних цього циклу говорить про явний кордоцентризм,
переживань. притаманний Барвінському і його творчості.
Цикл складається з трьох частин, кожна з яких Висновки. Таким чином, можна стверджувати,
має символічну назву: І – Самота – Туга любові, що у своїх естетичних шуканнях В. Барвінський
ІІ – Серенада, ІІІ – Біль – Бій – Перемога любові. с пиравс я на кордоце нтричне с приймання
Об’єднуючим началом – служить початковий українців, а його окремі твори з вокальної лірики
“мотив туги”, який пронизує весь твір, наче та фортепіанний ци кл “Л юбов” с прияли
головний ідейний стержень. утвердженню філос офії серця в мистецькому
Цей цикл є чи не найяскравішим зразком прояву просторі. Адже вс е, що с падає на роз ум чи
українського кордоцентризму, втіленого засобами пам’ять ліричному герою Барвінського, йде від
муз ики. Згадані ри с и кордоцентриз му серця й через серце. Відтак, образ серця, що
передаються тут повною мірою. постає символом емоційної сфери душевного
По-перше, назва “Л юбов” – передбачає життя людини, не тільки відтворює емоційний стан
“сердечність”, оскільки серце є головним органом, героя, але й набуває глибокого узагальнення,
через який людина відчуває і проявляє високі стаючи синонімом людяності, моральної чистоти,
особистісні почуття, а також душевні хвилювання духовного багатства людини та поривань її у світ
і психологічну заглибленість. Відповідно, образ гармонії та краси.
серця, з його переживаннями та почуттями, і Отже, вагомим внеском Барвінс ького в
лежить в основі цього циклу. українську музичну культуру є те, що він через
По-друге, тричастинна вільна форма з її емоційно-мистецьке сприйняття виклав морально
внутрішньою роз дробленістю, яка найкраще етичні ідеї українського кордоцентризму.
передає різні настрої і поривання душі головного
героя. У плані форми, уваги заслуговує ІІ частина, 1. ВасильБарвінський іукраїнська музична культура.
яка нагадує спогади, с новидіння, підсвідомі Статті та матеріали. – Тернопіль,1998. – 64 с.
марева, що спливають у пам’яті головного героя, 2. Горський В.С., Кислюк К.В. Історія української
нагадуючи йому кохану. Дуже влучно з цього філософії. Підручник. – Київ: “Либідь”, 2004. – 486 с.
3. Кашкдамова Н.З історії Львівської фортепіанної
приводу висловилася доктор мистецтвознавства
школи: Василь Барвінський та його учні піаністи //
Л. Кияновська: “Це ніби спогади і картини з уяви
Musika Galiciana. – Том І. – Rzeszow, 1997.
зіштовхуються між собою, утворюючи строкатий 4. Кияно вська Л. Стильова еволюція г алицької
калейдоскоп подій, максимально с тиснених і музичної культури XIX – XX ст. – Тернопіль: “Астон”,
перес тавлених у часі” [4, 202]. Найбільші ж 2000. – 339 с.
перипетії передбачає – фінал – хоча й не дієві, а 5. Криштальський О. Спогади про в идатних
тільки душевні, оскільки “Біль” та “Бій” – це львівських піаністів // Бібліографія українознавства.
внутрішні протиріччя, боротьба та муки серця. – Вип.2: Бібліографія та джерела музикознавства. –
Також дуже ніжно і на “м’яких гармоніях” звучить Львів, 1944. – С. 55 – 65.
переможна “пісня кохання”, яка передбачає 6. Людкевич С. Василь Барвінський. У 30-ліття
музичної діяльности // Людкевич С. Дослідження, статті,
справжню сердечну радість – небесну, схожу на рай.
рецензії, виступи. – Том І. – Львів: “Дивосвіт”, 2000.
Отож, загальна драматургія розвитку циклу
7. Ні мил ови ч О. Фортепі ана музика Васи ля
рухається “сердечними лабіринтами” від настрою Барвінського. – Дрогобич, 2001. – 79 с.
туги, через спогади про щасливе і до боротьби та 8. Павл ишин С. Васи ль Б арві нський. – Ки їв:
перемоги. Це логічно можна пояснити згідно сюжету: “Музична Україна”, 1990.
- туга – за коханою і батьківщиною; 9. Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки,
- спогади про неї в часи розлуки; матеріали. Збірник наукових праць. – Київ: “Наукова
- душевні муки і кінцева перемога любові. думка”, 1992. – 382 с.
Але дозволю собі ще одне припущення, що цей 10.Тихонюк Б.М. Василь Барвінський – композитор
твір міг с тати пророцтвом вл ас ної долі і пі аніст – в оцінці льві вської преси 20-х ро ків.
Методичні рекомендації до курсів історії української
Барвінського і її трагізму. У цьому випадку сюжет
музики, істор ії фо ртепіа нного ми стецтва та
можна трактувати дещо по-іншому: музичної критики для студентів і викладачів вищих
- туга – з а батьківщиною на засланні; навчальних музичних закладів. – Львів, 1989.
- спогади про щасливе колишнє життя; 11. Фільц Б.Спогади про композитора В.Барвінського
- душевна біль та довгі роки внутрішньої // Соломія /Тернопіль/. – 1998. – №4.
боротьби з несправедливістю долі та, врешті- 12.Чижевський Д. Філософія Г.С. Сковороди. –
решт, перемога – вічної, всеохоплюючої і Харків: “Акта”, 2003. – 432 с.
безкінечної Любові.
У будь-якому випадку, підвищена емоційність Стаття надійшла до редакції 26.11.2008.
147 Молодь і ринок №3 (50), 2009

РОЛЬ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО В УДОСКОНАЛЕННІ
ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ
УДК 78 (477): 378.013 “ХХ”

Наталія Сторонська, аспірант кафедри музикознавства та фортепіано
РОЛЬ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО

В УДОСКОНАЛЕННІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ
Стаття присвячена огляду аналізу життєвого та творчого шляху композитора у
контексті сучасної професійної підготовки майбутнього вчителя музики.
Ключові слова: творча спадщина композитора, українське музичне мистецтво,
експеримент, професійність.
П
останов ка проблеми. У концепції Галини Жук [9], Наталії Кашкадамової, Любові
національної школи України, в Законі Кияновської, Олександра Козаренка, Олександри
України “Про ос віту” [7], важливе Німилович [2], Богдана Т ихонюка, Людомира
місце посідає питання підготовки вчителя і його Філоненка [4] та інших вже вийшли чис ленні
профес ійного вдос коналення. Домінантною розвідки про митця, опубліковано щоденник його
стає підготовка педагога, з окрема, педагога- гастрольних подорожей та десятки листів, і це
музиканта, діяльніс ть якого не обмежується лише початок тривалої джерелоз навчої та
викладанням навчального предмету, який дослідницької роботи.
здатен ефективно організовувати навчальний Мета даної публікації полягає у діагностиці
про цес , с ти мулю вати дос ягне ння учнів, стану підготовки майбутнього вчителя музики до
працювати в умовах оптимального вибору активного і свідомого впровадження творів
педагогічної позиції, технології, зміс ту та форм українс ьких композиторів, зокре ма Василя
навчання. Барв інсь кого, на з аняттях з педагогічної
Сьо годні ми є с відка ми відродже ння практики у загальноосвітній школі, а згодом – на
національної с истеми виховання на основі уроках музично-естетичного циклу.
традицій народної педагогіки, яка враховує й Виклад основного м ате ріалу. У з бірці
с уч ас ні тенден ції с оціал ьного роз ви тку В. Барвінс ького “З муз ично-письменницької
української держави. В її основі – виховний ідеал спадщини” (упорядник В. Грабовс ький), яка
(з а Г. Ва щенком ), як ий баз уєтьс я на побачила світ у 2004 році, наскріз ною темою є
загальнолюдських та національних цінностях, що українс ьке музичне мистецтво, його с тан,
є надбанням народу. перспективи розвитку у контексті європейської
Одним із ос новних шляхів формування культури. Композитор послідовно проводить лінію
національної свідомості та національної гідності є значення українс ької муз ичної культури для
висвітлення правдивої історії, культури та освіти духовного життя народу, відтак – потрібно
нашого народу, відкриття “замулених” сторінок постійно й наполегливо його плекати. Вісімдесят
історичної с падщини, повернення імен видатних років виповнилося з часу здійснення омріяної
українських вчених, письменників, педагогів, подорожі митця на Україну. Подібно, як інші його
художників, композ иторів, митців с лова, попередники-галичани – Іван Франко, Анатоль
культурних діячів. Вахнянин, батько композ итора Олекс андр
Ж иттєвий та творч ий шлях видатного Барвінський та інші – не бачили свою діяльність
предс тавника української муз ичної культури інакше, як у єдності з Великою Україною, – так і
ХХ сторіччя Вас иля Барвінського належать Василь Барвінський з раннього дитинства засвоїв
до с карб ниці іс тори чної пам’яті наш ого пієтет, повагу й любов до України. Здійснена у
на род у. Пос тать комп оз и тор а є вічни м, жовтні 1928 року подорож детально описана у
дос коналим, але недосяжним вз ірцем, який є “Враженнях з побуту на Україні”, що опубліковані
с тимуло м для ос обис тої і громад янс ької у газеті “Новий час” наступного, 1929 року. Автор
діяльнос ті. дає широку панораму особистих вражень, що
Аналіз останніх досліджень та публікацій. охоплюють не лише музичні події, а й прилеглі до
З-під пера багатьох дослідників, а с аме Стефанії них; торкає літературну, театральну, музичну
Павлишин [16], Володимира Грабовського [1], сфери [1, 5].
© Н. Сторонська, 2009 148

Все ж основний акцент В. Барвінський робить змоделював В. Барвінський, а саме нерозривний
на музичних справах: детально характеризує свої з в’яз ок творчості з влас ною виконавською
концерти (спільно з віолончелістом Б. Бережницьким) практикою, поєднання організаційної, наукової,
та їх сприйняття публікою в кожному з відвіданих концертної, публіцистично-критичної, педагогічної
міст (Харкові, Києві, Дніпропетровську чи Одесі). та популяр из аторс ької роботи вис окого
У “Враженнях” композитор дає низку влучних професійного рівня в умовах необхідності яскравої
спостережень щодо стану творення української національної само ідентифікації, подолання
музичної культури включно з педагогічними с прийняття с воєї к ультури з поз ицій
аспектами. А саме, під час перебування в Одесі, меншовартос ті, другоряднос ті, обмеженості.
В. Барвінський відвідав Музично-Драматичний Натоміс ть європейс ьке бачення потреб
інститут імені Бетховена, ректор якого надав реорганізації та розбудови широкого комплексу
інформацію про те, що одеський Муздрамін, крім напрямків українського муз ично-культурного
навчання у двох корпусах проводить ще т. зв. процес у, активна г ромадс ька поз иція,
музичні курс и на околицях міста для учнів, які підпорядкування творчої діяльності актуальним
через брак часу не можуть повніс тю виконати суспільним завданням [9, 27].
програму інституту. Один професор інформував, У заключній частині привітання до 30-літнього
за висловом В. Барвінського “… про незвичайно творчого ювілею композитора (с таття була
цікаву для нас річ” [1, 64]. Мова йшла про народну опублікована у львівському щоденнику Діло ч. 47,
школу при Муздраміні, у якій поруч з початковою 1938 р.) Станіслав Людкевич, підсумовуючи
з агальною освітою проводилос ь початкове загально-музичну діяльність В. Барвінського, не
навчання музики. Так само йшло поєднання міг оминути його плідну працю на муз ично-
середньої загальної із середньою музичною педагогічній ниві. “Але коли в оглядах діяльності
освітою, а відтак вищої з вищою. композ итор а відз начаємо та с лавимо ту
Був це с вого роду експеримент, який у незвичайну працездатність на різних полях поза
недалекому майбутньому мав показати с вої його музичною творчістю, – писав С. Людкевич,
сильні і слабкі сторони. Однак, В. Барвінський – то нам, мабуть, уже від самого переліку його
вказує на позитивні моменти: праць як музики-громадянина мус ить стати
1. Музичне виховання відбуваєтьс я у парі із ніяково і виникає перед нами сумнів, чи таку, хоч
загальною ос вітою, що усуває певні протиріччя би найпотрібнішу громадську працю повинен
та розбіжності при окремому вихованні. виконувати талановитий музика-композитор та чи
2. У дітей вчас но проявляються музичні навіть найцінніші наслідки ревної педагогічної,
здібності, що в іншому випадку усувається з-під наукової чи публіцистичної праці з можуть стати
с пос тереження батьків, які недооцінюють еквівалентом тої втрати, якої легко може зазнати
з начення муз ичної ос віти або фінансово не композитор у ділянці властивої, головної своєї
спроможні. Подібний перебіг навчання існував праці – музичної творчості. Чи не платить тут наш
уже в Німеччині та інших країнах, а також в ювіляр-композитор тяжкої, а, може й не конче
Польщі на той час планувалось відкриття т. зв. потрібної данини не тільки с учасній музично-
музичної гімназії. культурній криз і, а ще й нашій культурній
Із цього невеличкого епізоду бачимо істинне неорганізованості, злому поділові праці ?” [12, 59].
зацікавлення композитором станом музичної У часописі “Сучасність” (Мюнхен) за лютий
освіти підростаючого покоління. 1988 року Василь Витвицький пише: “Про
В. Барвінс ький із самого початку с воєї Барвінського з’являлись в минулому статті з-під
діяльності став на виключно музично-професійний пера Станіслава Л юдкевича, Зиновія Л иська,
шлях. У ньому вбачав єдину можливість піднести Антона Рудницького, Стефанії Павлишин, Романа
рівень українського музичного життя і зрівняти Савицького та інших авторів. Є підс тава
його з рівнем загальноєвропейським чи світовим с подіватися, що з приводу 100-річчя з дня
[7, 62]. Композитор шукав нових шляхів поєднання народження композитора, його творчість приверне
професійності і слухацької традиції, що призвело до себе ширшу увагу шанувальників української
до стилістичних трансформацій у його виразових класичної музики” [7, 65]. Час показує, що
засобах. З’являються інс трументальні твори послідовники Великого українця невтомною та
високої фахової і мистецької вартості і водночас копіткою працею повертають нащадкам перлини
сприйнятті для слухачів. Формувалися не лише його композиторської діяльності та невідомі
стиль, мистецькі засади, основи професіоналізму с торінки життя. За минулих 20 років було
для молодих галицьких митців, а й інші визначальні проведено низку науково-практичних конференцій,
с кладові с вітогляду, які вперше виявив і присвячених життю та творчості В. Барвінського.
149 Молодь і ринок №3 (50), 2009

