Духовна хорова творчість Мирона Дацка.

Виконавський аспект

Виклад основного тексту статті. Мирон Дацко (нар. 1961 р.) –

сучасний український композитор, хоровий диригент, регент, педагог, член
Національної спілки композиторів, лауреат міжнародних конкурсів. Він є
представником львівської когорти митців, продовжувачем потужних
багаторічних культурних традицій Галичини. Навчався у Львівському
музично-педагогічному училищі імені Ф. Колесси .закінчив композиторський
факультет Львівської консерваторії імені М. Лисенка. Творчий доробок
митця складає оркестрову музику, наприклад «Концерт» для скрипки з
оркестром, два струнні квартети, «Соната» для фортепіано; ряд вокальних та
хорових творів, обробки українських народних пісень.
Хорове мистецтво пронизує весь життєвий шлях митця. Вже з ранніх
студентських років М. Дацко керував багатьма хоровими колективами, брав
активну участь у мистецькому розвитку Західної України. Таким чином
пріоритетом композиторської творчості М. Дацко обрав саме хорову музику,
яка представлена різноманітними жанрами: від великих форм, хорових
циклів до мініатюр.
Магістральною в творчому доробку композитора є духовна спадщина.
М. Дацко – автор цілої низки духовних творів: чотири Літургії, «Служба
Божа», «Співана вервиця», хоровий цикл «Душі не схитні…», зібрання творів
«Вічне в любові», обробки духовних пісень тощо. Загалом митець видав 13
авторських збірок в жанрі духовної музики.
Великий пласт творчого доробку М. Дацка складає музика для дітей.
Композиторське мислення в цьому жанрі характеризується поєднанням
релігійного і пантеїстичного світосприйняття. Музикознавиця А. Немерко
зазначає, що «звернувшись до хорового жанру, композитор привніс у музику
для дітей чимало вдалих знахідок, які забезпечили цим творам резонансний
успіх» .Поетичною основою дитячих творів світського напряму слугують
вірші українських поетів (Т. Шевченка, Б. Стельмаха, П. Шкрабʼюка,
Б. Євтушенка), фольклорні зразки та власні тексти М. Дацка. Твори духовної
тематики написані на тексти священнослужителів, зокрема отця
В. Б. Мендруня: «Колискова для сестрички», «Причастя», «Чудесна родина»,
«У трьох особах», «Божа любов», «Діти Квіти» та інші.
Нарівні з духовною стилістикою виокремлюємо національні риси
творчості М. Дацка. Окремої уваги заслуговують обробки українських
народних пісень. В цьому жанрі композитор застосовує яскраві звучності та
розмаїття гармонії у досить зручному викладі. Інтонації народних пісень
взаємодіють з соноричними комплексами, що досягаються зазвичай
внаслідок поєднання досить простих лінеарних шарів, наприклад у обробках
народних пісень «Грай, жучку, грай», «Летіла зозуля», «Ой в розі, розі»,
«Пироги», «Місяць на небі» та інші. Семантика пісень характеризується
спиранням на особливості української мелодики (метрична свобода,
мінорний лад з натуральним різновидом, наспівна мелодика, яка будується у
межах квінти з частими розспівами та повторами).
Одною з найяскравіших обробок українських народних пісень М. Дацка є
щедрівка «В зеленім ліску». Тематизм пісні включає неймовірно виразну
мелодику на тлі барвистої гармонії. Підголоскова поліфонія урізноманітнює
музичну мову обробки, насичуючи фактуру різними тембральними пластами.
Драматургія щедрівки розгортається досить динамічно, від «прозорого»
епілогу-вступу до яскравої емоційно-насиченої кульмінації у п’ятому
куплеті. Хорові голоси мають великий діапазон (особливо басова партія), що
значно розширює фактурний план пісні. Обробка «У зеленім ліску»
користується широкою популярністю серед хорових колективів України.
Одна з Літургій М. Дацка під назвою «Служба Божа» в обробці для
мішаного хору також має в основі народні наспіви, а саме «Самулівки».
Структура циклу включає традиційні піснеспіви, збагачені гармонічною
мовою та поліфонічно-підголосковою фактурою. Оригінальність викладу
полягає в трактуванні терцієвого тону як мелодії.
 З точки зору виконавського аспекту докладніше розглянемо духовні
хорові твори для мішаного хору М. Дацка на слова о. В. Мендруня (збірка
2020 року «Єдиним серцем»). Композитор зазначає в епілозі: «хорова
молитва має велику силу, вона єднає і серця тих, хто молиться, і тих, за кого
моляться» (Дацко, 2020, с. 2). Назва збірки та композиторський меседж
вказує на концепт Єдності духовних творів М. Дацка. Поетична основа
містить вільні духовні тексти, що прославляють Господа, Янгольські чини та
блаженних святих. Не дивлячись на структурний розподіл – Господські пісні,
Марійські пісні, Повчальні неділі, Пісні до святих, Похоронні пісні – всі
піснеспіви об’єднані єдиною концепцією. Тематизм вражає багатством
духовної гармонії та глибиною молитвенного слова. Інтонаційний словник
творів збірки містить різні стилістичні елементи жанрово-стильових норм
церковної культури (грецький, знаменний розспіви, партесний спів). Крім
того, наявні зіставлення нечисленних хорових груп або партій (solo) з повним
хоровим складом (tutti), антифонний принцип  — чергування різних
тембрових однорідних або мішаних груп хору. Часто трапляється суцільне
