Мета.

Формування здатності застосовувати набуті знання, уміння,

навички та розуміння для вирішення типових задач діяльності лікаря в галузі
охорони здоров’я, сфера застосування яких передбачена визначеними
переліками синдромів та симптомів захворювань, невідкладних станів та
захворювань, що потребують особливої тактики ведення пацієнтів;
лабораторних та інструментальних досліджень, медичних маніпуляцій; питань
трудової експертизи та реабілітації.
Компетентності та результати навчання, формуванню яких сприяє
дисципліна
Компетентності:
інтегральна:
Здатність розв’язувати складні задачі, у тому числі дослідницького та
інноваційного характеру у сфері медицини. Здатність продовжувати навча
ння з високим ступенем автономії
зaгaльнi компетентності (ЗК):
ЗК 1. Здaтнicть дo aбcтрaктнoгo миcлення, aнaлiзу тa cинтезу.
ЗК 2. Здaтнicть вчитиcя i oвoлoдiвaти cучacними знaннями.
ЗК 3. Здaтнicть зacтocoвувaти знaння у прaктичних cитуaцiях.
ЗК 4. Знaння тa рoзумiння предметнoї oблacтi тa рoзумiння прoфеciйнoї
дiяльнocтi.
ЗК 5. Здaтнicть дo aдaптaцiї тa дiї в нoвiй cитуaцiї.
ЗК 6. Здaтнicть приймaти oбґрунтoвaнi рiшення.
ЗК 7. Здатність працювати в команді.
ЗК 8. Здатність до міжособистісної взаємодії.
ЗК 9. Здатність спілкуватись іноземною мовою.
ЗК 10. Здатність використовувати інформаційні і комунікаційні
технології.
ЗК 11. Здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з
різних джерел.
 ЗК 12. Визнaченicть i нaпoлегливicть щoдo пocтaвлених зaвдaнь i
взятих oбoв’язкiв.
ЗК 13. Усвідомлення рівних можливостей та гендерних проблем.
ЗК 14. Здатність реалізувати свої права і обов’язки як члена
суспільства, усвідомлювати цінності громадянського (вільного
демократичного) суспільства та необхідність його сталого розвитку,
верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні.
ЗК 15. Здатність зберігати та примножувати моральні, культурні,
наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та
закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі
знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства, техніки і
технологій, використовувати різні види та форми рухової активності для
активного відпочинку та ведення здорового способу життя.
спеціальні (фахові, предметні) компетентності (ФК)
ФК 1.Здатність збирати медичну інформацію про пацієнта і аналізувати
клінічні дані.
ФК 2. Здатність до визначення необхідного переліку лабораторних та
інструментальних досліджень та оцінки їх результатів.
ФК 3. Здатність до встановлення попереднього та клінічного діагнозу
захворювання.
ФК 4. Здатність до визначення необхідного режиму праці та
відпочинку при лікуванні та профілактиці захворювань.
ФК 5. Здатність до визначення характеру харчування при лікуванні та
профілактиці захворювань.
ФК 6. Здатність до визначення принципів та характеру лікування та
профілактики захворювань.
ФК 7. Здатність до діагностування невідкладних станів.
ФК 8. Здатність до визначення тактики та надання екстреної медичної
допомоги.
ФК 10. Здатність до виконання медичних маніпуляцій.
 ФК 11. Здатність розв’язувати медичні проблеми у нових або
незнайомих середовищах за наявності неповної або обмеженої інформації з
урахуванням аспектів соціальної та етичної відповідальності.
ФК 15. Здатність до проведення експертизи працездатності.
ФК 16. Здатність до ведення медичної документації, в тому числі
електронних форм.
ФК 21. Зрозуміло і неоднозначно доносити власні знання, висновки та
аргументацію з проблем охорони здоров’я та дотичних питань до фахівців і
нефахівців, зокрема до осіб, які навчаються.
ФК 23. Здатність розробляти і реалізовувати наукові та прикладні
проекти у сфері охорони здоров’я.
ФК 24. Дотримання етичних принципів при роботі з пацієнтами,
лабораторними тваринами.
ФК 25. Дотримання професійної та академічної доброчесності, нести
відповідальність за достовірність отриманих наукових результатів.
Програмні результати навчання