Його ім’ям названі вулиці й мистецькі заклади у особистості й державної гідності. У цьому одвічно
Львові, Тернополі, Дрогобичі, Івано-Франківську, важливому для суспільс тва процес і музика
відкрито м уз еї у Л ьвові та Д рогобичі. завжди зберігатиме свою актуальність” [13].
Опублікова но “Твори для фортепіано” в Про позитивний вплив занять музикою у школі
упорядкуванні й за редакцією С. Павлишин. писали Софія Русова [19], Григорій Ващенко [5],
Фольклорист-музикознавець з Тернополя Олег Вас иль Сухомлинс ь кий [20], Омелян
Смоляк впродовж ко роткого час у видав Вишневський [8] та ін.
“Фортепіан ні п’єс и для дітей ” (1996, в З огляду на актуальність даної проблеми, нами
с півавторстві з Л есею Корній), “Колядки і було проведено констатуючий експеримент, з
щедрівки” (1997), “П’ять прелюдій” (1998), метою виявлення рівня обізнаності студентів щодо
“Вибрані твори для дітей” (1998), “Хорові твори” української музичної культури, виконавського та
(2000, в співавторстві з Лілією Назар), “Українські педагогічного репертуару. Опитано 220 студентів,
народні пісні” ( 2000, в співавторстві з Романом які здобувають вищу музично-педагогічну освіту
Савицьким-молодшим). У 2006 році побачила у таких навчальних з акладах України:
світ збірка “Три прелюдії” В. Барвінського, у Д рогобицькому державному педагогічному
виконавс ько-піаніс тичній редакції Людомира університеті імені Івана Франка, Національному
Філоненка та Вікторії Сенкевич [4, 10], а у 2008 – педагогічному універс итеті імені Михайла
“М ініа тюр и на ле мків с ьк і н арод ні піс н і” Драгоманова, Тернопільському Національному
В. Барвінс ького, у виконавсько-піаністичній педагогічному університеті імені Володимира
редакції О. Німилович [2]. Гнатюка, Чернівець кому Національному
Але якщо у с пеціальній муз ичній ос віті, універс итеті імені Юрія Федьковича,
починаючи з початкової, активно впроваджуються Південноукраїнському державному педагогічному
твори українських композиторів, таких як Василь універс итеті імені Костянтина Ушинс ького
Барвінс ький, Ярос л ав Барнич, Вас иль (м. Одеса).
Безкоровайний, Остап Нижанківський, Василь Аналіз рез ультатів показ ав: більшіс ть
Присовський, Денис Січинський та інші, то в с тудентів з найомі із творчіс тю українських
загальноосвітній школі діти дещо обмежені у композ иторів-класиків та сучас ників. Але на
виборі музично-педагогічного репертуару. На з апитання наявнос ті творів у країнс ьких
нашу думку, тут вчитель музики виконує особливу композиторів у репертуарі студента у більшості
місію. Адже він є посередником між мистецьким рес пондентів показник співвідношення творів
твором, та його впливом на особистіс ть, яка українських і зарубіжних композиторів знаходився
фо рму єтьс я. Філ ос оф ми с те цької о с віти між 10 % і 35 %. У решти опитаних цей показник
О . Рудницька у праці “Муз ика і культура с ягав нижч ого рівня. На з апи тання, що
особистості” наголошує на безцінному значенні стосувались муз ики, написаної українськими
застосування музичного мистецтва майбутніми композ иторами для дітей, згадувались дитячі
учителями незалежно від фаху: “…музика, хоч і опери М. Лис енка, хорові твори М. Леонтовича,
не може дати нових фактичних чи ідейних знань, фортепіанн і п’єс и В. Ко с енка, Б. Фільц,
але може поглибити наявні знання, надати їм нової М. Скорика. Отже, за результатами анкетування,
якості, зробивши емоційно насиченими” [17]. Це показ ники між теоретичними відомос тями
твердження можна застосувати і до початкової (знання), використанням творів у виконавській
та середньої освіти: якісно та творчо проведений (вміння) та педагогічній (застосування) практиці
урок муз ики, протягом якого активіз уються змінювались у напрямку зниження означених
чуттєві та емоційні сфери с прийняття учня, даних.
с приятиме кращому з асвоєнню навчальної У нашому дос лідж енні, виз начаючи
програми, духовному піднесенню особистості, ефективність підготовки майбутніх учителів до
надихатимуть на творче вирішення проблем та впровадження творів українських композиторів на
труднощів. заняттях з педагогічної практики, ми виходили з
Автори монографії “Мис тецтво у розвитку того, що за час навчання у вищому педагогічному
особистості” переконані: “…музично-педагогічну навчальному з акладі неможливо з ас воїти
освіту України слід спрямовувати на розбудову вичерпного обсягу знань і навичок, необхідних для
такої системи виховання, яка відроджувала б забезпечення професійної діяльності. Зумовлено
національну культуру, запобігала с оціальній це насамперед тим, що обсяг знань, які мають
дез адаптац ії ос обис тос ті, з б агачувала забезпечувати виконання вчителем вимог своєї
с оціокультурне с ередовище, гуманіз увала професійної діяльності, упродовж часу постійно
педагогіку й академічну науку, виховувала почуття зростає, оновлюється й принципово змінюється
Молодь і ринок №3 (50), 2009 150

за своїм змістом. По-друге, термін навчання у 5. Ващенко Г. Твори у 4-х томах. Праці з
вищій школі, його нас иченість переважно педагогіки та психології. – К.: “Школяр” –
теоретичною підготовкою майже не залишає “Фада” ЛТД, 2000. – Т.4. – 416 с.
міс ця для набуття практичного дос віду в 6. Витвицький В. Василь Барвінський у моїх
педагогічній діяльності, без чого неможливе спогадах // Сучасність (Мюнхен). – 1965. – № 11.
ус відомлене, а не механічне формування – С. 5 – 35.
дос коналих професійно-педагогічних умінь та 7. Витвицький В. Музичний дуумвірат //
навичок. Сучасність (Мюнхен). – 1988. – № 2. – С. 61 –
Із вищенаведеного робимо нас тупні 65.
висновки. На нашу думку, педагогічна практика 8. В иш н евськ ий О. Теоретичн і осн ови
у вищій школі буде більш ефективною, сучасної ук раїнської педагогік и: посіб. [для
приноситиме радіс ть с туденту-практиканту і студ. вищ . навч. закл.] . – Дрогобич: Коло,
учням, якщо: 2006. – 608 с.
1. Активно впроваджувати твори українських 9. Жук Г. В асиль Барвінськ ий і камерний
композиторів у виконавс ьку та педагогічну жанр // Музика. – № 5. – 2008. – С. 26 – 27.
практику. 10. Закон України “Про освіту” // Освіта.
2. Викорис товувати педагогічні, зокрема – 1995. – 7 липня.
інтерактивні технології, задля активізації творчої 11. Ластовецьк ий М. М. Колеса про
діяльнос ті с туден та, що передбачає С.Людк евича та В .Барвін ського // Миколі
конструювання взаємодії викладача зі студентом Колессі у сторічний ювілей. – Дрогобич:Коло,
(а, відтак, с тудента з учнями) на з асадах 2003. – С. 53 – 67.
отримання зворотної інформації про нахили та 12. Людк евич С. В асиль Барвінський (До
ес тетичні уподобання ос обис то с ті, с тиль 30-ти річчя музичної діяльності) // Сучасність
навчальної діяльності, індивідуальні здібнос ті, (Мюнхен). – 1988. – № 2. – С. 57 – 60.
риси характеру та темпераменту. 13. Мистецтво у розвитку особистості:
3. З огляду на це необхідно роз робити [монографія / авт. : Н.Г. Ничк ало та ін. ] –
методичні рекомендації та спецкурси з означеної Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 224 с.
проблеми. 14. Митці України: Енцикл. довід. / За ред.
Висновок. Отже, збагачення педагогічного А.В. Кудрицького. – К.: УЕ, 1992. – 848 с.
репертуару творами для дітей В. Барвінського, 15. Муха А . Композитори Ук раїн и та
Я. Барнича, М. Завадс ького, І. Мельника, української діаспори: довідник. – К.: Музична
В. Прис овс ького, Ю. Фіали та інших Україна, 2004. – 352 с.
композиторів, творчість яких потребує повнішого 16. Павлишин С. Василь Барвінський. – К.:
висвітлення та глибшого опрацювання, сприятиме Муз. Україна, 1990. – 88 с.
удосконаленню професійної підготовки майбутніх 17. Р удн ицьк а О. Музик а і к ультура
учителів музики. ос оби стос ті: пр обл еми суч асн ої
педагогічної освіти: Навч.посіб. – К.: ІЗМН,
1. Барвінський В. З музично-письмен ницької 1998. – 248 с.
спадщини / Упор. В. Грабовський. – Дрогобич: 18. Рудницька О. Педагогіка: загальна та
Коло, 2004. – 256 с. мистецька / навчальн . посіб. – Тернопіль:
2. Барвінський В. Мініатюри на лемківскі Навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.
н ародн і пісн і / Редак тор-упор., вступн а 19. Русова С. З маловідомого і невідомого.
стаття О. Німилович. – Дрогобич: Посвіт, [В 3-х ч.] “Несторка української педагогічної
2008. – 32 с. літератури…” / Упоряд. О. Джус, З. Нагачевська.
3. Барвінський В. Твори для фортепіано / – Івано-Фран ківськ: Гостинець, 2006. – Ч. І.–
Упор. С. Павлишин . – К.: Музичн а Україна, 456 с.
1988. – 159 с. 20. Сухомлинський В. Людина н еповторна.
4. Барвінський В. Три прелюдії / Ред.-упоряд., – К.: “Молодь”, 1962. – 212 с.
вступна стаття. Л. Філоненко, В. Сенкевич. –
Дрогобич: Коло, 2006. – 32 с. Стаття надійшла до редакції 26.11.2008.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
151 Молодь і ринок №3 (50), 2009

