Фторхінолони є похідними налідиксової кислоти, у якої в положенні 6 циклу

гетероциклічної системи хінолону чи аналога наявний атом

фтору.

Фармакодинаміка. Механізм дії фторхінологів пов’язаний з інгібуванням А-

субодиниць бактеріальної ДНК-гірази (топоізомерази II),
а деякі фторхінолони пригнічують і топоізомеразу IV (левофлоксацин)
і таким чином пригнічуються життєво важливі функції бактерій, що
призводить до загибелі мікроорганізмів.

Найбільш значущими клінічними перевагами фторхінолонів є:

• широкий спектр дії;
• сталий бактерицидний ефект щодо грампозитивних збудників, які
перебувають у стадії поділу, та грамнегативних збудників як у стадії
спокою, так і розмноження;
• активність у широкому діапазоні pH;
33• незначний негативний вплив на імунологічні показники організму та
мікрофлору кишечнику після тривалого застосування;
• здатність проникати в фагоцити, макрофаги, нейтрофіли та в порожнину абсцесів
і справляти там антибактеріальну дію.

Існує декілька класифікацій фторхінолонів, згідно з однією із

них
(Е.Н. ІІадейская, В.П. Яковлев, 1995) виділяють
монофторхінолони
(норфлоксацин, пефлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин,
ципрофлоксацин, моксифлоксацин, гатифлоксацин),
дифторхінолони (ломефлоксацин, спарфлоксацин),
трифторхінолони (флероксацин).
 Фторхінолони належать до препаратів широкого спектра дії. Високочутливими до
них е переважна більшість штамів Neisseria spp.,
Haemophillu spp., В. catarrhalis, E. coli, Shigella та Salmonella spp.,
Acinetobacter spp. До чутливих належать Klebsiella spp., Proteus spp.,
Providencia spp., Bordetella spp., Enterobacter spp., Legionella spp., Yersinia spp., Serratia
spp., Campylobacter spp., Staphylococcus spp. Серед
штамів Pseudomonas, у тому числі P. aeruginosa, а також S. aureus,
Streptococcus spp. (у тому числі S. pneumoniae), Legionella, Listeria, Providencia, Serratia є
як чутливі, так і помірно чутливі штами. Як правило, помірно чутливими є Brucella spp.,
Corynebacterium spp., Yardnerella,
Chlamydia spp., Mycobacterium tuberculosis, анаеробні стрептококи.
Фторхінолони неактивні щодо трепонем, грибів та вірусів. Крім врахування чутливості
збудника до препарату, при призначенні фторхіно*
лонів необхідно зважати на їх різну здатність до накопичення в органах
і тканинах. Тобто залежно від місця локалізації інфекційного процесу
перевагу необхідно надати фторхінолонам, які утворюють терапевтичні
концентрації саме там.

Фторхінолони мають природну активність до грамнегативних бактерій

родин
Enterobacteriaceae (Citrobacter, Enterobacter, Escherichia coli, Klebsiella, Proteus,
Providencia, Salmonella, Shigella, Yersinia), Neisseriae (gonorrhoeae, meningitidis),
Haemophilus і Moraxella, високоактивні відносно легіонел, мікоплазм та хламідій, а
також
проявляють, хоча і меншу, активність до неферментуючих грамнегативних
бактерій,
грампозитивних коків, мікобактерій і анаеробів. Різні фторхінолони по-різному
діють
як на різні групи, так і на окремі види мікробів.
356
До фторхінолонів II покоління малочутливі більшість стрептококів (зокрема
пневмокок), ентерококи, хламідії, мікоплазми. Не діють вони на спірохети, лістерії
та
більшість анаеробів.
Фторхінолони III покоління у порівнянні із II поколінням мають вищу активність
до пневмококів (включаючи пеніцилінорезистентні) й атипових збудників
(хламідії,
мікоплазми).
Фторхінолони IV покоління за антипневмококовою активністю та дією на
атипові збудники перевершують препарати попередніх поколінь, показуючи також
високу активність проти неспороутворюючих анаеробів, завдяки чому
застосовуються
також при інтраабдомінальних і тазових інфекціях, причому навіть у вигляді
монотерапії

Фармакокінетика
Фторхінолони добре всмоктуються у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) з
досягненням максимуму концентрації у середовищах організму в перші 3 год і
циркуляцією в них у терапевтичних концентраціях 5-10 год, що дозволяє їх
призначати
2 рази на добу. Прийом їжі уповільнює всмоктування, але не впливає на його
повноту.
Біодоступність фторхінолонів при прийомі всередину досягає 80-100 %.
Виключенням є тільки норфлоксацин із біодоступністю 35-40 % (табл.