ПРН 1. Мати ґрунтовні знання із структури професійної діяльності.
Вміти здійснювати професійну діяльність, що потребує оновлення та
інтеграції знань. Нести відповідальність за професійний розвиток, здатність
до подальшого професійного навчання з високим рівнем автономності.
ПРН 2. Розуміння та знання фундаментальних і клінічних біомедичних
наук, на рівні достатньому для вирішення професійних задач у сфері охорони
здоров’я.
ПРН 3. Спеціалізовані концептуальні знання, що включають наукові
здобутки у сфері охорони здоров’я і є основою для проведення досліджень,
критичне осмислення проблем у сфері медицини та дотичних до неї
міждисциплінарних проблем
ПРН 4. Виділяти та ідентифікувати провідні клінічні симптоми та
синдроми; за стандартними методиками, використовуючи попередні дані
анамнезу хворого, дані огляду хворого, знання про людину, її органи та
системи, встановлювати попередній клінічний діагноз захворювання.
ПРН 5. Збирати скарги, анамнез життя та захворювання, оцінювати
психомоторний та фізичний розвиток пацієнта, стан органів та систем
організму, на підставі результатів лабораторних та інструментальних
досліджень оцінювати інформацію щодо діагнозу (за списком 4), враховуючи
вік пацієнта.
ПРН 6. Встановлювати остаточний клінічний діагноз шляхом
прийняття обґрунтованого рішення та аналізу отриманих суб’єктивних і
об’єктивних даних клінічного, додаткового обстеження, проведення
диференційної діагностики, дотримуючись відповідних етичних і юридичних
норм, під контролем лікаря- керівника в умовах закладу охорони здоров’я.
ПРН 7. Призначати та аналізувати додаткові (обов’язкові та за
вибором) методи обстеження (лабораторні, функціональні та/або
інструментальні), пацієнтів із захворюваннями органів і систем організму для
проведення диференційної діагностики захворювань.
ПРН 9. Визначати характер та принципи лікування хворих
(консервативне, оперативне) із захворюваннями, враховуючи вік пацієнта, в
умовах закладу охорони здоров’я, за його межами та на етапах медичної
евакуації, в т.ч. у польових умовах, на підставі попереднього клінічного
діагнозу, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом
прийняття обґрунтованого рішення за існуючими алгоритмами та
стандартними схемами, у разі необхідності розширення стандартної схеми
вміти обґрунтувати персоніфіковані рекомендації під контролем лікаря-
керівника в умовах лікувальної установи.
ПРН 10. Визначати необхідний режим праці, відпочинку та харчування
на підставі заключного клінічного діагнозу, дотримуючись відповідних
етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення за
існуючими алгоритмами та стандартними схемами.
 ПРН 14. Визначати тактику та надавати екстрену медичної допомогу
при невідкладних станах в умовах обмеженого часу згідно з існуючими
клінічними протоколами та стандартами лікування
ПРН 17. Виконувати медичні маніпуляції в умовах лікувального
закладу, вдома або на виробництві на підставі попереднього клінічного
діагнозу та/або показників стану пацієнта шляхом прийняття обґрунтованого
рішення, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм.
ПРН 18. Визначати стан функціонування та обмежень життєдіяльності
особи та тривалість непрацездатності з оформленням відповідних
документів, в умовах закладу охорони здоров’я на підставі даних про
захворювання та його перебіг, особливості професійної діяльності людини,
тощо. Вести медичну документацію щодо пацієнта та контингенту населення
на підставі нормативних документів.
ПРН 21. Відшуковувати необхідну інформацію у професійній
літературі та базах даних інших джерелах, аналізувати, оцінювати та
застосовувати цю інформацію.
ПРН 22. Застосовувати сучасні цифрові технології, спеціалізоване
програмне забезпечення, статистичні методи аналізу даних для розв’язання
складних задач охорони здоров’я.
ПРН 25. Зрозуміло і однозначно доносити власні знання, висновки та
аргументацію з проблем охорони здоров’я та дотичних питань до фахівців і
нефахівців.