КОНКУРСИ ЮНИХ ПІАНІСТІВ ІМЕНІ В. БАРВІНСЬКОГО:
ВИТОКИ ТА ДИНАМІКА РОЗВИТКУ
УДК 786.2 (042.4)

Ірина Новосядла, аспірант Інституту мистецтв
Прикарпатського національного університету
імені Василя Стефаника
КОНКУРСИ ЮНИХПІАНІСТІВ ІМЕНІ

В. БАРВІНСЬКОГО: ВИТОКИ ТАДИНАМІКА РОЗВИТКУ
У статті розглядаються дитячі фортепіанні конкурси ім. В. Барвінського як музично-
культурологічне явище; досліджується специфіка їх функціонування в контексті репертуарної
та виконавської характеристики.
Ключові слова: конкурси, п’єси, анкетне опитування, фортепіанне мистецтво.
П
останов ка про бле м и. Василь тенденцій в контекс ті репертуарної та
Барв інсь кий. . . Неординарна виконавс ької характерис тики, проаналіз увати
постать в історії української музики динаміку їх розвитку.
та фортепіанного мистецтва зокрема. Геніальний Виклад основ ного матеріалу. Наприкінці
митець, чия музика хвилює своєю с ердечністю, ХХ ст. ідея національно-культурного відродження
теплотою і проникає до найпотаємніших куточків стала домінуючою для українського музичного
людської душі. Вона близька і зроз уміла дітям, мис тецтва, відбулись якіс ні з міни в галуз і
адже дитяче серце радо відгукнетьс я на щирість музичної освіти та виконавства. Молоді українські
і ніколи не сприйме фальші... музиканти отримали можливість демонструвати
Саме тому, з -поміж інших конкурсів юних свою майстерність широкому загалу, чого вони
піаністів, конкурси імені В. Барвінського займають були позбавлені в радянський період внаслідок
почесне місце. Ім’я Василя Барвінського, палкого штучної ізольованості українського професійного
патріота України, яке замовчувалось впродовж музичного мистецтва від світового культурного
багатьох років, нарешті повернулось із забуття, простору.
його твори, наскрізь проникнуті українським В 90-ті рр. конкурсно-фестивальний рух в
духом, знову зазвучали. Україні починає стрімко зростати, народжуються
С ь о г о д н і ко н к у р с и ю н и х п іа н іс тів конкурси різних рівнів – від регіонального до
ім . В. Барвінського постійно проводятьс я в міжнародного. В перші десять років незалежності
трьох міс тах Західної Україн и – Івано- в нашій державі налічувалось 11 міжнародних та
Франківс ьку, Тернополі та Дрогобичі. Про ці всеукраїнських конкурсів, серед яких – 7 конкурсів
конкурси іс нують відгуки та публікації в юних муз икантів. З’являютьс я імпрез и, які
періодичних виданнях (переважно регіонального відроджують забуті імена славетних земляків:
значення), котрі, в основному, дають оцінку Павла Л уценка в Ха ркові, Володимира
виконавській майстерності певних учас ників Пухальського в Києві, Нестора Нижанківського
змагань. Натомість, дослідження особливостей в Стрию, Алемдара Караманова в Симферополі.
функ ціонув ання конкурс ів юних піаніс тів Список цих видатних митців поповнило й ім’я
ім . В. Барвінс ького видаєтьс я важливим та Василя Барвінського.
актуальним, оскільки проведення цих конкурсів, Видатний український митець свого часу
які є невід’ємною частиною музичної культури заклав чудові традиції, серед яких – увага і повага
України, с прияє духовному та культурному до обдарованої молоді, дитячої творчос ті, до
роз витку нашого с ус пільс тва та особистості юних музикантів, естетично-виховна
конкурентоспроможній інтеграції до світового функція педагогіки, акцент на класичній спадщині
музичного простору. Тому мета нашої наукової та висока кваліфікація викладачів . Відомий
розвідки – розглянути конкурси ім. В. Барвінського композитор відчував вимоги нового часу,
як явище в з агальнокультурному контексті, в підтримував поз ити вні з міни в ос віті
з в’яз ку з чим пос тають наступні з авдання: пореволюційної пори. Саме Василь Барвінський
відс тежити витоки конкурс ів, роз глянути був ініціатором та організатором проведення
ос обливості функціонування конкурс ів на першого в Галичині конкурсу молодих піаністів,
регіональному, національному та міжнародному який відбувс я в травні 1939 року і, за словами
рівнях щодо виявлення їх власних оригінальних сучасника та сподвижника митця – композитора
© І. Новосядла, 2009 152