акордове чотириголосся, хоральний виклад. Можна виявити зв’язки
з народною пісенністю (використання натуральних ладів, плагальність).
А. Немерко зазначає: «Для хорового письма композитора ставлення до звуку
є показовою, характерною рисою індивідуального стилю. Звук постає як
результат взаємодії зі словом. Звук стає основною одиницею виміру,
своєрідним будівельним матеріалом, з якого зростає потім весь твір» .
Всі хорові композиції збірки «Єдиним серцем» охоплюють виразну
єдність мовної і музичної інтонацій – тембр, висоту, гучність, тривалість,
артикуляцію. Єдність музичної і мовної інтонацій мають велику
концентрацію емоційної виразності, єдності слова і його звукової форми. Із
взаємодії цих загальних звукових якостей виростає ціла система інтонаційно-
виражальних засобів. Висота реалізується в інтервальних співвідношеннях,
звуковисотній лінії, у регістрі й діапазоні; тривалість – у темпі, ритмі, агогіці.
Гучність набуває безлічі градації, створюючи динамічну лінію інтонаційного
руху від forte до piano. Тембр індивідуалізує інтонацію, забарвлює її
багатством обертонів.
Гармонічна мова хорових мініатюр збірки «Єдиним серцем» то
надзвичайно проста у своєму викладенні (так, наприклад в першому хорі
«Ісусе, дякую тобі»), то наповнена насиченими акордовими співставленнями
– дисонуюча, «суперечлива» («Плащаниця», «Поклоняємось Христові»).
Фактурний план хорових творів – структурно не складний.
Композитор, загалом, тяжіє до гомофонно-гармонічного викладу. В хорі
«Ісусе, дякую тобі» на першому плані світле й ангелоподібне соло сопрано у
супроводі хорового тла. Тільки в останньому куплеті звучить хор tutti, що
символізує єднання. Піснеспів «Ісусе, Сине Божий, помилуй нас» утворює
складну двочастинну форму по типу прелюдії та фуги. Структурно 2 частини
повністю відповідають традиційній моделі. Прелюдія характеризується
хоральним гармонічним викладенням. В той же час друга частина утворює
повноцінну фугу – стрімку та контрастну по відношенню до попереднього
розділу. В хоровій мініатюрі «Ісусе, Сине Божий, помилуй нас» переданий
драматичний образ. М. Дацко втілив його в двох сферах: молитовній
(перший розділ), завдяки лаконічності висловлення, великій кількості мовних
інтонацій; дієвій (фуга), що призводить до яскравої кульмінації.
Поліфонічний епізод відмічений більш акцентованим і дещо аджитатним
виконанням. Зокрема, в даному випадку переважає нюанс f, який незмінно
зберігається аж до кінця всієї частини. Безперечно, виконання настільки
тривалого розділу виключно в нюансі f щонайменше може призвести до
швидкого стомлення співочого апарату хориста, адже такий нюанс сам по
собі не є природнім для людського голосу. Рішення подібного виконавського
завдання полягає у вмінні хориста нормовано і що найголовніше розсудливо
розпоряджатися власними вокальними ресурсами. Оскільки перманентне
утримування динаміки на f не представляється можливим, хористу належить
розробити власну систему мікрофразування. Суть її полягає у тому, що
початок кожної нової фрази (або репліки) доречніше виконувати на пів
нюансу/нюанс тихше від позначеного з подальшим плавним crescendo до
кінця фрази. Втім, необхідно розуміти, що з метою уникнення ефекту
«хвилястості» первісний дефіцит динаміки належить компенсувати
компонентом емоційно-смислового наповнення фрази. Не меншої значущості
також набуває і тембральне забарвлення співочого голосу, зокрема
необхідності штучного «затемнення/висвітлення» тембру, найперше на рівні
перебудови верхніх резонаторів. Проте, у разі надмірного «затемнення»
тембру існує доволі висока вірогідність критичного заглиблення вокальної
позиції, що, безумовно, негативно позначиться на тембральній якості.
отже. Поглиблений аналіз духовної хорової творчості М. Дацка
дозволив виявити стилістичні особливості, які відображають яскраву
індивідуальність композиторського письма митця. Розмаїття хорових жанрів,
в яких працює композитор, вказує на багатогранність його мислення.
Хоровий стиль М. Дацка характеризується виразною мелодикою, барвистою
гармонією у досить зручному викладі. Дослідження виконавської специфіки
творів М. Дацка намітило ключові критерії хорової майстерності,
відповідність яким сприятиме більш якісному і переконливішому з вокальної
точки зору втіленню зафіксованого в нотному тексті партитури художнього
задуму композитора:
- використання переважно гомофонно-гармонічної фактури, яка
потребує злагодженого ансамблевого звучання;
- превалювання виразного мелосу (використання широких стрибків) з
розвиненою інтонаційною драматургією;
- хорова органіка на рівні тембрального забарвлення (домінуюча роль
басової партії, яка виступає фактурною основою);
- дикційні особливості, пов’язані з силабічним викладом;
- гнучке нюансування та широке фразування, що сприяє лінеарності
та кантилені хорового звучання.
Отже, нині спостерігається актуальність вивчення стилістики
творчості сучасних українських митців, які активно включилися в
культурну реальність музичного мистецтва ХХІ століття. Хорова
творчість М. Дацка є символом національного духовного відродження.