Обладнання: комп’ютери з відповідним інформаційним

забезпеченням, аудіо- та відеоматеріали, муляжі, фантоми, симулятори (тонів
серця і серцевих шумів), електронні довідники.

План та організаційна структура заняття (2,0 акад. год)

Назва етапу Опис етапу Рівні засвоєння Час
Підготовчий етап
Організаційні заходи Методи контролю теоретичних Питання 15%
Відповіді на знань: Типові задачі
запитання студентів, - індивідуальне теоретичне Тести
які виникли під час опитування; Письмові
СРС. - тестовий контроль; теоретичні
Перевірка робочих - вирішення типових задач. завдання
зошитів. Таблиці
Визначення Малюнки
конкретної мети Структурно-
заняття і створення логічні схеми
позитивної Аудіо- та відео-
пізнавальної матеріали.
мотивації.
Контроль вихідного
рівня знань:
1. Визначення,
етіологія ЛС.
2. Патогенез
3. Клініка.
4. Діагностика.
5. Диференційний
діагноз.
6. Ускладнення.
7. Лікування
8. Прогноз.
9. Працездатність
Основний етап
Формування Метод формування практичних Алгоритм для 65%
практичних навичок навиків: формування
Пальпація, перкусія та Практичний тренінг практичних
аускультація серця у навичок,
хворого з ЛС. виконання
медичних
маніпуляцій.

Формування Метод формування професійних Професійні

професійних вмінь вмінь: алгоритми для
1. Провести курацію тренінг у вирішенні типових та формування
хворого. нетипових ситуаційних задач професійних вмінь;
2. Скласти план (реальних клінічних, імітованих, хворі, медичні
обстеження хворого з текстових) карти
ЛС. стаціонарного
3. Діагностична хворого,
цінність ЕКГ, ЕхоКГ, ситуаційні задачі.
ФЗД, рентгенографії Результати
ОГП при ЛС. додаткових
4. Особливості методів
ведення хворих з дослідження (ЕКГ,
ХЛС. ЕхоКГ,
5. Провести рентгенограми
інтерпретацію ЕКГ, ОГП, ФЗД та ін.).
ЕхоКГ, рентгенограм
ОГП хворих з ЛС.
Підсумковий етап
Контроль та корекція Методи контролю практичних Результати роботи 20%
рівня практичних навичок: з хворим, з
навичок та Індивідуальний контроль медичною картою
професійних вмінь практичних навичок та їх стаціонарного
результатів хворого. Захист
протоколу курації
хворого.
Вирішення
тестових завдань
формату А (10 ТЗ).

Підведення підсумків Методи контролю професійних Нетипові

заняття: теоретичного, вмінь: аналіз та оцінка ситуаційні задачі.
практичного, результатів клінічної роботи
організаційного з студентів
оцінюванням
навчальної діяльності
студентів за
результатами їх
роботи протягом
трьох етапів заняття.
.
Домашнє завдання: Орієнтовна карта для
інформування самостійної роботи з
студентів про тему літературою.
наступного заняття, Рекомендована література
конкретні завдання (основна, додаткова,
для самостійної інформаційні ресурси)
позааудиторної
роботи, в т.ч. творчі
та індивідуальні.

Зміст теми заняття

Легеневе серце – вторинне збільшення правого шлуночку (його

гіпертрофія і/або дилатація), розвиток якого обумовлено легеневою
артеріальної гіпертензією, яка розвивається внаслідок захворювань, що
порушують функцію легень (тих, що призводять до розвитку дихальної
недостатності).
Згідно з визначенням NICE-COPD - легеневе серце – це клінічний
синдром, що характеризується затримкою рідини, периферійними набряками
і підвищенням венозного тиску у хворих із захворюваннями легень за
відсутності інших причин вентрикулярної дисфункції (NICE-COPD).
Хронічне ЛС розглядається як ускладнення хронічних захворювань
легень. Нижче наведено групи захворювань, що призводять до розвитку
ХЛС:
1. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ)
2. Туберкульоз легень
3. Пневмоконіоз та інші професійні захворювання
4. Ідіопатичні інтерстиціальні пневмонії
5. Бронхоектатична хвороба
6. Саркоїдоз
7. Ураження легень при системних захворюваннях сполучної тканини
8. Кістозна гіпоплазія легень
Хвороби, що первинно вражають легеневі судини, включені в
клінічну класифікацію легеневої гіпертензії (ЛГ), а терапія хворих
проводиться відповідно до «Керівництва з діагностики та лікування ЛГ».

Патогенез
Причиною правошлуночкової серцевої недостатності (СН) є легенева
гіпертензія (ЛГ), обумовлена гіпоксичною вазоконстрикцією і структурними
змінами судин внаслідок впливу запального процесу.
ЛГ може бути безсимптомною протягом багатьох років, проте у
частини хворих призводить до розвитку клінічного синдрому ХЛС (GOLD).