та муз ично -громадс ького діяч а Вас иля займаються музикою для загального розвитку, і
Витвицького, був “успішним і доволі численним”. можливість вибрати твір згідно їх виконавських
На жаль, історія внесла свої корективи, і цим з дібностей дозволяє юним піаністам краще
добрим починанням не судилось жити довго. Але проявити свої вміння та навички. І навпаки,
великому митцю випала місія передачі надбань і обмежений вибір спричинює не завжди вдалі
традицій попередньої епохи музичної культури виступи конкурсантів. Аргументом цьому став
наступному століттю. Ідею Василя Барвінського, аналіз кількох обласних конкурсів, що проходили
як шану його пам’яті, вдалося втілити в наші дні. в Івано-Франківську. Коли обов’язковим твором
Перший конкурс ім. В. Барвінського відбувся для середньої вікової групи була Прелюдія №2, а
в Івано-Франківську в 1994 р. на базі ДМШ №2 для старшої – №1, добре виконати ці твори
за ініціативи колишньої директорки школи п. Ярини вдалося лише окремим конкурсантам. Натомість,
Курило. З того часу раз у два роки конкурс збирає на останньому конкурсі (2006 р.), де не було
юних музикантів з цілої області, в т. ч. і з обов’язкового твору, кожний учасник, виконуючи
найвіддаленіших її куточків. п’єсу В. Барвінського, музика котрого є для нього
Естафету проведення цього мис тецького зрозумілою й цікавою, зміг розкрити весь свій
дійства підхопив Тернопіль, започаткувавши в творчий потенціал. Ще одним аргументом стало
1996 р. проведення аналогічного конкурсу на базі анкетне опитування, проведене автором статті
Тернопільської ДМШ №1. З огляду на наявність серед викладачів музичних шкіл області, в якому
багатьох с пільних рис у функціонуванні обох 80% опитаних висловилось проти обов’язкового
облас них конкурс ів, ми послуговувалис ь твору.
матеріалами конкурсу ім. В. Барвінського, що У Д ро го б ич і ко н ку рс юн их п іан іс тів
проходить в Івано-Франківську. ім. В. Барвінського вперше відбувся в 1998 р. з
Змагання в обласному конкурсі проводяться нагоди 110-ї річниці композ итора на баз і
в один етап, учасники ділятьс я на три вікові державного музичного училища, яке носить ім’я
категорії1. Згідно вимог, програма конкурсанта митця. Конкурс проводиться один раз на три роки.
включає твір великої форми композитора-класика, Біля його витоків стояли відомі муз иканти: Олег
романтичну п’єсу та твір В. Барвінського2. Слід Криштальський, Марія Крих, Олексій Максимов.
відзначити, що з кожним конкурсом дедалі частіше У 2002 р. конкурс отримав назву Галицького і
з вучать п’єс и В. Барвінс ького підвищеної значення регіонального. Його географічні межі
складності. Так, крім п’єс із збірки “Наше сонечко розширилися: крім учасників з Львівської області,
грає на фортеп’яні”, репертуарний с пис ок в змаганнях брали участь переможці обласних
молодшої групи конкурсантів поповнився творами конкурсів з Прикарпаття та Тернопілля.
з “Шести мініатюр на українські теми”, а також Надання в 2005 р. конкурс у с татус у
деякими авторськими обробками колядок і Всеукраїнського ще більше привернуло до нього
Прелюдією №2. Складніші колядки, “Жаб’ячий увагу музикантів: список учасників із західних
вальс”, Прелюдії, в т.ч. й з недавно опублікованих, областей України поповнився юними музикантами
входять до програм учасників середньої та з Харкова, Миколаєва, Дніпропетровська, Вінниці,
старшої вікової груп. Також конкурсанти зі Хмельницького, Чернігова, Черкас, Сум, Полтави.
старшої групи виконують “Пісню” соль-мінор, Участь у цьому конкурсі для багатьох юних
“Листок з альбомy”, “Пісню без слів” та окремі піаністів стала сходинкою до професійної кар’єри
час тини з “Українс ької с юїти”. Практика муз иканта: багато з них продовжили с воє
з акріплення з а кожною віковою категорією навчання у вищих музичних навчальних закладах
конкретної п’єс и композ итора в якос ті України, декотрі с тали лауреатами та
обов’язкового твору себе не виправдала. По- дипломантами таких міжнародних конкурсів як
перше, серед композиторського доробку чимало “Горовиць-дебют” (Ірина Лемех, Тетяна Шафран,
п’єс для педагогічного репертуару, і з метою їх Роман Парубець), “Фарботони” (Марія Москова),
популяриз ації навряд чи варто обмежуватись імені Ф. Шопена в Польщі, “Кримська весна”
тільки трьома творами (згідно поділу на вікові (Марія Юденко) та ін., тим самим підносячи
групи). По-друге, в змаганні беруть участь діти престиж конкурсу ім. В. Барвінського в Дрогобичі.
з багатьох музичних шкіл, в т.ч. і сільських, котрі Завдяки злагодженій і чіткій роботі організаторів
конкурсу, зокрема директору Дрогобицького
1
З 2006 р. в обласному конкурсі ім. В. Барвінського у Тернополі участь беруть лише виконавці молодшоївікової
категорії (до 12 років).
2
Програмні вимоги Тернопільського конкурсу передбачають виконання поліфоніїЙ.С. Баха, п’єси В. Барвінського
та твору за власним вибором (до 2006 р. обов’язковим був твір українського композитора).
153 Молодь і ринок №3 (50), 2009

музичного училища Миколі Ластовецькому, а пропагандис тка української музики Люба Жук
також його фундатору – незмінному керівникові (Канада) та піаністка, педагог, професор Музичної
та директору благодійного фонду конкурсу юних Академії ім. Ф. Шопена у Варшаві Броніслава
піаністів ім. В. Барвінського Євгенові Лемеху, за Кавалля (Польща). Їх участь у суддівстві цього
10 років свого існування конкурс виріс із обласного з магання була надз вичайно важливою, адже
до міжнародного і нещодавно увійшов до Асоціації Л . Жук, М. Крих та Б. Кавалля наприкінці
Академічних музичних конкурсів в Україні. минулого року були членами журі такого відомого
Конкурс ім. В. Барвінського в Дрогобичі й престижного конкурсу як Міжнародний конкурс
демонструє ґрунтовні засади профес іоналізму. В піаністів ім. М. Лисенка, що проходив у Києві.
ньому змагаються діти, котрі вже досягли досить Через певні причини (конкурс ще молодий і не
високого фахового рівня, стали переможцями набув потрібного розголосу, крім того, ноти творів
конкурсів у своїх регіонах, а також мають певні В. Барвінського не для всіх бажаючих взяти в
здобутки в національних конкурсах та фестивалях. конкурсі участь виявились доступними), географія
Значний відсоток учас ників с кладають учні конкурсу наразі обмежилась територією нашої
спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів. Тому держави. На цьогорічний конкурс ім. В. Барвінського
конкурс відбувається не між любителями, а між з’їхались юні таланти з усіх куточків України, 26
професіоналами. Творчі змагання проходять у два учасників представляли 11 областей – Львівську,
тури в двох вікових групах3. Програми учасників Івано-Франківську, Чернівецьку, Вінницьку,
цього конкурсу, на відміну від обласного, Полтавс ьку, Чернігів с ьку, Миколаївс ьку,
відріз няютьс я с во єю с кладніс тю та Запорізьку, Одеську, Херсонську, Донецьку.
різножанровістю: крім п’єс В. Барвінського, вони Проте, слід зауважити, що репертуарний список
включають твір Й.С. Баха, класичну сонату або творів В. Барвінського на Міжнародному конкурсі був
варіації (для молодшої групи), віртуозний етюд, дос ить обмеженим: п’ять прелюдій, “Думка”,
твір українс ького композитора та п’єсу на вибір. “Гумореска”, “Пісня лірника”, які дублювались,
У цьому змаганні учасники презентують власне дитячі п’єси. Оригінальний струмінь внесла “Пісня”
бачення твору і розуміння музики В. Барвінського, з “Шести пісень на лемківські теми” На жаль, на
вміло пере даючи образ ний з міс т п’єс и, прозвучали обробки колядок, “Заколисна пісня”,
використовуючи широкий спектр динамічних і “Ж аб’ячий вальс”. Прелюдії №1 і №2 час то
колорис тичних нюан с ів, демонс труючи повторювались, їх виконували учні і середньої, і
майстерність у звуковидобуванні та фразуванні, старшої вікової категорії, хоча старші учасники могли
володінні поліфонічним слухом і педалізацією, та б відважитись і спробувати виконати одну з частин
легко долаючи технічні труднощі. Слід зауважити, “Української сюїти” чи циклу “Любов” – досить
що музика В. Барвінського не ділить Україну на високий виконавський рівень дозволяв їм це зробити.
“схід” і “захід” – юні піаністи з південних та східних І ще хочеться висловити деякі свої міркування.
областей у виконанні його творів не поступаються Нас амперед, це стос уєтьс я “недооцінки” ролі
учасникам – землякам композитора. педагога в підготовці конкур с антів. На
Тому ідея підняти цей конкурс на вищий щабель Міжнародному конкурсі молодих піаністів пам’яті
є цілком логічною і виправданою (конкурс В. Горовиця існує дуже добра традиція, коли на
В. Барвінс ького вперше в квітні цього року с цені раз ом з конкурс антом-переможцем
відбувся в статусі Міжнародного), адже чимало нагороджують його викладача. Це важливий крок
учасників своїми успіхами вже довели, що можуть до усвідомлення ролі педагога, вияв поваги до
презентувати українське фортепіанне мистецтво на його великої праці, професіоналізму, ентузіазму і
міжнародному рівні. Безсумнівним є й те, що відданості с праві виховання підрос таючого
фортепіанна музика В. Барвінського гідна того, щоб покоління. Вважаємо, що конкурсу, який щойно
поповнити репертуар не тільки українських набирає сили, слід перейняти цю добру традицію.
музикантів, а також юних піаністів з інших країн. Інша думка – щодо необхідності проведення
Щоправда, поки що “міжнародним” виявився в рамках конкурсу майстер-класів. На жаль,
лише склад високоповажного журі: крім видатних майже відсутні аудіо-записи фортепіанних творів
митців, які стояли біля витоків конкурсу, учнів В. Барвінського, особливо п’єс для дітей, і було б
Вас иля Барвінського, цього раз у гру юних дуже корис ним побачити роботу членів
муз икантів оцінювали й з акордонні гос ті – високоповажного журі, учнів композитора, над
піаністка та педагог, музикоз навець, невтомна його творами. Інший варіант – запровадити в
рамках конкурсу концерти студентів, вихованців
3
Започаткований в 2008 р. М іжнародний конкурс юних піаністів ім. В. Барвінського проводиться за трьома
віковими категоріями, де старшу вікову групу складають студенти музичнихучилищ.
Молодь і ринок №3 (50), 2009 154