Фторхінолони добре проникають у різні тканини організму, створюючи

концентрації, близькі до сироваткових або такі, що перевищують їх. Це
обумовлено їх
фізико-хімічними властивостями: високою ліпофільністю і низьким зв’язуванням з
білками. У тканинах ШКТ, сечостатевих і дихальних шляхів, нирок, синовіальній
рідині їх концентрація складає більше 150 % по відношенню до сироваткових;
показник
проникнення фторхінолонів у мокроту, шкіру, м’язи, матку, запальну рідину і
слину
складає 50-150 %, а у спино-мозкову рідину, жир і тканини ока – менше 50 %.
355
Фторхінолони добре проникають не тільки у клітини людського організму
(поліморфноядерні нейтрофіли, макрофаги, альвеолярні макрофаги), але й у
клітини мікроорганізмів, що має важливе значення при лікуванні інфекцій з
внутрішньоклітинною
локалізацією мікробів.
Елімінація фторхінолонів у організмі здійснюється нирковим та позанирковим
(біотрансформація у печінці, екскреція з жовчю, виведення з фекаліями та ін.)
шляхом. Майже повністю нирковим шляхом виводиться офлоксацин і
ломефлоксацин, переважно позанирковими механізмами – пефлоксацин і
спарфлоксацин; інші препарати
займають проміжне положення

Норфлоксацин

Этот препарат мы будем использовать для терапии мочевыводящих путей,

так как в отличие от других фторхинолонов именно там он создает свои
максимальные концентрации.
Таким образом, основными показаниями к назначению будут:

 Инфекции мочевыводящих путей

 Простатит
 Кишечные инфекции (шигеллез, сальмонеллез)
 Гонорея
   
 Левофлоксацин
«респираторный фторхинолон» за счет его более высокой активности в
отношении возбудителей респираторных инфекций, т.е. активность против
пневмококков (включая пенициллинорезистентные штаммы), микоплазм и
хламидий (тех самых возбудителей, на которые не работает ципрофлоксацин).
 
Таким образом, основными показаниями к нему являются:

 инфекции верхних дыхательных путей

 инфекции нижних дыхательных путей
 Ципрофлоксацин
 Относиться к фторхинолонам второго поколения и это препарат «номер
один» в лечении синегнойной инфекции. 
Препарат не работает на:

 стрептококки, в том числе пневмококки

 энтерококки,
 хламидии,
 микоплазмы

Показання: інфекції дихальних ш ляхів, середнього вуха, придаткових пазух носа,

ока, органів травного тракту, жовчного міхура та жовчовивідних ш ляхів, нирок і сечових
ш ляхів, шкіри та м’яких тканин, кісток і суглобів, статевих органів, гонорея, перитоніт,
сепсис, профілактика та лікування інфекцій у хворих з імунодефіцитними станами, у
тому числі на фоні лікування імунодепресантами та при нейтропенії.
Протипоказання. Фторхінолони протипоказані при підвищеній
чутливості, епілепсії, дітям до 18 років, вагітним, жінкам, які годують

Побічні ефекти
Фторхінолони у більшості випадків добре переносяться як при прийомі всередину,
так і при внутрішньовенному введенні. Побічні ефекти спостерігаються рідко,
але якщо виникають, то найчастіше з боку травного тракту і центральної нервової
системи. У першому випадку це нудота, блювота, діарея, печія, абдомінальний
біль,
360
порушення смаку, закрепи, диспепсія, глосит, стоматит, кандидоз та інші. У
другому –
запаморочення, головний біль, порушення сну, парестезії, тремор, судоми,
порушення
слуху, нервозність, сновидіння.
При використанні фторхінолонів, особливо це стосується III, IV поколінь,
рекомендується також контролювати довжину інтервалу Q-T і не призначати їх
пацієнтам із його подовженням, а також при лікуванні антиаритмічними
лікарськими засобами, що його подовжують. Можливі алергічні реакції у вигляді
свербіння, висипу,
ангіоневротичного набряку, фотосенсибілізації.
У деяких пацієнтів можуть виникати реакції у вигляді ознобу, лихоманки, болю у
спині та грудній клітині, периферичних набряків, диспноє, фарингіту, пітливості,
дизурії, гематурії, вагінального кандидозу.
Є повідомлення про окремі випадки розриву сухожиль скелетних м’язів (головним
чином це стосується пацієнтів похилого віку, які приймають стероїдні препарати).
У пацієнтів із порушеннями вуглеводного обміну, перш за все з цукровим
діабетом, при нирковій недостатності, а також у осіб похилого віку замість
фторхінолонів
IV покоління рекомендується використовувати антимікробні препарати інших
груп.
Протипоказання
Для усіх хінолонів:
– Алергічна реакція на препарати групи хінолонів.
– Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
– Вагітність.
Додатково для хінолонів I покоління:
– Важкі порушення функції печінки та нирок.
– Важкий церебральний атеросклероз.
Додатково для всіх фторхінолонів:
– Дитячий вік.
– Годування грудьми.

груддю.