Клінічна картина
 задишка, сухий або вологий кашель, біль у ділянці серця за типом
кардіалгії, серцебиття, інколи синкопальні стани, зумовлені основними
фоновими захворюваннями;
 при об’єктивному дослідженні визначаються акроціаноз, «барабанні
палички», «годинникові скельця», набухання яремних вен (позитивний
венний пульс), гіпотензія, тахікардія, тахіпное, порушення ритму серця,
зміщення відносної тупості серця вправо, систолічний шум над ділянкою
мечоподібного відростка, що посилюється при глибокому вдиху (симптом
Ріверо-Корвалло), протодіастолічний (правошлуночковий) ритм галопу,
акцент і розщеплення ІІ тону над легеневою артерією, протодіастолічний
шум відносної недостатності клапана легеневої артерії, збільшення печінки,
позитивний симптом Плеша, набряки нижніх кінцівок.

Діагностика
1. Підозра на наявність у хворого ХЛC:
– клінічні симптоми;
– фізикальне обстеження.
2. Верифікація діагнозу ХЛC та ЛГ:
– ЕКГ;
– рентгенографія органів грудної клітини;
– трансторакальна ЕхоКГ;
– гемодинамічні показники
– катетеризація правих відділів серця, вазореактивний тест.
3. Встановлення клінічного класу ЛГ (згідно з класифікацією):
– ФЗД;
– вентиляційно-перфузійна сцинтіграфія легень;
– Комп’ютерна томографія;
– ангіопульмонографія;
– загальний і біохімічний аналізи крові, імунологічні дослідження, тест
на ВІЛ, УЗД внутрішніх органів, натрійуретичний гормон (В-типу)
(BNP).
4. Функціональна здатність хворих:
– тест з 6-ти хвилинною ходьбою;
– кардіопульмональний тест (пікове споживання О2).
 Лабораторні дослідження спрямовані на визначення потенційної
основної етіології, а також на оцінку ускладнень легеневого серця. В
загальному аналізі крові виявляють компенсаторний еритроцитоз.

У конкретних випадках відповідні лабораторні дослідження можуть

включати наступне:
• Гематокрит при поліцитемії, яка може бути наслідком основного
захворювання легень, але може також підвищити легеневий артеріальний
тиск за рахунок збільшення в'язкості (гематокрит >47%).
• Сироватковий альфа1-антитрипсин, якщо є підозра на його дефіцит.
• Дослідження коагулограми для оцінки наявності гіперкоагуляції
(наприклад, сироваткові рівні білків S і C, антитромбін III, фактор V Leyden,
антикардіоліпінові антитіла, гомоцистеїн).
Рівень антинуклеарних антитіл (ANA) при системних захворюваннях
сполучної тканини та SCL-70 при склеродермії.
• Вимірювання газів в артеріальній крові може надати важливу
інформацію про рівень оксигенації та тип кислотно-лужного розладу.
• Мозковий натрійуретичний пептид (BNP) - це пептидний гормон,
який виділяється у відповідь на збільшення об’єму та підвищений стрес
стінок кардіоміоцитів. BNP сприяє діурезу, натрійурезу, вазодилатації
(системної та легеневої), а також зниженню рівня циркулюючих ендотеліну
та альдостерону. Як результат, як при застійній серцевій недостатності
внаслідок недостатності лівого шлуночка (ЛШ), так і при ЛС внаслідок
несерцевої легеневої гіпертензії може підвищуватися рівень BNP у плазмі
крові.

Інструментальні методи діагностики:

1) Рентгенографія органів грудної клітки: розширення діаметра
легеневого стовбура понад 15 мм у прямій проекції, дилатація правих
відділів серця, збіднення периферичного легеневого малюнка. Ознаки
захворювань бронхів і легень.
2) ЕКГ: відхилення електричної вісі серця вправо, Р-pulmonale, ознаки
гіпертрофії ПШ, S-тип гіпертрофії ПШ, неповна або повна блокада правої
ніжки пучка Гіса та порушення ритму.
3) ЕхоКГ: розширення порожнини правого передсердя, ПШ, ознаки ЛГ
(систолічний артеріальний тиск (САТ) у легеневій артерії перевищує 30 мм
рт. ст.), збільшення товщини стінки ПШ (в нормі становить 2,4 см).
Найкращим методом для вимірювання ПШ є візуалізація серця за допомогою
МРТ.
5) Катетеризація правих відділів серця для підтвердження діагнозу
легеневої гіпертензії та вибору тактики лікування
6) Дослідження ФЗД і дифузійної здатності легенів необхідні для
дифдіагностики бронхообструктивних захворювань (ХОЗЛ у першу чергу),
виражених рестриктивних станів з метою диференціальної діагностики ЛГ і
уточнення тяжкості ураження легенів. При дослідженні дифузійної здатності
СО у хворих на ЛАГ виявляється зниження до 60-80% від норми. Значення
менше 50% від необхідного вказує на хворобу легенів або захворювання
сполучної тканини. При пульсоксиметрії при ЛАГ виявляються нормальні
показники або злегка знижені в межах 93-95%. Також виявляється незначне
зниження напруги кисню та зазвичай знижений через альвеолярну
гіпервентиляцію рСО2. Наявність обструкції дихальних шляхів свідчить на
користь ХОЗЛ. Зниження легеневих об’ємів і дифузійної здатності легенів
можуть вказувати на паренхіматозні й інтерстиціальні захворювання легенів.