членів журі, репертуар котрих обов’язково цієї думки є те, що 98% респондентів – викладачів
включав би твори В. Барвінського. музичних шкіл західного регіону України на
Темою для дис кус ії може стати питання запитання “Конкурс чи фестиваль?” віддали
функціонування обласних конкурсів ім. В. Барвінського. перевагу ос танньому. І, нарешті, основним
Чи не доцільніше було б залишити конкурс в аргументом є позиція самого Василя Барвінського,
Дрогобичі, який вже себе добре зарекомендував, адже основні зус илля цього видатного митця,
і участь у котрому була б досить престижною, а талановитого педагога, палкого патріота
обласні конкурси замінити фестивалями пам’яті національної музичної культури були спрямовані на
В. Барвінського? По-перше, бажаючих взяти пропаганду української фортепіанної музики. Саме
учас ть в таких з аходах, не регламентованих тому популяризація на дитячому фес тивалі
програмними вимогами та позбавлених духу фортепіанних творів вітчизняних українських
суперництва, було б значно більше; по-друге, композиторів – і сучасних, і несправедливо забутих,
таким чином не обмежуєтьс я репертуар – відомих і малоз наних – повністю відповідає
учасники можуть вибрати твір з гідно своїх прагненням Василя Барвінського, в шану пам’яті
можливос те й та вподобань. По -третє, як котрого могла б відбуватись ця імпреза.
зазначила відомий одеський педагог Л. Гінзбург, В Івано-Франківську вже є досвід проведення
на ранніх етапах навчання виконавс ькі конкурси такого фестивалю в галузі хорової музики, який
взагалі шкідливі, бо формують інтерес не до завоював достойну репутацію, то чому б не
музики, а до власної перемоги. Слушною є думка продовжити ці добрі починання в сфері дитячої
Н. Кашкадамової про те, що, можливо, слід фортепіанної муз ики, тим більше якщо вони
перейняти досвід Європи, де віддають перевагу стосуються виховання підростаючого покоління?
музичним фестивалям – як засобу пропаганди Проведення такого фес тивалю с прияло б
маловідомих творів. Організація такого дитячого розвитку української культури, утвердженню
фестивалю української фортепіанної музики в державності та усвідомленню самобутності.
Івано-Франківську чи Тернополі (з вичайно, за
сприяння місцевої влади) дала б змогу розширити 1. Є. Лемех. І Міжнародний конкурс юних піаністів
географічні рамки цієї імпрез и і надала б ім. В. Барвінського. www.drogobych.com.ua
можливіс ть її учас никам предс тавляти на 2. Т. Гл ущук. Міжнародні конкурси піа ністів у
всеукраїнському чи навіть міжнародному рівні сучасному соціокультурному просторі України //
Ма тері али Міжнаро дної науков ої конференц ії
музичну культуру свого регіону, популяризувати
“Україна -Світ: від культурної св оєрід ності до
твори українських композиторів4. Підтвердженням спорідненості культур”. – К., 2006. – С. 52 – 55.
4
Прикладом може слугувати дитячий фестиваль української музики ім. Р. Савицького, який проходить у Трускавці,
і в якому демонструють свою майстерність наймолодшімузиканти – учніІ – ІІІ класів ДМШ.
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
Як умру, то поховайте When I am dead‚ then bury me

Мене на могилі, In my beloved Ukraine‚
Серед степу широкого, My tomb upon a grave mound high
На Вкраїні милій, Amid the spreading plain‚
Щоб лани широкополі, So that the fields‚ the boundless steppes‚
І Дніпро, і кручі The Dnieper’s plunging shore
Було видно, було чути, My eyes could see, my ears could hear
Як реве ревучий. The mighty river roar.
Taras Shevchenko
♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪♪
155 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК УКРАЇНСЬКОГО КОМПОЗИТОРА
УДК 78.09 (477) “ХХ”
Леся Грицик, керівник хору “Нескорені”

м. Дрогобич
ТВОРЧИЙ ДОРОБОК УКРАЇНСЬКОГО

КОМПОЗИТОРА ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
У статті висвітлюється творча спадщина геніального українського композитора,
музикознавця, яка ввійшла до національної скарбниці музичної культури.
Ключові слова: творча спадщина В. Барвінського, музичні композиції.
“Музичний шлях, хоч часто буває всипаний квітами – ружами, проте й рожі мають
колючки, які не раз ранять руки до крови. І тільки той є правдивим музикантом, хто любить
це мистецтво і, незважаючи на невдачі, не полишає його”.
Василь Барвінський
А
ктуаль ність пробле м и. Варто [8], О. Німилович, В. Грабовського, М. Ластовецького,
відз начити відо мого с учас ного Л. Ластовецької [4].
дрогобицького педагога Володимира Ме та статті – вис вітли ти муз ично-
Грабовс ько го, який пише про видатного педагогічн у творчіс ть відомо го творця
українс ького композитора, піаніста, педагога, інструментальної музики, створених ним різних
критика-публіциста, громадського діяча Василя творів та репертуарів українського композитора,
Барвінського, який жив і творив у першій половині для хору, квартету, фортепіанних прелюдій і інших
XX сторіччя. Не варто зайве наголошувати, що музичних творів.
це був період бурхливих, часом катастрофічних Виклад основного матеріалу. Висвітлюючи
катакліз мів в історії цілих націй, держав, – не творчу спадщину Вас иля Барвінського, слід
тільки індивідів. Слід додати, що епохальні, досі відзначити роботу доктора мистецтвоз навс тва
небувалі соціально-історичні події власне цього Стефанії Павлишин, в якій автор наголошує, що
періоду (революції, війни, вибухові вияви ім’я Василя Барвінського стало відомим у цілому
національн ого пробудження то що) чи не муз ичному світі. “Універсальне видавництво”
найбільше “зачепили” Центрально-Східну Європу, опублікувало його фортепіанні мініатюри у Відні,
до якої й належить Україна. Вони різноманітно Л яйпцігу і Нью-Йорку. Їх передрукували аж
й багатоаспектно відбилися у с відомос ті націй, в Я по н ії. Б ар вінс ь ки й с та в п ер ши м
окремих ос обистос тей та в їхній діяльності. українс ьким композ итором з таким широким
Довгий перелік різноманітних – хоч споріднених визнанням [5].
– с фе р твор чос ті В. Б арв інс ько го і Слід відз начити, що Василя Барвінського в
свідчитиме на корис ть неординарнос ті цієї 1948 році арештували і його твори більше 40 років
постаті [3]. забороняли і не тільки твори, але навіть і його
Композитор був тією особистістю, яскравим ім’я.
представником української музичної культури і Окремими фрагментами друкується “Особова
прагнув передати людям якнайбільше того, що с права Вас иля Барвінс ького”, віднайдена в
сам досягнув, в цьому він вбачав сенс свого київс ьких архівах 1 , матеріали якої з римо
життя. з ас відчують, що видатного ко мпоз итора
Аналіз останніх публікацій. Актуальність сучас ності несправедливо було з асуджено й
даної проблеми підтверджує те, що творчості відправлено до більшовицького концтабору в
Вас илю Барвінс ькому прис вячено з начну Мордовії (1948 – 1958).
кількіс ть наукових статей відомих авторів Збереглися спогади деяких політв ’язнів, які
С. Павлишин [5; 6], С. Стельмащука, Л. Філоненка відбували термін ув’яз нення з Вас илем
Барвінським, зокрема Михайла Д митрика 2 ,
1
Філоненко Л. Свідчать документи... “Про особову справу Василя Барвінського” // Америка / США / – 24 квітня
1999.
2
Дмитрик М. В далеких таборах // Народні оповідання / Упор. М. Зінчук. – К.: Музична Україна, 1993. – С. 63 – 76.
© Л. Грицик, 2009 156

Миколи Кучера3, Галини Грабець4 а також його Фольклор мав вирішальне з начення для
с учас ників – Степ ана Стельмащука 5 , формування індивідуального стилю В. Барвінського,
Пантелеймона Василевського6 та інших [8]. для кристалізації вживаних ним художніх засобів.
Після повернення із зас лання в 1958 році З народних джерел випливають особливості його
Барвінський пережив найбільшу трагедію, яка музичної мови – мелодика, гармонія, фактура,
може зустріти творця: його рукопис и виявилися принципи розвитку.
спаленими [6, 6]. Але після його спочинку тріумф Гармонічне чуття – одна з найяс кравіших
правди і справедливості здійснився, у людей сторін обдарування Василя Барвінського. Він має
познаходилис я рукописи, у вогні пропало тільки особливо тонке відчуття гармонічної барви та
декілька унікальних творів. логіки акордового руху. Витонченіс ть музичних
Збірка музикознавців, яка випущена редактором образів у камерних ансамблях, багатство нюансів,
– упорядником Володимиром Грабовс ьким почуттів, несподіваних поворотів у значній мірі
охоплює досить широке коло українських авторів, пов’яз ані із його гармонічною мовою.
що поповнює духовний пам’ятник про Василя Колорис тич ніс ть, барвис тіс ть його мови
Барвінського. Після заслання Василь Барвінський досягається шляхом дбайливого с тавлення до
повернувся до Львова. функційних зв’язків між акордами, ці зв’язки
З метою поповнення дитячого музично- зберігаються, але стають більш різ номанітними.
педагогічного репертуару українською музикою Автор вокально-етнографічної картини
він пише фортепіанні збірки: “Наше сонечко грає “Українське весілля” для мішаного хору, квартету
на фортепіані”, “Мініатюри” (Шіс ть п’єс на солістів і оркес тру (1914), кантат “Заповіт”
українс ькі теми). Творчіс ть Барвінс ького- (сл. Т. Шевченка), “Наша піс ня, наша туга”
композитора є прикладом глибокого засвоєння (сл. Черкасенка, 1933); симфонічних творів –
народного музичного мис тецтва. У дитячих “Українська рапсодія” (1911), увертюри-поеми
п’єсах він віддавав перевагу безпосередньому, (1930); камерно-інструментальних творів, циклів
цитатному методу використання фольклорних фортепіанних п’єс , хорових творів акапела,
джерел із з ас тос уванням сучас них з асобів колядок, щедрівок; солос півів для голосу в
перетворення цього матеріалу. Найважливішим с уп ро во ді о рк ес тр у : “Пс а ло м Д а ви да ”
для нього було з береження специфічнос ті та (сл. П. Куліша), “Ноктюрн”, “Сонет” (сл. І. Франка),
неповторності краси пісні чи танцю. Вірний своїй обробок народних пісень [1].
мистецькій концепції, він вважав, що саме на Обробки народних піс ень зустрічаються у
рідному інтонаційному матеріалі потрібно Барвінського для різних виконавських складів. Це
починати виховувати юних музикантів. У середині – мішані та однорідні хори (чоловічі та жіночі),
30-х років, у зв’язку з публікацією його дитячої хори з супроводом та акапельні, вокальні ансамблі
з бірки “Наше с онечко грає на фортепіані”, (дуети та тріо) у супроводі фортепіано або
Барвінський пише: “Метою цієї збірки було фортепіано та скрипки [4].
зв’язати ук раїнську дитину вже в початках її Взагалі вся хорова творчість В. Барвінського,
фортепіанних студії з українською мелодикою включаючи і його оригінальні композиції, чітко
і піснею, н амагаючись різн оманітн істю опираєтьс я на фольклорні джерела. Тонко
гармоній голосоведінням і не так вже дешевою відчуваючи природу українс ької вокальної
чи простою форте піан н ою фак турою інтонації, композ итор активно з алучає до її
піднести чи виробити смак дитини, кормленої органічного розгортання та розвитку своє власне
у початках науки різн ими школами гри на відчуття з вукової вертикалі, наповненої
фортепіан о вроді Баєра і ін ш их, з неповторним ароматом його пошуків у творенні
закостенілим і стереотипним примітивізмом магічної краси звуку, що йде від глибокого
початкового музичн ого матеріалу або з ас воєння та переос мис лення дос ягнень
чужими психіці нашої дитини, часто теж імпресіоністів.
доволі дешевими змістом творами для дітей У Дрогобичі, Львові, Тернополі створені музеї,
чужих авторів” [7]. до фондів яких щороку надходять унікальні
документи, матеріали, світлини, нотні видання,
3
Кучер М. Півтора року з Василем Барвінським // Дубравлаг:Спогади, оповідання. – Дніпропетровськ:
ВПОП “Дніпро”, 1996. – С. 5 – 11.
4
Ґрабець-Тарнавецька Г. Барвінський Василь, син Олександра // Енциклопедія Коломийщини / Ред. М.
Васильчук, М. Савчук. – Коломия:Вік, 1998. – Зшиток 2. – С. 30.
5
Стельмащук С. Українська музика немислима без Барвінського // Галицька зоря. – 19 травня 1998.
6
Василевський П. Про листи Василя Барвінського до Галини Грабець// Василь Барвінський: Статтіта
матеріали / Упор. В. Грабовський. – Дрогобич: Відродження, 2000. – С. 78 – 111.
157 Молодь і ринок №3 (50), 2009