Лікування
Провідне значення в лікуванні хворих з ХЛС є базисна терапія
основного захворювання, результатом якої є поліпшення стану легеневої
вентиляції і дифузії, зменшення ступеня гіпоксемії і гіперкапнії - основних
патогенетичних чинників розвитку ЛГ і ХЛС.
 1) терапія основного захворювання, яка зменшує гіпоксію та
інтоксикацію, ураження міокарда, усуває вентиляційну дисфункцію легень,
знижує тиск у легеневій артерії, поліпшує бронхіальну прохідність та
альвеолярну вентиляцію;
2) киснева терапія (2 л/хв) з подачею кисню через носовий катетер,
що дозволяє швидко наситити кров киснем.
3) при набряках - діуретики
4) лікування ЛГ

Рекомендації ESC/ERS з діагностики та лікування легеневої

гіпертензії, 2015
Катетеризація правих відділів серця рекомендована для підтвердження
діагнозу легеневої гіпертензії та вибору тактики лікування
Вазореактивний тест рекомендований для пацієнтів з ІЛАГ, СЛАГ и ЛАГ,
індукованою вживанням ліків, для ідентифікації пацієнтів, яких можна
лікувати високими дозами БКК.
Тяжкість ЛАГ рекомендовано оцінювати, спираючись на сукупність даних
клінічного обстеження, тестів з навантаженням, біохімічних маркерів,
результатів ЕхоКГ і гемодинамічних показників. Дослідження регулярно
проводити кожні 3-6 місяців у стабільних хворих

Рекомендовано уникати вагітності пацієнткам з ЛАГ

Референтним центрам рекомендується забезпечити ведення хворих

мультидисціплінарною командою (спеціалісти в області кардіології і
пульмонології, медичні сестри, радіологи, працівники соціальної та
психологічної допомоги, відповідні консультанти)
Пацієнтам, що раніше не отримували ЛАГ-специфічну терапію, пацієнтам з
низьким або середнім ризиком рекомендується починати лікування з
схваленої ЛАГ – специфічної монотерапії
Пацієнтам, що раніше не отримували ЛА-специфічну терапію, пацієнтам з
низьким або середнім ризиком рекомендується починати лікування з
схваленої пероральної ЛАГ – специфічної комбінованої терапії
Послідовна комбінована терапія рекомендована у пацієнтів з неадекватною
відповіддю на початкову монотерапію аба початкову подвійну комбіновану
терапію
Застосування схвалених ЛАГ-специфічних препаратів у пацієнтів з ЛАГ
пов’язаною з захворюваннями лівих відділів серця та захворюваннями легень
не рекомендується
Хірургічна ендартеректомія з ЛА, в умовах глибокої гіпотермічної зупинки
кровообігу, рекомендується у пацієнтів з ХТЕЛГ. Оцінка операбельності та
прийняття рішення відносно інших методів лікування (медикаментозна
терапія, балонна ангіопластика ЛА) повинні бути вирішені в складі
мультидисциплінарної команди експертів.
Примітка. БКК - блокатори кальцієвих каналів, ЛАГ - легенева артеріальна гіпертензія,
СЛАГ спадкова легенева артеріальна гіпертензія, ІЛАГ - ідіопатична легенева артеріальна
гіпертензія, ХТЕЛГ - хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія.

Підтримуюча терапія
Загальна терапія хворих на ЛАГ включає прийом антикоагулянтів,
діуретиків і дигоксину, а також інгаляції кисню.