ауді- і відео матеріали, пов’яз ані з життям та особистостей, представників української музичної
творчістю композитора. Наголосимо, що нині культури є музиканти, творче обличчя яких вражає
відн ай де но пе ре ва жну б іл ьш іс ть тв ор ів неповторніс тю свого дивовижного таланту –
В. Барвінс ького, час тина яких вважалас я таким був В. Барвінс ький, невтомний
назавжди втраченою. Завдячуючи науковцям, громадський діяч і пропагандист української
муз икоз нав цям, педагогам, вс ім палким музики.
прихильникам творчої ос обистості митця, їх Він став однією з найяскравіших постатей
вдалося роз шукати як в Україні, так і за її української музичної культури ХХ століття.
межами; деякі з них вже перевидані.
Значення творчої діяльнос ті Вас иля 1. Бурбан М.І. Українські хори та диригенти.
Барвінського для культурного життя України – Дрогобич: Посвіт, 2007. – С. 283.
важко переоцінити. Вона була нероз ривно 2. Годзик С., Годзик О., Лосєва Т. Музично-
пов’язана з музично-громадською діяльністю для естетичні погляди В. Барвінського // Статті.
культурного розвитку народу, поширення його Листи. Спогади. Дрогобич. ПОСВІТ. – 2008. –
муз ичної ос віченості. В. Барвінський досяг С. 82 – 83.
вершин майстерності у галузі камерної музики, 3. Грабовський В. Шляхетна постать на
вокальної та симфонічної, яка с тала цікавою тлі історії к ультури цен трально-східн ої
с торінкою в іс торії українського мис тецтва Європи: поверн ен н я корифея // В асиль
з авдяки міцному з в ’яз ку з традиціями Барвінський у дослідженнях та матеріалах /
національн ої клас ичної муз ик и та рис ам Редактор-упорядник В. Грабовський Дрогобич:
с учас нос ті, які втілюють істотні, глибинні Посвіт, 2008. – С. 7.
особливості його індивідуального почерку: 4. Ласт овецьк а Л. Х орова творчі сть
без пос ередніс ть, і щирість вис ловлювання, В . Барвін ського у контексті націон альн их
ніжніс ть, вишуканість мелодії та гармонії, хорових традицій // Статті. Листи. Спогади.
витончена майстерніс ть у галузі форми та Дрогобич. ПОСВІТ. – 2008. – С. 28.
фактури, опора на українську народну пісню. 5. Павлишин С. Василь Барвінськ ий. – К.:
Л юбов композ итор а до українс ької Музична Україна, 1990.
національної культури вплинула не лише на його 6. Павлишин С. В ідн овлен а пам’я ть //
творчість, а й на мистецьку діяльність сучасників Статті. Листи. Спогади. Дрогобич. ПОСВІТ.
В. Барвінс ького та прийдешніх поколінь – 2008. – С. 6 – 7.
талановитих музикантів [2]. 7. Садова Л. А спек ти фортепіан н ої
В. Барвінський власною творчістю прагнув педагогік и В асиля Барвін ського // В асиль
стверджувати національний характер музики, яка Барвінський у дослідженнях та матеріалах /
спирається в нього на фольклор у поєднанні з Редак тор-упоря дн ик В . Барвін ськ ий. –
досягненнями професійної західноєвропейської Дрогобич: Посвіт, 2008. – С. 96.
музики XIX та XX століть. Творчість композитора 8. Філонен ко Л. , Друмак М. Мордовська
є важливим етапом у процесі розширення і к аторга В а силя Барвін ського // В асиль
заглиблення національного ґрунту української Барвінський у дослідженнях та матеріалах /
музики [2]. Редак тор упоря дн ик В . Грабовськ ий –
Виснов ки. Серед яс кравих мис тецьких Дрогобич: 2008. – С. 204.
У даній публікації використано світлини і матеріал з Антологія афоризмів / Упор. Л.П. Олексієнко. – Д.:
“Видавництво Сталкер”, 2004. – 704 с.
Василь Барвінський у дослідженнях та матеріалах / Редактор-упорядник В. Грабовський Дрогобич: Посвіт,
2008. – 176 с.
На Тарасовій горі: Фотоальбом / Упоряд. та текстТ. Базилевич і Л. Єфіменко; Фото М. Плаксіна та ін. – 2-е вид.
– К.: Мистецтво, 1986. – 96 с.
“Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия” .
Молодь і ринок №3 (50), 2009 158

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-
ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”
1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 6 – 10 друкованих сторінок із

двома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,
без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами в
їх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомих
положень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, що
додається.
2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованих
через півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.
ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:
- УДК;
- ключові слова;
- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською мовою (у випадку
подання статті російською, польською чи іншими мовами, додається анотація на мові
оригіналу статті та українською мовою);
- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;
- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті
в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);
- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце
праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.
3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія
доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.
4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць та
графіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.
5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашнього
та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.
Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:
Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхідно
дотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальному
вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основних
досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які
спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким
присвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); виклад
основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових
результатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному
напрямку.
Сфера розповсюдження та категорія читачів:
- загальнодержавна, зарубіжна;
- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,
які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.
Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:
Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктури

ринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організації
навчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молоді
та студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української та
романо-германської філології, тощо.
Головний редактор Мирон Вачевський

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків
Технічний редактор Михайло Примаченко
Коректор Лариса Лесишин
Художнє оформлення Христина Стасик

барвінскй3 50 2009

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

барвінскй3 50 2009

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Молодь і ринок

№ 3 (50) березень 2009 Видається з лютого 2002 року

Мирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, Науковий кореспондент АПН України,

Григорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

№3 (50) березень 2009 ЗМІСТ

Тетяна Пантюк, Микола Пантюк

Людомир Філоненко, Зіновій Філоненко

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Наталія Ек, Любов Щурик

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

СВОБОДА СОВІСТІ І ПЕДАГОГІКА

© В. Скотний, 2009 5 Молодь і ринок №3 (50), 2009

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Молодь і ринок №3 (50), 2009 6

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

7 Молодь і ринок №3 (50), 2009

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Молодь і ринок №3 (50), 2009 8

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

УДК 37.011.31.09 (477.83) “ХХ”

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ НА ЛЬВІВЩИНІ

© Т. Пантюк, М. Пантюк, 2009 9 Молодь і ринок №3 (50), 2009

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

1944/45 3792 635 415 2360 319

1945/46 4048 532 862 2078 576

1946/47 5551 815 1292 2421 1023

У 1944 – 45 н. р. для роботи у школах Кадрові проблеми Львівщини вирішувалися

Молодь і ринок №3 (50), 2009 10

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

11 Молодь і ринок №3 (50), 2009

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Молодь і ринок №3 (50), 2009 12

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

* Графа 1 – набрано студентів на перший курс, 2 – всього студентів, 3 – випущено студентів.

1. Архів Львівського обласного науково-методичного – 1953. Т.1. – Київ, 1995.

13 Молодь і ринок №3 (50), 2009

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ СВІТОВОГО

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Держави, що існують на планеті, мають різні рівні економічного розвитку та різні

сфері міжнародного маркетингу із врахуванням У 1991 році перестали існувати соціалістичні

15 Молодь і ринок №3 (50), 2009

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Абсолютна у виробництві певного продукту означає, що ця країна здатна виробляти більшу

Торговельний це співвідношення коштів, отриманих протягом року за експорт, і коштів,

Сальдо Сума експорту й імпорту називається зовнішньоторговельним оборотом, а їх різниця

пов’яз ана з процес ами, що відбуваютьс я на Важливим у розвитку зовнішньоекономічних

Молодь і ринок №3 (50), 2009 16

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

17 Молодь і ринок №3 (50), 2009

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Молодь і ринок №3 (50), 2009 18

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

УДК 78.09 (477) “ХХ”

Стаття надійшла до редакції 26.11.2008.

© С. Павлишин, 2009 19 Молодь і ринок №3 (50), 2009

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

УДК 78.09 (477) “ХХ”

БЕЗПОСЕРЕДНІ ВРАЖЕННЯ ВІД ПРОЧИТАНОЇ КНИЖКИ