Первинна профілактика полягає у своєчасному та адекватному

лікуванні захворювань, що призводять до ХЛС. Вторинна профілактика
полягає у лікуванні ЛАГ.
Прогноз і працездатність. Прогноз у хворих з ХЛС внаслідок ХОЗЛ
залежить від наявності і показників ЛГ. На сьогодні експертами ЄТК (2015
р.) запропонований ряд клінічних, Ехо-КГ і гемодинамічних параметрів,
важливість яких для оцінки ступені важкості та прогнозу правошлуночкової
СН у хворих з ЛАГ є доведеною.
 Приклад формулювання діагнозу:
ХОЗЛ. група D (GOLD 4), інфекційне тяжке загострення, ЛН ІІ ст. за
обструктивним типом, вторинний еритроцитоз. ЛГ (група 3). Хронічне
легеневе серце. Відносна недостатність трикуспідального клапана. СН ІІА ст,
ІІІ ФК за ВООЗ.
Питання для самопідготовки студента до практичного заняття:
1. Визначення ЛС
2. Етіологія та патогенез
3. Клінічна картина
4. Діагностика
5. Ускладнення
6. Лікування
7. Діагностика і лікування легеневої гіпертензії.
Рекомендована література
Основна
1. Внутрішні хвороби: Підручник, заснований на принципах
доказової медицини 2018/19 / Керівник проекту Александра Кубєц, гол. ред.
Адріана Яремчук-Кочмарик, Анатолій Свінцицький; пер. з польск. – Краків:
Практична медицина, 2018. – С. 366-371.
2. Внутрішня медицина = Internal medicine: Part 1: textbook for
English-speaking students of higher medical schools / edited by Professor M.A.
Stanislavchuk and professor V.K. Sierkova. – Vinnytsya: Nova Knyha, 2019. – P.
219-224.
3. Внутрішні хвороби. У 2 т. Т. 1 / Л.В.Глушко, С.В.Федоров, І.М. Скрипник,
М.М. Островський/ За ред. проф. Л.В.Глушка. – К.: ВСВ «Медицина»,
2019. – С. 205-231.
4. Внутрішні хвороби: Підручник, заснований на принципах доказової
медицини 2018/19 / Керівник проекту Александра Кубєц, гол. ред. Адріана
 Яремчук-Кочмарик, Анатолій Свінцицький; пер. з польск. – Краків:
Практична медицина, 2018. – С. 701-720.
5. Серцево-судинні захворювання. Класифікація, стандарти діагностики та
лікування // За ред. В.М.Коваленка, М.І.Лутая, Ю.М.Сіренка, О.С.Сичова,
5-те вид., переробл. і доповн. – К.: Моріон, 2021. –С. 50-55.

Додаткова
1. Chronic obstructive pulmonary disease in over 16s: diagnosis and
management NICE guideline Published: 5 December 2018
www.nice.org.uk/guidance/ng115
2. Внутрiшня медицинa = Internal medicine: Part 1: textbook for
English-speaking students of higher medical schools / edited by Professor M.A.
Stanislavchuk and professor V.K. Sierkova. – Vinnytsya: Nova Knyha, 2019. – Р.
57-65.
3. ЕКГ у практиці = The ECG in Practice = ЭКГ в практике:
навчальний посібник / Джон Р. Хемптон; переклад 6-го англ. видання. – Київ:
Медицина, 2018. – С. 53-55.
4. Процюк Р.Г. Туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією //
Туберкульоз. Легеневі хвороби. ВІЛ-інфекція. – 2020. – № 3 (42). – С. 92-103.
5. Скибчик В.A., Соломенчук Т.М. Прaктичнi aспекти сучaсної
кaрдiологiї. Видaння 2-ге, доповнене. – Львiв: Мс, 2019. – С. 70-75.

Інформаційні ресурси
1. https://www.dec.gov.ua/wp-
content/uploads/2019/11/2016_614_akn_leggipert.pdf
2. https://www.escardio.org/Guidelines/Clinical-Practice-
Guidelines/Pulmonary-Hypertension-Guidelines-on-Diagnosis-and-Treatment-of
3. https://erj.ersjournals.com/content/erj/46/4/903.full.pdf
 4. http://www.oxfordmedicaleducation.com/
5. Національна наукова медична бібліотека України https://library.gov.ua/
6. https://www.nice.org.uk/guidance/ng115/resources/chronic-obstructive-
pulmonary-disease-in-over-16s-diagnosis-and-management-pdf-
66141600098245

Методична розробка складена професором Джус М.Б.